Розміщення продуктивних сил

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Значення вугільної промисловості в системі виробничих сил. Районоутворююча Роль міжгалузеві зв'язки

2. Історія галузі

3. ЕКОНОМІЧНІ ТА ПРИРОДНИЧІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

4. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

5. ГЕОГРАФІЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

5.1 Розміщення запасів

5.2 Характеристика вугільних об'єднань

6. ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ І ЕКОЛОГІЯ

7. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН

7.1 Реструктуризація галузі

7.2 Освоєння нових родовищ

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

Вступ

Вугільна промисловість - одна з сучасних основних енергозабезпечуючих промисловостей для світової економіки.

Науково - технічний прогрес,підвищення якості продукції,поліпшення умов праці,інтенсифікація всього суспільного виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база. Тому закономірно,що в усіх країнах світу з розвиненою ринковою економікою інвестиції у паливо - енергетичний комплекс становить близько 40% сумарних капітальних вкладень у промисловість.

Паливо - енергетичний комплекс (ПЕК) є базовим в економіці держави (Додаток 3),значно впливає на рівень розвитку її економіки. У 1998 р. в Україні вироблялося 94 млн. т умовного палива ,а для нормального енергозабезпечення потрібно 250 млн. т. Держава забезпечує енергетичні потреби за рахунок власних ресурсів на 42% ,у газі - на 15 - 20 % ,у вугіллі - на 80 % ,у нафті на 7 - 8% . Тому значну масу енергоносіїв доводиться імпортувати : вугілля до 20 млн. т , нафти - 28 млн. т,газу 40 - 50 млрд. м³ на рік ,що за сучасними цінами становить 1,5 1 млрд. гривень.

Темпи розвитку паливо - енергетичного комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли підвищенню електромісткості національного прибутку і валового суспільного продукту. З 1990 по 1998 р. виробництво електроенергії в Україні зменшилося на 42,1 %,видобуток нафти - на 26,4%, газу - на 36 %, вугілля - на 53,2% .

Високими темпами зростає потреба в різних видах енергії і палива при використанні таких видів енергетичних ресурсів,як нафта,природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.

Паливо - енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торфова ) і електроенергетики. У розвитку продуктивних сил України він відіграє важливу і всезростаючу роль.

Галуззю паливо - енергетичного комплексу країни є паливна промисловість, яка займається видобуванням й переробкою вугілля.

Актуальністю моєї теми дослідження є те, що особливістю розвитку і розміщення вугільної промисловості країни є її переважна концентрація в Донбасі, видобування вугілля здебільшого підземним способом ,а також значне переважання кількості видобутого кам'яного вугілля над бурим.

Слід зазначити, що використання вугілля створює певні проблеми, основні з них такі :

1. Внаслідок спалювання вугілля забруднюється . насамперед сіркою, навколишнє середовище , особливо при спалюванні низькосортних сортів вугілля.

2. Видобування пов'язане із значними труднощами, тому що підземне видобування - дороге та небезпечне, а також видобування відкритим способом потребує значних затрат на рекультивацію земель.

3. Порівняно з нафтою та природним газом вугілля значно складніше транспортувати на великі відстані.

4. Вугілля не дуже придатний вид палива для мобільних енергоустановок на локомотивах та автомобілях.

1. ЗНАЧЕННЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В СИСТЕМІ ВИРОБНИЧИХ СИЛ. РАЙОНОУТВОРЮЮЧА РОЛЬ. МІЖГАЛУЗЕВІ ЗВ'ЯЗКИ

вугільний галузь родовище районоутворюючий

В структурі промисловості України на частку паливної припадає 15% вартості основних фондів і майже 8% середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) виробляє 11% вартості промислової продукції України. ПЕК - це складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспортування, розподілу і використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) та електроенергетика, тісно пов'язані з усіма галузями національної економіки. Високими темпами зростає потреба у різних видах енергії і палива при звуженому використанні таких видів енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля, у зв'язку з обмеженістю їх запасів і видобутку.

За обсягом виробництва палива промисловість характеризується за останні роки постійним зростанням. Так, у 1998 році обсяги склали 9586 млн. грн., у 1999 р. - 12039 млн. грн., у 2003 р. - 14575 млн. грн.

Удосконалення паливного балансу України зумовлюється передусім значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окремих районів, діаметрально протилежних у системі видобутку і споживання палива. Тому у подальшому необхідно вдосконалювати галузеву й територіальну структуру паливного балансу, а також реконструювати розміщення основних споживачів палива. Щодо вдосконалення структури паливного балансу, то в перспективі для західних і південних районів України найекономнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних - вугілля Донбасу.

Паливно-енергетичний баланс -- це баланс виробництва, перетворення та використання всіх видів енергії: мінеральної, сонячної, вітрової, хвильової, геотермальної.

Вугільна промисловість - посідає перше місце за обсягами видобутку. Основний район - Донецький басейн з 295 кам'яновугільними шахтами, із яких 13 з коксівним вугіллям. Видобуток з кожним роком зменшується внаслідок проблем економічного та технічного характеру. Вугільні шахти зосереджені в центрі й на півночі Донецької та півдні Луганської областей. Нове шахтне будівництво зосереджене в Західному Донбасі Дніпропетровській області. Майже 14 млн. т кам'яного вугілля видобувають у Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейні. Дніпропетровський буровугільний басейн розташований переважно на

Правобережжі України й об'єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Понад 58 родовищ характеризуються відкритим способом вугледобування.

Структура паливно-енергетичного балансу світу наступна: нафта 40%; природний газ - 23%; вугілля - 31%; атомна енергія - 2%;гідроенергія -- 3%; інші види -- 1%. Серед загальних ресурсів викопного органічного палива на вугілля припадає 65 - 90%. Розвиток вугільної промисловості у США та Західній Європі гальмується екологічними факторами та нестачею водних ресурсів для гідровидобутку.

Найбільшим виробником вугілля у 2003 р. став Китай -- 1,5 млрд. т. У Європі видобуток вугілля падатиме в середньому на 3% на рік через збільшення собівартості видобутку. Серед континентів світу за запасами вугілля лідирує Північна Америка - 24% світових запасів, Азія - 25%. Серед країн світу за покладами вугілля: США -- 23%, Росія

13%, Китай - 11%. По видобутку лідерство займають КНР - 1 млрд. 300 млн., США - 934 млн., Індія - 285 млн., Росія - 265 млн. [4,29]

Найбагатші на буре вугілля, яке використовується як хімічна сировина та в електроенергетиці, США, Китай, Австралія, Німеччина, Росія. За різними оцінками потенційні ресурси нафти у надрах Землі становлять 185- 390 млрд. т. Західна Європа споживає 705 млн. т нафти на рік. З них 24% - власний видобуток, 30% поступає з Близького Сходу, 26% - з Африки, 17% - з Росії, 3% - з інших джерел. Видобуток нафти найбільше спостерігається в Саудівській Аравії (403 млн. т), США (380 млн. т), Росії (300 млн. т), Ірані (180 млн. т.), Мексиці (150 млн. т.), КНР (150 млн. т). Одним із специфічних видів палива є торф. За його запасами виділяються країни північної півкулі помірних широт Росія, Україна, Білорусь, Естонія.

Таким чином, вугільна промисловість ь Україні за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн. Тут вугілля видобувають на 295 кам'яновугільних шахтах, з них 131 шахта коксівного вугілля. З 1989 р. видобуток вугілля в країні поступово скорочувався і в 1998 р. разом з видобутком бурого вугілля становив 77,2 млн. т.

Основними ланками вуглевидобутку шахтним способом є: шахта з комплексом наземних і підземних споруд та енергосиловим господарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспортні комунікації і водогосподарські споруди, районні енергетичні центри, складське господарство, підприємства й установи негиробничої сфери. З вугільною промисловістю прямо чи посередньо пов'язана діяльність майже 40% міського населення Донецької та Луганської областей.

Вугільні шахти зосереджені в центральній і північній частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля видобувають переважно в центральній частині Донецької області (в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька. Красноармійська. Костянтинівки та інших міст), а також у Краснодонському і Стаханівському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області видобувають більше енергетичного вугілля. [5,127]

2. ІСТОРІЯ ГАЛУЗІ

Гірнича історія Донбасу дуже давня. Ще в неоліті, наприкінці кам'яного віку (ІУ-Ш тис. до н.е.) тут виник один з найбільших в Східній Європі центр по видобутку і обробці головного мінералу первісної людини -- кременю, з якого виготовлялися предмети праці та зброї.

Наступним - вже у пізньому середньовіччі - було масштабне видобування солі (Пірко В.О., Литвиновська М.В. Соляні промисли Донеччини в XVII - XVIII ст. (Історико-економічний нарис і уривки з джерел) / - Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. - 136 с.

Відкриття вугільних родовищ на Донбасі тривалий час датувалося історичною наукою 1722 роком, а честь першовідкривача приписувалася російському рудознатцю Григорію Капустіну, який немов би виявив пласти вугілля над річкою Кундрючою та в урочищі Оленячі гори на околиці сучасного м. Лисичанська. За новими даними (В.І.Подов, м. Луганськ, 1991), розвідка кам'яного вугілля на Донбасі велася в кінці другого десятиліття XVIII ст. під керівництвом ландрата (радника Київської губернії з використання природних ресурсів) Микити Вепрейського та управляючого Бахмутськими соляними промислами і коменданта Бахмутської фортеці Семена Чиркова за допомогою місцевих козаків, які, використовуючи вугілля в побуті, і вказали на місце виходу вугільних пластів на поверхню в районі р. Біленької (притоки р. Лугані). В кінці 1721 р ними були зібрані зразки кам'яного вугілля і руди і направлені до камерколегії у С.-Петербурзі з метою його випробування і відповідних аналізів. Для уточнення відомостей щодо віднайденого вугілля з С.-Петербурга у 1722 р. був відряджений Григорій Капустін. Таким чином, перші відомості про знахідки кам'яного вугілля і руди у Донецькому краї були зроблені місцевими козаками та адміністрацією краю до експедиції Г.Капустіна.

На кінець XVIII століття було накопичено достатній вітчизняний досвід розвідки і розробки вугілля викопного. Однак розміри його видобування у XVIII столітті були ще незначні, і лише під кінець століття в зв'язку з будівництвом Луганського чавуноливарного заводу видобуток вугілля зріс.

З 1795 року почалася історія міст Луганську (де під керівництвом шотландського інженера Карла Гаскойна почав створюватися Луганський чавунно-ливарний завод), Лисичанську (де в Лисячій балці почалося промислове видобування вугілля) і всього Донецького басейну - Донбасу, який в уяві кількох поколінь людей ідентифікується, перш за все, як шахтарський край.

Започаткована в Лисячій балці, що прорізає високий правий корінний берег Сіверського Донця, перша копальня почала давати вугілля в 1796 році. Першими шахтарями Донбасу стали кріпаки з російських Ліпецького та Олександрівського заводів. Частина з них видобувала вугілля, а інші будували примітивні казарми та землянки, де селилися гірники. Так починалося перше шахтарське селище, що кілька десятиліть називалося Лисячою Балкою (або Байраком), а в 1830-х роках отримало сучасну назву - Лисичанськ.

До 1802 року лисичанські вугільні розробки були єдиними казенними копальнями на Донбасі. За перше десятиліття свого існування (1796-1806 роки) тут було видобуто понад 36 тис. т вугілля (зараз в Україні стільки добувають в середньому кожні сім годин), що склало понад 90% всього видобутого у Донецькому басейні вугілля. Дві третини видобутого вугілля кіньми возили за 100 км до Луганського заводу, а решту продавали або використовували на місці.

Вже давно в Лисичанську на схилах Сіверського Донця не рубають вугілля і лише пам'ятний знак на честь відкриття першої вугільної копальні Донбасу, встановлений в Лисячій балці в 1960 році, нагадує, що саме тут був започаткований один з найрозвинутих промислових районів сучасної України. [6,78]

На початку XIX ст. при цьому заводі відкривається перша в Україні Гірничозаводська школа. У 1827 р випускник Гірничого кадетського корпусу у С.-Петербурзі гірничий інженер з Харкова Євграф Ковалевський (1790 чи 1792, Харків -- 1867, С.-Петербург) виконав перше наукове стратиграфічне і геологічне дослідження Донбасу. Йому ж належить назва «Донецький басейн» від чого згодом було утворено скорочення «Донбас». Процес становлення вугільної промисловості в Україні радикально активізувався після скасування кріпацтва і на початку розвитку капіталізму під кінець XIX століття.

Видобуток кам'яного вугілля розпочався в Україні у другій половині XVIII ст., але він набрав розмаху тільки у 1870-х роках. Його ріст видно з таблиці:

Видобуток вугілля в Україні, млн. т
Рік	1880	1890	1900	1910	1913	1920	1925	1929	1935
Вугілля, млн. т	1,3	2,9	10,7	16,3	23,5	4,1	18,2	30,5	59,7
Рік	1940	1945	1950	1955	1959	1961	1963	1965	1967
Вугілля, млн. т	83,3	30,1	76,4	116,3	167,3	171,5	179,7	194,3	199,0
Рік	1969	1971	1973	1975	1976	1977	1979	1981	1983
Вугілля, млн. т	204,4	209,4	112,6	215,7	218,1	217,2	204,7	191,1	190,9
Рік	1985	1987	1990	1996	1999	2000	2001	2002	2003
Вугілля, млн. т	189	191,9	164,8	75,4	81	81,1	83,4	81,8	79,3

3. ЕКОНОМІЧНІ ТА ПРИРОДНИЧІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

Донецький вугільний басейн утворився на затоках і лиманах давно неіснуючого моря. Це море займало всю східну половину Європейської Росії і західну Азіатською, розділяючись між ними суцільним масивом Уральського хребта і врізаючись на захід вузькою, сильно витягнутою Донецькою затокою в материк. Як пам'ятники. давно зниклого моря, до наший епохи збереглися порівняно невеликі резервуари, наповнені морською водою, морить Каспійське і Аральське. У місцях, що оголіли, утворилася могутня товща вапняку з тих, що мешкали на дні моря раковин. Береги моря були покриті пишною рослинністю, властивою кам'яновугільному періоду: жахливими сигилляріямі, гігантськими хвощами, деревовидними папоротями, стрункими лепідодендронамі і каламітами.

Залишки цих рослин, вельми багатих клітковиною, вистилали дно мілководої затоки, перемежаючись з піском і мулом, починали гнити і в результаті тління, тисячоліття, що продовжувалося, перетворювалися на торф, кам'яне вугілля і антрацит. З часу виходу з під вод кам'яновугільного моря товща Донецьких відкладень три рази була знову опинялася під хвилями морів - протягом юрського, крейдяного і третинного періодів.

Кожне наступне море розмивало нерівності поверхні, заповнюючи своїми відкладеннями западини, сприяючи, таким чином, поступовому вирівнюванню поверхні. Врешті-решт, від гірських ланцюгів, перерезивавших місцевість, залишилися тільки їх широкі основи у вигляді кряжів. Ряд цих кряжів перетинає басегн з північного заходу на південний схід, засвідчуючи положення розмитих гірських ланцюгів. Найзначніший з цих кряжів, так званий головний перелом, або Донецький кряж. Спільною діяльністю протягом цілих геологічних періодів процесів розмиву та кряжеутворення поверхня Донецького басейну приведена до свого сучасного вигляду, відома під назвою "Плато розмиву".

Басейн є синклінорієм субширотного простягання, ускладненим складчастими і розривними порушеннями. У основі його залягають докембрійські магматичні і метаморфічні породи різного складу, перекриті девонськими вапняками з морською фауною, глинистими сланцями, пісковиками, конгломератами, вулканічними туфами, іноді порфіритами. Вище лежить потужна товща кам'яновугільних порід, що містить до 330 вугільних пластів і прошарків, потужність більшості яких становить 0,30...0,45 м. Загальна потужність палеозойських та мезозой-кайнозойських вулкано-генно-теригенних відкладів сягає 22 км. Головним вугленосним утворенням є теригенно-вугленосна формація, до якої належить грандіозна товща теригенних, переважно піщано-глинистих порід з прошарками вапняків і вугілля карбонового віку.

Гірські породи складені аргілітами, алевролітами, пісковиками, вапняками і вугіллям, що циклічно перешаровуються. їх накопичення відбувалося в морських, континентальних і перехідних умовах. На значній частині площі басейну кам'яновугільні відклади виходять під четвертинні утворення, на іншій частині вони перекриті відкладами пермі, тріасу, юри, крейди, палеогену і неогену різного складу і генезису: вапняками, мергелями, глинистими і алевролітовими породами, пісковиками і пісками.

Вугілля гумусове, автохтонне, за метаморфізмом -- від бурого до антрацитів. На західній і північній околицях Донецького вугільного басейну розвідані значні запаси найбільш слабометаморфізованого кам'яного і перехідного до бурого вугілля, яке виявилися солоним.

Станом на початок XXI ст. сумарні запаси вугілля до глибини 1800 м оцінюються в 140,8 млрд. т, з них 108,5 млрд. т. відповідають кондиціям за потужністю пластів і зольністю. Розвідані запаси промислових категорій вугілля становлять 57,5 млрд., т і перспективні 18,3 млрд. т. Серед промислових і перспективних найбільш значні запаси (млрд. т): антрациту (13,8), газового (27,5), пісного (6,3), коксівного (9,8) вугілля.

За даними на 2006 р. розвідані запаси промислових категорій вугілля Донбасу становлять 57,5 млрд. т і перспективні ще 18,3 млрд. т. Найбільші запаси газового вугілля -- 27,5; запаси антрацитів становлять 13,8; коксівного вугілля -- 9,8; пісного -- 6,3 млрд. т. При річному видобутку 100 млн. т цих запасів вистачає на 570 років. Ресурси метану у вугільних пластах становлять 491 млрд. м{3), а за межами діючих шахт -- 592 млрд. м{3}. Ресурси вільного метану у вмісних породах складають 37,65 млрд. м{3}. Донецький кам'яновугільний басейн (Донбас) експлуатується з 1796 р. Від цього часу тут було видобуто понад 8 млрд. т вугілля; запаси, які тут залишилися -- більше 90 млрд. т. Найбільшого рівня видобуток кам'яного вугілля в Україні досяг у 1970 р. і становив 177,8 млн. т/рік.

Розробляють 65 пластів, глибина розробки в багатьох шахтах досягає 1100 м.

Видобувні роботи ведуть на глибині 400-800 м, а на 35 шахтах -на глибині 1000-1300 м. Пласти і прошарки вугілля розташовуються через 20-40 м один від одного (у східній частині басейну - через 1 00 м). Потужність пластів 0,6-1,2(2,5) м. У розрізі карбону нараховується до 300 пластів і пропластків вугілля, в потужністю 0,45-2,5 м. В Донецькому вугільному басейні виділені всі основні марки вугілля - довгополум'яне (Д), газове (Г), газове жирне (ГЖ), жирне (Ж), коксівне (К), опіснене-спікливе (ОС), пісне (П), слабкоспікливе (СС) і антрацити (А), а також перехідне вугілля від бурого до довгополум'яного. Петрографічний склад вугілля досить однорідний.

Вугілля Донецького вугільного басейну належить до класу гумітів іноді з сапропелево-гумусовими прошарками. Вугілля ниж. відділу карбону -- спорові дюрено-кларени. Пересічна зольність вугілля 13-15 %, теплотворна здатність ЗО...36 МДж/кг. Сер. теплота згорання товарного робочого палива 21-26 МДж/кг. Вугілля малофосфористе, від мало- до високосірчистого. Всі пласти (за винятком суперантрацитів) газоносні починаючи з глиб. 150-500 м (нижче зони газового вивітрювання). Причому вміст вуглеводневих газів у вугіллі настільки великий, що Донецький вугільний басейн можна розглядати як велике газове родовище зі специфічними умовами розподілу газів. Геол. запаси вуглеводневих газів, що містяться у вугільних пластах і пропластках, перевищує 2,5 трлн. м\ Гірничо-геологічні умови складні: 95 % шахт Донецького вугільного басейну - газові, 70%-небезпечні за вибухами вугільного пилу, 45 %--небезпечні за газодинамічними явищами, 30%-небезпечні за самозайманням вугілля.

4. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

При стабільному рівні видобутку світові запаси вугілля достатні для розробки протягом 218 років, у т. ч. в країнах колишнього СРСР 500, Африки і Середнього Сходу 266, Північної Америки 235, Латинської Америки понад 500, Європи 158 і азіатсько-тихоокеанського регіону 146 років.

Вугільна промисловість є провідною галуззю в господарському комплексі Донбасу. Балансові запаси вугілля в Донецькій області за категоріями розвіданості (А+В+С) становлять майже 10 млрд. т, з них коксівного - 56%, антрацитів - 12%. На діючих шахтах цих запасів понад 5 млрд. т, коксівного -- 3 млрд. т» антрацитів -- 1 млрд. т. Видобуте енергетичне вугілля використовується на електростанціях, промислових підприємствах та для комунально-побутових потреб; довгополум'яне та газове вугілля - також як газогенераторне паливо; антрацити - для виробництва електрокорунду, карбіду кальцію, електродного та ливарного термоантрациту. У Донецькій області розміщені 11 виробничих об'єднань з видобутку вугілля (96 шахт і шахтоуправлінь); 14 самостійних шахт, виробничі об'єднання «Донбастрансремонт» і технологічного зв'язку, трест «Донецьк-вуглеавтоматика», комбінат «Донецьк шахтобуд», виробниче об'єднання «Респіратор», 10 науково-виробничих і проектних інститутів, інші підприємства та організації системи Мінпаливенерго України.

На території Луганської області 9 виробничих об'єднань з видобутку вугілля (71 діюча шахта), 8 самостійних шахт, 29 центральних збагачувальних фабрик, шахтобудівельні організації, інші підприємства інфраструктури галузі. Виробнича потужність шахт станом на 01.01.96 р. - 40,8 млн. т, на шахтах працюють 146.7 тис. чоловік. Максимуму видобутку вугільна промисловість області досягла у 1976 р., після цього почалось падіння обсягів видобутку палива: 1986 р. - 61,5 млн. т; 1991 р. - 51,6 млн. т; 1995 р. - 23,7 млн. т. Основні причини незадовільної роботи галузі - значне погіршення стану шахтного фонду, викликане незадовільним виділенням капіталовкладень, відсутністю коштів на придбання матеріально-технічних ресурсів для забезпечення життєдіяльності вугільних підприємств.

У цілому видобуток вугілля знизився з 170 млн.. т у 1985 р. до 155 млн. т - у 1990 р., 79-у 1995 р. та 66 млн. т - у2003 р. (з них у Донецькій області - 43 млн. т).

На 01.01.2006 у вугільній промисловості працювало 740 тис. чол. Основний вугільний басейн України -- Донецький. Значна частина вугілля залягає у Львівсько-Волинському кам'яновугільному та Дніпровському буровугільному басейнах. Освоюються нові вугільні райони -- Західний Донбас (Дніпропетровська область) і Південний Донбас (між Донецьком і Маріуполем).

Вугільна промисловість України постачає свою продукцію для потреб електроенергетики (майже 38 % від загального обсягу поставок), коксохімії (22 %), населення (11 %), комунально-побутових (З %) та інш. споживачів (26 %). Галузь є складним виробничо-технічним комплексом, що складається з кількох підгалузей.

У складі вугільної промисловості діють близько 250 шахт і 6 розрізів, біля 60 збагачувальних фабрик, 3 шахтобудівні комбінати, 17 заводів вугільного машинобудування, 20 галузевих інститутів, гірничорятувальна служба, спеціалізовані об'єднання і виробництва з ремонту, налагодження й обслуговування гірничо-шахтного устаткування, розв'язання екологічних проблем, геологічної розвідки, залізничного та автомобільного транспорту, торгівлі, об'єкти соціальної сфери тощо. Видобуток вугілля в 1995-97 рр. складав 70-100 млн. т на рік. У вугільній промисловості практично повністю завершено механізацію виймання вугілля, доставку вугілля в очисних вибоях, відкатку вугілля, навантаження вугілля у залізничні вагони.

Програма розвитку вугільної промисловості до 2010 р. як один з стратегічних напрямків передбачає реструктуризацію галузі з необхідністю закриття нерентабельних шахт. До 2010 р. до цієї категорії потенційно віднесено близько 100 шахт, ЗО з яких забезпечені запасами до 5 років. [7,97]

Основні віхи реструктуризації вугільної промисловості

1996 р. - початок реструктуризації на основі 253 вугледобувних і вуглепереробних підприємства створено 32 державні холдингові компанії (ДХК).

1997-1999 рр. - обсяг видобутку - 81,0 млн. т. Бюджетні кошти виділяються тільки для підтримки стабільного обсягу видобутку.

2000-2003 рр. - перші спроби приватизації (шахта "Комсомолець Донбасу"), прийняття програми "Українське вугілля", укрупнення вугільних підприємств: 32 ДКХ створили 21 державне підприємство.

з 2004 р. - Створення національної акціонерної компанії "Вугілля України" та ліквідація після повернення підприємств у сферу управління Мінвуглепрому України.

5. ГЕОГРАФІЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

5.1 Розміщення запасів

Україна багата на різноманітні корисні копалини. В ній розвідано близько 90 їх видів і розробляється 8 000 родовищ. (Які корисні копалини є у вашій місцевості?)

За розвіданими запасами корисних копалин частка України в державах СНД становить: марганцевої руди -- до 75 %, залізних руд

ЗІ, титанових руд -- 40, кам'яного вугілля -- 28, самородної сірки

80, каоліну -- 60, графіту -- 50, вогнетривких глин -- 35 %.

В Україні вдало поєднуються основні групи корисних копалин. Це насамперед паливні корисні копалини, до яких належать вугілля, нафта, газ, горючі сланці, торф. Друга група -- рудні, що охоплюють родовища заліза, марганцю, нікелю, титану, урану, хрому, золота. До третьої групи -- нерудних -- належать кам'яна сіль, каолін, вогнетривкі глини, цементна сировина, флюсові вапняки тощо.

Паливні (горючі) корисні копалріни. На території України знаходяться Донецький і Львівсько-Волинський кам'яновугільні та Дніпровський буровугільний басейни. Донецький басейн у межах України (Великий Донбас) займає площу понад 50 тис. квадратних кілометрів. (Тут є коксівне, газове вугілля, антрацит.) Донецький басейн залишається одним з основних у вугільній промисловості країни. Запаси вугілля оцінюються в 109,0 млрд. тонн в шарах потужністю 0,6--1,2 м. З 1949 р. освоюється Західний Донбас, розташований на північному сході Дніпропетровської області і частково в Харківській області. Нині в Донбасі розвідано більш як сто ділянок, загальні запаси яких становлять 12 млрд. тонн і більше.

Район розташований на сході І південному сході країни Площа його становить 53,2 тис. квадратних кілометрів. Населення -- понад 8,2 млн. чоловік. Район охоплює територію Донецької І Луганської областей.

Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні І різноманітні природні ресурси (родючі грунти, кам'яне вугілля, кухонна сіль, кіновар -- основна ртутна руда, будівельні матеріали та ш.).

Тут зосереджені значні людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька -- 90, Луганська -- 87 %).

Донецький район має найвищий рівень економічного розвитку в Україні. Найрозвинутішими галузями господарства є електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів.

Провідною галуззю в районі є вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика.

5.2 Характеристика вугільних об'єднань

Дамо характеристику основних вугільних об'єднань луганської області.

Луганськвугілля

ДХК «Луганськвугілля».

Включає 16 шахт, які видобувають енергетичне і коксівне вугілля. Загальний фактичний видобуток 2105760 т (2005).

Основний центр -- м. Луганськ. Створене в 1970 році.

Розробляє вугільні пласти з кутами падіння 0-90° потужністю 0,5-1,8 м; марки вугілля: Г, ГЖ, К, ПС, П, А.

Всі шахти небезпечні за газом метаном. Основні засоби механізації робіт на шахтах -- механічні комплекси з гідрофікованим кріпленням, вузькозахопні комбайни з індивідуальним кріпленням і струги. Прохідницькі роботи виконують комбайнами, буро-підривним способом. Підземний транспорт -- електровози, стрічкові та скребкові конвеєри.

Адреса: 91056, вул. Лєрмонтова, їв, м. Луганськ.

Підприємства

ДВАТ «Шахтоуправління «Луганське»

ДВАТ «Шахта «Лутугінська»

ДВАТ «Шахта Білоріченська»
ДВАТ «Шахта ім. ХТХ з'їзду КПРС»

ДВАТ «Шахта «Черкаська»

ДВАТ «Шахта ім. Артема»

ДВАТ «Шахта «Ломуватська»

ДВАТ «Шахта «Вергелівська»

ДВАТ «Шахта «Комісарівська»

ДВАТ «Шахта «Пролетарська» (на стадії ліквідації)

ДВАТ «Шахта ім. С.В.Косіора»

ДВАТ «Шахта «Фащівська»

* ДВАТ «Шахта «Краснополіївська» (на стадії ліквідації)

Шахтоуправління «Луганське»

ДВАТ "Шахтоуправління «Луганське». Входить до ДХК « Луганськвугілля». Розташована у смт. Ювілейне, Луганської міськради Луганської області.

Складається з двох шахт -- «Центральної» і «Мащинської», які поєднані гірничими роботами. «Центральна» була введена в експлуатацію у 1975 р., «Мащинська» у 1992 р.

Проектна потужність "Шахтоуправління «Луганське» 1500 тис.т. вугілля на рік, виробнича на 2003 р.-- 1200 тис.т., фактична за 2003 р.-- 1302 тис. т. Фактичний добовий видобуток 5235/3489 т (1990/1999).

Максимальна глибина робіт 694 м. Протяжність підземних виробок 144,2/107,9 км (1990/1999). Шахта надкатегорійна. Відпрацьовуються пласти 1_І5 1₆^Н потужністю 0,75-0,95 м і 1,05-1,2 м з кутом падіння 4-13°.

Пласти небезпечні щодо вибухів вугільного пилу. Працюють 7/6 очисних, 15/11 підготовчих виробок. Очисні вибої оснащені механізованими комплексами

Кількість працюючих-- 4830/4460 чол., з них підземних 3450/3480 чол. (1990/2005).

Адреса: 91493, смт. Ювілейне, м. Луганськ.

Шахта «Лутугінська»

ДВАТ Шахта «Лутугінська». Входить до ДХК «Луганськвугілля». Розташована у смт. Георгієвка, Лутугинського району Луганської області.

Стала до ладу у 1964 р. Проектна потужність 750 тис.т на рік. Фактичний видобуток 1903/661 т/добу (1990/1999). У 2003 р видобуто 211,9 тис.т вугілля.

Максимальна глибина 615 м (1990--1999). Шахтне поле розкрите 3-а вертикальними стволами до гор. 568 м. Протяжність підземних виробок 76,1/53,5 км (1990/1999). У 1990--1999 розробляла відповідно пласти 1₃, Ь', 1Г та Ь', кД к₇" потужністю 0,8-1,55/0,6-1,65 м, кути падіння 0-10°. У 2002 р розробляли пласти к₃^іі, к₇".

Шахта надкатегорійна за метаном. Пласти небезпечні щодо вибуху вугільного пилу. Кількість очисних вибоїв 4/3, підготовчих 15/7 (1990/1999). Обладнання: комплекси КМ-103, комбайн К-103.

Кількість працюючих: 3047/2314 чол., в тому числі підземних 1945/1281 чол. (1990/1999).

Адреса: 92023, смт. Георгієвка, Лутугинський район, Луганської обл.

Шахта «Білоріченська»

ДВАТ «Шахта Білоріченська». Входить до ДХК «Луганськвугілля». Розташована у смт. Білоріченський, Лутугинського району Луганської області.

Введена в експліатацію у 1957 р. з виробничою потужністю 450 тис.т на рік. Фактичний видобуток 1036/940/2500 т/добу (1990/1999/2003). У 2003 р. видобуто 753 тис.т.

Глибина робіт 369/720 м (1990/1999). Протяжність підземних виробок 51/33,2 км (1990/1999). У 1990--1999 розробляла відповідно пласти т₆' та іп₆', 16 потужністю 1,02-1,76 м, кути падіння 3-4°.

Пласти небезпечні щодо вибуху вугільного пилу. Кількість очисних вибоїв 3/1, підготовчих 11/3 (1990/1999). Обладнання: механізований комплекс МК-75Б з комбайном ГШ-68.

Кількість працюючих: 2342/2009 чол., в тому числі підземних 1595/1396 чол. (1990/1999).

Адреса: 92016, смт. Білоріченський, Лутугинський район, Луганської обл.

Шахта імені С. В. Косіора

ДВАТ «Шахта імені С.В. Косіора». Входить до ДХК «Луганськвугілля». Розташована у смт. Чорнухине, Перевальського району Луганської області.

Фактичний видобуток 1168/166 т/добу (1990/1999). Максимальна глибина 680/550 м (1990/1999).

Протяжність підземних виробок 12,1121,5 км (1990/1999). У 1990/1999 розробляла відповідно пласти к₇, Ь, Ц та к₅, 1|, іп₃ потужністю 0,95-1,4/0,85-1,4 м, кути падіння 18/25°.

Пласти к₅, к₇, її, Ц, піз небезпечні щодо раптових викидів вугілля і газу. Кількість очисних вибоїв 4/3, підготовчих 4/2 (1990/1999).

Кількість працюючих: 2178/986 чол., в тому числі підземних 1459/548 чол. (1990/1999).

Адреса: 94340, смт.Чорнухине, Перевальський район, Луганської обл.

Шахта «Фащівська»

ДВАТ Шахта «Фащівська». Входить до ДХК «Луганськвугілля». Розташована у смт. Фащівка, Перевальського району Луганської області.

Фактичний видобуток 1278/1810 т/добу (1990/1999). У 2003 р видобуто 121 тис.т. вугілля.

Максимальна глибина 520 м (1990/1999). Протяжність підземних виробок 49,1/39,8 км (1990/1999). У 1990/1999 розробляла відповідно пласти 1|, 1(„ І8, ка, та 1₍„ іпз потужністю 1,13/1,02 м, кути падіння 14-17°.

Пласти 1|, 1б, їв небезпечні щодо раптових викидів вугілля і газу. Кількість очисних вибоїв 4/3, підготовчих 6/3 (1990/1999).

Кількість працюючих: 1649/1555 чол., в тому числі підземних 980/992 чол. (1990/1999).

Адреса: 94344, смт. Фащівка, Перевальський район, Луганської обл.

Краснодонвугілля

ДКХ «Краснодонвугілля». Включає 10 шахт, які видобувають енергетичне і коксівне вугілля.

Загальний фактичний видобуток 5 740 528 т (2003). Відпрацьовує 32 вугільних пологих пласти. Потужність пластів 0,5... 1,2 м. Глибина розробки 300...915 м.

Адреса: 94440, вул. Комсомольська, 5, м. Краснодон, Луганської обл.

Підприємства

ДВАТ «Шахта «Молодогвардійська»

ДВАТ «Шахта «Північна»

ДВАТ «Шахта «Горіхівська»

ДВАТ «Шахта «Талівська»

ДВАТ «Суходільська № 1»

ДВАТ «Шахта «Дуванна»

ДВАТ «Шахта ім. Н.П.Баракова» ДВАТ «Шахта ім. 50-річчя СРСР»

ДВАТ «Шахта «Суходільська-Східна»

* ДП «Шахта «Самсонівська-Західна» Шахта «Молодогвардійська»

ДВАТ Шахта «Молодогвардійська». Входить до ДХК «Краснодонвугілля». Знаходиться у м. Молодогвардійськ, Краснодонської міськради Луганської обл.

Фактичний видобуток 4317/1500 т/добу (1990/1999). Максимальна глибина 700/773 м (1990/1999). У 2003 р. видобуто 906 тис.т. вугілля.

Протяжність підземних виробок 106/32,5 км (1990/1999). У 1990--1999 розробляла пласти к₂, Ь' потужністю 1,7-2,0 м, кут падіння 5°.

Пласти небезпечні щодо вибухів вугільного пилу та за раптовими викидами вугілля і газу, схильні до самозаймання. Кількість очисних вибоїв 4/2, підготовчих 6/5 (1990/1999).

Кількість працюючих: 1543/1319 чол., в тому числі підземних (основні категорії) 333/229 чол. (1990/1999).

Адреса: 94415, м. Молодогвардійськ, Луганської обл.

Шахта «Північна» (Краснодон)

ДВАТ Шахта «Північна». Входить до ДХК «Краснодонвугілля». Знаходиться у смт. Північне, Краснодонської міськради, Луганської область.

Фактичний видобуток 616/353 т/добу (1990/1999). У 2003 р. видобуто 93 тис.т. вугілля.

Максимальна глибина 590/550 м (1990/1999). Протяжність підземних виробок 20,2/20,3 км (1990/1999). У 1990--1999 розробляла пласт к₂^в потужністю 1,15 м, кут падіння 8°.

Пласт небезпечний щодо вибухів вугільного пилу, загрозливий за раптовими викидами вугілля і газу. Кількість очисних вибоїв 2/1, підготовчих 2/1 (1990/1999).

Кількість працюючих: 942/667 чол., в тому числі підземних 548/334 чол. (1990/1999).

Адреса: 94425, смт. Північне, м.Краснодон, Луганської обл.

Ровенькиантрацит

ДКХ «Ровенькиантрацит». Включає 8 шахт, які видобувають антрацит. Загальний фактичний видобуток 8789176 т (2003).

Адреса: 94700, вул. Комуністична, 6, м. Ровеньки, Луганської обл.

Підприємства

ДВАТ «Шахта ім. Фрунзе»

Шахта «Никанор-Нова»

ДВАТ «Шахта ім. В.В.Вахрушева»

ДВАТ «Шахта «Ворошиловська»

ДВАТ «Шахта ім. Космонавтів»

ДВАТ «Шахта № 81 «Київська»

ДВАТ «Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського»

ДВАТ «Шахтоуправління «Ровенькіьське» Шахта імені Фрунзе

ДВАТ «Шахта ім. Фрунзе». Входить до ДХК «Ровенькиантрацит». Розташована у с. Ясенівський, Ровеньківська міськрада Луганської області.

Стала до ладу у 1975 р. з проектною потужністю 1,8 млн т/рік. У 1978 р. видобуто 2,1млн т, а у 2002 р. видобуто понад 2,1млн т, 2003-- 2,07 млн т.

Шахтне поле розкрите шістьма стволами і вентиляційними свердловинами до гор. 590 м. Діє гор. 870 м., підготовлений гор. 980 м по пласту Ь₇, 1075 м по пласту Ь₈, 650 м по пласту Ь11. Чотири лави оснащені комплексами К80, механізованим кріпленням ІКМТ-1,5 та 1КД-80. Промислові запаси на 2003 р. складають 48 млн т.

Адреса: 94784, сел. Ясенівське, м. Ровенькіт, Луганської обл.

Шахта «Никанор-Нова»

Шахта «Никанор-Нова». Входить до ДХК «Ровенькиантрацит». Розташована у місті Зоринськ, Перевальський район Луганської області.

Стала до ладу у 1998 р. У 2003 р. видобуло 199,5 тис.т. вугілля. Максимальна глибина 535 м (2003). Протяжність підземних виробок 13,8/15,4 км (1998/1999). У 1999 р розроблявся пласт к₆" потужністю 1,0 м, кут падіння 0-8°.

Шахта надкатегорійна за метаном. Пласт загрозливий за раптовими викидами вугілля і газу, небезпечний з вибуху вугільного пилу. Кількість очисних вибоїв 1/2, підготовчих 5/7 (1998/1999).

Кількість працюючих: 1620/1678 чол., в тому числі підземних 796 чол. (1999/2003).

Адреса: 94323, вул. Кірова, 1, м. Зоринськ, Луганської обл.

Шахта імені В. В. Вахрушева

ДВАТ «Шахта ім. В. В. Вахрушева». Входить до ДХК «Ровенькиантрацит». Розташована у с. Ясенівський, Ровеиьківська міськрада Луганської області.

Стала до ладу у 1954 р. з виробничою потужністю 1200 тис.т вугілля на рік. У 2003 р. видобуто 2015 тис.т. вугілля. Шахтне поле розкрите 2-а вертикальними і 4-а похилими стволами. Максимальна глибина робіт 1115 м. Протяжність підземних виробок 83,5/92,7 км (1990/1999).

Шахта І категорії за виділенням метану. Розробляє чотири вугільні пласти Ь₇, Ь₈, Ь\₀, Ь[ . Діє 6/4 очисні вибої, 13/18 підготовчих вибоїв (1990/1999). В очисних вибоях на пластах Ь₈, Ьі 1 потужністю 1,45 і 1,65 м використовуються механізовані комплекси КМТ з комбайнами КШ-1КХУ. Кількість працюючих на шахті 2320/2940 чол., з них підземних 1890/2380 чол. (1990/1999).

Планами розвитку гірничих робіт передбачається відкриття і підготовка горизонту 930 м, відкриття і підготовка похилого поля пласта К_]0.

Адреса: 94780, сел. Ясенівське, м. Ровеньки, Луганської обл.

6. ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ І ЕКОЛОГІЯ

Одним із провідних чинників, що обмежує розвиток енертетики в Україні, є екологічний. Викиди становлять близько ЗО % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості.

Основні ланки вуглевидобутку шахтним способом є такі: шахта з комплексом наземних і підземних споруд, енергосиловим господарством;

Вуглезбагачувальна фабрика;

Транспортні комунікації;

Водогосподарські споруди;

Районні енергетичні центри;

Складське господарство;

Підприємства та установи невиробничої сфери.

На сьогодні великі площі Донбасу зайняті під складування відходів від вуглезбагачувальних підприємств (31 центральна збагачувальна фабрика у Донецькій та 29-у Луганській областях) ставами - відстійниками, що заповнені тонкими фракціями вугільних часточок (шламом). Досвід Пенсільванії (США) свідчить про можливість використання цих продуктів у котлах ЦКШ і відновлення втрачених родючих земель.

До загальнодержавних екологічних проблем, які потребують першочергового розв'язання, належать такі:

комплексна реструктуризація і технічне переоснащення вугільної промисловості:

структурна перебудова всього виробничо-територіального комплексу та збалансування розвитку основних галузей спеціалізації з потребами суспільного господарства України;

технічна реконструкція перспективних підприємств базових галузей промисловості (чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування, енергетики) та розвиток нових галузей (середнього, точного, транспортного машинобудування, електроніки);

широке впровадження у вугільне виробництво безвідходних та маловідходних технологій, переведення підприємств на оборотне водоспоживання;

істотне поліпшення екологічної ситуації в області шляхом пере-профілювання підприємств, впровадження екологічно безпечних

технологій, здійснення рекультивації порушених земель, ліквідації або зменшення до мінімуму хвосто- і шлакосховищ, різних відстійників, закладання вироблених підземних просторів тощо;

Найважливішими екологічними проблемами області є: дефіцит чистої води для побутового й господарського споживання (вирішується за рахунок використання вод Дніпра, підземних вод, запровадження безводних технологічних процесів у промисловості); запиленість та загазованість Гірничопромислової зони, загроза засух та пилових бур на чорноземах (потрібно застосовувати безвідвальну оранку, нові технології обробітку ґрунту), проблема відведення та нейтралізації бактеріальне забруднених шахтових вод. зростаючого забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.

Для вирішення цих проблем у області розроблено «Концепцію охорони навколишнього середовища і заходи для її виконання». Одним з основних шляхів вирішення екологічних проблем є структурна перебудова виробництва базових галузей промисловості із впровадженням екологічно безпечних ресурсозберігаючих технологій.

Відповідно до угоди між Україною, Всесвітнім банком і Агентством міжнародного розвитку США реалізуються програми створення екологічного моніторингу та управління промисловими відходами. Вже запроваджено нові технології, які дали змогу знизити забруднення стічних вод нафтопродуктами.

Однією з проблем є очищення невеликих обсягів господарсько-побутових стічних вод.

В Луганській області створено Екологічний фонд, запроваджується екологічне страхування. [5,65]

7. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН

7.1 Реструктуризація галузі

Реструктуризація вугільної промисловості -- тривалий процес здійснення організаційних, технічних та фінансових заходів з метою підвищення ефективності роботи галузі, розвитку її потенціалу, вдосконалення організаційної та фінансової структури, досягнення конкурентноздатності вітчизняного вугілля на внутрішньому ринку і в системі світового постачання енергоносіїв.

Реструктуризація вугільної промисловості:

1996 р. - початок реструктуризації на основі 253 вугледобувних і вуглепереробних підприємства створено 32 державні холдингові компанії (ДХК).

1997-1999 рр. - обсяг видобутку - 81,0 млн. т. Бюджетні кошти виділяються тільки для підтримки стабільного обсягу видобутку.

2000-2003 рр. - перші спроби приватизації (шахта "Комсомолець Донбасу"), прийняття програми "Українське вугілля", укрупнення вугільних підприємств: 32 ДКХ створили 21 державне підприємство.

з 2004 р. - Створення національної акціонерної компанії "Вугілля України" та ліквідація після повернення підприємств у сферу управління Мінвуглепрому України.

у 2005 р. - прийняття Концепції розвитку вугільної промисловості України з 2008 - реалізація Концепції реформування вугільної галузі України

Концепцію реформування вугільної галузі України - схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України віц 14 травня 2008 р. N 737-р.

Концепція включає розділи:

Загальну частину

Мету Концепції

Шляхи та способи розв'язання проблеми

Удосконалення законодавчої бази

Удосконалення державного управління галуззю

Реформування відносин власності

Перетворення в економічній сфері

Удосконалення виробництва вугільної продукції

Очікувані результати реалізації Концепції, визначення її ефективності

Фінансове забезпечення реформування і джерела фінансування

У Загальній частині вказується, що принципи реалізації державної політики щодо реформування та розвитку вугільної промисловості визначені в таких документах, як Програма "Українське вугілля", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р. N 1205 ( 1205-2001-п ); Концепція розвитку вугільної промисловості, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 липня 2005 р. N 236 ( 236-2005-р ); Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року "Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики в сфері її забезпечення" від 27 грудня 2005 р. N 1863 ( 1863/2005 ); Енергетична стратегія України на період до 2030 року ( 145а-2006-р ), схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 145 ( 145-2006-р ); Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків" ( пООО 1120-08 ), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 р. N 14 ( 14-2008-п ).

Проте виконання перелічених документів не забезпечує необхідних темпів реформування вугільної промисловості. Розвиткові галузі перешкоджає, зокрема, відсутність ефективного власника, розбалансування цін на товарну вугільну продукцію та продукцію, що використовується у її виробництві, недостатній обсяг інвестицій.

Динаміка основних показників стану державного сектору вугільної промисловості свідчить про посилення кризи в галузі. Стрімке зменшення кількості діючих шахт (з 276 в 1991 році до 160, з яких 140 державні, в 2008 році), виробничих потужностей (із 193 млн. тонн вугілля у 1991 році до 95 млн. тонн вугілля у 2007 році) та обсягів поставки вугілля на внутрішній ринок державними вугільними підприємствами (з 57 млн. тонн у 1997 році до 28 млн. тонн у 2007 році) посилює енергетичну залежність та загрожує енергетичній безпеці держави.

Основним чинником, що заважає розвиткові галузі, є недостатній обсяг інвестицій, який на сьогодні не дає можливості забезпечити випереджаюче введення в експлуатацію виробничих потужностей. Так, протягом 2001-2007 років загальна потреба вугільної промисловості в інвестиційних коштах становила 37,5 млрд. гривень, тоді як фактичний обсяг фінансування з державного бюджету становив лише 24,3 млрд. гривень, або 65 відсотків необхідного обсягу.

Інші негативні чинники: недосконалість законодавства у відповідній сфері, низька ефективність управління галуззю на всіх рівнях, недосконала структура шахтного фонду та зношеність основних фондів вугледобувних підприємств, складні умови проведення гірничих виробок і низький рівень механізації гірничих робіт, значний ступінь зносу стаціонарного обладнання і недостатня чисельність працівників, насамперед основних гірничих професій.

Резюмується, що відсутність системного підходу до реалізації державної політики у вугільній галузі є однією з визначальних причин її незадовільного стану.

Мета Концепції - забезпечення прискореного розвитку вугільної промисловості та досягнення показників роботи, передбачених Енергетичною стратегією України на період до 2030 року ( 145а-2006-р ), шляхом ринкового реформування підприємств і системного усунення кризових чинників.

Удосконалення законодавчої бази включає:

* розроблення законодавчих актів, спрямованих на
створення умов для адаптації підприємств галузі до ринкового

середовища та сприяння її розвитку. У першу чергу розробляються акти, спрямовані на підвищення престижності шахтарської праці, відновлення та зростання людського потенціалу галузі, розв'язання інших проблем, що сприятиме забезпеченню належного рівня техніки безпеки та охорони праці на вугільних шахтах, підвищенню рівня оплати праці шахтарів, соціальному захисту працівників галузі та членів їх сімей.

* Пріоритетом є створення законодавчої бази для прискорення процесів приватизації у вугільній галузі з урахуванням її особливостей. У відповідних законопроектах повинні бути враховані специфіка розвитку та структурного реформування вугільної промисловості, порядок приватизації підприємств галузі, механізм залучення недержавних інвестицій, визначення соціально орієнтованих зобов'язань стратегічних інвесторів, забезпечення надійного, безпечного для працівників та навколишнього середовища, функціонування приватизованих шахт тощо.

* Визначальним напрямом є законодавче врегулювання процедури фінансової санації та вдосконалення механізму державного субсидування вугледобувних підприємств державного сектору з урахуванням норм і вимог СОТ та ЄС. Відповідні законопроекти спрямовуються на створення економічних умов для рівноправної ринкової конкуренції вугледобувних підприємств, які за об'єктивними природними і виробничими показниками мають різний рівень рентабельності; забезпечення ефективної реструктуризації вугільної промисловості, прискорення її науково-технічного розвитку; розв'язання ряду соціальних та екологічних проблем, зумовлених збитковістю шахт.

* Удосконалення законодавчої бази передбачає також розроблення

актів, які визначають основні засади функціонування ринку вугілля, зокрема регулюють питання щодо вдосконалення відповідного механізму, та суміжних ринків (електроенергії, .гірничого обладнання тощо); умови продажу вугільної продукції на біржових торгах, правила і специфіку укладення відповідних біржових контрактів; методи визначення базової ціни вугільної продукції на оптовому ринку вугілля або стартової ціни торгів; впровадження механізму гарантування найкращої ціни, за якого виробники вугільної продукції зможуть максимально відшкодувати свої виробничі витрати та будуть заінтересовані у продажу продукції на внутрішньому ринку вугілля.

Реформування відносин власності

Заходи, що здійснюються у сфері відносин власності, спрямовуються на системну приватизацію підприємств галузі. Основним методом приватизації вугільних підприємств і продажу пакетів акцій є відкритий аукціонний продаж.

Підготовка до приватизації включає інвентаризацію всіх об'єктів державного сектору вугільної галузі, резервних ділянок вугільних родовищ для будівництва нових шахт і підприємств виробничої інфраструктури; складення відповідних реєстрів і паспортів на кожний приватизаційний об'єкт з визначенням його основних характеристик (виробничий стан, обсяг запасів вугілля, чисельність персоналу, виробнича та соціальна інфраструктура, фінансове становище, потреба в інвестиціях тощо); групування інвестиційних об'єктів у приватизаційні лоти із забезпеченням їх максимальної інвестиційної привабливості; розроблення та застосування у разі необхідності схеми фінансової санації підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості.

Під приватизаційним лотом розуміється група об'єктів, яка пропонується для продажу.

Одним лотом на відкритому аукціоні для продажу можуть виставлятися:

о цілісні майнові комплекси державних вугледобувних підприємств;

о шахти, які відпрацювали промислові запаси вугілля і повинні

бути підготовлені до закриття;