Розміщення продуктивних сил

о шахти, що закриваються;

о шахти із значними запасами вугілля, які тимчасово припинили виробничу діяльність;

о резервні ділянки для будівництва шахт;

о шахти-новобудови.

Окремо пропонуються для приватизації об'єкти вугільної галузі (діючі шахти, шахти-новобудови, резервні ділянки для будівництва шахт) шляхом продажу у складі єдиного лоту разом з тепловими електростанціями.

Формула визначення стартової ціни лота повинна враховувати, крім балансової вартості об'єкта, цінність вугільного родовища з урахуванням можливостей збільшення об'єму вуглевидобутку, очікувану прибутковість господарської діяльності, обсяг інвестицій, необхідний для забезпечення прибутковості, фінансові та соціальні зобов'язання підприємства, що приватизується.

Строки реструктуризації та оновлення шахтного фонду, модернізації і підвищення технологічного рівня вугільного виробництва визначаються згідно з положеннями скоригованої Програми "Українське вугілля" ( 1205-2001 -п ).

Очікувані результати:

Урахування викладених концептуальних підходів в програмах і планах розвитку галузі забезпечить збільшення:

* до 2010 року виробничих потужностей з видобутку вугілля

108,1 млн. та до 2015 року - до 122,5 млн. тонн на рік;

* обсягів видобутку вугілля у 2010 році до 90,9 млн. тонн (у тому числі енергетичного - 60,6 млн. тонн, коксівного - 30,3 млн.

тонн), у 2015 році - до 1 10,3 млн. тонн (в тому числі енергетичного -73,6 млн., коксівного - 36,7 млн.).

Фінансове забезпечення реформування і джерела фінансування: Для реалізації положень, передбачених Концепцією, необхідно забезпечити протягом 2008-2011 років залучення в галузь за рахунок усіх джерел інвестування орієнтовно 650-700 млн. гривень на кожен 1 млн. тонн приросту виробничих потужностей з видобутку вугілля. У подальшому для видобутку вугілля в обсязі 100-110 млн. тонн на рік обсяги капітальних інвестицій повинні щороку становити 300-350 млн. гривень на 1 млн. тонн відтворюваних потужностей (у базових цінах).

7.2 Освоєння нових родовищ

Розглянемо освоєння нових родовищ згідно Концепції розвитку вугільної промисловості України - схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 липня 2005 р. N 236-р

Концепція включає розділи:

1. Загальні положення

2. Аналіз виробничого потенціалу галузі та прогноз його розвитку

3. Основні напрями реформування галузі

4. Мета і етапи реалізації Концепції

5. Механізм реалізації Концепції

Мета цієї Концепції - забезпечення організації та розвитку вугільної промисловості для максимально можливого задоволення потреб держави в паливно-енергетичних ресурсах за рахунок економічно обґрунтованого збільшення обсягів власного видобутку вугілля.

Констатовано, що в структурі світових запасів органічного палива на вугілля припадає 67 відсотків, на нафту - 18 та на природний газ - 15 відсотків. В Україні ці показники становлять відповідно 95,4 відсотка, 2 і 2,6 відсотка. Загальний обсяг запасів вітчизняного вугілля становить близько 117,5 млрд. тонн, з них промислових на діючих шахтах - 6,5 млрд. тонн, з яких майже 3,5 млрд. тонн - енергетичне вугілля.

Україна за обсягами видобутку вугілля належить до першої десятки провідних країн світу, але значно поступається більшості з них за економічними показниками вугледобувного виробництва. Продуктивність праці в декілька разів нижча порівняно з Росією, Німеччиною, Польщею і в десятки разів нижча, ніж у США, Канаді, Австралії, Південно-Африканській Республіці. Переважна більшість вугільних шахт та розрізів є збиткові. Рівень заробітної плати найнижчий серед інших галузей паливно-енергетичного комплексу, внаслідок чого на підприємствах вугільної промисловості зростає дефіцит кадрів.

На 2005 р. у вугільній промисловості функціонує 164 шахти і З розрізи. Протягом 1991-2004 років виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилася з 192,8 млн. до 91,5 млн. тонн на рік. Майже 96 відсотків шахт понад 20 років працюють без реконструкції. Дві третини основного стаціонарного устаткування відпрацювали нормативний строк експлуатації і потребують негайної заміни. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів та прохідницьких комбайнів сучасного технічного рівня становить лише третину, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів -близько 15 відсотків. На шахтах, що розробляють крутоспадні пласти, майже 60 відсотків загального обсягу вугілля видобувається з використанням відбійних молотків.

У вугільній промисловості функціонують 167 вугледобувних підприємств різних форм власності, з них 93 відсотки державної власності.

Основні напрями реформування галузі включають:

приватизацію на конкурсних засадах привабливих для інвестування шахт (розрізів), здатних забезпечити самофінансування подальшого розвитку;

приватизацію малопривабливих для інвестування шахт (розрізів) як цілісних майнових комплексів на пільговій основі з проведенням конкурсів програм їх розвитку;

* провести освоєння нових родовищ вугілля

Найважливішою передумовою формування у вугільній промисловості ринкового конкурентного середовища є створення відкритого, прозорого внутрішнього ринку вугілля. Реалізація Концепції розрахована на три етапи:

* На першому етапі (2006-2010 роки) буде приділено увагу комплексному розв'язанню проблеми розвитку шахтного фонду шляхом його відтворення на сучасній технічній і технологічній основі та подальшого роздержавлення. До 2010 року обсяг видобутку за рахунок освоєння нових родовищ вугілля передбачається збільшити до 90,9 млн. тонн на рік, а виробничих потужностей - до 105,8 млн. тонн на рік. Для цього необхідно ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 17 млн. тонн за рахунок завершення будівництва других черг на трьох шахтах, а також реконструкції діючих вугледобувних підприємств.

Це дасть змогу задовольнити потребу національної економіки в енергетичному вугіллі за рахунок власного видобутку. Обсяг експорту енергетичного вугілля поступово зменшиться до 5 млн. тонн.

* На другому етапі (2011-2015 роки) передбачається збільшити обсяг вуглевидобутку до 96,5 млн. тонн, а виробничих потужностей - до 112,2 млн. тонн на рік.

Для цього необхідно за рахунок освоєння нових родовищ ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 8,8 млн. тонн за рахунок завершення будівництва трьох нових шахт, які були закладені до 2001 року, та продовження реконструкції діючих вугледобувних підприємств. З метою підтримання позитивної динаміки розвитку виробничих потужностей необхідно з 201 1 року здійснити закладення чотирьох нових шахт.

* На третьому етапі (2016-2030 роки) з урахуванням позитивної динаміки попереднього десятиріччя як в економіці держави в цілому, так і у вугільній промисловості зокрема обсяг видобутку вугілля повинен бути збільшений у 2030 році до 112 млн. тонн на рік. Обсяг виробничих потужностей за рахунок освоєння нових родовищ на кінець періоду, що розглядається, повинен зрости до 124,4 млн. тонн на рік при коефіцієнті їх використання 90 відсотків

ВИСНОВКИ

В Україні вугільні шахти розташовані у центральній та північній частинах Донецької та південній частинах Луганської області.

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива у натуральному виразі є першою серед галузей ПЕК, де зосереджено більшість працівників та основних фондів паливної промисловості. Вугілля видобувають на 295 шахтах, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. У 1995 році видобуток кам'яного вугілля разом з бурим склав 83,8 млн. тон. Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн.

У Львівсько-- Волинському кам'яновугільному басейні добувають 14 млн. тон кам'яного вугілля (має працювати 2 шахти з 15 діючих). Дніпровський буровугільний басейн складається з 12 буровугільних районів, включає понад 100 родовищ Правобережжя України. Щорічно видобувають близько 4,0 -- 4,5 млн. тон бурого вугілля.

В інфраструктуру бурої промисловості входять великі механізовані вуглорозрізи, шахти, вуглебрикетні фабрики, допоміжні підприємства.

Вугленосні площі в Донбасі становлять понад 150 тис. квадратних кілометрів, що дорівнює приблизно четвертій частині площі країни. Тут зосереджено близько 92 % запасів кам'яного вугілля України. З них приблизно 34 % припадає на Донецьку область. У Донбасі переважає енергетичне вугілля (56 %). Основні його запаси зосереджені в Луганській області. Коксівне вугілля становить 44 % від загальних запасів, що знаходяться переважно в Донецькій області. Найбільше шахт зосереджено у Донецькій області, де сформувалися найпотужніші центри видобутку вугілля: Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Торез, Красноармійськ.

Донецьке вугілля має високу собівартість, що пов'язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їх потужністю.

Значний рівень фізичного спрацювання гірничодобувного обладнання, закриття окремих шахт, скорочення видобутку вугілля, важкі умови праці шахтарів призводять до зростання соціальної напруженості в Донецькому басейні. Для ефективної роботи вугільної промисловості потрібні кошти насамперед для реконструкції шахт. Водночас Донбас має значні перспективи для дальшого освоєння 78 розвіданих ділянок із можливим сумарним видобутком 127 млн. тонн вугілля на рік. Виникла потреба в будівництві нових підприємств, передусім машинобудування.

Упродовж останніх 150 років у регіоні на базі інтенсивного розвитку гірничопромислового комплексу, металургії, машинобудування га хімічної промисловості сформувалось оптимальне територіальне розміщення продуктивних сил. Проблема полягає у зниженні частки в народногосподарському комплексі гірничодобувного чинника та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукомісткої продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей - носіїв технічного прогресу, у вирішенні екологічних питань, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі впровадження біотехнології та найновішої агротехніки.

Найгостріша соціально-економічна проблема не лише Донбасу, а й України загалом - необхідність докорінного реформування вугільної галузі. Тепер стабільно працюють лише 18 шахт з тих 286, що функціонували в Донбасі. Абсолютна їх більшість нерентабельна. За програмою реструктуризації вугільної галузі передбачається закриття більше третини шахт, близько 1/5 шахт мають всі підстави для самостійного рентабельного функціонування, біля половини їх треба реконструювати із залученням іноземних кредитів та бюджетних асигнувань.

ЛІТЕРАТУРА

Географічна енциклопедія України. -- К.: Українська енциклопедія. -Т.1. - 1989; 1990; т.З. - 1993

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В.С. Білецького. -- Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. -- 752 с.

Економічна географія України / За ред. М.Д. Пістуна. -- К.: Вища школа, 2003. - 320 с.

Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Феміда, 2006.-366 с.

Історія міст і сіл Луганської області. -К., 1985

Історія Луганського краю. -- Л.

Іщук СІ. Розміщення продуктивних сил: теорія, методи, практика. - К.: Вид-во ЄУФІСМБ, 2004. -216 с.

Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенов В.Ф. та ін. Розміщення продуктивних сил: Навч. посіб. - К., 2006.

Концепція реформування вугільної галузі України

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В.С. Білецького. -- Донецьк: «Донбас», 2004

Навчальний атлас «Географія України» -- К.: ДНВП „Картографія", 2005.

Размещение производительньїх сил / Под ред. В.В. Кистанова, Н.В. Копилова. -М: Зкономика, 2004.

Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є.П. Качана. -- К., Юридична книга, 2001. - 552 с.

Розміщення продуктивних сил: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни / С.1. Дорогунцов, Я.Б. Олійник та ін.-К.:КНЕУ, 2000.-76 с.

Розміщення продуктивних сил: Підручник / В.В.Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін.; За ред. Ковалевського О.Л. - К.: Тов. «Знання», КОО, 2005. - 546 с.

Розміщення продуктивних сил; Навч. посібник / За ред. В.В. Ковалевського, В. Ф. Семенова, О.Л. Михайлюк та ін. - К.: Либідь, 1996.

Саранчук В.І., В.В. Ошовський, Г.А. Власов, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. - с. 600.

Стеченко Д.М. Розміщення і регіональний розвиток продуктивних сил. - К., 2006.

Територіальна організація продуктивних сил України / За ред. М.О.Ковтонюка , Є.П.Качана , М.О.Петри ги . - К.: НМК ВО, 2002.

Размещено на Allbest.ru