Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств

Ідея будь-якого вкладення капіталу має обґрунтовуватися розрахунками того, як майбутні доходи покриють поточні витрати. Тут використовується цілий ряд методів, найвідоміші з яких можна розподілити на такі групи:

1) методи оцінювання ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень із витратами. Ці методи на сьогодні є традиційними;

методи оцінювання ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

методи оцінювання ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

Розрізняють три види оцінювання ефективності інвестицій: фінансову, бюджетну та економічну.

Фінансова оцінка передбачає фінансові результати реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Ця оцінка базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка ефективності відображає фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікуванні співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективності є різниця між податками та витратами певного рівня бюджету, рівень якого залежить від впровадження конкретного проекту.

Економічна ефективність інвестиційного проекту -- це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності прямих учасників проекту. Економічна оцінка характеризує ефективність проекту для народного господарства або галузі, групи підприємств, регіону тощо.

Методи оцінювання ефективності Інвестиційних проектів можна розподілити на три групи:

1. Спрощений метод. Цей метод дає змогу швидко зробити необхідні розрахунки ефективності інвестицій, але вони мають істотне відхилення від реальної ефективності, тому їх можна застосовувати лише для дуже простих ситуацій інвестування з невеликим строком життя проекту й обсягами інвестування. Цей метод може застосовуватися для оцінювання інвестиційної діяльності компанії за рік, але чим довшим є строк реалізації проекту, тим більші відхилення в розрахунках від реальної ефективності.

2. Метод дисконтування. Це стандартні методи визначення ефективності інвестицій на основі розрахунків чистої поточної вартості (NPV), внутрішньої рентабельності проекту (IRR) та строку окупності. Ці методи широко застосовуються компаніями, банками, експертами. Однак вони, як це буде показано нижче, ведуть до неправильних рішень, дезорієнтують інвесторів, що і є однією з головних причин деформацій інвестиційної діяльності на світових ринках, низьких темпів інвестування виробництв та великих довгострокових проектів. Ці методи також є однією з основних причин раптових банкрутств компаній, чиє ринкове становище протягом багатьох років вважалося надійним.

3. Методи прямих розрахунків реальної ефективності інвестицій. Ці методи грунтуються на відмові від основних вихідних положень методології дисконтування і дають змогу оцінити реальну ефективність інвестицій. Вони ґрунтуються на підході з позицій прямого, а не умовного розрахунку. Вони усувають ключове протиріччя, типове для компаній, що розвиваються, і країн, коли інвестиції в середньострокові і довгострокові проекти за методикою дисконтування оцінюються як невигідні.

Розглянемо сутність цих методів.

Спрощений розрахунок ефективності інвестицій. Найпростіший спосіб розрахунку ефективності інвестицій містить визначення прибутків від інвестиційного проекту (чи будь-якого способу інвестування) і їхнє підсумовування за весь період існування проекту і визначення трьох основних показників:

1. Загальний прибуток від проекту:

T

П E Пt, (2.3.)

T=1

де Пt- прибуток у році t,

Т- загальна кількість років, прийнятих у розрахунок.

Прибутковість інвестицій визначається як:

П

D=----, (2.4.)

І

де І - загальна сума інвестицій у проект.

Строк окупності інвестицій:

І

Т= -----, (2.5.)

Пt

Якщо прибуток від проекту незначно змінюється за роками.

Ці три показники визначаються на основі даних бухгалтерського обліку і прогнозів прибутків від проекту.

При проведенні цих розрахунків для інвестора однаковою мірою важливий прибуток, принесений сьогодні, у наступному році і за всіма роками проекту. Дисконтування, в даному випадку як метод обліку змін, для інвестора в часі цінності прибутку не має. Незважаючи на те, що цей метод призводить до далекого від реальної ефективності результату, вітчизняні керівники і власники підприємств використовують його найчастіше.

Методи розрахунку ефективності інвестицій на основі дисконтування, чистої поточної вартості і внутрішньої рентабельності проекту. Дисконтування означає приведення доходів і витрат майбутніх періодів до року початку реалізації проекту. Дисконтування вводиться для обліку різної цінності для інвестора доходів і витрат різних років. Вихідний пункт цієї концепції в тому, що чим раніше інвестор одержує гроші від проекту, тим більшу цінність вони для нього представляють.

У загальному випадку поточна (дійсна чи приведена) вартість суми засобів, одержаних у майбутньому періоді в році і, на початку проекту оцінюється в розмірі:

Nt

N dis = ---------- , (2 .6.)

(1+?)t

де N t- оцінювана (що приводиться до дійсного часу) сума майбутнього періоду, в році;

t - кількість років, що відокремлює майбутній період від сьогодення;

Ndis - оцінка цінності майбутніх надходжень, приведених до початку періоду;

? - ставка дисконту, що враховує зміну вартості фінансових засобів у часі; якщо вона виражається у відсотках, то у формулі дисконт варто враховувати як ?:100.

Сутність ставки дисконту полягає в тому, що вона відображає у відсотковому вигляді можливі доходи від інвестування фінансових засобів чи інвестора компанії в інші напрями, використовуючи інші можливості інвестування. Вона також відображає граничну вартість приваблюваного капіталу. її економічний зміст полягає в обліку альтернативних можливостей розміщення капіталу, тобто який відсоток можна було б одержати при розміщенні в інші альтернативні проекти. Відповідно до теоретичних припущень, ставка дисконту повинна орієнтувати розроблювачів на облік найбільш вигідних альтернативних можливостей розміщення капіталу і на максимально можливе значення дисконтованого доходу.

Кожна компанія чи інвестор самостійно встановлюють розміри ставок дисконтування з огляду на всі можливості розміщення своїх фінансових засобів. Ставка дисконту неоднозначна, змінюється залежно від ситуації на фінансових ринках. Як орієнтир, можна вибрати середню відсоткову ставку доходів за найбільш надійними цінними паперами (наприклад, державними облігаціями) чи банківську відсоткову ставку на депозит. Як дисконт можна прийняти і ставку доходу на засоби, розташовувані у високонадійних портфелях цінних паперів ( пакети акцій і облігацій різних банків і компаній, що мають високий рейтинг надійності), за якими очікується стабільні доходи. Іноді як ставку дисконту беруть величину ставки позичкового відсотка на ринку капіталів, тобто порівнюють інвестиційний проект з варіантом надання позичок на ринку капіталів.

Багатьом менеджерам і директорам буває важко спочатку зрозуміти та освоїти цю методологію. Але досить пам'ятати, що чим довше в часі утримуються заплановані від проекту очікувані гроші, чим довше чекати на них, і тим, за методикою дисконтування, менша їхня цінність для інвестора.

Для оцінки суми майбутніх грошових надходжень від проекту, приведеної до дійсного часу (початку проекту), потрібно розподілити її на величину (1+ ?)t.

Чим більше t - число років, через які надійдуть гроші, чим більше ?, тим менша цінність майбутніх надходжень для інвестора в даний час.

Облік інфляції і ризику ще більше знижує цінність майбутніх надходжень, коефіцієнт дисконту і тим більший, чим вищий є рівень інфляції та інвестиційний ризик.

Зі збільшенням коефіцієнта дисконту цінність майбутніх грошових надходжень Ndis від проекту, приведена до моменту здійснення розрахунків, зменшиться. Облік ризику й інфляції може значно знизити цінність майбутніх грошових надходжень від проекту.

Критерій «Чиста поточна вартість (чиста приведена прибутковість) проекту (Net Present Value)». Цей критерій проектів є основою для розрахунку всіх інших показників ефективності проекту (IRR, індекс прибутковості), він скорочено позначається NPV. Його сутність полягає в розрахунку дисконтованої (приведеною до початкового періоду) суми всіх чистих грошових потоків (Net Cash Flow) за роками реалізації проекту. Чистий грошовий потік за кожним роком становить різницю між припливом коштів за проектом та їхнім відпливом:

NDt-NZt=NCFt . (2.7.)

Чистий грошовий потік рекомендується розраховувати за винятком планованих виплат податків і без обліку амортизації.

Дисконтування проводиться за допомогою коефіцієнтa _1_____

(1+?)t

Спрощуючи суть NPV, його визначають як загальний чистий дохід від проекту за весь період існування, свого роду аналог чистого прибутку проекту за весь період його існування. Це сума дисконтова них за роками чистих грошових надходжень (в основному доходів від проекту) за винятком усіх грошових відпливів - витрат, виплат податків.

Якщо всі інвестиції здійснюються на початку реалізації проекту і відомий загальний коефіцієнт дисконту, то NPV розраховується за формулою:

T 1

NРV=-І0+E ________ [ND t -NZt] =

t=1 (1+?r)t

= -І0 + ND1-NZ1 + ...+ND1-NZ1 , (2.8.)

(1+аr) (1+аr)t

де NPV - чиста поточна вартість (цінність) чи інтегральний економічний ефект проекту, приведений (дисконтований) до моменту здійснення розрахунків за весь час життя проекту;

І0 - загальні інвестиції (капіталовкладення) у проект;

ND t - чистий приплив коштів на реалізацію проекту в році ґ у цінах початкового року;

NZ t - чистий відплив коштів на реалізацію проекту в році ї у цінах початкового року;

?- реальний коефіцієнт дисконтування, безрозмірна величина, якщо він виражений у відсотках, то у формулу необхідно вводити ? : 100;

Т- термін життя проекту (роки).

Сутність розрахунків NPV полягає у тому, що це визначення можливостей приведеної (дисконтованої) суми чистих грошових потоків проекту перевищити дисконтовану суму всіх Інвестицій і забезпечити достатню прибутковість інвестору за всіма роками його реалізації.

Позитивне значення NPV є обов'язковою умовою ухвалення рішення інвестором про інвестування в проект. Негативне значення цього критерію є підставою для відмови від фінансування проекту.

Критерій «Внутрішня норма рентабельності (Internal Rate of Return)». Другим основним елементом методики дисконтування в аналізі економічної ефективності проектів є критерій «Внутрішня норма рентабельності чи внутрішня норма прибутку» (Internal Rate of Return, скорочено ІRR). Він використовується для визначення такого коефіцієнту дисконту як ?= IRR, при якому NPV зводиться до значення «нуль».

З наведеного вище прикладу помітно, що зростання коефіцієнта дисконту при незмінних грошових потоках NPV зменшується і, починаючи з деякого значення коефіцієнта дисконту, зводиться до значення 0, а при подальшому його збільшенні стає від'ємною величиною. Таким чином, існує певне граничне значення ставки дисконту, що відокремлює збиткові проекти від прибуткових, що характеризує беззбитковість проекту.

Залежність NPV від ставки дисконту простежується таким чином: 1 - NPV при ставці дисконту 8%; 2 - NPV при ставці дисконту 5%. При значенні коефіцієнта дисконту, рівному IRR, усі дисконтовані грошові припливи (доходи) від проекту покривають дисконтова ні грошові відпливи (витрати) з нульовим прибутком. Критерій IRR у методиці дисконтування вважається одним із найважливіших у прийнятті інвестором рішення.

Кожна компанія встановлює власні значення внутрішньої норми прибутковості IRR = ?. Якщо розрахунки ефективності інвестицій показують, що IRR > а (тобто IRR перевищує прийняту в компанії норму реальної ставки дисконту), то проект вважається ефективним, і навпаки, якщо IRR < ?, то проект вважається збитковим, і інвестиції в нього вкладати недоцільно.

При аналізі декількох варіантів інвестицій методика дисконтування пропонує вважати, що чим більше IRR, тим ефективніше інвестиційний проект.

Вважається, що критерій IRR характеризує рівень надійності проекту. Чим він вищий, тим проект надійніший.

IRR розраховується на основі розв'язку рівняння щодо коефіцієнта дисконту ?. Але якщо при розрахунку NPV цей коефіцієнт становив відому фіксовану величину, то IRR = ?.

IRR знаходять, розв'язуючи рівняння відносно ?:

т

NPV=-10 + E 1 [ NDt - NZt]= 0. (2.9.)

T= о (1+ ?)t

Задовольняюче цьому рівнянню IRR = i є шуканою внутрішньою нормою рентабельності.

Однак дуже часто рівняння (2.9.) може не мати свого розв'язку й IRR взагалі не визначається. Це може бути в цілому за проектом чи на його початковому періоді. IRR також характеризують раптові ризики зміни за періодами того самого проекту, що важко економічно пояснити. При використанні методу IRR також виникають випадки, коли визначається не одне, а ряд значень IRR, для яких NPV = 0.

Наприклад, коли в окремі періоди мають місце негативні потоки коштів, тобто потік доходів у ці роки є меншим за відплив коштів. Наступною проблемою в застосуванні показника IRR є відносність цього показника, тому що він вимірює ефективність, але не сам ефект, що не дає можливості провести порівняння конкуруючих проектів і їхнє ранжирування з урахуванням їх масштабу, абсолютного економічного ефекту, часу реалізації. Незважаючи на це, ІRR належить до числа критеріїв, найбільш широко застосовуваних компаніями. Часто його використовують як пріоритетний відносно всіх інших критеріїв.

Критерій «Розрахунок періоду окупності (Payback Method)», і метод «Вигоди-Витрати (Benefit-Cost Ratio)». Період (чи строк) окупності інвестиційного проекту показує, коли інвестиційні витрати будуть цілком покриті надходженнями (припливами) коштів І інвестор почне одержувати прибуток від проекту в цілому.

Методи розрахунку строку окупності включають.

1. Розрахунок без урахування обліку дисконтування.

Це метод можна застосувати в таких ситуаціях:

а) коли інвестиції вводяться за один раз (однократно) на початку
проекту; чистий грошовий потік (D-Z) за роками практично не змінюється,
коефіцієнт дисконту малий (ситуація на ринку капіталів, інфляція і ризик у
сумі не перевищують 3-4%, не потребує високої точності розрахунків;

б) коли терміново потрібно зробити орієнтований розрахунок
окупності проекту, і коли вплив фактора дисконтування, за попередніми
оцінками, невеликий.

У цьому випадку розрахунок проводиться за формулою:

1

РВ = , (2.10.)

D-Z

де РВ - період окупності, роки;

1 - інвестиції в проект;

D-Z - чистий прибуток від проекту, одержуваний щорічно.

2. Розрахунок періоду окупності (РВ) з урахуванням дисконтування.

У методиці дисконтування це основний метод визначення періоду окупності. Під ним розуміється момент часу (рік), у якому дисконтова ні витрати стають рівними дисконтова ним доходам і у інвесторів з'являється чистий прибуток. Але і з цим критерієм є певні проблеми. Грошові потоки доходів і витрат, у тому числі інвестицій за роками, можуть бути нерівномірними.

Найбільш просто визначити РВ графічно, побудувавши графік зміни NPV у часі. Крапка перетинання NPV із віссю часу і буде, відповідно до методики дисконтування, строком окупності (РВ).

Як правило, для простоти періодом окупності рекомендується вважати першу крапку, у якій NPV = 0, однак у цьому випадку необхідно пам'ятати, що можна випустити з уваги реальні труднощі фінансування проекту в наступні періоди, коли NPV може різко впасти і компанія не зможе подолати фінансових труднощів. Тому менеджер повинен робити розрахунок і аналіз усіх періодів спаду і підйому NPV, приділяючи особливу увагу періодам різкого падіння NPV.

Побудований графік окупності проекту СК «Лавина» наводимо в Додатку 7. Виходячи з побудованого графіку період окупності проекту складає 29 місяців, саме цей показник відповідає точці, в якій NPV = 0.

Метод «Вигоди-Витрати (Benefit - Cost Ratio)». Цей метод оцінює ступінь прибутковості проекту шляхом зіставлення дисконтова них потоків доходів з дисконтованими потоками витрат:

ND dis

РР = NZ dis , (2.11.)

де РR - показник (індекс прибутковості) інвестиційного проекту;

ND dis _ дисконтований чистий грошовий потік доходів;

NZ dis - дисконтований чистий грошовий потік витрат.

Критичним значенням показника вважається РR = 1. Якщо для аналізованого проекту розрахунки показують індекс прибутковості РR< 1, це значить що потік витрат перекриває потік доходів і проект є збитковим, інвестувати в нього недоцільно.

Різновидом зазначеного методу є розрахунок норми прибутку проекту (рентабельності проекту), %:

 T

E NP t

T=0 (1+аr)t

H = 100%, (2.12.)

T

E I t

t=о (1+а)t

де Н - норма прибутку (рентабельність) інвестиційного проекту, що показує кількість одиниць чистого прибутку на одиницю інвестицій;

NP t - чистий дисконтований прибуток від реалізації інвестиційного проекту в році t;

І t - інвестиції в проект у році t.

Вартість власного капіталу розраховується за формулою:

D1

Ве= ------+g, (2.13.)

Р

де Ве - вартість власного капіталу;

Р - ринкова ціна однієї акції;

D1 - дивіденди, обіцяні компанією в перший рік реалізації інвестиційного проекту;

g - прогнозоване щорічне зростання дивідендів.

Цінова модель капітальних активів:

Се = СRF + (СM-СRF) *Д (2-14.)

де СRF - показник прибутковості (віддачі) для без ризикового вкладення капіталу;

См - середній по ринку показник прибутковості;

В - фактор ризику.

Модель прибутку на акцію. Вартість власного капіталу:

П

Ве = -------- , (2.15.)

Р

де П - величина прибутку на одну акцію;

Р - ринкова ціна однієї акції.

Модель премії за ризик:

Ве = Сн + RР, (2.16.)

де Сн - рівень віддачі на вкладення грошей інвесторам у звичайні (номінальні) для них можливості;

RР - премія за ризик.

Модель прибутку за акції за умови їх адаптації до умов самофінансованого державного підприємства:

П

Се= ------- , (2.17.)

S

де П - річний прибуток підприємства, що залишився в його розпорядженні;

S - сума власних коштів підприємства за його балансом на кінець року. При розрахунку вартості знову притягнутого капіталу використовується формула в рамках моделі зростання дивідендів:

 D1

Ве = -----------+g, (2.18.)

Р(І-F)

де F - вартість випуску, що відображає закономірне зниження ринкової вартості акцій, що випускаються знову.

Як правило, інвестор зіштовхується з тим, що проект задовольняє його за одним критерієм і не задовольняє за іншим. Ця проблема дотепер не вирішена. Тому інвестору рекомендується самостійно обирати свої пріоритети. Такі основні розрахунки ефективності інвестиційних проектів, що найбільше поширені сьогодні; методикою дисконтування визначальним чином впливають на прийняття інвестиційних рішень.

Наведемо розрахунки показників інвестиційного плану проекту з модернізації СК «Лавина».

Тривалість етапів модернізації СК «Лавина», згідно списку етапів (таблиця 2.7.), охоплюють період з 01.05.2008 р. до 01.12.2008 р.

інвестиція венчурний стратегія регулювання

Таблиця 2.7.

Список етапів в період з 01.05.2008 по 01.12.2008 рр.

Назва	Тривалість	Дата початку	Дата закінчення
Модернізація СК «Лавина»	214	01.05.2008	30.11.2008
Розробка проектно-кошториеної документації	10	01.05.2008	10.05.2008
Придбання обладнання	115	11.05.2008	02.09.2008
Будівельні роботи	189	11.05.2008	15.11.2008
Земляні роботи	27	11.05.2008	06.06.2008
Підготовка під фундаменти та зворотна засипка	20	07.06.2008	26.06.2008
Каркас та фундамент	54	27.06.2008	19.08.2008
Металоконструкції покрівлі	20	20.08.2008	08.09.2008
Покрівля	22	09.09.2008	30.09.2008
Скління	11	01.10.2008	11.10.2008
Зовнішня обробка	20	12.10.2008	31.10.2008
Мережі внутрішні	25	20.08.2008	13.09.2008
Мережі зовнішні	30	27.06.2008	26.07.2008
Монтаж обладнання	зо	20.08.2008	18.09.2008
Внутрішня обробка	35	12.10.2008	15.11.2008
Благоустрій	20	01.11.2008	20.11.2008
Пусконалагоджувальні роботи	зо	19.09.2008	18.10.2008
Введення в експлуатацію	10	21.11.2008	30.11.2008
Виробництво (Катання)	0	01.12.2008	…
Виробництво (Ресторан)	0	01.12.2008	…
Виробництво(Бар)	0	01.12.2008	…

В додатку 7 розраховано Графік окупності (NPV) в USD. В додатку 8 розрахована прибутковість проекту СК «Лавина» за допомогою методу «Вигоди-Витрати (Benefit-Cost Ratio)», а також розрахований баланс проекту. З наведених даних бачимо зміну розміру чистого прибутку при реалізації проекту. З 05.2008 р. до 11.2008 р. показник чистого прибутку має від'ємне значення і вже з 12.2008 р. чистий прибуток має позитивне значення та починає нарощуватися. Розглянемо загальний розрахунок розподілу станом на січень 2009 р., коли чистий прибуток ще починає збільшувати позитивне значення, та станом на квітень 2013 р. - закінчення реалізації проекту.

Станом на січень 2009 р.: Валовий обсяг продажів 284 012,50; Чистий обсяг продажів 284 012,50; Сумарні прямі витрати 88 738,33, Валовий прибуток 195 274,17; Сумарні постійні витрати 42 016,67; Витрати попередніх періодів 29 882,79; Прибуток до виплати податку 153 257,50; Оподаткований прибуток 123 374,71, Податок на прибуток 30 843,68; Чистий прибуток 122 413,82 дол. США.

Станом на квітень 2013 р.: Валовий обсяг продажів 1 817 402,40; Чистий обсяг продажів 1817 402,40; Сумарні прямі витрати 601464,17; Валовий прибуток 1215 938,23; Сумарні постійні витрати 168 628,33; Витрати попередніх періодів 119 531,18; Прибуток до виплати податку 1 047 309,90; Оподаткований прибуток 927 778,72; Податок на прибуток 231 944,68; Чистий прибуток 815 365,22 дол. США.

В таблиці 2.8. зазначені загальні дані необхідні для розрахунку прибутковості проекту (ставки податків, види виробництва, загальні витрати).

Розраховані показники ефективності проекту СК «Лавина» наведені в таблиці 2.9. Аналізуючи ці показники, ми можемо сказати, що проект достатньо життєздатний та ефективний. Індекс прибутковості РІ більше 1 та дорівнює 2,06, що свідчить про високу прибутковість проекту. Чиста приведена прибутковість NPV також достатньо висока та складає 4 932 792 долари США, що при невеликому для такого проекту строку окупності (29 міс.) робить даний проект привабливим для інвесторів.

В таблиці 2.10. пункту 2.3. відображений аналіз проекту за допомогою методу «Монте-Карло», результатом якого є визначення стійкості проекту СК «Лавина», яка складає 73,3%.

Таблиця 2.8.

Загальні дані для розрахунку

Податки
Назва податку	Ваза	Період	Ставка
Податок на прибуток	Прибуток	Квартал	25%
пдв	Додана вартість	Місяць	20%
Виплати з фонду ЗП	Зарплата	Місяць	36,83%
Комунальний податок	Налагоджувана	Місяць	100%
Переплачений ПДВ переноситься в майбутні періоди. Збитки попередніх періодів списуються протягом 120 міс.
Виробництво
Найменування	Вир. цикл	Графік виробництва
Катання	0 днів	Необмежене виробництво
Бар	0 днів	Необмежене виробництво
Ресторан	0 днів	Необмежене виробництво
Загальні витрати
Назва	Сума (грн.)	Сума ($ US)	Платежі
Управління
МБП	0.00	100.00	Щомісячно, весь період вир-ва
Зв'язок	0,00	500.00	Щомісячно, весь період вир-ва
Транспорт	0,00	300.00	Щомісячно, весь період вир-ва
Виробництво
Електроенергія	0.00	2 500.00	Щомісячно, весь період вир-ва
Газ	0,00	800,00	Щомісячно, весь період вир-ва Щомісячно, весь період вир-ва
Вода	0,00	800.00	Щомісячно, весь період вир-ва Щомісячно, весь період вир-ва
Комплектуючі	0.00	500,00	Щомісячно, весь період вир-ва
Ремонт	0.00	500,00	Щомісячно, весь період вир-ва весь період вир-ва
Транспорт	0,00	300,00	Щомісячно, весь період вир-ва
Маркетинг
Реклама	0,00	5 000,00	Щомісячно, весь період вир-ва

Таблиця 2.9.

Ефективність інвестицій

Показник	Гривня	Долар США
Ставка дисконтування. %	0.00	4,20
Період окупності - РВ, міс.	29	29
Дисконтований період окупності DРВ, міс.	29	30
Середня норма рентабельності - АRR, %	45,39	45,39
Чиста приведена прибутковість -NPV	30 149 93,00	4 932 792,00
Індекс прибутковості - РІ	2,27	2,06
Внутрішня норма рентабельності - ІRR, %	48,33	48,33
Модифікована внутрішня норма рентабельності -МІRR, %	17,81	20,37

Період розрахунку інтегральних показників - 60 міс.

Данні таблиці 2.9. свідчать завдяки порівнянню поточної вартості майбутніх грошових надходжень від реалізації проекту з інвестиційними витратами, норма сягає достатнього рівня, а індекс прибутковості РІ перевищує 1. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, вони дисконтуються за допомогою коефіцієнта r.

В додатку 9 також наведені інші фінансові показники оцінки ефективності проекту СК «Лавина», такі як коефіцієнти ліквідності, обіговості, рентабельності економічних показників, параметри яких свідчать про ефективність та прибутковість досліджуваного проекту. Так коефіцієнти на грудень 2008 складають за розрахунками:

Коефіцієнт рентабельності валового прибутку (GРМ), % 70,73

Коефіцієнт рентабельності операційного прибутку (ОРМ), % 48,93

Коефіцієнт рентабельності чистого прибутку (NРМ), % 48,93

Рентабельність обігових активів (RСА), % 151,91

Рентабельність необоротних активів (RFА), % 19,05

Рентабельність інвестицій (RОІ), % 16,93

Рентабельність власного капіталу (RОЕ), % 45,61

Коефіцієнтний аналіз станом на грудень 2013 року розподіляється наступним чином:

Коефіцієнт поточної ліквідності (СR), % 3 613,30

Коефіцієнт строкової ліквідності (QR), % 3 613,30

Чистий обіговий капітал (NWC), грн. 28 700 642,37

Чистий обіговий капітал (NWС), $ US 5 683 295,52

Сумарні зобов'язання до активів (ТD/ТА), % 1,37

Коефіцієнт рентабельності валового прибутку (GРМ), % 66,91

Коефіцієнт рентабельності операційного прибутку (ОРМ), % 57,63

Коефіцієнт рентабельності чистого прибутку (NРМ), % 44,86

Рентабельність обігових активів (RСА), % 41,85

Рентабельність необоротних активів (RFА), % 41,18

Рентабельність інвестицій (RОІ), % 20,75

Рентабельність власного капіталу (RОЕ), % 21,04

Аналіз беззбитковості проекту. Важливим аспектом питання прибутковості є концепція беззбитковості проекту, як першого кроку до отримання бухгалтерського, а в подальшому і економічного прибутку.

Точка беззбитковості - це такий об'єм продажу продукції проекту, при якому дохід від продажу повністю покриває всі витрати на виробництво продукції, в тому числі середньо ринковий відсоток на капітал і нормальний підприємницький дохід.

Якщо проект забезпечує бухгалтерський прибуток, тобто сальдо доходів від продажу і грошових затрат на виробництво проданої продукції позитивне, то він необов'язково досягає точки беззбитковості в економічному сенсі. Наприклад, прибуток від проекту може бути менший ніж середньоринковий відсоток на власний капітал. Відповідно, існують більш вигідні способи використання капіталу, які дозволяють отримати більш високі прибутки. Таким чином, поняття точи беззбитковості являється одночасно критерієм ефективності проекту.

Концепція беззбитковості передбачає визначення критичного обсягу продукції, при якому вона досягається. З цією метою використовується три способи:

1) метод рівняння;

2) метод маржинального доходу;

3) графічний.

1. Метод рівняння.

Загальному вигляді схема будь-якого звіту про фінансові результати виглядає наступним чином:

Виручка - Змінні витрати - Постійні витрати = Чистий прибуток.

Це ж саме рівняння можна переписати в алгебраїчній формі. Позначимо прибуток за визначений період - П, Ц - ціна продажу одиниці продукції, х - обсяг виготовленої і реалізованої продукції за визначений період, УПВ - рівень постійних витрат, УЗВ - змінні витрати на одиницю виготовленої продукції. За такого позначення рівняння прибутку буде виглядати наступним чином:

П = Ц *х-(ПВ + ЗВ*х), (2.19.)

або

П = (Ц-ЗВ)*х- ПВ. (2.20.)

Використання рівняння (2.19.) дозволяє легко визначити точку беззбитковості шляхом нескладних математичних операцій. Обсяг випуску продукції, при якому досягається точка беззбитковості, визначається за умови: П = 0, вона дорівнює:

П + ПВ ПВ

Х0= ------------ = ---------- (2.21.)

Ц-ЗВ Ц-ЗВ

Використовуючи рівняння (2.21.) також можна визначити необхідний обсяг випуску продукції, щоб отримати певну величину прибутку.

П + ПВ

Х= ------------ (2.22.)

Ц- ЗВ

2. Метод маржинального доходу.

Метод маржинального доходу є модифікованим від попереднього. За маржинальний (максимальний) дохід будемо приймати дохід, який отримує фірма від виготовлення одиниці продукції.

Тоді запишемо формулу (2.21.) в наступному вигляді:

Постійні витрати

Критичний обсяг = ------------------------------------------------- (2.23.)

Маржинальний дохід на одиницю

а для визначення обсягу виробництва із заданим прибутком:

Прибуток + Постійні витрати

Обсяг виробництва = ----------------------------------------------- (2.24.)

Маржинальний дохід на одиницю

Графічний метод.

Розглянутих вище два методи, за своїм змістом є статистичними. Тобто ми розглядаємо фіксовану ціну реалізації, змінні витрати, постійні витрати і прибуток. Далі на основі цих даних ми розраховуємо обсяг виробництва, при якому досягається заданий прибуток. Якщо відмовитись від фіксованої величини прибутку, то ми отримуємо залежність між обсягом випуску і прибутком, який легко зобразити графічно. Таким чином ми отримуємо графік поведінки витрат, прибутку та обсяг продажу (рис.2.3.).

Відмітимо, що на цьому графіку ліня виручки і ліня змінних витрат виходять із однієї точки і різниця між ними і є маржинальний дохід. Використовуючи графік на рис.2.4., який відображує зміну виручки та сумарних витрат, можна легко визначити величину прибутку чи збитку для певного обсягу випуску.

Аналіз беззбитковості інвестиційного проекту СК «Лавина» наведений в додатку 10. З нього ми бачимо, що досягнення точки беззбитковості проекту, тобто такого обсягу продажу послуг, при якому дохід від продажу послуг покриває всі витрати на їх виробництва, припадає на грудень 2008 р. Саме з цього час ми бачимо досягнення стабільного рівню прибутку проекту.

За аналізом беззбитковості, наведеним в таблицях 17, 18 додатку 10, запас фінансової міцності проекту складає, станом на 04.2013 р:

катання - 346 782.82 (87,87%);

бар - 559 723,65 (80,97%);

ресторан - 1 002 714,80 (87,03%).

За розрахунком операційного ричагу (таблиця 19 додатку 10) показники на кінець періоду реалізації проекту - 04.2013р. - наступні:

катання - 1,52;

бар - 1,65;

ресторан - 1,53.

2.3 Управління фінансовими ризиками

Підприємницька, особливо інвестиційна, діяльність завжди пов'язана з ризиком. Як правило, найбільший прибуток приносять операції з підвищеним рівнем ризику. Але, водночас, зі збільшенням рівня ризику зростає загроза втрата фінансової стійкості й банкрутства підприємства.

Як економічна категорія ризик означає ймовірність виникнення непередбачуваних витрат (зменшення або повна втрата прибутку, недотримання запланованих доходів, виникнення непередбачуваних витрат, втрата частини доходів або всього власного капіталу) в ситуації невизначеності умов фінансово-господарської діяльності. Глибше зрозуміти економічну сутність ризику можна за допомогою його класифікації за певними ознаками (додаток 11).

Залежно від рівня прийняття рішень можна виділити два види ризиків: глобальні та локальні.

Глобальні ризики -- це ризики на рівні народного господарства, викликані зміною політичної ситуації в країні та макроекономічних параметрів її розвитку. До таких ризиків слід віднести політичні ризики, а також ризики, пов'яшні зі зміною законодавства (податкового, валютного, інвестиційного і т.ін.), розвитком внутрішніх і зовнішніх ринків, фінансового ринку та ін..

Локальні ризики - це ризики, що виникають на рівні підприємства. Вони можуть бути пов'язані як з вирішенням питань у повсякденній фінансово-господарській діяльності (розробка тактики управління), так і з рішенням в галузі довгострокового економічного розвитку (розробка стратегії та окремих фінансових політик).

До ризиків поточної діяльності відносять:

- ризик помилкових дій боку фінансових менеджерів (ризик упущеної вигоди, збільшення поточних витрат, зменшення платоспроможності та Ін..)

- ризик впливу стихійних сил (виникнення форс-мажорних обставин).

З довгостроковим (стратегічним) розвитком підприємства пов'язані ті види ризиків, які впливають на формування фінансової політики з окремих аспектів фінансово-господарської діяльності. До таких ризиків можна віднести інфляційний ризик, інвестиційний, емісійний, процентний, податковий, ризик втрати фінансової стійкості і т.ін.

Залежно від тривалості впливу негативних факторів на фінансові результати підприємства всі ризики можна класифікувати на:

довгострокові ризики (пов'язані зі стійкості негативними тенденціями економічного розвитку);

короткострокові ризики (пов'язані зі зміни ринкової кон'юнктури).

Залежно від причини виникнення ризики бувають систематичними і несистематичними.

Систематичні ризики - це ризики, які не залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства, а існують об'єктивно на загальнодержавному рівні (інфляційний ризик, процентний, валютний, податковий, інвестиційний ризик при зміні макроекономічних умов інвестування). Для того щоб зменшити загальний розмір втрат від систематичних ризиків, підприємству потрібно вчасно реагувати на зміни макроекономічних параметрів І розробляти ефективний адаптаційний механізм.

Несистематичні (специфічні) ризики безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства і виникають, як правило, при допущенні помилок суб'єктами управління. На відміну від систематичних ризиків, які не піддаються регулюванню на макрорівні, несистематичні ризики можна попередити шляхом розробки на підприємстві спеціального механізму їх нейтралізації.

За видами підприємницької діяльності розрізняють виробничий, комерційний та фінансові ризики.

Виробничий ризик виникає в процесі виробничої діяльності у випадку виникнення перебоїв і зменшення обсягів виробництва, збільшення матеріаломісткості та трудомісткості продукції.

Комерційний ризик пов'язаний з реалізацією продукції (послуг), закупівлею сировини, матеріалів тощо і може мати місце у випадку зменшення планових обсягів реалізації, підвищення закупівельних цін, зростання витрат обертання, втрат продукції в процесі обертання. Рівень комерційного ризику залежить від таких чинників:

стабільність попиту (чим стабільніше попит, тим меншою мірою варіює реалізаційний дохід, операційний чи чистий прибуток);

стабільність цін на готову продукцію (чим не стабільніші ціни, тим імовірніше відхилення реалізаційного доходу і чистого прибутку);

стабільність цін на сировину і матеріали;

еластичність попиту (можливість згладжувати коливання чистого прибутку, спричинені змінами цін на сировину, шляхом підвищення цін на продукцію);

співвідношення постійних і змінних витрат (рівень операційного левериджу).

Фінансовий ризик виникає у випадку, коли підприємства вступають у відносини з різними фінансовими інститутами (банками, інвестиційними, страховими, факторинговими, лізинговими компаніями, біржами тощо). Причинами такого ризику є інфляційні фактори, збільшення середнього рівня банківського та депозитного процентів, зменшення вартості цінних паперів тощо. Масштаби фінансового ризику в тих підприємств, які є професійними учасниками фінансового ринку, як правило, значно більші.

Більш детально розглянемо сутність і причини виникнення найбільш поширених на сьогодні фінансових ризиків підприємств.

1. Ризик зменшення фінансової стійкості - зумовлений нераціональною структурою капіталу підприємства, завищеною часткою позикових коштів, що в умовах падіння попиту на продукцію і зниження рентабельності діяльності може призвести до фінансової кризи і навіть банкрутства. Цей ризик є найнебезпечнішим з погляду можливих руйнівних наслідків для власників капіталу.

2. Ризик неплатоспроможності - це ймовірність того, що підприємство через недостатній обсяг ліквідних активів не зможе розрахуватися в строк зі своїми кредиторами. Цей ризик не менш небезпечний, оскільки у випадку, коли технічна неплатоспроможність є не епізодичною, а постійною, підприємство може швидко втратити свою фінансову стійкість.

Інфляційний ризик - це ризик зменшення реальної вартості капіталу у формі грошових активів, а також знецінення доходів і прибутків у зв'язку зі зростанням рівня інфляції.

Процентний ризик - це ймовірність втрат через зміни процентної ставки (кредитної та депозитної) на фінансовому ринку. До негативних наслідків цього ризику можна віднести:

- збільшення витрат зі сплати процентів за кредит у випадку підвищення кредитної ставки;

зменшення доходів за депозитними вкладами у випадку зменшення депозитної ставки;

необхідність підвищення ставки річного купону за облігаціями з метою задоволення очікувань інвесторів;

необхідність збільшення дивідендних виплат з метою підтримки стабільного складу акціонерів та ін.

5. Інвестиційний ризик - це ймовірність збільшення витрат, зменшення доходів і прибутків від інвестиційної діяльності, а також можливість втрати всього інвестованого капіталу. Залежно від форм інвестування розрізняють позики реального і фінансового інвестування.

Ризики реального інвестування пов'язані з: невдалим вибором місця інвестиційного об'єкта; перебоями у процесі доставки будівельних матеріалів, обладнання, сировини; значним підвищенням цін на будівельно-монтажні роботи, будівельні матеріали, обладнання, сировину; невдалим вибором підрядника тощо.

Ризики фінансового інвестування пов'язані з: невдалим вибором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими ускладненнями або банкрутством емітентів; змінами умов інвестування; прямим обманом інвесторів тощо.

Депозитний ризик є однією з різновидностей ринку фінансового інвестування і є ймовірність неповернення депозитних вкладів при невдалому виборі комерційного банку для здійснення депозитних операцій.

Кредитний ризик виникає у підприємства у випадку надання покупцям комерційного (товарного) кредиту та існування загрози його повного або часткового неповернення.

Валютний ризик характерний для зовнішньоекономічної діяльності підприємств і має дві основні форми: ризик вибору валюти і зміни її курсу.

Ризик вибору валюти виникає у випадку, коли починає зменшуватися реальна вартість обраної для розрахунків твердої валюти у зв'язку з інфляцією в країні її обігу.

Ризик коливання курсу валюти зумовлений постійною зміною кон'юнктури валютного ринку й означає імовірність виникнення фінансових втрат у експортерів при зменшенні курсу ВКВ і, навпаки, імовірність фінансових втрат у імпортерів - при його підвищенні.

Незалежно від виду здійснюваних підприємством фінансово-господарських операцій може мати місце ризик упущеної вигоди. Цей ризик пов'язаний з можливим виникненням непрямих збитків або недотриманням прибутку в результаті нездійснення певних заходів або несвоєчасного прийняття управлінських заходів.

Ризик інвестиційної діяльності також можна визначити як небезпека потенційно можливої втрати підприємцем ресурсів, недоодержання доходів (чи навіть збитків) порівняно з варіантом, розрахованим на оптимальне використання ресурсів, чи появи додаткових витрат у результаті реалізації інвестиційного проекту.

Інвестиційні ризики поділяються на такі види:

За причинами виникнення розрізняють:

диверсифіковані (специфічні, внутрішні) - пов'язані з особливостями здійснення конкретного проекту (наявність сировини, усіх програм маркетингу тощо), їх можна зменшити правильним вибором варіанта інвестування і розподілом капіталу між різними видами інвестицій, галузями, регіонами, проектами (диверсифікованістю);

не диверсифіковані (зовнішні, ринкові) ризики - визначаються зміною макроекономічної ситуації (політичні ризики; екологічні ризики; соціальні ризики; макроекономічні ризики; зміна законодавства, зміна податкової системи). Зовнішні ризики відносять до сфери повної невизначеності.

За ступенем впливу на проект і підприємство, за ступенем оборотності наслідків виникнення тієї чи іншої події можна виділити ризики: припустимі, критичні, катастрофічні.

Управління проектними ризиками включає розробку і реалізацію обґрунтованих для певного проекту рекомендацій і заходів, спрямованих на зменшення вихідного рівня ризику до прийнятного фінального рівня (заснованого на проведенні необхідних досліджень ризиків і розробці нейтралізуючих заходів).

Всі існуючі види ризиків у тому чи іншому ступені піддаються управлінню.

Цілі управління інвестиційними ризиками:

забезпечення економічної ефективності проекту для всіх його учасників;

досягнення корисності й цінності інвестицій для суспільства;

досягнення суспільного схвалення, публічного визнання проекту (у плані впливу на навколишнє середовище), зменшення політичних проблем (наприклад, при інвестиціях у ядерну енергетику).

Розглянемо такі основні правила управління проектними ризиками:

При розробці ТЕО проекту необхідно оцінити всі можливі наслідки ризику.

Можливі втрати від настання ризикової події не повинні перевищувати величину власного капіталу, використовуваного для реалізації проекту.

Втрати, що може понести інвестор, мають бути істотно нижчими від прогнозованого доходу.

Рішення про реалізацію проекту варто приймати лише при одержанні результатів, що задовольняють критерії оцінки ефективності інвестицій з урахуванням можливого ризику. Якщо ризикові події погіршують показники ефективності до незадовільних значень, від реалізації проекту варто відмовитися.

Управління інвестиційними ризиками припускає поетапне проведення таких етапів:

Ідентифікація ризиків.

Аналіз і оцінка ризиків.

Розробка стратегії і тактики управління ризиками.

Методи оцінки фінансових ризиків.

Методичною основою ризик-менеджменту є сукупність методів якісного і кількісного аналізу фінансових ризиків (рис.2.5.)

Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення. Більш детально охарактеризуємо окремі аспекти якісного аналізу ринків.

Ідентифікація фінансових ризиків полягає у виявленні всіх видів можливих ризиків, пов'язаних з кожною конкретною операцією. При цьому важливо у складі портфеля фінансових ризиків виділити ризики, які залежать від самого підприємства, і зовнішні ризики, які визначаються макроекономічною діяльністю. Можливий портфель фінансових ризиків підприємства наведено в Додатку 12.

Виявлення факторів ризику доцільно здійснювати за зовнішніми і внутрішніми фінансовими ризиками. Зовнішні фінансові ризики можуть бути зумовлені загальноекономічними та ринковими факторами.

До загальноекономічних факторів слід віднести: загальний спад обсягів виробництва в країні, збільшення рівня інфляції, уповільнення платіжного обороту, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення та ін.

Серед ринкових факторів ризику можна виділити: зменшення місткості внутрішнього ринку, падіння ринкового попиту, збільшення пропозиції товарів-субститутів, нестабільність фінансового і валютного ринків, недостатню ліквідність фондового ринку тощо.

Внутрішні ризики підприємства залежать від впливу виробничо-комерційних, інвестиційних і фінансових факторів, основі з яких систематизовано в Додатку ІЗ.

Встановлення потенційний зон фінансових ризиків полягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливи фінансових втрат розрізняють чотири основні зони фінансового ризик (рис.2.6.):

- безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку;

зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінансові втраті в обсязі розрахункової суми прибутку;

зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу;

- зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу.

На відміну від якісного аналізу кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові. Більш детально розглянемс зміст цих методів.

Економічно-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.

Дисперсія - це середньозважена величина з квадрата відхилень дійсних фінансових результатів від середніх, визначається за формулою:

п

0 2= Е(хі-х)-2 * Р, (2.25.)

і=1

де 0 2 - дисперсія;

хі- - значення можливого фінансового результату;

х - середнє значення можливого фінансового результату;

Рі- імовірність виникнення можливого фінансового результату.

Середньоквадратичне (стандартне) відхилення (о) визначається за формулою:

Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з погляду теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можливого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.

Чим більша величина дисперсії і середньоквадратичного відхилення, тим ризикованіше управлінське рішення.

Коефіцієнт варіації (V) - це відносна величина і розраховується як відношення середньоквадратичного відхилення до середнього фінансового результату (математичне очікування):

o

V= -- (2.27.)

х

Оскільки коефіцієнт варіації є відносною величиною, з його допомогою можна порівнювати рівень коливань окремих параметрів, виражених різними одиницями вимірювання. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%.

Чим менше значення коефіцієнту варіації, тим більша стабільність прогнозної ситуації і, відповідно, менший ступінь ризику.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступень ризику, та порівнянні їх фактичних значень з критичними для певного підприємства.

Так, ризик втрати фінансової стійкості може оцінюватися на підставі коефіцієнта автономії, ризик неплатоспроможності -- шляхом порівняння фактичних коефіцієнтів ліквідності з їх нормативними значеннями.

У світовій практиці інвестиційного ризик-менеджменту широкого поширення набув такий показник ступеня ризику, як бета-коефіцієнт р (або коефіцієнт чутливості). Він використовується для оцінки систематичного (не диверсифікованого) ризику, пов'язаного зі зміною ринкових цін і рівня доходності цінних паперів.

Якщо р = 0 > Ризику немає

< р < 1 > Ризик менший від середньо ринкового

p = 1 > Ризик перебуває на рівні середньо ринкового

для такого виду вкладень

< p < 2 > Ризик вищий за середній

Як правило, у високорозвинених країнах з ринковою економікою існують спеціалізовані компанії, що займаються розрахунками доходності (3-коефіцієнта акцій провідних компаній, а також середньо ринкової дохідності за окремими фінансовими інструментами. Така інформація регулярно друкується у засобах масової інформації і є базою для прийняття інвестиційних рішень в умовах ризику.

Експертні методи оцінки ризику базуються на суб'єктивній оцінці розмірів можливих фінансових результатів окремими експертами (консультантами, спеціалістами з окремих питань). Застосовується цей метод у випадку, коли отримати необхідний масив статистичної інформації з якихось причин неможливо або якщо аналогів такого розвитку подій ще не було.

Аналогові методи оцінки ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікації, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді.

Аналіз чутливості -- основний інструментарій оцінки ризику проекту.

Аналіз чутливості характеризує власний ризик проекту, тобто вказує обсяг невизначеності, який закладено в проекті.

Основна ідея здійснення аналізу чутливості полягає в тому, щоб визначити як зміниться результуючий показник ефективності проекту (як правило чиста теперішня вартість), якщо зміняться умови реалізації проекту. Загальний алгоритм аналізу чутливості наступний:

Побудова детермінованої моделі з використанням встановлених значень (базових значень) для вхідних змінних.

Вивчення чутливості результату до кожної вхідної змінної і далі проведення дій для зменшення ризику невизначеності там, де можливо.

Здійснення повного аналізу ринку з використанням ймовірностей для багатьох змінних за один раз.

У найпростішій своїй формі, яку можна назвати сумарною чутливістю, аналіз чутливості передбачає підрахунок того, наскільки трансформується чиста теперішня вартість, якщо фактор, що на неї впливає, зміниться на певну величину.

Такий аналіз передбачає наступні кроки:

Встановлення моделі розрахунку чистої теперішньої вартості для даного проекту.

Визначення базового значення чистої теперішньої вартості за Існуючих вихідних даних.

Відбір тих факторів, що потребують особливої уваги з точки зору аналітика.

Встановлення величини відносної трансформації фактора (процент зміни фактора).

Розрахунок нового значення фактора.

Розрахунок нового значення чистої теперішньої вартості за встановленою моделлю. При цьому змінюють лише значення одного фактора, а всі інші складові залишають на базовому рівні.

Визначення відносної зміни чистої теперішньої вартості, порівнюючи її базове і нове значення.

Повторення кроків 5-7 для відібраних факторів.

Ранжування факторів за значущістю: чим більша відносна зміна чистої теперішньої вартості, тим більш чутливим є проект до даного фактора.

Аналіз сценарію - це техніка аналізу ринку, що дає змогу врахувати, яка чутливість чистої теперішньої вартості до зміни комплексу вхідних змінних і інтервалу якому перебувають їх ймовірні значення.

Результати розрахунку сценаріїв використовують для визначення математичного очікування чистої теперішньої вартості, середнього квадратичного відхилення і коефіцієнта варіації, тощо - показників, що розглядались вище. Аналіз сценаріїв є досить досконалим інструментом для оцінки власного ризику проекту. Ллє його основний недолік полягає в тому, що він розглядає лише декілька дискретних значень в той час, як у реальному житті їх безліч.

Комп'ютерні програми для проведення аналізу ризику будують на основі аналізу чутливості. Тільки-но детермінована модель запрацює адекватно, можна застосовувати комп'ютерну програму, щоб зробити два додаткові кроки:

відібрати множину значень невизначених змінних, згідно з визначеними ймовірностями для кожного запуску моделі витрати у програмі;

використати цю множину значень для підрахунку можливих результатів і аналізу результатів.