Фінансові ресурси підприємства і джерела їх формування
Загальна модель і система показників для оцінки фінансового стану підприємства. Напрямки поліпшення технології оцінки фінансового стану підприємства. характеристика дочірнього підприємства та вплив запропонованих заходів на основні результати ВАТ "ВАТ".
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.04.2011 |
| Размер файла | 1,6 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
АНОТАЦІЯ
Робота складається з трьох частин, висновків та додатків. Обсяг роботи 131 сторінка, із них 39 таблиць, рисунків 21, використано 90 джерел інформації.
Темою дипломної роботи є: «Фінансові ресурси підприємства і джерела їх формування (на прикладі ТОВ «ВАТ»)».
В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує безперервно вдосконалюватися. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно шукати шляхи поліпшення своєї діяльності.
Метою роботи є дослідження джерел формування фінансових ресурсів та проведення оцінки фінансового стану підприємства ВАТ «ВАТ» , їх економічне обґрунтування і визначення їх впливу на показники, що характеризують фінансовий стан даного підприємства та знайти заходи щодо поліпшення його фінансового стану. Для досягнення поставленої мети необхідне рішення наступних задач: розглянути теоретико-методичні основи джерел формування фінансових ресурсів та оцінки фінансового стану підприємства; продемонструвати вживання висловленої методики на практиці , здійснити комплексну оцінку фінансового стану й динаміки показників господарської діяльності; проаналізувати основні чинники які обумовлюють сучасний фінансовий стан ; на основі проведеної оцінки виявити існуючі резерви збільшення прибутку і рентабельності; розробити і запропонувати комплекс заходів, направлених на поліпшення фінансового стану досліджуваного підприємства.
Об'єктом дослідження виступають фінанси підприємства та комплексна оцінка фінансового стану ВАТ «ВАТ».
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних питань оцінки фінансового стану на дочірньому підприємстві ВАТ «ВАТ» та заходів щодо його поліпшення.
Одержані результати можуть бути використані практичній діяльності підприємств (організацій) всіх видів діяльності та форм власності.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВА4
1.1 Суть фінансів підприємства, основні завдання і джерела для оцінки фінансового стану підприємства
1.2 Загальна модель і система показників для оцінки фінансового стану підприємства
1.3 Напрямки поліпшення технології оцінки фінансового стану підприємства
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ВАТ»
2.1 Стисла характеристика ВАТ «ВАТ»
2.2 Оцінка фінансового стану ВАТ «ВАТ»
2.3 Аналіз основних чинників, які обумовлюють сучасний фінансовий стан ВАТ «ВАТ»
РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ВАТ»
3.1 Концепція, стратегія перспективного розвитку ВАТ «ВАТ»
3.2 Економічне обґрунтування доцільності та ефективності провадження заходів щодо поліпшення фінансового стану ВАТ «ВАТ»
3.3 Оцінка впливу запропонованих заходів на основні результати ВАТ «ВАТ»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника) безперервно вдосконалюватися. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, а відтак не може оплатити вартість товару, робіт і послуг, розраховуватися з бюджетом по обов'язкових платежах та платежах до позабюджетних фондів, якщо зобов'язання по платежах перевищує вартість його майна. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно шукати шляхи поліпшення своєї діяльності.
Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Аналіз господарської діяльності дозволяє врахувати не тільки загальні закономірності і тенденції розвитку економіки, але і прояви загальних, специфічних і окремих економічних законів в практиці конкретного підприємства, своєчасно виявити тенденції змін і можливості підвищення ефективності виробництва. Завдяки сучасним методам економічних досліджень, методиці системної, комплексної оцінки фінансового стану підприємства, він дозволяє точно, своєчасно, всебічно оцінити фінансовий стан підприємства.
В ринковій економіці основною метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, збільшення матеріальної зацікавленості учасників бізнесу в результатах фінансово-господарської діяльності. Максимізація прибутку в зв'язку з цим є першочерговою задачею підприємства. На величину прибутку у виробничій діяльності роблять вплив чинники суб'єктивного характеру і об'єктивні, не залежні від діяльності господарського об'єкту.
Теоретичне і практичне значення теми. Тема дослідження має важливе теоретичне значення. Питання методології та інструментарію проведення оцінки фінансового стану підприємства є недостатньо розробленими в нашій фінансовій науці. Разом з тим, практика потребує використання різноманітних ефективних засобів аналізу фінансового стану підприємства з метою підвищення ефективного його розвитку. До найбільш складних і мало розроблених проблем з даної теми в нашій теорії відносяться: аналіз формування структури фінансових активів підприємства; оцінка його платоспроможності та фінансової стійкості; аналіз використання необоротних і оборотних активів підприємства; аналіз ефективності використання активів підприємства; розробка заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємства.
Метою роботи є проведення оцінки фінансового стану дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ» , їх економічне обґрунтування і визначення їх впливу на показники, що характеризують фінансовий стан даного підприємства та знайти заходи щодо поліпшення його фінансового стану. Для реалізації поставленої мети необхідне рішення наступних задач: розглянути теоретико-методичні основи оцінки фінансового стану підприємства; продемонструвати вживання висловленої методики на практиці , здійснити комплексну оцінку фінансового стану й динаміки показників господарської діяльності дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ»; проаналізувати основні чинники які обумовлюють сучасний фінансовий стан дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ»; на основі проведеної оцінки виявити існуючі резерви збільшення прибутку і рентабельності дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ»; розробити і запропонувати комплекс заходів, направлених на поліпшення фінансового стану дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ».
Об'єктом дослідження виступають фінанси підприємства та комплексна оцінка фінансового стану дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ».
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних питань оцінки фінансового стану на дочірньому підприємстві ВАТ «ВАТ» та заходів щодо його поліпшення.
Методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання. Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчих і нормативних актах органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємств України. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Аналіз і синтез - для вивчення рівня прибутковості підприємства. Для дослідження впливу чинників на формування прибутку і рентабельності підприємства застосовувався факторний аналіз. За допомогою методу порівняння досліджувались абсолютні і відносні величини прибутку і рентабельності; з використанням методу групування - залежність результативних показників від складових їх формування. Графічний метод використовувався для наочного зображення показників формування прибутку і рентабельності підприємства. Інформаційна база дослідження ґрунтується на нормативно-довідковій та науковій літературі. Фактичні дані отримано з матеріалів фінансової звітності досліджуваного підприємства.
Послідовність поставлених задач буде відповідати структурі роботи.
У першому розділі - „Теоретично-методичні основи фінансів підприємства" - подаються основні фінансів та оцінки фінансового стану підприємства в загалі, та аналізу фінансових результатів зокрема, їх методи та задачі, також розглядається економічна природа прибутку, та процес його формування. Перший розділ присвячено дослідженню методики оцінки фінансового стану підприємства. В ньому дається розробка тих методів і показників, що будуть використані в наступному розділу.
У другому розділі - „Аналіз основних показників фінансового стану дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ» - на основі даних фінансової звітності дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ» буде проведений аналіз фінансових результатів її діяльності, визначені тенденції результатів та вплив основних чинників. Другий розділ присвячено оцінки дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ», досліджуються питання пов'язані з формуванням і використанням його активів, забезпечення платоспроможності даного підприємства його ліквідності та іншим.
У третьому розділі - „Обґрунтування заходів щодо поліпшення фінансового стану дочірнього підприємства ВАТ «ВАТ» - буде проведений аналіз потенціалу підприємства та розглянуті можливості реалізації цього потенціалу, тобто заходи поліпшення його фінансового стану.
В роботі розглянуті питання оцінки фінансового стану підприємства і заходи щодо його поліпшення. З метою проведення оцінки використані дані досліджуваного підприємства.
Характеристика підприємства. ВАТ «ВАТ» є спільним українсько-німецьким підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ. Воно займається імпортом та реалізацією основного матеріалу, концентратів, напоїв та інших продуктів для підприємств по виробництву безалкогольних напоїв. Фінансовий стан підприємства є стабільним. За останні роки обсяги реалізованої продукції та доходи дочірнього підприємства товариства «ВАТ» збільшуються. До задач дослідження відноситься розробка заходів щодо підвищення платоспроможності підприємства та його фінансової стійкості, а також рентабельності використання власного та запозиченого капіталу і як наслідок - покращення фінансового стану підприємства.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що на основі вивчення та узагальнення наукових праць вчених-економістів були виявлені заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства, які при реалізації дозволять підвищити прибутковість та конкурентоспроможність підприємства.
Пропозиції і рекомендації, викладені в роботі, будуть сприяти удосконаленню діяльності підприємства та міститимуть шляхи реалізації знайдених заходів поліпшення фінансового стану даного підприємства.
Огляд джерел що використані в роботі. В роботі використані наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відображають господарську та фінансову діяльність ВАТ «ВАТ».
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВА
Суть, основні завдання і джерела для оцінки фінансового стану підприємства
Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб'єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об'єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючих й очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства та його фінансового стану. Це сприяло розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як оцінка фінансового стану підприємства.[7, 7].
Мета оцінки фінансового стану підприємства -- інформаційне забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства та фінансові результати його діяльності [32, 15]. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно і всебічно характеризують стан та динаміку підприємства і його діяльності. Оцінка фінансового стану підприємств проводиться з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення [36, 9]. Дані оцінки відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства, вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програм розвитку на перспективу.
Отже основними функціями оцінки фінансового стану підприємства є: об'єктивна оцінка фінансового становища об'єкта аналізу; виявлення чинників і причин досягнутого стану; підготовка і обґрунтування управлінських рішень, що приймаються в області фінансів; виявлення заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємства.
Інформаційною базою оцінки фінансового стану підприємства є бухгалтерська звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період [84, 21].
Основними джерелами оцінки фінансового стану підприємства є [37, 17]: форма 1 „Баланс” - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату ;форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.; форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства; форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду; „Примітки до звітів” - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.
Мета складання фінансової звітності - надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.
Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.
Бухгалтерський баланс є реальним засобом кому...ції, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством [84, 22].
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 „Баланс” містить вимоги до форми і змісту балансу. Баланс має три розділи активу та п`ять розділів пасиву[2, 126].
У фінансовому аналізі також використовується „Звіт про фінансові результати” форма та зміст якого визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 „Звіт про фінансові результати”, що є аналогом звіту про доходи та збитки згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку.
Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2 є більш аналітичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів.
За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності[84, 43].
Ця бухгалтерська звітність орієнтована на ринкові відносини і значною мірою наближена до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
З метою оцінки фінансового стану підприємства може використовуватися і інша інформація - дані бухгалтерського і оперативного обліку, поточної звітності підприємства.
Слід зазначити, що за доступністю інформацію поділяють на відкриту і закриту (секретну), що є комерційною таємницею, тому і аналіз може бути двох видів: внутрішній і зовнішній.
Залежно від того, яка інформація використовується у фінансовому аналізі, якими є мета та об`єкти дослідження, суб`єкти користування результатами аналізу, розрізняють два його види [60, 60]:
Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею; виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства.
Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банком, іншими структурами. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею.
Результати фінансового аналізу підприємства повинні достовірно відображати фінансовий стан підприємства, результати його діяльності і їх модифікації, що відбулися за звітний період[59, 68].
Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за даними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв`язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність підприємства.
Задачі зовнішнього фінансового аналізу визначається інтересами користувачів аналітичного матеріалу.
До основних задач зовнішнього фінансового аналізу можна віднести: оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства; аналіз ліквідності та платоспроможності; досліджування динаміки кредиторської та дебіторської заборгованості; аналіз ефективності вкладеного капіталу; оцінювання матеріального стану підприємства; аналіз валюти бухгалтерського балансу[67, 84].
Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує причини фінансового стану, що склався на підприємстві, ефективність використання основних та оборотних засобів, взаємозв`язок показників обсягу, собівартості і прибутку. Результати внутрішнього фінансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства.
Мета внутрішнього фінансового аналізу полягає в забезпеченні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні власного та позикового капіталу так, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства.
До внутрішніх користувачів належать: керівництво всіх рангів: керівник підприємства, його заступники, робітники бухгалтерії, фінансово-економічного відділу, інші служби підприємства, його співробітники. Кожен з них використовує інформацію, виходячи із своїх інтересів. Наприклад, керівнику важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства та його фінансовий стан; начальнику фінансового відділу необхідно добре володіти інформацією про формування та використання прибутку підприємства; головному бухгалтеру необхідно інформація про надходження та використання грошових коштів підприємства і т.д.
Зацікавленими користувачами є власники - акціонери, засновники, для яких важливо знати рівень ефективності ресурсів, своїх вкладень, визначити розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства.
Сторонні користувачі - це: потенційні інвестори, які мають прийняти або відкинути рішення про вкладення своїх коштів у підприємство; кредитори, які мають бути впевненими у повернені їм боргу; постачальники - із впевненістю в платоспроможності своїх клієнтів для своєчасного отримання платежів; аудитори - якщо необхідно виявити фінансові хитрощі своїх клієнтів; податкова інспекція - для виконання плану надходження коштів до бюджету.
Внутрішній і зовнішній аналіз доповнюють один одного; разом вони дають реальну картину надходження, стану і використання фінансових ресурсів на підприємстві.
Метод фінансового аналізу - це системне, комплексне дослідження, взаємопов`язане вивчення, опрацювання і використання інформації фінансового характеру з метою виявлення і мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів і становлення оптимальної структури їх джерел [60, 54].
Практичним додатком до методу фінансового аналізу як науки виступає його методика - сукупність прийомів вивчення та опрацювання фінансової інформації.
Оскільки фінансовий аналіз є складовою фінансово-господарської діяльності підприємства, то він практично повністю використовує його методику. На теперішній час серед вчених-економістів не існує єдиного погляду щодо класифікації способів і прийомів аналізу. Економічні явища, які вивчаються у фінансовому аналізі, мають кількісну визначеність, що виражається в абсолютних і відносних величинах.
Абсолютні величини показують кількісні розміри економічного явища в одиницях міри, ваги, обсягу, площі, вартості тощо без відносного до розміру інших явищ. Абсолютні величини слугують базою для розрахунку відносних величин. Відносні величини одержують при визначенні співвідношень між абсолютними величинами і застосовують у розрахунках рівня виконання плану, координації, структури, інтенсивності змін за певний період.
У фінансовому аналізі широкого застосування серед відносних величин набули проценти, коефіцієнти, індекси. Також використовується індексний метод який базується на відносних показниках, що виражають співвідношення рівня даного (досліджуваного) явища і рівня аналогічного явища, прийнятого в якості бази. Індекси бувають індивідуальні та групові. Індивідуальні виражають співвідношення безпосередньо порівняних величин, групові - співвідношення складних явищ.
Порівняння - це один із способів, за допомогою якого людина досліджує всі предмети та явища у природі, суспільстві, в економіці. Порівняння є самим поширеним прийомом аналізу. Кожен показник і кожна цифра, отримувані в аналітичному досліджувані, мають значення лише в порівнянні із відомими показниками і цифрами [67, 84]. Без порівняння взагалі не може бути аналізу. У сучасних умовах господарювання доцільно фактичні звітні показники порівнювати з досягненнями розвинутих країн, щоб встановити існуючий розрив і накреслити шляхи його подолання. Важливим також є порівняння різних варіантів рішень з метою вибору оптимального.
Аналітичні таблиці. Без аналітичних таблиць проведення фінансово-господарського аналізу неможливе. Таблиці широко застосовуються для унаочнення методики аналітичних розрахунків, отриманих результатів аналізів, групування показників і виявлених резервів.
За допомогою таблиць краще сприймається аналітична інформація при вивченні явищ і процесів за допомогою згрупованих показників і цифр, розташованих у певному порядку. Таблиця є раціональнішою, компактнішою, яскравішою формою відображення аналітичного процесу, ніж текстовий варіант викладення аналітичного матеріалу.
Графічний спосіб виступає засобом вивчення економіки. Графік у фінансовому аналізі є засобом ілюстрації господарських процесів, являє собою узагальнений рис. стану і розвитку досліджуваного економічного явища або явищ, дає змогу наочно дослідити тенденції і зв`язки економічних показників.
У фінансовому аналізі найчастіше застосовують лінійні графіки, кругові та стовпчикові діаграми.
Балансовий спосіб вивчення економічних явищ і процесів застосовується у випадках, коли необхідно дослідити співвідношення двох груп взаємопов`язаних економічних показників, підсумки яких рівні між собою. Найбільше він використовується саме у фінансовому аналізі. Бухгалтерський баланс також являє собою приклад застосування балансового методу: актив балансу - групування господарських засобів за їх розміщенням і призначенням - дорівнює його пасиву - джерелам формування господарських засобів підприємства. Бухгалтерський баланс - основне джерело інформації для фінансового аналізу. Балансовий метод широко застосовується для перевірки вихідних даних, на основі яких проводиться аналіз, для перевірки правильності аналітичних розрахунків [75, 42].
За останні роки кількість інформації, яку треба використовувати для керування, зросло настільки, що будь-який керівник без підтримки технічних засобів збереження й обробки інформації не може тримати у своїй свідомості всі наявні в нього ресурси, зв'язки й обмеження. Він не може також обґрунтовано вибрати критерій оптимізації і тому прийняті їм рішення власне кажучи виявляються випадковими. Отже, необхідні науково обґрунтовані, математичні методи керування.
1.2 Загальна модель і система показників для оцінки фінансового стану підприємства
Традиційна практика оцінки фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів для оцінки фінансового стану підприємства[46, 75]:
горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
порівняльний аналіз -- внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо-галузевими та середніми показниками;
факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним , коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.
Предметом оцінки фінансового стану підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети оцінки фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів -- можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи оцінки фінансового стану підприємства -- це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства[87, 45].
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та оцінки фінансового стану підприємства зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи .
Неформалізовані методи оцінки ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць.
Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів оцінки фінансового стану підприємства належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок; арифметичних різниць; балансовий; виокремлення ізольованого впливу факторів; відсоткових чисел; диференційний; логарифмічний; інтегральний; простих і складних відсотків; дисконтування.
У процесі оцінки фінансового стану підприємства широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів)[90, 77].
Для отримання необхідної аналітичної інформації розв'язують групу аналітичних задач, яку можна зобразити як загальну модель. В економіці існує дуже багато таких моделей.
Вихідним етапом оцінки фінансового стану підприємств є аналіз майна підприємства [51, 7]. Він передбачає загальну оцінку майна з виділенням оборотних мобільних коштів і поза оборотних (іммобілізованих). Відомості про розміщення наявного в розпорядженні підприємства майна містяться в активі балансу.
У структурі балансу особлива роль належить найбільшим засобам, до складу яких входять: наявні гроші, цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріально-виробничі запаси. До поза оборотних активів відносять: реальні основні засоби, довготермінові інвестиції і нематеріальні активи.
В ході оцінки майна підприємства визначають також джерела його утворення. При цьому дається оцінка структури власних і позичених засобів. До власних коштів, за рахунок яких відбувається придбання, надходження і створення майна, відносять статутний фонд і прибуток. У склад власних джерел можуть ввійти засоби, отримані від держави, орендодавців, інших підприємств, окремих осіб, зацікавлених у розвитку підприємства[51, 11].
Для оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати п'ять показників, розраховуючи їх у порядку, наведеному в таблиці. 1.[65, 346]
Оцінка комплексу перелічених показників дає змогу визначити, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все в нього гаразд з оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування й обладнання. Такий аналіз наочно продемонструє конкретні резерви підвищення ефективності використання майна підприємства.
Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того , які кошти має підприємство , звідки вони взялися і куди вкладені.
Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу і менша - позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу, більша ніж, ефективність використання власного. В окремих конкретних випадках, залежно від ситуації, що склалася, може бути вигідним використовувати більше власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. Може бути більш ефективним застосування позикового капіталу і отримання більш високих доходів , але з більшим фінансовим ризиком.
Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.
Аналіз джерел власних та позикових коштів. При аналізі необхідно визначити динаміку і структуру власного та позикового капіталу , з'ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.
Аналіз прибутковості. Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення ) руху капіталу та його віддачу.
У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу - прибутковість (дохідність, рентабельність).
В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.
Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання.
Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану - воно періодично або постійно є неплатоспроможним.
У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями.
До платіжних засобів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні [26, 25].
До строкових зобов'язань включають поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.
Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства тощо. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо) [63, 194].
Отже, поточна платоспроможність визначається за певний звітний період. Але її можна дослідити і в середині звітного періоду.
Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок банку і т. ін., тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому фінансовому аналізі.
Зовнішні суб'єкти фінансового аналізу не в змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб'єкта.
Ліквідність, в загальному розумінні , означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби [55, 74]. Ліквідність можна розглядати: як час, необхідний для продажу активу; як суму, одержану від продажу активу.
Для детальної оцінки ліквідності, платоспроможності та кредитоспроможності підприємства доцільно використовувати більшу кількість показників, ніж для оцінки майнового стану і прибутковості підприємства.
Розгляньмо тепер порядок розрахунку показника, призначеного для цієї мети.
Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.
Підприємство, поточний капітал якого складається переважно з грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.
У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені по мірі скорочення термінів їх погашення.
Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності можна умовно поділити на такі групи [45, 85]:
Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.
Активи, що швидко реалізуються (А2), - активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. В цю групу входить дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб`єктивних та об`єктивних факторів.
Активи, що повільно реалізуються (А3), - найменш ліквідні активи - це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.
Активи, що важко реалізуються (А4), - це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу, в цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу „Необоротні активи”.
Отже, в перші три групи активів (А1,А2,А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.
Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов`язань групуються так [45, 85]:
Найбільш строкові зобов`язання (П1) - кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.
Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.
Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.
Постійні пасиви (П4) - статті розділу І пасиву балансу.
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.[42, 54]
Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.
Ліквідність балансу - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов`язань [34, 69]. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов`язань.
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови [88, 149]:
А1?П1; А2?П2; А3?П3; А4?П4.
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов`язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.
Недотримання будь якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.
Нині, за умов нестабільного фінансового стану багатьох підприємств, можливості їхнього банкрутства, особливого значення набуває систематична (не рідше одного разу на квартал) оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати (у разі деталізованого аналізу) за 12-ма показниками, порядок розрахунку яких показано таблиці 4. Деталізований аналіз в динаміці фінансової стійкості і стабільності підприємств за сукупністю перелічених показників уможливить усебічну оцінку стану і тенденцій зміни фінансової стійкості підприємства будь-якої сфери діяльності, форми власності та визначення наявних потенційних можливостей (резервів) підвищення фінансової стійкості та стабільності.
Обов'язковою і важливою складовою фінансового стану має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати за сімома показниками (таблиця 4.) [65, 353-360].
Таблиця 1
Класифікація та порядок розрахунку показників оцінки фінансової стійкості та стабільності підприємства.
|
№ п/п |
Показник |
Порядок розрахунку або джерело одержання вихідних даних |
|
|
1 |
Коефіцієнт незалежності |
Власні кошти/Майно підприємств |
|
|
2 |
Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів |
Позичкові кошти/Власні кошти |
|
|
3 |
Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу |
Довгострокові кредити + Довгострокові позички/ Власні кошти +Довгострокові кредити + Довгострокові позички |
|
|
4 |
Коефіцієнт маневреності |
Власні кошти + Довгострокові кредити + Довгострокові позички - Необоротні активи / Власні кошти + Довгострокові кредити + Довгострокові позички |
|
|
5 |
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства |
Вартість основних засобів + Сума нагромадженої амортизації / Вартість майна підприємства за підсумком нетто-балансу |
|
|
6 |
Коефіцієнт концентрації власного капіталу |
Власний капітал / Активи |
|
|
7 |
Коефіцієнт фінансової залежності |
Активи / Власний капітал |
|
|
8 |
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу |
Залучений капітал / Усього господарських коштів |
|
|
9 |
Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів |
Довгострокові зобов'язання / Довгострокові зобов'язання + Власний капітал |
|
|
10 |
Коефіцієнт структури залученого капіталу |
Довгострокові зобов'язання / Залучений капітал |
|
|
11 |
Показник заборгованості кредиторам |
Заборгованість кредиторам / Усього активів *100% |
|
|
12 |
Показник заборгованості |
Усього заборгованості акціонерам / Усього активів *100% |
При аналізі ліквідності підприємства використовують такі показники [19, 74]:
За світовим досвідом, в чисельнику відображаються лише грошові кошти. Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо Кал вище 0,2-0,35. Це означає, що на 20-35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною. Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.
Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов`язань. Теоретичне значення цього показника 1,5 - 2,5.
Якщо при аналізі таких коефіцієнтів виявлені відхилення від рекомендованих значень, то необхідно з`ясувати причини цього.
Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення ) руху капіталу та його віддачу.
У чисельнику формули може бути балансовий, операційний чистий прибуток, у знаменнику - середні показники загального капіталу ( загальні активи ), основного капіталу (довгострокові активи), оборотного капіталу (поточні активи). При розрахунку коефіцієнта прибутковості можуть використовуватися і дані пасиву балансу. Таким чином, можна знайти коефіцієнт прибутковості загального, власного, акціонерного, перманентного капіталів. Коефіцієнт прибутковості, розрахований для основного та оборотного капіталу, дасть змогу володіти інформацією про ефективність інвестицій в ці активи. У разі розрахунку коефіцієнту прибутковості для власного, акціонерного та перманентного капіталів характеризується рівень прибутковості власників підприємства, прибутковість власного і довгострокового залученого капіталу.
Ефективність використання капіталу підприємства проявляється передусім у швидкості обороту його засобів. Аналіз його полягає у досліджуванні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта.
Показники ефективності використання капіталу аналізуються в такій послідовності: розраховуються самі показники; показники порівнюються в динаміці; робляться аналітичні висновки.
Чим вище рівень першого показника і нижче рівні другого і третього , тим стійкіший фінансовий стан підприємства.
Учені-економісти по-різному оцінюють оптимальність співвідношення власного та позикового капіталу (наприклад, 70:30 ; 60:40 ; 50:50) [66, 35]. На мою думку, це залежить від конкретних умов господарювання, фінансової політики держави, від обертання капіталу.
Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів. Від того, які саме фактори впливають на неї, розрізняють декілька видів стійкості.
Відповідно до підприємства як господарюючого суб`єкта існує [9, 63]: внутрішня стійкість; фінансова стійкість; загальна стійкість.
Внутрішня стійкість - це такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.
Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення. Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над витрачанням. Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і в загалі діяльності господарюючого суб`єкта. Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.
Значення і сутність фінансової стійкості яскраво відображається в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості.
До абсолютних показників фінансової стійкості відносять такі групи показників [9, 63]:
Для характеристики джерел формування запасів і затрат що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел:
Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Розраховується як різниця між джерелами власних і прирівняних до них коштів (І розділ пасиву балансу) і поза оборотними активами (розділ І активу балансу). Він характеризує чистий оборотний капітал: НВОК=Ір.ПБ-Ір.АБ (29), де Ір.ПБ - підсумок розділу І пасиву балансу; Ір.АБ - підсумок розділу І активу балансу.
Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (ІІ розділ пасиву балансу): ВДПД=НВОК+2р.ПБ, де 2р.ПБ - підсумок розділу ІІ пасиву балансу.
Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів: ЗВОД= ВДПД+КК, де КК - короткострокові кредити і позикових кошти.
Показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:
Лишки (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (НВОК):
НВОК= НВОК-ЗЗ, де ЗЗ - запасів і затрати (розділ 2 активу балансу).
Лишки (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД): ВДПД= ВДПД-ЗЗ.
Лишки (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ЗВОД): ЗВОД=ЗВОД-ЗЗ. У наукових роботах останнього часу вчені-економісти виділяють один абсолютний показник фінансової стійкості - наявність власних оборотних коштів [11, 57]. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом і величиною поза оборотних активів: НВОК=(Ір.ПБ + І Ір.ПБ)-Ір.АБ (35), де Ір.ПБ + І Ір.ПБ - постійний (перманентний) капітал, тобто сума підсумків розділів І і І І пасиву балансу; Ір.АБ - величина поза оборотних активів підприємства, тобто підсумок розділу І активу балансу.
Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості досліджується також ряд її відносних показників.
За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничо-торговельної діяльності підприємства коефіцієнт буде більше одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 60-80%.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу.
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу.
При проведенні оцінки фінансового стану підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості, під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища. Для цього використовують такі показники [53, 210]: виручка від реалізації (без ПДВ і АЗ); повна собівартість продукції; прибуток; постійні витрати; змінні витрати; маржинальний дохід; поріг рентабельності; запас фінансової стійкості.
У короткостроковому періоді всі витрати відносно обсягу виробництва поділяють на умовно змінні та умовно постійні.
Умовно-змінні витрати змінюються із зміною обсягів виробництва. Це насіння, корми, посадковий матеріал, паливо, заробітна плата робітників, які виконують основні технологічні роботи, тощо.
Умовно-постійні витрати не змінюються із зміною обсягу виробництва це, наприклад, амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на управління та організацію виробництва, заробітна плата службовців, керівного складу і т. ін.
Постійні витрати і прибуток складають маржинальний дохід підприємства.
Основним джерелом фінансування мобільних активів є власні оборотні кошти, якими підприємство розпоряджається в момент його заснування. Спрямовуючи фінансові результати в основні й оборотні кошти, виходять з економічної доцільності: розмір власних оборотних коштів повинен забезпечувати мінімальну потребу протягом одного виробничого циклу у виробничих запасах, заділах незавершеного виробництва, залишках готової продукції. Єдиним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток підприємства.
До позичених засобів належать отримані в кредит від державних, комерційних і кооперативних банків та інших підприємств. Позичені кошти поділяються на кошти тривалого використання і кошти короткотермінового використання. В процесі аналізу позичених коштів оцінюється ефективність їх використання та можливість своєчасного повернення[35, 95].
Важливими показниками, які характеризують ефективність використання своїх коштів, є показники оборотності оборотних коштів. Оборотність оборотних коштів характеризується такими показниками, як оборотність у днях, кількість обертів, коефіцієнт закріплення оборотних коштів.
Аналіз оборотності оборотних коштів передбачає виявлення ступеня прискорення оборотності і суми коштів, додатково залучених в оборот (вилучених з обороту).
Аналіз фінансової сталості підприємства передбачає визначення ступеня фінансової незалежності від зовнішніх позичених джерел [45, 94]. Одним з важливих показників, які характеризують фінансову сталість підприємства, є показник питомої ваги всієї суми зобов'язань по залучених (позичених) коштах у вкладеннях в активи власних коштів. Цей показник отримав назву "коефіцієнт автономії". Він показує, наскільки підприємство є незалежним від позичених коштів.
На основі коефіцієнта довгострокового залучення позичених коштів судять про стабільність тієї частини коштів, яка утворюється за рахунок довготермінових кредитів.
Важливим показником фінансової сталості підприємства є коефіцієнт маневрування. Цей показник дає змогу оцінити структуру розподілу власних засобів шляхом визначення питомої ваги власних оборотних коштів у загальній сумі джерел власних коштів. Коефіцієнт маневрування дає відповідь на питання, яка частина власних коштів підприємства не закріплена в цінностях іммобілізованого характеру і перебуває в стані, який дає змогу більш або менш вільно маневрувати цими коштами.
Подобные документы
Фінансово–економічні результати діяльності підприємства: економічна сутність балансу, показники оцінки фінансового стану підприємства. Аналіз прибутків та збитків підприємства, оцінка рентабельності. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ "Поліграфіст".
курсовая работа [62,2 K], добавлен 14.01.2010Вплив комплексу економічних показників на формування фінансового стану Рожищенського сирзаводу та розрахунок коефіцієнтів майнового стану підприємства: оцінки прибутковості та рентабельності, ліквідності та платоспроможності, руху грошових коштів фірми.
отчет по практике [710,6 K], добавлен 19.05.2011Сутність, структура, джерела та організація управління капітальними ресурсами підприємства. Загальна характеристика, аналіз та комплексна оцінка фінансового стану ПП "Байда". Рекомендації щодо вдосконалення методики оцінки фінансового стану підприємства.
курсовая работа [96,4 K], добавлен 10.09.2010Економічна сутність фінансового стану підприємства. Показники та фактори, які впливають на майновий стан фірми. Організаційно-економічна характеристика підприємства ПрАТ "Сільгоспмашина". Шляхи вдосконалення оцінки фінансового стану підприємства.
курсовая работа [75,3 K], добавлен 19.11.2013Фінансові ресурси підприємства - склад і характеристика, джерела формування. Сутність та структура власного та позичкового капіталу підприємства. Дослідження узагальнюючих показників фінансового стану і його основних коефіцієнтів на прикладі ВАТ "ІПЗ".
курсовая работа [59,1 K], добавлен 17.05.2008Сутність, цілі та значення оцінки фінансового стану підприємства. Інформаційне та нормативно-правове забезпечення фінансового аналізу. Загальна оцінка майна підприємства та визначення його ринкової усталеності. Характеристика майнового стану підприємства.
курсовая работа [115,6 K], добавлен 14.02.2010Види і методи фінансового аналізу. Інформаційна база фінансового аналізу та його користувачі. Організація аналізу фінансового стану підприємства з позицій інвестиційної привабливості. Напрямки покращення інвестиційного іміджу підприємства.
курсовая работа [368,1 K], добавлен 09.06.2003Теоретичні основи фінансового стану підприємства, основні джерела фінансового аналізу. Методика проведення аналізу активів та пасивів. Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства. Визначення шляхів підвищення його фінансового стану.
дипломная работа [4,0 M], добавлен 28.01.2012Сутність і ознаки фінансової кризи підприємства, методи її діагностики. Характеристика діяльності підприємства КП "Оптова база". Аналіз та діагностика фінансового стану підприємства. Шляхи покращення стану підприємства та попередження банкрутства.
дипломная работа [91,6 K], добавлен 09.10.2010Підходи до аналізу доходів підприємства та факторів, що обумовлюють їх формування. Характеристика Дарницького депо "ТЧ-9". Система показників та особливості їх оцінки в рентабельності підприємства. Шляхи підвищення прибутковості залізничного транспорту.
курсовая работа [171,3 K], добавлен 10.08.2014
