Таким чином, категорія “ефективність зовнішньоекономічної діяльності” в економічній літературі зазвичай ототожнюється з ефективністю експорту. Цей підхід є універсальним для визначення ефективності цієї діяльності на різних рівнях господарювання. Виходячи з різниці між цілями, які переслідує підприємство і держава в процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності, доцільно відокремити поняття ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства і держави. Ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства характеризується отриманням максимально можливого розміру прибутку від зовнішньоекономічних операцій за рахунок оптимізації існуючих сукупних витрат на внутрішньому і зовнішньому ринку.

2. Методичні підходи щодо визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Обґрунтування сутності категорії “ефективність зовнішньоекономічної діяльності” та методики її визначення знаходяться в центрі уваги вітчизняних науковців тривалий час. Головним напрямком наукових розробок першої половини 50-х років ХХ ст. було прагнення уточнити вартісні інструменти, за допомогою яких проводилося порівняння внутрішніх та зовнішньоторговельних цін з метою виявлення відносної ефективності обміну.

В другій половині 50-х років було зроблено спробу розрахувати ефективність на базі цін, які відбивають вартість експортних товарів. Обмеженість інформації, недосконалість методів розрахунку перерозподілу чистого продукту між галузями обумовили схематичність проведеного розрахунку та неможливість його практичного застосування. Разом з тим вже наближені укрупнені дані про ефективність, отримані в результаті дослідження, показали загальну тенденцію зміни показників ефективності в результаті усунення впливу перерозподільних елементів, які знаходяться в цінах. Пізніше такі розрахунки були проведені на базі приведених витрат. Вони продемонстрували суттєві розбіжності в даних про економічну ефективність експорту, які були підраховані на основі діючих цін і на основі приведених витрат.

На той час серед науковців виникало багато суперечок стосовно сутності самої категорії “ефективність”, а також стосовно методів і підходів щодо її визначення. “Тимчасова методика визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі” стала компромісом між її розробниками, які не знайшли узгодженої позиції по багатьох методологічних питаннях. Тому в преамбулі методики не давалося формулювання поняття ефективності, визначення її основного критерію та ряду інших вихідних методологічних принципів, властивим розробкам такого роду. Незважаючи на непослідовність цієї методики, її розробка та затвердження як офіційного методичного документу стала допомогою в практиці розрахунків економічної ефективності зовнішньої торгівлі. Вона закріпила ряд важливих принципів визначення ефективності, в ній знайшли відображення деякі прийоми розрахунків, які суттєво уточнили результати економічних обґрунтувань.

Постановою Державного планового комітету СРСР від 25 лютого 1980 р. було схвалено Методику визначення економічної ефективності зовнішньоекономічних зв'язків СРСР (Методика ЕЗЕЗ) [83]. Тією ж постановою Держплан СРСР рекомендував міністерствам і відомствам застосовувати цю методику при проведенні розрахунків і аналізі ефективності різних форм зовнішньоекономічних зв'язків. На основі Методики ЕЗЕЗ Держкомстат СРСР по узгодженню з Держпланом СРСР і за участі Держкомцін СРСР, Мінфіну СРСР та Мінзовнішторгу розробив методику визначення бюджетної ефективності зовнішньої торгівлі (Методика БЕЗТ) від 30 квітня 1980 р. Ця методика була призначена для розрахунку в Держкомстаті СРСР показників бюджетної ефективності експорту і імпорту товарів і послуг на базі бухгалтерських звітів зовнішньоторговельних об'єднань та організацій, які здійснювали зовнішньоекономічну діяльність. Постановою Держплану СРСР від 27 вересня 1982 р. було введено методику визначення економічної ефективності міжнародних перевезень, яка також базувалася на засадах Методики ЕЗЕЗ.

Основним принципом визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності згідно Методики ЕЗЕЗ було зіставлення витрат на вітчизняне виробництво імпортних і експортних товарів. Метою розробки Методики ЕЗЕЗ був розрахунок економічної ефективності для планування загальної структури зовнішньої торгівлі, обґрунтування планів здійснення крупних зовнішньоекономічних заходів.

Методика ЕЗЕЗ офіційно застосовувалася до 1991 р. Її переваги, а також переваги методик, які були розроблені на її основі, порівняно з попередніми розробками, полягають в тому, що вперше було запропоновано комплексну оцінку ефективності зовнішньоекономічної діяльності, а саме розрахунки показників ефективності всіх форм зовнішньоекономічних зв'язків, які існували на той час, на різних рівнях господарювання. До того ж в методиці пропонувалося розраховувати всі наведені показники в динаміці. Аналіз динаміки показників допомагав в плануванні та прогнозуванні розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Незважаючи на універсальність, основним недоліком Методики була складність її застосування на практиці для оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності окремих підприємств. До інших недоліків методики слід віднести застосування “затратного” принципу у визначенні ефективності, який не передбачав врахування кінцевого ефекту від споживання продукції; відсутність чіткої послідовності аналізу даних, за якими розраховувалися наведені показники, а також те, що в розрахунках не враховувався вплив факторів на зміни показників. Через використання в розрахунках офіційного валютного курсу їх результати були неточними. На той час валютний курс не віддзеркалював купівельної спроможності валютної виручки і валютних витрат в конкретній структурі обміну з тією чи іншою країною.

С.М. Захаров [57] в 1988 році запропонував використання системи основних показників ефективності зовнішньої торгівлі, тобто послідовне проведення розрахунків на основі Методики ЕЗЕЗ і Методики БЕЗТ з метою побудови взаємозв'язку показників економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності на всіх рівнях господарювання.

Методика ЕЗЕЗ, на думку С.М. Захарова, встановлювала критерій досягнення максимуму величини абсолютного ефекту (різності витрат), а не максимуму величини відносного показника (відношення витрат). Ці показники не тотожні і можуть вступити в протиріччя один з одним. Протиріччя часто з'являється при обґрунтуванні доцільності зміни структури експорту шляхом підвищення питомої ваги готових виробів замість експорту сировини, яка використовується для виробництва цих виробів. Таким чином, критерієм вибору найкращого варіанта не може бути показник максимальної валютної ефективності чи рентабельності. Найбільш ефективний варіант характеризується максимальною величиною ефекту. Вибір варіанту з більшими витратами є обґрунтованим тільки в тому випадку, якщо додаткові витрати компенсуються додатковою виручкою, а додаткові капіталовкладення мають рентабельність вищу за нормативну.

Г.Л. Шагалов [141, стор. 167] вважав, що ефективність експортно-імпортних операцій доцільно будувати на вартісній оцінці продукції. Показники народногосподарських оцінок, які застосовувались в розрахунках ефективності зовнішньоекономічних зв'язків, повинні були віддзеркалювати економічний ефект від споживання продукції. Єдиним вірним методологічним підходом до визначення величини суспільно необхідних витрат на виробництво продукції для зовнішньої торгівлі автор вважав послідовний облік витрат на їх виробництво, а також облік їх суспільної корисності. Ці дві складові формують вартість товарів, які беруть участь у зовнішньоторговельному обороті. За вартісною ознакою автор пропонував класифікувати ці товари як дефіцитні та недефіцитні і застосовувати до кожної з цих груп індивідуальне рівняння обчислення ефективності з урахуванням впливу ефекту від використання певної продукції.

Недоліком, який був присутній в усіх методичних розробках щодо розрахунку ефективності зовнішньоекономічної діяльності того часу, була спрямованість їх застосування на рівні держави. В цих методичних розробках не враховувалася специфіка діяльності окремих суб'єктів господарювання. Схеми розрахунків ефективності наводилися в загальному вигляді, без врахування внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на експорт і імпорт тієї чи іншої продукції.

Після розпаду СРСР думки економістів стосовно визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності трансформувалися, змінилася структура зовнішньоекономічної діяльності під впливом змін в економіці колишніх радянських республік. Порушення торговельних зв'язків нових незалежних держав і значний спад виробництва, який почався в 1990 р., обумовлені рядом причин. Деякі з них пов'язані з особливостями радянської економіки і системи планування; інші властиві перехідному періоду, який переживає економіка; треті є наслідком економічної політики, яка проводиться державами для усунення труднощів. Також важливим фактором стало те, що перебуваючи в приблизно однаковому становищі, нові незалежні держави почали проводити різну експортну політику [154].

В умовах ускладнення розвитку економіки, а також взаємозв'язків між її ланками та підсистемами, з'явилася необхідність вдосконалення інструментарію оцінки результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

У зв'язку з вищеозначеним, методи визначення та оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства, які існували раніше, неможливо застосовувати у повному обсязі в умовах транзитивної економіки. Перш за все це пов'язано з тим, що підприємства отримали можливість самостійного виходу на зовнішні ринки. З'явилася потреба у вдосконаленні та конкретизації методики оцінки зовнішньоекономічної діяльності, в якій необхідно аналізувати не тільки сам процес зовнішньої торгівлі, а й фактори зовнішнього середовища, які впливають на зовнішньоекономічну діяльність держави та окремого підприємства [148], [152], [155].

На жаль, на сьогоднішній момент об'єктивність у визначенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності відсутня, тому що Україна не має повної статистичної інформації про стан зовнішньоторговельного обороту (ЗТО). Аналіз динаміки ЗТО України істотно ускладнений тою обставиною, що в країні існує щонайменше дві методики оцінки.

Методика Мінстату базується на рекомендаціях МВФ про складання платіжного балансу. Існує уніфікована система платіжного балансу, яка публікується МВФ по структурі, яка схвалена ООН. Але кожна країна для вирішення будь-якої національної задачі може використовувати власну схему.

Методика Державної митної служби України (ДМСУ) базується на “Єдиній методології митної статистики України”, рекомендаціях статистичної комісії ООН і “Посібника для користувачів статистики зовнішньої торгівлі”. Митні статистичні дані, всі електронні копії митних декларацій за певний період, надходять до інформаційно-обчислювального центру ДМСУ. При формуванні узагальнених даних враховуються експортно-імпортні операції по так званих “видних” товарах, які перетинають кордон на основі вантажної митної декларації. В загальні обсяги експорту-імпорту України не входять експортно-імпортні операції з “невидимими” товарами: товарами, які перетинають кордон з використанням трубопровідного транспорту, електроенергією, послугами, а також деякі інші операції, як це передбачено міжнародною методологією формування даних митної статистики зовнішньої торгівлі. Згідно західних оцінок, в Україні декларується не більше 85% зовнішньоторговельних операцій з товарами і 65% - з послугами.

Таким чином, недосконалість системи збору статистичної інформації, а також відсутність єдиного механізму оцінки ефективності зовнішньої торгівлі не дозволяють розробити досконалі напрямки зовнішньоекономічної діяльності [125].

Після утворення СНД економісти тепер вже різних країн продовжують вивчати питання аналізу та визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

На думку Н.А. Бударіної [24] ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави або підприємства розраховується як співвідношення суспільних витрат праці на виробництво експортної продукції з витратами, які були понесені при самостійному виробництві продукції замість продукції, яка імпортується. Автор вважає, що за показниками цінової експортної і імпортної ефективності складно визначити економічну доцільність тієї чи іншої зовнішньоторговельної операції, тому що невідомо, наскільки гуртові чи договірні ціни відхиляються від вартості товарів До того ж в цьому випадку не можна орієнтуватися на співвідношення, яке дорівнює одиниці. Тільки вдосконалення внутрішнього ціноутворення і наближення курсів НБУ до величин, які відображають дійсне співвідношення купівельної спроможності іноземних валют і гривні, дозволить за допомогою показників ефективності оцінити дійсну доцільність зовнішньоторговельних операцій. Автор пропонує оцінити ефективність зовнішньоекономічної діяльності за показниками, які пропонувалися Методикою ЕЗЕЗ 1980 р. - показниками валютної ефективності експорту і імпорту.

Для визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності держави автор пропонує застосовувати розробки теорії міжнародної торгівлі. При розробці цим автором теоретичних положень для умов перехідного до ринку періоду передбачається використовувати графічні зображення кривих байдужості (криві Леонтьєва). При цьому використовуються теоретичні засоби, введені Маршаллом, Еджоуртом, Парето. Вони дозволяють оцінити взаємозв'язки між національними та міжнаціональними елементами економічної рівноваги. Світова економіка, як і економіка окремої держави, може бути представлена як система взаємопов'язаних процесів. Стан певної економічної системи В.В. Леонтьєв пропонував описати в формі подвійної таблиці “витрати-випуск”, що характеризує потоки товарів та послуг між різними галузями та структурними підрозділами. Автор пропонує на основі даної таблиці розрахувати такі показники для визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності: показник валютної ефективності експорту (він розраховується з метою перспективного обґрунтування включення того чи іншого товару до експортного плану), показник валютної ефективності імпорту (розраховується для порівняльної оцінки ефективності імпорту різних товарів), показник абсолютного ефекту від експорту чи імпорту певного товару. На думку автора, спільне використання показників валютної і абсолютної ефективності зовнішньої торгівлі в практиці планування дозволяє сформувати певний норматив відносної ефективності експорту чи імпорту. Для цього коефіцієнти валютної ефективності зіставляються з коефіцієнтами абсолютної ефективності по кожній товарній позиції. Роль нормативу валютної ефективності буде виконувати показник першого товару, для якого абсолютна ефективність дорівнює одиниці. Всі товари, які мають цей показник більшим за одиницю, є ефективними. Експорт інших товарів веде до витрат.

Деякі економісти, які вивчають ефективність зовнішньоекономічної діяльності, вважають, що визначення ефективності останньої повинно базуватися на аналізі вихідних даних, які використовуються для її розрахунку. До того ж науковці вважають, що слід користуватися єдиною методикою визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності на різних рівнях господарювання. Професор В.Є. Рибалкін [9, с. 14] зазначає, що правилами національного рахунководства, які розроблені ООН і прийняті в більшості країн, передбачається використання єдиної системи однорідних економіко-статистичних показників на макро- та мікрорівнях господарчої діяльності. Це означає їх “наскрізне” застосування на різних рівнях (від підприємства, фірми до регіону, національної економіки) і єдину методологічну побудову та зміст. При наявності інформації по показниках системи національних рахунків з достатньою точністю можна оцінити економічний стан країни, умови та можливості здійснення процесу відтворення, задоволення потреб населення і господарства, забезпеченість товарами і послугами, іншими ресурсами, а також дослідити ефективність зовнішньоекономічної діяльності.

На думку автора, для повноцінного аналізу зовнішньоекономічного стану країни необхідно вивчити основні форми зовнішньоекономічних зв'язків, які використовуються: зовнішню торгівлю, інвестиції, кредитування, міжнародні перевезення і т. п.

Наведені методичні розробки щодо визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності можливо використовувати як універсальні методики визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства і держави. Але в більшості випадків при розрахунках ефективності зовнішньоекономічної діяльності все ще застосовуються показники Методики ЕЗЕЗ без усунення їх недоліків. Жоден з підходів не дозволяє комплексно дослідити ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства, хоча розробники цих методик рекомендують їх “наскрізне” застосування. Держава і підприємство - це дві різні, хоча і взаємопов'язані системи. Тому не всі запропоновані науковцями показники, які об'єктивно характеризують зовнішньоекономічну діяльність на рівні держави, можливо застосовувати для обчислення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

В сучасній економічній науці існує що найменше два підходи щодо визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Традиційний підхід базується на розрахунку загального показника ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства - прибутковості зовнішньоторговельних операцій шляхом співставлення доходів і витрат, а також розрахунку стану виконання планових завдань по зовнішньоторговельних операціях. На думку авторів [87, с. 22], ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства визначається шляхом аналізу ринкової долі, підвищення ступеня відомості торгової марки товару і фірми, збільшення кількості її покупців і контрагентів і т.п. На нашу думку, застосування комплексу маркетингу не є достатнім для об'єктивного визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Доцільно доповнити дану методологічну розробку обчисленням показників ефективності експорту.

І.С. Скоропад [109, с. 12.] в методиці дослідження ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства пропонує визначати ефективність експортних і імпортних операцій через розрахунок ефективності альтернативних варіантів експорту чи імпорту. Результати розрахунків за цією методикою показують взаємозв'язок між ефектом і ефективністю здійснення зовнішньоекономічної діяльності. На наш погляд, цей підхід допоможе об'єктивно оцінити діяльність підприємства на зовнішньому ринку.

І.М. Паска [91, с.5] пропонує визначати економічну ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства в розрізі окремих товарних груп або товарів. На його думку, ефективність зовнішньоекономічної діяльності характеризують такі показники, як валютна ефективність експорту, абсолютна ефективність, абсолютний ефект, рівень рентабельності. Рівень рентабельності автор пропонує визначати як співвідношення абсолютного ефекту від експорту і собівартості виробництва одиниці продукції з урахуванням витрат на здійснення експортної угоди за формулою:

P_PE = Є^Е_J : C_E х 100%,

де P_PE - рівень рентабельності підприємства,

Є^Е_J - абсолютний ефект від експорту,

C_E - собівартість виробництва одиниці товару з урахуванням витрат на здійснення експортної угоди.

Р.М. Дацків [50, с. 10] пропонує оцінювати ефективність експорту на основі показника валютної ефективності експорту, відносної ефективності транскордонних зовнішньоекономічних операцій та показника ефекту транскордонних зовнішньоекономічних зв'язків за такими формулами:

де К _Ве - коефіцієнт валютної ефективності,

m - кількість груп товарів або послуг в експортному еквіваленті,

B _Ei - зовнішньоторговельна ціна одиниці і-го товару або послуги, валют. од.,

N _Ei - кількість і-го виду експортного товару,

З _Еі - дисконтовані витрати на виробництво і реалізацію і-го виду товару, грн.,

де К _{Ві е} - коефіцієнт відносної ефективності,

V - показник обмінного курсу іноземної валюти по відношенню до гривні,

Е_Е = (B _Ei х V - З _Еі) х N _Ei,

де Е_Е - показник ефекту експорту.

Ми вважаємо, що дане дослідження є неповним, тому що вказані показники не дають повної уяви про ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

С.В. Кузнєцова [70, с. 16] пропонує методичний підхід до оцінки ефективності експортної діяльності підприємства, заснований на використанні показників валютної та абсолютної ефективності експорту. Автор вважає, що ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств визначається комплексом факторів, які покладено в оптимальну програму експорту підприємства. Тут розраховуються маркетингові і ресурсні обмеження, під впливом яких можна винайти шляхи максимізації прибутку від експортно-імпортної діяльності.

Оптимальна програма експорту підприємства, визначена за допомогою економіко-математичної моделі, має такий вигляд:

max F = _{iI kK} P _ik ^.х X _ik + _iI P_1i х X_1i - _{k0K0 jJ} Z _jk х X_{сер jk}

· обмеження виробничої потужності підприємства:

_iI B_fi х x_i + _{iI kK} B_fi х X _ik B _f , f F,

· обмеження, пов'язані з платіжним балансом:

_{iI kK} P_ik х X _ik - _{kK jJ} X_{сер Ik} ,

· обмеження на ємність ринків:

0 X_Ik Е ^max_ik, i I, k K,

· обмеження, пов'язані з задоволенням необхідного імпорту продукції j-го виду:

_kK X_{сер jk} = _{kK iI} u_ji х X _ik + _iI u _ji X_i,

де i I - множина видів продукції, що випускається,

k K - множина зовнішніх ринків експорту продукції,

j J - множина видів продукції, що імпортується,

k₀K₀ - множина зовнішніх ринків імпорту продукції,

f F - множина устаткування, що використовується для випуску продукції підприємством,

X _ik - обсяг експорту продукції і на зовнішній ринок k,

X_1i - обсяг внутрішнього виробництва продукції і,

X_{сер jk} - обсяг імпорту продукції j з зовнішнього ринку k_0,

P_ik - питомий прибуток від продажу експортної продукції і на зовнішньому ринку k,

P_1i - питомий прибуток від реалізації продукції і на внутрішньому ринку,

Z _jk - питомі витрати на придбання продукції імпорту j на зовнішньому ринку k₀.

B_fi -питомі витрати устаткування f для виробництва продукції і,

B _f - розрахункова потужність устаткування,

- сальдо платіжного балансу,

Е ^max_ik - максимальна ємність зовнішнього ринку k для продукції і,

u _ji - питомі витрати імпортної продукції j, необхідні для забезпечення виробництва продукції і.

Критерій ефективності розраховується за формулою:

К = f (К вал, К абс, х, р)

На наш погляд, ця методика є прогресивною. Ефективність зовнішньоекономічної діяльності формується під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Кількісна оцінка цього впливу є дуже важливою при визначенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства. При розрахунках валютної ефективності зовнішньоекономічної діяльності рекомендується враховувати, що при перерахунку іноземної валюти в національну валюту і назад використовуються офіційні курси НБУ, які не відбивають реального співвідношення купівельної спроможності іноземних валют і національної валюти, тому результати дослідження мають певну неточність.

Ю.М. Огородникова [88, с. 10] пропонує в розрахунках визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства врахувати фактори, які безпосередньо впливають на неї. Автор пропонує чітку систему показників, за допомогою яких можна всебічно дослідити розвиток зовнішньоекономічної діяльності за певний період часу і визначити її ефективність. Основними перевагами цієї методики порівняно з іншими є застосування методів економічного аналізу в визначенні ефективності, послідовність і логічність розрахунків. Результат дослідження залежить лише від об'єктивності статистичних даних.

Існує також підхід щодо визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в обчисленні ефективності укладених зовнішньоторговельних угод. Науковці вважають, що в найбільш загальному вигляді оцінка ефективності комерційної угоди із закупівлі товарів покликана визначити результат даної комерційної операції шляхом співставлення доходів та витрат торговельного підприємства, пов'язаних з її здійсненням, оцінкою величини чистого прибутку підприємства від здійснення угоди [77].

Оцінка ефективності комерційної угоди із закупівлі товарів складається з декількох етапів: оцінки можливої роздрібної ціни реалізації товару; визначення оптової ціни закупівлі товару, виходячи з умов комерційної угоди, що пропонується; розрахунку поточних витрат торговельного підприємства, які пов'язані із закупівлею товарів; прогнозування поточних витрат торговельного підприємства на реалізацію товару, що пропонується; розрахунку розміру обов'язкових платежів (податків, зборів, мита), які підлягають сплаті торговельним підприємством; оцінки чистого прибутку підприємства за даною угодою; розрахунку показників ефективності здійснення комерційної угоди із закупівлі товару; експертизи отриманих результатів та прийняття рішень відносно доцільності запропонованої угоди та її умов.

Для оцінки ефективності комерційної угоди по закупівлі товарів використовується система основних та допоміжних показників ефективності угоди. Основним показником оцінки ефективності комерційної угоди по закупівлі товарів виступає рентабельність витрат обігу, яка розраховується за формулою:

Р_Пн = ЧП_Н х 100 : ВО або РП_р = ЧП_р х 100 х ВО,

де Р_Пн - рентабельність витрат обігу,

ЧП_Н - реальний розмір чистого прибутку,

ВО - витрати обігу підприємства,

ЧП_р - номінальний розмір чистого прибутку.

Сума витрат обігу торговельного підприємства, що відносяться до даної угоди, розраховується за формулою:

ВО = В_З + В_Р + ОП_ВО,

де ВО - сума витрат обігу,

В_З - загальна сума поточних витрат, пов'язана з закупівлею товарів,

В_Р - загальна сума поточних витрат, пов'язана з реалізацією товарів,

ОП_ВО - витрати обігу підприємства.

Як допоміжні показники оцінки ефективності комерційної угоди можуть бути використані такі показники.

Рентабельність обороту із закупівлі товарів, рівень якої розраховується за формулою

Р_ОЗн = ЧП_Н х 100 : Ц_З х К або Р_ОЗр = ЧП_Р х 100 : Ц_З х К,

де Р_ОЗн - рентабельність обороту із закупівлі товарів,

Ц_З - ціна закупівлі товару,

К - кількість товару.

Рентабельність обороту з реалізації товарів визначається за формулою:

Р_ОРн = ЧП_Н х 100 : Ц_Р х К або Р_ОРр = ЧП_Р х 100 : Ц_Р х К,

Показники оцінки ефективності комерційної угоди можуть використовуватися не тільки для вибору найбільш ефективної угоди із сукупності комерційних пропозицій щодо закупівлі товарів (селективного відбору), а й для моделювання необхідного рівня ефективності.