Екологічна оцінка природних умов річок у межах Крижопільського району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Вінницький національний аграрний університет

Кафедра екології та охорони

навколишнього середовища

Курсова робота

з моніторингу довкілля

на тему: «Екологічна оцінка природних умов річок у межах Крижопільського району»

Виконав студент 3 курсу

агрономічного факультету

денної форми навчання

31 ЕО групи

Спеціальність: Екологія та ОНПС

Рибонька Станіслав Миколайович

Перевірила:Ковтун К.П.

Вінниця 2011р.

Зміст

Вступ.

Розділ 1.Моніторинг довкілля як галузь екологічної науки і природоохоронної діяльності.

1.1 Сутність, об'єкт, предмет, методи моніторингу довкілля

1.2 Моніторинг як система спостережень за впливом на довкілля антропогенних факторів

1.3 Моніторинг як система оцінювання і прогнозування майбутнього стану довкілля.

1.4 Організація спостережень за станом природного середовища

1.5 Спеціальні методи спостереження природного середовища

Розділ 2.Принципи класифікації систем моніторингу

2.1 Екологічний моніторинг і його завдання

2.2 Фоновий моніторинг, його роль в оцінюванні і прогнозуванні глобального стану біосфери

2.3 Кліматичний моніторинг і його завдання

Розділ 3.Моніторинг поверхневих вод

3.1 Сучасний стан поверхневих вод в Крижопільському районі Вінницької області. Джерела і види їх забруднення

3.2 Принципи організації спостережень і контролювання якості поверхневих вод. Пункти спостережень, контрольні створи в Крижопільському районі

3.3 Програми спостережень за гідрологічними показниками, терміни проведення гідрологічних робіт на пунктах спостереження

3.4 Методи і терміни відбору проб

Висновки

Література

Вступ

У ХХ столітті в науці виник термін моніторинг для визначення системи повторних цілеспрямованих спостережень за елементами навколишнього природного середовища у просторі та часі.

В останні десятиліття суспільство усе ширше використовує у своїй діяльності відомості про стан природного середовища. Ця інформація потрібна в повсякденному житті людей, при веденні господарства, у будівництві, при надзвичайних обставинах - для оповіщення про те що насуваються небезпечні явища природи. Але зміни в стані навколишнього середовища відбуваються і під впливом біосферних процесів, пов'язаних з діяльністю людини. Визначення внеску антропогенних змін являє собою специфічну задачу.

Відповіднодо став вже канонічним визначенням, екологічний моніторинг - інформаційна система спостережень, оцінки та прогнозування змін у стані навколишнього середовища, створена з метою виділення антропогенної складової цих змін на тлі природних процесів.

Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов'язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в данній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базуеться на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об'ективна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованного стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'ектами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації .

Україна повинна намагатися відповідним чином реагувати на суспільні проблеми і підтримувати прогресивні світові ініціативи та рішення: вступати у різні міжнародні союзи, товариства, підписувати угоди. Наприклад такі як підписала в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) “Порядок денний на XXI століття” і “Конвенцію про охорону біологічного різноманіття”. Сьогодні, на межі третього тисячоліття, Україна намагаєтся стати державою, надійним партнером щодо вирішення глобальних і регіональних проблем у європейському і світовому співтоваристві. Багатий природно-ресурсний потенціал, високоосвічене населення, розвинуті індустрія та інфраструктура створюють всі необхідні передумови для впровадження в Україні вимог даної Конвенції.

Як свідчить досвід, проводити ефективну політику невиснажливого розвитку в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядає ця проблема в Україні, відновленій державі, яка переживає успадковану глибоку системну кризу і змушена одночасно вирішувати безліч проблем: економічних, соціальних, екологічних .Попри різні проблеми, все ж таки реалізація принципів збалансованого розвитку в Україні розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності. З 1991 року економічні і екологічні реформи в нашій країні спрямовані на досягнення спочатку компромісу між виробничим і природним потенціалом, а згодом - на перехід до гармонійного їх співіснування в інтересах людей. В основу формування нової політики було покладено базовий принцип, згідно з яким екологічна безпека держави стає важливим елементом і складовою національної і глобальної безпеки. Існування біосфери в цілому та її екосистем, включаючи людину, можливе лише за умови стабільності їх функціонування. За своєю значущістю безпека завжди є виключенням небезпеки або зменшенням її до безпечного для людини рівня. Іншими словами, забезпечення екологічної безпеки є усуненням екологічної небезпеки. [1-3]

Розділ1. Моніторинг довкілля як галузь екологічної науки і природоохоронної діяльності

Як галузь екологічної науки моніторинг довкілля грунтується на загальних екологічних законах і взаємодіє з природничими, географічними, і технічними науками.З наукової точки зору моніторинг трактується як - система спостереження і контролю за станом довкілля для прогнозування його змін, прийняття рішень щодо регулювання природогосподарювання. Водночас моніторинг -- це система спостережень і контролю за станом природних і антропогенних ландшафтів, процесами і явищами, що в них відбуваються, для раціонального використання природних умов і природних ресурсів та їх охорони. Моніторинг може відбуватися на різних за площею місцевостях і за різними компонентами довкілля.

Залежно від розмірів територій, на яких здійснюється моніторинг, його поділяють на глобальний, регіональний і місцевий (локальний). Глобальний моніторинг здійснюється в біосферних заповідниках. Регіональний -- на різноманітних станціях, в стаціонарах.

Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування. Шляхи вирішення екологічних проблем, стратегія екологічної безпеки і стійкого розвитку все ще залишаються під загальною увагою, цими проблемами як правило займається екологічна наука, а оскільки моніторинг являється її невід'ємною галузю то він безпосередньо проводить дослідження щодо стану довкілля.Оцінки глобального екологічного стану навколишнього середовища змінюються від оптимістичних (типу "необхідно запобігти екологічній кризі") до помірковано песимістичних (типу "планета знаходиться на передодні кризи") і вкрай песимістичних ( "на регіональних рівнях мова вже йде про" тверду екологічну кризу "). Вважають, що відповіді на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингу навколишнього середовища. Першим етапом у будь-якому випадку може бути тільки система одержання (збору) інформації про стан навколишньогоприродного середовища. Наприкінці 60-х рр.. багато країн усвідомили, що необхідно скоорденуваті зусилля по збору, збереженню і переробці даних простан навколишнього середовища. У 1972 р. в Стокгольмі пройшла конференціяпо охороні навколишнього середовища під егідою ООН, де вперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття "моніторинг". Вирішено було під моніторингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спостережень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища підвпливом антропогенних факторів. Термін з'явився як доповнення до терміна "Контроль стану навколишнього середовища". В даний час під моніторингом розуміють сукупність спостережень за визначеними компонентами біосфери, спеціальним чином організованими в просторі і в часі, а також адекватний комплекс методів екологічного прогнозування.

В природоохоронній діяльності моніторинг відіграє свою важливу роль.Завдяки моніторингу людству навчилось більш раціонально використовувати природні ресурси, та завдавати менше антропогенного навантаження на довкілля.Природоохоронні заходи об'єднують в групи залежно від видів господарського впливу на природне середовище, об'єктів господарського впливу та запобіжних природоохоронних заходів. Розрізняють промислово-технологічні, агромеліоративні і агротехнічні, лісогосподарські, урбаністичні (містобудівні), рекреаційні заходи, заходи запобігання негативному впливу і ліквідації забруднення від транспортних засобів.Промислово-технологічні заходи включають попередження забруднень шляхом зменшення викидів в атмосферу, .очищення їх від газу та пилу; попередження забруднення водойм шляхом очищення стічних вод, створення замкнутих циклів використання води тощо. Шкідливі забруднення, пов'язані з негативним промисловим впливом чи недосконалою технологією, можна знешкоджувати за допомогою хімічних заходів (дезактивація), захоронення відходів, постійного санітарного, радіоекологічного, хімічного контролю стану навколишнього природного середовища. В промислових, гірничодобувних районах проводиться рекультивація (відновлення) порушених земель.

Важливе природоохоронне значення мають агромеліоративні та агротехнічні заходи, пов'язані з сільськогосподарським використанням ландшафтів, збереженням їх стійкості та високої продуктивності. Вони передбачають регулювання водного режиму на меліорованих землях, боротьбу з водною і вітровою ерозією, запобігання вторинного засолення земель, їх підтоплення і заболочування, біологічні засоби боротьби із шкідниками сільськогосподарських рослин.Водогосподарські заходи спрямовані на захист річкових і морських берегів від руйнування, а заплавних земель -- від затоплення, запобігання «цвітінню» води, регулювання стоку, заліснення водозборів, створення водоохоронних зон уздовж річок, навколо озер, водойм, біля морських берегів та ін.Природоохоронними лісогосподарськими заходами передбачається боротьба з природною і антропогенною ерозією, селями, розвіюванням пісків, потоками, буреломами .Урбаністичні природоохоронні заходи включають вибір району і місце забудови, її регламентацію за площею, оцінкою впливу на ландшафти. Сучасні урбанізовані ландшафти мають бути зручними для проживання людей, екологічно чистими і естетично привабливими.Рекреаційні природоохоронні заходи передбачають раціональне використання лікувальних ресурсів клімату, водних, грязьових, мінерально-водних, ландшафтно-естетичних ресурсів, збереження, догляд і збагачення ландшафтних ресурсів та ін.

Окрему групу становлять природоохоронні засоби запобігання негативному впливу і ліквідації забруднень повітря, вод, ґрунтів автомобільним та іншими видами транспорту.[4]

1.1 Сутність , об'єкт, предмет, методи моніторингу довкілля

екологічний моніторинг поверхневий вода

Зміни у навколишньому середовищі відбуваються під впливом природних , зумовлених людиною біосферних факторів.Саме у спостереженні за довкіллям, оцінюванні його фактичного стану, прогнозуванні його розвитку полягає сутність моніторингу.

Об'єктами моніторингу довкілля можуть бути навколишнє середовище, його елементи ( атмосферне повітря, поверхневі й підземні води, грунтовий і рослинний покриви, екосистеми, їх абіотичні і біотичні складові, біосфера) і джерела впливу на довкіля, тобто проводяться дослідження на визначення антропогенного навантаження на навколишнє середовище.

Предметом моніторингу довкілля як науки є організація і функціонування системи моніторингу , оцінювання і прогнозування стану екологічних систем, їх елементів , біосфери, характери впливу природних іантропогенних факторів.

Моніторинг як комплексна галузь знань використовує загально наукові методи досліджень, такі як аналіз і синтез , узагальнення, матиматичне і статистичне оброблення інформації.Разом з тим моніторинг довкілля розробляє власні методи аналізу, прогнозування стану екологічних систем і процесів, що в них відбуваються.На підставі досліджень зв'язків між процесами і складовими екосистем, впливу на них природних та антропогенних факторів моніторинг з'ясовує спільні закономірності функціонування, а також особливості стану екосистем, компонентів біосфери на різних просторово -територіальних рівнях.Ця наука забезпечує здобуття нових знань про навколишнє середовище з використанням методів оцінювання і прогнозування стану його елементів (атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, грунтового та рослинного покриву).розкриває їх взаємозв'язки і взаємовпливи.При виконанні своїх функцій моніторинг використовує різноманітні методи.Методи отримання первинної інформації реалізується через безпосередні спостереження на відповідних станціях, постах, створах.Такими є метерологічні, гідрологічні, океанічні, географічні, біологічні, фонові спостереження.Дані про стан довкілля отримують за допомогою дистанційних засобів спостережень, зокрема внаслідок прямих спостережень із супутників Землі, вертикальних зондувань , фотографічних і геофізичних зйомок, а також геостаціонарних спостережень.Необхідним є дослідження середовища у динаміці , тобто оцінювання минулого, сучасного стану, а також прогнозування змін його параметрів у майбутньому.

1.2 Моніторинг як система спостережень за впливом на довкілля антропогенних факторів

Дію антропогенних факторів на біосферу оцінюють, зважаючи на зміни властивостей її елементів, географічних, геохімічних, біологічнох, екологічних наслідків їх впливу, а також на зміни стану на здров'я людини.Антропогенний фактор -форми господарської діяльності людини, що впливають на організми чи екосистеми, природне середовище загалом.

Кожен із груп антропогенних факторів зумовлює своїм впливом такі перетворення у біосфері:

-викиди у біосферу хімічно та фізично активних речовин спричинює зміни стану і властивостей атмосфери;великомасштабні перетворення циркуляції в атмосфері й океані, порушення стійкості земних і водних екосистем;зниження працездатності людини.

-викиди у біосферу інертного матеріалу(аерозольних частинок)зумовлює зміни складу і властивостей води і суші;погоди і клімату;екосистеми Світового океану;порушення настрою у людей;

-пряме нагрівання атмосфери спричинює зміни складу і властивостей вод Світового океану;перерозподіл і зміни відновлюваних абіотичних (водних, кліматичних)ресурсів;негативні генетичні ефекти;хвороби, стресові ситуації;

-фізичні дії, які змінюють поверхневі суші і рослинний покрив(ерозія, пожежа)виявляються у трансформації стану біоценозу і біогеофізичного середовища;озонового шару(зміна походження походження сонячного випромінювання, радіохвиль);зникнення і генетичних змінах існуючих видів;

-біологічна дія (розвиток агроценозів)виражається у зміні літосфери, прозорості атмосфери, проходження сонячного випромінювання;зменшення біопродуктивності екологічних систем і кількості популяцій;деградації лісів;скорочення тривалості життя;

-знищення ресурсів(невідновних і відновних) призводить до зміни кріосфери (оболонки землі у складі якої присутній лід);ерозії земної поверхні, коливань її альбедо(відношення кількості променевої енергії сонця, відбито від поверхні будб-якого тіла, до кількості спрямованої на цю поверхню енергії);деградації грунтів ;зниження темпів приросту населення;

-антропогенні упорядковані потоки речовини зумовлюють зміни географічних властивостей великих систем;властивостей суші й грунту;здатності біосфери до відновлення ресурсів , виснаженняневідновних ресурсів;зменшення чисельності населення;порушення природних кругообігів.Спостереження у межах системи моніторингу за дією основних антропогенних факторів і процесів, які вони зумовлюють, грунтується за такими напрямами:

1.Спостереження за локальними джерелами забруднення і забруднюючими факторами.Вони здійснюються на територіях окремих об'єктів(підприємств, населених пунктів, ділянок ландшафтів)у формі контролювання кількісного і якісного складу забруднюючих речовин, що містяться у викидах і скидах, місцях їх збереження.

2.Спостереження за станом навколишнього природного середовища.Зосереджені такі спостереження на відстежуванні геофізичних (природні явища катастрофічного характеру, цунамі, землетруси, ерозії, вулкани);фізико-географічних(розподіл суші і води, рельєф, природні ресурси, народонаселення, урбанізація), геохімічних(кругообіг речовин, хімічні, шумові забруднення атмосфери);хімічних (хімічний склад атмосферних домішок природного й антропогенного походженя, опади, поверхневі і підземні води, грунт, рослини, основні шляхи поширення забруднювачів)явищ процесів і змін з фіксуванням відповідних даних.

3.Спостереження за станом біотичної складової біосфери.У їх процесі відстежують реакції біоти на різні фактори, тобто реакції окремих організмів, популяцій або угрупувань (грунт рослинних і тваринних організмів, що постійно або тимчасово співіснують на певних територіях), а також спостерігають за функіональними і структурними біологічними ознаками (приросьом біомаси за годину часу, швидкість поглинаня різних речовин рослинами чи тваринами , чисельністю рослин і тварин , загальною біомасою).

1.3 Моніторинг як система оцінювання і прогнозування майбутнього стану довкілля

Оцінювання змін стану навколишнього природного середовища дає змогу визначити можливі збитки, спричинені природними й антропогенними діями, з'ясувати оптимальні умови людської діяльності, а також додаткові природні можливості, якими може скористатися людина.Допустиме екологічне навантаження не спричиняє негативних наслідків, змін у живих організмах і не погіршує якості природного середовища. На основі встановлення різниці між граничнодопустимим і фактичним станом екосистеми, популяцій, угрупування з'ясовують їх екологічний резерв. Екосистемам, популяціям, угрупуванням властива екологічна стійкість - адаптивність тривалий час протистояти впливу шкідливих антропогенних факторів. Завдяки цьому вони не відразу піддаються деградації, руйнуванню, вимиранню. При оцінці стану навколишнього середовища використовуються такі критерії:

1) гранично допустимі концентрації забруднювачів. Цим критерієм користуються при оцінюванні доступної кількості діючої речовини у середовищі;

2) гранично допустимі дози (кількість шкідливої речовини , дія яких не викликає згубної дії на організм , екосистему).Аналіз ситуації за цими параметрами дає змогу з'ясувати допустимий ефект дії;

3) 3)гранично допустимі викиди речовин в атмосферу, гранично допустимі скиди шкеідливих речовин у водні об'єкти.Їх встановлюють для кожного джерела забруднення атмосферного повітря, водного об'єкта з метою оцінювання його інтенсивності;

4) 4)гранично допустиме антропогенне навантаження.За цим критерієм встановлюють допустиме навантаження зумовлене людською діяльністю, навантаження на навколишнє природне середовище , тривалий вплив якого не призведе до змін екосистем.

Гранично допустима концентрація (ГДК)забруднюючої речовини -Це максимальна концентрація речовини в навколишьому середовищі (НС) яка не впливає на організм людини і не зумовлює віддалених мутагенних і канцерогенних наслідків.

Прогнозування перспектив розвитку певного явища є однією з функцій системи моніторингу.Усі прогнози мають ймовірний характер і грунтується на даних про стан навколишнього прмродного середовища на певний момнт часу і в минулому.Отримуються дані завдяки дослідженням , спрямованим на виявлення закономірностей природних процесів , поширення міграції і перетворення у навколишньому середовищі забруднюючих речовин та їх впливу на різні організми .

За масштабом усі прогнози пділяються на глобальні (всесвітні), регіональні(для певних оегіонів)та локальні(місцеві).

У системі моніторингу найчастіше використовують такіметоди прогнозування:

-експертне оцінювання.Сутність його поляга в отриманні і спеціалізованому обгрунтуванні прогнозних оцінок об'кта через опитування висококваліфікованих фахівців(експертів) у певній сфері науки , техніки, виробництва.Оцінки експертів суттєво підвищують надійність прогнозів , отриманих за допомогою інших методів прогнозування;

-екстраполяція(поширення висновків, отриманих у наслідок спостереження за однією частиною явища, на іншу частину) та інтерполяція (встановлення проміжних значень об'єкта на підставі деяких відомих його значень).Ці методи ефективні при короткостроковому прогнозуванні стосовно об'єкта, який тривалий час розвивався рівномірно без значних відхилень.Грунтуються вони на визначенні кількісних і якісних параметрів досліджуваного об'кта за попередні роки з подальшим логічним продовженням, окресленням тенденцій його розвитку у прогнозованому періоді;

- моделювання. Метод полягас у побудові моделей, які розглядають з урахуванням ймовірної або бажаної зміни прогнозованого явища.

1.4 Організація спостережень за станом природного середовища

Ідея створення природоохоронної організації була висунута вперше на VIII Всесвітньому зоологічному конгресі, який проходив у 1910р. у Відні і підтримана учасниками Бернської міжурядової конференції з охорони природи (листопад 1913р.), де був прийнятий акт про створення Консультативної комісії з питань Міжнародної охорони природи.

Контроль за станом довкілля в Україні, як і в більшості країн було розпочато у 30-ті роки ХХст. на кількох водних об'єктах.

У 1972р. було організовано загальнодержавну службу спостережень і контролю за забрудненням природного середовища, сформованого з підсистем, які вистежували забруднення атмосферного повітря, вод суші, морів і океанів, грунтів, фонового забруднення різних середовищ на регіональних і базових станціях. Дана служба виконувала такі завдання;

- спостереження і контроль за рівнем забруднення атмосфери, водних об'єкт.8, фунтів за їх фізичними, хімічними і гідробіологічними характеристиками;

- виявлення джерел забруднення;

-оцінювання ефективності заходів щодо захисту від забруднення об'єктів НС;

-забезпечення зацікавлених організацій оперативною і режимною інформацією про зміну або можливість зміни рівня забруднення об'єктів під впливом господарської діяльності і гідрометеорологічних умов, а також прогнозами про ймовірні зміни рівня забруднення довкілля.

На сучасному етапі моніторинг навколишнього ПС України відповідно до Положення про державний моніторинг навколишнього середовища" здійснюють:

1. Міністерство екології та природних ресурсів. Основними об'єктами його уваги є джерела промислових викидів в атмосферу і дотримання норм гранично допустимих викидів; джерела скидів стічних вод і дотримання норм гранично допустимих скидів; стан поверхневих вод суші, сільськогосподарських угідь, наземних і морських екосистем; скиди і викиди з об'єктів, на яких використовуються небезпечні радіаційні технології; стан і склад звалищ, промислових і побутових відходів.

2. Науковий комітет НАН України. Здійснює аналізацїйно-космічні спостереження за станом озонового шару, рівнем забрудненості атмосфери, забрудненості грунтів, поверхневих вод, снігового покриву, лісів, сільськогосподарських посівів, а також радіаційним станом.

3. Міністерство охорони здоров'я. Його обов'язком є вибіркові спостереження за рівнем забруднення атмосфери у місцях проживання населення, станом поверхневих вод суші у місцях використання їх людьми, станом морських вод у рекреаційних зонах, хімічним і біологічним забрудненням грунтів у населених пунктах, станом здоров'я громадян і впливом на нього забруднення НС.

4. Міністерство сільського господарства. Воно виконує спостереження за грунтами сільськогосподарського використання, токсикологічні і радіологічні спостереження за сільськогосподарськими культурами, тваринами і продукцією.

5. Міністерство лісового господарства. Його функцією є моніторинг стану лісів, лісових грунтів, мисливської фауни.

6. Державний комітет гідрометеослужби. Ця структура здійснює спостереження за станом атмосферного повітря, атмосферними опадами, метеорологічними умовам, аерологічними параметрами, станом поверхневих вод суші, підземними водами, станом і режимом морських вод, станом грунтів, радіаційною обстановкою.

7.Державний комітет водного господарства .Він виконує спостереження за поверхневими і підземними водами в зонах впливу атомних електростанцій, у межах впливу меліоративних систем, поверхневих вод.

1.5 Спеціальні методи спостереження природного середовища

Під час дослідження стану довкілля використовують методи якісного (діагностують наявність певного хімічного елемента, сполуки) і кількісного (визначають к дькість (концентрацію) хімічного елемента, сполуки у довкіллі) аналізів довкілля. Залежно від параметрів, які підлягають вимірюванню, методи кількісного аналізу поділяють на хімічні, фізико-хімічні, фізичні та біологічні. Вибір конкретного методу дослідження залежить від вмісту аналізованої речовин і хімічного складу

досліджуваного об'єкта.

До хімічних методів належать титрометричний і гравіметричний методи.

Титрометричний (об'ємний) метод аналізу.Він ґрунтується на вимірюванні об'єму розчину реагенту відомої концентрації , витраченого на взаємодію з аналізованою речовиною, за умови, що розчини вступають у реакцію в концентраціях 101 -1013 моль/л.Цим методом визначають загальну і карбонатну твердість води, хімічне спостереження кисню, кислотність , лужність, вміст розчинного кисню, концентрацію катіонів меркурію, заліза, аніонів SO24 Cl , S.

Гравітаційний метод аналізу.Цей метод оснований на кількісному переведенні аналізованого компонента в малорозчинну сполуку і зважуванні продукту після виділення, промивання, висушування чи прожарювання.Застосовують його при концентрації речовини в розчині не нижче 102 -103 моль/л.Гравітаційним методом визначають у природних і стічних водах наявність заліза (III) та алюміній , які присутні у формі оксидів, хлориди -AgCl, сульфати - Ba SO 4(у кислому середовищі ), багато металів (у вигляді малорозчинних сполук з органічними речовинами )- оксихінолати , лити зонами.

Фотометричний аналіз.Він охоплює всі методи які базуються на поглинанні світла речовиною чи продуктом реакції в ультрафіолетовій , видимій та інфрачервоній частинах електромагнітного спектра.Вони є придатними для визначення всіх хімічних елементів, крім інертних газів.З їх допомогою визначаються як макро, - так і мікрокількості (до10-8 %) аналізованого компонента.Широко їх застосовують при аналізі природних об'єктів(повітря, поверхневих вод, грунту, донних мулів, рослин), стічних вод , газоподібних викидів, відходів промисловості.

Хроматографічний аналіз забезпечує розподіл , якісне виділення та кількісне визначення компонентів рідких і газоподібних сумішей.Грунтується він на різному їх розподілі між рухомою і не рухомою фазами.Завдяки йому вдалося, наприклад , швидко виявити стафілококове та мікозне ураження ліквідаторів аварії на ЧАЕС.Хроматографічними методами в організмі виявляють алкалоїди , що спричиняють отруєння.Для аналізу складних органічних проб використовують рідину хроматографію.

Вольтамперометрія -- електрохімічний метод якісного та кількісного аналізу, який ґрунтується на реєстрації вольт-амперних кривих (вольтамперограм) -- залежності між силою струму і у колі електролізера і напругою поляризації Е при електролізі розчину або розплаву досліджуваної речовини. У розчин занурюють індикаторний мікроелектрод, на якому досліджувана електрохімічно активна (електроактивна) речовина -- деполяризатор відновлюється чи окиснюється, і неполяризований допоміжний електрод, потенціал якого залишається практично незмінним при електролізі. Зміна потенціалу мікроелектрода під дією прикладеної напруги спричиняє виникнення струму у колі. Потенціал ц мікроелектрода відносно допоміжного електрода менший за Е на величину омічного спаду напруги у розчині ІR, де R -- електричний опір розчину. З метою зменшення R до розчину додають надлишок індиферентного електроліту (фонового), іони якого не відновлюються і не окиснюються в умовах електролізу.[5-6]

Розділ 2. Принципи класифікації систем моніторингу

Для вивчення природних процесів, що відбуваються в екосистемах і біосфері, використовують методи спостережень і досліджень різних галузей знань (геології, гідрогеології, метеорології, хімії, біології, фізики, екології, ґрунтознавства). Залежно від мети здійснюють моніторинг компонентів біосфери (атмосфери, гідросфери, літосфери), біологічний, екологічний моніторинги, моніторинг чинників впливу, джерел забруднення та інші його види на різних територіальних рівнях. З огляду на предмет спостережень виокремлюють абіотичний, геофізичний, фізичний, хімічний, санітарно-токсичний види моніторингу. Цим далеко не вичерпується класифікація систем моніторингу, оскільки в наукових дослідженнях і практичній діяльності керуються різноманітними підходами і принципами :

-- території площею до тисяч квадратних кілометрів (регіональний моніторинг);

-- загальносвітові процеси і явища в біосфері та в екосфері Землі (глобальний моніторинг). Система моніторингу на глобальному рівні, як правило, вибірково охоплює підсистеми регіонального та локального моніторингів. За критерієм обрання предмета спостереження найбільшу практичну цінність мають екологічний, фоновий, глобальний, кліматичний види моніторингу. [7]

2.1 Екологічний моніторинг і його завдання

Завдання екологічного моніторингу полягає у виявленні в екосистемах змін антропогенного характеру. Для його здійснення придатні методи, що ґрунтуються як на окремих вимірюваннях параметрів забруднення біоти, реакції на дію антропогенних факторів, так і на безперервному визначенні інтегральних показників на великих територіях.

Екологічний (грец. oikos -- оселя і logos -- слово) моніторинг (англ. monitoring, від лаг. monitor -- той, що спостерігає) -- комплексна підсистема моніторингу біосфери, яка охоплює спостереження, оцінювання і прогнозування антропогенних змін (біологічних, геофізичних) стану біосфери загалом і екосистем, спричинених дією забруднювачів, сільськогосподарським використанням земель, вирубуванням лісів, урбанізацією, а також оцінювання екологічної рівноваги в екосистемах.

Екологічний моніторинг передбачає обов'язковість спостережень на таких рівнях:

1) імпактний рівень -- спостереження за територіями, які піддаються антропогенному впливу, що зумовлює небезпечні або критичні наслідки;

2) регіональний рівень -- спостереження за процесами та явищами в межах певного регіону;

3) фоновий (базовий) рівень -- глобальні, регіональні спостереження за станом екосистем і прогнозування в них змін, що відбуваються без прямого впливу антропогенних факторів.

Для створення системи екологічного моніторингу довкілля необхідні:

-- районування території (розподіл усієї території, на якій буде здійснюватися екологічний моніторинг на таксони -- групи споріднених за певними ознаками об'єктів різних розмірів і екологічної значущості: ландшафтні райони в межах області, адміністративних районів, водозбірні басейни, міські агломерації, агропромислові комплекси);

-- створення мережі об'єктів спостереження (розміщування на підконтрольній території місць (об'єктів) спостереження стану компонентів природного середовища (атмосферного повітря і опадів, поверхневих, ґрунтових, підземних вод, ґрунту і рослинності);

-- визначення методів і показників, які необхідно контролювати.

Екологічний моніторинг довкілля в межах території країни, регіонів, областей, районів, міст здійснюють з дотриманням вимог щодо масштабів проведення робіт і картографування їх результатів. Базовими є такі масштаби проведення екологічних досліджень:

а) на державному рівні -- 1:1 000 000 і 1:500 000;

б) на регіональному рівні -- 1:500 000 і 1:200 000;

в) на обласному рівні -- 1:200 000 і 1:100 000;

г) на районному рівні -- 1:50 000 і 1:25 000;

ґ) на рівні полігона -- 1:10 000 і 1:5000;

д) на рівні об'єкта -- 1:2000 і 1:500.

Для здійснення екологічного моніторингу необхідно зосередитися на найхарактерніших видах і ознаках екосистеми, вивчити реакції елементів біосфери на антропогенний вплив за допомогою натурних і лабораторних експериментів, математичного моделювання, аналізу результатів польових спостережень, які дають змогу виявити основні тенденції зміни екосистеми, знайти залежності між дією різних факторів та біологічними реакціями. [8]

2.2 Фоновий моніторинг, його роль в оцінюванні і прогнозуванні глобального стану біосфери

Дослідження екологічних змін і організація екологічного моніторингу на фоновому рівні передбачає спостереження у віддалених від локальних джерел забруднення зонах, тобто фонові спостереження, сутність яких полягає у відстежуванні змін стану атмосфери, ґрунту, природних вод, структури земної поверхні на територіях, на які безпосередньо не діють антропогенні фактори.

Фоновий моніторинг-- багаторічні комплексні спостереження за визначеними об'єктами природоохоронних зон для оцінювання і прогнозування змін стану екосистем, віддалених від об'єктів промислової і господарської діяльності.

Основним завданням фонового моніторингу є з'ясування і фіксація показників, що характеризують природний фон (стан природного середовища, який не зазнав прямого впливу людської діяльності), а також глобальні й регіональні зміни в процесі розвитку біосфери. Його організовують у біосферних заповідниках, де вивчають, контролюють і прогнозують антропогенні зміни біосфери, абіотичних факторів середовища, а також внутрішні процеси і явища, що відбуваються в екосистемах. Фоновий глобальний стан біосфери вивчають на фонових станціях, які формуються зі стаціонарного спостережувального полігона (ділянки для відбору проб, гідропости, спостережувальні свердловини) і хімічної лабораторії, розміщених на територіях біосферних заповідників, де заборонена будь-яка господарська діяльність.

Програма фонового екологічного моніторингу на основі біосферних заповідників охоплює такі напрями:

-- моніторинг забруднення природного середовища та інших факторів антропогенного впливу;

--моніторинг реакції біоти на антропогенний вплив, передусім на фонові рівні забруднення;

-- спостереження за зміною функціональних і структурних характеристик еталонних (незайманих) природних екосистем і їх антропогенних модифікацій.

Програма фонового моніторингу формується з абіотичної та біотичної складових. До абіотичної складової фонового моніторингу належать спостереження за кліматичними, едафічними (ґрунтовими), гідрологічними, орографічними (рельєфними), геологічними умовами та явищами навколишнього середовища, які впливають на організми екосистеми. При цьому вимірюють гідрометеорологічні величини, концентрації хімічних речовин природного й антропогенного походження у певних середовищах. Гідрометеоролопчні і геофізичні характеристики навколишнього природного середовища повинні містити дані про швидкість і напрям вітру, атмосферний тиск і температуру повітря, вологість і кількість опадів, інтенсивність сонячної радіації, у т. ч. ультрафіолетового випромінювання, витрати, рівень і температуру води, вологість, тепловий баланс ґрунту. Спостереження за абіотичною частиною мають забезпечити інформацією про концентрацію хімічних речовин, їх сполук у навколишньому середовищі, про міграційні процеси, накопичення, трансформацію та кругообіг цих речовин. Визначаючи необхідність охоплення певних речовин програмою вимірювань у біосферних заповідниках, послуговуються такими критеріями:

1) поширення речовин, їх стійкість і мобільність у навколишньому середовищі;

2) здатність речовин до впливу на біологічні та геофізичні системи.

Деякі забруднюючі речовини, потрапивши у природне середовище, можуть змінити геохімічну рівновагу, легко мігрувати харчовими ланцюжками, накопичуватися у біоті й утворювати складні токсичні сполуки. За даними досліджень, найчастіше спричинюють порушення геохімічної рівноваги ртуть, кадмій і свинець. При оцінюванні змін природного кругообігу речовин, спричинених антропогенною діяльністю, використовують такі показники:

1) коефіцієнт технофільності -- відношення щорічного видобутку певного хімічного елемента до його загального вмісту в літосфері;

2) коефіцієнт геохімічної рівноваги -- відношення сумарних викидів будь-якої речовини у навколишнє природне середовище до його загального вмісту в літосфері.

Міжнародні фонові моніторингові станції належать до глобальної системи моніторингу навколишнього середовища. [9-10]

2.3 Кліматичний моніторинг і його завдання

При глобальних перетвореннях довкілля визначальну роль відіграють кліматичні зміни, спричинені природними та антропогенними факторами (парниковий ефект, озонові діри, техногенні забруднення довкілля). Перебуваючи в тісному взаємозв'язку з усіма компонентами природного середовища, клімат (багаторічний режим погоди, властивий даній місцевості) відчутно впливає на них, на умови життя і самопочуття людини. З'ясування антропогенних змін і коливань клімату неможливе без вивчення його природної динаміки, яка ґрунтується на даних про стан кліматичної системи «атмосфера -- океан -- поверхня суші (з річками й озерами) -- літосфера -- біота» і взаємодію елементів цієї системи за тривалий час. Спостереження за станом кліматичної системи, оцінювання та прогнозування її подальшого розвитку здійснюють за допомогою кліматичного моніторингу.

Кліматичний моніторинг -- система спостережень, оцінювання і прогнозування зміни клімату. До кліматичного моніторингу належить збирання даних про клімат минулого. Для цього вивчають копалини, а також кільця деревини, донні відкладення, на яких позначаються коливання й зміни клімату протягом сотень і тисяч років. Кліматичний моніторинг пов'язаний з екологічним. Він потребує спеціальної системи спостережень, спроможної забезпечити виконання наукових і практичних завдань, зокрема надати широку кліматичну інформацію. З цією метою, як правило, створюють службу збору кліматичних даних, сфера діяльності якої простягається і за межі моніторингу антропогенних змін клімату. Для пізнання сутності й антропогенної складової змін і коливань клімату необхідний великий масив даних про параметри елементів біосфери, процеси, які характеризують її зміни. Особливо це важливо при простежуванні змінюваності клімату в просторі і часі. Прогнозування сезонних і річних коливань клімату відбувається на основі інформації, яку забезпечує глобальна система спостережень. При цьому слід мати на увазі, що спостереження, спрямовані на вивчення змінюваності клімату, повинні обов'язково враховувати інерційність кліматичної системи.

Моніторинг клімату зосереджується на реалізації таких завдань:

-- збирання даних про стан кліматичної системи;

-- аналізування і оцінювання природних та антропогенних змін і коливань клімату (включаючи порівняйня клімату минулого з сучасним); [11]

Розділ 3.Моніторинг поверхневих вод

Моніторинг поверхневих вод - система збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про кількісний та якісний стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Моніторинг вод здійснюється за параметрами кількості та якості вод з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень в галузі використання та відтворення водних ресурсів. Він здійснюється з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

До об'єктів державного моніторингу вод належать: поверхневі води (природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки), та інші водні об'єкти; джерела забруднення вод, включаючи зворотні води, аварійні скидання рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів при видобуванні корисних копалин у межах акваторій поверхневих вод, внутрішніх морських вод, територіального моря і виключної (морської) економічної зони України та дампінг відходів, води поверхневого стоку із сільськогосподарських угідь, фільтрацію забруднюючих речовин з технологічних водойм та сховищ, масовий розвиток синьо-зелених водоростей; надходження шкідливих речовин з донних відкладів (вторинне забруднення) та інші джерела забруднення, щодо яких можуть здійснюватися спостереження.

До суб'єктів державного моніторингу вод належать Мінекоресурсів, державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ, МНС, Мінагрополітики, Держводгосп, Держбуд, їх органи на місцях, а також організації, що входять до сфери управління цих центральних органів виконавчої влади (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Суб'єкти моніторингу довкілля

Суб'єкт моніторингу	Об'єкт моніторингу
Мінекоресурсів	Поверхневі води, підземні води, морські води, в т. ч. водні об'єкти у межах природоохоронних територій; джерела скидів стічних вод, в т. ч. радіонуклідів
МНС	Поверхневі води, підземні води, джерела скидів стічних вод в зонах радіоактивного забруднення
МОЗ	Поверхневі води, морські води, питна вода у місцях проживання і відпочинку населення
Мінагрополітики	Поверхневі води сільськогосподарського призначення
Держводгосп	Річки, водосховища, канали, зрошувальні системи і водойми у зонах впливу АЕС; поверхневі води у прикордонних зонах і місцях їх інтенсивного виробничого використання, грунтові води, морські води
Держбуд	Грунтові води, питна вода централізованих систем водопостачання, стічні води міської каналізаційної мережі та очисних споруд

Для здійснення моніторингу суб'єктами моніторингу розробляються національні, регіональні, відомчі та локальні програми моніторингу, в яких визначаються мережі пунктів, показники і режими спостережень для водних об'єктів та джерел забруднення вод, регламенти передавання, оброблення та використання інформації. Програми моніторингу вод розробляються суб'єктами державного моніторингу вод.Моніторинг водних об'єктів у місцях їх використання здійснюється для господарських і культурно-побутових потреб (забору питної та технічної води, рекреації тощо). Моніторинг дотримання санітарних норм хімічних, бактеріологічних і радіологічних показників водних об'єктів, які використовуються для питних і культурно-побутових потреб, здійснює державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ.

Спостереження за станом водного об'єкта здійснюється відповідно до загального переліку показників, до якого входять показники, що характеризують кількість водних ресурсів та їх зміни, якості вод і нормативів екологічної безпеки водокористування, екологічний норматив та категорія якості води водних об'єктів тощо, що розробляються і затверджуються в установленому порядку.[12]

3.1 Сучасний стан поверхневих вод в Крижопільському районі Вінницької області.Джерела і види їх забрудненння

Сучасний стан поверхневих вод в Крижопільському районі Вінницької області залишається стабільним, завдяки правильному природокористуванні та екологічній діяльності.Якість води обумовлена як природними, так i антропогенними факторами. Внаслідок інтенсивного використання водних ресурсів змінюються якiстъ i кiлькiсть води, складові водного балансу, гiдрологiчний режим водних об'єктів. Це відбувається тому, що бiльшiсть річок i озер є одночасно джерелами водопостачання й приймачами господарсько-побутових, промислових i сільськогосподарських скидів. На якiснi та кiлькiснi зміни водних ресурсів впливають такі основні види господарської дiяльностi: водоспоживання для промислових i комунальних потреб, скидання відпрацьованих вод, урбанiзацiя, утворення водосховищ, зрошування i осушування земель, агромелiоративнi заходи тощо. При цьому кожний водозбір може одночасно використовуватися для бiльшостi із вказаних видів дiяльностi.Контроль стану поверхневих вод проводиться кількома суб'єктами моніторингу: Держуправлінням екології та природних ресурсів, обласною СЕС.Поверхневі води області представлені трьома річками :Дохна, Кам'янка, Марківка.

Річка Дохна, яка протікає Крижопільським районом контролюється у створах вище і нижче м. Бершадь У звітному році якість води залишилась без змін. В притоки р. Дохна поступають стічні води Крижопільського ПВКГ та Крижопільського сирзаводу. Результати гідрохімічних вимірювань проб поверхневих вод, відібраних за звітний період, свідчать про забруднення річки Дохна органічними сполуками. По органолептичним показникам якість води у річці 17 випадках із 160 не відповідає нормам СанПин № 4630-88. Але у цілому її води по більшності хімічних показників безпечна, крім БСК та кольоровості, і може бути використано для культурно-побутових потреб. Питома вага досліджених проб води із водопровідної мережі, які не відповідають гігієнічним нормативам, складає: за санітарно-хімічними показниками 1, 2%, в тому числі за загальною мінералізацією 0, 1%, за вмістом хімічних речовин 0, 2%, за мікробіологічними показниками 6, 4%.Пестицидів (в тому числі Бі - 58, децис, ГХЦ, базудін, карбофос, метафос, ДДТ, фосфамід) в досліджених зразках води в річці Дохна в ході спостережень не виявлено. Випадків виявлення збудників інфекційних кишкових захворювань виявлено не було.

За даними лабораторії держуправління санітарний режим річки Дохна на протязі року такий:

-сольовий склад в річці стабільний

-мінералізація середня

- кисневий режим задовільний,

-солі важких металів знаходяться у нормі або нижче норми крім марганцю, заліза та свинцю

У річці Кам'янка мінералізація середня, кисневий режим задовільний, солі важких металів нижче ГДК (крім показника залізо загальне).Вода у річці Кам'янка характеризується підвищеним показником кольоровості (35, 5-56, 7 градусів - максимальні значення) Максимальні концентрації нітритів - 0, 10-0, 36 мг/дм3, нітратів - 5, 3-7, 6 мг/дм3, що значно нижче ГДК для водойм госппитного водокористування. Наявність підвищенного вмісту забруднюючих речовин групи азоту свідчить про інтенсивно протікаючі процеси біологічного окислення органічних сполук. Вміст біогенних елементів групи азоту та заліза загального у порівнянні з 2008 роком незначно знизився.Якість води за більшістю гідрохімічних показників гірша порівняно з якістю води річці Дохна .

Результати гідрохімічних досліджень, свідчать про забруднення Кам'янки органічними сполуками.

-Мінералізація середня

-сольовий склад в річці стабільний

В цілому стан річки стабільний.

Марківка річка яка теж протікає по території даного району.Річка Марківка значно менша в порівнянні з Дохною та Кам'янкою.Вона в основному забруднюється стічними каналізаційними водами, які несуть в собі хімічні полютанти, побутові відходи, пестициди внаслідок неправильного природокористування теж потрапляють у басейн річки.У таблиці 1.2 , ми можемо побачити види речовин які забруднюють водні об'єкти в даному районі, та їх гранично допустимі кількості.

Таблиця 1.2 Найменування показників по забрудненню водних об'єктів у Крижопільському районі.

Найменування показників по забрудненю водних об'єктів у Крижопільському районі	Норматив не більше	річка Дохна	річка Кам'янка	річка Марківка
Нітрати, мг/дм3	45, 0	20, 1 23, 1 10, 1 100 100 10 2	15, 3 19, 8 9, 1 111 80 15 4	18, 9 17, 8 14, 1 90 76 27 1
Поліфосфати залишкові, мг/дм3	3, 5
Сухий залишок, мг/дм3	1000
Хлориди, мг/дм3	350
Сульфати, мг/дм3	500
Число мікроорганізмів в 1 мл3 води	36
Число бактерій групи кишкових паличок в 1 л води (колі-індекс)	3

Внаслідок діяльності підприємств які діють в районі у воду потрапляють різні органічні сполуки, сирзавод своїми стічними водами здійснює забруднення річки мікроорганізмами(бактеріями), та різновидами кислот, води Крижопільського ПВКГ несуть забруднення різноманітними шламами, хімічними полютантами, відходами побутового ризначення.Далі в тексті в таблиці 1.3 наведенні гідрохімічні та токсикологічні показники можливого забруднення.

Таблиця1.3 Показники гідрохімічного та токсикологічного забруднення

Показники якості води
Фізичні	Загально-санітарні	Специфічні
1.Температура, оС 2. Запах, бали 3. Прозорість, см 4. Завислі речовини, мг/дм3 5. Кольоровість, градуси	1. рН 2. Розчинений кисень, мг/дм3 3. ХСК, мгО/дм3 4. Окислювальність перманганатна, мгО/дм3 5. БСК5, мгО2/дм3 6. БСК20, мгО2/дм3 7. Лужність, мг-екв./дм3 8. Аміак по азоту, мг/дм3 9. Нітрити, мг/дм3 10. Нітрати, мг/дм3 11. Залізо загальне, мг/дм3 12. Фосфати, мг/дм3 13. Фосфор загальний, мг/дм3 14. Загальна жорсткість, мг-екв./дм3 15. Кальцій, мг/дм3 16. Магній, мг/дм3 17. Хлориди, мг/дм3 18. Сульфати, мг/дм3 19. Натрій, мг/дм3 20. Калій, мг/дм3 21. Кислотність, мг-екв./дм3 22. Диоксид вуглецю, мг/дм3 23. Кремній, мг/дм3 24. Мінералізація (сума іонів), мг/дм3 25. Сухий залишок, мг/дм3	1. Феноли, мг/дм3 2. Нафтопродукти, мг/дм3 3. Амінопродукти, мг/дм3 4. Нітропродукти, мг/дм3 5. Фтор, мг/дм3 6. СПАР, мг/дм3 7. Хром3+, мг/дм3 8. Хром6+, мг/дм3 9. Мідь, мг/дм3 10. Цинк, мг/дм3 11. Нікель, мг/дм3 12. Марганець, мг/дм3 13. Алюміній, мг/дм3 14. Кобальт, мг/дм3 15. Кадмій, мг/дм3 16. Ртуть, мг/дм3 17. Фосфорорганічні інтексициди, мг/дм3 18. Тріазинові гербіциди, мг/дм3 19. Хлорорганічні пестициди, мг/дм3

Інтенсивне використання вод, що протікають, може привести до невідворотних наслідків. При використанні вод можуть бути змінені такі фактори, що визначають місцезнаходження біотопів: швидкість течії, наприклад, при зміні повздовжнього, чи поперечного профілю; донні та берегові відклади, при застосуванні під час будівництва

чужорідного матеріалу; змочений периметр, наприклад при звуженні території, затопленої під час паводків; умови освітлення, наприклад при ліквідації берегових насаджень; пропускна здатність, наприклад при створенні штучних перепон.Природні води, що знаходяться в умовах, наближених до природних, є середовищем для проживання різноманітних рослинних та тваринних співтовариств і характеризуються високою самоочисною здатністю. Ці річкові системи протягом тривалого часу не змінюються, отже залишається можливість багатостороннього їх використання і для наступних поколінь. Води, використання яких проводиться за умови збереження їх природних властивостей, дуже підходять до визначень природних вод.[13]

3.2 Принципи організації спостережень і контролювання якості поверхневих вод. Пункти спостережень, контрольні створи у Крижопільському районі