Екологічна оцінка природних умов річок у межах Крижопільського району

Моніторинг якості поверхневих вод передбачає органiзацiю стаціонарної мережі пунктів спостережень за природним складом i забрудненням поверхневих вод; спецiалiзованої мережі пунктів спостережень за забрудненими водними об'єктами; тимчасової експедиційної мережі пунктів спостережень. Мережі спостережень створюють з дотриманням певних вимог:

-- надання переваги вивченню i контролюванню антропогенної дії на поверхневі води;

-- систематичність i комплексність спостережень за фізичними, хiмiчними та бiологiчними показниками та проведення вiдповiдних гiдрологiчних вимiрiв;

-- узгодження строків спостережень з характерними гiдрологiчними ситуаціями;

-- визначення показників якості води єдиними методами;

-- оперативність одержання iнформацiї про якість води.

Основним принципом органiзацiї спостережень є їх комплексність, яка передбачає узгоджену програму робіт з гiдрохiмiї, гiдрологiї, гiдробiологiї та забезпечує моніторинг якості води за фізичними, хiмiчними, гiдробiологiчними показниками.

Найважливішим етапом органiзацiї робіт є вибір місця розташування пункту спостереження.

Моніторинг забруднення поверхневих вод в Крижопільському районі проводиться на постійних та тимчасових пунктах спостереження, які розміщують у місцях, де наявний або вiдсутнiй вплив господарської дiяльностi.

Основними об'єктами в районі, які потребують моніторингу є: місця скиду стічних i дощових вод , сільськогосподарських комплексів; місця скиду стічних вод окремих підприємств, ПВГК, Сирзавод; місця скиду колекторно-дренажних вод, які відводяться зі зрошуваних або осушуваних земель; кінцеві гiдрологiчнi створи річкових басейнів, за якими складають водогосподарські баланси; гирлові зони забруднених приток головної річки.

Пункти стаціонарної мережі спостереження поділяють на чотири категорії. Пункти спостережень першої категорії розміщують на водотоках i водоймищах, що мають особливо важливе народногосподарське значення, коли існує ймовiрнiсть перевищення концентрації певних показників. Пункти спостереження другої категорії розташовують на водних об'єктах, які знаходяться в районах промислових міст, селищ з централізованим водопостачанням, у місцях відпочинку населення, в місцях скиду колекторно-дренажних вод з сільськогосподарських полів, на граничних i кінцевих створах рік. Пункти спостереження третьої категорії розміщують на водних об'єктах, що характеризуються помірним або слабким навантаженням (в районах невеликих населених пунктів та промислових підприємств). Пункти спостереження четвертої категорії формують на незабруднених водних об'єктах (фонових ділянках).

В даному районі існують пункти спостереження третьої категорії, оскільки там відбувається помірне забруднення за рахунок підприємств.На пунктах спостереження дослiджуютъ один або кілька створів.

При спостереженнях за водоймою в Крижопільському районі загалом встановлюють не менше трьох створів, по можливості рiвномiрно розподілених її акваторією з урахуванням конфiгурацiї берегової лiнiї. У разі спостережень за окремими ділянками водойми створи розташовують у такий спосіб:-- на водоймах з інтенсивним водообміном: один створ вище джерела забруднення i решта створів (не менше двох) нижче джерела забруднення на вiдстанi 0, 5 км від місця скиду зворотних вод та безпосередньо за межею зони забруднення;

-- на водоймах з помірним та уповільненим водообміном -- один створ поза зоною впливу джерела, другий створ суміщають зі створом скиду зворотних вод, решту створів (не менше двох) розташовують по обидва боки від останнього на вiдстанi 0, 5 км від місця скиду та безпосередньо за межею зони забрудненості.Кожний створ має кілька вертикалей та горизонталей. Їх розташування в кожному створі визначається характером скидів, особливостями течії водоймища або водотоку, рельєфом дна.

3.3 Програми спостережень за гідрологічними показниками, терміни проведення гідрологічних робіт на пунктах спостереження

Вибір програми залежить від категорії пункту спостережень. Ці програми поділяють на обов'язкову, скорочену-1, скорочену-2, скорочену-3.

Здійснення обов`язкової програми передбачає:

-- гiдрологiчнi спостереження: витрата води (м3/с), тобто кiлькiсть води, що протікає через живий переріз за одиницю часу, швидкість течії (м/с) при опорних вимірах витрати на водотоках або рівень води (м) на водоймищах;

-- гiдрохiмiчнi спостереження: вiзуальнi спостереження, температура (°С), колiрнiстъ (градуси), прозорість (см), запах (бали), концентрація розчинених у воді газів -- кисню, дiоксиду вуглецю (мг/дм3, мг/л); концентрація завислих речовин (мг/дм3, мг/л); водневий показник рН; окисно-вiдновний показник Еh (мВ); концентрація головних йонiв -- хлоридних, сульфатних, гiдрокарбонатних, калъцiю, магнію, натрію, калію, суми йонiв (мг/дм3, мг/л); хiмiчне споживання кисню (ХСК) (мг/дм3, мг/л); бiохiмiчне споживання кисню за 5 діб (БСК5) (мг/дм3, мг/л); концентрація біогенних елементів -- амонійних, нiтритних, нітратних йонiв, фосфатів, загального заліза, кремнію (мг/дм3, мг/л); концентрація поширених забруднюючих речовин -- нафтопродуктів, синтетичних поверхнево активних речовин (СПАР), летючих фенолів, пестицидів i з'єднань металів (мг/дм3, мг/л).

За програмою скорочена-1 виконують:

-- гiдрологiчнi спостереження: витрата води (м3/с) на водотоках або рівень води (м) на водоймищах;

-- гідрохiмiчнi спостереження: вiзуалънi спостереження, температура (С), концентрацiя розчиненого кисню (мг/дм3, мг/л), питома електропровiднiсть (См/ом).

Виконання програми скорочена 2 передбачає:

-- гiдрологiчнi спостереження: витрата води (м3/с) на водотоках або рівень води (м) на, водоймищах;

-- гiдрохiмiчнi спостереження: вiзуальнi спостереження, температура (°С), водневий показник рН, питома електропровiднiсть (См/ом), концентрацiя завислих речовин (мг/дм3, мг/л), БСК5 (мг/дм3, мг/л); концентрацiя двох-трьох забруднюючих речовин, основних для води в даному пункті (мг/дм3, мг/л).

При здiйсненi програми скорочена--З проводять:

-- гiдрологiчнi спостереження: витрата води (м3/с), швидкість течій (м/с) при опорних вимірах витрати на водотоках або рівень води (м) на водоймищах;

- гiдрохiмiчнi спостереження: вiзуальнi спостереження, температура (°С), концентрацiя завислих речовин (мг/дм3, мг/л); водневий показник рН; концентрацiя розчиненого кисню (мг/дм3, мг/л); ХСК (мг/дм3, мг/л); БСК5 (мг/дм3, мг/л); концентрацiя речовин, що забруднюють воду в пункті спостережень (мг/дм3, мг/л).

До основних показників, що зумовлюють швидкість процесу самоочищення водного середовища, належать: температура (°С), водневий показник рН, концентрацiя розчиненого кисню (мг/дм3, мг/л), вміст органічних речовин (мг/дм3, мг/л). Контролювання цих показників передбачено всіма програмами.

3.4 Методи і терміни відбору проб

Режим моніторингу гiдрологiчних та гiдрохiмiчних показників за обов'язковою програмою спостережень зумовлюється водним режимом ріки. На бiльшостi водотоків вiдбiр проб проводять 7 разів на рік: під час повені -- на пiдйомi, максимумі, спаді; під час літньої межені -- при найменшій витраті та при проходженні дощового паводка, восени перед льодоставом та під час зимової межені.

Кiлькiстъ проб, що вiдбирається для аналізу за обов'язковою програмою, може змінюватися залежно від особливостей водного режиму окремих водотоків:

-- на водотоках з довгим паводком (більше місяця) проби води відбирають на пiдйомi, максимумі, на початку та наприкiнцi спаду паводка (8 разів на рік);

-- на водотоках 31 стійкою літньою меженню та слабо вираженим осiннiм підйомом води спостереження здiйснюють 5--б разів на рік;

-- на тимчасових водотоках кiлькiсть спостережень не перевищує З--4 на рік;

-- на водотоках у гірських районах, залежно від типу водотоку, кiлькiсть спостережень коливається від 4 до 11.

Гiдрохiмiчну iнформацiю про озера та водосховища збирають посезонно, тобто 4 рази на рік). Спостереження за хiмiчним складом води водоймищ поділяють на стандартні (обов'язкові) та спецiальнi.

Проба повинна характеризувати водоймище, водотік i якість води за певний проміжок часу. Ступінь характерності одиничної проби великій водній масі залежить від низки чинників: однорiдностi вiдiбраної водної маси; кiлькостi точок пробовiдбору; розмiрiв окремих проб; способів відбору.Попередня обробка, транспортування та зберігання проб повинні проводитися у такий спосіб, щоб склад майже не змінювався.Проби поділяють на прості та змiшанi.Прості проби характеризують якість води у певному пункті відбору, відбираються у визначений час у необхідному об'ємі.Змiшанi проби об'єднують кілька простих проб з метою характеристики якості води за певний період часу або певної ділянки досліджуваного об'єкта. [14]

Висновки

1.Шляхи вирішення екологічних проблем даного району все ще залишаються під увагою . Стан навколишнього середовища району змінюються від оптимістичних (типу "необхідно запобігти екологічній кризі") до поміркованопесимістичних (типу "планета знаходиться на передодні кризи") поглядів.Вважають, що відповіді на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингунавколишнього середовища.

2.Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов'язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в данній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базуеться на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об'ективна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованного стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'ектами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації .Україна повинна намагатися відповідним чином реагувати на суспільні проблеми і підтримувати прогресивні світові ініціативи та рішення: вступати у різні міжнародні союзи, товариства, підписувати угоди. Наприклад такі як підписала в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) “Порядок денний на XXI століття” і “Конвенцію про охорону біологічного різноманіття”. Сьогодні, на межі третього тисячоліття, Україна намагаєтся стати державою, надійним партнером щодо вирішення глобальних і регіональних проблем у європейському і світовому співтоваристві. Багатий природно-ресурсний потенціал, високоосвічене населення, розвинуті індустрія та інфраструктура створюють всі необхідні передумови для впровадження в Україні вимог даної Конвенції.Як свідчить досвід, проводити ефективну політику невиснажливого розвитку в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядає ця проблема в Україні, відновленій державі, яка переживає успадковану глибоку системну кризу і змушена одночасно вирішувати безліч проблем: економічних, соціальних, екологічних .

3.Попри різні проблеми, все ж таки реалізація принципів збалансованого розвитку в Україні розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності. З 1991 року економічні і екологічні реформи в нашій країні спрямовані на досягнення спочатку компромісу між виробничим і природним потенціалом, а згодом - на перехід до гармонійного їх співіснування в інтересах людей. В основу формування нової політики було покладено базовий принцип, згідно з яким екологічна безпека держави стає важливим елементом і складовою національної і глобальної безпеки. Існування біосфери в цілому та її екосистем, включаючи людину, можливе лише за умови стабільності їх функціонування. За своєю значущістю безпека завжди є виключенням небезпеки або зменшенням її до безпечного для людини рівня. Іншими словами, забезпечення екологічної безпеки є усуненням екологічної небезпеки. У науковій літературі під екологічною безпекою розуміють суспільну безпеку і безпеку для навколишнього природного середовища, сукупність безпечної діяльності техногенних систем і породжених впливом цього та природних факторів негативних природних процесів.

5.Важливим кроком до зміцнення природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, в якій стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти: Про охорону навколишнього природного середовища; Про тваринний світ; Про природнозаповідний фонд; Про охорону атмосферного повітря; Лісовий кодекс України; Водний кодекс України; Земельний кодекс України; Кодекс України про надра. В останні роки органами державної влади було прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки. Серед них можна виділити Концепцію розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 р., схвалену постановою Верховної Ради України від 17 жовтня 1995 р., Закон України від 8 лютого 1995 р. «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Постанову Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р. «Про національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води». Також першочергово плануется підготувати проекти законів України про рекреаційні зони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природо-користування .Виходячи з цього Верховна Рада України 5 березня 1998 р. прийняла постанову № 188/98-ВР, якою затвердила «Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», що має чітко виражений галузевий характер. Основними принципами в розробленні такого документа повинні були стати: здоров'я та добробут людини, як головна мета всієї господарської діяльності, регіональний, а не галузевий підхід до охорони довкілля. Адже цей документ визначає не лише мету та пріоритетні завдання охорони довкілля, а і механізми їх реалізації, напрями гармонізації та інтеграції екологічної політики України в рамках процесу ”Довкілля для Європи” та світовому екологічному процесі. Саме на підставі цього документу, що поєднує стратегічні цілі з конкретними завданнями, розробляються програми Уряду в галузі охорони довкілля та екологічної безпеки.

Література:

1. Величко О.М., Гало М., Дудич І.І., Шпеник Ю.О. Основи екології та моніторинг довкілля. Навчальний посібник.--Ужгород: Вид-во УжНУ, 2001. --285с-331.

2. Величко О.М., Дудич І.І., Дюрічку К., Молнар Ш.Б. Основи метрології, стандартизації та контролю якості. Навчальний посібник. - Ужгород-Ніредьгаза: Видав. Центр УжДУ, 2000.-233с.

3. Величко О.М., Коцюба А.М., Новиков В.М. Основи метрології та метрологічна діяльність. Навчальний посібник. - К.: УкрУНЦ, 2000. - 228 -333с.

4. Величко О.М. Державна система моніторингу довкілля, її складові та основне призначення. // В “Системні методи управління та метрологічного забезпечення виробництва”. Матер. Міжнар. наук. конф. Спец. випуск “Наук. вісник Уж. нац. універ.”. Серія “Економіка”, 2001, № 7, с. 127-138.

5. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Екологічне управління: Навч. посіб. - К.: Наук. світ, 2001. - 193 с.

6. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Екологічний моніторинг: Навч. посіб. - К.: Наук. світ, 2001. - 205 с.

7. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Контроль забруднення довкілля. Навч. посіб. - К.: Основа, 2002. - 256 с.

8. Зеркалов Д.В. Види, джерела та наслідки забруднення навколишеього середовища. У книзі “Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності”. У 4-х кн. Кн.-4 --К.: --Науковий світ, 1999. - С. 55-72.

9. Зеркалов Д.В. Основні заходи із захисту життєдіяльності людини. У книзі “Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності”. У 4-х кн. Кн.-4 --К.: -- Науковий світ, 1999. - С. 72-73.

10. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році. - Київ: Вид-во Раєвського, Мінекоресурсів, 2000. -- 184 -245с.

11. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 році. - Київ: Вид-во Раєвського, Мінекоресурсів, 2001. -- 186 -250с.

12. Пашков Е.В., Фомин Г.С., Красный Д.В. Международные стандарты ИСО 14000. Основы екологического управления. - М.: ИПК Изд-во стандартов, 1997. - 464 -500с.

13. Розвиток екологічної політики та систем управління охороною довкілля України (узагальнений підсумковий звіт). - Київ: Мінекобезпеки, Міжнар. банк реконструкції та розвитку, 1999, с. B1-B32.

13. Руководство по контролю загрязнения атмосфери РД 52.04.186-89. - М.: Гос. ком. СССР по гидрометеорологии, Минздрав СССР, 1991. -- 684-690 с.

14. Якість вимірювань складу та властивостей об'єктів довкілля та джерел їх забруднення / Під ред. В.Ф. Осики, М.С. Кравченко. - Київ, 1997. - 663-680 с.

Размещено на Allbest.ru