Проблеми радіаційного забруднення

9

Введення

Однієї з найважливіших проблем екології, проблемі радіаційного забруднення присвячена моя робота. Ця проблема стала особливо актуальна в поточному 2001 році. Саме цього року Державна Дума остаточно прийняла закон, що дозволяє ввіз відпрацьованого ядерного палива в Росію, саме зараз визначається майбутнє наших дітей. Закон був прийнятий всупереч думці мільйонів різних людей: депутатів (як приклад фракція «Яблуко», пытавшаяся до останнього не допустити прийняття настільки дивовижного й катастрофічного для майбутнього закону), учених, академіків, екологів і журналістів. Я також уважаю, своїм боргом ще раз привернути увагу до цієї проблеми, і сподіваюся, що все-таки в найближчому майбутньому розум візьме гору над бажаннями окремих чиновників збагатитися й вищевказаний закон буде відмінний. У даній роботі мова йтиме про радіоактивне зараження і його наслідки. Будуть розглянуті всі аспекти впливу роботи атомних електростанцій на навколишнє середовище, що існують нормативи забруднень, проаналізована поточна радіаційна ситуація в Росії (в оцінці Г.Г. Онищенко, першого зам. міністра охорони здоров'я РФ, головного санітарного лікаря Росії), а також розглянуті можливі наслідки ввозу й транспортування ОЯТ у Росію. Почати ж я вважаю необхідно з розкриття поняття «екологія» і необхідності захисту природи, важливості екології як науки, що, по моєму глибокому переконанню, повинна бути поставлена на провідне місце й визначати подальший хід розвитку промисловості й науки.

Екологія - слово, що років п'ять назад мало хто знав, і слово яке зараз в усіх на вустах. Але напевно мало хто знає що в дійсності знає щире значення цього слова.

Звідки ж відбулося це слово "екологія". А складається це поняття із двох частин: "ойкос" - у перекладі - будинок, і "логос" - наука. Тобто екологія - наука про тім "будинку" у якому ми все живемо, тобто про нашу планету. Уперше цей термін запропонував німецький біолог Э. Геккель в 1866 році. У праці "Загальна морфологія організмів" він привів таке визначення цієї науки: екологія це сума знань, що належить до економіки природи - вивчення всієї сукупності взаємин тварин і навколишнього середовища, як органічного, так і неорганічного, і насамперед її дружніх або ворожих відносин. Наприкінці 80-х років ХIХ сторіччя екологія сформувалася як самостійна біологічна дисципліна й залишалася такий до 50-х років ХХ сторіччя. До найбільш видатних екологів цього періоду належать такі закордонні вчені, як Г. Бердон-Сандерсон, В. Элтон і А Тенсли (Англія), С. Форбс і В. Шелфорд (США), а також вітчизняні - Д. Кашкаров, А. Парамонов, В. Вернадський, С. Северцев, В. Сукачев. Серед видатних екологів більше пізніх часів варто назвати Ю. Одума, Б. Коммонера, Д. Медоуза, Р. Риклефса, Р. Дажо, В. Ковду, М. Будико, М. Реймерса, С. Шварца, Ю.В. Новикова, Ю. Израэля, О. Яблокова, В. Горшкова, К. Лосєва, К. Кондратьева. Методи досліджень сучасної екології дуже різноманітні. Це нові фізичні, хімічні, біофізичні, биоиндикационные, біохімічні, радиобиологические, метеорологічні й кібернетичні методи, наземний, повітряний і космічний экомониторинги, сучасні ЕОМ з їхніми можливостями аналізу, систематики, моделювання екосистем, прогнозу. Основними завданнями майбутніх екологічних досліджень більшість учених уважає рішення таких проблем: глобальної конверсії свідомості людства, вироблення абсолютно нових моральних основ, повної зміни життєвої парадигми, перетворення людства в єдиний биосоциальный організм із колективним інтелектом і надзвичайно високою системою інформації; народонаселення; парникового ефекту; кислотних дощів і озонової діри; повної утилізації відходів промисловості; екологічно "чистої" енергетики; дехимизации сільського господарства; екологічно чистого транспорту; демілітаризації; ресурсозбереження й рекультивації літосфери; досягнення планетарного консенсусу взаємин людства із природою.

1. Необхідність захисту навколишнього середовища від небезпечних техногенних впливів промисловості на екосистеми

Екологічний стан багатьох районів нашої країни викликає законну тривогу громадськості.

У численних публікаціях і, зокрема див. М. Попов, Т. Ерохина "Состояние загрязнения атмосферы на территории СССР в 1990 г. и тенденция его изменения за последнее пятилетие", "Метеорологи и гидрологи", N 4, 1991 г. , показано, що в багатьох регіонах нашої країни спостерігається стійка тенденція до багаторазового, у десятки й більше раз перевищенню санітарно-гігієнічних норм по змісту в атмосфері міст окислів вуглецю, азоту, пилу, токсичних з'єднань металів, амінів і інших шкідливих речовин. Є серйозні проблеми з меліорацією земель, безконтрольним застосуванням у сільському господарстві мінеральних добрив, надмірним використанням пестицидів, гербіцидів. Відбувається забруднення стічними водами промислових і комунальних підприємств більших і малих рік, озер, прибережних морських вод. Через постійне забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів, рослинності відбувається деградація екосистем, скорочення продуктивних можливостей біосфери.

Забруднення середовища перебування шкідливо відбивається на здоров'я людей, приносить значні збитки народному господарству. В останнє брешемо обстановка погіршилася настільки, що багато районів оголошені районами екологічного нещастя.

Загальні викиди двоокису азоту оцінюються в 6,5*10⁸ т/рік, викиди сірки становлять 2,4*10⁸ т/рік, промисловість викидає 5,2*10⁷ т/рік усіляких відходів. Викиди вуглекислого газу, сірчистих з'єднань в атмосферу в результаті промислової діяльності, функціонування енергетичних, металургійних підприємств ведуть до виникнення парникового ефекту й пов'язаного з ним потепління клімату. По оцінках учених Ю.А. Израэль "Проблемы всестороннего анализа окружающей среды и принципы комплексного мониторинга" в сб. "Всесторонний анализ окружающей природной среды", Ленинград, Гидрометеоиздат, стр.16, 1988 г.

глобальне потепління без вживання заходів по скороченню викидів парникових газів складе від 2-х до 5 градусів протягом наступного сторіччя, що з'явиться безпрецедентним явищем за останні десть тисяч років. Потепління клімату, збільшення рівня океану на 60-80 див до кінця наступного сторіччя приведуть до екологічної катастрофи небаченого масштабу, що загрожує деградацією людському співтовариству.

Інша небезпека пов'язана з дефіцитом чистої прісної води. Відомо, що промисловість споживає 3000 куб. км прісної води в рік, з яких приблизно 40% вертається в цикл, але з рідкими відходами, що містять продукти корозії, відпрацьоване масло, органіку, частки золи, смол, технологічні скидання, у тому числі шкідливі компоненти типу важких металів і радіоактивних речовин. Ці рідини розтікаються по водних системах, причому шкідливі речовини депонуються у фітоценозах, донних відкладеннях, рибах, поширюються по трофічним, тобто харчовим ланцюгам, попадають на стіл людини. Витрата прісної води на сільськогосподарські потреби - зрошення, іригацію став у деяких районах настільки великий, що викликав великі необоротні зрушення в екологічній рівновазі цілих регіонів. Серед інших екологічних проблем, пов'язаних з антропогенним впливом на біосферу, варто згадати ризик порушення озонового шару, забруднення Світового океану, деградацію ґрунтів і опустынивание зернопроизводящих районів, закисление природних середовищ, зміна електричних властивостей атмосфери.

Характерні антропогенні радіаційні впливи на навколишнє середовище - забруднення атмосфери й територій продуктами ядерних вибухів при випробуваннях ядерної зброї в 60-тые роки,

отруєння повітряного басейну викидами пилу, забруднення територій шлаками, що містять радіоактивні речовини при спалюванні викопних палив у казанах електростанцій,

забруднення територій при аваріях на атомних станціях і підприємствах.

Більше локальні, але не менш неприємні наслідки - загибель озер, рік через неочищені радіоактивні скидання промислових підприємств.

Значну небезпеку для живих істот, для популяцій організмів в екосистемах представляють аварії на підприємствах хімічної, атомної промисловості, при транспортуванні небезпечних і шкідливих речовин. Відомі аварії на хімічному заводі в Бхопале (Індія), на 4-ом блоці Чорнобильської АЕС, аварії з нафтоналивними судами, та й результати швидкоплинної війни в Перській затоці показують масштаби екологічних нещасть сучасного суспільства. Очевидно, що необхідно радикальний перегляд наших відносин із природою, потрібні рішучі кроки по захисту навколишнього середовища, зокрема багаторазове посилення мер впливу нормативних важелів на господарську практику. Зовсім неприпустимо, щоб установлені нормативами граничні концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді реально перевищувалися в сотні разів. Потрібно зробити невигідним або навіть руйнівним зневагу до охорони навколишнього середовища. Право людей на чисте повітря, чисті ріки й озера повинне не тільки декларуватися, але й реально забезпечуватися всіма доступними для держави засобами.

Особливо актуальними стають питання регулювання відповідальності за збиток, у тому числі за екологічний збиток при створенні в нашій країні основ правової держави, при переході до ринкових відносин в економіці. Тут важливо знайти розумні економічні важелі, правильно співвідносити вигоди й втрати, доходи й витрати на компенсацію збитку. Важливим завданням є розробка питань нормативного розмежування припустимих і неприпустимих впливів, оцінювання вартості екологічного збитку.

Основними напрямками в обмеженні шкідливих техногенних впливів на біосферу є ресурсозбереження й розробка екологічно чистих або безвідхідних технологій. Чистоту вод можна поліпшити методами біотехнології.

Радикальний шлях оздоровлення екологічної обстановки - скорочення шкідливих викидів і скидань, збільшення безаварійності й безпеки небезпечних виробництв, перехід на безвідхідні технології, концентрація й надійне поховання шкідливих відходів, розумне співробітництво й міжнародна взаємодопомога при екологічних катастрофах.

Велике значення для цілеспрямованих дій по радикальній зміні деградационных тенденцій у біосфері може зіграти Програма біосферних і екологічних досліджень, Декларація Конференції по захисту навколишнього середовища. Д. Никитин, Ю. Новиков "Окружающая среда и человек", Изд. 2-ое, М., Изд. Высш. школа, 1986 г.

У роботі з оздоровлення навколишнього середовища, обмеженню впливів шкідливих речовин на природу важливу роль грають служби контролю стану природи, середовища перебування людей, локального й регіонального моніторингу навколишнього середовища. Ці служби, збройні сучасною вимірювальною технікою й приладами контролю повинні оперативно сповіщати населення про всі випадки наближення параметрів навколишнього середовища до небезпечного рівня. Важливу роль у захисті середовища перебування людини від забруднення повинна зіграти глобальна система моніторингу стану навколишнього середовища, що охоплює Світовий океан і всі континенти, заснована на національних системах, але перебуває під егідою ООН. У скороченні викидів вуглекислого газу, дозволі багатьох екологічних проблем усе більше істотну роль грає заміщення традиційної енергетики на енергетику атомну. У цей час загальновизнано, що атомні електростанції можуть бути створені з високими показниками надійності й безпеки, що забезпечують виконання самих строгих вимог наглядових органів, у тому числі по охороні біосфери від забруднення радіоактивними й іншими шкідливими речовинами. Однак варто почати додаткові зусилля для того, щоб знизити ризик аварій на АЕС. Зокрема рішення цього завдання бачиться на шляху розробки нового покоління реакторів із внутрішньо властивою безпекою, тобто реакторів з потужними внутрішніми зворотними зв'язками самозахисту й самокомпенсації.

2. Нормування рівня радіаційного забруднення навколишнього середовища

У Російському законодавстві є документи, що визначають обов'язки й відповідальність організацій по схоронності, захисту навколишнього середовища. Такі акти, як Закон про охорону навколишньому природному середовищу, Закон про захист атмосферного повітря, Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами відіграють певну роль у заощадженні екологічних цінностей. Однак у цілому ефективність природоохоронних заходів у країні, мер по запобіганню випадків високого або навіть екстремально- високого забруднення навколишнього середовища виявляється дуже низкою.

Всі техногенні впливи на навколишнє середовище можна розділити на незначущі, прийнятні й неприпустимі.

В області незначущих впливів всі види діяльності дозволені без обмежень. Це, якщо завгодно, зона невтручання в процеси, що протікають у навколишнім середовищі. Очевидно, границею цієї області можуть бути санітарно - гігієнічні нормативи по змісту шкідливих речовин у воді, повітрі, харчових продуктах. Уважається, що ці нормативи відповідають порогам яких-небудь неприємних впливів речовин на здоров'я людей. Однак при цьому не враховується можливість нагромадження, сорбирования цих речовин в інших компонентах екосистем. Тому крім санітарно-гігієнічних норм, що дають границю неістотності концентрацій речовин з погляду захисту здоров'я людини, повинні бути встановлені й екологічні нормативи концентрацій, що розмежовують значимі й незначущі області впливів на екосистеми.

В області значимих концентрацій, де очікується, що інтенсивність впливів може перевищити деякий прийнятний рівень - повинні прийматися міри захисту для обмеження наслідків впливів. У цій області Санітарна Інспекція й Контрольні органи Госкомприроди повинна мати владу для примуса організацій-забруднювачів вживати необхідних заходів до скорочення кількості забруднювачів, що викидаються. В області неприпустимих впливів, де ймовірна шкода, збиток і інші наслідки впливів занадто великі, діяльність, гроз екологічними катастрофами, не повинна допускатися або навіть повинна заборонятися. У випадках порушення заборони винуватців варто залучати до строгої відповідальності.

Для встановлення границь цієї важливої області повинні бути відомі величини критичних впливів, які приводили б до деградації, гнобленню біологічних процесів в елементах екосистем, виводили б екосистеми з динамічної рівноваги з переходом у менш сприятливі стани.

З іншої сторони потрібно знать і репараційні здатності екосистем, можливості відновлення чисельності популяцій, видової розмаїтості за рахунок адаптивних і міграційних явищ.

Природні екосистеми мають широкий спектр фізичних, хімічних і біологічних механізмів нейтралізації шкідливих і забруднюючих речовин. Однак при перевищенні значень критичних надходжень таких речовин, можливе настання деградационных явищ - ослаблення виживаності, зниження репродуктивних характеристик, зменшення інтенсивності росту, рухової активності особин. В умовах живої природи, постійної боротьби за ресурси така втрата життєстійкості організмів загрожує втратою ослабленої популяції, за якої може розвитися ланцюг втрат інших взаємодіючих популяцій. Критичні параметри надходження речовин в екосистеми прийнято визначати за допомогою поняття екологічних ємностей. Екологічна або ассимиляционная ємність екосистеми А.М. Букринский, В.А. Сидоренко, Н.А. Штейнберг "Безопасность атомных станций и ее государственное регулирование", Атомная энергия, том 68, вып. 5, май 1990 г.

- максимальна місткість кількості забруднюючих речовин, що надходять в екосистему за одиницю часу, що може бути зруйновано, трансформоване й виведене з меж екосистеми або депоновано за рахунок різних процесів без істотних порушень динамічної рівноваги в екосистеме. Типовими процесами, що визначають інтенсивність "перемелювання" шкідливих речовин, є процеси переносу, мікробіологічного окислювання й биоседиментации забруднюючих речовин. При визначенні екологічної ємності екосистем повинні враховуватися як окремі канцерогенні й мутагенні ефекти впливів окремих забруднювачів, так і їх синергетические, тобто підсилювальні ефекти через спільного, сочетанного дію.

Який же діапазон концентрацій шкідливих речовин слід контролювати? Приведемо приклади гранично припустимих концентрацій шкідливих речовин, які будуть служити орієнтирами в аналізі можливостей радіаційного моніторингу навколишнього середовища.

В основному нормативному документі по радіаційній безпеці - Нормах радіаційної безпеки (НРБ-76/87) дані значення гранично-припустимих концентрацій радіоактивних речовин у воді й повітрі для професійних працівників і обмеженої частини населення. Дані по деяким важливим, біологічно активних радіонуклідах наведені в Таблиці 1.

Таблиця 1 Значення припустимих концентрацій для радіонуклідів.

Реальні викиди й скидання радіоактивних речовин при нормальній експлуатації АЕС звичайно багато нижче припустимих, так що норми по концентрація радіонуклідів у навколишнім середовищі поблизу АЕС безумовно виконуються.

3. Радіаційна обстановка в Росії. из доклада Г.Г. Онищенко, первого зам. министра здравоохранения РФ, главного санитарного врача России

Аналіз вступник інформації показує, що радіаційна обстановка на території Росії в цілому не перетерпіла істотних змін і була обумовлена техногенними, аварійними й природними джерелами іонізуючого випромінювання.

Структура колективних доз опромінення населення Росії складається з наступних основних джерел:

- природні джерела іонізуючого випромінювання: радон і долгоживущие продукти розпаду радону - ДПР (внесок у колективну дозу - 56%), космічне випромінювання 14% (усього 70%);

- медичні джерела іонізуючого випромінювання: рентгенодіагностика й радионуклидная діагностика (усього 29%);

- техногенні джерела іонізуючого випромінювання (усього 1%).

Специфіка радіаційної обстановки на території Росії обумовлена або особливостями регіону, або забрудненням аварійного характеру.

У ряді суб'єктів Російської Федерації особливості радіаційної обстановки визначалися радіоактивними забрудненнями, обумовленими Чорнобильською аварією (1986 р.), Східно-Уральським слідом, скиданнями ПО “Маяк”. Основними дозообразующими радіонуклідами в цей час є стронцій-90 (90Sr) і цезій-137 (137Cs).

У структурі колективної дози населення Брянської області, найбільш забрудненої після аварії на ЧАЕС, що веде місце займають природні джерела (51%), внесок у дозу аварійних забруднень в 1998 р. склав 10,77%.

Обертають на себе увага високі рівні гамма-тла на території 6 районів Брянської області, забруднених у результаті аварії на ЧАЕС.

Підвищене гамма-тло в 6 районах Брянської області пов'язаний із забрудненням ґрунтів цезієм-137 (137Cs) у результаті аварії на ЧАЕС, із щільністю від 5 до 15 Ки/км2 понад 15 Ки/км2. Території із щільністю забруднення ґрунтів цезієм-137 (137Cs) від 15 до 40 Ки/км2 і понад 40 Ки/км2 виявлені тільки в Брянській області.

За межами забруднених територій у результаті Чорнобильської й Кыштымской аварій середні концентрації в повітрі таких радіонуклідів, як 137Cs і 90Sr склали відповідно 0,03ґ10-15 і 0,005ґ10-15 Ки/м3, тобто практично вийшли на рівні, що спостерігалися до аварії на ЧАЕС.

На інших територіях гамма-тло близьке до рівня природного. Потужність експозиційної дози гамма-випромінювання на місцевості була вище фонових значень у районах, забруднених у результаті Чорнобильської й Кыштымской аварій, а також в окремих місцях видобутку й переробки корисних копалин, місцевих вогнищах у результаті локальних аварій.

У воді рік Росії в середньому в 1998 р. концентрація радіонуклідів залишалася на рівні 1997 р. Концентрація 90Sr була на рівні 0,29ґ10-12 Ки/л. При цьому концентрація стронцію-90 (90Sr) і цезію-137 (137Cs) у воді рік, що протікають по території забруднених після аварії на Чорнобильської АЕС областей (Брянська, Калузька, Тульська), становила 500ґ10-12 і 100ґ10-15 Ки/л відповідно.

Продовольча сировина й харчові продукти. В 1998 р. проведено 202370 досліджень харчових продуктів, з них не відповідає гігієнічним вимогам 4519 (2,23%), по цезії-137 - 4243, по стронції-90 - 45 досліджень.

Випадки перевищення припустимого змісту радіонуклідів у продуктах харчування місцевого виробництва відзначалися у двох областях - Брянської й Калузької, в основному, у приватному секторі, що пов'язане з різким збільшенням споживання грибів і лісових ягід, а також молока з особистих підсобних господарств.

Специфіка внутрішнього опромінення населення за рахунок споживання продуктів у ряді випадків обумовлена особливостями регіону. Прикладом регіональних особливостей є райони Крайньої Півночі, у тому числі в європейській частині Росії, Мурманської, Архангельська області й Республіка Комі. Через специфіку високого концентрування ряду природних і штучних радіонуклідів у ланцюжку лишайник - північний олень в оленярів - корінного населення - зміст свинцю-210 у кістковій тканині й цезію-137 у всім організмі перевищує середні значення для населення Росії в 10-30 разів.

Аварійні ситуації. В 1998 р. спостерігаються несприятливі тенденції по ряду показників, що характеризують забезпечення радіаційної безпеки.

Так в 1,25 рази в порівнянні з 1997 р. збільшилася кількість радіаційних аварій (соотв. 100 і 125), при цьому зменшилася кількість потерпілих в аваріях (соотв. 36 і 26), причому основна частина подвергшихся підвищеному опроміненню - наслідок втрати контролю над джерелом (втрата джерел іонізуючого випромінювання).

При зміні форм власності або власника підприємства джерела іонізуючого випромінювання в ряді випадків не передаються новому власникові, а попередній власник по різних причинах (відсутність фінансування, дорожнеча поховання відходів на спецкомбинатах “Радон”, зниження дисципліни й т.п.) також не забезпечує контроль над джерелами або їхнє поховання.

Аварії, пов'язані із втратою контролю над джерелом, реєструвалися в Москві, Республіці Гірський Алтай, Республіці Карелія, Республіці Саха (Якутія), Республіці Татарстан, Калінінградської, Камчатської, Читинской областях. Основна частина аварійних ситуацій пов'язана з виявленням радіоактивних джерел у ломі кольорових і чорних металів.

Основну частину виявлених у металобрухті джерел іонізуючого випромінювання становлять джерела з різних радіоізотопних приладів і виробів зі светосоставами постійної дії (СПД) на основі радію-226, забруднення природним радієм-226 металобрухту з підприємств нефтегазоперерабатывающего комплексу, а також забруднення з об'єктів Минатома, Минсудпрома й Міноборони.

У ряді регіонів країни відзначалися факти розкрадання джерел іонізуючого випромінювання.

Підвищеному техногенному опроміненню піддавалося населення проживаюче на ряді територій, що постраждали в результаті радіаційних аварій, що происшли в попередні роки.

В 1998 р. у зонах аварійного радіоактивного забруднення (від Чорнобильської й Уральської аварій, діяльності ПО “Маяк”, Семипалатинских ядерних випробувань) істотних змін радіаційної обстановки не відбулося.

ПО “Маяк” дотепер продовжує залишатися потенційним джерелом радіоактивного забруднення прилягаючих територій.

На території басейну ріки Теча, у районі сіл Муслюмово, Бродокалмак, Російська Теча реєструються підвищені рівні МЭД гамма-випромінювання до 100-400 мкр/година. У воді ріки Теча в ряді проб реєструвався підвищений зміст стронцію-90.

Рівні радіоактивного забруднення Алтайського краю в цей час не відрізняються від інших територій Сибіру.

Медичне опромінення. Другий по величині внесок у сумарну дозу опромінення населення обумовлений застосуванням джерел іонізуючої радіації в медичних цілях, серед яких головним дозообразующим фактором була й залишається рентгенівська діагностика. Стан справ тут в останнє десятиліття характеризується постійним спадом загального числа щорічно проведених рентгенівських досліджень, у результаті чого середній річний рівень медичного опромінення населення Росії зменшився з 1,2 до 1,0 мзв. В основному це пов'язане із дворазовим скороченням частоти профілактичних флюорографических обстежень населення (з 604 до 300 на тисячу жителів у період з 1985 по 1994 р.), що з'явилося наслідком сверхрадикальных мер по “упорядкуванню” масового скрининга туберкульозу. Однак у перспективі охорона здоров'я змушена буде відновлювати систему масового флюорографического скрининга в колишніх або навіть більших обсягах. Існує небезпека, що при цьому застарілий парк флюорографической апаратури в країні не буде вчасно оновлений сучасними низкодозовыми установками, і середня доза медичного опромінення населення Росії неминуче збільшиться приблизно в 1,5 рази.

Опромінення від природних джерел іонізуючого випромінювання. В 1998 р. радіаційно-гігієнічний моніторинг здійснювався в експлуатованих і споруджуваних будинках, інших об'єктах і в як найбільше потенційно небезпечних приміщеннях - перших поверхах будинків.

На ряді територій, у результаті реалізації територіальних програм “Радон”, здійснення центрами Госсанэпиднадзора радіаційно-гігієнічного моніторингу виявляються групи населення, що піддаються підвищеному опроміненню від природних джерел іонізуючого випромінювання.

Систематична інформація про рівні опромінення населення природними джерелами іонізуючого випромінювання поки відсутній. Однак розрізнені виміри, виконані в різних регіонах, свідчать про те, що ця проблема для ряду регіонів украй актуальна. Проведені дослідження показали, що найбільш високі рівні опромінення жителів відзначені в Алтайському й Ставропольському краях, у Читинской і Тульській областях, г. С.-Петербурзі. Жителі деяких будинків одержують тільки за рахунок радону ефективні дози в десятки мзв за рік.

Попередні розрахунки показують, що більше 1 млн жителів Росії одержують за рахунок радону ефективні дози, що перевищують 20 мзв у рік, а на більшості рудників і інших підземних споруджень відбувається опромінення працівників, що перевищує встановлені нормативи.

Житлові й суспільні будинки. Найбільше число обстежених эксплуатирующихся житлових і суспільних будинків - 17550 (93,49) з 18772 обстежених лабораторно попадає в категорію з еквівалентною рівноважною середньорічною об'ємною активністю радону (ЭРОА) до 100 Бк/м3, у категорію від 100 до 200 Бк/м3 попадає 858 (4,57) об'єктів, у третю категорію більше 200 Бк/м3 попадає 304 об'єкта.

Споруджувані житлові й суспільні будинки - друга категорія об'єктів у які можна ще на етапі будівництва вжити заходів по зниженню ЭРОА радону в повітрі. Усього обстежень 34879,з них 33499 (96,04) - з концентрацією до 100 Бк/м3, 731 - (2,1) - з концентрацією від 100 до 200 Бк/м3 і 149 (0,43) - більше 200 Бк/м3.

При обстеженні перших поверхів будинків (усього 3529) виявлено: активність радону (ЭРОА), з них 2928 (89,84) з ЭРОА до 100 Бк/м3, 198 (6,08) з ЭРОА 100-200 Бк/м3 і 27 (0,83) - більше 200 Бк/м3.

Характеристика будівельних матеріалів. Серед будівельних матеріалів місцевого виробництва в 1998 р. було досліджено 15762 проби: 15470 зразків - віднесено до 1 класу, 140 зразків віднесено до другого класу, 39 зразків віднесено до третього класу й 3 зразки (0,002) не відповідають гігієнічним нормативам. При дослідженні будівельних матеріалів, що надійшли по імпорті, ми бачимо наступне: виконано 3977 досліджень, до першого класу віднесено 3806 зразків, до другого класу віднесений 151 зразок, до третього класу віднесено 10 зразків, не відповідає гігієнічним нормативам 2 (0,07) зразки. Як видно, більшість будматеріалів належить до першого й другого класів. Відзначаються випадки завезення в країну будівельних виробів і матеріалів з підвищеним змістом природних джерел іонізуючого випромінювання. Постановою Головного державного санітарного лікаря Росії заборонений ввіз на територію країни корейських гипсокартонных плит, що містять підвищену кількість природних радіонуклідів.

Перспективи забезпечення радіаційної безпеки населення Росії. Оцінити й проаналізувати дози опромінення населення по суб'єктах федерації й Росії в цілому дозволить радіаційно-гігієнічна паспортизація, що почата в 1998 р. відповідно до “Закону про радіаційну безпеку населення”, постановою Правительства РФ від 27.01.97 р. № 93 з 1998 р.

Мінздравом Росії разом із зацікавленими відомствами розроблена й затверджена форма радіаційно-гігієнічного паспорта об'єкта, території, розроблена методика заповнення радіаційно-гігієнічних паспортів. Санкт-петербурзьким інститутом радіаційної гігієни підготовлена комп'ютерна програма по заповненню й веденню радіаційно-гігієнічних паспортів.

У зв'язку із введенням у дію норм радіаційної безпеки (НРБ-96) і жорсткістю гігієнічних нормативів по опроміненню персоналу й населення на підприємствах, що використовує джерела іонізуючого випромінювання, у міністерствах і відомствах, органах виконавчої влади проводиться планова робота з переходу до 2000 р. на НРБ-96 у повному обсязі.

Відповідно до Федерального закону “Про радіаційну безпеку населення” у Російській Федерації уведена з 1998 р. радіаційно-гігієнічна паспортизація організацій і територій. Зазначені паспорти містять у собі:

оцінку радіаційної безпеки населення (персоналу);

інформацію про території й групи ризику населення (персоналу), підданих підвищеним рівням впливу іонізуючого випромінювання;

прогноз радіаційної ситуації в організаціях, що використовує джерела іонізуючих випромінювань, і на територіях;

рекомендації, необхідні для планування, проведення заходів і прийняття рішень, пов'язаних із забезпеченням радіаційної безпеки населення (персоналу);

аналіз ефективності проведених заходів, пов'язаних із забезпеченням радіаційної безпеки населення (персоналу);

інформацію, необхідну для прийняття рішень органами керування.

Мінздравом Росії (Департаментом Госсанэпиднадзора) разом із зацікавленими міністерствами й відомствами проводиться робота по підготовці нормативно-правової бази по створенню єдиної державної системи обліку індивідуальних доз.

4. Вплив атомних станцій на навколишнє середовище

Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництві й експлуатації атомних електростанцій різноманітні. Звичайно говорять, що є фізичні, хімічні, радіаційні й інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища.

Відзначимо найбільш істотні фактори -

локальний механічний вплив на рельєф - при будівництві,

ушкодження особин у технологічних системах - при експлуатації,

стік поверхневих і ґрунтових вод, що містять хімічні й радіоактивні компоненти,

зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС,

зміна мікрокліматичних характеристик прилежащих районів.

Виникнення потужних джерел тепла у вигляді градирень, водойм- охолоджувачів при експлуатації АЕС звичайно помітним образом змінює мікрокліматичні характеристики прилежащих районів. Рух води в системі зовнішнього теплоотвода, скидання технологічних вод, що містять різноманітні хімічні компоненти впливають на популяції, флору й фауну екосистем.

Особливе значення має поширення радіоактивних речовин у навколишньому просторі. У комплексі складних питань по захисту навколишнього середовища більшу суспільну значимість мають проблеми безпеки атомних станцій (АС), що йдуть на зміну тепловим станціям на органічному викопному паливі. Загальновизнано, що АС при їхній нормальній експлуатації набагато - не менш чим в 5-10 разів "чистіше" в екологічному відношенні теплових електростанцій (ТЕС) на куті. Однак при аваріях АС можуть робити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми. Тому забезпечення безпеки экосферы й захисту навколишнього середовища від шкідливих впливів атомних електростанцій - велике наукове й технологічне завдання ядерної енергетики, що забезпечує її майбутнє.

Відзначимо важливість не тільки радіаційних факторів можливих шкідливих впливів АС на екосистеми, але й теплове й хімічне забруднення навколишнього середовища, механічний вплив на мешканців водойм-охолоджувачів, зміни гідрологічних характеристик прилежащих до АС районів, тобто весь комплекс техногенних впливів, що впливають на екологічне благополуччя навколишнього середовища.

Видно, що всі питання захисту навколишнього середовища становлять єдиний науковий, організаційно- технічний комплекс, якім варто називати екологічною безпекою. Варто підкреслювати, що мова йде про захист екосистем і людини, як частини экосферы від зовнішніх техногенних небезпек, тобто що екосистеми й люди є суб'єктом захисту. Визначенням екологічної безпеки може бути твердження, що екологічна безпека - необхідна й достатня захищеність екосистем і людини від шкідливих техногенних впливів

Звичайно виділяють захист навколишнього середовища як захищеність екосистем від впливів атомних станцій при їхній нормальній експлуатації й безпека як систему захисних мір у випадках аварій на них.

Як видно, при такому визначенні поняття "безпека" коло можливих впливів розширений, уведені рамки для необхідної й достатньої захищеності, які розмежовують області незначущих і значимих, припустимих і неприпустимих впливів, про що розмова піде нижче. Відзначимо, що в основі нормативних матеріалів по радіаційній безпеці лежить ідея про те, що слабейшим ланкою біосфери є людина, якого й потрібно захищати всіма можливими способами. Уважається, що якщо людина буде належним чином захищений від шкідливих впливів АС, те й навколишнє середовище також буде захищена, оскільки радиорезистентность елементів екосистем як правило істотно вище людини.

Атомні електростанції роблять на навколишнє середовище - тепловий, радіаційний, хімічний і механічний вплив. Для забезпечення безпеки біосфери потрібні необхідні й достатні захисні засоби. Під необхідним захистом навколишнього середовища будемо розуміти систему мір, спрямованих на компенсацію можливого перевищення припустимих значень температур середовищ, механічних і дозовых навантажень, концентрацій токсикогенних речовин в экосфере.

Отже, санітарні нормативи гранично-припустимих концентрацій (ПДК), припустимі температури, дозовые й механічні навантаження повинні бути критерієм необхідності проведення заходів щодо захисту навколишнього середовища. Система деталізованих нормативів по межах зовнішнього опромінення, межам змісту радіоізотопів і токсичних речовин у компонентах екосистем, механічним навантаженням могла б нормативно закріпити границю граничних, критичних впливів на елементи екосистем для них захисту від деградації. Іншими словами повинні бути відомі екологічні ємності для всіх екосистем у розглянутому регіоні по всіх типах впливів.

Різноманітні техногенні впливи на навколишнє середовище характеризуються їхньою частотою повторення й інтенсивністю. Наприклад, викиди шкідливих речовин мають деякуу постійну тридцятилітній, що відповідає нормальної експлуатації, і випадковий компонент, що залежить від імовірностей аварій, тобто від рівня безпеки розглянутого об'єкта. Ясно, що чим важче, небезпечніше аварія, тим імовірність її виникнення нижче. Ці впливи й відповідні їм наслідки можуть бути розбиті на незначущі, припустимі й неприпустимі області.

Очевидно, розумно ввести деякі відносні коефіцієнти шкідливості впливів на дані елементи екосистем стосовно деяких еталонів. Зрозуміло, як еталон міг би бути взята людина. Наприклад, нам відомо зараз по гіркому досвіді Чорнобиля, що соснові ліси мають радиочувствительность схожу на те, що характерно для людини, а змішані ліси й чагарники - в 5 разів меншу. З огляду на, що впливу АС на біосферу не обмежуються лише радіаційними факторами, ясно, що реальний захист навколишнього середовища варто будувати на основі нормативного ешелонування захистів від всіх впливів, що впливають на стани екосистем. Заходу попередження небезпечних впливів, їхнього запобігання при експлуатації, створення можливостей для їхньої компенсації й керування шкідливими впливами повинні прийматися на стадії проектування об'єктів. Це припускає розробку й створення систем екологічного моніторингу регіонів, розробку методів розрахункового прогнозування екологічного збитку, визнаних методів оцінювання екологічних ємностей екосистем, методів порівняння різнотипних збитків. У межі ці міри повинні створити базу для активного керування станом навколишнього середовища.

У цей час прийнято обґрунтовувати екологічну безпеку атомних електростанцій при їхньому проектуванні в кілька стадій. В.В. Бадев, Ю.А. Егоров, С.В. Казаков "Охрана окружающей среды при эксплуатации АЭС", Москва, Энергоатомиздат, 1990 г.

На початку робіт, до реального проектування АС розробляється т.зв. Концепція екологічної безпеки АС, у якій оцінюється стан навколишнього середовища в районі передбачуваного будівництва АС і визначається рівень припустимих впливів на природне оточення, тобто той рівень, що

погодиться із природоохоронним і санітарно-гігієнічним законодавством,

ураховує соціальні аспекти екологічної безпеки - схоронність коштовних природних комплексів, можливі зміни в життєвому укладі населення, структурі землекористування регіону, а також передбачувану реакцію населення,

забезпечує відсутність значного втручання в природні процеси й серйозні впливи на біогеоценози на прилежащих до АС територіях.

Потім, у рамках Техніко-економічного обґрунтування - ТЭО розробляється Оцінка впливів АС на навколишнє середовище - АВОС АС, а далі, уже на стадії проекту АС розробляється т.зв. Обґрунтування екологічної безпеки - ОЭБ АС, у якому підтверджується відповідність технічних рішень вимогам Концепції охорони навколишнього середовища в регіоні.

Ці матеріали ретельно аналізуються в рамках Екологічної експертизи, проведеної незалежними експертами.

Вихідними подіями, які розвиваючись у часі, в остаточному підсумку можуть привести до шкідливих впливів на людину й навколишнє середовище, є викиди й скидання радіоактивності й токсичних речовин із систем АС. Ці викиди ділять на газові й аерозольні, що викидаються в атмосферу через трубу, і рідкі скидання, у яких шкідливі домішки присутні у вигляді розчинів або мелкодисперсных сумішей, що попадають у водойми. Можливі й проміжні ситуації, як при деяких аваріях, коли гаряча вода першого контуру викидається в атмосферу й розділяється на пару й воду.

Викиди можуть бути як постійними, що перебувають під контролем експлуатаційного персоналу, так і аварійними, залповими. Включаючись у різноманітні рухи атмосфери, поверхневих і підземних потоків, радіоактивні й токсичні речовини поширюються в навколишнім середовищі, попадають у рослини, в організми тварин і людини. На Рис.3 показані повітряні, поверхневі й підземні шляхи міграції шкідливих речовин у навколишнім середовищі. Вторинні, менш значимі для нас шляхи, такі як вітровий перенос пилу й випарів, як і кінцеві споживачі шкідливих речовин на малюнку не показані:

Обмеження небезпечних впливів АС на навколишнє середовище

Атомні станції й інші промислові підприємства регіону роблять різноманітні впливи на сукупність природних екосистем, що становлять экосферный регіон АС. Під впливом цих постійно діючих або аварійних впливів АС, інших техногенних навантажень відбувається еволюція екосистем у часі, накопичуються й закріплюються зміни станів динамічної рівноваги. Людям зовсім небайдуже в яку сторону спрямовані ці зміни в екосистемах, наскільки вони оборотні, які запаси стійкості до значимих збурювань. Нормування антропогенних навантажень на екосистеми й призначено для того, щоб запобігати всі несприятливі зміни в них, а в кращому варіанті направляти ці зміни в сприятливу сторону. Щоб розумно регулювати відносини АС із навколишнім середовищем потрібно звичайно знати реакції біоценозів на впливи, що обурюють, АС. Вище досить схематично були змальовані завдання моделювання таких впливів. Ясно, що критичні значення екологічних факторів повинні бути предметом спеціальних досліджень біологів.

Підхід до нормування антропогенних впливів може бути заснований на еколого-токсикогенних концепціях, тобто необхідності запобігти "отруєння" екосистем шкідливими речовинами й деградацію через надмірні навантаження. Іншими словами не можна не тільки труїти екосистеми, але й позбавляти їхньої можливості вільно розвиватися, навантажуючи шумом, пилом, покидьками, обмежуючи їхні ареали й харчові ресурси.

Щоб уникнути травмування екосистем повинні бути визначені й нормативно зафіксовані деякі граничні надходження шкідливих речовин в організми особин, інші межі впливів, які могли б викликати неприйнятні наслідки на рівні популяцій. Іншими словами повинні бути відомі екологічні ємності екосистем, величини яких не повинні перевищуватися при техногенних впливах. Екологічні ємності екосистем для різних шкідливих речовин варто визначати по інтенсивності надходження цих речовин, при яких хоча б в одному з компонентів біоценозу виникне критична ситуація, тобто коли нагромадження цих речовин наблизиться до небезпечної межі, буде досягатися критична концентрація. У значеннях граничних концентрацій токсикогенов, у тому числі радіонуклідів, звичайно, повинні враховувати й синергетические, тобто перехресні ефекти. Однак цього, очевидно, недостатньо. Для ефективного захисту навколишнього середовища необхідно законодавчо ввести принцип обмеження шкідливих техногенних впливів, зокрема викидів і скидань небезпечних речовин. За аналогією із принципами радіаційного захисту людини, згаданими вище, можна сказати, що принципи захисту навколишнього середовища полягають у тому, що

повинні бути виключені необґрунтовані техногенні впливи,

нагромадження шкідливих речовин у біоценозах, техногенні навантаження на елементи екосистем не повинні перевищувати небезпечні межі,

надходження шкідливих речовин в елементи екосистем, техногенні навантаження повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо з обліком економічних і соціальних факторів.

Збиток від експлуатації АС є количественна характеристика шкідливих наслідків експлуатації АСИ, у тому числі в результаті аварійних впливів. Звичайно розрізняють матеріальні, радіаційні, соціальні й екологічні компоненти збитку. Найбільш складної є завдання визначення екологічного збитку, під яким варто розуміти несприятливі зміни в екосистемах - втрати їхньої продуктивності, властивостей саморегулювання, істотні зміни їхньої видової розмаїтості. Можна говорити про радіоекологічний збиток як результаті опромінення елементів екосистем, що приводить до втрат популяцій, зрушенням в екологічній рівновазі або життєвих циклах компонентів.

Найбільш зримий збиток - це фізичні втрати, загибель компонентів популяцій. До таких наслідків можна відносити й хвороби, що приводять до втрат функції відтворення. У живій природі зв'язку між впливами й наслідками формуються під впливами численних факторів, які із працею піддаються детермінованому виявленню. Тому исходы варто вважати величинами випадковими й використовувати для їхнього опису методи теорії ймовірностей. У цьому зв'язку часто використовують таку імовірнісну категорію, як екологічний ризик, обумовлений як імовірність загибелі елементів популяцій у результаті когось впливу.

На цьому шляху негайно встає питання про залежність між величиною впливів і ймовірності загибелі особин. Відомо, що серед біологів є багато прихильників граничної концепції впливів, коли допускається відсутність наслідків при впливах, інтенсивність яких менше певних граничних значень. Саме так, наприклад, прийнято описувати токсична дія шкідливих речовин.

Строго говорячи оптимізація безпеки АС - це комплексне завдання, ціль якої знайти оптимальні умови функціонування АС по всіх значимих її компонентах - технічним схемам і параметрам устаткування, захисним системам, правилам експлуатації й обслуговування, з урахуванням характеристик площадки й зовнішнього оточення. При такій оптимізації потрібно враховувати все компоненти витрат і можливі втрати по всіх варіантах розвитку аварійних процесів. Оскільки завдання в такій постановці занадто громіздка, часто розчленовують її на більше елементарні. Так відповідно до рекомендації МКРЗ говорять про оптимізацію радіаційної безпеки. Можна подібним чином порушувати питання про оптимізацію безпеки екосистем.

Норми захисту навколишнього середовища повинні передбачати обов'язкове відновлення якості середовища, тобто необхідну дезактивацію територій, рекультивацію орних земель, oчистку води водойм. Бажано, щоб у проектах АС були передбачені засоби боротьби з надмірним забрудненням навколишнього середовища й для ефективного відновлення якості навколишнього середовища. Такі міри як фільтраційне очищення водойм, промивання забруднених ділянок з наступним збором і очищенням всіх зливів із забруднених ділянок, тимчасові вкриття особливо коштовних ділянок можуть бути цілком економічно доцільні й ефективні. Ціль цих заходів - недопущення надходжень в елементи екосистем шкідливих речовин у кількостях, що перевищує можливості їхніх екологічних ємностей. Ці заходи становлять той комплекс, що називають управлінням стану системи Атомна станція + Навколишнє середовище. В.В. Бадев, Ю.А. Егоров, С.В. Казаков "Охрана окружающей среды при эксплуатации АЭС", Москва, Энергоатомиздат, 1990 г.

5. Сучасні проблеми радіаційної безпеки.

Закон про ввіз ОЯТ У Росію й можливі наслідки його прийняття.

Радіоактивних проблем у нас стало більше на 41 тонну, 511 кг і 188 г
Рівне стільки відпрацьованого ядерного палива (ОЯТ) минулого тижня привезли до нас із Болгарії. Це стало можливо після того, як на початку року Минатому РФ удалося остаточно зломити опір громадськості й захопити депутатів Держдуми ідеєю прийняти 20 тис. тонн ОЯТ за 20 млрд. доларів. Депутати захопилися й затвердили законодавчі виправлення, що дозволяють увозити в країну іноземне ОЯТ... Новая газета № 82 12 ноября 2001 г.

Увозити в Росію ОЯТ відмовилися й у Німеччині, і у Фінляндії. США зажадали гарантій безпеки. Ці країни не влаштували наша фінансова непрозорість і непередбачуваність. Вони побажали екологічних експертиз і точно розрахованих проектів. Інша справа - Болгарія. Там, зовсім як у нас, з'явилася якась офшорна фірма-посередники, що торгує болгарською електроенергією в Європі, і погодилася платити нам за ОЯТ. У Росії, особливо на нафтовому ринку, таких посередників - величезна кількість. Так дві країни, зовсім непрозор і малопередбачувані, знайшли один одного й уклали «вигідну» угоду. За всіма законами корумпованих систем, ця угода, схоже, принесе вигоди тільки російсько-болгарському чиновництву. Про ешелон з болгарським відпрацьованим паливом повідомляла, коли він був ще на підході «Нова газета» № 81. Журналістів особливо цікавили схеми фінансування цього підприємства. Турбувало й ту обставину, що разом з ОЯТ у Росію ввезли радіоактивні технічні елементи реактора АЕС, які ні в якому разі не можуть перетнути нашу границю навіть по новому, «доповненому», законодавству.

Тепер у розпорядженні редакції цієї газети є документи, що дозволяють затверджувати, що ціна нашої з вами безпеки - 24 млн 800 тис. доларів. Саме стільки обіцяли заплатити Росії за ввіз болгарського ОЯТ. На таку суму російські чиновники готові містити сумнівні контракти, не обертаючи уваги на відсутність гарантій і порушення екологічних і законодавчих норм. А виходить, ці гроші хоча б почасти потраплять у кишені все тих же чиновників, оскільки даром подібного роду послуги звичайно не роблять.

«Обертаю Вашу увагу на очевидні порушення російського законодавства, що випливають із контракту (...). Разом з ОЯТ передбачається ввіз радіоактивних відходів (СП СУЗ і СВП) (технічних елементів реактора. ВАТ «Техснабэкспорт» зовнішньоекономічний «агент» Минатома РФ. приймає на себе зобов'язання й відповідальність за забезпечення безпеки й фізичного захисту вантажу без наявності відповідної ліцензії Держатомнагляду Росії. До теперішнього часу не виконані вимоги федеральних законів, що вступили в силу, РФ (...) відносно обов'язкового проведення державної екологічної експертизи й інших державних експертиз проекту, що передбачає ввіз ОЯТ з Болгарії в Росію...»

Це цитата з листа Держатомнагляду РФ у Державний митний комітет, що, втім, ніяк не відбилося на долі ешелону. Не зупинило його й те, що майже місяць назад Держатомнагляд заборонив гірничо-хімічному комбінату в Желєзногорську (Красноярський край), куди доставили ОЯТ, діяти за болгарським контрактом. Простіше говорячи, відпрацьоване ядерне паливо привезли в Росію навмання, і його майбутнє тут далеко не однозначно. У Росії поки немає заводу для переробки ОЯТ цього типу. Він може з'явитися тільки через 20 років. І парадокс у тім, що все це час 40 тонн ОЯТ прийде десь зберігати, хоча на його ціні, за словами фахівців, це ніяк не позначилося... Втім, під більшим урядовим і депутатським тиском Держатомнагляд все-таки був змушений узаконити угоду.

Що ж являє собою схема фінансування проекту, що в очах чиновників викупає всі можливі ризики? Контракт був укладений між зовнішньоекономічним агентом Минатома РФ «Техснабэкспортом» і болгарською атомною електростанцією в м. Козлодуй. А оплачувати його стане чомусь якась офшорна фірма Energy Invest & Trade Corporation, зареєстрована на британських Вірджинських островах з офісом у м. Вадуц (Ліхтенштейн).