Проблеми радіаційного забруднення

Її платоспроможність гарантує лише постачальник ОЯТ - болгарська атомна станція в Козлодуе. І не просто гарантує, а бере на себе зобов'язання заплатити, якщо трапиться непередбачене. Справедливості заради потрібно помітити, що 20 млн дол. у них немає й ніколи не було, - болгарські АЕС не богаче наших. Так звідки візьмуться ці гроші?

Якщо вірити першому доповненню до контракту, Росії будуть платити «за рахунок продажу електроенергії, виробленої АЕС «Козлодуй» третім країнам». Справа в тому, що ціни на електрику в самій Болгарії нижче, ніж у Європі. І посередник, у якого будуть відповідні повноваження, зможе забезпечити себе на все життя, що залишилося. Зважаючи на все, таким енергійним посередником саме й стала офшорна фірма Energy Invest & Trade Corporation. Нам поки незрозуміло, хто в Болгарії коштує за цією організацією, але ми неодмінно зв'яжемося з болгарськими засобами масової інформації й запропонуємо їм провести спільне розслідування.

Однак, по цілком зрозумілій причині, нас більше цікавлять російські лиха. А вони не тільки у відсутності екологічних експертиз і гарантій безпеки, не в тім, що до нас фактично «контрабандою» доставили радіоактивні технічні елементи реактора, і навіть не у відсутності серйозних гарантій платоспроможності далекогоого підкладочного. Головне, що Росія, на жаль, поки не може повноправно співробітничати із прозорими фінансовими системами, отчого й трапляються всі інші типово російські неприємності.

Висновки

З 1998 року Минатом негласно веде дослідження в 30 км від Гірничо-Хімічного Комбінату, Красноярськ-26. Існують документи, що підтверджують наміри Минатома організувати ядерного могильника в Сибіру. Співробітники ядерної індустрії ще з 1998 року ведуть інтенсивні дослідження з питання створення могильника для поховання високоактивних ядерних відходів (отработавшего ядерного палива - ОЯТ) на території Нижнеканского гранітного масиву.

Місце розташовується в 25-30 км від Гірничо-Хімічного Комбінату (ГХК), що перебуває в закритому місті Красноярськ-26. Дослідження фінансуються спільно Фінляндією, Японією й США - країнами, що випробовують серйозні проблеми у зв'язку з нагромадженням великої кількості ядерних відходів на своїй території.

Улітку 2001 року, незважаючи на масові протести зелених і окремих політичних партій, у Росії набули чинності три законопроекти, що дозволяють увозити ядерні відходи на зберігання або переробку. Однак отримані документи говорять про те, що імпортоване ОЯТ не буде ні перероблено, ні відправлено після зберігання назад його власникам - могильник може бути потрібний тільки для глибинного поховання використаного ядерного палива. Минатом уважає, що план ввозу відходів принесе бюджету Росії близько 20 мільярдів дол. протягом 10 років.

У Росії робота зі створення могильника ніколи не афішувалася, однак атомні фахівці регулярно "звітують" про пророблену роботу за кордоном. У розпорядженні зелених є документи про дослідження Нижнеканского масиву біля Красноярська, підготовлені співробітниками Хлопинского Інституту (Санкт-Петербург), які були представлені в США на 9-й Міжнародної Конференції по Керуванню Високо-Радіоактивними Відходами, що проходили в Лас-Вегасе, Невада/США.

"Якщо чиновників у Минатоме не зупинять - Росію чекає доля всесвітнього могильника для ядерних відходів. Документи про дослідження Нижнеканского масиву не залишають у цьому ніяких сумнівів", - говорить Володимир Сливяк, співголова міжнародної групи ЭКОЗАЩИТА! "Гранично ясно, що російська атомна індустрія стає всесвітнім ядерним асенізатором, а не высокотехнологичной і прибутковою галуззю," - додає він.

"Більше 80% населення Росії виступають проти перетворення країни в ядерний смітник. Люди не готові принести себе в жертву благополуччю ядерних чиновників," - затверджує Аліса Никулина, координатор Антиядерної кампанії Соціально-Екологічного Союзу, що поєднує близько 300 екологічних організацій у Євразії.

Сумно, що думки мільйонів людей, екологів і вчених нічого не значать для чиновників, коли в них з'являється шанс надзвичайно розбагатіти на цих угодах, адже в остаточному підсумку, отриманих у вигляді хабарів грошей з лишком вистачить на те щоб у випадку небезпеки переїхати в одну з екологічно благополучних країн, що збувають зараз у Росію ОЯТ і не турбуватися за долю своїх дітей і онуків.

Література

1. М. Попов, Т. Ерохина "Стан забруднення атмосфери на території СРСР в 1990 р. і тенденція його зміни за останнє п'ятиліття",
"Метеорологи й гідрологи", N 4, 1991 р.

2. Ю.А. Израэль "Проблеми всебічного аналізу навколишнього середовища й принципи комплексного моніторингу" у сб. "Всебічний аналіз навколишнього природного середовища", Ленінград, Гидрометеоиздат, стор.16, 1988 р.

3. Д. Нікітін, Ю. Новиков "Навколишнє середовище й людина", Изд. 2-ое, М., Изд. Высш. школа, 1986 р.

4. А.М. Букринський, В.А. Сидоренко, Н.А. Штейнберг "Безпека атомних станцій і її державне регулювання", Атомна енергія, тім 68, вип. 5, травень 1990 р.

5. Публікація МКРЗ N 26, "Радіаційний захист", Москва, Атомиздат, 1978 р.

6. Р.М. Алексахин, И.И. Крышев, С.В. Фесенко, Н.И. Санжарова "Радіоекологічні проблеми ядерної енергетики", Атомна енергія, тім 68, вип. 5, травень 1990 р.

7. М. Козубова, А. Таскаева (ред.) "Радіаційний вплив на хвойні ліси в районі аварії на Чорнобильської АЕС", Ур.ПРО АН СРСР, Сиктивкар 1990 р.

8. НТД МХО Интератомэнерго 38.220.56-84 "Методи розрахунку поширення радіоактивних речовин з АЕС і опромінення навколишнього населення", Москва, Энергоатомиздат, 1984 р.

9. И.И. Крышев, Т.Г. Сазыкина "Імітаційні моделі динаміки екосистем в умовах антропогенного впливу ТЕС і АЕС", Москва, Энергоатомиздат 1990 р.

10. В.В. Бадев, Ю.А. Егоров, С.В. Козаків "Охорона навколишнього середовища при експлуатації АЕС", Москва, Энергоатомиздат, 1990 р.

11. Нова газета № 82 12 листопада 2001 р.