Функціонери сучасного українського арт-ринку: діяльність приватного арт-сегмента

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФУНКЦІОНЕРИ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО АРТ-РИНКУ: ДІЯЛЬНІСТЬ ПРИВАТНОГО АРТ-СЕГМЕНТА

Міронова Тетяна Володимирівна

кандидат мистецтвознавства,

директор Київської міської

галереї мистецтв «Лавра»

Анотація

приватний арт мистецтво ринок

Метою пропонованої публікації є дослідження діяльності приватного арт-сегмента українського мистецтва. Основним методологічним підходом при визначенні ролі основних гравців сучасного українського арт-ринку в регуляції процесів розвитку українського мистецтва структурно-системний підхід, а під час аналізу діяльності культурних інституцій, кураторів, галеристів та арт-дилерів та їхньої співпраці з художниками контекстуальний метод. Застосовані методи дозволили визначити основні вектори розвитку приватного арт-сегмента українського мистецтва 1990 - 2020-х років. Наукова новизна роботи полягає у осмисленні ролі основних гравців сучасного українського арт-ринку в регуляції процесів розвитку українського мистецтва. Світ мистецтва сьогодні трансформувався із закритої привілейованої галузі на повноцінну глобальну арт-індустрію. Для розуміння процесів розвитку приватного арт-ринку в Україні насамперед необхідне розуміння роботи світової мистецької індустрії, яка сьогодні, як показав аналіз світового та українського арт-ринків, перебуває у стані формування. Галереї, центри сучасного мистецтва та аукціонні будинки налаштовані зараз передусім на приватні продажі та просування сучасних художників, співпрацюючи та доповнюючи діяльність одне одного. Висновки. Консерватизм та закритість українського арт-ринку у XXI ст„ на відміну від світового мистецького простору, його вкорінений страх перед перемінами, пояснюється вузьким колом функціонерів та обмеженим попитом. Зазвичай усі функціонери арт-ринку враховують аспекти історичного розвитку мистецтва, знання та розуміння того, що було зроблено в минулому, а при використанні цитат або повторів - розуміють систему координат. Вони мають досвід переглядання мистецтва, розуміння того, що робиться в мистецькому світі «тут і тепер», відчувають тенденції розвитку, перебувають у загальносвітовому мистецькому контексті, враховують певні соціальні виклики, інтерпретують візуальну комунікацію з потенційною аудиторією, мають власні стратегії і розуміння своєї діяльності. Ці аспекти можуть перетинатись та доповнювати один одного, втім, певне загальне спрямування дій визначає, чи буде сформовано на арт-ринку спільну систему координат.

Кіючові слова: арт-ринок, сучасне мистецтво, колекціонер, арт-дилер, галерист, арт-індустрія, українське мистецтво.

Annotation

FUNCTIONARIES OF CONTEMPORARY UKRAINIAN ART MARKET, THE PRIV ATE ART SEGMENT

Mironova Tatiana - Ph D. in art. Director City Gallery «Lavra»

The purpose of the proposed publication is to study the activities of the private art segment of Ukrainian art. The main methodological approach in determining the role of the main players of the modern Ukrainian art market in regulating the development of Ukrainian art is the structural-system approach, and in analyzing the activities of culmral institutions, curators, gallery owners and art dealers and their cooperation with artists - the contextual method. The applied methods allowed to determine the main vectors of development of the private art segment of Ukrainian art of the 19902020 s. The scientific novelty of the work lies in understanding the role of the main players of the modem Ukrainian art market in the regulation of the processes of development of Ukrainian art. Today, the art world has transformed from a closed privileged industry to a frill-tledged global art industry. To understand the processes of development of the private art market in Ukraine, first of all it is necessary to understand the work of the world art industry, which today, as the analysis of the world and Ukrainian art markets showed, is in a state of formation. Galleries, contemporary art centers and auction houses are now focused primarily on private sales and promotion of contemporary artists, collaborating and complementing each other. Conclusions. Conservatism and closeness of the Ukrainian art market in the XXI century, in contrast to the world art space, its ingrained tear of change, due to a narrow circle of officials and limited demand. Usually all art market officials take into account aspects of the historical development of art, knowledge and understanding of what has been done in the past, and when using quotes or repetitions - understand the coordinate system. They have experience of viewing art, understanding what is happening in the art world «here and now», experience trends, are in a global artistic context, take into account certain social challenges, interpret visual communication with potential audiences, have their own strategies and understanding of their activities. These aspects may intersect and complement each other, however, a certain general direction of officials determines whether a common coordinate system will be formed in the art market.

Key words: art market, contemporary art, collector, art dealer, gallery owner, art industry, Ukrainian art.

Актуальність теми дослідження

За останні три десятиліття світ мистецтва трансформувався із закритої привілейованої галузі на повноцінну арт-індустрію. Для оцінки процесів розвитку приватного арт-ринку в Україні, насамперед, необхідне розуміння роботи світової мистецької індустрії, яка нині перебуває у стані формування. Галереї та аукціонні будинки налаштовані зараз передусім на приватні продажі та просування сучасних художників, співпрацюючи та доповнюючи діяльність одне одного. При цьому багато потужних арт-інституцій на ринку переживають час від часу кризи, а «виживання» для них стає дедалі складнішим. Це, з одного боку, є вигідним для сучасного мистецтва, яке природно реагує на різноманітні соціальні та економічні виклики. З іншого - може зруйнувати систему, що виховує та підтримує сучасних митців. Консерватизм та закритість українського арт-ринку у XXI ст., на відміну від світового мистецького простору, його страх перед змінами, пояснюється вузьким колом функціонерів та обмеженим попитом.

Аналіз останніх досліджень

Дослідження сучасного арт-ринку входить до кола наукових інтересів П. Гілена, А. Лисакової, Ж. Ранс'єра; вивченням розвитку українського арт-ринку займаються Ю. Когутяк, Д. та Т. Момот; розвитком кураторських напрямів цікавляться П. О'Ніл та Д. Томпсон. Дослідженням розвитку сучасного арт-ринку наразі переймаються й науковці лабораторій та відділів Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України, галериста-практики приватних мистецьких інституцій, що вказує на дедалі більший інтерес до динамічних тенденцій і проблем сучасного мистецтва. Під час фахової дискусії на конференції «Art Business», що відбулася в Нью-Йорку 2018р., учасники зафіксували три найгостріші питання розвитку сучасного арт-ринку. Зокрема, було вказано на нагальну необхідність виходу арт-бізнесу з тіні, регулювання якості артпродуктів, що циркулюють у мистецькому просторі, та легітимізацію нових медійних мистецтв. Ці важливі питання визначають напрям майбутніх трансформацій світового арт-ринку.

Метою пропонованої публікації є дослідження діяльності приватного арт-сегмента українського мистецтва. Наукова новизна роботи полягає в осмисленні ролі основних гравців сучасного українського арт-ринку в регуляції процесів розвитку українського мистецтва.

Виклад основного матеріалу

Найближчим часом мистецькому світу доведеться пройти складний шлях виходу з тіньового сегменту ринкових відносин. Цей процес стосуватиметься не лише публічних продажів, а й обліку творчої спадщини та отримання прозорої інформації щодо вартості творів мистецтва всіма учасниками арт-процесу. Сьогодні навіть художник іноді не знає, в якій галереї зберігаються його роботи, хто їх купує і для якої колекції. Власне, не кожна галерея веде облік своїх фондів, а якщо і має його, то лише для закритої інформації. Досить утопічно уявляти, що найближчим часом ситуація зміниться, й всі гравці арт-ринку розкриють дані своєї діяльності, утім, потреба вільного та правдивого обміну інформацією щодо творів мистецтва - від побудови уніфікованого каталогу до бізнес-механіки пересувних художніх виставок -- є однією з першочергових. Така відкритість галерей, художніх просторів та аукціонних будинків, з одного боку, дозволить покупцям заздалегідь визначати об'єкти, що їх цікавлять, а з іншого - може нівелювати статусність арт-ринку як традиційно закритого кола обраних, адже арт-дилерам важливо довести елітарність продажу творів мистецтва. Натомість для стійкого розвитку ринку мистецтва важлива прозорість та відкритість.

Першим і головним у ланцюжку творців символічного капіталу мистецьких робіт є, звичайно, художник. За висловом Ж. Рансьєра, завдання митця унікальне: «Саме художник мандрує лабіринтами або підпіллями соціального світу» [6; 36], але насправді зростання або зниження цін на художні твори від нього не залежить. Успіх першої виставки художника має бути закріплений у провенансі, а рівень його успішності визначають публічні продажі.

Ключову роль на арт-ринку відіграють приватні галереї (з розвитком технологій - реальні або віртуальні) та різноманітні арт-інстатуції - арт-центри, агенції, клуби колекціонерів тощо. Саме вони задають тон та регулюють процеси розвитку сучасного мистецтва, опікуються творчістю окремих художників, займаються каталогізацією творів, підготовкою арт-проектів тощо. Галерея, після майстерні художника, є первинною ланкою на ринку творів мистецтва -- в ній демонструють робота, взяті безпосередньо від художників, або перепродають отримані від власників. Поява твору в галереї перетворює його на об'єкт уваги, що пройшов експертизу якості, а з кожною виставковою подією зростає його провенанс. В Україні існує лише невелике коло галерей і галеристів із високою репутацією, які сьогодні «тримають планку» якості, принципово працюючи з професійними художниками, підтримуючи їх та допомагаючи при створенні арт-проектів. Такі галериста задають правила регулювання та систематизують художників на арт-ринку. Якісні мистецькі твори є символом статусу, вони значно дорожчі і можуть бути оцінені в мільйони доларів. Звичайно, непрофесійне мистецтво може виглядати естетично, утім воно не буде частиною арт-ринку, що працює з професіоналами.

Окрім презентації мистецьких творів галерейна діяльність реалізує кілька важливих функцій: комерційну (в галереї починається обіг художніх творів на арт-ринку, а відтак -- перетворення їх на товар); просвітницьку (відкриття художників для глядача, стимулювання арт-проектів, просування культури в суспільстві); комунікативну (посередництво між художниками, колекціонерами, музеями, пресою, аукціонами, дилерами, кураторами, критиками, меценатами); експертну (експертиза художніх творів, виявлення їхньої автентичності, оцінка художньої та комерційної якості); прогностичну (вивчення змін та тенденцій розвитку в мистецькому процесі, а на основі аналізу -- затвердження та підтримка творчих відкриттів).

На відміну від музеїв, галереї мобільніші і займаються комерційною діяльністю, оскільки продаж творів стає основним джерелом доходів для власників [7; 65]. Утім, необхідно тримати баланс, адже повна комерціалізація дуже швидко призведе до «смерті» галереї, яка втратить свої основні функції і перетвориться на звичайний салон із продажу сувенірів.

Нині в Україні сформовано кілька організацій, що можуть позиціонувати себе у світовому артпросторі: Pinchuk Art Center, Центр сучасного мистецтва МІ7, Mironova Gallery, Abramovich Art, Voloshyn Gallery та ін. Ці інституції стабільно співпрацюють із відомими міжнародними кураторами та арт-центрами, привозять на світові арт-ярмарки та форуми проекти, що демонструють високий рівень українських художників за кордоном, а в Україні -- популяризують світові тенденції. Натомість низка галерей сучасного мистецтва проводить цікаві проекти, більше орієнтовані на внутрішній ринок. В українських галереях, так само як і в світових, здійснюється своєрідне перетворення творів мистецтва на ринковий товар. Завдяки роботі галеристів художні роботи набувають адекватного умовного цінового еквіваленту та заявляють про себе на мистецькій арені.

Головним для сучасного художника, що прагне продавати твори на первинному ринку, є факт встановлення та утримання однієї ціни на всі роботи, незалежно від того, де і як вони продаються. На жаль, часто митці, співпрацюючи з галереєю, водночас занижують ціни при продажі напряму в майстерні. Такі дії руйнують арт-ринок, адже професійний галерист завжди продюсує художника, тож стосунки між ними мають бути зрозумілі та прозорі: художник - галерист - колекціонер/клієнт [4]. Галерея просуває митця на ринку, бере участь в арт-ярмарках, пропонує роботи потенційним покупцям, формує художнику порт фоліо та провенанс на його роботи, тож має матеріальні та людські витрати, тому логічним чи вмотивованим шляхом є оцінка та виставлення цін на роботи саме галереєю. Безперечно, ідеальна схема «художник -- галерея -- колекціонер» працює не завжди, адже сьогодні є величезна кількість онлайн-галерей, у яких різні комісії з продажів, вартість доставки робіт до клієнта або на аукціон, що зрештою впливає на фінальну вартість роботи. Крім того, деякі художники продають себе самостійно, поєднуючи функції куратора й арт-менеджера.

Розмаїття художніх творів і відсутність чіткого регулювання якості арт-продуктів у мистецькому просторі ставлять під загрозу послідовну стратегію розвитку арт-ринку. Планка художньої якості в українському просторі сьогодні опущена настільки низько, що художником може назватися будь-хто, хто себе ним вважає, попри брак професійної освіти (згадаємо популярні курси «художник за тридцять днів» або «художник вихідного дня» та ін.) чи рівень концептуальної якості робіт. Неосвічені, позбавлені таланту і творчого мислення «художники» заполонили арт-ринок, демонструючи вторинні та неякісні твори, продукуючи творчий хаос поза негласними законами творчої індустрії.

Найцікавішою категорією діячів мистецького ринку є арт-дилери, які активно співпрацюють як безпосередньо з художниками, так і з аукціонними будинками та приватними галереями. їхнім головним інструментом є безпосередні контакти з художниками, покупцями та галеристами, а завданням -- не розвиток художника (цим займається галерист), а максимальні продажі його робіт [2]. Співпраця художників/галерей з арт-дилерами передусім базується на особистих контактах та дружніх відносинах, до яких звичайно має додаватися і фахова репутація дилера, і його розуміння світових та регіональних процесів, специфіки ринку, і робота з клієнтами/колекціонерами, адже арт-дилер отримує свій відсоток від вартості проданих творів. Успішний арт-дилер повішен вміти бачити прогресію прибутку, мати гарне відчуття смаку та попиту, відвідувати та бути в курсі різних світових арт-подій, тощо. Зазвичай дилери мають класичну мистецтвознавчу освіту, але це не обов'язково, достатньо добре орієнтуватися в історії світового мистецтва, тенденціях мистецтва сучасного та бути гарним маркетологом. По суті, арт-дилер супроводжує художника у просторі арт-ринку, підтримує його власною репутацією, а від реакції покупців (колекціонерів, поціновувачів) залежать статус митця на ринку. В галузі художньої культури сучасні артдилери здійснюють функції відбору, оцінки (як матеріальної, так і якісної), активізують міжкультурну комунікацію, прогнозують зміни на арт-сцені як майданчику соціальної взаємодії в умовах гіперкомунікацй. Вони приділяють особливу увагу креативності та успішності художника, а також виконують функцію певної соціальної організації [ 1; 110-111].

Ще одними гравцями арт-ринку є куратори, які впевнено увійшли у мистецький процес межі XX-- XXI ст. Кураторська практика є більш мобільною порівняно з галерейною і виконує специфічні завдання, пов'язані з місцем демонстрації мистецької події. Вона включає комунікативну (створення зв'язків співпраці, спілкування з художниками, спонсорами, пресою, адміністрацією); художню (створює ідею експозиції як спільного твору, знаходить її образне і матеріальне втілення); продюсерську (пошук фінансування для реалізації проекту); менеджерську (створення умов для публічного висвітлення проекту, пристосовує його до місця та можливого переміщення); критичну (вербальний опис і обгрунтування концепції проекту) функції. Виникнення кураторської діяльності пов'язують із феноменом бієнале та арт-фестивалів, що на етапі свого формування потребували синтетичного фахівця, який поєднував би художню творчість із соціальним та політичним аспектами. Результатом кураторської практики стає експозиція, сформована з багатьох робіт, об'єднаних певного концепцією, що дозволить розглядати виставкову презентацію як єдине ціле. Міжнародні кураторські проекти вводять до світу мистецтва нові імена та ідеї, які проходять перевірку в професійному середовищі, стаючи «критерієм якості для верхніх ешелонів -- як серед художників, так і серед кураторів - світу мистецтва, відображаю™ загальну тенденцію внутрішнього ранжування» [5; 124]. Як показує практика, у сучасних художніх практиках в одній особі галериста поєднуються сфери діяльності усіх функціонерів арт-ринку, що включає музейну, галерейну, кураторську, арт-менеджерську, меценатську та колекціонерську діяльність.

Впливовим проявом арт-бізнесу сьогодні є і діяльність аукціонних будинків. Природа аукціону полягає, насамперед, у публічному виявленні вартості художнього твору безпосередньо у ринковому обігу. Аукціонні будинки функціонують за традиційною схемою: закуповують твори мистецтва на внутрішньому ринку (приватні колекції, майстерні художників, приватні власники та ін.) і на зарубіжних ринках (аукціонні будинки, приватні колекції, арт-дилери тощо). Метою функціонування аукціонного будинку є, насамперед, отримання прибутку від продажу мистецьких творів, а також популяризація творчого потенціалу, створення позитивного іміджу, акцентування уваги суспільства на культурному доробку.

Ситуації!, що склалася в нашій країні навколо арт-бізнесу - неоднозначна. З одного боку, з набуттям Україною державної незалежності сформувались приватні інституції, що займаються антикварним бізнесом, промоцією і продажами творів сучасного мистецтва, проводять аукціони: АнтикЦентр (Галерея О. Брея), Аукціонний дім «Корнере», Арт-капітал (зачинено), Аукціон антикваріату «Епоха» (зачинено), Аукціонний дім «Золотое сечение», Аукціонний дім «Дукат» та ін. Діє також низка антикварних магазинів та галерей сучасного мистецтва, що безпосередньо займаються продажами мистецьких творів. Арт-бізнес існував завжди, попри всі політичні та економічні зміни в суспільстві та світі. Є усталені терміни та цінові категорії, що формувалися десятиліттями. Так, сьогодні з перелічених вище організацій функціонують чотири: Антик-Центр, Корнере, Золотое сечение та Дукат, які вже чимало років, незалежно від економічної ситуації в країні, так чи інакше існують та отримують фінансовий прибуток. Тож, як і будь-який інший бізнес, арт-ринок залежить від рівня проведення заходів та якості творів мистецтва, запропонованих до продажу.

Прийнято вважати, що світовий арт-ринок сформували два найбільші аукціонні будинки - Christies та Sotheby's, утім, із середини 2000-х значну роль у світовій аукціонній торгівлі починають відігравати азійські інституції, зокрема китайський аукціонний будинок Beijing Poly International Auction Co. Щодо зарубіжного аукціонного досвіду, то Україна сьогодні є рівноправним гравцем на світовому просторі артбізнесу, чому сприяють успішні продажі сучасних українських художників на знаменитих аукціонах Sotheby's, Christie's, MacDougalls, Phillips, а також зацікавленість світових арт-інституцій (придбання проекту В. Сидоренка «Millestones of Time», з яким художник представляв Україну на 50-й Венеційській Бієнале, музеєм сучасного мистецтва KLASMA (Фінляндія). Означена ситуація свідчить, що попри світові економічні проблеми попит на твори успішних українських мистців не зменшується.

Успіх окремих художників, що вийшли на світову мистецьку арену, та зростання цін на їх твори зумовили появу в українському арт-просторі аукціонних будинків, що реалізовують бізнес-програми, пов'язані з мистецтвом та антикваріатом. Саме вони сформували структуру для участі у вітчизняному та міжнародному арт-бізнесі, яка працює на високому професійному рівні і достойно презентує український арт в світовому просторі. Аукціонні торги демонструють історію творів, що фії<сується в каталогах разом із цінами попередніх продажів. Головними критеріями аукціонної вартості твору стають провенанс, автентичність, попередньо визначена вартість або вартість попередніх продажів, їхнє співвідношення, динаміка цін, історія власників (неможливо порівнювати ринкову ціну твору мистецтва з собівартістю, адже вартість арт-роботи не рівняється собівартості). Аукціоніст сам не завжди уявляє, які сюрпризи чекають його в процесі аукціону, а твір мистецтва опиняється у певному вакуумі - він уже не є власністю ані художника, ані попереднього чи наступного власника. В такому випадку аукціоніст не є тимчасовим власником, він лише організовує процес обігу творів під час торгів.

Найшвидший спосіб долучитися до арт-ринку -- стати колекціонером. Мистецтво завжди є унікальним способом демонстрації смаку й престижу, та визначення серед інших, адже воно не є предметом першої необхідності, натомість художні твори використовують як інструмент вкладення коштів. На відміну від попередніх століть, коли колекціонери вважалися привілейованим прошарком, у XXI ст. колекціонерами мистецтва можуть бути будь-які особи, незалежно від їхнього демографічного, географічного чи матеріального статусу [3]. В сьогоднішньому світі з'явилося чимало молодих колекціонерів, які колекціонують роботи молодих художників. Колекціонери старшого покоління, які все ще воліють купувати класичне мистецтво або антикваріат, лише епізодично купують твори сучасного мистецтва.