Ландшафтний фітодизайн

1) вапнування (переважно в нечорноземній зоні: внесення в підзолисто-дернові ґрунти вапняних добрив для заміни в ґрунтово-поглинальному комплексі іонів водню та алюмінію іонами кальцію, що нівелює кислотність ґрунту);

2) гіпсування (для ґрунтів солонцево-солончакового ряду: внесення гіпсу, кальцій якого замінює в ґрунті натрій, для зменшення лужності; внесення меліоранта в цьому випадку чергують із плантажем, культивуванням, оранкою, лущенням, промиванням і застосуванням рослин-сидератів та сівозмін);

3) підкислення (внесення в лужні та нейтральні ґрунти сірки, дисульфату натрію, піриту тощо);

4) внесення органічних та мінеральних добрив і ґрунтосумішей у значних дозах, яке зумовлює істотне поліпшення режиму живлення ґрунтів, наприклад піщаних.

Добрива можна класифікувати за такими ознаками: походженням (мінеральні та органічні); агрегатним станом (рідкі, напіврідкі, тверді); способом дії (прямі та опосередковані); способом їх внесення в ґрунт (основні, припосівні, підживлювальні, внутрішньоґрунтові, поверхневі). Добрива вносять для поповнення запасу поживних речовин у ґрунті, таких як фосфор, калій, азот. Добрива, які треба вносити окремо, називають простими. Це так звані азотні, фосфорні та калійні добрива. Складні добрива - ті, у які входить кілька компонентів (наприклад, нітрофоска - фосфор, азот і калій).

Органічні добрива - добрива, які містять елементи живлення рослин переважно у формі органічних сполук (гній, компости, торф, солома, зелене добриво - рослини-сидерати, мул-сапропель, пташиний послід, біогумус, фекалії, перепріла тирса та деревна кора, промислові та господарські відходи тощо). Іноді їх вносять комплексно (верховий торф + гній, свинячий гній + вапно тощо).

Органо-мінеральні добрива - гумінові добрива, що складаються з органічної речовини та зв'язаних із нею хімічних або адсорбційно-мінеральних сполук (гумофос, гумофоска, торфо-аміачні добрива, торфо-мінерально-аміачні добрива, гумати натрію та амонію).

Мікродобрива - добрива, що містять мікроелементи, речовини, які рослини споживають у невеликій кількості (борні, мідні, марганцеві, цинкові, кобальтові, молібденові й ін.), а також полімікродобрива, у складі яких два і більше мікроелементів (наприклад, хелати - сполуки органічних речовин з металами: Zn, Cu, B, Mo, Fe, Co).

Бактеріальні добрива - препарати, які сприяють поліпшенню живлення рослин (поживних речовин вони не містять, але містять корисні для рослин ґрунтові мікроорганізми). Це такі добрива, як нітрагін, азотобактерин та фосфорбактерин.

Добрива тривалої дії - це добрива, які розкладаються поступово протягом тривалого часу залежно від потреби в них рослин (наприклад добриво «Апіон» - від рос. «автоматический питающий и осмотический насос» - спеціальна форма добрив, яка забезпечує локальне підконтрольне живлення в зоні корененасиченості рослин протягом усього вегетаційного періоду та містить азот, фосфор і калій у співвідношенні 18:6:18, мікроелементи й гумати).

Посадкові ґрунтосуміші, які підвищують уміст гумусу в ґрунті, використовують у процесі вирощування більшості декоративних рослин. До їх складу входить дернова, листяна, компостна та торф'яна земля, багата органічними складниками. Крім того, у суміші як розпушувачі додають пісок, тирсу, подрібнену деревну кору.

Дернова земля - це продукт розкладу трав'яного дерну з додаванням гною.

Листяна земля - продукт розкладу листя дерев (липи, берези, клена) та чагарників.

Перегнійна земля утворюється в результаті повного розкладу свіжого перегною та соломи протягом 1-3 років.

Компост - органічне добриво, що складається з різних компонентів (господарські відходи, торф, перегній, деревний попіл тощо). Склад посадкових ґрунтосумішей буває різний, наприклад: для ялиць - 2 частини глинистої дернової землі, 3 частини листяної землі, 1 частина торфу, 1 частина річкового піску; для ялівцю звичайного та прибережного - 2 частини торфу, 1 частина глинистої дернової землі, 2 частини річкового піску; для листяних порід - у суміші піску та торфу потрібно в 2 рази менше, ніж для ялиці та ще додатково 1/2 об'єму старого компосту або перегною. Використовують спеціальні посадкові добрива («Кеміра», «Агрикола»). Для посадки ацидофілів, наприклад рододендронів - посадкову яму заповнюють сумішшю кислого торфу, хвойної та листяної землі, річкового піску (3:1:2:1). До неї додають повне мінеральне добриво. Для поліпшення механічного складу використовують хвойну землю, яку готують із хвої, кори хвойних дерев, крім тиса.

8.3 РОБОТА НА ДІЛЯНЦІ ЗАМОВНИКА

Для одержання достовірних результатів велике значення має відбір зразків у полі (у найбільш типовому місці) та правильне їх зберігання (у повітряно-сухому стані). Зразки для вивчення генезису ґрунту можуть бути відібрані з генетичних горизонтів ґрунтового розрізу (які мають морфологічні відмінності) і підгоризонтів ґрунту. Один розріз закладаєть за умови рівномірного рельєфу на 4-5 га. Беруть зразки також із декількох точок поля (статистично достовірно - 16 точок), середню пробу з яких після перемішування використовують для вивчення агрохімічних властивостей. Якщо ґрунт не потребує детальних досліджень (відсутні підозри стосовно засолення тощо), то змішаний зразок складають з 15-20 індивідуальних проб, відібраних рівномірно по всій площі ділянки з поверхневого орного горизонту. Крім того, відбирають суцільні зразки ґрунту масою близько 100 г для фізичних досліджень (об'ємна маса). Для визначення типу ґрунту достатньо інформації про зовнішні ознаки верхнього шару ґрунту, склад рослинності, особливості рельєфу та кліматичної зони. У випадку неоднорідного рельєфу відбір зразків проводять у межах тієї чи іншої форми рельєфу або його частин, якщо вони відрізняються за рівнем ґрунтових вод (бажано посередині кожної ділянки, зайнятої певною формою рельєфу, або як мінімум у трьох місцях, рівномірно віддалених одне від одного, за наявності схилу). Для більшої точності всі зразки аналізують окремо, а потім уже статистично розраховують показники для кожного горизонту. Кожен зразок масою 500 г упаковують у тканинний мішечок та маркують. Обов'язково треба навести розраховані норми витрат добрив, органіки та меліорантів на одиницю площі. Необхідні показники, за якими визначають витрати на окультурення земель, дає аналіз ґрунту. З агрофізичних показників обов'язкові гранулометричний склад, іноді - питома та об'ємна маса, польова, гігроскопічна та максимальна гігроскопічна волога; з агрохімічних - уміст гумусу, розчинних форм нітратів, фосфатів та калію, прожарений залишок водної витяжки, рН, у разі можливого засолення - катіонно-аніонний склад водної витяжки ґрунту, потенційна кислотність сольової (КСl) витяжки ґрунту, ємність поглинання та розподіл обмінних основ. У деяких випадках (гідроморфні ґрунти, підзолистий ряд, засолені ґрунти) вивчають гідролітичну кислотність. Рідко проводять санітарно-мікробіологічні дослідження для виявлення патогенної мікрофлори. У промислових зонах іноді вивчають уміст речовин-забруднювачів (детергенти, важкі метали, нафтопродукти). Паралельно з'ясовується рівень залягання ґрунтових вод (в тому числі наявність верховодки на щільних водоупорах, прихованих джерел), наявність поблизу водойм, відстань до них, можливість паводків та підтоплення території. Обов'язково також відбираються зразки поливної та ґрунтової води, для зясування їх катіонно-аніонного складу, рівня загальної мінералізації, основних санітарних характеристик. На базі отриманих результатів дослідження робиться висновок про можливість їх використання в якості поливної та питної.

РОЗДІЛ 9. ОСНОВИ МЕЛІОРАЦІЇ ТА КОНСТРУЮВАННЯ ҐРУНТІВ

9.1 ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ

Планування територій - процес врегулювання використання територій, що полягає в створенні та втіленні містобудівельної документаціїї, принятті та реалізації відповідних рішень. При теоретичному плануванні території використовується ряд затверджених місцевим відділом архітектури та планування важливих документів, таких як містобудівельна документація (текстові та графічні матеріли, за якими регулюється планування), проектна документація (див. розділ 5), генеральна схема планування території України та генеральний план населеного пункту, схема планування, детальний план , проект забудівлі території. Документ повинен бути узгодженим з місцевими та регіональними правилами забудівлі, вписуватись в інженерно-транспортну інфраструктуру, червоні лінії, взагалі лінії регулювання забудівлі, в принципи формиування архітектурно-просторової композиції забудівлі, відповідати цільовому використанню земель, де він розміщується, державним будівельним нормам (ДОСТам, «Державні будівельні норми України. Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи» тощо), враховувати державні, громадські та приватні потреби, юридично закріпленим за власником (документ на власність), забезпечувати раціональність розселення та визначення напрямку стійкого розвитку населених пунктів, враховувати визначення та раціональне розміщення територій житлової та громадської забудівлі, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій та об'єктів, санітарно-гігієнічні норми, норми протипожежної безпеки, обґрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудівлі території, на якій передбачена перспективна містобудівельна діяльність. Після узгодження на всіх рівнях, та затвердження в «Бюро технічної інвентаризації», приступають до практичного планування території, яке полягає в вирівнюванні, вертикальному плануванні, яке повинне забезпечити умови, необхідні для створення об'єктів та насаджень у відповідності до затвердженого проекту. По мірі проведення робіт особливу увагу потрібно звернути на технології створення спецоб'єктів, посадки дерев та кущів, на технології обробки ґрунту, створення ґрунтових конструкцій, та їх експлуатацію.

Розміщення в натурі насаджень, що проектуються здійснюють з дотриманням всіх розмірів прив'язки, вказаних в кресленнях. На об'єктах невеликих розмірів перенесення на місцевість контурів алей, доріжок, майданчиків, рослин проводять за допомогою вимірювальної стрічки, мотузки та транспортиру; на великих ділянках, за присутності забудівлі та насаджень, що ускладнюють огляд, - за допомогою геодезичних приладів (теодоліт, нівелір, мірна планка, бусоль тощо). Основні лінії проекту необхідно закріпити на місцевості забиванням кілків в наступних місцях:

- зовнішні межі ділянки - по кутам та через кожні 10-20 м;

- контури майданчиків - по кутам та в точках перетину їх дорожною та стежковою мережею, а також алеями;

- алеї та стежки - в точках злому вісі та через кожні 5 - 10 м по бровках;

- кола та еліпси, а також інші криві - в геометричних центрах та характерних точках;

- ряди дерев та чагарників - по вісі ряду, через кожні 5 -10 м;

- групи та масиви - в місцях висадки рослин по контуру групи чи масиву, детальна розбивка в межах контуру може проводитись безпосередньо перед викопкою ям.

Якщо немоливо прив'язати проектне рішення до елементів натури, то викликають представника проектної організації для з'ясування недоліків. Проект відправляють на доробку. Значними погрішностями вважають зміни в трассуванні алей та доріг, розміщенні споруд, майданчиків, квітників, груп дерев та чагарників, що порушують проект.Допустимими є наступні погрішності:

– бровок основних алей, доріжок, майданчиків - 0,5 м;

– криволінійних трас вторинних стежок - 1 м;

– солітерів та груп дерев та чагарників - 0,5 м;

– лінійних насаджень - 0,5 м від бровки алей;

– квітники - 0,3 м від бровки доріжок та майданчиків.

Роботи з озелененняповинні проводитись після облаштування підземних мереж, систем дренажу, закінчення робіт з вертикального планування, будівництва доріг та вивезення будівельного сміття. На ділянках сильнозасмічених або з занадто перетнутим рельєфом виніс проекту в натуру проводиться в декілька етапів.

9.2 ОСОБЛИВОСТІ ПОСАДКОВИХ РОБІТ

При створенні зелених насаджень основним матеріалом є саджанці дерев та чагарників. За віком та розмірами посадковий матеріал можна розділити на три основні групи:

– сіянці (одно- , двохрічні) та невеликі саджанці 3-річного віку, що використовуються при створені деревних масивів лісового характеру;

– стандартні саджанці 5-, 12-річного віку, висотою до 4-4,5 м - для посадки в парках та скверах, на вулицях, в декоративно-захисних смугах, при створенні насаджень житлових районів тощо;

– стандартні саджанці чагарників чагарників - 2 років (черенкованих) - 5 років (сіяних);

– крупномірні дерева (крупноміри) в віці 15-20 років - для висадки на головних магістралях, на центральних алеях елементів озеленення різного призначеня, по приватному замовленню.

Підготівельний етап. Роботи по озелененню територій об'єктів, рекомендується включати в загальний комплекс будівельних робіт з терміном закінчення до часу введення об'єктів в експлуатацію. Якщо об'єкт вводиться в експлуатацію в період, коли посадка зелених насаджень не допускається, посадочні роботи повинні бути проведені в найближчий посадочний період після введення об'єктів в експлуатацію. Роботи по озелененню прповодяться після побудови підземних мереж і споруд, звільнення території від належних зносу будівель, закінчення вертикального планування ділянки будівництва і побудови доріг і проїздів. Їх рекомендується здійснювати за проектами, затвердженими відповідними організаціями. Після проведення проектних робіт починається етап озеленення ділянки.

Вимоги до посадкового матеріалу. Посадковий матеріал повинен бути здоровим (без механічних пошкоджень крони та стовбура, без зовнішніх ознак пошкодження шкідниками та хворобами, повинен мати визрілі бруньки та повністю здерев'янілі верхівкові пагони ) і при завезенні його з районів, що знаходяться під карантином, повинен мати свідоцтво на дозвіл вивозу. Використовують дерева та кущі із здоровою, розвиненою, добре вираженою кореневою системою та достатньою кількістю мичкуватого коріння. Вік саджанців визначається за інтенсивністю росту дерева, агротехнікою вирощування, а також специфікою використання в озелененні. Згідно з ДОСТ-ами, що відображені в збірнику «Державні будівельні норми України. Ресурсні елементні розрахункові норми на будівельні роботи. Збірник 47. Озеленення. Захисні лісонасаждення. Багаторічні плодові насаждення. ДБН Д.2.2-47-99» регламентуються чіткі показники висоти стандартних саджанців та штаму, діаметр штаму, що враховується на висоті 1, 3 м, рекомендується певна кількість скелетних гілок та довжини кореневої системи для декоративних листняних та хвойних порід, вказуються стандартні розміри кореневого земляної грудки у відповідності до загального розміру саджанцю. Для хвойних пород також вказується висота саджанцю, діаметр його крони, розмір кореневої грудки землі, обов'язкова їх одновершинність (окрім ялини Тянь-Шанської), симетричність крони. Відповідні вимоги існують також до чагарників.

Строки та шляхи викопки посадкового матеріалу. Способи посадки дерев і чагарників, вибір необхідних знарядь і пристосувань залежать від розміру посадкового матеріалу, виду рослин і цільового призначення посадок. Способи обробки ґрунту - знезараження, удобрення, насипання шару рослинної землі - рекомендується призначати залежно від результатів механічного і хімічного аналізу ґрунту. Посадки дерев і чагарників пізньою осінню або ранньою весною дозволяється здійснювати в підготовлені посадочні місця без попередньої суцільної обробки ґрунту. Суцільна обробка ґрунту на площі озеленення повинна здійснюватися при весняних посадках - протягом поточного літа, а при осінніх - наступної весни. Викопування і посадка листопадних культур повинна виконуватися весною після відтавання ґрунту на глибину кореневої системи, але до розпускання бруньок, або восени після початку листопаду, але до початку стійких заморозків (краще після закінчення вегетації). При викопуванні восени слід врахувати, що коренева система продовжує певний час вегетувати після закінчення вегетації надземної частини, що забезпечує приживлення рослин.Такі деревні породи, як види шовковиці, гледичі, горіх грецький, види катальпи, берези, айлант найвищий погано витримують осінню викопку на зиму, тому їх викопують навесні перед самою посадкою. Викопування саджанців дерев і чагарників з оголеною кореневою системою потрібно робити викопочним плугом (ВПМ-2) та викопочних скоб. При невеликих розмірах розсадника викопку проводять гостро загостреною лопатою, не допускаючи рваних зрізів і розмочалення коріння. Висмикування рослин з землі - забороняється. Потрібно намагатися зберегти основну масу кореневої системи, не дозволяючи підрізки довгого, глибоко сидячого коріння. Саджанці чагарників викопують на глибину 30-35 см, 3-, 4-річні саджанці дерев - на 35-40 см, а більш рослі - на 45-60 см. Всі крупномірні саджанці , а також всі хвойні породи при літніх та зимових пересадках обов'язково беруть з грудкою землі. Чим більше дерево, тим грудка повинна бути більше. Загальноприйнятні розміри та форма грудки наступні: кругла, діаметром 60-80 см, глибиною 40-50 см; квадратна, розміром 0,8 Ч 0,8 м або 1 Ч 1 м, глибиною - 0,6 м. Діаметр грудки повинен перевищувати діаметр штамбу (діаметр стовбура на висоті 20-30 см.) мінімум вдесятеро; у багатометрових дерев він часом досягає 1,5 м і більш. Висота грудки варіює залежно від розташування основної маси коріння. При глибокому заляганні кореневої системи висоту ґрунтової грудки збільшують; при поверхневому розташуванні коріння - грудка досить приземиста, але її діаметр істотно зростає. Діаметри крони листяних порід дерев і земляної грудки повинні бути рівні, для хвойних оптимальний діаметр кореневої системи в півтора-два рази більше розміру крони. Рослини не рекомендується турбувати в періоди цвітіння, формування нових пагонів, листя, плодів і т. п. Відповідно, доводиться збільшувати габарити земляної грудки, до мінімуму скорочувати інтервал між викопкою та доставкою крупноміра до «місця прописки». У активний період вегетації відносно безпечна лише посадка дерев, вирощених в спеціальних контейнерах або акуратно викопаних за допомогою механічного устаткування. Дерева з грудкою рекомендують викопувати механізованим шляхом. Запакування дерев проводять в дерев'яні ящики, а приїх відсутності щільно обв'язують брезентом, або мішковиною (бажано з натуральних матеріалів). При цьому ширина траншеї складає 30-50 см, а глибина на 10-20 см перевищує висоту грудки. При обшивці грудки щити спочатку закріплюють з двох боків, а потім закріплюють 2 зовнішніх щити, які більш широкі в порівнянні з першими. Щити збивають гвіздками, а верх обшивають дошками. Після цього підкопують грудку знизу, обшивають краї дна дошками, а потім підрізають грудку знизу залізним тросом та перекидають її набік. Потім підшивають середину дна. В Європі грудку упаковують в корзину з мішковини і сталевої сітки (бувають і інші варіанти упаковки). Якщо саджанці викопані без грудки, то їх сортують відповідно до встановлених стандартів за ознаками розвитку, за якістю кореневої системи, штамбу та крони. Листя, не опале до часу викопки саджанців восени, видаляють без пошкодження бруньок. При загальноприйнятих термінах озеленення - з квітня по жовтень - посадка крупномірів (рослин віком від 15 до 20 років) стає проблематичною. Коренева система саджанців при посадці повинна бути у вологому стані ( для хвойних в першу чергу). При пересадці крупномірів рослини починають готувати «в крупноміри» з моменту проростання, або за декілька років до переселення на постійне місце. Сіянці раз в два-три роки пересаджують, надаючи їм для розвитку оптимальну площу, формуючи підземну і надземну частини кожного екземпляру. Намічені до пересадки дорослі рослини в кінці осені глибоко обкопують на певній відстані від стовбура. Перерубане коріння замазують садовим варом, потім засипають траншею рихлим ґрунтом. Щоб коріння не «втекло», в обкреслене пристовбурове коло вносять добрива. В результаті формується компактна коренева система, що обплітає невеликий пласт землі. Дерево або великий кущ викопують з ґрунту, коли ґрунт добре промерзне і вже не обсипається з коріння. Попереднє «виховання» кореневої системи мінімалізує втрати. Збереження грудки забезпечується різними способами. Іноді грудку витримують декілька днів, поки промерзне поверхневий шар. Грудка стає монолітною і, при дотриманні певної обережності, доставляється до місця посадки без додаткової упаковки. Листопадні дерева і чагарники в пізньоосінній, зимовий або ранньовесняний період можна садити з оголеною кореневою системою. Вічнозелені дерева і чагарники (хвойні та листяні) краще взагалі пересаджувати із закритою кореневою системою - в пакетах, контейнерах або з упакованою грудкою. Ями або траншеї копають наперед відповідно до стандартів (відповідність ями кому землі), залежно від ґрунту в якому виросли рослини, що пересаджуються. Пересадку здійснюють в природній ґрунт або із заміною ґрунту до 100 %. Після посадки дерев або чагарників ґрунт повинен бути добре утрамбований. Викопаний посадочний матеріал, якщо його не відправляють негайно до місця робіт, повинен бути прикопаний в місцях підходу транспорту.

Прикопування саджанців. Для цього риють канаву глибиною та шириною 30-40 см в напрямку, перпендикулярному переважаючим ґрунтам, під нахилом 45є. На навітряну стінку вкладають сіяянці та засипають кореневу систему разом з нижньою частиною стволиків рихлою землею. В тимчасовому прикопі саджанці та сіянці зберігаються від кількох днів до одного місяця. Зимове прикопування посадкового матеріалу проводять на територіях, що не підтоплюються, та захищених від вітру, з легкою піщаною, супіщаною та легкосуглинковою землею. Глибина траншей для деревних саджанців повинна бути - 50-60 см, для чагарників - 40-45 см, ширина траншеї - 1-1,5 м. Одну із стінок викопують під кутом 45є і на неї вкладають сіянці та саджанці верхівками в напрямку переважаючих вітрів, коріння засипають пухкою землею, ущільнюють. З початком морозів рослини утеплюють шаром снігу до 100 см, вкриваючи поверх снігу соломою або іншими мульчуючими матеріалами.

Транспортування саджанців. Саджанці дерев і чагарників при перевезенні їх по залізничних і водних коліях повинні бути упаковані. Перевезення саджанців дерев і чагарників автомобільним і гужовим транспортом повинно проводитись корінням вниз, похилими ярусами, з укриттям брезентом. При завантаженні крупномірного посадкового матеріалу з опорою на задній борт останній повинен бути ізольований м'якою накладкою або повинен лежати на спеціальних дерев'яних прокладках, що дозволить зберегти крону і збереже кору від механічних пошкоджень. Земляна грудка, при необхідності, зміцнюється дошками. Втім, навіть укладене у такий спосіб восьмиметрове дерево значно підноситиметься над дорогою. Щоглова сосна може не пройти під залізничними мостами, лініями електропередач або застрягне в тунелях. Гілки хвойних порід в мороз стають крихкішими, а молоді пагони листяних культур особливо чутливі до вітру і холоду. Ці особливості слід врахувати при транспортуванні, захистити уразливі частини крупномірів від несприятливих дій. Розміщення вантажів і людей на посадковому матеріалі, що перевозиться, не допускається. Дерева і чагарники, призначені для посадки із земляною грудкою, можна перевозити на всіх видах транспорту з щільно упакованою грудкою. Тип упаковки грудки залежно від його розміру і щільності ґрунту встановлюється проектною організацією одночасно з визначенням розміру грудки (корзини, тюки, мішки, фанерні ящики, пластикові контейнери, поліетиленові пакети тощо). Коріння хвойних дерев у віці більше 8 років у всіх випадках упаковуються в жорстку тару. Посадковий матеріал з грудкою, доставлений на місце, повинен бути до посадки прикопаний або притінений. Саджанці дерев і чагарників, доставлені на місце в упаковці, або без неї, повинні бути негайно розпаковані і прикопані. Саджанці дерев і чагарників, доставлені на місце восени для весняних посадок, повинні бути надійно захищені від промерзання (див. прикопування саджанців). Коренева система повинна підтримуватися у вологому стані до остаточної висадки матеріалів в призначені місця. Дозволяється перевезення посадкового матеріалу автотранспортом без упаковок, якщо дно та стінки кузова автомобіля обкладається мякою вологою соломою. Попередньо рекомендується занурювати коріння саджанців в глиняну або земляну бовтанку. При цьому, саджанці вкладають корінням вперед на дно кузова. При перевезенні саджанців до 2 м їх встановлюють з нахилом до заднього борту та вкривають корені вологим пакувальним матеріалом ( солома, тирса, мох, мати, тощо). Невисокі саджанці можна грузити також і горизонтально - коріння до коріння.Піднімати при цьому їх над бортом автомобіля забороняється. У всіх випадках рослини накривають брезентом, мішковиною, рогожою або синтетичною плівкою, та закріплюють мотузками. Дозволяється перевезення рослин з замороженою грудкою без пакування.

Способи та норми посадки. Найбільш поширені способи посадки рослин - рядовий, квадратний, прямокутний, трикутний, шахматний, діагональний. При рядовому, квадратному та діагональному шляхах зберігається можливість механізованого способу посадки та догляду за рослинами. Застосування рядового способу розміщення рослин забезпечує відстань між рядами 1-2 м та 2-3 м, а в рядках - 1-2 м. При квадратному способі обробка ґрунту проводиться в двох взаємно перпендикулярних напрямках з наявністю ділянок в 6-7 м з кожного боку для розвернення агрегату для обробки.шахматний шлях забезпечує обробку ґрунту в двох напрямах, що взаємно перетинаються. При діагональному шляху, обробка ґрунту проводиться без наявності спеціальних розворотних зон. Застосування квадратного та діагонального шляхів забезпечує рівномірний розвиток підземних частин рослини. Нормальна життєдіяльність рослини забезпечується в подальшому щільністю насаджень.

Строки та правила посадки. Висадку дерев та чагарників проводять в відповідності до дендрологічного проекту в раніше підготовлені ями, траншеї, котловани, що викопуються ямокопачами, ямобурами, ковшовими екскаваторами або вручну. Розмічення посадкових ям проводиться відповідно до робочих креслень з допомогою рулетки або вимірювальної стрічки. Висадку стандартних саджанців здійснюють в посадкові ями глибиною 0,8 м, діаметром до 1 м. Під крупноміри готують ями діаметром, рівним від 1/5 до 1/4 висоти стовбура дерева, що пересаджується, та глибиною - 1 м. Саджанці чагарників висаджують в ями діаметром 0,5-0,7 м та глибиною близько 0,5-0,6 м. Розміри ям і траншей для посадки дерев і чагарників за відсутності відповідних вказівок в проекті рекомендується призначати згідно загальноприйнятих вказівок (на 20-30 см більше кому). Ями і траншеї для посадок з метою забезпечення їх провітрювання повинні бути вириті не менше ніж за 1- 5 днів до посадки дерев. При посадці на міських вулицях викопування ям і траншей допускається безпосередньо перед висаджуванням дерев. Розриви в часі більше 7 днів між підготовкою посадкових місць і посадкою дерев і чагарників встановлюються проектом. Ями і траншеї для посадки дерев і чагарників без земляної грудки повинні бути заздалегідь засипані рослинною землею на половину глибини. Ями і траншеї для посадки дерев і чагарників із земляною грудкою засипаються рослинною землею з щільним утрамбовуванням до рівня низу грудки. При висадці рослин з оголеною кореневою системою в викопану посадкову яму насипають рослинну землю горбиком, який не перевищує 1/2 глибини ями. Потім на нього встановлюють рослину з розправленим корінням і проводять засипку ями невеликими порціями ґрунту. Після точного розміщення дерева в заплановане місце, починається засипка грудки рослинною землею з пошаровим і послідовним ущільненням землі навколо грудки до його верхньої частини; щоб уникнути просідання і нахилу рослини; грудку ретельно з усіх боків ущільнюють землею і стежать за тим, щоб не утворилися пустки. Засипка траншей навколо грудки взимку повинна робитися талою рослинною землею. Можна використовувати і замерзлу землю, але тоді її треба розмільчити до розміру кукурудзяного зерна. Встановлення рослин з грудкою до ями або траншеї повинно здійснюватись із забезпеченням положення кореневої шийки на рівні поверхні землі після осідання ґрунту. Звільнення грудки від упаковки повинне здійснюватись після остаточного розміщення рослини. При пухкому ґрунті земляної грудки упаковку з-під грудки дозволяється не витягувати.

Контейнерні рослини перед посадкою занурюють контейнером в воду, доки не вийде повітря та грудка добре не просякнеться водою, а потім обережно вибивають вологу торфяно-земляну грудку з контейнеру різкими але не сильними шльопками по дну контейнера та з боків, попередньо положивши контейнер на бік. При цьому рослину підтримують обережно біля кореневої шийки за стовбур (операцію краще проводити вдвох). Глибина ями повинна бути на 20 - 30 см більше висоти торфяно-земельногої грудки, та на 30-40 см ширше. Потім встановлюють її на попередньо щільно утрамбовану землю на дні ями так, щоб верхні краї кореневої грудки саджанцю ледве піднімалися над рівнем ями (максимум - 5см), ураховуючи можливу просадку рослини, щоб запобігти можливому зануренню та подальшому замуленню кореневої шийки, що може викликати захворювання та загибель рослини. Ущільнення землі призасипці повинне здійснюватись від стінок ями або траншеї до центру. При посадці саджанців з оголеною кореневою системою коренева шийка також повинна виступати на 5-10 см над краєм ями. Іноді в якості рівня, за допомогою якого визначається положення кореневої шийки саджанця, використовують при висадці черенок лопати, який горизонтально та діаметрально кладеться зверху на посадкову яму. При посадці крупномірів з незамороженою грудкою діаметр посадкової ями повинен бути на 0,6-1 м широкіше діаметру грудки та на 30-35 см глибокіше. Посадка крупномірів з мерзлим комом здійснюється в раніш викопані ями, діаметр яких на 1 м широкіше діаметра грудки. Із землі, що залишилася навколо стовбура, роблять поливні лунки з висотою бортиків 6-10 см.

При посадці крупномірів їх закріплюють з допомогою розтяжок. Розтяжки закріплюються на стовбурі хомутами з м'якими прокладками на висоті 0,8-1 м (можна використати мішковину, накладаючи постійні пов'язки в вигляді вісімки: першу - біля вершини кола, другу - на висоті 0,5 м від землі ) і підтягаються у міру ослаблення. Кілки для закріплення розтяжок готують попередньо. Кріпильні розтяжки фіксують дерево в заданому положенні мінімум рік; при необхідності (наприклад, після ураганного вітру) рослину вирівнюють і знов прив'язують до кілків. Якщо крупномір починає активно рости, мотузки трохи ослабляють, щоб вони не пошкодили кору. Іноді замість розтяжок застосовується спеціальна система підв'язки - сталеві розтяжки і анкери. Іноді, щоб уникнути пошкодження кори, стовбур обертається декількома шарами товстої мішковини з дерев'яними прокладками, поверх яких і кріпляться розтяжки. Анкерне кріплення розташовується за межами грудки дерева. Це дозволяє у міру можливої усадки грудки дерева в ямі підтримувати посаджене дерево у вертикальному положенні. У місцях з інтенсивним пішохідним рухом улаштування розтяжок необов'язкове. В цьому випадку при діаметрі грудки до 1 м дозволяється здійснювати закріплення дерева за допомогою двох кілків. Звичайні посадкові кілки, для закріплення стандартних саджанців, повинні забиватися в ґрунт до висадки. Кілок повинен мати товщину у верхньому відрізі 3-5 см. Довжина кілка повинна відповідати розміру штамбу плюс глибина ями і 15 см на забивання кілка в дно ями. При високому штамбі висота кілка над землею повинна бути не менше 1,5 м. Кілок повинен забиватися від дерева з боку пануючих вітрів. При алейних посадках і на вулицях кілки повинні встановлюватися в ряд і забарвлюватися під колір кори дерева. Фахівці радять орієнтувати крупномір по сторонах світу так, як дерево розвивалося раніше. Помилка при орієнтуванні може привести до морозобоїн та сонячного опіку стовбура (мішковина). Місце посадки (колишню яму) захищають від морозу мульчуючим шаром (суха торф'яна крихта, тирса, кора, ялинове гілля); поверх «шуби» можна насипати сніг. Пошкоджені в процесі перевезення гілки і коріння повинні бути зрізані. Крупні зрізи і місця пошкоджень штамбу і гілок належить покривати садовою мастикою. Висаджена рослина при рядових і поодиноких посадках повинна бути оточена лункою за розміром посадкової ями і негайно після посадки добре полита водою. Взимку полив не потрібен. Він здійснюється тільки після потепління та відтавання верхнього шару ґрунту. Землю, що осіла після першого поливання, треба доповнити наступного дня і добре ущільнити, після чого рослину слід повторно полити. Подальші поливання після посадки рослин повинні здійснюватись відповідно до проекту. Після зимової посадки весною, після просідання, ґрунт підсипають і сильно ущільнюють. Після відтавання землі, дерево може похилитися. Якщо це відбудеться, мотузки послаблюють, вирівнюють і знову прив'язують. Розтяжки повинні тримати крупномір не менше одного літнього сезону, після чого їх знімають. Лунки дерев, висаджених на тротуарах вулиць з інтенсивним рухом пішоходів, повинні бути покриті решітками.

При цьому необхідно знати , що листопадні породи краще переносять посадку, в порівнянні з хвойними. Краще витримують пересадку рослини з поверхневою кореневою системою, ніж з глибокою стрижневою. Добре приживаються види липи, гіркокаштану, клени польовийта гостролистий, клен-явір, айлант, види платану, софора японська, види тополі. Серед хвойних добре переносять пересадку біота, види ялини, тису. Досить погано переносять пересадку види сосни, берези, буку, катальпи, горобини. Із чагарників добре переносять пересадку види спірей, самшит, види ірги, бірючини, бузку, вейгели, дейцій, садових жасминів тощо.

Сіянці та дрібні саджанці висаджуються в борозни під плуг, або по окремості вручну. При посадці рослин під плуг робиться спочатку однокорпусним плугом плужна борозна. Потім посадковий матеріал розміщується з боку відваленого пласту в нахиленому стані. Наступною плужною борозною кореневі системи засипаються пластом землі. Посадка дрібних рослин здійснюється також з допомогою посадкових машин. Ручна посадка сіянців та дрібних саджанців проводиться за допомогою меча Колесова, мотики, садової лопати, двозубої вилки та загостреного кілка. При посадці рослин з оголеною кореневою системою, коріння попередньо занурюють в бовтанку, що складається з розчину глини та коров'яка. Хвойні культури висаджують тільки з комом.

Саджанці витких рослин висаджують в посадкові ями, розміри яких забезпечують найкращі умови для розвитку кореневої системи. Попередньо ґрунт із ями прибирають та замінюють більш родючим з добавкою поживних речовин. Посадку здійснюють безпосередньо біля опори, або на певній відстані від неї таким чином, щоб під час дощу в посадкові ями не потрапляла вода. Різні види витких рослин вимагають постійної підгодівлі добривами, іноді підкислення ґрунту.

Догляд за саджанцями. Процес догляду починається задовго до початку активної вегетації. Ще до посадки у листяних порід можна шляхом формуючого обрізання на 10-30 % зменшити об'єм крони, щоб відновити баланс між надземною і пошкодженою підземною частинами рослини. Хвойні рослини та кінські каштани не обрізають. У плодових культур, що "прокинулися", безжально видаляють квіткові пуп'янки. Для відновлення коріння земляну грудку обробляють стимуляторами коренеутворення. Також вносять у вигляді розчину в ґрунт весною інші речовини, що прискорюють ріст коріння. У арсеналі «деревних реаніматорів» є різні препарати, зокрема запобігаючі обпаданню листя або хвої в період адаптації, стабілізуючі обмін речовин, а також призначені для боротьби з садовими шкідниками. Першу порцію добрив, зокрема у вигляді пігулок пролонгованої дії, вносять у ґрунт під час посадки (наприклад препарат «Апіон»), надалі підгодівлю проводять по спеціальній схемі. Сучасні добрива мають збалансований склад, їх зручно вносити, оскільки вони випускаються у вигляді великих пігулок і не розчиняються водою (щоб попередити вимивання), а розкладаються ґрунтовими бактеріями, ферментами коріння, період активності яких співпадає з періодом активного зростання дерева. Бактерії вивільняють елементи живлення, перетворюючи їх на зручну для засвоєння рослинами форму. Термін дії - від дев'яти місяців до двох років з моменту внесення. Запорука успіху - створення оптимального режиму вогкості в зоні залягання кореневої системи і відповідного рівня вогкості повітря на рівні крони. Протягом декількох років після «новосілля» роблять некореневу підгодівлю, розпилюючи розчин добрив по листяній поверхні. Не варто зразу ж задерняти приствбурові кола - суцільний газон краще «розстелити» під деревами через декілька років після посадки. Для кожного виду рослин підбирають індивідуальний режим «водних процедур». Після посадки стандартних саджанців проводиться інтенсивний полив із розрахунку 25 л на 1 дерево, 12 л - на 1 кущ, та 20-30 л - на 1 погонний метр живоплоту. Полив бажано здійснювати у вранішній та вечірній час, по охолодженій ґрунтовій грудці. Поливати крупноміри, посаджені в найпоширеніший середній (по механічному складу, родючості, що містить гумус) ґрунт, починають в квітні, після відтавання корененасиченої зони. При цьому під час посадки, якщо висота посадкової грудки перевищує 60 см, бажано проводити полив не тільки по поверхні грудки, а й глибинних шарів кореневої грудки по спеціальним трубам, які вкопуються до самого дна посадкової ями при посадкових роботах. Використовуються також спеціальні бури для поливу. В перше літо до середини серпня дерева поливають в дощову погоду 2-3 рази на тиждень, в суху 3-5 разів. Норма поливу для нестандартних саджанців складає 30 літрів води на один метр висоти дерева за 1 раз поливу. Як найкращий спосіб - точковий капілярний полив безпосередньо під коріння. Зберегти воду від випаровування в пристволовому колі допоможуть мульчуючі матеріали, вони ж сильно пригнічують ріст бур'янів, позбавивши їх сонячного світла. Крона щодня обприскується шляхом дрібнодисперсного розпилювання води протягом 30-40 хв рано вранці і пізно увечері. Для прискореної адаптації рослин після пересадки застосовують регулятори росту рослин з групи ауксинів і проводять підгодівлю мінеральними добривами (бажано некореневими). Регулятори зростання групи ауксину призначені для відновлення кореневої системи дорослого дерева - крупноміру. Препарати цитокінинової і гібберелінової групи стимулюють швидку адаптацію надземної частини крупноміру, оптимальний розвиток листя. Розростання підземної і надземної частин звичайно відбувається почергово, тому найбільш корисно обробляти по черзі то надземну, то підземну частини рослини. В наш час використовуються достатньо ефективні стимулятори коренеутворення («Гетероауксин», «Кореневін», «Гербамін», «Біоплекс», «Ратіофарм», «Чаркор»), оскільки в першу чергу від стану коріння залежить живлення дерева. Дощування можна суміщати з підгодівлею мінеральними добривами. Використовують сечовину по нормі 1 г/л води, або 0,2 % розчин аміачної селітри, 0,5 % розчин суперфосфату, 0,4 % розчин хлористого калію. Підгодівлю з дощуванням проводять у два етапи - в початковій фазі зростання і розвитку (азотні добрива) і у фазі повного розвитку листя (повний комплекс мінеральних добрив). Підпушення пристволових кіл та мульчування використовуються для поліпшення аерації (насичення повітрям) ґрунту. Кисень краще доходить до кореневої системи дерева. Глибина підпушення 5-6 см, не більше, оскільки можна пошкодити кореневу систему. Але при догляді за хвойними деревами не допускається підпушення і перекопування пристволових кіл з метою збереження специфічних мікроорганізмів, необхідних для життя хвойних рослин. Що стосується стовбура крупномірного дерева, то для знищення вогнища зимуючих шкідливих комах потрібно видаляти відмерлі ділянки кори. Пошкоджені ділянки кори відразу при посадці слід замазувати садовим варом або фарбою. Для захисту від гризунів навколо нижньої частини стовбура кріпляться металеві грати. Ще одну небезпеку для дерев - крупномірів представляють сонячні опіки. Особливо страждають від них вічнозелені рослини. Влітку (для вічнозелених і взимку) бажано притіняти крупномір, і лише при цьому в жаркі дні окропляти крону водою ( щоб не викликати опіків). У перші роки після пересадки крупноміри особливо схильні до грибних інфекцій і страждають від нападів шкідників. Існує безліч фунгіцидних («Купроксат», «Бордоська рідина», «Бейлетон» та ін.) і інсектицидних («Бі-58», «Актара», «Маршал» та ін.) препаратів, які слід застосовувати профілактично і при появі ознак захворювання. Для профілактики краще використовувати препарати широкої дії. Всі ці заходи сприяють кращій приживлюваності рослин і дають добрі результати. В окремих випадках, при літніх пересадках (що не дуже бажано), для покращення приживання листя рослин обробляють антитранспірантами ( 5-13 % латекс, 6-8 % бутилкаучук).

Посадкові роботи повинні фіксуватися в журналах робіт з вказівкою метеорологічних умов під час посадки, якості посадкового матеріалу і його стану.

9.3 ДОГЛЯД ЗА ДЕРЕВНО-ЧАГАРНИКОВИМИ НАСАДЖЕННЯМИ

Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, обприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників. З бур'янами борються механічним способом (прополювання, зкошування).

Для усунення негативного впливу ущільнення ґрунту і ефективного підживлення дерев проводять дренування пристовбурних лунок. Для цього навколо стовбура на відстані 60-80 см робиться 5-8 свердловин діаметром 7-12 см на глибину 50-80 см. Свердловини заповнюються компостом, перегноєм або деревною тирсою в суміші з торфом і мінеральними добривами. Дренування, яке сприяє активізації росту кореневої системи, проводиться восени через 3-5 років.

При механічному пошкодженні стовбурів або видаленні гілок деревина пошкоджується різними цвілевими грибами і бактеріями, що зумовлює утворення дупел. Для збереження таких дерев необхідний своєчасний догляд за утвореними дуплами і ранами.

Для нормального росту й правильного розвитку дерев здійснюють догляд за кроною протягом усього життя рослин. Обрізають дерева навесні до розпукування бруньок або восени після опадання листя. У дерев видаляють порослеві пагони, які утворюються біля кореневої шийки, а також на стовбурах в міру її появи. Сухі пошкоджені та хворі гілки обрізують у міру їх виявлення впродовж року.

Під час догляду за деревами застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне й омолоджувальне. Формувальне обрізання дерев проводять у рядових та алейних насадженнях з метою збереження природної або штучної форми рослин, рівномірного розташування скелетних гілок. Розрізняють слабке, помірне і сильне обрізання, ступінь якого залежить від виду дерева, його віку і стану крони. Формувальне обрізання рекомендується здійснювати ранньою весною, до початку вегетації (кінець лютого-квітень). Крони швидкорослих порід у місцях, де потрібно зберігати певну висоту і форму, обрізують щороку і один раз за 2-4 роки у повільноростучих (в'яз, дуб і липа). При обрізанні повільноростучих дерев в основному вкорочують однорічні прирости і лише окремі гілки обрізують до дво-трирічної деревини. Санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізують підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування. Санітарне обрізання потрібно проводити щороку протягом вегетаційного періоду. Також під час санітарного обрізання проводять зпил перестійних дерев та сухостоїв з подальшою їх заміною новими рослинаи. Омолоджувальне обрізання виконують лише в дерев, які добре витримують підстригання та обрізання і вершина яких почала всихати, а ріст пагонів припинився. При цьому сильно вкорочують (на 1/2 - 3/4 загальної довжини) старі гілки, залишаючи, якщо це можливо, одну-дві гілки другого порядку. Омолоджують дерева навесні, поступово протягом двох-трьох років. Помірне та слабке омолоджування передбачає обрізання частини крони, а сильне - зріз крони до основи скелетних гілок.

Обрізування кущів передбачає їх формування, поліпшення якості цвітіння й плодоношення. У кущів, квітки яких розвиваються з бруньок, закладених у попередній рік (бузок, форзиція тощо), слід обрізувати лише відцвілі суцвіття, проводять проріджування, омолоджування (вирізування старих скелетних гілок) та вкорочування пагонів з урахуванням розміщення квіткових бруньок. Показником потреби в обрізанні є зменшення приросту пагонів, зниження інтенсивності цвітіння та плодоношення. Омолоджування декоративних кущів (поодиноких, у групі та в живоплоті) проводять періодично, в міру появи старіючих та перерослих пагонів, які втратили декоративність. Це роблять навесні до початку росту. Формувальне обрізування кущів проводиться з метою створення декоративної штучної форми, підтримування заданої форми, прискорення росту бокових пагонів і збільшення густоти крони. Санітарне обрізування кущів проводиться з метою зрізування хворих, сухих та пошкоджених гілок щорічно протягом усього вегетаційного періоду.

Згрібати листя з-під групи дерев і чагарників забороняється, тому що це призводить до порушення потоку речовин в біогеоценозі, винесення органічних добрив, зменшення ізоляційного шару для ґрунту, який запобігає випаровуванню ґрунтової вологи та промерзанню коріння. Листя має залишатися на зиму під деревами, а весною його можна неглибоко прикопати або з допомогою механізмів змішати з ґрунтом, що приведе до його мінералізації. Згрібати листя слід лише тоді, коли воно негативно впливає на зовнішній вигляд (партерний газон, пам'ятники і меморіальні комплекси, площі, дитячі майданчики, спортивні комплекси, головні алеї зелених насаджень, галявини, квітники тощо).

Процес росту і розвитку дерев у містах відбувається в умовах підвищеної температури повітря і ґрунту. Спостерігається перегрів листя, пагонів і стовбурів дерев у літній час (особливо в містах степової зони). Сильне ущільнення ґрунту, його захаращеність будівельним та побутовим сміттям, надмірність або нестача вологи, наявність на пристовбурових площадках асфальтового або щебеневого покриття і т. п. погано впливають на формування і ріст кореневої системи. Все це в цілому знижує процеси росту і розвитку дерев, погіршує їх декоративний стан, різко зменшує тривалість життя в міських насадженнях. Тому догляд за деревами має брати до уваги особливості повітряного і ґрунтового середовища міст. Покращення мінерального, водного і повітряного режимів живлення дерев, використання біологічно активних хімічних препаратів і нових технологічних засобів, проведення агротехніки догляду з урахуванням особливостей росту крони і коренів дає змогу поліпшити обмін речовин, підвищити стійкість і декоративність рослин.

Основним в системі догляду за деревами є їх полив. Для росту і розвитку дерев однаково небезпечні і шкідливі як сухість ґрунту, так і його надмірне вологість. В умовах міської лісової зони оптимальною для росту і розвитку деревних порід є вологість ґрунту, яка становить 60-70 % її повної польової вологоємності. Зволоження тільки верхнього шару покращує розвиток поверхневої кореневої системи, яка легко може бути пошкоджена при посухах або при рихленні ґрунту. При визначенні норми поливу дерев необхідно брати до уваги ступінь інтенсивності випаровування вологи з поверхні ґрунту залежно від його стану (рихлий або ущільнений) і характеру покриття пристовбурної площадки (газон, щебінь, асфальт навколо лунки). У разі внесення добрив у посадках дерев треба пам'ятати про те, що одні мінеральні добрива не можуть створити структуру ґрунту і покращити його водно-повітряний режим. Для забезпечення сприятливих умов зростання дерев обов'язкове внесення органічних добрив - гною, торфу, різного виду компостів і рослинної землі. При догляді за деревними породами в різних умовах зростання необхідно брати до уваги біологічні особливості росту і розвитку крон і коренів дерев, а також розмір площі, що обробляється. Дотримання агротехніки догляду за деревами з урахуванням специфіки умов їх зростання є необхідною умовою створення стійких, довговічних і високодекоративних насаджень у місті.

Якщо основним фактором, який впливає на початок вегетації дерев у міських насадженнях, є режим доступу повітря до ґрунту, то тривалість вегетаційного періоду залежить від комплексу умов, і перш за все від ґрунтового живлення. Погіршення ґрунтових умов зростання особливо різко виражене в міських насадженнях, що посилює дію несприятливих факторів міського середовища. Це призводить до раннього пожовтіння і опадання листя. Тому, незважаючи на більш ранню появу листків, довготривалість періоду облистнення дерев у цих умовах зменшується в середньому на 5-20 днів (залежно від породи і метеорологічних особливостей року). Скорочення тривалості періоду облистнення знижує декоративне і санітарно-гігієнічне значення посадок, негативно впливає на ріст деревних порід і їх стійкість до несприятливих факторів міського середовища.

9.4 БАГАТОШАРОВІ ҐРУНТОВІ КОНСТРУКЦІЇ, РЕЖИМ ЇХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

У наш час є важливою проблема комплексного заміщення природних процесів та явищ як на основі фізичного створення штучних структур (дренажів, каналів, систем зелених насаджень, конструювання родючого субстрату - конструктозему), інтенсифікації функцій на ділянках природного ландшафта, що зберігаються (очистні споруди біологічного типу, подкормка мінеральними добривами рослинності та ін. ). Розглянемо перший шлях, який дозволяє нам штучно розрахувати кількість субстрату для оптимального функціонування рослинних. Він потребує створення особливої вертикальної структури ґрунтової конструкції в залежності від структури, щільності і пропорційного відношення різних пород дерев і чагарників, співвідношення штучних і природних покриттів території, від якого залежать умови розвитку кореневої системи та ін. Працюючи с природними компонентами ландшафту необхідно коректно розрахувати баланс між допустимими штучними змінами середовища та здатністю до адекватної їх компенсації самими компонентами. Багато фахівців пропонують створювати зелені сади на дахах будівель. Пропонується, що в основі повинен бути ґрунт товщиною 45 см, бутовий камінь, водостійка синтетична мембрана, яка забезпечує гідроізоляцію та цілеспрямований дренаж. Використовують переважно рослини с компактною кореневою системою характерні для даної кліматичної зони. Тобто, при неможливості створення природного ґрунту, можливе створення цільових ґрунтоподібних конструкцій, які б виконували тимчасово окремі ґрунтові функції: ґрунтоподібні конструкції під газони, спортивні площадки, деревні насадження. Необхідно усвідомити цільові властивості конструкції. На спортивному газоні, наприклад, де повинні рости газонні злакові рослини, що стійкі до витоптування та інших механічних пошкоджень, ґрунт повинен бути в міру сухим, витримувати певні механічні навантаження. По-перше необхідно задати оптимальний вміст води та повітря в кореневій зоні рослин. Води не повинно бути дуже багато, щоб коріння рослини не страждали від нехватки повітря, але й не потерпало від засухи. Верхні шари повинні мати підвищене водоутримання, а нижні - відводити надлишок води після дощів (дренувати корененасичений шар). Ця властивість високої фільтрувальної здатності ґрунту майже цілком визначається дисперсністю ґрунтових частинок та її ґранулометричним складом.