Ландшафтний фітодизайн

- на нешироких грядках не висаджують рослини, що утворюють широку та розлаписту розетку (всі гарбузові). Для таких овочів більш підійдуть широкі квітники округлої або прямокутної форми. В першу чергу звертають увагу на культури, які добре тримають «стрій».

- використовуються рослинні бордюри - рядова посадка рослин більшої або меньшої ширини. Вони здатні розмежовувати різні зони та планувальні лінії, а також самостійно виступати як ці лінії. За допомогою бардюрів можливим є створення малюнків будь-якої складності та конфігурації;

- цікавою є ідея створення з бордюрних овочевих рослин лабіринту. В плані він є простором із концентричних кіл, квадратів або інших геометричних фігур, розмежованих доріжками. В центрі композиції слід размістити який-небудь об'єкт «для зацікавлення» - мету подорожі в лабіринті (наприклад водограй, стіл, лави, сонячні часи, скульптуру тощо). Для цього потрібний невеликий рівний майданчик. Можна влаштувати лабіринт з чагарникових бордюрів, що буде прихованим місцем, де можна розмістити ягідні кущі, пряні трави, квіти та овочі. Ще оригінальнішим буде лабіринт з низеньких овочевих культур (види салату, коріандру, моркви, цибулі, меліси, базиліку, петрушки, капусти тощо), що виглядатиме як складний ковровий візерунок. Для бордюрів ідеальним видом є гіссоп лікарський - багаторічний напівчагарник, що навіть в зимовий час зберігає зелене листя та характеризується привабливим квітуванням. Його кущі підстригають після квітування, щоб зберегти їх форму. Гарні бордюри отримують з меліси, чебрецю (для низьких бардюрів, які потрібно стримувати від розповзання), чаберу, сальвії лікарської (особливо її строкатих форм). Після обрізки сальвія може квітувати повторно відтінками синього, фіолетового, рожевого та білого кольорів. При створенні цього бордюру є певні правила, дотримання яких є важливим:

1) бажано використовувати рослини одного сорту, або сорти, схожі за висотою та щільністю - інакше рівна лінія «зламається», та буде виглядати нечупарно;

2) при виборі рослин перевагу надають невисоким, щільним та стабільно декоративним кущам;

3) при створенні овочевих бордюрів перевага надається пізднім та середньостиглим сортам - за рахунок пізнього дозрівання вони довше зберігають декоративність;

4) створення оптимальних умов агротехніки - одинакових світла, поливу, ґрунтових умов для одинакових культур на всій протяжності бордюру, щоб бордюр виглядав одноманітно.

Основні вимоги та принципи планування грядок в стилі кантрі:

- основний матеріал для створення малих архітектурних форм в саду кантрі - це деревина. Дуже гарно виглядають перголи та альтанки з нетесаних жердин. Із цього ж матеріалу можна створити садові меблі: лави, столи, крісла, стільці. Дуже доречні елементи, плетені з верболозу: тини, корзини для посадки овочів, конуси и ковпаки для витких рослин (наприклад, гороху та квасолі). Із свіжозрізаного вербового пруття та вербових жердин можна створити живопліт і навіть невелику альтанку. Для цього напровесні, до розпускання листових бруньок, зрізають пагони або жердини з верби прутовидної, білої, сірої, тощо (не використовується верба козяча та ламка). «Кореневу» частину прута оброблюють стимулятором коренеутворення (наприклад «корневіном»). У невелику траншею висаджують черенки, надаючи їм необхідний напрям та закреплюють їх до вертикальних опор. Звично черенки розміщують паралельно один до одного під кутом або з перекрещуванням. Місця перетину потрібно закріпити, наприклад лубом або джутовим шнуром. Під час висадки необхідно обрізати верхівки пагонів - це стимулює развиток бічних бруньок, внаслідок чого живопліт станешвидше непроникним для огляду;

- предмети сільського вжитку та вироби народних промислів - характерні аксесуари грядок в стилі кантрі. Приваблюють увагу різні ніби-то раптові предмети: квітники в поливайках та відрах, садові діжки, розписані відповідно до стилю та кольору забудови, глечики, візки та тачки, пристосовані під вирощування розсади овочів та квітів тощо. Прикрасять грядки саморобні або куплені куплені в садовому центрі етикетки для рослин. Огороднє пугало, шпаківня, корзини та кринки - на своєму місці;

- головне в декорі грядок кантрі - романтизм, а також побільше гумору та веселого настрою;

- водні об'єкти прикрасять любий садочок, а тим більш декоративні грядки. Найприродніше виглядають невеликий пристінний водограйчик, стара водяна колонка або старий латунний кран. А якщо в ґрунт прикопати корито, попередньо встановивши його на піщано-гравійну подушку та підключивши трубу для забеспечення переливу, отримується дуже симпатична маленька водойма. Краї його можна замаскувати деревом, зробивши, наприклад, бортики з дошки та декорувавши квітковими горщиками з яскравими однорічниками та пряними трав;

- не потрібний ретельний догляд та підвищена увага;

- линії стежок можть бути плавно вигнутими. Краї доріжок та майданчиків не обов'язково мають чіткі межі з висадженими поряд рослинами (чебрець, очитки, гвоздика трав'янка та серо-блакитна, манжетка та інші культури, які здатні утворювати куртини та «подушки»;

- вони можуть виходити за межі мощення, пом'ягчуючи їх краї;

- велика кількість квітів, серед яких багато «дикунів». Із садових рослин перевага надається традиційно сільським (жоржини, флокси, рудбекії, калістефуси, соняшники (Helianthus annuus L.), косарики, люпини, сортові шипшини та кущові троянди, нив'яник, пупавка, чорнобривці, петунія, піретрум, духм'яний крилатий тютюн, левкой, ротики тощо), а не партерним;

- квітники-міксбордери - обов'язковий елемент в оточенні грядок, як і живоплоти із квітуючих чагарників;

- мощення доріжок робиться з гранітного гравію, клинкерної цегли, бутового каменю чи дерева;

- модулі та грядки майстують з дерева або плетуть з верби за принципом корзин;

- місця під посадку рослин меють геометричну форму, проте можна разміщувати овочеві рослини та трави в чисельних квітниках та міксбордерах.

Якщо не вистачає для всіх рослин сонячного місця, то в тіні та напівніні висаджуть тіневитривалі чагарники: агрус, види ірги, ожини, чорну смородину, малину, чорноплідну горобину, або аронію. З трав'янистих рослин тіневитривалою є м'ята (краще в відрі, тому що вона надто агресивно розростається. Легка тінь та напівтінь - оптимальні умови для развитку листової гірчиці, щавелю, редиски, крес-салату, а також багаторічних цибуль (шніт-цибулі, цибулі-слезуну, цибулі-скороди, черемші). Під кронами можна висаджувати петрушку, кріп, коріандр і шпінат. Під яблунею концентричними колами посадити більш низькорослу, ніж звичайна, золотаву форму меліси, чередуючи її з яскраво-зеленою петрушкою або з шніт-цибулею. Але краще розмістити лише одну культуру. Дуже прикрасять грядки глиняні глечики, вазони, старий садовий інвентар. Для кращої зимостійкості їх обробляють спеціальним гідрофобізуючим засобом.

Овочеві культури вимагають постійного догляду. Їх потрібно рихлити, поливати, підживлювати, після дозрівання видаляти з корінням.

План та структура декоративних грядок.

- при виборі місця враховують його гарну освітленість. Також обирають місце, де можливе гарне забезпечення водою для поливу. Якщо існує система автоматизованого поливу, то включають до неї додатковий контур;

- визначіть межі та площу та нанесіть їх на міліметрівку, або в віртуальний простір комп'ютеру в масштабі 1:50 (в 1 см - 0,5 м). Можна працювати і в більшому масштабі - 1:25. Масштаб 1:100 здається більш простим в використанні, проте він підходить тільки для великих площ та загального планування;

- обирається стиль саду, його зовнішність. Обирають матеріали мощенния, конструкції грядок та місця для посадок дерев та чагарників. Складається план системи доріжок, завширшки не менш 60 см, краще прямих або зігнутих за плавною дугою великого радіусу. Якщо площа дозволяє, розміщують невеликий будиночок для зберігання садових інструментів, контейнерів, добрив та різного дріб'язку, необхідного в господарстві. Передбачується також місце для відпочинку. В залежності від його площі це може бути невеликий майданчик з навісом, під яким разміщується столик зі стільцями, та проста садова лава. Визначають також місце під компостну яму або ящик;

- промальовують на плані грядки (правильної чи не правильної форми, на рівні землі чи припідняті). Размір їх повинен бути зручним для догляду за рослинами. Не варто їх робити ширше 1,2 м, щоб можна було дотягнутися садовим інструментом до кожної рослини. Зручно як грядки використовувати модульні конструкції.

Модулями називають місця під посадку рослин, які мають чітку форму та відмежовані від навколишньої поверхні. Вони можуть бути різної конфігурації, але звично їх роблять геометричними. Контури модулів можуть бути вимощені тим же матеріалом, що й доріжки. В цьому випадку поверхня ґрунту для посадки рослин практично не перевищує поверхню мощення. Можна залишити «вікна» в дерев'яному настилі, тодіа вони будуть трохи притопленими. Проте найкраще зробити припідняті модулі. Це можуть бути дерев'яні ящики, виконані з дошок або брусу. Можна зробити бортиа гряд металічними. В Європі з цією метою використовують залізні борти. В кантрі-грядках прекрасними модулями слугують корзини з вербового плетіння. Ґрунт в припіднятих модулях краще прогрівається, рослини зростають швидше. За ними зручно доглядати. В кожний модуль можна добавляти той ґрунт, який необхідний для оптимального развитку культур, що вимагають особливих ґрунтових умов. У цих грядках майже не буває бур'янів. Якщо місця під грядки мало, або є бажання розмістити грядки на різних ділянках саду, то беруть 2-3 модулі та встановлюють їх в зоні барбекю, біля бані, поблизу кухні та взоні відпочинку. Із трьої дерев'яних квадратних ящиків різного розміра, можно влаштуватиь овочеву клумбу-пірамідку. Короби при цьому повинні бути без дна. Встановлюють їх один на одного, почергово наповнюючи їх ґрунтом;

- після того як визначаються з конструкцією грядок, їх формою та розмірами, наносять їх контури на план. Тепер приступають до розробки схем посадки рослин. Їх підбирають у відповідності до зовнішнього вигляду, вимог до ґрунту тощо;

- проводять земляні роботи по влаштуванню композиції.

Таким чином, декоративний город є одним із найуніверсальніших складових систем присадибного озеленення і може бути складовою багатьох ландшафтних композицій.

РОЗДІЛ 18. САДИ ПОСТІЙНОГО КВІТУВАННЯ

Сади постійного квітування є особливим типом ландшафтної композиції. Суттю її є наявність в її складі рослин, що створюють безперервний потік процессу квітування протягом всієї теплої пори року, від березня до листопаду. Іноді навіть взимку такі сади зберігають декоративність за рахунок яскравого забарвлення плодів окремих деревних рослин. Впершее сади постійного квітування були створені як наслідування японської традиції, де кожний сезон повинен мати свій колір. Вони можуть бути різноманітними за складом життєвих форм рослин, що входять до їх складу. Серед майже усіх вище згаданих елементів озеленення (деревно-чагарникові насадження, окремі види газонів та лук, водних садів, рокаріїв, декоративних грядок) є різновиди, що можуть характеризуватися постійним квітуванням в відносно теплі пори року.

Розглянемо одну з композицій деревно-чагарникових культур, що будуть характеризуватися постійним квітуванням. Уже наприкінці лютого в умовах степової зони України розпочинають своє квітування види ліщини та вільхи, і хоча воно не є яскравим, воно створює декоративний ефект за рахунок утворення сережок золотавого або темно-червоного кольору.

На початку березня розпочинає своє квітування гамамеліс середній, що має безліч сортів з квітами широкого діапазону забарвлення - білі, жовті, жовтогарячі, лососеві, кармінові, рожеві, яскраво-червоні, багряні, темно-рожеві. Тонкі пелюстки при похолоданні здатні зкручуватись та ховатись всередині чашечки. Десь в кінці березня, на початку квітня розквітають жовтий кізил чоловічий та біло-рожева калина духм'яна. В квітні розпочинається квітування видів форзитції (спочатку яйцевидна, потім - звисаюча, середня, зеленіюча) та жимолості духм'яної. Рожевим та білим квітують види мигдалю, абрикоси.

В середині квітня розквітають білим перші види спірей, такі як спірея Тунбергова, с. гостра, с. сіра, с. кантонська. В цей же час починають квітувати види магнолій - магнолія кобус, м. зірчаста та м. Лебнера. Невдовзі рожево-бузковим та білим зацвітає церсис канадський.

Травень розпочинає масове квітування цілої міріади різних чагарників та дерев: рожевим та червоним квітують види хеномелесу (японський, прекрасний, середній, катаянський), білим - види спірей (звіробоєлиста, городчаста, Ван-Гутта, ніппонська, середня, дібровколиста, трилопатева, китайська, Вільсона, щетиноплідна, сіріюча), чубушнику (широколистий, Лемуана, вінцевий, Делавея, Магдалени, Шренка, Цейєра), білим та рожевим - види дейцій (білий колір - щиткова, витончена, шорстка, нінгпонська, сіда, тичинкова, Лемуана; рожевий колір - найпурпуровіша, двоколірна, Шнайдерова, гібридна, рожева) жовтим - магонія падуболиста та види барбарису (Тунбергів, амурський, корейський, звичайний, Пуаре, сибірський, оттавський, ліцій тощо), різними відтінками рожевого та білим - види вейгел (рання, гібридна, корейська, пізніше - квітуюча), білим та рожевим - види сливи, вишні, мікровишні, луїзеанії, черемхи, черемховику, білим, рожевим та жовтавим - види жимолостей (звичайна, татарська, Фердинанда, золотава, Ольги, монетолиста, Рупрехтова, Маакова). Квітування вейгел та дейцій переходить на початок літа. З бузків першим на початку травня розпочинає квітувати бузки пухнастий, широколистий, круглолистий, перський, звичайний. В другій половині місяця квітують бузки волосистий, Престона, Зв'ягінцева, пониклий, гімалайський, Комарова, китайський). Лише одна секція бузків квітує до кінця червня - бузки пекінський, амурський та японський. В кінці травня і до самого кінця жовтня розпочинають квітувати переавжно рожевоколірні ремонтантні спіреї - спірея березолиста, дрібноматочкова, Фріча, крихітна (білий колір), японська, Дугласа, Мензиса, верболиста, Білліарді, фонтенійська (білий колір). В травні квітують магнолії - оголена (білий колір), лілійоквіткова, Суланжа (рожевий колір), оберненояйцевидна (кремовий). В другій половині травня квітує бузковим павловнія повстста. Наприкінці травня зацвітають білимита рожевими гронами квіти робіній (псевдоакації, клейкої, щетинистої). На початку літа квітує кремовим магнолія Зібольда, кладрастис кентукський та жовтим - ліріодендрон тюльпановий. В цей же час квітують білим катальпи бігнонієва, прекрасна, світло-бузковим - к. яйцевидна та Форгезі.

Починаючи з кінця травня розпочинають квітувати різні представники роду роза (троянда). Квітування їх продовжується до холодів листопаду. Тоді ж розпочинають квітувати жовтим керія японська, звіробій Гукерів, курильський чай. Розквітає різними кольорами різноманіття видів витких жимолостей (Броуна, капріфоль, витка, Тельмана, Гекрота, етруська, японська) та бузковим кольором - вістерія китайська.

Протягом усього літнього періоду квітують різними кольорами види клематису, червоним - кампсис вкорінливий. В кінці червня квітує бузковим будлея почерговолиста.

З червня до липня квітують різні види липи, кейлертерія поникла. В кінці липня, на початку серпня квітує білим, бузковим та фіолетовим буддлея Давида. В кінці липня жовтим квітують види дієрвіли.

В кінці серпня розквітають бузковим абелія великоквіткова, прутняки священий та китайський, синім - види каріоптерису.

Таким чином, квітування нашого саду може продовжуватись до початку листопаду.

Серед трав'янистих квіткових рослин першими, ще в березні розквітають весняні ефемероїди, такі як крокуси, брандушки. Потім починають квітувати проліски, пушкінії, хіонодокси, рястки, проліски, гіацинти, нарциси, тюльпани, горицвіту, сон-трави. В травні розпочинають квітувати півонії, півники, лілії. В кінці травня розквітають лілійники, асфодели та асфоделіни, види орликів, купальниці.

На початку літа спостерігається яскраве квітування видів дельфінію, вероніки, наперстянки, нив'янику, смолівки, дзвоників, волошок, маків. У середині літа розквітають пенстемони, флокси, види чорнушки. З початку літа до осені квітують коров'яки (Verbascum phoeniceum L., V. lychnitis L., V. marchallianum Ivavina et Tzvelev, V. nigrum L., V. ojvalifolium Donn ex Sims., V. thapsus L.).

Починаючи з кінця липня починається масове квітування однорічників - майорців, чорнобривців, гайлардій, космей, вербени гібридної, красолі, мірабілісу, сальвії блискучої тощо. Закінчують сезон квітування хризантеми багаторічні та осінні ефемероїди, такі як пізньоцвіт осінній та штернбергія.

Таким чином, можна створити сади постійного квітування як з дерев'янистих, так і з трав'янистих рослин. Проте найкращі варіанти одержують під час поєднання обох групп рослин у цілісні композиції.

ТЕМА 19. ВИКОРИСТАННЯ В ЛАНДШАФТНОМУ ДИЗАЙНІ ВИДІВ, ЗАНЕСЕНИХ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ

Багато видів рослин у наш час зникають унаслідок руйнування екосистем, в яких вони традиційно проживали, внаслідок лісозаготівельних робіт, випасу худоби та багатьох інших антропогенних чинників. Однією з причин потрапляння до сторінок Червоної книги України для рослин є також їх високий рівень декоративності, внаслідок чого знищуються цілі популяції надзвичайно привабливих рослин. Проте ситуацію частково можна виправити не тільки шляхом створення ефективних методів охорони рослин у природному середовищі, в межах ареалів їх поширення, а й під час інтродукції їх у культуру, зокрема впроваджуючи їх в системи озеленення антропогенних територій.

До деревних антропогенних паркових угруповань можуть бути введені та активно впроваджуються такі культури, як: ялівець високий (Juniperus excelsa M. Bieb.), я. вонючий (J. foetidissima Willd.), модрина польська (Larix polonica Racid.), тис ягідний (Taxus baccata L.), сосна кедрова європейська (Pinus cembra L.), сосна крейдяна (P. sylvestris L. var. cretaceae), береза Дніпровська (Betula borysthenica Klokov), б. низька (B. humilis Schrank), б. Клокова (B. klokovii Zaverucha), б. темна (B. obscura A. Kotula), чисельні види зіноваті (Chamaecytisus graniticus (Rehmann) Rothm, Ch. albus (Hacq.) Rothm., Ch. hjdolicus (Blocki) Klask., Ch. paczoskii (V. Krecz.) Klask., Ch. wulffii (V. Krecz.) Klask), бузок східно-карпатський (Syringa josikaea J. Jacq. ex Rchb.), ясен білий (Fraxinus ornus L.), глід Пояркової (Crataegus pojarkovae Kossych), г. Турнефора (C. tournefortii Grisebal), клокичка периста (Staphylaea pinnata L.), тамарикс вишуканий (Tamarix gracilis Willd.), жимолость синя (Lonicera caerulea L.).

Особливу групу складають декоративно-квіткові рослини, такі як види підсніжнику (Galanthus elwesii Hook. f., G. nivalis L., G. plicathus M. Bieb.), білоцвітнику (Leucojum aestivum L., L. vernum L.), нарцисс вузьколистий (Narcissus angustifolius Curts.), штернбергія пізньоцвітна (Sternbergia colchicifolia Waldst. et Kit.), види еремурусу (Eremurus spectabilis M. Bieb. s. l., E. tauricum Eteven), брандушка різноколірна (Bulbocodium versicolor (Ker Gawl) Spreng.), пізньоцвітy (Colchicum ancyrense B. L. Burtt., C. autumnal L., C. fominii Bordz, C. umbrosum (Ker Gawl.) Steven), рястка Буше (Ornithogallum boucheanum (Kunth) Asch.), види крокусу (Crocus angustifolius Weston, C. banaticus J. Gray, C. heuffelianus Herb., C. pallasii Goldb., C. reticulates Steven ex Adams., C. speciosus M. Bieb., C. tauricus (Trautv.) Puring.), шпажнику (Gladiolus imbricatus L., G. italicus Mill., G. palustris Gaudin., G. tenuis M. Bieb.), півників (Iris furcata M. Bieb., I. pineticola Klokov, I. pontica Zapat., I. pseudocyperus Schrub., I. sibirica L.), еритоній собачий зуб (Erythronium dens-canis L.), види рябчику (Fritillaria meleagris L., F. meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. f., F. Montana Hoppe, F. ruthenica Wikstr.), тюльпанів (Tulipa biflora Pall., T. graniticola (Klokov et Zoz) Klokov, T. quercetorum Klokov et Zoz, T. schrenkii Regel, T. scythica Klokov), лілія лісова (Lilium martagon L.), види смілки (Silene hypanica Klokov, S. jailensis N. J. Rubtzov), тирличу (Gentiana acaulis L., G. lutea L., G. punctata L., G. urticulosa L.), півонії (Paeonia daurica Andrews, P. tenuifolia L.), аконіту (Aconithum besserianum Andrz. ex Trautv., A. jacquinii Rchb., A. lasiocarpum (Rchb.) Gayer, A. pseudanthora Blocki ex Pacz.), горицвіту (Adonis wolgensis Stev. ex DC.), орликів (Aquilegia nigricans Baumg., A. transsilvanica Schur.), сон-трави (Pulsatilla grandis Wender, P. scherfelii (Ullep.) Skalicky, P. taurica Juz.), дельфінію (Delphinium elatum L., D. puniceum Dall., D. rossicum Litv., D. sergii Wissjul), ясенець білий (Dictamnus albus L.) тощо.

Особливою вузькоспеціалізованою групою рослин з різноманітними еколого-біологічними властивостями є група представників родини орхідних (Anacamptis coriophora (L.) R. M. Bateman, Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce, Coeloglossum viride (L.) C. Hartm., Comperia comperiana (Steven) Asch. et Graebn., Corallorhisa trifida Chatel., Cypripedium calceolum L., Dactylorhiza cordifera (Fries) Soo, Orchis punctata Steven ex Lindl., Platanthera bifolia (L.) Rich., Pseudorchis albida (L.) A. Love et D. Love, Spiranthes amoena (M. Bieb.) Spreng., Stevoniella satyrioides (Spreng.) Schltr., Traunsteinera globosa (L.) Rchb., Epipactis albensis Novakova et Kydbo, Epipodium aphyllum Sw., Goodyera repens (L.) R. Br., Gymnadenia conopsea (L.) R. Br., Hammarbya paludos (L.) O. Kuntze, Herminium monorchis (L.) R. Br., Himantoglossum carpinum (M. Bieb.) K. Koch., Limodor abortivum (L.) Sw., Liparis loeselii) (L.) Rich., Listeria cordata (L.) R. Br., Malaxis monophyllos (L.) Sw., Neotinea tridentate (Scop.) R. M. Bateman, Pridgeon et M. W. Chase, Neottia nidus-avis (L.) Rich., Neottianthe cucculata (L.) Schlichter, Nigritella carpatica (Zapat.) Tepper, Klein et Zagulski, Ophrys apifera Huds. тощо).

Усі ці види орхідей культивувати в культурі важко в зв'язку з їх тісними симбіотичними відносинами з грибними організмамии та адаптованостю до певних вузьких екологічних ніш. У культурі вже відпрацьовані технології вирощування тропічних та субтропічних представників орхідних. Тому необхідне відпрацювання технологій вирощування в культурі також і видів, які зростають у відкритому ґрунті, що дозволить покращити нинішній стан популяцій вказаних видів.

У рокаріях також можна використовувати безліч рідкісних видів, таких як види астрагалу (Astragalus dasyanthus Pall., A. cretophilus Klokov), змієголовнику (Dracocephalum austriacum L.), шоломниці (Scutellaria creticola Juz., S. verna Besser.), пeрвоцвіту (Primula halleri J. F. Gmel., P. minima L.), цикламену (Cyclamen coum Mill. s. l.), головачку Литвинова (Cephalaria litvinovii Bobrov), чист кримський (Cistus tauricus J. Presl. et C. Presl.), відкасник осотоподібний (Carlina cirsioides Klokov), дзвоники карпатські (Campanula carpatica Jacq.), д. кладні (C. kladniana (Schur) Witasek), роговик Біберштейна (Cerastium bibersteinii DC.), ломикамінь карпатський (Saxifraga carpatica Sternb.), білотку альпійську (Leontopodium alpinum Cass.).

Окрему групу складають папороті та інші тіньові рослини, які можуть бути використані в тіньових садах та тіньових рокаріях: аспленій чорний (Asplenium adiantum-nigrum L.), міхурниця альпійська (Cystopteris alpine (Lam.) Desv.), вудсія альпійська (Woodsia alpine (Bolton) S. F. Gray), анограма тонколиста (Anogramma leptophylla (L.) Link.), краєкучник верхівковий (Cheilanthes ocrosticha (Balb.) Tod.), лускавиця марантова (Notholaena marantae (L.) Desv.), зелениця альпійська (Diphasiastrum alpinum (L.) Holub.), гронянка півмісяцева (Botrychium lunaria (L.) Sw.), цибуля ведмежа (Allium ursinum L.), нектароскродій болгарський (Nectaroscordum bulgaricum Janka).

Серед рослин, що можуть бути використані для озеленення водойм також є чимало рідкісних видів і серед них: лікоподієлла заплавна (Lycopodiella inundata (L.) Holub), плаун річний (Lycopodium anrotinus L.), молодильник озерний (Isoetes lacustris L.), марсилея чотирилиста (Marsilea quadrifolia L.), пілюльниця куленосна (Pilularia globulifera L.), сальвінія плаваюча (Salvinia natans (L.) All.), кальдезія білозіролиста (Caldesia parnassiflora (L.) Parl.), зіркоплідник частуховий (Danasonium alisma Mill.), їжача голівка вузьколиста (Sparganium angustifolium Michx), пухирник середній (Urticularia intermedia Hayne), водяний жовтець плаваючий (Batrachium fluitans (Lam.) Wimm.), водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.).

В умовах степової зони стає актуальним використання місцевих злаків при задерненні схилів та відкосів, зокрема видами ковилу (Stipa borystenica Klokov ex Prokudin, S. capillata L., S. lessingiana Trin et Rupr., S. majalis Klokov, S. pennata L., S. pulcherrima K. Koch., S. tirsa Steven, S. ucrainica P. Smirn.), пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski).

Таким чином, багато із зникаючих в Україні видів рослин можна використовувати у процесі створення різних елементів системи озеленення. Це може виявитися для них справжнім порятунком.

РОЗДІЛ 20. ОСНОВИ ФІТОПАТОЛОГІЇ

Фітопатологія - це наука, яка займається вивченням захворювань (хвороб) рослинних організмів, причин захворюваності, властивостей їх збудників, та шляхів боротьби з ними та викликаними ними захворюваннями.

Хворобою, або захворюванням називається процес, в основі якого полягає взаимодія між рослиною, причиною хвороби та іншими факторами зовнішнього середовища Таким чином, визначення хвороби повинне враховувати характер взаємозв'язку між рослиною та патогеном (або іншими несприятливими впливами), а також можливі зміни цього взаємозв'язку під впливом зовнішніх чинників.

Патологічний процес - це зміни в життєдіяльності рослин, що виникають в результаті захворювання та супроводжуються характерними порушеннями фізіологічних функцій його органів, та можуть призвести до виснаження і загибелі рослинного організму в цілому. В хворій рослині відбувається ріст та розвиток двох організмів - власне рослини та патогену (паразитичного організму, що викликає захворювання). Патоген проникає в рослинні тканини, адаптується в них, створює з рослиною біологічний комплекс «рослина - патоген», порушуючи цілісність клітин, існуючи в клітинах, пересуваючись рослиною та розмножуючись за рахунок поживних речовин клітини та отруюючи рослину продуктами свого метаболізму. В свою чергу, рослина створює нове середовище існування патогену. Усі порушення процесу нормальної життєдіяльності у хворої рослини можуть проявлятися в вигляді патоморфологічних і патофізіологічних змін. Патофізіологічні зміни - це фізіологічні та біохімічні зміни, що виникають під впливом патогену, що проявляються в порушенні водного режиму, фотосинтезу, дихання, дії ферментів, вуглеводного та білкового обміну. Таким чином, патологічний процес, порушуючи нормальний обмін речовин, викликає відхилення в його рості та розвиткові, в результаті значно знижуючи вихід врожаю.

Усі захворювання рослинних організмів можна розділити на:

1) Інфекційні хвороби, або хвороби, здатні передаватися від рослини до рорслини та викликатися живими організмами - збудниками. Здатність організму викликати захворювання називають патогенністью, а сам організм - фітопатогенів. В основі хвороби полягає паразитизм - здатність одного організму вдовольняти свої потреби в енергії за рахунок іншого. Тому патогени ще називають паразитами, а інфіковані ними рослини - хазяями. Інфекційним патогеном може бути бактерії, мікоплазми, віруси, грибки.

Бактерії - один із найпоширеніших збудників захворювань рослинних організмів. Належать до доядерних організмів, або прокаріот. Принцип побудови бактеріальної клітини надзвичайно простий. оболонкою бактеріальної клітини є мембрані та клітинна стінка, що складається з пептидогліканів. Залежно від особливостей будови бактеріальної клітинної стінки бувають грамм-позитивними або грам-негативними. Відповідно до цього можуть бути використані проти них різні види антибіотиків. Посеред цитоплазми розміщується велика кільцева ДНК, іноді можуть бути присутні менші за величиною частини ДНК - плазміди. До бактеріальних захворювань належать види бактеріального раку, антрактоз, гаммоз кісточкових культур. Підбір антибіотиків є індивідуальним під кожний новий штамм інфекції. Різновидом бактеріозів є актиноміцетози.

Актиноміцети - також є поширеними збудниками захворювань рослин. Найчастіше це представники класу актиноміцетів (Actinomycota). Вегетативне тіло актиноміцетів представлене тонкими променистими гіфами, що розростаючись утворюють слабко-розгалуджений компактний міцелій. Як і інші бактерії, актиноміцети є прокаріотами, забарвлюючись за Граммом. Вони лише схожі на гриби. Размноження актиноміцетів відбувається ділянками псевдоміцелію або спорами, що формуються на слабко диференційованих спороносцях різної форми. Спори проростають ростком. У культурі утворюють колонії діаметром до 10 мм, спочатку шкірястої або маслянистої концистенції, пізніше вкриті пухким міцелієм зі спороношенням. Актиномицети менш вологолюбні, ніж інші бактерії, та здатні до нормальної життєдіяльності за умови низької вологості та підвищеної температури ґрунту.

Використання сильнодіючих антибіотиків, знищуючи інші групи прокаріот, активно сприяє розмноженню та поширенню актиноміцет. Це дозволяє використовувати їх як біологічний засіб боротьби з іншими паразитами. Переважна їх кількість - сапрофіти. Фітопатогенні види, що викликають захворювання рослин належать до роду Streptomyces (Actinomyces). Представники роду є збудниками парші - групи захворювань за типом язв. Так, вид Streptomyces scabies (Actinomyces scabies) викликає паршу картоплі. Для профілактики цієї групи захворювань використовують сівозміни з максимальним видаленням враженої культури, прискорюбючи мінералізацію рослинних решток, за рахунок відвальної обробки та використання пропашних культур, а також обмеженням використання органічних добрив. Серед хімічних засобів боротьби з актиномікозами ефективні фунгіциди, зокрема ТМТД.

Мікоплазми - це специфічна група фітопатогенних прокаріот, що відноситься до класу Mollicutes з одним порядком Mycoplasmatales. За внутрішньою будовою клітини та біологією вони подібні до бактерій, також не мають ядра, діаметр клетин - 0,1-1,0 мкм. Розмноження мікоплазм відбувається брунькуванням або поділом. На відміну від бактерій у мікоплазм відсутня клітинна стінка, клітина має лише тришарову мембрану. Тому мікоплазми не мають певної чіткої форми (кеглевидна, спіральна, витягнута тощо). Витягуючись в тонкі нитки, мікоплазми здатні просочуватися через бактеріальні фільтри, тому захворювання ними викликані, довгий час вважали вірусними. Як і бактерії, розмножуючись на поживному середовищі мікоплазмы утворюють колонії (дрібні та сферичні). Проте в природі - це облігатні паразити, не здатні до життєдіяльності поза організмом господаря. Населяють вони переважно ситовидні трубки флоеми. Симптоми мікоплазмозів нагадують ознаки вірозів: деформації, некрози, в'янення, дрібнолистість, карликовість тощо. Специфічними симптомами є відьмині мітли та ниткоподібність пагонів у багатьох рослин. Іноді спостерігається позеленіння квітів, зростання їх частин, перетворення квітів в листоподібні органи. Мікоплазми переважно не є вузькими високоспеціалізованими паразитами окремих видів рослин, вони переважно універсали. Мікоплазма, що викликає жовтуху айстр, вражає також моркву, селеру, суницю. Одним з небагатьох виключень є збудник реверсії чорної смородини.

Переносники мікоплазм - комахи, що живляться соком рослин, ворганізмі яких збудник здатен розмножуватись та передаватись лише після тривалого латентного періоду. Зберігається збудник тільки в живих тканинах (цибулини, бульби, кореневища тощо). Методи діагностики такі ж, як при вірусних захворюваннях. Використовують як сірологічний (привірусних інфекціях), так і культуральний (під час бактеріальних інфекцій) методи діагностики. До специфічних методів терапії відносять лікування за допомогою антибіотиків тетрациклінового ряду.

Вірусні захворювання викликаються специфічною, доклітинною формою життя, внутрішньоклітинним паразитом - вірусом (від лат. «отрута»), що складається з частинок різних нуклеїнових кислот в білковій оболонці (капсиді). Поза клітиною вірус є кристалічною структурою, та не може функціонувати та розмножуватись. Лише потрапивши до цитоплазми клітини він активується та починає розмножуватись, використовуючи геном клітини-хазяїна, після чого або руйнує клітину, або елімінується з неї з продуктами життєдіяльності рослини, попередньо виснаживши її, щоб продовжити процес ураження інших клітин. До вірусних захворювань рослин належать чисельні мозаїчності. Виявляється за допомогою серологічних тестів. Вражені вірусами рослини ліквідуються, так як ефективних шляхів лікування цих захворювань не існує. Необхідна повна санація ділянки, де виявлений збудник. Збудник переносять комахи, що живляться соками рослин.

Грибкові захворювання викликаються еукаріотичними організмами - грибами, що належать до класів Аскоміцетів, Базидіоміцетів, Хітридіоміцетів та Зигоміцетів. Вони призводять до різкого зниження родючості рослин, їх виснаження, псують продукти рослинного походження, знижують якість плодів рослин. Серед відомих рослинних грибкових захворювань - види борошнистої роси, іржі, церкоспороз, парша яблуні та груші, кучерявість персику, лептоспоріоз кісточкових. Для захисту рослин від грибних захворювань рослин широко використовують комплекс агротехнічних та хімічних засобів.

Агротехнічні засоби головним чином спрямовані на обмеження та ліквідацію інфекції в ґрунті та на поверхні насіння, на зміну умов вирощування рослин на більш сприятливі для рослин, та несприятливі для паразиту, на підтримання та підвищення стійкості рослин. Вони передбачають вирощування стійких культиварів, раціональне розміщення культур у сівозмінах, вірну обробку ґрунту та догляд за ним в період вегетації рослин, правильне використання всіх видів добрив, витримка оптимальних строків посіву та збирання врожаю тощо. Рослини також обробляють контактними препаратами, що містять сполуки міді (бордоська рідина, «Купроксат»), колоїдною сіркою, або системними, такими як «Хорус», «Бейлетон», «Фундазол».

Існують також хвороби, що можуть бути викликані окремими групами найпростіших, або протистів. До подібних захворювань належить всім відомий фітофтороз (Phytophthora infestans (Mont.) de Bary), що викликається грибоподібним, який належить до відділу ооміцетів царства хромістів. Засобами боротьби може бути як обробка контактними інсектицидними препаратами, що містять мідь, або колоїдною сіркою, та системними, такими, як «Рідоміл», «Рідоміл-Голд», «Чарівник». На них впливають також препарати, що застосовують проти інших найпростіших, на зразок «Трихополу».

Розповсюдження патогенів відбувається різними шляхами:

- повітряним шляхом (анемохорія) характеренний понад все для спор грибів (іржа барбарису та злаків).

- розповсюдження водою (гідрохорія) має значення при переносі інфекції на короткі відстані краплями води під час дощу, або при поливі (сіра гниль, фітофтора, багато бактерій);

- поширення за допомогою тварин (зоохорія). Вируси та мікоплазми поширюються комахами. В поширенні багатьох видів грибів та штаммів бактерій приймають участь комахи, кліщі, нематоди, птахи, домашній скот;

- поширення за допомогою людини (антропохорія) здійснюється на величезні відстані, в тому числі з континенту на континент (фітофтороз картоплі). Цьому сприяють невірна обрізка дерев та чагарників, без дезинфекції робочого інструменту , пасинкування, травмування рослин при догляді за ними тощо.

Зараження включає потрапляння патогену на поверхню рослини, підготовку до проникнення та власне проникнення. У різних патогенів цей процес відбувається по різному:

- у грибів та найпростіших - через кутикулу та епідерміс, природні шпарини, пошкодження тканин;

- у бактерій - через еприродні ходи та пошкодження тканин;

- у вірусів та мікоплазм - через пошкоджені клітини та рани, викликані переносниками;

- у квіткових паразитів - через непошкоджну поверхню листа.

Процес зараження залежить від зовнішніх умов, особливо від вологості. Спори більшості грибів проростають, як правило, лише при наявності крапельної вологи або в насиченому парами повітрі. Менш вимогливі до вологості конідії борошнисторосяних грибів. Для багатьох патогенів велике значення мають температура, аерація, реакція середовища.

Після проникнення патогену спостерігається інкубаційний період -проміжок часу між проникненням патогену в тканини та проявом симптомів захворювання. В цей період відбувається розповсюдження патогену в тканинах господаря, його ріст, розвиток, дозрівання та розмноження. Чим інкубаційний період короче, тем швидше поширюється та розвивається хвороба. Тривалість його залежить від умов середовища, головним чином від температурного режиму (чим вище, тим менш тривалий). При низькій вологості симптоми мікозів можуть не проявлятися, інфекція знаходиться в летальній формі, а інкубаційний період затягується.

Прояв хвороби розпочинається з появи її перших симптомів, для мікозів - з моменту утворення спор. Надалі развиток хвороби посилюється, іноді - з'являються нові симптоми. Рослина послаблюється та незабаром гине. З моменту прояву захворювання хвора рослина - джерело інфекції, та сприяє її поширенню.

Процес поширення інфекції - це інфекційний ланцюг патогену. Вони бувають моногенними та полігенними (гетерогенними). При моногенному ланцюгові патоген вкликає ураження рослин тільки одного виду (іржа буряку). Гетерогенним називають ланцюг, в якому відбувається почергове зараження основного та проміжного господарів (стеблева іржа злаків). Інфекційний ланцюг може бути безперервним та преривистим. У першому випадку контакт з патогеном є постійним (вірусні захворювання), в другому - сезонним, обриваючись на зиму. Крім того, виділяють моно- та поліциклічні ланцюги. При моноциклічних ланцюгах за період вегетації формується одна генерація спор (головневі гриби), при поліциклічних - кілька генерацій. Так, інфекційні ланцюги іржі є багаторазово послідовними зараженнями нових рослин поколіннями урединіоспор. Такі фнфекції викликають масові спалахи, що називаються епіфітотіями. Останній етап інфекційного процесу - утворення зимуючої стадії збудника, що забезпечує відновлення патогену в наступний сезон.

2) Окрему групу складають неінфекційні захворювання, що можуть бути викликані, або дефіцитом, або нестачею вмісту мікроелементів, невідповідністю ґрунтових умов зростання рослин (засолення, надто легкий чи важкий гранулометричний склад, низька родючість ґрунту тощо) та пошкодженнями іншими організмами, в тому числі комахами та паразитичними нематодами.

Від пошкодження комахами ефективними є наступні інсектициди: «Актара», «Бі-58», «Стонкат», «Молнія», «Нурел-Д», «Актофіт», «Армагеддон», «Вітал», «Конфідор-Максі». Одним з найуніверсальніших препаратів від комах, кліщів та навіть нематод є «Маршал». Від пошкодження кліщами ефективними будуть як акарициди «Актофіт», «Армагеддон», «Вітал», «Конфідор-Максі». Необхідні також і профілактичні дії, такі як вчасне прибирання листя та пошкоджених плодів з поверхні ґрунту, перекопка пристовбурових кіл, обмотка стовбурів рогожою та тирсою перед настанням холодів, з наступним профілактичним їх оглядом через кожні два тижні, або обмазування достатньо широкої ділянки стовбуру садовим варом, побілка стовбурів дерев напровесні, висадка рослин, що відлякують шкідників (піретрум дівочий, тощо)

До хвороб, пов'язаних з несприятливими умовами ґрунтового живлення належать хвороби пов'язані з дефіцитом живлення калієм, кальцієм, залізом, молібденом, цинком та іншими мікроелементами. Нестача тих чи інших елементів мінерального живлення звично характеризується відносно специфічними симптомами. В ряді випадків ознаки мінерального голоду можуть співпадати з симптомами інших інфекційних та неінфекційних захворювань. Шлях лікування цих захворювань - підживлення рослин добривами (некореневе або ґрунтово-кореневе).

Усі заходи по захисту рослин від хвороб за спрямованістю поділяють на фітосанітарні (профілактичні), до яких відносять селекційний та агротехнічний методи, та терапевтичний (лікування) - хімічний, біологічний та фізико-механічний методи. Як самостійну систему заходів виділяють карантин рослин.

Агротехнічний метод містить заходи, спрямовані на створення кращих умов для зростання та развитку рослин, підвищення їх стійкості до патогенів, а також на їх пряме знищення або сниження шкідливості за рахунок обробки ґрунту, севозмін, підготівлі насінневого та посадкового матеріалу, строків та шляхів посіва та збирання. Збалансоване використання мінеральних та органічних добрив сприяє підвищенню стійкості рослин до патогенів, регуляції ґрунтової мікрофлори, іноді компенсує шкоду, завдану патогеном.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамашвили, Г. Г. Городские и спортивные газоны [Текст] / Г. Г. Абрамишвили. - М.: Моск. рабочий, 1979. - 104 с.

2. Александер, Р. Дизайн сада. Профессиональный подход [Текст] / Р. Александер, К. Бэтстоун. - К.: Кладень-Букс, 2006. - 135 с.

3. Александер, Р. Настольная книга садового дизайнера [Текст]: пер. с англ. / Р. Александер. - М.: ЗАО «БММ», 2008. - 292 с.

4. Алексеев, Ю. Деревья и кустарники [Текст] / Ю. Алексеев, П. Жмылев, Е. Карпухина. - М.: ABF, 1997. - 592 с.

5. Антипов, В. Г., Ваверова Э. В. Декоративные кустарники [Текст] / В. Г. Антипов, Э. В. Ваверова. - Минск: Ураджай, 1978. - 128 с.

6. Аринушкина, Е. В. Руководство по химическому анализу почв [Текст] / Е. В. Аринушкина. - М.: МГУ, 1970. - 487 с.

7. Архитектурная композиция садов и парков [Текст] / под общ. ред. А. П. Вергунова. - М.: Стройиздат, 1980. - 249 с.

8. Атаманюк, Ю. А. Озеленение городских территорий (создание, содержание, реконструкция) [Текст]: учеб. пособие / Ю. А. Атаманюк. - К.: КГУ, 1981. - 137 с.

9. Баранова, М. В. Лилии [Текст] / М. В. Баранова. - Л.: Агропромиздат, 1990. - 384 с.

10. Баумер, Д. Благоустройство Вашего сада [Текст] / Д. Баумер, Ф. Гарднер. - М.: Ниола-Пресс, 2008. - 216 с.

11. Белова, Н. А., Травлеев А. П. Естественные леса и степные почвы [Текст] / Н. А. Белова, А. П. Травлеев. - Д.: ДГУ, 1999. - 348 с.

12. Бельгард, А. Л. Степное лесоведение [Текст] / А. Л. Бельгард. - М.: Лесн. пром-сть, 1971. - 336 с.

13. Бирнз, Д. AutoCAD 2011 для чайников [Текст] / Д. Бирнз. - М.: Диалектика, 2011. - 480 с.

14. Білоус, В. І. Садово-паркове мистецтво: Коротка історія розвитку та методи створення художніх садів [Текст] / В. І. Білоус. - К.: Наук. світ, 2001. - 299 с.

15. Боговая, И. О. Ландшафтное искусство [Текст] / И. О. Боговая, Л. М. Фурсова. - М.: Агропромиздат, 1988. - 223 с.

16. Боговая, И. О. Озеленение населенных мест [Текст] / И. О. Боговая, В. С. Теодоронский. - М.: Агропромиздат, 1990. - 239 с.

17. Бондаренко, С. В. AutoCAD для архитекторов [Текст] / С. В. Бондаренко. - М.: Диалектика, 2009. - 592 с.

18. Булыгин, Н. Е. Дендрология [Текст] / Н. Е. Булыгин. - М.: Агропромиздат, 1991. - 352 с.

19. Вергунов, А. П. Ландшафтное проектирование [Текст] / А. П. Вергунов, М. Ф. Денисов, С. О. Ожегов. - М.: Высш. шк., 1991. - 240 с.

20. Владимиров, В. В. Город и ландшафт [Текст] / В. В. Владимиров, Е. М. Микулина, З. Н. Яригина. - М.: Мысль, 1986. - 238 с.

21. Вольф, Р. Цветники: Цветочный рай в вашем саду [Текст] / Р. Вольф. - М.: Аст-пресс книга, 2003. - 244 с.

22. Воскресенський, Б. М. Футбольне поле: створення, догляд та вимоги до футбольних полів України [Текст] / Б. М. Воскресенський, О. О. Сенчило. - К.: Фітосоціоцентр, 2004. - 264 с.

23. Воскресенський, Б. М. Вимоги до стадіонів при проведенні змагань з футболу [Текст] / Б. М. Воскресенський. - К.:ФФУ, 2003. - 24 с.

24. Газоны. Научные основы интродукции и использования газонных и почвопокровных растений [Текст] / под. ред. Н. В. Цицина. - М.: Наука, 1977. - 251 с.

25. Галактионов, И. И., By А. В., Осин В. Л. Декоративная дендрология [Текст] / И. И. Галактионов, А. В. By, В. Л. Осин. - М.: Высш. шк., 1967. - 318 с.

26. Гаркуша, И. Ф. Полевое исследование почв [Текст]: учеб. пособие / И. Ф. Гаркуша. - М.-Л.: Сельхозгиз, 1952. - 81 с.

27. Головач, А. Г. Газоны, их устройство и содержание [Текст] / А. Г. Головач. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1955. - 337 с.

28. Горохов, В. А. Городское зеленое строительство [Текст] / В. А. Горохов. - М.: Стройиздат, 1991. - 409 с.

29. Горохов, В. А. Парки мира [Текст] / В. А. Горохов, Л. Б. Лунц. - М.: Стройиздат, 1985. - 328 с.

30. Гостев, В. Ф. Проектирование садов й парков [Текст] / В. Ф. Гостев, Н. Н. Юскевич. - М.: Стройиздат, 1991. - 340 с.

31. Государственные строительные нормы Украины. Ресурсные элементные сметные нормы на строительные работы. Сборник 47.Озеленение. Защитные лесонасаждения. Многолетние плодовые насаждения. ДБН Д.2.2-47-99 (с изменениями и дополнениями, утвержденными приказами Госстроя Украины от 12.03.01 № 52; 11.03.02 № 48; 06.12.02 № 92; 30.12.03 № 230, 10.03.04 № 41; 28.02.06 №55). Госстрой Украины [Текст] / под ред. А. В. Беркуты, П. И. Губеня, А. В. Нифонтова, В. Г. Иванькиной - К.: Государственный комитет строительства, архитектуры и жилищной политики Украины, 2000. - 132 с.

32. Гроздова, Н. Б. Деревья, кустарники и лианы [Текст] / Н.Б. Гроздова, В. И. Некрасов, Д. А. Глоба-Михайленко. - М.: Лесн. пром-сть, 1986. - 349 с.

33. Ґрунтознавство [Текст] / під. ред. Д. Г. Тихоненка [та ін.]. - К.: Вища освіта, 2005. - 703 с.

34. Декоративні рослини природної флори України [Текст] / під. ред. А. М. Гродзинського. - К.: Наук. думка, 1977. - 224 с.

35. Декоративные растения [Текст] / Под. ред. В. Ф. Лончик. - К.: Вища шк., 1981. - 232 с.

36. Декоративные растения открытого и закрытого ґрунта [Текст] / под. ред. А. М. Гродзинского. - К.: Наук. думка, 1985. - 663 с.

37. Декоративное садоводство и садово-парковое строительство [Текст]: справочник / под ред. Т. Г. Губенко [и др.]. - К.: Будівельник, 1985. - 182 с.

38. Деревья и кустарники декоративных городских насаждений полесья и лесостепи УССР [Текст] / под. ред. Н. А. Кохно. - К.: Наук. думка, 1980. - 235 с.

39. Деревья и кустарники. Голосеменные [Текст]: cправочник / под. ред. И. И. Гордиенко. - К.: Наук. думка, 1974. - 167 с.

40. Деревья и кустарники. Покрытосеменные [Текст]: cправочник / под. ред. Л. И. Рубцева. - К.: Наук. думка, 1974. - 560 с.

41. Деревья и кустарники СССР. Дикорастущие культивируемые и перспективные для интродукции [Текст] - М.: Изд-во АН СССР, 1962. - 546 с.

42. Деревья и кустарники культивируемые в Украинской ССР. Голосеменные [Текст] / под ред. Е. И. Кондратюка. - К.: Наук. думка, 1985. - 199 с.

43. Деревья и кустарники культивируемые в Украинской ССР. Покрытосеменные [Текст] / под ред. Н. А. Кохно. - К.: Наук. думка, 1986. - 719 с.

44. Древесные растения Главного ботанического сада им. Н. В. Цицина Российской академии наук: 60 лет интродукции [Текст] / под. ред. А. С. Демидова. - М.: Наука, 2005. - 586 с.

45. Довідка квітникаря-любителя [Текст] / під. ред. Т. М. Черевченко. - К.: Урожай, 1994. - 367 с.

46. Доронина, Н. Ландшафтный дизайн [Текст] / Н. Доронина. - М.:

47. «Фитон +», 2006. - 144 с.

48. Доусон, Р. Б. Создание и содержание газона [Текст] / Р. Б. Доусон. - М.: Мин-во коммун, хоз-ва РСФСР, 1957. - 220 с.

49. Дьяков, Ю. Т. Общая и сельскохозяйственная фитопатология [Текст] / Ю. Т. Дьяков, М. И. Дементьева [и др.]. - М.: Колос, 1984. - 495 с.

50. Дылис, Н. В. Основы биогеоценологии [Текст] / Н. В. Дылис. - М.: МГУ, 1977. - 237 с.

51. Ерохина, В. И. Озеленение населенных мест: Справочник [Текст] / В. И. Ерохина, Г. П. Жеребцова, Т. И. Вольфтруб. - М.: Стройиздат, 1987. - 480 с.

52. Жирнов, А. Д. Дендропроектування. Озеленення населених місць. Ландшафтна архітектура. Завдання та методичні поради з практичних робіт. [Текст] / А. Д. Жирнов, М. Е. Гоздог. - Львів: УкрДЛТУ, 1997. - 34 с.

53. Жирнов, А. Дизайн паркових рослинних угрупувань. Навчальний посібник для студентів спеціальностей: «Дизайн ландшафту», «Ландшафтна архітектура», «Садово-паркове гоподарство» [Текст] / А. Жирнов, В. Пушкар. - К.: АКККіМ, 2001. - 58 с.

54. Зайцева, І. О. Фізіолого-біохімічні основи інтродукції деревних рослин у Степовому Придніпров'ї [Текст] / І. О. Зайцева, Л. Г. Долгова. - Д.: РВВ ДНУ, 2010. - 388 с.

55. Залесская, Л. С. Ландшафтная архитектура [Текст] / Л. С. Залесская, Е. М. Микулина. - М.: Стройиздат, 1979.- 240 с.

56. Зарубенко, А. У. Культура рододендронів в Україні [Текст] / Ф. У. Зарубенко. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - 175 с.

57. Карпинский, Н. П. Взятие почвенных образцов. Пособие по проведению анализов почв и составлению агрохимических картограмм [Текст] / Н. П. Карпинский. - М.: Россельхозиздат, 1969. - С. 9-10.

58. Келли Л. Мэрдок Autodesk 3ds Max 2009. 3D Studio max. Библия пользователя, оригинал Autodesk 3ds Max 2009 Bible. 3D Studio max [Текст] / Л. Мэрдок Келли. - М.: Издательский дом «Диалектика», 2009. - 1312 c.

59. Кича, Р. А. Посадка крупномеров [Текст] / З. Ф. Кича // Идеи Вашего дома. - 2002. - № 11 (57). - С. 5-29.

60. Клименко, А. В. Газонні та декоративні трави. [Текст] / А. В. Клименко, Г. Д. Дяченко. - Л.: «Дім, сад, город», 2008. - 40 с.

61. Колесников, А. И. Декоративная дендрология [Текст] / А. И.Колесников. - М.: Госстройиздат, 1960. - 675 с.

62. Краткий справочник архитектора. Ландшафтная архитектура [Текст] / под ред. И. Д. Родичкина. - К.: Будівельник, 1990 - 336с.

63. Косаревский, Н. А. Композиция городского парка [Текст] / Н. А. Косаревский. - К.: Будівельник, 1977. - 140 с.

64. Крижановская, Н. Я. Основы ландшафтного дизайна [Текст] / Н. Я. Крижановская. - Х.: Константа, 2002. - 214 с.

65. Крижанівська, Н.Я. Основи ландшафтного дизайну: Підручник [Текст] / Н.Я. Крижанівська. - К.: "Ліра-К", 2009. - 218 с.

66. Кузнецов, С. И. Формирование основных типов экспозиций в ботанических садах и дендропарках [Текст] / С. И. Кузнецов, Ю. А. Клименко, Г. А. Миронова [и др.]. - К.: Наукова думка, 1994. - 198 с.

67. Кучеревский, В. В. Конспект флоры правобережного Степного Приднепровья [Текст] / В. В. Кучеревский. - Д.: Конспект, 2004. - 292 с.

68. Кучерявий, В. П. Озеленення населених місць [Текст] / В. П. Кучерявий. - Л.: Світ, 2008. - 456 с.

69. Кучерявий, В. П. Урбоекологія [Текст] / В. П. Кучерявий. - Л.: Світ, 1999. - 345 с.