Методи визначення харчових добавок

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Термінологія

2. Харчові добавки

2.1 Групи харчових добавок

2.2 Класифікація харчових добавок за ступенем токсичності

3. Codex Alimentarius Commission

3.1 Основні принципи та методологічні підходи до розробки стандартів Кодексу Аліментаріус

3.2 Національна комісія України з Кодексу Аліментаріус

3.3 Нормативні документи стосовно харчових добавок в Україні

4. Харчові добавки дозволені до використання в Україні

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП

В кінці XX ст. виробництво харчових добавок стало потужною, постійно зростаючою галуззю багатотоннажного виробництва. Щорічно виробництво харчових добавок збільшується в країнах Європи -- на 2%, в США -- на 4,4%, в Азії -- на 10--15%. В світі особливо зростає виробництво підсолоджувачів (щорічно на 7%).

Харчові добавки-природні або синтезовані речовини, які навмисно вводяться до продуктів харчування з метою надання їм необхідних властивостей (наприклад,органолептичних, технологічних) і не вживаються самостійно у вигляді харчових продуктів або звичайних компонентів їжі. Харчові добавки можуть залишатися у харчових продуктах у повному обсязі або у вигляді речовин, які утворюються після хімічної взаємодії добавок з компонентами продуктів харчування.



1. ТЕРМІНОЛОГІЯ

Харчові добавки-природні або синтезовані речовини, які навмисно вводяться до продуктів харчування з метою надання їм необхідних властивостей (наприклад,органолептичних, технологічних) і не вживаються самостійно у вигляді харчових продуктів або звичайних компонентів їжі.

Безпечність харчового продукту - стан харчового продукту, що є результатом діяльності з виробництва та обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними заходами та/або технічними регламентами, та забезпечує впевненість у тому, що харчовий продукт не завдає шкоди здоров'ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням.

Безпечний харчовий продукт - харчовий продукт, який не створює шкідливого впливу на здоров'я людини безпосередньо чи опосередковано за умов його виробництва та обігу з дотриманням вимог санітарних заходів та споживання (використання) за призначенням.

Виробник - фізична або юридична особа (її філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, представництва), що здійснює господарську діяльність з виробництва харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки та допоміжних засобів і матеріалів для виробництва з метою введення їх в обіг.

Відповідні міжнародні організації - Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, Всесвітня організація охорони здоров'я тварин (МЕБ) та інші міжнародні організації, якими розробляються рекомендації, інструкції та стандарти, пов'язані із захистом здоров'я та життя людей від харчових ризиків.

Державний контроль - діяльність державних органів виконавчої влади, що здійснюється протягом усього процесу виробництва та/або обігу об'єктів санітарних заходів з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів і технічних регламентів особами, які здійснюють виробництво та/або обіг таких об'єктів.

Державний нагляд - діяльність органів виконавчої влади, що здійснюється періодично з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів і технічних регламентів особами, які здійснюють виробництво та/або обіг об'єктів санітарних заходів і технічних регламентів.

Дієтична добавка - вітамінні, вітамінно-мінеральні або трав'яні добавки окремо та/або в поєднанні у формі пігулок, таблеток, порошків, що приймаються перорально разом з їжею або додаються до їжі в межах фізіологічних норм, для додаткового порівняно із звичайним харчуванням вживання цих речовин; дієтичні добавки також містять або включають різні речовини або суміші речовин, у тому числі протеїн, вуглеводи, амінокислоти, їстівні масла та екстракти рослинних і тваринних матеріалів, що вважаються необхідними, або корисними для харчування та загального здоров'я людини.

Обов'язкові параметри безпечності - науково обґрунтовані та затверджені у встановленому законодавством порядку параметри (санітарні нормативи), включаючи максимальні межі залишків (далі - ММЗ), максимальні рівні (далі - МР), допустимі добові дози (далі - ДДД), рівні включень, недотримання яких у харчових продуктах може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людини.

Придатність харчового продукту, або придатний харчовий продукт - стан харчового продукту або харчовий продукт, який є прийнятним для споживання людиною, тобто є безпечним та відповідає мінімальним специфікаціям якості згідно з його призначенням.

Розширений контроль - процес перевірки безпечності та мінімальних показників якості об'єкта санітарних заходів на підставі його лабораторного дослідження, що проводиться ветеринарною або санітарною службами згідно з їх компетенцією.

Стандарт - документ, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, яким встановлено для загального та систематичного використання правила, інструкції або характеристики продуктів, пов'язаних з ними процесів або послуг, додержання яких є обов'язковим. Стандарт не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвячений вимогам щодо позначення, упаковки, маркування та етикетування продукту чи процесу, а також вимогам до термінології, яка вживається щодо процесу, продукту чи послуги.

Технічний регламент - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, в якому зазначаються характеристики продукту чи пов'язані з ним процеси і методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, виконання яких є обов'язковим. Технічний регламент не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати, або бути цілком присвяченим вимогам щодо термінології, позначення, пакування, маркування та етикетування стосовно продукту, процесу чи методу виробництва.

Технологічний ароматизатор - продукт, одержаний з дотриманням належної практики виробництва, шляхом нагрівання (до температури, що не перевищує 180 (град.) C, не довше 15 хвилин) суміші інгредієнтів, які не обов'язково повинні мати ароматизуючі властивості і принаймні один з яких повинен містити азот, а інший - бути відновлюючим цукром.

Уповноважена лабораторія - акредитована лабораторія, якій відповідним державним органом надано право випробовувати (вимірювати параметри, аналізувати) відповідно до спеціальних методів та процедур харчові продукти, харчові добавки, дієтичні добавки, допоміжні матеріали для переробки, допоміжні засоби і матеріали для виробництва та обігу з метою проведення розширеного контролю (перевірки).



2. ХАРЧОВІ ДОБАВКИ

Харчові добавки - природні або синтезовані речовини, які навмисно вводяться до продуктів харчування з метою надання їм необхідних властивостей (наприклад, органолептичних, технологічних) і не вживаються самостійно у вигляді харчових продуктів або звичайних компонентів їжі. Харчові добавки можуть залишатися у харчових продуктах у повному обсязі або у вигляді речовин, які утворюються після хімічної взаємодії добавок з компонентами продуктів харчування.

Згідно із санітарним законодавством України вироблення, застосування та реалізація харчових добавок на території держави повинні здійснюватися з дозволу МОЗ України.

Забороняється ввезення та реалізація продуктів харчування, які не відповідають вимогам санітарного законодавства України, в тому числі тих, що вироблені з використанням речовин, які не дозволені як харчові добавки. Використання харчових добавок не повинно збільшувати ступінь ризику можливого несприятливого впливу продукту на здоров'я споживача, а також змінювати споживні властивості харчових продуктів (за винятком деяких продуктів спеціального та дієтичного призначення). Не дозволяється застосування харчових добавок з метою приховування зіпсованості або недоброякісності сировини або готового продукту. Введення нових харчових добавок до продуктів або зміна умов їх застосування вважається виправданим тільки тоді, коли це спрямовано на досягнення вказаних нижче цілей і коли таких не можна досягнути іншими технологічно доцільними засобами:

а) зберігання природних властивостей та харчової цінності продукту; зниження харчової цінності можливе у випадках, що передбачені технологією виробництва спеціальних та дієтичних продуктів;

б) збільшення терміну зберігання, якості та стабільності продукту або поліпшення його органолептичних властивостей, за умови, якщо це не змінює суті харчового продукту, не вводить в оману споживача та не збільшує ризику шкідливого впливу продукту на здоров'я, у порівнянні з засобами, які застосовуються;

в) поліпшення умов підготовки, оброблення, розфасування та інших виробничих процесів, а також пакування, транспортування та зберігання продуктів харчування. Але при цьому використання харчових добавок не повинно сприяти приховуванню вад сировини або змін в продукті, що виникають внаслідок недотримання встановлених технологічних регламентів та санітарних норм і правил на кожному етапі виробництва. Харчові добавки повинні застосовуватися при виробництві харчових продуктів у мінімально необхідній для досягнення технологічного ефекту кількості, але не більш встановлених максимально допустимих рівней (МДР), вказаних в цьому документі.

Максимально допустимі рівні харчових добавок у продукті, розраховані як визначені хімічні сполуки, або елементи, або інакше означені речовини, наводяться в мг на 1 кг готового продукту або напівфабрикату (якщо це спеціально обумовлено).

Для харчових добавок, що не становлять загрози для здоров'я людини, навіть у великих дозах, граничний вміст добавки визначається технологічними інструкціями (ТІ) і не потребує спеціальних методів інструментального контролю її вмісту в готовому продукті харчування. Склад та ступінь чистоти речовин, що використовуються як харчові добавки, визначаються спеціальною технічною документацією до кожного виду харчових добавок за погодженням з МОЗ України. Використання харчових добавок дозволяється Головним державним санітарним лікарем України на підставі позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Впровадження у виробництво дозволених харчових добавок на окремих підприємствах здійснюється під контролем установ державної санітарно-епідеміологічної служби на місцях.

Отримання висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи здійснюється у відповідності з наказом МОЗ України від 20.10.95 р. N 190.

Відомчий контроль за належним застосуванням харчових добавок на підприємстві, їх якістю, вмістом в харчових продуктах покладається на технологічну службу підприємства та виробничу лабораторію. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд та вибірковий контроль за використанням харчових добавок та їх вмістом в харчових продуктах здійснюється державною санітарно-епідеміологічною службою на місцях згідно зі ст.33 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного ( 4004-12 ) благополуччя населення".

Методи по ідентифікації та визначенню харчових добавок у продуктах харчування регламентуються спеціальними документами загального або відомчого характеру.

а) детальну характеристику речовини, що пропонується для використання у вигляді харчової добавки: її фізико-хімічні властивості, спосіб отримання, вміст напівпродуктів, домішок, ступінь очищення (чистоти), діючі нормативи (ДСТУ, ТУ та інші) або проекти аналогічних документів; необхідність застосування харчових добавок продиктована ще кількома причинами. Наприклад, найбільш раціональне використання вирощених і вироблених сільськогосподарських продуктів. Це пов'язано з тим, що в процесі приготування втрачається цінна частина харчової сільськогосподарської сировини. Причина необхідності використання харчових добавок - це створення нових видів продуктів з нетрадиційної сировини. Бурхливе зростання народонаселення планети і обмеженість площ для сільськогосподарського виробництва змушують для забезпечення населення продовольством займатися пошуком нових джерел одержання продуктів - за рахунок ХД можна поліпшити їх споживчі властивості. Вельми актуальна і неможливість використання раніше доступної сировини. З метою усунення шкідливого впливу диацетила, що міститься у вершковому маслі, на організм людини виробляють вершкові масла без нього, але з додаванням інших харчових добавок.

2.1 Групи харчових добавок

Харчові добавки можна розділити на кілька найважливіших груп: Перша група - речовини, що регулюють смак і аромат харчового продукту (ароматизатори, смакові добавки, підсолоджуюча речовина - замінники цукру і підсолоджувачі, широкий клас кислот і регулятори кислотності). Друга група - речовини, що поліпшують зовнішній вигляд продукту (барвники, відбілювачі, стабілізатори забарвлення). Третя група - речовини, що регулюють консистенцію і формування текстури (загусники, гелеутворювач, стабілізатори, емульгатори, розріджувачі та піноутворювачі). Четверта група - речовини, що підвищують збереження продуктів та збільшують терміни зберігання (консерванти, антиоксиданти, вологоутримуючі агенти і плівкоутворючі).

Країни Європейського економічного співтовариства прагнуть до об'єднання і відкриття кордонів для вільного переміщення по їх території товарів і послуг. Для вільного переміщення по території спільноти продуктів харчування з ХД директивою ЄС визначений список харчових добавок, дозволених до застосування в продуктах країн цього союзу і які можуть бути експортовані з однієї країни співтовариства в іншу і ввезені на територію будь-якої країни ЄС з третіх країн (не членів ЄС ). На пакувальних матеріалах такі добавки повинні бути позначені літерою E (від Europe - Європа) і далі відповідний номер, яким вони згруповані в декілька класів. Тобто для гармонізації використання харчових добавок розроблена система цифрової кодифікації. Система схвалена ФАО-ВОЗ. Кожній добавці присвоєно три-або чотиризначний номер з попередньою літерою Е. Ці номери (коди) використовуються у поєднанні з назвами функціональних класів, що відображають групу харчових добавок за технологічними функціями (підкласів). Буква Е та ідентифікаційний номер має чітке тлумачення, що припускає, що дана конкретна речовина перевірена на безпеку, що для даної харчової добавки є відпрацьовані рекомендації щодо її технологічної необхідності і що для даної речовини встановлені критерії чистоти. Кількість харчових добавок, які використовують у харчовому виробництві більшості країн світу, досягає 500 найменувань, в США перевищує 1500, в країнах ЄС досягає 1200, в Росії -- 415, в ФРГ -- 350, в Україні -- 221. Крім того, в країнах ЄС дозволено використовувати в харчовому виробництві більш як 400 ароматизаторів та смакових речовин. Після Е-номерів (літера Е в поєднанні з тризначним номером) коштують малі літери, наприклад Е160-каротини та ін. У цьому випадку мова йде про клас харчової добавки. Рядкові букви - невід'ємна частина номера Е і повинні обов'язково використовуватися для позначення харчової добавки. В окремих випадках після Е-номерів стоять римські цифри, які уточнюють відмінності в специфікації добавок однієї групи і не являтся обов'язковою частиною номери і позначення.

2.2 Класифікація харчових добавок за ступенем токсичності

· надзвичайно токсичні - ефект при дозі менше 5 мг / кг

· високотоксичні 5-50 мг / кг

· помірно токсичні 50-500

· малотоксичні 0,5-5 г / кг

· практично нетоксичні 5-15 г / кг

· практично нешкідливі - більше 15 г / кг

Класифікація добавок у відповідності з призначенням виглядає наступним чином (тільки основні групи): (рис.1)

Рисунок 1-Групи харчових добавок

· Е100 - Е182 - барвники;

· Е200 і далі - консерванти;

· Е300 і далі - антиокислювачі (антиоксиданти);

· Е400 і далі - стабілізатори консистенції;

· Е500 і далі, Е1000 - емульгатори;

· Е600 і далі - підсилювачі смаку та аромату;

· Е700 - Е800 - запасні індекси;

· Е900 і далі - глазуруючі агенти, поліпшувачі хліба.

· E100 - E182 Барвники (застосовуються для фарбування харчових продуктів);

Ні для кого не секрет, що яскравий колір продукту більше приваблює покупця. Харчові барвники використовують для підфарбовування харчових продуктів і напоїв, з метою поліпшення їх зовнішнього вигляду, щоб вони стали більш апетитними і привабливими, а значить - краще продавалися. Харчові барвники бувають двох типів, натуральні та штучні. До натуральних барвників відносять природні барвники, які витягують з рослинних і тваринних джерел. Штучні фарбники роблять у лабораторії. Вони, на відміну від натуральних, не містять ані смакових речовин, ні вітамінів, тому харчова цінність їх дорівнює нулю. Більшість барвників, що використовуються в сучасній харчовій промисловості, штучного походження. Вони дешевші і довше зберігаються, але, на жаль, не завжди нешкідливі для організму.

E200 - E299 Консерванти (подовжують термін придатності продукту); Основне завдання консервантів - продовжувати термін придатності харчових продуктів. Ніякий конкретний консервант не може бути ефективний проти всіх можливих збудників псування харчових продуктів. Більшість консервантів діє, в першу чергу, проти дріжджів і пліснявих грибів. За методом впливу консерванти підрозділяються на ті, що безпосередньо впливають на бактерії, пригнічуючи їх життєдіяльність, і ті, які видозмінюють середовище. Штучні консерванти можуть негативно позначатися на здоров'я людини, викликаючи ряд серйозних захворювань.

Проте зовсім відмовитися від консервантів складно, адже вони застосовуються практично у всіх галузях сучасної харчової промисловості.

E300 - E399 Антиокисники (уповільнюють окислення, запобігаючи продукти від псування); Окислювальні процеси призводять до псування цінних харчових продуктів (змінюється колір, смак і запах), знищуються живильні речовини, виробляються шкідливі токсини. Основне завдання антиокислювач-сповільнити процес окислення продуктів. Антиокисники захищають жири та жировмісні продукти від руйнування вітамінів, оберігають овочі та фрукти від потемніння. Механізм дії анти окисників простий, ці речовини окислюються, перетворюючись на нешкідливі для організму продукти. У процесі дії антиокислювач витрачається кисень, внаслідок чого продукт буде окислів у меншій мірі. Найбільш поширеними природними антиокислювачами є аскорбінова кислота та суміші токоферолів.

E400 - E499 Стабілізатори (зберігають задану консистенцію продукції);

Харчові стабілізатори - це харчові добавки, які виконують функції стабілізації і загущення харчових продуктів. Завдяки стабілізаторам, поліпшується зовнішній вигляд і смакові якості продуктів. Стабілізатори дозволяють продовжити термін зберігання продуктів, зберігають необхідну консистенцію і форму харчових продуктів. Хороший стабілізатор, надає продукту щільну структуру і усуває розшарування. Стабілізатори, забезпечують збереження смакових якостей продуктів. Вони, потрапляючи в організм людини і вступаючи в різні реакції, стають канцерогенні нітрозаміни, погіршують травну функцію і пригнічують імунітет.

E500 - E599 Емульгатори. Вони підтримують певну структуру продуктів харчування, відповідають за взаємну розподіл двох несумісних речовин (наприклад, жирів і води), за консистенцію харчового продукту, його пластичні властивості, в'язкість і відчуття «наповненості» у роті. Емульгатори бувають натуральні і синтетичні. В якості перших може бути використаний білок курячого яйця, природний лецитин і сапоніни (відвар мильного кореня). Натуральні емульгатори вважаються більш безпечними для людини. Проте все частіше, при виробництві продуктів харчування, використовуються синтетичні емульгатори. Завдяки емульгаторам маргарин і масло має можливість намазувати на хліб, жувальна гумка має необхідну пластичність, солодкі напої стають газованими. Емульгатори допомагають розчинити нерозчинні масла у воді, напоях та харчових продуктах.

Можна виробляти хліб без емульгаторів, але він буде нижчого об'єму з м'якушкою, сухою на дотик, та швидко черствітиме. Достатньо додати в тісто 0,5% емульгаторів, щоб досягти збільшення в об'ємі, кращої структури м'якушки та довшого зберігання свіжості хліба. Є два види емульгаторів, що застосовуються для виробництва хліба: такі, що сприяють укріпленню тіста (ефіри діацетилвинної кислоти (Е 472е) та стерол-2-лактилати натрію чи кальцію (Е481, Е482) і такі, що сприяють пом'якшенню тіста (моно- та дигліцериди жирних кислот (Е471). Емульгатори першої групи роблять тісто міцнішим, хліб з такого тіста має поліпшену структуру та більший об'єм. Емульгатори другої групи дають змогу покращити структуру м'якушки хліба та збільшують термін його зберігання.

Усі шоколадні вироби містять 0,5% лецитину (Е322) чи фосфатиду амонію (Е442). Ці емульгатори додають для забезпечення правильної консистенції шоколаду, завдяки чому він може бути сформований у плитки чи пластинки. Якщо шоколад зберігався при дуже високих температурах, його поверхня може втратити глянс, на ній може з'явитися сіруватий чи білий наліт. Це явище називають “посивінням” шоколаду. Воно робить продукт менш привабливим для споживача. Сорбітан тристеарат (Е492) може попередити розвиток посивіння.

Морозиво - один з найбільш складних продуктів, які ми вживаємо. У структурі морозива поєднуються піна, емульсія, кристалики льоду та водну фаза, що не замерзає. Емульгатори додають під час процесу заморожування, щоб забезпечити гладеньку поверхню і щоб запобігти розмерзанню морозива відразу після подачі на стіл. Емульгатори стабілізують процеси замерзання-розмерзання. Найбільш широко у виробництві морозива застосовуються такі емульгатори: моно- та дигліцериди жирних кислот (Е471), лецитин (Е322) та полісорбати (Е432, Е436). Усі вони також використовуються для виробництва інших десертів, таких як сорбет, молочний коктейль, заморожений мус і заморожений йогурт.

Емульгатори надають маргарину необхідну стабільність, структуру і смак. Моно- і дигліцериди жирних кислот (Е471) та лецитин (Е322) широко застосовуються для того, щоб забезпечити рівномірний розподіл краплин води в жировій фазі. Складні ефіри моно- та дигліцеридів з лимонною кислотою (E 472c) забезпечують стабільність структури маргаринів, а ефіри гліцерину з молочною кислотою (E 477) покращують властивості маргаринів, призначених для виробництва борошняних кондитерських виробів.

E600 - E699 Підсилювачі смаку і аромату.Всі підсилювачі смаку та аромату представляють собою білі кристалічні порошки, чудово розчинні у воді. Підсилювачі смаку та аромату є практично у всіх чіпсах, сухарики, соусах, сухих приправах, бульйонних кубиках та сухих супах, рибних, курячих, грибних, соєвих напівфабрикатах. Виробники продуктів харчування використовують цей вид харчових добавок, щоб замаскувати низьку якість вихідного продукту, наприклад, старе (іноді протухле) м'ясо, риба несвіжа і т.д. Підсилювачі смаку та аромату посилюють сприйняття смаку і аромату шляхом стимулювання закінчень смакових нервів і викликають деградацію смакових рецепторів.

E700 - E899 зарезервовані номери; E900 - E999 Антіфламінги та інші речовини (Піногасники, підсолоджувачі, розпушувачі). Піногасники - знижують утворення піни, створюють гладку оболонку продукту, забезпечують продукту солодкий смак і роблять тісто більш пишним.

Підсолоджувачі - речовини нецукровий природи, які в десятки і сотні разів солодше цукру. Вони можуть бути натуральними або синтетичними. Підсолоджувачі додаються до продуктів харчування для додання їм солодкого смаку.

Список найбільш небезпечних харчових добавок:

-Е-121(цитрусовий,червоний);

-Е-123(амарант);

-Е-124(Понсо4R);

-Е-127(еритрозина);

-Е-128(Червоний2G);

-Е-240(формальдегід);

-Е-924а та Е-924в.

Е-добавки, дозволені в Росії, але заборонені в передових країнах:

E102, E110, E120, E150, E105, E111, E126, E130, E152, E104, E122, E141, E171, E477, E221, E222, E223, E224, E124, E131, E142, E210, E210, E212, E250, E251, E330, E311, E312, E313, E320, E321, E322, E338, E339, E340, E341, E407, E450, E461, E466.

Е-добавки, заборонені Україні і багатьох країнах СНД:

E103, E107, E121, E123, E125, E127, E128, E140, E153-155, E160d, E160f, E166, E173-175, E180, E182, E209, E213-219, E225-228, E230-233, E237, E238,Е 240, E241, E252, E253, E264, E281-283, E302, E303, E305, E308-314, E317, E318, E323-325, E328, E329, E343-345, E349, E350-352, E355 -357, E359, E365-368, E370, E375, E381, E384, E387-390, E399, E403, E408, E409, E418, E419, E429-436, E441-444, E446, E462, E463, E465, E467 , E474, E476-480, E482-489, E491-496, E505, E512, E519-523, E535, E537, E538, E541, E542, E550, E552, E554-557, E559, E560, E574, E576, E577 , E579, E580, E622-625, E628, E629, E632-635, E640, E641, E906, E908-911, E913, E916-919, E922-926, E929, E942-946, E957, E959, E1000, E1001 , E1105, E1503, E1521.

Чинними Санітарними правилами і нормами щодо застосування харчових добавок, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України від 23.07.1996 № 222, передбачено, що виробництво, застосування та реалізація харчових добавок на території держави мають здійснюватися з дозволу МОЗ України. Постановою Кабінету Міністрів України від 4.01.1999 № 12 затверджено перелік харчових добавок, дозволених для використання в харчових продуктах. Водночас багато добавок, заборонених в Україні, можуть використовуватися в інших країнах, і це потрібно враховувати під час надходження імпортних товарів. Законодавчими актами забороняється ввезення та реалізація харчових продуктів, які не відповідають вимогам щодо використання речовин, не дозволених як харчові добавки.

Використання харчових добавок нормується діючим законодавством:. постанова Кабінету Міністрів України №169 "Про створення Національної комісії України зі зводу харчових продуктів Кодексу Аліментаріус”, Наказ МОЗ «Про затвердження Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок» від 23.07.1996 № 222;, Ст. 30 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів»вiд 23.12.1997 № 771/97-ВР



3. CODEX ALIMENTARIUS COMMISSION

Codex Alimentarius Commission (Комісія Кодекс Аліментаріус) -- це орган, започаткований у 1961 році ФАО та ВООЗ для розробки міжнародних стандартів, методичних вказівок та рекомендацій щодо харчових продуктів з метою захисту здоров'я споживачів та забезпечення добросовісної практики торгівлі харчовими продуктами.

По суті, Codex Alimentarius Commission -- міжурядовий орган, членами якого є більше 170 держав та одна організація. Основними організаційно-структурними елементами Codex Alimentarius Commission є власне Комісія, Виконавчий комітет, Секретаріат, та допоміжні органи Codex Alimentarius (комітети з загальних питань -- горизонтальні, комітети з окремих товарів -- вертикальні, координаційні комітети ФАО/ВООЗ по регіонах та спеціальні міжурядові робочі групи). Основні положення щодо організації діяльності Комісії викладені у її статуті.

3.1 Основні принципи та методологічні підходи до розробки стандартів Кодексу Аліментаріус

Діяльність у рамках Кодексу Аліментаріус ґрунтується на науковій основі. До розробки кожного аспекту цього харчового кодексу зробили внесок експерти і фахівці широкого спектру наукових дисциплін, завдяки чому стандарти Кодексу Аліментаріус можуть витримати найретельнішу наукову перевірку. Аспекти здоров'я та безпеки в рішеннях та рекомендаціях Кодексу базуються на науково обґрунтованій оцінці ризиків.

Як і всі інші аспекти роботи Комісії, процедури підготовки стандартів чітко визначені, відкриті і прозорі. Зазвичай застосовується 8-ступенева процедура розробки стандартів Кодексу (може застосовуватися прискорена 5-ступенева процедура). На першому етапі пропозиція про проект розглядається Виконавчим комітетом і перевіряється на відповідність критеріям та пріоритетам, що встановлені Комісією. Далі готується проект тексту (етап 2), що розсилається країнам - членам та усім зацікавленим сторонам для коментарів (етап 3). Проект і коментарі розглядаються на рівні комітетів (етап 4), та при необхідності готується новий проект. На п'ятому етапі Комісія аналізує досягнуті попередні результати і погоджується з тим, що представлений проект повинен бути переданий на остаточне опрацювання і потім внесений на затвердження. Після цього проект також затверджується зацікавленими комітетами з загальних питань, щоб забезпечити його відповідність загальним стандартам Кодексу Аліментаріус. Іноді текст вважається готовим до остаточного прийняття вже на цьому етапі, що часто називається етапом 5/8. Потім затверджений проект знову розсилається на розгляд урядів та зацікавлених сторін для отримання їх коментарів, та остаточно затверджується відповідним комітетом. Проект вноситься до Комісії для прийняття як стандарт (етапи 6 та 7). Після завершального раунду коментарів Комісія приймає проект як офіційний текст Кодексу Аліментаріус. Потім стандарт, методичні вказівки або інший текст публікується Секретаріатом Комісії Кодекс Аліментаріус (етап 8).

3.2 Національна комісія України з Кодексу Аліментаріус

Національна комісія України з Кодексу Аліментаріус створена постановою Кабінету Міністрів України №169 від 16 лютого 1998 р. «Про створення Національної комісії України зі зводу харчових продуктів Кодексу Аліментаріус». На даний час Комісія діє на підставі ст. 8 чинного Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 2006 р. №903 «Питання Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус», якою головою Комісії призначено Проданчука Миколу Георгійовича.

Основними завданнями НККАУ є аналіз міжнародного та вітчизняного законодавства і розроблення пропозицій щодо удосконалення законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів; гармонізація вітчизняного законодавства з міжнародним у зазначеній сфері; сприяння впровадженню нових технологій, міжнародних стандартів, вітчизняних технічних регламентів і міжнародних санітарних заходів у сфері виробництва харчових продуктів та нових методів їх дослідження.

Персональний склад Національної комісії затверджує її голова. До складу Комісії включені провідні спеціалісти наукових та інших установ, підприємств та організацій, представники центральних органів виконавчої влади з питань охорони здоров'я, аграрної політики, технічного регулювання та споживчої політики, економіки.

НККАУ для виконання покладених на неї завдань утворює постійно діючі комітети і тимчасові робочі групи за відповідними напрямками діяльності, регламент та персональний склад яких затверджує голова Комісії.

Угодою СОТ відповідними міжнародними стандартами у випадку забезпечення безпечності продуктів харчування визнано стандарти, інструкції та рекомендації, які встановлені Комісією Кодекc Аліментаріус. В зв'язку з цим перед державою загалом та перед НККАУ зокрема постала нагальна потреба гармонізації вітчизняної нормативно-правової бази у галузі безпечності та якості харчових продуктів. У зв'язку з цим на даний момент пожвавився інтерес вітчизняних виробників до гармонізації вітчизняних вимог щодо безпечності та якості харчових продуктів. Варто зазначити, що неможливо просто використовувати міжнародну нормативно-правову базу в зазначеній галузі без адекватної процедури її гармонізації та адаптації до вітчизняних умов. Ці умови, зокрема, стосуються як іншої структури споживання, так і виробництва харчових продуктів. Все це надзвичайно велика і відповідальна робота, яка потребує залучення всіх зацікавлених в цьому питанні сторін (міністерства і відомства, науково-дослідні установи, об'єднання виробників та споживачів тощо) і досить значних людських та матеріальних ресурсів. На даний час НККАУ діє на громадських засадах.

Одним з гострих питань безпечності харчових продуктів в Україні сьогодні є законодавча база щодо застосування і регламентації харчових добавок (ХД) і ароматизаторів. В цілому показники безпечності ХД і ароматизаторів в стандартах Кодексу Аліментаріус «м'якіші» порівняно з такими, що діють в Україні. Імпортери з держав СОТ законно наполягають на своєму праві спиратися на Кодекс. А вітчизняні виробники харчових продуктів опинилися в скрутному становищі, тому що перелік ХД, дозволених до використання в Україні, в десятки разів коротший за реєстр ХД Кодексу, і, як правило, норми використання відрізняються від кодексовських, що зменшує конкурентоспроможність української продукції.

Нормативна база держав-членів СОТ щодо ХД та ароматизаторів досить різноманітна. Адже згідно з угодою про СФС-СОТ країни-члени можуть вводити або зберігати санітарні чи фітосанітарні заходи, які призводять до більш високого рівня санітарного та фітосанітарного захисту, ніж той, що був би досягнутий за допомогою заходів, основаних на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях, якщо цьому існує наукове обґрунтування. Тому варто наголосити, що всі члени СОТ, які мали свою власну нормативну базу санітарних заходів безпечності харчових продуктів до вступу до СОТ, проводили не лише її гармонізацію (тобто встановлення, визнання і застосування спільних санітарних та фітосанітарних заходів), але і адаптацію міжнародних вимог до своїх умов.

Нормативна база, що міститься у відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях, якими у випадку забезпечення безпечності продуктів харчування угодою про СФС визнано стандарти, інструкції та рекомендації, що встановлені Комісією Кодекс Аліментаріус і стосуються харчових добавок , забруднюючих речовин, методів аналізу і вибіркового контролю, а також правил та інструкцій стосовно норм гігієни.

Нормативна база Кодексу щодо ХД і ароматизаторів на даний момент:

· Codex general standard for food addditives CODEX STAN 192-1995

· Guidelines for simple evaluation of food additive intake CAC/GL 03-1989

· General methods of analysis for food additives CODEX STAN 239-2003

· List of codex specifications for food additives CAC/MISC6

· Codex class names and the international numbering system for food additives CAC/GL 36-1989

· General standard for the labelling of food additives when sold as such CODEX STAN 107-1981

· Guidelines for the use of flavourings CAC/GL 66-2008

Основним серед них щодо ХД можна вважати Загальний стандарт кодексу щодо харчових добавок (Codex general standard for food addditives). Це добре структурований та продуманий документ, який кожного року переглядається.

3.3 Нормативні документи стосовно харчових добавок в Україні

В Україні діє також декілька нормативних документів стосовно ХД. Це Постанова КМУ №12 “Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах” від 04.01.1999 р. з доповненнями та Наказ МОЗ №222 від 23.07.1996 р. “Про затвердження Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок”. Проблемою цих документів є відсутність в них сфери застосування кожної з добавок та їх максимального рівня у продукті. Зазначена інформація містилася у додатку 1 до Наказу МОЗ №222, проте він втратив чинність на підставі наказу МОЗ №218 від 23.07.98 р. На даний час питання сфери застосування та максимального рівня в харчовому продукті певної ХД врегульовано численними Постановами головного державного санітарного лікаря України.

Щодо підходів до регламентування ХД Codex Alimentarius та в Україні, то вони практично ідентичні і вимагають при застосуванні ХД відповідності наступним принципам:

· ХД не повинна становити ризику для здоров'я;

· не повинна вводити споживача в оману;

· має забезпечувати одну з технологічних функцій.

Безпечність ХД має бути продемонстрована шляхом проведення оцінки ризику, яка включає такі компоненти, як ідентифікація небезпечності, її характеристика, встановлення величини впливу, характеристика ризику.

В системі Codex Alimentarius оцінку ризиків щодо ХД виконує Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (Joint FAO/WHO Expert Committee on Food Additives -- JECFA) -- ОКЕХД, основними напрямками роботи якого є розробка принципів оцінки безпечності ХД та кількісної оцінки ризиків, пов'язаних з ним; проведення токсикологічної оцінки та встановлення ДДН (acceptable daily intake -- ADI); оцінка якості та можливостей застосування аналітичних методів; розробка специфікацій щодо чистоти харчових добавок; оцінка надходження хімічних речовин з їжею.

Однією з вимог щодо використання ХД є їх використання в умовах GMP.GMP -- належна виробнича практика -- це комплекс заходів та така практика виробництва харчових продуктів і допоміжних засобів та матеріалів для виробництва і обігу харчових продуктів, яка необхідна для виробництва безпечних та якісних харчових продуктів.

Щодо харчових добавок, то в “Загальному стандарті кодексу щодо харчових добавок” (Codex general standard for food additives CODEX STAN 192-1995) є вимога про те, що ХД повинні використовуватись в умовах GMP, а саме:

· на найменшому необхідному рівні для досягнення бажаного ефекту;

· кількість ХД, яка використовується в процесі виробництва і не виконує жодної функції в кінцевому продукті, має бути зменшена наскільки це можливо;

· ХД повинні бути відповідної якості та чистоти, готуватися та використовуватися так само, як будь який інший інгредієнт харчового продукту.

У виробників -- і вітчизняних, і імпортерів, -- для збереження конкурентоспроможності своєї продукції час від часу з'являється необхідність у затвердженні якоїсь нової ХД в Україні або у розширенні її сфери застосування. Зараз в Україні проходить процедура дозволу деякої харчової добавки щодо її застосування та регламентації в такому порядку.

Зацікавлений виробник харчового продукту, в якому застосовується ХД, чи самої ХД звертається до НККАУ з пропозицією щодо внесення ХД до переліку дозволених до використання чи щодо розширення сфери застосування ХД.

НККАУ направляє виробника до відповідної експертної установи, де він надає стандартний пакет документів: заяву на проведення гігієнічно-токсикологічної експертизи цієї ХД, обґрунтування необхідності застосування ХД в конкретних дозах або щодо розширення сфери застосування, «досьє» на цю ХД (дані про історію її використання в світі, посилання на Кодекс, наукові дані щодо оцінки ризику, результати досвіду світової спільноти щодо використання ХД тощо).

За результатами експертизи на засіданні профільного комітету НККАУ експертна установа надає доповідь. Як варіант рішення НККАУ комітет може рекомендувати МОЗ України винести Постанову Головного державного санітарного лікаря України про нормування та про сферу застосування конкретної ХД.

Рисунок 2-Процедура включення харчових добавок в харчову продукцію

Підрахунки, виконані в середині 90-х років ХХ ст., показали, що з безалкогольними напоями окремі верстви населення, зокрема діти шкільного віку, можуть одержувати більше, ніж ДДД, такі консерванти як сорбінова кислота (замість 4 мг/кг 8 і навіть 13 мг/кг), вживання сірчистого ангідриду досягає 0,5--0,6 мг/кг (ДДД 0,7 мг/кг), а бензоата натрію в кількостях, близьких до ДДД, що створює певну небезпеку для окремих категорій населення. Додавання нітритів до ковбасних виробів приводило до надлишкового їх вживання (0,5--0,8 мг/кг замість ДДД 0,4 мг/кг). Подібна ситуація виникла з використанням фосфатів. В 1992 р. населення України споживало 800--1900 мг фосфатів з ковбасами і сирами, що порушувало співвідношення між кальцієм і фосфором у бік збільшення фосфору в добовому раціоні. Фактичний вміст синтетичних барвників у вітчизняних харчових продуктах коливається в широких межах (від 0,2 до 427 мг/л(кг)). Так, вміст тартразину (норма 200 мг/кг) в драже досягав 299,2 мг/кг, тістечках -- 258,7, вафлях -- 215; хінолінового жовтого (норма 200 мг/кг) в цукерках желатинових з кольоровим покриттям на основі алюмінієвого лаку -- 427 мг/кг. Значне перевищення ГДР жовтого барвника "сонячний захід" і понсо 4R (норма 50 мг/кг) виявлено в карамелі льодяниковій -- відповідно 269,9 та 258,9 мг/кг. Максимальний вміст кармазину в льодяниковій карамелі перевищує ГДР у 2 рази. Розрахувавши максимально можливі рівні надходження барвників з харчовими продуктами в організм людини, автори встановили, що вміст понсо 4R та кармазину в харчових раціонах перевищує ДДД, рекомендовані ВООЗ для дітей та дорослих, а жовтого "сонячний захід" та еритрозину -- для дітей. Наведена інформація про токсичні властивості барвників вимагає внесення корективів у законодавство України, зменшення їхніх ГДР у харчових продуктах та ДДД. Зроблено висновок про неможливість надмірного вживання ароматичних есенцій та синтетичних барвників з кондитерськими виробами. Перевищення ДДД окремих харчових добавок свідчить про необхідність перегляду ГДР щодо їхнього використання в меншій концентрації. Особливо це стосується п'яти категорій харчових добавок: консервантів, нітритів, фосфатів, барвників та ароматизаторів. Постійне нарощування виробництва харчових добавок та поширення їх використання населенням, їхня токсичність, негативний вплив на обмін речовин, наявність віддалених ефектів свідчать про необхідність зменшення їх використання.

Широке використання харчових добавок у країнах Європи та США сприяє проникненню їх разом з імпортними продуктами на ринок України. Тому зустрічаються випадки вживання харчових добавок, не дозволених для використання в Україні, мають місце харчові отруєння серед населення. Все це свідчить про недосконалість вітчизняного законодавства.

Як регулюються добавки?Добавки не завжди являють собою побічний продукт технології 20 віку і сучасного ноу-хау. Наші предки користувалися сіллю для консервування м'яса і риби. Вони додавали трави і спеції для надання їжі більш тонкого смаку. Вони також використовували цукор для консервування фруктів і маринували огірки в оцтовому розчині.

Однак, з роками були зроблені істотні зміни, що призвели до підвищення ефективності і забезпечення безпеки всіх добавок. У цей час регулювання харчових добавок і барвників є як ніколи раніше суворим. Для прикладу розглянемо закони такої розвинутої країни як США. Основу сучасного законодавства в області харчових продуктів в США становить Федеральний закон про харчові продукти, ліки і косметичні засоби від 1938 року, який наділяє Управління харчових продуктів і ліків (FDA) повноваженнями в області харчових продуктів і харчових інгредієнтів, а також визначає вимоги відносно відображення фактичного складу та маркірування інгредієнтів.

Поправка у відношенні харчових добавок до Федерального закону про харчові продукти, ліки і косметичні засоби, яка була прийнята в 1958 році, вимагає, щоб перед приєднанням якої-небудь харчової добавки до складу харчового продукту був отриманий дозвіл від Управління харчових продуктів і ліків на її використання. Крім того, від виробника потребують пред'явлення доказів по безпеці добавки при використанні її в цілях, що плануються. Поправка відносно харчових добавок виключає з процесу регулювання харчових добавок дві групи речовин.Всі речовини, які були визнані до прийняття поправки 1958 року Управлінням харчових продуктів і ліків (FDA) або Міністерством сільського господарства США (USDA) як безпечні для їх використання в конкретних харчових продуктах, визначені як речовини, раніше дозволені. Прикладами раніше дозволених речовин є нітрит натрію і нітрит калію, які використовуються для консервування м'яса для сніданку. Другою категорією речовин, виключених з процесу регулювання харчових добавок, є речовини, які відповідають загальним умовам безпеки (GRAS). Відповідні загальним умовам безпеки - це речовини, чиє використання з точки зору фахівців загальновизнано як безпечне на основі численних облікових матеріалів, що були по їх використанню до 1958 року, або на основі опублікованих наукових даних. Сіль, цукор, спеції, вітаміни і мононатрієва сіль глютамінової кислоти класифікуються разом з кількома сотнями інших речовин які відповідають загальним умовам безпеки. Виробники можуть також попросити Управління харчових продуктів і ліків зробити перевірку використання якої-небудь речовини з метою встановлення факту її відповідності загальним умовам безпеки. Починаючи з 1958 року, Управління харчових продуктів і ліків (FDA) і Міністерство сільського господарства США (USDA) продовжують стежити за раніше дозволеними речовинами і речовинами, що відповідають загальним умовам безпеки, в світлі нової наукової інформації. Якщо нові дані передбачають можливість того, що раніше дозволені речовини і речовини, що відповідають загальним умовам безпеки, можуть виявитися небезпечними, федеральні служби можуть заборонити їх використання або зажадати проведення подальшого дослідження з метою встановлення їх безпеки.

У 1960 році Конгрес США прийняв аналогічне законодавство, що регламентує барвники. Поправки у відношенні барвників до Закону про харчові продукти, ліки і косметичні засоби вимагають, щоб на барвники, що використовуються в харчових продуктах, ліках, а також конкретних виробах медичного призначення, був отриманий дозвіл від Управління харчових продуктів і ліків до їх надходження до торгівельної мережі.

На відміну від харчових добавок, барвники, які використовувалися до прийняття законодавства, дозволені до подальшого їх використання тільки при умові проходження додаткової перевірки, що підтверджує їх безпеку. З числа вихідних заздалегідь занесених в реєстр 200 барвників, 90 були вказані як безпечні, а інші або зняті з використання Управлінням харчових продуктів і ліків, або вилучені промисловістю. І поправка відносно харчових добавок, і поправки відносно барвників, містять положення, згідно з яким видача дозволу на яку-небудь харчову добавку забороняється у випадку, якщо виявлено, що дана добавка викликає рак у людей і тварин. Дана умова часто іменується як Умова Делані, назва якому була дана в честь його засновника - представника конгресу Джеймса Делані (демократа від штату Нью-Йорк).

Нормативні положення, відомі як практика рекомендованого виробництва (GMP), обмежують кількість харчових добавок і барвників, що використовуються в харчових продуктах. Для досягнення необхідного ефекту виробники використовують тільки необхідну для цієї мети кількість добавок. харчовий добавка застосування

Помітна особливість сучасних харчових технологій - використання харчових добавок , які не тільки виконують технологічні функції , але і покращують органолептичні характеристики харчових продуктів. Водночас широке використання харчових добавок дозволяє недобросовісним учасникам ринку виробляти і поставляти споживачам фальсифіковані харчові продукти.Одним із способів фальсифікації є якісна та інформаційна фальсифікація , яка проявляється у присутності дозволених або заборонених харчових добавок , не зазначених на етикетці ; підміні вказаної на етикетці добавки другий і перевищенні максимально допустимого вмісту добавки в харчовому продукті.Недосконалість оперативного контролю фальсифікованих продуктів пов'язано з тим , що нормативна база з харчових добавок перебуває в стадії формування. Проведені інформаційні дослідження показали , що при фальсифікації алкогольних напоїв , карамелі , компотів , спецій часто використовуються синтетичні барвники , не вказані на етикетці.

Для якісної і кількісної ідентифікації барвників можуть бути використані різніметоди:спектрофотометрический,електрофоретичний хроматографічний. Найбільш простий не вимагає дорогого устаткування метод контролю барвників , як тонкошарова хроматографія ( ТШХ) . З його допомогою можна проводити експрес-оцінку якісного складу барвника , він доступний як для контролюючих організацій , так і для всіх учасників ринку. ГУ ВНІІПАКК спільно з ЗАТ НТЦ « Ленхром » розроблена методика хроматографічного розділення синтетичних барвників та їх кількісного визначення за допомогою оптичного відеоденсітометра « ДенСкан » та відповідного програмного забезпечення Dens . Методика була успішно застосована для аналізу синтетичних барвників в різних напоях , харчових продуктах і добавках. Сукупність методів твердофазної екстракції , ТШХ і денситометрії з комп'ютерною обробкою даних дозволяє забезпечити вимірювання як індивідуальних , так і сумішевих барвників з похибкою не більше 10 %.Порівняльний аналіз спектрофотометричного і денситометричного методів визначення вмісту синтетичних барвників в карамелі показав , що збіжність отримуваних результатів не перевищує 5 %. Розроблені методики лягли в основу національних стандартів: ГОСТ Р 52470-2005 «Продукти харчові . Методи ідентифікації та визначення масової частки синтетичних барвників в алкогольній продукції »та ГОСТ Р 52671-2006 « Продукти харчові . Методи ідентифікації та визначення масової частки синтетичних барвників в карамелі ». У процесі апробації методик були проаналізовані комерційні зразки лікарів , вин , соків , безалкогольних напоїв , карамелі , консервованих компотів , сумішей прянощів російського і зарубіжного виробництва. Виявлено численні факти фальсифікації. Так , у зразку карамелі « Fire ball Atomic » , виробленої в США , масова частка синтетичного барвника « Червоний чарівний АС» ( Е129 ) в 2,5 рази перевищує допустимий рівень. У зразках льодяникової карамелі російського виробництва замість натуральних барвників « Куркумін » ( Е100 ) і «Червоний буряковий » ( Е163 ) , зазначених на етикетці , виявлені синтетичні барвники « Тартразин » ( Е102 ) і « Понсо » 4R ( Е124 ) . Встановлено наявність забороненого до використання синтетичного барвника «Цитрусовий червоний» ( Е121 ) в паприці і в суміші прянощів з її використанням . Аналіз компотів зарубіжного виробництва ( Китай , Іспанія , Німеччина ) показав , що в ряді зразків містяться не зазначені на етикетці синтетичні барвники. Причому , не тільки дозволені харчові барвники « Червоний чарівний AC » ( E129 ) і « Понсо 4R » ( Е124 ) , але також заборонений харчовий барвник « Еритрозин » (Е 127 ) і нехарчові барвники , такі як « Флоксін ». Отримані результати показали надзвичайну актуальність проведених робіт , в результаті яких були розроблені методики контролю та національні стандарти, що регламентують методи ідентифікації та визначення масової частки синтетичних барвників в алкогольній продукції і карамелі , для запобігання випуску фальсифікованих і часто не безпечних для здоров'я споживача харчових продуктів.

4. ХАРЧОВІ ДОБАВКИ ДОЗВОЛЕНІ ДО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

ГАЛУЗІ ЗАСТОСУВАННЯ ХАРЧОВИХ ДОБАВОК ТА ГРАНИЧНО-ДОПУСТИМІ КОНЦЕНТРАЦІЇ

Iндекс Е	Харчова добавка	Походження та функція добавки	Галузь застосування	Максимально допустима концентрація, мг/кг(мг/л)
Е 100

Подобные документы

• Контроль якості та безпечності харчових продуктів

  Якість та безпечність харчових продуктів, їх види за придатністю до споживання. Порядок приймання молока і вершків, техніка відбору проб. Основні ксенобіотики і шляхи їх надходження до продуктів. Гігієнічне регламентування харчових добавок у продуктах.
  
  курсовая работа [67,4 K], добавлен 23.10.2010
  

• Виробництво обсмаженого арахісу з додаванням харчових добавок

  Хімічний склад та споживні властивості горіхоплідних. Вимоги до якості горіхоплідних як сировини та продукту, готового до споживання. Методи обробки та їх вплив на якість горіхів. Технологія виготовлення обсмаженого арахісу з додаванням харчових добавок.
  
  курсовая работа [109,3 K], добавлен 08.01.2014
  

• Харчові добавки

  Класифікація харчових добавок. Прискорення або поліпшення технологічної обробки харчових продуктів, збільшення термінів зберігання, консервування. Використання харчових добавок у маргарині, жувальної гумки "Dirol", вермішелі швидкого приготування.
  
  презентация [1,0 M], добавлен 01.04.2016
  

• Проблема реалізації емульгаторів у технологіях харчових продуктів

  Дослідження емульгаторів та їх впливу на організм людини. Класифікація емульгаторів та їх технологічних властивостей. Характеристика сучасних технологій харчових продуктів із використанням ароматизаторів. Контроль за якістю харчових продуктів в Україні.
  
  курсовая работа [82,3 K], добавлен 22.11.2014
  

• Валідація методів досліджень сировини та продуктів харчування на нешкідливість

  Характеристика харчових продуктів як складних багатокомпонентних систем. Методологічна основа контролю якості харчової продукції. Дослідження основних відомостей про органолептичну оцінку. Вивчення механізму формування властивостей харчової продукції.
  
  реферат [432,9 K], добавлен 02.08.2015
  

• Харчові добавки

  Дослідження мети використання, призначення та основних функцій харчових добавок. Вивчення особливостей природних та синтетичних барвників, ароматизаторів, емульгаторів, стабілізаторів. Аналіз речовин, які регулюють структуру і консистенцію продуктів.
  
  реферат [57,5 K], добавлен 13.12.2012
  

• Класифікація харчових добавок. Характеристика поліпшувачів органолептичних властивостей, сучасні технології харчових продуктів з використанням ароматизаторів

  Характеристика і призначення поліпшувачей органолептичних властивостей продуктів. Харчові добавки, їх класифікація, плюси і мінуси, доцільність використання у харчовій промисловості. Технології використання ароматизаторів при копченні м'ясопродуктів.
  
  реферат [44,1 K], добавлен 22.12.2010
  

• Шкідливі речовини в технології консервування. Джерела забруднення харчових продуктів

  Державна політика в галузі здорового харчування. Визначення безпечності консервованої продукції та сировини для неї. Класифікація шкідливих і чужорідних речовин в консервуванні та основні шляхи їх надходження. Харчові концентрати і їх епідемічна безпека.
  
  курсовая работа [541,9 K], добавлен 18.12.2010
  

• Технології отримання харчових волокон з жому цукрового буряка, їх застосування при виробництві харчових продуктів

  Пріоритетні напрями у створенні в Україні індустрії здорового харчування. Сучасні технології отримання харчових волокон з жому цукрового буряка. Асортимент продуктів оздоровчої та лікувально-профілактичної дії з використанням продуктових волокон.
  
  курсовая работа [1,6 M], добавлен 05.03.2014
  

• Розроблення технології хлібобулочних виробів, збагачених залізом

  Збагачення харчових продуктів мікронутрієнтами. Дослідження впливу залізовмісних добавок на кількість та якість клейковини пшеничного борошна, структурно-механічні властивості тіста. Розробка технології виробів, до складу яких введено гемове залізо.
  
  магистерская работа [6,0 M], добавлен 19.06.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам