Наукова, педагогічна та організаційна діяльність професора С.Г. Навашина (1857-1930 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

УДК 001.891: 58 (092) «1857/1930»

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

НАУКОВА, ПЕДАГОГІЧНА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФЕСОРА С.Г. НАВАШИНА (1857-1930 РР.)

07.00.07 - історія науки і техніки

КИКОТЬ Сергій Миколайович

Переяслав-Хмельницький - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Коцур Галина Георгіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри історії для гуманітарних факультетів

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Зленко Валентина Андріївна, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН України, головний науковий співробітник сектору наукознавства Центру історії аграрної науки,

кандидат історичних наук, доцент Костюк Майя Володимирівна, Уманський національний університет садівництва, доцент кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін

Захист відбудеться «15» жовтня 2010 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.27.053.01. у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, конференц-зал ім. В. О. Сухомлинського).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30).

Автореферат розісланий «14» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент О. Ф. Глоба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Домінування у вітчизняному інтелектуальному просторі сучасної наукової парадигми, що ґрунтується на засадах масштабної інтердисциплінарної взаємодії, та урізноманітнення дослідницьких стратегій, ставить ученого-гуманітарія перед необхідністю ретельного аналізу теоретико-методологічних напрацювань та практичних надбань кращих українських науковців, котрі заклали міцний підмурок вітчизняної науки.

До блискучої плеяди подвижників української ботанічної науки належить професор Університету Св. Володимира Сергій Гаврилович Навашин (1857-1930) - відомий ботанік, цитолог, ембріолог, з ім'ям якого пов'язані знаменні події в історії вітчизняної і світової ботанічної науки. Однак вагомий персональний внесок відомого вченого в розвиток української науки недостатньо вивчений, нагальною є необхідність відтворення історичної пам'яті про вченого-енциклопедиста, котрий сприяв становленню вітчизняної ботанічної науки. Аналіз діяльності С. Г. Навашина є актуальним з огляду на масштабність і різноплановість його наукового доробку, адже в галузі цитології й ембріології він мав досягнення світового рівня, що уславили вітчизняну науку.

Актуальність дослідження зумовлена насамперед тим, що досі немає фундаментальної науково-історичної праці узагальнюючого характеру, не створено спеціального комплексного дослідження наукової, педагогічної та організаційної діяльності С. Г. Навашина. Власне через це на хвилі зростаючого інтересу до діяльності С. Г. Навашина (нещодавно наукова громадськість нашої країни відзначала 150-річчя від дня народження вченого) постала необхідність адекватного осмислення як наукової спадщини, так і різноаспектної діяльності видатного вітчизняного вченого кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематичного плану ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» з виконання теми «Історія природознавства Київщини: біографії і події ХVІІІ - ХХ століть» (номер державної реєстрації 0107U002971).

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу архівних матеріалів, наукових праць, епістолярної спадщини дослідити наукову, педагогічну й організаційну діяльність С. Г. Навашина та показати внесок ученого в розвиток ботанічної науки в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Для досягнення поставленої мети передбачається розв'язання таких завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки досліджуваної теми, джерельну базу і окреслити методологічну основу дисертації?

- висвітлити життєвий і творчий шлях С. Г. Навашина, виявити визначальні чинники формування його наукового світогляду?

- охарактеризувати розвиток ботанічної науки в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.?

- розглянути основні напрями наукових досліджень С. Г. Навашина, показати роль і місце наукового доробку вченого в контексті розвитку вітчизняної ботанічної науки?

- дослідити науково-організаційну й педагогічну діяльність ученого.

Об'єкт дослідження - наукова, педагогічна та організаційна діяльність професора С. Г. Навашина.

Предметом дослідження є діяльність С. Г. Навашина в галузі мікології, бріології, цитології та ембріології рослин, а також організації вітчизняного науково-галузевого процесу.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є універсальні принципи історичного дослідження: історизму, об'єктивності пізнання, системності та комплексності, плюралізму, критичного підходу до джерел, що передбачають цілісний усебічний підхід до вивчення обраної теми. У роботі над дисертаційним дослідженням автором використано пошуково-бібліографічний, проблемно-хронологічний, ретроспективний, персоналістично-біографічний, порівняльний методи, а також метод класифікації.

Хронологічні рамки дослідження визначаються роками життя та діяльності С. Г. Навашина (1857-1930), хоча при висвітленні багатьох аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх та наступних років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в постановці та розробці актуальної теми, яка на сьогодні в історичній науці всебічно й об'єктивно не розкрита.

У дисертації вперше:

- в українській історіографії на основі різнопланових за змістом і походженням джерел комплексно проаналізовано наукову, педагогічну та організаційну діяльність професора С. Г. Навашина?

- наведено й конкретизовано маловідомі факти з життя та діяльності вченого, які раніше не були оприлюднені в наукових публікаціях? 

- з'ясовано основні чинники, що впливали на процес формування наукового світогляду С. Г. Навашина?

- розроблено періодизацію життя і наукової діяльності вченого?

- проаналізовано наукові праці С. Г. Навашина, що дало змогу значно поглибити знання про подальший розвиток вітчизняної ботанічної науки?

удосконалено:

- бібліографію наукових праць ученого та літературних джерел про нього?

- деталізацію матеріалів, що стосуються діяльності С. Г. Навашина в Київському товаристві дослідників природи?

- джерелознавчу базу за рахунок запровадження до наукового обігу маловідомих архівних матеріалів про С. Г. Навашина, що дало можливість об'єктивно проаналізувати життя і творчість ученого, а також подати в сучасній науковій інтерпретації відомості про видатного вітчизняного дослідника?

отримали подальший розвиток:

- вивчення напрямів наукової діяльності вченого?

- напрям наукової роботи з відтворення життєвого шляху та наукової діяльності вітчизняних учених-ботаніків.

Практичне значення одержаних результатів. Фактичний матеріал, узагальнення і висновки дисертаційного дослідження суттєво доповнюють і розширюють сучасні знання з історії розвитку ботанічної науки в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Вони можуть бути використані при написанні підручників та викладанні спецкурсів з історії науки й техніки для студентів природничих спеціальностей вищих навчальних закладів України. Уточнені біографічні дані стануть у пригоді при укладанні довідкових, біобібліографічних та енциклопедичних видань.

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційному дослідженні результати та висновки отримані автором особисто. Наукові статті здобувача у фахових виданнях є одноосібними.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації пройшли апробацію на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: Міжнародній конференції, присвяченій 150-річчю від дня народження С. Г. Навашина «Навашинські читання» (Київ, 2007), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукових досліджень '2007» (Полтава, 2007), І Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Український науково-інтелектуальний простір: реалії та перспективи розвитку» (Переяслав-Хмельницький, 2009), Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття» (Переяслав-Хмельницький, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 9 публікаціях, із них 5 - у виданнях, внесених до переліку ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (одинадцяти підрозділів), висновків, списку використаних джерел (317 позицій), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 168 сторінок. Зміст роботи викладено на 215 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність, зв'язок роботи з науковими планами і програмами; сформульовано мету й основні дослідницькі завдання, визначено об'єкт, предмет, методи наукового пошуку, хронологічні межі; обґрунтовано наукову новизну та практичне значення дисертаційного дослідження, подано відомості про апробацію одержаних результатів, особистий внесок здобувача, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Історіографія, джерела та методологія дослідження» проаналізовано стан наукової розробки теми, джерельну базу дослідження, визначено та обґрунтовано методологічну основу дисертації.

У підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми» охарактеризовано історіографічний масив з теми дослідження.

Виділено такі історіографічні періоди в розробці проблеми: перший - публікації дореволюційної доби та визвольних змагань (кінець ХІХ ст. - 1920 р.)? другий - праці дослідників радянської доби (1921-1990 рр.)? третій - дослідження науковців у роки незалежної України (1991 р. - по даний час).

Характеризуючи історіографічний доробок першого періоду, варто відзначити, що в ньому чітко проглядається фрагментарність і епізодичність, а узагальнюючих праць із досліджуваної проблеми немає. Роботи науковців зводилися до розгляду загальних проблем біології, і постать С. Г. Навашина в основному згадувалася лише в цьому контексті. Серед праць зазначеного періоду варто виокремити роботи К. А. Тімірязєва, О. Гертвіга, М. С. Навашина Тимирязев К. А. Основные черты исторического развития биологии в ХIХ столетии / К. А. Тимирязев. - М., 1908. - 119 с.? Гертвиг О. Развитие биологии в ХIХ столетии / О. Гертвиг. - М., 1910. - 63 с.? Навашин М. С. Гаплоидное, диплоидное и триплоидное ядра у Grepia virena / М. С. Навашин // Записки КОЕ. - 1915. - Т. XXV..

У радянській історіографії особливий акцент робився на наукових досягненнях С. Г. Навашина, на їхньому значенні для подальшого розвитку ботанічної науки. У цей період з'явилося чимало узагальнюючих праць з історії розвитку біологічної і, зокрема, ботанічної науки, де містяться відомості про наукову діяльність ученого. Це, зокрема, «Очерки по истории русской ботаники», «История естествознания в России», «Развитие биологии в СССР», «Биология вчера и сегодня», «История биологии с древнейших времен до наших дней», «Развитие биологии на Украине» Очерки по истории русской ботаники / [Бреславец Л. П., Исаченко Б. Л., Комарницкий Н. А. и др.]. - М. : Изд-во МОИП, 1947. - 318 с.? История естествознания в России. - М. : Изд-во АН СССР, 1962. - Т. 3. Геолого-географические и биологические науки / [под ред. Л. Я. Бляхера, Д. И. Гордеева, В. П. Зубова и др.]. - 604 с.? Развитие биологии в СССР / [гл. ред. акад. Б. Е. Быховский]. - М. : Наука, 1967. - 763 с.? Биология вчера и сегодня / [Б. Л. Астауров, А. Е. Гайсинович, А. А. Нейфах и др.]. - М. : Знание, 1969. - 46 с.? История биологии с древнейших времен до наших дней / [ред. кол.: Л. Я. Бляхер и др.]. - М. : Наука, 1972. - Т. 1. - 563 с.? Развитие биологии на Украине. - К. : Наук. думка, 1984. - Т. 1. С древнейших времен до Великой Октябрьской социалистической революции / [ред. кол. : Б. Г. Новиков и др.]. - 415 с.? Т. 2. Развитие ботанических исследований физиологии и биохимии, интродукции и акклиматизации, генетики и селекции растений, микробиологии за годы Советской власти / [ред. кол. : Б. Г. Новиков и др.]. - К. : Наук. думка, 1985. - 455 с.. Певну цінність для з'ясування місця та ролі С. Г. Навашина в розвитку ботанічної науки в Україні мають видання, присвячені історії Київського університету Розвиток науки в Київському університеті за 100 років. - К. : Вид-во КДУ, 1935. - 202 с.? Історія Київського університету : 1834-1959. - К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1959. - 630 с.? Киевский университет. Документы и материалы. 1834-1984 / [сост. В. А. Замлинский и др.]. - К. : Вищ. шк., 1984. - 191 с.? Нариси історії Київського національного університету імені Т. Шевченка / [В. В. Різун, М. С. Тимошик, А. Є. Конверський та ін.]. - К. : Наша культура і наука, 2004. - 440 с., що побачили світ як у радянський період, так і в часи незалежності України.

Важливе значення для повного й об'ємного вивчення життя й наукової діяльності С. Г. Навашина мала опублікована в 1928 р. в «Журнале русского ботанического общества при АН СССР» автобіографія вченого Навашин С. Г. Сергей Гавриилович Навашин (автобиография) /  С. Г. Навашин // Журнал Русского ботанического общества. - 1928. - Т. 18, № 1-2. - С. 7-14.. Вона містить чимало цікавих подробиць з особистого життя українського дослідника, які до цього часу були невідомими.

На особливу увагу заслуговують праці учня і послідовника С. Г. Навашина В. В. Фінна Фінн В. В. Сергій Гаврилович Навашин / В. В. Фінн // Вісник Київського ботанічного саду. - К., 1931. - Вип. 12-13. - С. 5-21.? Финн В. В. Сергей Гаврилович Навашин (1857-1930). Некролог / В. В. Финн // Известия АН СССР. - 1931. - Сер. 7, т. 7. - С. 881-901.? Фінн В. В. Досягнення й роль Київського державного університету в розвитку ембріології, генетичної цитології й філогенетичної систематики рослин в СРСР та за його межами / В. В. Фінн // Розвиток науки в Київському університеті за 100 років. - К. : Вид-во Київ. держ. ун-ту, 1935. - С. 105-119.? Финн В. В. К 50-летию открытия двойного оплодотворения у покрытосеменных растений / В. В. Финн // Природа. - 1948. - Т. 9. - С. 80-81. , який детально висвітлює життя і наукову діяльність ученого, аналізує його наукові здобутки. Особливості педагогічної діяльності С. Г. Навашина на посаді професора Університету Св. Володимира розкрив у своїх наукових розвідках М. Г. Холодний Холодний М. Г. Кілька спогадів за С. Г. Навашина / М. Г. Холодний // Вісник Київського ботанічного саду. - К., 1931. - Вип. 12-13. - С. 23-26.? Холодный Н. Г. Чему учил С. Г. Навашин как естествоиспытатель / Н. Г. Холодный // Бюллетень Главного ботанического сада. - 1973. - Вып. 89. - С. 5-10..

Першою спробою комплексно висвітлити життєвий шлях і наукову діяльність С. Г. Навашина була робота Д. А. Транковського Транковский Д. А. Академик Сергей Гаврилович Навашин / Д. А. Транковский. - М. : Изд-во МОИП, 1947. - 36 с., що побачила світ у 1947 р. У ній подано основні віхи життя вченого, детально проаналізовано його наукову діяльність.

Певна спроба аналізу наукової діяльності С. Г. Навашина зустрічається в ювілейних статтях, що з'явилися в радянський період. Серед них варто виділити роботи В. П. Банникової, О. О. Хвединич, Є. Л. Кордюм, Д. М. Голди, М. Гургонової, М. С. Навашина Банникова В. П. 90-річчя відкриття подвійного запліднення /  В. П. Банникова, О. О. Хвединич // Укр. бот. журнал. - 1988. - Т. 45, № 5. - С. 93-97.? Кордюм Є. Л. 70-річчя відкриття подвійного запліднення у рослин / Є. Л. Кордюм, Д. М. Голда // Укр. бот. журнал. - 1969. - № 4. - С. 131-132.? Проблемы эмбриологии (к 70-летию открытия двойного оплодотворения). - К. : Наук. думка, 1970. - 236 с. тощо. У цих наукових розвідках автори акцентували увагу головним чином на відкритті С. Г. Навашиним подвійного запліднення в покритонасінних рослин і його впливу на подальший розвиток ботанічної науки.

Для сучасного періоду у вивченні досліджуваної проблеми характерним є переосмислення ролі та місця С. Г. Навашина в контексті розвитку ботанічної науки в Україні, поява як індивідуальних, так і колективних праць вітчизняних науковців, де з нових позицій розглядаються питання різноаспектної діяльності вченого. Зокрема, більше уваги приділено педагогічній діяльності С. Г. Навашина, його роботі на посаді директора ботанічного саду Університету Св. Володимира тощо. У цей час у центрі уваги дослідників перебуває не лише науковий доробок, а й, що дуже важливо, власне сама постать ученого. Зокрема, надзвичайну цінність становлять матеріали наукових читань, присвячених 100-річчю відкриття подвійного запліднення в покритонасінних рослин професором Університету Св. Володимира С. Г. Навашиним, що вийшли друком у 1998 р. Тут опубліковані дослідження І. П. Білоконя, В. М. Соломахіної, Л. С. Діброви, В. В. Капустяна, Д. М. Голди, І. О. Дудки, Є. Л. Кордюм, А. Л. Бойка, Ю. О. Войтюк, М. Ю. Войтюк Професор С. Г. Навашин. Матеріали наукових читань, присвячених 100-річчю відкриття подвійного запліднення у покритонасінних рослин професором університету Св. Володимира С. Г. Навашиним (Київ, 23-24 вересня 1998 р.). - К. : Фітосоціоцентр, 1998. - Ч. 1. - 96 с. тощо.

Вагоме наукове значення для розуміння загального історичного розвитку біологічної науки має колективна праця Ю. В. Павленка, С. П. Рудої, С. А. Хорошевої, Ю. О. Храмова Природознавство в Україні до початку ХХ століття в історичному, культурному та освітньому контекстах / [Павленко Ю. В., Руда С. П., Хорошева С. А., Храмов Ю. О.]. - К. : Академперіодика, 2001. - 420 с., де автори поряд з аналізом генези біологічної і, зокрема, ботанічної науки в Україні до початку ХХ ст. акцентують також увагу й на діяльності найбільш відомих українських учених-ботаніків, виокремлюючи при цьому ім'я С. Г. Навашина.

У 2005 р. світ побачило ювілейне видання «Незабуті постаті», присвячене 170-ій річниці Київського університету, де відображені славні наукові традиції цього ВНЗ в портретах визначних науковців. На сторінках книги знаходимо ім'я С. Г. Навашина, науковим здобуткам якого дана висока оцінка Незабуті постаті / [гол. ред. В. В. Скопенко? ред. кол. : О. В. Третяк, Л. В. Губерський, О. К. Закусило та ін.]. - К. : Світ успіху, 2005. - 464 с..

Певну наукову цінність становлять наукові розвідки Є. Л. Кордюм і К. М. Ситника Кордюм Є. Л. Академік, професор Київського університету ім. Св. Володимира Сергій Гаврилович Навашин (до 150-річчя з дня народження) / Є. Л. Кордюм // Укр. бот. журнал. - 2007. - Т. 64, № 5. - С. 733-735.? Ситник К. М. Ботанічні наукові школи України в ХХ сторіччі / К. М. Ситник // Укр. бот. журнал. - 2007. - Т. 64, № 5. - С. 146-154., присвячені 150-річчю з дня народження вітчизняного дослідника.

Коротка характеристика життєвого шляху й наукової діяльності С. Г. Навашина здійснена в колективній науковій розвідці Р. Бондаренко, Л. Шаповал, Л. Яценко Бондаренко Р. Навашин Сергій Гаврилович / Бондаренко Р., Шаповал Л., Яценко Л. // Постаті Київщини. - К. : Міленіум, 2008. - Вип. 2. - С. 103-105. , що побачила світ у 2008 р.

Не дивлячись на наявність різних за своїм змістом і спрямуванням праць про С. Г. Навашина, водночас, не було здійснено комплексного дослідження його наукової, педагогічної та організаційної діяльності, що підтверджує актуальність обраної теми.

У підрозділі 1.2 «Джерельна база» зазначається, що для створення ґрунтовного дисертаційного дослідження вагоме значення має опрацювання масиву архівних матеріалів, що містяться у фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, Державного архіву м. Києва, Інституту архівознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Архіву Російської Академії наук.

Використані для написання дисертації джерела автором умовно поділено на кілька груп: 1) архівні матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Києві та Державного архіву м. Києва? 2) епістолярна спадщина вченого? 3) періодичні видання? 4) опубліковані праці С. Г. Навашина.

Серед документів першої групи важливе значення мають матеріали, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві. Це, передусім, документи архівних фондів 275 (Київське охоронне відділення) і 707 (Управління Київського навчального округу), зміст яких дав змогу простежити науково-організаційну діяльність С. Г. Навашина в Київському товаристві дослідників природи і розкрити особливості діяльності ботанічного саду Університету Св. Володимира.

Цінні відомості з теми дослідження зберігаються у фондах Державного архіву м. Києва. Зокрема, це документи таких архівних фондів: 16 (Університет Св. Володимира), 18 (Київський політехнічний інститут) і 99 (Інспектор народних училищ І-го району Київської губернії), на основі яких було простежено процес кар'єрного зростання С. Г. Навашина, віднайдено цікаві біографічні відомості, дані про організацію роботи ботанічного саду Університету Св. Володимира, педагогічну діяльність ученого.

Важливе значення має епістолярна спадщина С. Г. Навашина, що зберігається у фондах Інституту архівознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та Архіві Російської Академії наук, що складає другу групу джерел. Аналіз приватного листування сприяв правдивому і детальному висвітленню життєвого і творчого шляху С. Г. Навашина.

Епістолярна спадщина С. Г. Навашина датується періодом 1913-1930 рр., коли відбувалися важливі зміни в особистому житті вченого, пов'язані, головним чином, із його переїздом із Києва до Тифліса, а згодом і до Москви, і, відповідно, зі зміною місця роботи. Вона має надзвичайну наукову цінність, оскільки дає змогу більш детально проаналізувати життєвий і творчий шлях С. Г. Навашина.

Третю групу джерел складають матеріали періодичної преси, що містять цінну інформацію практично з усіх аспектів досліджуваної теми. Завдяки пресі стало можливим відтворити ідеологічну та соціально-психологічну атмосферу, краще зрозуміти умови, у яких здійснювалася наукова діяльність С. Г. Навашина.

Дорадянська публіцистика представлена такими виданнями, як «Труды Ботанического сада императорского Юрьевского университета», «Вестник естествознания», де публікували наукові розвідки українські вчені-ботаніки і аналізувалися головні надбання біологічної і, зокрема, ботанічної науки. У таких періодичних виданнях, як «Бюллетень Главного ботанического сада», «Вісник Київського ботанічного саду», «Ботанический журнал», «Цитология и генетика», «Проблемы эмбриологии», «Охрана, изучение и обогащение растительного мира», «Природа», «Известия АН СССР», «Журнал русского ботанического общества при АН СССР», що представляють радянський період, висвітлюються загальні проблеми біології, нерозривно пов'язані з науковою діяльністю С. Г. Навашина. Вагоме значення мають періодичні видання сучасного періоду, такі як «Український ботанічний журнал», «Український історичний журнал», «Вісник АН України», «Наука і наукознавство», у яких уміщено цінну інформацію з проблеми нашого дослідження.

Серед джерел даної групи слід виділити періодичні видання «Университетские известия» і «Записки Киевского общества естествоиспытателей», які містять важливі відомості, що безпосередньо стосуються теми дисертації.

Опубліковані праці С. Г. Навашина (105 позицій), що становлять четверту групу джерел, дали змогу об'єктивно оцінити наукові здобутки вченого і проаналізувати основні напрями його досліджень.

У підрозділі 1.3 «Теоретико-методологічна основа дослідження» вказано, що дисертаційна робота є історико-науковим біографічним дослідженням з історії науки і техніки, яка базується на методологічних принципах, загальних для всіх галузей історичної науки. Методологічні підходи до розкриття даної теми визначалися специфікою об'єкта і предмета дослідження, його метою та завданнями. З'ясування методологічних принципів дисертаційної роботи в сукупності з аналізом її історіографії та джерельної бази дало змогу обрати напрям та шляхи вирішення поставленої проблеми.

Показано, що робота ґрунтується на комплексному використанні принципів історизму, об'єктивності пізнання, цілісності і всебічності, системності та комплексності, плюралізму, які обумовлюють методи дослідження: пошуково-бібліографічний, ретроспективний, проблемно-хронологічний, персоналістично-біографічний, порівняльний і метод класифікації.

У другому розділі «Життєвий і творчий шлях С. Г. Навашина» відтворено цілісну картину формування наукового світогляду, становлення особистості вченого, висвітлено основні етапи його життєвого і творчого шляху та розроблено їх періодизацію.

У підрозділі 2.1 «Формування наукового світогляду С. Г. Навашина» визначено основні чинники формування наукового світогляду вченого.

Сергій Гаврилович Навашин народився 2 грудня 1857 р. у с. Царевщині Вольського повіту Саратовської губернії в родині лікаря. Після смерті батька в 1863 р. сім'я опинилася у скрутному матеріальному становищі, і тому юнак змушений був здобувати освіту на власні заробітки, приватними уроками, які він почав давати з 14 років.

У 1874 р., після закінчення Саратовської гімназії, С. Г. Навашин, за сімейною традицією, вступає до Медико-хірургічної академії у Петербурзі. Тут він більшість часу проводив у хімічній лабораторії під керівництвом професора О. П. Бородіна, під впливом якого згодом дійшов висновку, що медична робота не є його покликанням, і, склавши за 4 курси академії іспити, він у 1878 р. полишає Петербург і вступає на 2 курс природознавчого відділення Московського університету. У Московському університеті студент продовжує свої заняття з хімії у професора В. В. Марковникова і стає помічником лаборанта О. К. Мюллера. Паралельно з цим він працює асистентом на лекціях з хімії та на Вищих жіночих курсах (т. зв. Луб'янських). У Московському університеті зближується з професором К. А. Тімірязєвим, який читав лекції з фізіології рослин. Згодом, саме він запропонував молодому С. Г. Навашину місце асистента спочатку в університеті, а згодом і в Петровській сільськогосподарській і лісній академії. Асистентом у К. А. Тімірязєва С. Г. Навашин почав працювати з 1881 р. Він керував лабораторними заняттями студентів з анатомії, морфології та систематики рослин, не маючи при цьому спеціальної ботанічної освіти. Остаточно спрямував молодого вченого в галузь ботаніки В. Я. Цінгер. У цей час С. Г. Навашин обрав перший власний напрям наукових досліджень - бріологію - і незабаром опублікував серію флористичних бріологічних праць.

У 1887 р. С. Г. Навашин здобув ступінь магістра й отримав право викладати приват-доцентський курс. В академії вчений протягом року читав курс «Патологія рослин», а в університеті - «Вступ до систематики грибів».

Після того, як Петровську академію було розгромлено і з неї пішов К. А. Тімірязєв, С. Г. Навашин, діставши запрошення з Петербурзького університету, перейшов туди асистентом з ботаніки до професора І. П. Бородіна. Там він також читав приват-доцентський курс «Патологія рослин». У Петербурзькому університеті С. Г. Навашин познайомився з видатними вченими у галузі ботаніки, а саме: І. П. Бородіним, А. М. Бекетовим і М. С. Вороніним. Вони відіграли надзвичайно важливу роль у процесі формування наукового світогляду молодого вченого. М. С. Воронін сприяв переходу С. Г. Навашина до мікологічних досліджень і запропонував ученому-початківцю тему магістерської дисертації - «Склеротиния березы», під час виконання якої С. Г. Навашин оволодів цитологічними методами дослідження.

У підрозділі 2.2 «Основні етапи життя та наукової діяльності вченого» висвітлено життєвий і творчий шлях С. Г. Навашина.

На основі використання біографічного та хронологічного методів дослідження розроблено періодизацію життєвого і творчого шляху С. Г. Навашина. Зокрема, виділено 4 основні періоди: перший московсько-петербурзький (1881-1894 рр.), київський (1894-1915 рр.), тифліський (1915-1923 рр.) і другий московсько-петербурзький (1923-1930 рр.). Нижня межа окреслюється 1881 р. - роком закінчення С. Г. Навашиним Московського університету, верхня межа - 1930 р. - смертю всесвітньовідомого вченого.

Перший період характеризується тим, що С. Г. Навашин почав серйозно вивчати ботаніку після закінчення Московського університету (1881 р.), працюючи асистентом у професора К. А. Тімірязєва при кафедрі фізіології рослин зазначеного навчального закладу. З 1888 по 1894 рр. в науковій діяльності вченого переважав морфолого-систематичний напрям. Наукові роботи С. Г. Навашина цього періоду висвітлювали проблеми мікології та бріології. Найбільшим досягненням молодого вченого в цей період стало відкриття халазогамії в берези (1894 р.), яке й ознаменувало собою початок нового напряму наукових досліджень ученого - ембріологічного (1894-1910 рр.).

Київський період виявився найбільш продуктивним у науковому житті С. Г. Навашина. Підтвердженням цього є 66 наукових розвідок, що вийшли друком саме в цей час. Працюючи в Університеті Св. Володимира, С. Г. Навашин отримав науковий ступінь доктора ботаніки після успішного захисту 1896 р. в Новоросійському університеті дисертації на тему «Об обыкновенной березе и морфологическом значении халазогамии». З 1910 р. розпочався третій період у науковій діяльності вченого - цитологічний. Крім цього, саме у стінах Університету Св. Володимира професору вдалося зробити ще два наукові відкриття, які принесли йому й вітчизняній науці в цілому всесвітню славу.

Наступний, тифліський період (1915-1923 рр.) був пов'язаний в основному з адміністративною й організаційною діяльністю вченого, оскільки йому довелося виконувати обов'язки спочатку декана, а згодом і ректора Грузинського університету. Професор продовжував займатися дослідженнями з цитології, однак кількість його наукових праць відчутно скоротилася порівняно з київським періодом.

Для другого московсько-петербурзького періоду (1923-1930 рр.) характерним було створення різних науково-дослідних інститутів, один із яких - Державний біологічний науково-дослідний інститут ім. К. А. Тімірязєва - очолював С. Г. Навашин (1923-1929 рр.). У цей час учений продовжував активну науково-організаційну діяльність. Однак його наукові праці мали скоріше узагальнюючий, філософський характер, де автор підводив підсумки свого життя, аніж висвітлював результати нових експериментів.

У третьому розділі «Основні напрями наукових досліджень С. Г. Навашина» охарактеризовано розвиток ботанічної науки в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., розглянуто основні напрями наукових досліджень С. Г. Навашина, показано роль і місце наукового доробку вченого в контексті розвитку вітчизняної ботанічної науки.

У підрозділі 3.1 «Розвиток ботанічної науки в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.» зазначається, що період другої половини ХІХ - початку ХХ ст. був перехідним у розвитку науки і характеризувався її диференціацією, формуванням нових напрямів, новими відкриттями. Протягом зазначеного періоду змінювався спосіб організації наукових досліджень (з'явилися науково-дослідні лабораторії, наукові товариства) і власне сам характер праці (відбувся перехід від індивідуальних до колективних досліджень).

Слід зазначити, що зміни в країні в 60-70-х рр. ХІХ ст., спричинені лібералізацією суспільного устрою, скасуванням кріпосного права, активною просвітницькою діяльністю громад, сприяли створенню наукових товариств. Ці громадські осередки об'єднували представників усіх верств інтелігенції; зробили істотний внесок в організацію наукових досліджень? сприяли поширенню природничо-наукових знань серед населення? здійснювали обмін науковою інформацією з багатьма вітчизняними і зарубіжними науковими установами. Окрім того, наукові товариства утверджували принцип колективної праці вчених при вирішенні наукових проблем, що сприяв формуванню наукових шкіл.

З'ясовано, що в досліджуваний період ботанічна наука перетворилася з описової на експериментальну, озброєну новими методами вивчення, завдяки використанню досягнень інших галузей знань. Виявлено, що в цей час створюються умови для теоретичних узагальнень і посилюється процес диференціації біологічних наук. Зокрема, з'являються такі напрями як ембріологія, цитологія, фітоценологія, альгологія, мікологія, бріологія, ліхенологія тощо.

У підрозділі 3.2 «Морфолого-систематичний напрям у науковій діяльності С. Г. Навашина» здійснено аналіз праць ученого в галузі мікології та бріології.

Вивчивши і проаналізувавши творчий доробок С. Г. Навашина, автор визначив 3 основні напрями наукових досліджень ученого: морфолого-систематичний, ембріологічний і цитологічний.

Одним з основних напрямів наукової діяльності С. Г. Навашина були його дослідження з мікології і бріології. Протягом 1881-1885 рр., обіймаючи посаду асистента професора К. А. Тімірязєва, С. Г. Навашин збагатив науку низкою вагомих праць і відкриттів з морфології і систематики грибів і мохів.

У 1887 р. з'являється його перша друкована праця під назвою «Торф и торфообразователи в Московской губернии», у якій С. Г. Навашин звернув увагу на незвичайне явище гетероспорії сфагнових мохів. Поглиблене вивчення цього явища поклало початок становленню С. Г. Навашина як міколога. Український учений довів, що ниткоподібні утвори в т. зв. «жіночій квітці» сфагнів, які німецький учений В. Шимпер вважав структурою, характерною для роду Sphagnum, мають грибну природу і є гіфами нового для науки виду дискоміцетного гриба Helotium shimperi Nawaschin. Мікологічні інтереси С. Г. Навашина цього періоду знайшли своє відображення в курсах лекцій, які він читав студентам Петровської академії («Патологія рослин») та Московського університету («Вступ до систематики грибів»). навашин науковий внесок ботаніка

Пізніше мікологічні дослідження С. Г. Навашина стимулював російський учений М. С. Воронін, який ще із середини 70-х рр. ХІХ ст. розпочав дослідження збудника хвороби капусти, відомого під назвою кіли. Приблизно в цей же час він почав вивчати гриби роду Sclerotinia, які спричинювали склеротиніози різних рослин. Починаючи з 1893 р. С. Г. Навашин вивчає склеротиніози на плодах вільхи і рододендрона. Проте найдетальніше дослідник вивчає історію розвитку склеротинії берези. У 1893 р. з'являється його монографічна праця під назвою «Склеротиния березы. Болезнь сережок березы», яку наступного року він захистив як магістерську роботу. Тут описано будову зрілого склероцію, умови його проростання та розміщення гриба в системі, процес зараження, поширення міцелію всередині зав'язі і утворення склероцію. При цьому, С. Г. Навашин зробив своє перше визначне відкриття - халазогамію в берези, тобто описав своєрідний процес, при якому пилкова трубка проникає в насінний зачаток і досягає зародкового мішка не крізь мікропіле, а через халацу, розташовану, як правило, на протилежному кінці нуцелуса. Так розпочалася плідна наукова діяльність майбутнього видатного вченого, кожна нова робота якого ставала справжньою подією в ботанічній науці. Уже в цьому дослідженні С. Г. Навашин постає як видатний мікроскопіст, який прослідковує найменші відмінності при переході від однієї фази розвитку гриба до іншої. Учений здійснює глибокі теоретичні узагальнення, передбачає майбутні тенденції розвитку мікології.

Підрозділ 3.3 «Цитоембріологічні дослідження С. Г. Навашина» присвячений аналізу праць вітчизняного вченого з проблем ембріології і цитології.

З часу відкриття в берези т. зв. халазогамії починається другий період наукової діяльності С. Г. Навашина - ембріологічний. Дослідження росту пилкової трубки в однодольних приводять С. Г. Навашина до думки про необхідність перегляду самого процесу запліднення в цих рослин. Продовжуючи дослідження над багатьма рослинами, С. Г. Навашин зупинився на представниках родини лілійних, щоб на їхніх дуже великих за розмірами зародкових мішках і статевих клітинах випробувати різні способи фіксації та забарвлення препаратів. Саме на цих об'єктах - кількох видах рябчика (Fritillaria) і лілійних (Lilum martagon) - учений зробив епохальне відкриття - процес подвійного запліднення в покритонасінних рослин. Про результати цього дослідження він доповів на Х з'їзді природознавців і лікарів, що проходив у Києві в серпні 1898 р.

Подвійне запліднення - факт виняткового значення, який не має аналогів у рослинному світі, факт, який оминули своєю увагою кращі тогочасні дослідники. Це визначне відкриття принесло С. Г. Навашину світову славу. Як виявилося згодом, відомі світові авторитети в галузі цитології та ембріології (Е. Страсбургер, Ж. Гіньяр, Е. Саржент, Г. Шахт, В. Гофман, В. М. Арнольді) бачили на своїх препаратах картини подвійного запліднення, але не розуміли їхнього великого загальнобіологічного значення. Заслуга С. Г. Навашина в цьому питанні подвійна: по-перше, препарати зародкового мішка лілії мартагон (Lilium martagon) учений зробив з гранично чіткими картинами подвійного запліднення? по-друге, його пояснення генетичної ролі подвійного запліднення в процесі онтогенезу рослин стало класичним. Цими дослідженнями С. Г. Навашин довів, що основним носієм спадкових властивостей організму є ядро. Серед ембріологічних праць ученого на особливу увагу заслуговують такі: «Об оплодотворении у вяза и орешника» (1894), «Новые данные по эмбриологии орешника (Сorylus Avellana)» (1895), «Новые наблюдения над оплодотворением у Fritillaria tenella и Lilium martagon» (1898) тощо.

Після етапу ембріологічних досліджень С. Г. Навашин зосереджується на вивченні ядра рослинних клітин. Зокрема, це праці про індивідуальні та видові відмінності хромосом, диморфізм клітинних ядер, принцип спадкоємності й нові методи при вивченні клітини тощо. С. Г. Навашину вдалося детально з'ясувати морфологію хромосом гальтонії. У деяких із них він виявив відокремлені дрібні ділянки - «супутники» - і, що особливо важливо, знайшов на тілі хромосом (у центрі або на їхніх полюсах) особливу незабарвлену ділянку - центромеру. Саме цією частиною хромосома прикріплюється до веретена. Відомо, що центромерам сучасна цитологія відводить важливу роль у процесі розщеплення хромосом та розходження їх до полюсів клітини, що ділиться.

Цілком справедливо С. Г. Навашина можна назвати основоположником цитогенетики. І недаремно перший період у розвитку цієї науки у світовій літературі часто називають «навашинським», адже український учений першим довів, що при каріологічному аналізі слід зважати не лише на кількість хромосом, а й на їхню морфологію. У численних працях С. Г. Навашина міститься багато цінних наукових повідомлень. Чимало праць ученого мають виняткове значення для ботанічної науки. Наукові студії С. Г. Навашина, як і вся його діяльність, створили у вітчизняній ботаніці цілу епоху. На його працях училися і вчитимуться покоління ботаніків, а ідеї, висунуті ним, зберігають усю повноту своєї актуальності і в наш час.

У четвертому розділі «Організаційно-дослідна і викладацька діяльність С. Г. Навашина» розкрито діяльність С. Г. Навашина на посаді директора ботанічного саду Університету Св. Володимира, висвітлено його участь у роботі Київського товариства дослідників природи, проаналізовано педагогічну діяльність ученого.

У підрозділі 4.1 «С. Г. Навашин - директор ботанічного саду Університету Св. Володимира» увага акцентується на тому, що наукова діяльність С. Г. Навашина в київський період його життя була нерозривно пов'язана з ботанічним садом. У 1894 р., після смерті І. Ф. Шмальгаузена, С. Г. Навашин очолив кафедру ботаніки і ботанічний сад, на території якого знаходилася в той час кафедра.

Український учений значну увагу приділяв фінансуванню лабораторії ботанічного саду. Встановлено, що саме в період роботи С. Г. Навашина директором ботанічного саду почалася активна закупівля лабораторних інструментів, необхідних для проведення різних наукових дослідів. У цей час невпинно зростав і бібліотечний фонд ботанічного кабінету. Загалом станом на 1 січня 1896 р. в бібліотеці нараховувалося: книг - 1589 екземплярів, періодичних видань - 518 екземплярів. Крім того, С. Г. Навашиним була проведена велика робота з благоустрою цього навчально-наукового підрозділу.

Під час роботи С. Г. Навашина директором ботанічного саду, заклад став об'єктом постійної уваги вчених багатьох країн світу. У Київ приїздили відомі іноземні вчені, щоб обмінятися з київським професором думками з ряду наукових питань та ознайомитися з його препаратами, а також попрацювати під керівництвом видатного фахівця в його лабораторії. Різні університети відряджали молодих учених для наукової роботи під безпосереднім керівництвом українського дослідника.

Встановлено, що С. Г. Навашин високо оцінював роль ботанічних садів у проведенні наукових досліджень. Свідченням цього є той факт, що одразу ж після відкриття подвійного запліднення в покритонасінних рослин він відправився на о. Яву для продовження наукових досліджень у відомому тропічному ботанічному саду Бейтензорга, у якому перебував більш як півроку і підтвердив своє відкриття на орхідних.

З'ясовано, що С. Г. Навашин зробив вагомий внесок в організацію ботанічного саду Університету Св. Володимира й у збільшення його рослинних фондів, сприяв покращенню матеріально-технічної бази цього навчально-наукового підрозділу. Також учений подав ряд пропозицій, які сприяли створенню музею ботанічного саду, позитивно вирішив питання екскурсій для відвідувачів.

У підрозділі 4.2 «Діяльність С. Г. Навашина в Київському товаристві дослідників природи» доведено, що активна науково-організаційна діяльність С. Г. Навашина в роботі Київського товариства дослідників природи була одним із важливих напрямів його діяльності у київський період життя. У 1908 р. виповнилося 25 років діяльності вченого у вищій школі. 20 січня 1908 р. на засіданні Київського товариства дослідників природи була висловлена пропозиція про обрання С. Г. Навашина почесним членом товариства, за яку висловилися Є. П. Вотчал, С. М. Гах, В. Р. Заленський, А. М. Левшин, Я. П. Мішин, В. В. Фінн, М. Г. Холодний і В. М. Хитрово. Згодом С. Г. Навашин був обраний почесним членом товариства дослідників природи при Харківському університеті (27 січня 1908 р.) і товариства дослідників природи при Казанському університеті (17 лютого 1908 р.).

Протягом 1913-1915 рр. С. Г. Навашин був головою Київського товариства дослідників природи. Загалом на всіх засіданнях товариства він прочитав 25 доповідей і повідомлень із різних проблем ботанічної науки. Значна їх частина була присвячена проблемам цитології та ембріології рослин, але С. Г. Навашин інколи доповідав і про наукові здобутки інших видатних учених. Це, зокрема, повідомлення про Ч. Дарвіна, Е. Ф. Руссова, В. І. Бєляєва. Свідченням того, що С. Г. Навашин активно співпрацював зі студентами під час своїх наукових досліджень, є той факт, що на засіданнях товариства він неодноразово робив наукові доповіді від імені студентів.

Київське товариство дослідників природи відіграло важливу роль у справі створення Російського ботанічного товариства. Київські ботаніки С. Г. Навашин, Є. П. Вотчал і О. В. Фомін ініціювали скликання з'їзду представників російських ботанічних установ у Петербурзі. На цьому з'їзді у грудні 1915 р. вони від імені товариства звернулися зі спеціальним «циркуляром» до академіків А. С. Фамінцина й І. П. Бородіна, а через них - і до всіх російських ботаніків про необхідність створення Російського ботанічного товариства (воно було створене в 1916 р.).

Як засвідчують архівні матеріали, учений піклувався про покращення стану науково-дослідної роботи товариства, сприяв зростанню фонду бібліотеки, прислухався до своїх колег і давав слушні поради при вирішенні різних суперечливих питань. Своїм прикладом невтомний дослідник стимулював молодих учених-початківців до подальших наукових пошуків, які в майбутньому примножили славу вітчизняної науки.

У підрозділі 4.3 «Педагогічна діяльність професора С. Г. Навашина в Університеті Св. Володимира» проаналізовано викладацьку роботу вченого на посаді професора кафедри ботаніки вищезазначеного ВНЗ.

Педагогічну діяльність в Університеті Св. Володимира С. Г. Навашин розпочав у 1894 р. 27 червня 1894 р. російський імператор на основі подання міністра народної освіти призначив приват-доцента С. Г. Навашина на посаду екстраординарного професора кафедри ботаніки Університету Св. Володимира. 4 січня 1896 р. він був затверджений на цій посаді. Після захисту докторської дисертації в Новоросійському університеті 1896 р., 5 грудня того ж року він був призначений ординарним професором ботаніки Київського університету.

Встановлено, що широка ерудиція, величезний досвід наукової, організаційної і педагогічної діяльності С. Г. Навашина дали йому змогу читати цілий ряд дисциплін: «Загальну морфологію рослин», «Систематику рослин», «Ембріологію рослин», «Спеціальну морфологію рослин», «Практичні заняття з визначення рослин», «Заняття з дослідження і опису рослин», «Морфологію і систематику спорових рослин (гриби і водорості)», «Морфологію і систематику спорових рослин (мохи і папоротеподібні)» тощо.

Окрім викладацької роботи, С. Г. Навашин часто був рецензентом наукових робіт. Це, зокрема, наукові розвідки Д. Івановського «Мозаическая болезнь табака», М. Цінгера «О засоряющих посевы льна видах Camelina и Spergula и их происхождении», В. Залеського «Превращение и роль соединений фосфора в растениях», які були представлені на фізико-математичний факультет для отримання наукового ступеня доктора ботаніки. Також учений написав відгук на студентську наукову роботу «О способах проникновения пыльцевой трубки в зародковый мешок и о происхождении Х-тел», що була представлена для нагородження медаллю.