Іхтіофауна природних водойм Стир-Горинського рибо-відтворювального комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА НААНУ

УДК 597-19 (477)

ІХТІОФАУНА ПРИРОДНИХ ВОДОЙМ

СТИР-ГОРИНСЬКОГО РИБОВІДТВОРЮВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ (СТАН ТА УМОВИ ВІДТВОРЕННЯ)

03.00.10 - іхтіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

СОНДАК ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ - 2010



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті рибного господарства Національної академії аграрних наук України

Науковий консультант: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Гриб Йосип Васильович, Інститут гідробіології НАН України, м. Київ

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Козлов Володимир Іванович, Московський державний університет технологій управління, професор кафедри біоекології та іхтіології, м. Москва

доктор біологічних наук, професор Курант Володимир Зіновійович, Тернопільський національний педуніверситет ім. В. Гнатюка, декан хіміко-біологічного факультету, м. Тернопіль

доктор біологічних наук, професор Арсан Орест Михайлович, Інститут гідробіології НАН України, завідувач відділу екотоксикології, м. Київ

Захист відбудеться 28 грудня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.364.01 в Інституті рибного господарства НААНУ за адресою: 03164 м. Київ, вул. Обухівська, 135

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту рибного господарства НААНУ за адресою: 03164 м. Київ, вул. Обухівська, 135

Автореферат розіслано 1 грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук С. А. Кражан



АНОТАЦІЯ

Сондак В.В. Іхтіофауна природних водойм Стир-Горинського рибо-відтворювального комплексу (стан та умови відтворення).-Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук зі спеціальності 03.00.10 - іхтіологія.- Інститут рибного господарства НААН України, м. Київ, 2010.

В дисертаційній роботі опрацьовано новий науковий напрям “Відновна іхтіоекологія”, що визначає напрями реабілітації аборигенної іхтіофауни у трансформованій господарською діяльністю річковій мережі.

Визначено важливість Стир-Горинського рибовідтворювального комплексу в якому виявлено 29 з 36 видів риб відмічених у цьому регіоні в 50 роках. іхтіофауна меліоративний рибовідтворювальний

Різновікові популяції характерні для 13 видів, у т. ч. для 8 промислово цінних (Esox lucius, Rutilus rutilus, Tinca tinca, Blicca bjoerkna, Abramis brama, Carassius auratus qibelio, Scardinius erythrophtalmus, Perca fluviatilis), 16 видів зустрічались як поодинокі екземпляри у гирлах рр. Стир, Горинь, Случ, у т.ч. Barbus barbus boristhenicus, Lota lota i Carassius carassius з Червоної книги України, 7 видів у відловах були відсутні - Eudontomyzon mariae, Alburnoides bipunctatus rossicus, Pelecus сultratus, Leuciscus leuciscus, Phoxinus рhoxinus, Nemacheilus barbatulus, Gobitius taenia та з'явилось 6 видів-вселенців, у т. ч. Percottus glehni.

Одним з основних шляхів формування іхтіоценозу річкової мережі з метою збереження аборигенної іхтіофауни визначено реабілітацію та заповідання “природних локалітетів”, які сприяють відтворенню іхтіофауни та формуванню промислових стад, з обов'язковою регламентацією скидання промислових та меліоративних стоків.

Запропоновано розрахункову формулу та опрацьовано концепцію стійкості водних систем при формуванні іхтіоценозу. Стійкість визначена як добуток чисельності межових екотонів, часу добігання води до гирла і швидкості руслового потоку до чисельності стресових ситуацій на дослід-жуваній ділянці русла річки. На базі проведених досліджень розроблені рекомендації щодо стабілізації іхтіоекологічної ситуації у регіоні, визначено пріоритетність стратегій реабілітації-програми міn. та мах. Ключові слова: відтворення, реабілітація, відновна іхтіоекологія.



АНОТАЦИЯ

Сондак В.В. Ихтиофауна природных водойомов Стырь-Горынского рибовосстановительного комплекса (состояние и условия восспроиз-водства).-Рукопись

Диссертационная работа на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.10-ихтиология.-Институт рыбного хазяйства НААН Украины, Киев, 2010.

В диссертационной работе разработано новое научное направление “Восстановительная ихтиоэкология” определяющее стратегические пути реабилитации ихтиофауны в трансформированной речной сети. Определена важность Стырь-Горинского рибовосстановительного комплекса в котором обнаружено 29 с 36 видов рыб отмеченных в этом регионе в 50-х годах.

Сформированные популяции характерны для 13 видов, у т. ч. 8 промыш-ленно ценных (Esox lucius, Rutilus rutilus, Tinca tinca, Blicca bjoerkna, Abramis brama, Carassius auratus qibelio, Scardinius erythrophtalmus, Perca fluviatilis), 16 видов встречались как одиночные экземпляры в устьях рр. Стырь, Горинь, Случ у т.ч. Barbus вarbus boristhenicus, Lota lota и Carassius carassius с Красной книги Украины, 7 видов у ловах отсутствовали - Eudontomyzon mariae, Alburnoides bipunctatus rossicus, Pelecus сultratus, Leuciscus leuciscus, Phoxinus рhoxinus, Nemacheilus barbatulus, Gobitius taenia, появилось 6 видов-вселенцев у т. ч. Percottus glehni.

В современных условиях определяющим направлением формирования ихтиоценоза рек с целью сохранения ихтиофауны - реабилитация и запове-дание “природных локалитетов”, составные которых благоприятствуют воспроизводству и формированию промышленных стад, но с обязательной регламентацией сброса промышленных стоков вверх по течению.

Предложена рассчетная формула и разработана концепция стойкости водных экосистем при формировании ихтиоценоза. Стойкость определена как производное численности экотонов, скорости руслового потока и периода добегания воды до устья или плотины к численности стрессовых ситуаций на отрезке исследуемого участка русла реки.

На базе проведенных исследований разработаны рекомендации по стабилизации ихтиоэкологической ситуации, определена приоритетность стратегий реабилитации речной сети - программы миn. и мах.

Ключевые слова: реабилитация, восстановительная ихтиоэкология.



SUMMARY

Sondak V.V. Ichthyofauna of natural water reservoirs of Styr-Horyn fish reproducing complex (state and conditions of reproduction).-Manuscript.

Thesis for degree of doctor of biological sciences in speciality 03.00.10-ichthyology.-Institute of fishery economy of SAASU, Kyiv, 2010.

The thesis develops out a new scientific direction “Reproduction ichthyology” which determines guidelines for rehabilitating аborigine ichthyofauna in river network degraded through economic activity.

The importance is determined of Styr-Horyn fish reproduction complex in which are found 29 out of 36 fish species marked in this region in the 50-s. Various age populations are characteristic for 13 species, 8 industrially valuable ones (Esox lucius, Rutilus rutilus, Tinca tinca, Blicca bjoerkna, Perca fluviatilis, Abramis brama, Scardinius erythrophtalmus, Carassius auratus qibelio), 16 species are registered as single occurrences in mouths of rivers Styr, Horyn, Sluch, including Barbus barbus boristhenicus, Lota lota, Carassius carassius from the Red book of Ukraine, 7 species in catches were absent - Eudontomyzon mariae, Alburnoides bipunctatus rossicus, Pelecus сultratus, Leuciscus leuciscus, Phoxinus рhoxinus, Nemacheilus barbatulus, Gobitius taenia, and 6 species of new inhabitants appeared, including Percottus glehni.

Under present conditions one of the main ways for forming ichthyocenosis of river network with the aim of preserving aborigine ichthyofauna - is the rehabilitation of reservation of „natural localities” the constituent complex of which contributes to the reproduction of ichthyofauna and formation of industrial shoals, with the obligatory regulation for discharging industrial, domestic and ameliorative runoffs.

The calculation formula is suggested and the concept is worked out of the stability of water systems in the formation of ichthyocenoses. The stability is determined as the product of the number of boundary zones-ecotones, the term of water inflow to the river mouth and the velocity of river flow to the number of stress situations on the researched sector of river bed. On the basis of studies conducted recommendations are developed concerning the stabilization of ichthyologic situation in the region, priorities are determined of strategies for rehabilitating river networks (programmes min. and max.) on the basis of criterial solutions by the expert evaluation method.

Key words: reproduction, risks, stresses, rehabilitation, renewal ichthyology.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Природні водойми Західного Полісся України здавна відомі багатством і видовим різноманіттям іхтіофауни [Козлов В.І., 1995]. Ще на початку ХХ ст. басейн р. Прип'ять постачав настільки значну кількість рибопродукції, що за даними Полтавчука М.О., [1974] з Полісся відправляли тисячі підвід з в'яленою та соленою рибою в Польщу та інші країни, а в'юнів на болотах населення заготовляло бочками.

Зростання антропогенного та демографічного навантаження, поділ русел річок на окремі сегменти через меліоративне та гідротехнічне будівництво, руйнування екосистеми “русло-заплава”, відсутність стратегії в суспільстві щодо збереження та реабілітації рибопродуктивності трансформованої річкової мережі дало негативні наслідки: кількість рибопродукції у природних водоймах регіону знизилась на порядок, припинився промисловий лов у річковій мережі та водосховищах. Такий стан характерний майже для всієї гідрографічної мережі України. Так, обсяги вилову порівняно з 1990 р. у цілому по країні зменшились на 70,0%, виробництво харчової продукції з риб - на 63,0%, рибних консервів - на 69,0%, рибного борошна - на 80,0%, що стало причиною прийняття Верховною Радою Закону України “Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року” № 1516-IV, від 19.02.2004р., де окреслені завдання: створити сприятливі умови для відтворення та охорони рибних ресурсів, забезпечити високу якість та розширити асортимент продукції з риб [Куньчик Т.М. 2004, Качний А.С. 2005, Шевченко П.Г. 2005, Гриб Й.В. 2007, Сондак В.В. 2007, 2008].

Для іхтіофауни Західнобузько-Прип'ятського гідроекологічного кори-дора перекриття греблею Київської ГЕС верхньої течії р. Дніпро спричи-нило ліквідацію міграційних шляхів для прохідних видів риб, а винесення завислих речовин та біогенів з меліоративних систем у верхів'я Київського водосховища (60-70 рр. ХХ ст.) призвело до його замулення та заростання вищими водяними рослинами - до 40,0 % водного дзеркала.

За період наших досліджень (більше 20 років) у басейнах рр. Стир, Іква, Горинь, Случ змінився склад та стан іхтіоценозу, його видове різноманіття, трансформувались підсистеми та мегаекосистема басейнів у цілому. Вказані річки, зберігаючи умови для природного відтворення генофонду абориген ної іхтіофауни регіону, сьогодні потребують заходів з їх захисту, збереження та реабілітації. Однак, широких наукових досліджень у басейнах річок регіону за даною тематикою, окрім окремих робіт Белінга Д.О. [1935], Пенязя В.С. [1957], Полтавчука М.О. [1974], Щербухи А.Я. [1999], Куньчика Т.М.[2004], Євтушенка М.Ю. [1999], більш системних Гриба Й.В, Клименка М.О, Сондака В.В. [1999, 2007, 2008] не проводилось.

Такі наукові дослідження актуальні не тільки для України. Матеріали міжнародних конференцій останніх років (Німеччина, Франція, Україна) вказують на необхідність відновлення аборигенної іхтіофауни з генотипом даної (історично сформованої) території, а не завезення таких видів з інших басейнів (стерлядь, осетр, вирезуб, форель, марена). Завезення вносить сторонню генетичну інформацію, зростають ризики. Генетично чисті місцеві види найкраще адаптовані до кормової бази, гідрологічного режиму та температурних характеристик власних водойм - місць їх мешкання Horton R., [1945], Dabrowski K., [1988], Киселев А.Ю. [2008], Грициняк І.І., Третяк О.М. [2008].

Стратегічна програма сьогодення - відновлення еволюційно та історично сформованої іхтіофауни, сприяння формуванню промислових стад, реабілітація та захист таких територій.

Зв'язок роботи з науковими програмами.

Дисертаційна робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт Інституту рибного господарства НААНУ “Вивчити механізми функціо-нування біогеоценозів внутрішніх водних об'єктів України загальнодер-жавного призначення” (№ державної реєстрації 0196U023118), яка є складовою науково-технічної програми “Рибництво” Інституту рибного господарства НААН України.

Відповідає Закону України “Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010р.”, узгоджена з рішеннями науково-методичної комісії напряму підготовки 0902 “Водні біоресурси і аквакультура” Міністерства освіти і науки України у частині опублікування матеріалів досліджень та їх використання в навчальному процесі при підготовці фахівців у галузі іхтіології, екології та рибництва.

Мета дослідження: вивчити сучасний стан іхтіоценозу та аборигенної іхтіофауни, її видове різноманіття, рибопродуктивність, кількість рибопро-дукції, причини деградації, розробити концепцію реабілітації і збереження рідкісних і червонокнижних промисло-цінних видів риб регіону.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. дослідити видовий склад і закономірності відтворення іхтіофауни у Стир-Горинському рибовідтворювальному комплексі - основному природ-

ному осередку в системі міждержавних природно-заповідних територій Західного Полісся; 2. вияснити причини появи змін у іхтіоценозах, популяціях, видовому складі, рибопродуктивності, здійснити паспортизацію наявних межових екотонів - зимувальних ям, природних нерестовищ, міграційних шляхів;

3. з'ясувати причини виникнення стресових ситуацій при формуванні біорізноманіття іхтіоценозу, їх ролі в зниженні кількості рибопродукції, розробити концепцію впливу стресових ситуацій та токсичності на стійкість іхтіоценозу;

4. розробити і апробувати комплексний просторовий біомаркер умов відтворення іхтіофауни з метою отримання узагальнених оперативних результатів та запровадити його у практику іхтіоекологічного моніторингу річкової мережі;

5. визначити та вивчити “природні локалітети” (ЛРД) досліджуваних басейнів, де збереглись природні умови для відтворення аборигенної іхтіофауни: міграціїні шляхи, маточне поголів'я, природні нерестовища, зимувальні ями, кормова база, нагульні території з метою їх охорони і заповідання;

6. розробити заходи з реабілітації умов відтворення, збереження, охорони та відновлення видового різноманіття, особливо для рідкісних, знакаючих та червонокнижних промислово-цінних видів риб - генофонду аборигенної іхтіофауни Західного Полісся України.

Об'єкт дослідження: іхтіоценоз Стир-Горинського річкового рибовідтворювального комплексу, як складової частини Західнобузько-Припятського гідроекологічного коридора.

Предмет дослідження: іхтіофауна - динаміка змін видового складу, розмірно-вагові, вікові характеристики, стан популяцій, чисельність у т. ч. молоді, потенційна рибопродуктивність і фактична кількість рибопродукції.

Методи дослідження: польові, стаціонарні - іхтіологічні, гідрологічні, гідрохімічні, токсикологічні і морфометричні за апробованими методиками [Методи гідроекологічних досліджень поверхневих вод, 2006р.].

Облови протягом 2000-2008рр. зимувальних ям та дослідження гідроеколо гічного режиму за 10-ма створами, з використанням ставних знарядь лову та неводів, згідно дозволів на спеціальне використання риби та інших водних живих ресурсів № 002 від 17.08.2007р., № 007 від 18.03.2008р., виданих Державним Комітетом рибного господарства України.

Методи парного та множинного кореляційного аналізу з використанням програм Mathcad, Delphi, Microsoft Offise Excel 2003, збір та обробка архівних матеріалів (щорічників) за 1922-2005рр.

Наукова новизна отриманих результатів:

вперше, за останні 50 років вивчено склад та стан іхтіоценозу Стир-Горинського рибовідтворювального комплексу, як складової частини Західнобузько-Припятського гідроекологічного коридора, динаміку видового різноманіття іхтіофауни в поєднанні зі станом водного середовища, як середовищно-формуючої складової іхтіоценозу в умовах трансформації річкової мережі, опрацьовано концепцію її збереження та реабілітації;

визначено і статистично обраховано пріоритетність природних та антропогенних чинників у формуванні рибних стад та формалізовано стійкість трансформованих річкових іхтіоценозів;

розроблено та апробовано просторовий біомаркер, як модель функціонування водного середовища для моніторингових досліджень, який дає можливість оцінювати умови відтворення для аборигенної іхтіофауни та визначати лімітуючі чинники впливу;

сформовано новий науковий напрям у іхтіологічній науці “Відновна іхтіоекологія”, що дозволяє вивчати іхтіоекологічний стан природних водойм, визначати компенсаційні та реабілітаційні заходи;

розроблено концепцію впливу стресових ситуацій на іхтіофауну та метод розрахунку ризиків її виживання у трансформованій річковій мережі;

опрацьовано роль “природних локалітетів”(ЛРД), складовий комплекс яких сприяє відтворенню аборигенної іхтіофауни, визначено їх межі відносно “гарячих”точок: р. Стир (сс. Пляшева, Вербень - 358,9 км., Торговиця - 291,4 км., Колки - 158,8 км., Млинок - 60 км., Зарічне, Іванчиці - 26,0 км.; р. Горинь (сс. Дюксин, Деражне - 288,7 км., Степань - 214,9 км., Велюнь - 104,8 км., Висоцьк - 98,6 км., Хілін - 63,0 км.;

запропоновано заходи з відновлення локальних промислових стад зникаючих видів риб літо-реофільного комплексу шляхом розширення природно-заповідного фонду: р. Іква (п. п. р. Стир) - від греблі Млинівського водосховища до впадіння в р. Стир (с. Торговиця 291,4 км); р. Стир - від с. Річиця (38.0км.) до впадіння в р. Прип'ять; р. Случ (п. п. р. Горинь)-від греблі в мікрорайоні “Смолка” м. Новоград-Волинський до впадіння в р. Горинь (с. Велюнь 104.8км); р. Горинь - від с. Велюнь (104.8км) до впадіння в р. Прип'ять;

розроблено науково-методичні рекомендації щодо стабілізації іхтіоекологічної ситуації у регіоні, визначено пріоритетність стратегій реабілітації трансформованої річкової мережі (програми міn., мах.) на підставі критеріальних рішень, методом експертної оцінки. Практичне значення отриманих результатів:

1. Паспортизовано “природні локалітети” (ЛРД) водних об'єктів регіону, передано регіональним органам рибоохорони паспорти наявних зимувальних ям, нерестовищ у руслах рр. Стир, Іква, Горинь, Случ та розраховано їх екологічно необхідні площі;

2. Розроблено науково-методичні рекомендації для міністерств та відомств у т.ч. для Державного комітету рибного господарства України щодо охорони та заповідання місць природного відтворення аборигенної іхтіофауни в регіоні.

3. Опрацьовано навчальну програму “Відновна іхтіоекологія” на базі опублікованих монографій: В.В. Сондак “Відновна іхтіоекологія природних водойм Західного Полісся України” та колективної монографії за редакцією Й.В. Гриба, В.В. Сондака “Відновна іхтіоекологія (реабілітація аборигенної іхтіофауни природних водойм України)”, яка за рішенням науково-методичної комісії напряму підготовки “Водні біоресурси та аквакультура” (протокол № 24 від 24.12. 06 р.), введена в навчальний план, рекомендована для вивчення у вищих навчальних закладах, які готують фахівців для рибогосподарського комплексу України.

Особистий внесок здобувача.

Дисертант особисто виконав весь обсяг наукових, польових та лабораторних досліджень, здійснив математичну обробку отриманих результатів, підготував і опублікував монографії та статті за темою дослідження, оформив дисертаційну роботу.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень апробовано на Міжнародних конференціях: “Проблемы воспроизводства аборигенных видов рыб” Київ, 2005; “Современные проблемы гидробиологии” Херсон, 2006, 2008; “Шацький НПП:регіональні аспекти, шляхи, напрями розвитку ”Луцьк, 2007; “Озера й штучні водойми України: сучасний стан і антропогенні зміни” Луцьк, 2008; “Водные биоресурсы и аквакультура: современное состояние и перспективы научного обеспечения” Київ, 2010. Міжнародному симпозіумі “Тепловодная аквакультура и биологическая продуктивность водоемов аридного климата ”Астрахань, 2007; ІІ Всеукраїнському з'їзді екологів з міжнародною участю, Вінниця, 2009; V з'їзді гідроекологічного товариства України, Житомир, 2010.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 монографій та 41 статтю у фахових наукових журналах.

Структура. Загальний обсяг дисертації складає 311стр., у т.ч. 77 рисунків, 53 таблиці, 332 літературних джерела (80 на іноземній мові) та 2-х додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Видовий склад і умови відтворення аборигенної іхтіофауни річкової мережі Західнобузько-Прип'ятського гідроекологічного коридора (огляд літератури).

У розділі в історичному аспекті наведено інформацію щодо видового складу іхтіофауни регіону, динаміки її змін за останні 50 р. відносно чисельності, рибопродуктивності та кількості рибопродукції. Так, за даними Третьякова Д.К., Полтавчука М.О., Пенязя В.С., Євтушенка М.Ю., Щербухи А.Я. у природних водоймах Західного Полісся України було виявлено 36 видів аборигенних риб, що належали до 2-х класів та 10 родин: клас Міноги-Cephalaspidomorpha, родина Міногові-Petromyidae: мінога українська-Eudontomyzon mariae, (Вerg,1931), клас Променостопері-Actinopterigii, родина Лососеві-Salmonidae: форель струмкова-Salmo trutta morpha fario, (Linnaeus,1758), родина Коропові-Cyprinidae: плітка-Rutilus rutilus, (Linnaeus,1758), головень-Leuciscus сephalus, (Linnaeus,1758), в'язь-L. idus, (Linnaeus,1758), краснопірка-Scardinius erythrophthalmus, (Linnaeus,1758), білизна-Aspius aspius, (Linnaeus,1758), верховка Leucaspicus delineаtus, (Heckel,1843), лин-Tinсa tinсa, (Linnaeus,1758), підуст-Chondrostoma nasus, (Linnaeus,1758), пічкур-Gobio gobio, (Linnaeus,1758), марена звичайна дніпровська-Barbus barbus borysthenicus, (Dybowski,1862), верховодка-Alburnus alburnus, (Linnaeus,1758), плоскирка-Blicca bjoerkna, (Linnaeus, 1758), лящ-Abramis brama, (Linnaeus,1758), клепець-A. sapa, (Pallas,1814), рибець звичайний-Vimba vimba, (Linnaeus,1758), гірчак-Rhodeus sericeus, Pallas,1814), карась звичайний-Carassius carassius, (Linnaeus,1758), карась сріблястий-С. auratus gibelio, (Bloch,1782), короп (сазан)-Cyprinus carpio, (Linnaeus,1758), ялець-Leuciscus leuciscus, (Linnaeus,1758), гольян озерний-Phoxinus percnurus, (Pallas,1814) бистрянка-Alburnoides bipunctatus rossicus, (Berg,1924), чехоня-Pelecus sultratus, (Linnaeus,1758), родина В'юнові-Cobitidae, щипавка-Gobitius taenia, (Linnaeus,1758), голець-Nemachilus barbatulus, (Linnaeus,1758), в'юн-Misgurnus fossilis, (Linnaeus,1758), родина Сомові-Siluridae: сом-Silurus glanis, (Linnaeus,1758), родина Щукові-Esocidae: щука-Esox lucius, (Linnaeus,1758), родина Миневі-Lotidae: минь річковий-Lota lota, (Linnaeus,1758), родина Колючкові-Gasterosteidae: колючка триголкова-Gasterosteus aculeatus, (Linnaeus,1758), родина Окуневі-Percidae: судак звичайний-Stisostedion lucioperca, (Linnaeus,1758), окунь

-Perca fluviatilis, (Linnaeus,1758), йорж-Gymnocephalus cernuus, (Linnaeus, 1758), Родина Бичкові-Gobidae: бичок пісочник-Neogobius fluviatilis, (Pallas, 1814).

За останні 50 р. видовий склад аборигенної іхтіофауни регіону системно не досліджувався. Є окремі публікації щодо видового складу та інтродукції вселенців [Куньчик Т.М., Афанасьєв С.О., Бігун В.К. 2004, 2005]. В той же час у регіоні спостерігаються кризові зміни: рибопродукція природних водойм Рівненської та Волинської областей за даними Укррибводу знизилась з 64.5 т/рік у 1990 р. до 4.5 т/рік у 2000 р., припинився промисловий лов у річковій мережі та руслових водосховищах.

За цей період зникли прохідні види риб (стерлядь, осетр, вирезуб), можливо існують, але про їх наявність немає вірогідних даних (мінога українська, бистрянка, голець, гольян, чехоня), напівпрохідні літо-реофіли стали поодинокими і рідкісними (рибець, білизна, підуст, марена дніпровська, форель струмкова, миньок). У іхтіоценозах зросла частка фіто-стагнофільних, зменшилась - літо-реофільних видів риб.

За морфометричними ознаками і гідроекологічним режимом (рибництво, рекреація, урбанізація, гідротехнічне та меліоративне будівництво) гідрографічну мережу верхньої та середньої течії р. Прип'ять розділено на чотири гідроекологічні коридори, якими аборигенна іхтіофауна здійснює свої міграції - нерестові, кормові та зимувальні [Гриб Й.В., Сондак В.В., 1998, 1999, Романенко В.Д., Гродзинський М.Д., Гриб Й.В., 2003, 2005, Сондак В.В., 2007, 2008]:

1. Межиріччя Західного Бугу та Прип'яті, включаючи озера Шацької групи та верхів'я р. Прип'ять - власне Шацький національний природний парк; 2. Поозер'я, верхів'я р. Прип'ять та нижні течії її правобережних приток - рр. Вижівка, Турія та Прип'ятсько-Білозірський канал, що з'єднує озера Святе, Волянське та Біле; 3. Рибовідтворювальна мережа “Прип'ять-Стохід”, що включає нижню течію р. Стохід та частину течії р. Прип'ять з русловими озерами Нобель та Люб'язь - власне Національний природний парк “Прип'ять-Стохід”; 4. Стир-Горинський рибовідтворювальний комплекс, що включає нижні течії р. Стир з її рукавами Стир та Простир та р. Горинь з її притоками Случ та Чаква (рис.1).

Такий підхід при вивченні гідроекологічного режиму обумовлений формуванням іхтіоценозу поліських річок: тривалим затопленням заплав збагачених біогенними домішками, принесеними з верхів'я території, природними (історично сформованими) циклами відтворення аборигенної іхтіофауни, процесами самоочищення поверхневих вод, розвитком кормової бази риб та впливом регулювання річок на міграційні характеристики риб [Гриб Й.В., Клименко М.О., Сондак В.В. 1999, 2007, Гриб Й.В. 2002, 2008, Куньчик Т.М. 2004].

На наш погляд, визначальна роль у цьому належить гідрологічному чиннику. Витратний та рівневий режими річок відіграють вирішальну роль у функціонуванні річкової екосистеми. Історично склалась система, при якій цикли відтворення біоти водного середовища регіону тісно співпали з фазами гідрологічного режиму. Аналіз першоджерел щодо сучасного впливу на функціонування екосистеми р. Прип'ять дає підстави зробити наступні висновки: 1. відсутність басейнового підходу при регулюванні стоку - поділ греблями та шлюзами, фрагментація екосистеми з порушенням умов енергетичного розвантаження русла; 2. каналізування русел приток другого і частково першого порядку, їх відокремлення від заплавних озер - збіднення видового різноманіття, біопродуктивності, погіршення самоочисної здатності; 3. дрифт органічних та мінеральних забруднень у гирлову ділянку р. Прип'ять та Київське водосховище через каналізування русел замість їх осадження та мінералізації на заплавах, зростання мутності води внаслідок поверхневої та руслової ерозії; 4. депонування значних мас домішок з токсичними властивостями у гирлових ділянках русел, що загрожує повторному їх поверненню у водне середовище за рахунок десорбції - явища аноксії, закиснення; 5. ізоляція заплавних озер, їх виключення з екосистеми “річка- озеро” - обміління, стагнація, “старіння”; 6. погіршення умов формування стійких сукцесій біоценозів фітопланктону, зоопланктону, збіднення кормової бази водойм через зміни витратного та рівневого режимів; 7. недостатність реалізації компенсаційних заходів - заповідання еталонних річкових басейнів, збереження “природних локалітетів” - локальних рибовідтворювальних ділянок, де б зберігалась аборигенна іхтіофауна регіону.

В сучасних умовах, після проведення осушувальних меліорацій у верхів'ї р. Прип'ять, значно зросло рибогосподарське та екологічне значення природних резерватів - незарегульованих гирлових ділянок р. Стир з притоками Стубла та Іква і р. Горинь з притоками Чаква та Случ. Це пояснюється їх сприятливим кисневим режимом, кращою кормовою базою, наявністю затоплюваних заплав та зимувальних ям порівняно з р. Прип'ять. Не випадково при погіршенні якості води через скидання дренажних вод з осушувальних систем, у т. ч. із лівобережних приток Республіки Білорусь (рр. Снов, Убедь, Словечна), спостерігається міграція ляща, судака, щуки, карася, сома, головня, білизни, рибця з Київського водосховища у р. Прип'ять та нижні ділянки її правобережних приток - рр. Стир, Простир, Стубла, Чаква, Горинь, Случ. Крім того, заплавні луки, протоки, озера та стариці цих річок історично є місцями нересту і відтворення коропових видів риб, зокрема коропа, плоскирки та ляща.

Враховуючи значну трансформованість річкової мережі та заплав басейну р. Прип'ять, виникає гостра необхідність захисту природних “гідроекологічних лабораторій” на базі збережених у природному стані нижніх течій рр. Стир, Горинь, Случ. З плином часу і розвитком ноосфери зростає цінність “природних локалітетів”, необхідність збереження видового різноманіття ценозів та біопродуктивності.

Однак, сьогодні на практиці обговорюються питання не відновлення природних ареалів, відтворення, збільшення біорізноманіття і збереження генофонду іхтіофауни, а її інтродукції [Алимов С.І.2007]. В той же час актуальним є напрям: відновлення (реабілітації) природних умов відтворення [Гриб Й.В. 2002, Куньчик Т.М. 2004, Сондак В.В. 2008], покращення якості води та кормової бази [Арсан О.М., 1987, 2005], зменшення негативного впливу токсикантів [Gill K.D., Pal R., 1989, Арсан О.М., 2010] та ліквідації стресів, які негативно впливають на іхтіофауну регіону [Гриб Й.В., Сондак В.В., Климнюк О.М., 2007, 2008, 2010].

У суспільстві повинен бути зворотний зв'язок у системі “використане середовище - збережене середовище”. Одним із засобів збереження є управління станом середовища, в т. ч. водними екосистемами і їх складовою - іхтіофауною [Сондак В.В. 1999, 2007, 2008].

Незважаючи на поліваріантність фахових літературних джерел, у досліджуваному регіоні не було проведено системних наукових досліджень зі складу та умов існування аборигенної іхтіофауни в трансформованій річковій мережі, не здійснено аналіз динаміки і закономірностей зміни складових (підсистем), що формують середовище мешкання (мегаекосистему) та умови відтворення промислових, рідкісних та зникаючих видів риб. Не сформована іхтіоекологічна політика [Зимбалевська Л.Н., 1989, Протасов О.О. 2002]. У той же час річкова мережа Західного Полісся є єдиною, де подекуди збереглись природні умови для відтворення аборигенних видів риб.

Для забезпечення рибовідтворювальної функції річкового комплексу в басейнах зарегульованих річок назріла необхідність прийняття нових рішень: запровадження басейнового підходу до річки як єдиної генералізованої річкової мегаекосистеми і відповідно комплексної оцінки іхтіоекологічної ситуації; розробки та прийняття концепції формування стійкості та управління станом річкових систем із зарегульованими та трансформованими руслами; визначення меж компенсаційного іхтіоекологічного будівництва.

Застосовано метод контрольних ловів зимувальних ям річкової мережі (48-50 ловів за кожним створом) у пізньо-осінній та весняно-літній періоди у заплавних та руслових водоймах з подальшим визначенням у польових і камеральних умовах видового складу іхтіофауни, розмірно-вагових та вікових характеристик, індексів наповнення травного каналу, вгодованості, прогонистості, великоголовості та опрацьовано матеріали контрольних ловів промислових бригад з 1980 р.

Гідробіологічні, гідрохімічні і токсикологічні показники якості води та кормової бази вивчали за ведучими групами кормових гідробіонтів у літній період з використанням об'ємного методу (згущення), вагового (фільтр Зейтца), експрес-методів Водної рамкової директиви [Романенко В.Д. 2001].

Стан поверхні водозбору досліджуваних річкових басейнів розраховували за раніше апробованою нами методикою [1, 2]:

, (1)



де: К_е - комплексний екологічний індекс стану поверхні водозбору; ?_{Антр. факт} - сукупність антропогенних чинників впливу (розораність, осушеність, індустріалізація); ?_{Прир. факт} - природні чинники (залісеність, заболочуваність, залуженість); ?_{Факт. управл} - фактори управління (ефектив-ність очищення стічних вод, наявність заповідних, буферних територій).

Оцінку стану поверхні водозбору досліджуваних басейнів річок здійснювали за класифікаційною таблицею: якщо Ке ? 0,5 - стан добрий, до 2,0 - задовільний, до 8,0 - перехідний, до21,0 і більше - незадовільний.

Для розрахунку оптимальних площ зимувальних ям, природних нерес-товищ, коефіцієнта трансформації річкового басейну були використані також раніше запропоновані нами формули [1, 2].

Формула розрахунку оптимальної площі зимувальних ям:

а) у руслі річки:

, (2)

б) у непротічній водоймі:

, (3)

де: F - поверхня водного дзеркала, га; М - рибопродуктивність, кг/га, приймається 10 кг/га; R - коефіц. дихання коропових риб - 9,142 (гО₂/кг риби на добу); Б - поправочний коефіцієнт на зниження інтенсивності дихання риб у зимовий період, прийнятий рівним 0,5; r₁ - час перебування риби у зимувальній ямі, прийнято 5 днів; r₂ - час перебування риби у непротічній зимувальній ямі, 100 днів (початок та кінець льодоставу); и₂⁰, и₂¹ - концентрація розчиненого кисню, початкова та кінцева для протічних водойм 10,0 та 8,0 мг О₂/дм³, для непротічних 10,0 та 4,0 мг О₂/дм³; К - коефіцієнт реаерації, принято 1,1; h - середня глибина зимувальної ями, м.

Формула розрахунку екологічного мінімуму площі водного дзеркала природних нерестовищ, порушених господарською діяльністю русел річок[1, 2]:

, (4)

де: К_м - коефіцієнт мілководь, прийнято 0,1; Q - витрати води 75% забезпеченості в гирлі у період межені, м³/с; М - маса риби (факт. вилов), принято 10,0кг/га; r - період затоплення заплави, що забезпечує достатнє прогрівання і самоочищення води, прийнято 10 днів; h - глибина затоплення заплави, прийнята 0,5 м; m - біомаса корму, кг/га (прийнято за рибопродукцією Ч10); F - площа водного дзеркала об'єкта, га; 86400 - кількість секунд на добу.

Формула розрахунку коефіцієнта трансформації річкового басейну:

, (5)

де: К_тр - коефіцієнт трансформації річкового басейну; ?Е_k - чисельність екотонів до освоєння басейну; ?Е_еk - чисельність екотонів після освоєння.

Стан та складові формування іхтіоценозу природних водойм Стир-Горинського рибовідтворювального комплексу.

Дослідження складу іхтіоценозу зимувальних ям (1998-2008 рр.) здійснених у пізньо-осінній та весняний періоди, показало, що іхтіофауна рр. Стир, Горинь та руслового Хрінницького водосховища у сучасних умовах представлена 35 видами, що належать до 11 родин - лососеві, вугрові, коропові, в'юнові, сомові, щукові, миневі, колючкові, окуневі, бичкові та головешкові.

Порівняно з початком XX ст. видовий склад аборигенних риб досліджуваних водних об'єктів збагатився новими видами (в річковій мережі з'явилось 6 видів вселенців - Hypophthalmichthys molitrix, Aristichthys nobilis, Anguilla anguilla, Сtenopharingodon idella, Ameiurus nebulosus, Percottus glehni) та, не зважаючи на зникнення 7 видів, які у відловах були відсутні (Lamperta mariae, Pelecus сultratus, Alburnoides bipunctatus rossicus, Leuciscus leuciscus, Phoxinus рhoxinus, Nemachilus barbatulus, Gobitis taenis), іхтіофауна регіону нараховує 29 таксонів проти 36 описаних [[Пенязь В.С., 1957], Третьяков Д.К., 1947] та 33 [Полтавчук В.О., 1974] у минулому.

Повноструктурні популяції (І_іхт.70-100%, ІІ клас, стан добрий, виходячи із запропонованої нами класифікаційної таблиці) мають 13 видів лімнофі- льного комплексу, у т.ч. для 8 промислових (Esox lucius, Rutilus rutilus, Tinca tinca, Blicca bjoerkna, Abramis brama, Carassius auratus qibelio, Perca fluviatilis, Scandinius erythrophalmus); 16 видів (промислово-цінних) реофільного комплексу - значно чутливі до умов відтворення, рибопродук- ція яких знизилась на порядок, зустрічались як поодинокі екземпляри у гирлових ділянках річок, у т.ч. Carassius carassius, Barbus вarbus boristhenicus i Lota lota з Червоної книги України.

Причому, в 8-ми видів сформованість популяцій становить лише ?30,0% (Tinсa tinсa, Misgurnus fossilis, Silurus glanis, Abramis saрa, Neogobius fluviatilis, Leuciscus idus, Leuciscus cephalus, Aspius aspius - І_іхт.30-50%, ІV клас, стан перехідний, у решти (8-ми видів) різновікова структура популяцій була повністю порушена - ?10,0% (І_іхт.10-20%, V клас, стан незадовільний - Salmo trutta morpha fario, Vimba vimba, Cyprinus carpio, Stizostedion lucioperca, Carassius carassius, Lota lota, Chondrostoma nasus, Barbus вarbus boristhenicus, що стримує їх відтворення та формування промислового потенціалу річкової мережі (табл. 3).

Частка реофільної іхтіофауни в Стир-Горинському рибовідтворювальному комплексі [за Нікольським Г.В. 1963] становить 9.7%, рео-лімнофільної - 7.1% (?16.8%), лімно-реофільної - 21.4%, лімнофільної 61.8%(?84.2%), що вказує на перехід традиційного літо-реофільного річкового іхтіоценозу в сторону фіто-стагнофільного - ознака деградації водного середовища та іхтіоценозу.

З метою системної оцінки іхтіоекологічної ситуації в басейні р.Прип'ять та її правобережних притоках Стир, Горинь, Случ нами розроблено та апробовано просторовий біомаркер, який включає: тривалість затоплення заплав - природних нерестовищ (ф); чисельність межових екотонів (n); якість води та розвиток кормової бази (І_е); стан популяцій аборигенних риб - різновікова структура (Rф) та кількість рибопродукції.

Аналіз складових просторового біомаркера вказув на значні зміни характеристик водного середовища. Зокрема, значно порушився гідроло-гічний режим: за досліджувані 1922-2005 рр. період перебування води на заплаві в р. Горинь (створ с. Деражне) скоротився на 83 дні,м. Дубровиця - на 52дн, в р. Стир відповідно - створ с.Щуровичі - на 68дн., смт Колки - на 36дн.

Крім того, особливо в середній течії погіршились температурні характеристики води в період нересту. Так, у р. Горинь (с. Деражне) за досліджувані роки температура води знизилась з +16,7^оС до +6,3^оС, в р. Стир (с. Щуровичі) відповідно - з +16,7^оС до +1,9^оС. В гирлових ділянках температурні характеристики води суттєво не змінились і знаходяться приблизно в межах оптимуму [(+12^oC) - (+14^oC)]. Тобто, сприятливими для нересту риб залишаються температурні умови затоплюваних заплавних луків рр. Стир, Горинь.

Скорочення періоду перебування води на заплаві погіршило не тільки відтворення іхтіофауни, а й природний механізм функціонування річкової мережі Поліської низовини. Притоки І та ІІ порядку придаткової мережі р. Дніпро в умовах сегментації його русла стали основними локалітетами відтворення іхтіофауни. Вже склались відповідні зимові та нерестові міграції з р. Дніпро в р. Прип'ять, а далі в гирлові ділянки рр. Стир, Горинь, Случ, Стубла та Стохід.

Стан розвитку кормової бази та потенційна рибопродуктивність.

Нарощування біомаси риб за рахунок споживання кормових гідробіон-тів обумовлює рибопродуктивність природних водойм, а їх нестача в складі харчової грудки веде до порушень росту та розвитку. Видовий склад фітопланктону рр. Стир, Горинь був представлений такими мікроводоростями як: синьозелені - Aphanizomenon flos aguae, Anabaena flos aguae, Microsystis aeruginosa, Chlorocoсcus sp, Nostok sp, Oscillatoria sp; зелені - Scenedesmus sp, Pediastrum sp, Pandorina sp, Spirogira sp, Volvox sp; діатомові - Melоsira sp, Asterionella sp, Fragilaria sp, Cyclotella sp.

Зоопланктон формували веслоногі (Copepoda) та гіллястовусі (Cladocera) ракоподібні та коловертки (Rotatoria), зообентос здебільшого личинки хірономід (Chironomus). Домінуючими видами були: Daphnia longispina, Moina rectirostris, Bosmina longirostris, Ceriodaphnia affinis, Polyphemus pediculus, Sida crystalina, Asplanchna priodonta, Cyclops sp. та його науплії різних стадій розвитку. Причому, основу зоопланктону складали мікроскопічні ракоподібні (67,3-85,8%).

Стир-Горинському гідроекологічному коридорі У русловому Басівкутському водосховищі (р. Устя, л. п. р. Горинь з впливом урбанізованих територій та житлово-промислових комплексів) присутній твердий зообентос, який був представлений двостулковими та черевоногими молюсками Anodonta cygnea, Viviparus contectus (24,8г/м²).

Однак, у р. Устя нижче греблі водосховища спостерігається загибель молюсків, особливо черевоногих (живородка, завиток, ставковик)>50,0%, що є ознакою токсичності водного середовища. Підтвердженням є відсут-ність триголкової колючки - ознака наявності фенолформальдегідів.

У русловому Хрінницькому водосховищі (р. Стир) природна кормова база (зоопланктон, зообентос) порівняно з річковою мережею поліпшені. У зообентосі, крім перлівниці та беззубки, присутня дрейсена (Dreissena polimorpha), в м'якому зообентосі переважають малощетинкові черви (Chironomus) та олігохети (Oligochaeta) - біомаса 45,3г/м².

В цілому, проведені дослідження вказують на бідність кормової бази досліджуваних водойм. Так, у верхів'ї та середній течії р. Стир біомаса фітопланктону, зоопланктону і зообентосу відповідно складає - 2,7 г/м³, 0,49 г/м³, 0,85 г/м² , не краща ситуація у р. Горинь, де кормова база за профілем русла залишається на тому ж рівні - 2,9 г/м³, 0,485 г/м³, 1,7 г/м².

Дещо кращий розвиток має природна кормова база гирлових ділянок досліджуваних річок. Так, у р. Стир біомаса фітопланктону, зоопланктону і зообентосу відповідно складає -7,5г/м³, 1,34г/м³, 2,8г/м², у р. Горинь 4,4г/м³, 2,12г/м³, 2,6г/м², ще краща у Хрінницькому водосховищі - 6,8г/м³, 1,76г/м³, 5,4г/м² відповідно. Крім того, у річках твердий зообентос майже відсутній, у водосховищі його біомаса становить 45,3г/м², що є хорошим показником для водойм поліського регіону. Бідність кормової бази у річках пов'язана з повторенням стресових ситуацій (вибухи, електролови) та токсичністю вод-ного середовища, де концентрація міді (природні поклади) у водах рр. Стир, Горинь перевищує рибогосподарські ГДК від 6,6 до 11,8 раза.

Стан розвитку кормової бази водойм обумовлює їх потенційні та продукційні можливості. Розрахована потенційна рибопродуктивність річкової мережі Стир-Горинського рибовідтворювального комплексу складає від 38,7 кг/га до 188,6 кг/га. Фактично вона становить від 3,0-5,0 до 8,0-10,0 кг/га. Причинами такого суттєвого зниження, поряд зі змінами гідрологічного режиму, є: стан поверхні водозбору, надходження недостатньо очищених стічних вод і якість води, зростаюча токсичність поверхневих вод регіону та формування стресових ситуацій для ліквідації яких аборигенна іхтіофауна не завжди знаходить адекватні реакції-відповіді. Бідність іхтіофауни - споживача органічної речовини, веде до її накопичення на дні та замулення водойм, погіршення кисневого режиму та їх прискореного “старіння”. За проведеними дослідженнями у нетрансформованих водоймах річний приріст дна складає 1-2 мм/рік, коли в трансформованих він зростає до 1-2 см/рік.

Порівняльний аналіз індекса наповнення травного каналу в руслової та заплавної молоді судака р. Горинь у кінці липня 2007 р. показав, що індекс наповнення у мігруючих річкових судаків складав 3,8⁰/₀₀₀ від маси тіла, що в 5 разів нижче порівняно з особинами, які росли та живились на мілководдях заплав - 19,4⁰/₀₀₀.

Бідність зоопланктону досліджуваних річок порівняно із заплавними водоймами придаткової мережі впливає на життєстійкість молоді до хвороб, її розмірно-вагові характеристики, кількість рибопродукції (до 8,0-10,0 кг/га) та промислове повернення, яке не перевищує 1,0%.

Якість води, стан трансформації русел та заплав. Якість поверхневих вод визначається станом трансформації поверхні водозбору та природно-часовими змінами русла і заплав. Раніше у фаховій науковій літературі ми згадували, що при розгляді гідроекологічної ситуації вчені вказували тільки на сам об'єкт дослідження - стійкість, виживання, рибо продуктивність та відповідні захисні механізми виживання іхтіоценозу. Поза увагою залишався весь басейн річки, стан заплав, якість поверхневих вод відтворювального комплексу - середовище мешкання риб, які в значній мірі формують іхтіоценоз в умовах трансформації річкової мережі.

Оцінка стану поверхні водозбору досліджуваних басейнів показала, що частка антропогенних чинників впливу складає - 16,06, природних - 5,18, чинників управління - 3,22, комплексний індекс стану поверхні водозбору становить К_е=1,9 при оптимальному значенні для регіону - (0,5-0,75). Тобто, в басейнах рр. Стир, Горинь маємо деградацію природного буфера - залісення, залуження при значному розорюванні поверхні водозбору та демографічному навантаженні поряд з відстаючими або нездійсненими у повному обсязі компенсаційними заходами.

Небезпечними для річкової мережі були спорадичні випадки аварійних забруднень в осінньо-зимовий період стічними водами цукрових заводів (сім випадків у басейнах досліджуваних річок за період досліджень). У таких умовах основні русла рр. Горинь, Стир практично “очищались”від іхтіофауни не лише за рахунок погіршення кисневого режиму, а й через надходження у водне середовище сапоніну, що має гемолітичну дію щодо еритроцитів крові риб у розведенні 1:1000000. У подальшому вони відновлювались за рахунок своєї придаткової мережі [Гриб Й.В, Гончаренко Н.І, Сондак В.В. 2006].

У звичайних умовах лімітуючими забруднювачами є хлориди та суль-фати, біогенні сполуки - мінеральний азот та фосфор, органічна речовина, бактеріальне забруднення та токсичність - проникнення кислих дренажних вод із відвалів фосфогіпсу ВАТ “Рівне-Азот”. Нестабілізовані кислі води маючи більшу густину, поширюються за течією, накопичуються у придонних шарах зимувальних ям активізуючи супутні токсичні домішки. Саме з цієї причини зимувальні ями нижче за течією на відстані до 100.0 кілометрів були місцем загибелі маточного поголів'я риб у зимовий період. У літній період кислі води викликають опіки очей і зябер у щуки та порушують формування хітинового покриву у річкових раків.

На збережених у природному стані ділянках русел річок, їх гирлах та заплавах формуються “природні локалітети”, необхідні для відтворення аборигенної іхтіофауни. Проведені нами дослідження показали, якщо в заплавних екотонах р. Горинь, у створі с. Деражне та нижче смт. Степань комплексний екологічний індекс якості води І_е у придатковій річковій мережі складав відповідно 2,0 та 3,5 - ІІ клас якості води, то в самій річці за той же період часу І_е становило відповідно - 7,6 та 6,9, що відповідало ІІІ класу.

Математична обробка отриманих результатів показала, що бідність кормової бази в руслах річок тісно корелює з рівнем токсичності води та гідрологічним режимом (r = від+0,83 до +0,995).

Рятує річкову мережу від повної стерилізації кормова база приток І та ІІ порядків, заток, стариць, заплавних озер, особливо в екстремальні періоди та в період відтворення іхтіофауни.

Чисельність врахованих екотонів. За оптимальне значення для річки, як показника стійкості, нами прийнято 10 одиниць (екотонів) на 1.0км. русла: перекат, заплава, рукав, джерело, притока, стариця, заплавне озеро, болото, зимувальна яма, нерестовище, зелені коридори середовища). Межові екотони вивчались за профілем русла протягом останніх 50 років (1950-2007рр).

Розраховували чисельність екотонів за формулою:

(6)

де: p - притоки першого і другого порядків з непорушеними басейнами та сприятливою якістю води; os - заплавні озера та стариці; d - джерела;

z - заплавні луки-нерестовища; b - заплавні болота; j - зимувальні ями;

o - підняття дна (банки); перекати; a - незаболочені мілководдя із заростями очерету; w - виклинювання підземних вод під водним дзеркалом; s - сполучення у системі “річка-озеро”; r - локальні рибовідтворювальні ділянки; h - гідроекологічні коридори середавища.

Аналіз чисельності межових екотонів (”осередків життя”) вказав на відсутність розуміння суспільством річкової екосистеми як єдиного біо-косного організму, який формувався тисячоліттями. На окремих водних об'єктах кількість екотонів зменшилась у 2-3 рази, знижуючи стійкість екосистем і їх біопродуктивність. Так, якщо в екосистемі р. Горинь залишилось 199 одиниць ”осередків життя”, то число можливих зв'язків (енергетичних, гідрологічних, флористичних, фауністичних) - 78804 шт., якщо ж у р. Припять до смт Річиця межових екотонів є 27 одиниць, то зв'язків буде 1404 шт.

(7)

Як правило, множинність екотонів розраховується на одиницю довжини річкового русла. При такому підході спрацьовує концепція єдності басейну, а також поліваріантність збереження видового різноманіття біоти у випадку локальних кризових загроз. Результати табл. 4 показують, що більш трансформованим є басейн р. Припять (ІІІ клас), дещо нижче рівень трансформації в рр. Стир, Горинь та Хрінницькому водосховищі - ІІклас. Розрахунки з урахуванням збереження кисневого режиму та формування кормової бази водойм показали, що цикл відтворення аборигенної іхтіофауни в р. Горинь буде здійснюватись без порушень, якщо сумарна площа зимувальних ям буде складати 4,65 га., нерестовищ - 63,6 га. за 30-ти добо-вого затоплення її заплав повеневими водами. При паспортизації у правобережних притоках р. Прип'ять нами виявлено 77.0 місць зимівлі аборигенної іхтіофауни, що мають площу ? 2630м²: р. Горинь - 1160м²; р.Случ - 490м²; р. Стир - 690м²; р. Іква - 290м², що явно недостатньо для збереження маточного поголів'я - не вистачає 4,287га. Тобто, фактична площа зимувальних ям у 20 разів менше оптимальної. Крім того, останнім часом у річках області спостерігається тенденція катастрофічного зменшення їх чисельності у порівнянні з даними 5-10-річної давності.

У середньому ж площа зимувальних ям у досліджуваних річках змінюється в межах 30-50,0 м², з глибинами від 2,5 м до 6,0 м. У гирлових ділянках рр. Горинь, Стир, Случ зимувальні ями завалені мореним дубом, недоступні для браконьєрів, глибиною 3,5-7,5 м. Дещо вирізняються площами та глибинами, у бік їх збільшення, зимувальні ями Хрінницького і Млинівського водосховищ та оз. Нобель.

Стан популяцій промислових стад: промислове стадо - це існування в просторі та часі сформованої популяції одного виду риб, обумовлене постійним місцем проживання та зимівлі, шляхами кормових та нерестових міграцій, віковою структурою, яка забезпечує збереження маточного поголів'я та передачу спадкових ознак, місцями нересту та нагулу молоді, забезпечене кормовою базою за незмінності стану водного середовища.