Аудит безготівкових розрахунків комерційному банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аудит безготівкових розрахунків

Зміст

Вступ

Розділ І. Методологічні принципи аналізу сутності

1.1 Характеристика банківської системи України

1.2 Місце, роль та перспективи розвитку банку Аваль в банківській системі України

1.3 Організація облікової роботи банку та методика аудиту

1.4 Охорона праці в банку

1.4.1 Аналіз потенційних небезпек та шкідливостей виробничого середовища

1.4.2 Розрахунок природного освітлення в приміщенні бухгалтерії в АППБ ”Аваль”

Розділ ІІ. Організація обліку розрахункових, касових та кредитних операцій в АППБ „Аваль”

2.1 Документальне відображення розрахункових, касових та кредитних операцій, відкриття рахунків та прийняття внеску

2.2 Відкриття поточних рахунків суб'єктами господарської діяльності

2.3 Надання кредитів банку

Розділ ІІІ. Аудит безготівкових розрахунків в АППБ ”Аваль”

3.1Оцінка бухгалтерської служби банку. Ознайомлення із системою внутрішнього контролю

3.2 Планування аудиторської перевірки

3.2.1 Програма проведення аудиторської перевірки (див. Додаток Х)

3.2.2 Оцінка аудиторського ризику та його складових: властивого ризику та ризику контролю

3.2.3 Проведення аналітичних процедур для визначення основних тенденцій стану та руху об'єкту дослідження

3.3 Оцінка системи внутрішнього контролю об'єкту аудиту

3.3.1 Основні завдання системи внутрішнього контролю об'єкта, процедури контролю, які можна застосовувати щодо об'єкта перевірки

3.4 Проведення тестів узгодженості

3.4.1 Процедури контролю повноти даних

3.4.2 Процедури контролю точності

3.4.3 Процедури контролю за дотриманням законності господарських операцій

3.4.4 Процедури контролю за збереженням активів, первинних документів та реєстрів

3.4.5 Складання висновку щодо ефективності системи внутрішнього контролю, надання рекомендацій з покращення функціонування системи внутрішнього контролю

3.5 Перевірка безготівкових розрахунків за основними якісними аспектами

3.5.1 Перевірка відповідності оборотів у синтетичних рахунках обліку

3.5.2Наявність та повнота обліку безготівкових розрахунків

3.5.3 Узагальнення результатів проведення перевірки по суті

3.6 Завершення аудиторської перевірки

3.6.1 Протокол виявлених порушень

3.6.2 Пропозиції виправлень за виявленими відхиленнями

3.7 Аудиторський висновок

Аудиторський звіт

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

банківський аудит обліковий кредитний

В умовах постійної еволюції перехідної економіки необхідно по новому осмислити сутність багатьох економічних категорій, у тому числі, сутність поняття “банк” та похідного від нього -“комерційний банк”, основних соціально економічних функцій комерційних банків, місце їх у формуванні ринкових відносин в Україні.

Поняття “комерційний банк” є похідним від категорії “банк”. Тому не дивно, що деякі автори намагаються з'ясувати передусім суть цього більш місткого поняття. Так, М.Савлу розглядає банк як “...фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх у позичку, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами ”.

Сутність банку з погляду матеріально-речового змісту передбачає необхідність розглядати його як певну суму активів. До активів, як відомо, відносять матеріальні цінності та боргові зобов'язання, в які банк вклав свої ресурси(цінні папери, касова готівка, валютні резерви та інше). З погляду суспільної форми таку сутність у найбільш абстрактній формі можна визначити як відносини між фізичними і юридичними особами, з одного боку, та власниками банку з другого, з приводу привласнення активів банку, залучення банківських депозитів та надання кредитних ресурсів.

Сутність безготівкових розрахунків прямо пов'язано з існуванням банківської системи в Україні, адже одним з основних видів діяльності будь-якого банку незалежно від його рівня є здійснення безготівкових розрахунків по загально - прийнятих системах.

Досвід світової банківської практики, свідчить про те, що саме дана форма розрахунків є найбільш швидкою в часі та оптимальною для здійснення операцій. Тому саме цей аспект діяльності банків є найпоширенішим серед здійснюваних операцій. Саме завдяки такій діяльності комерційні банки завоювали довіру, як суб'єктів підприємницької діяльності, так і органів державної влади.

Банківська система України на сьогоднішній день сформувалася, як цілісна самостійна ланка фінансової сфери держави. В загально - державній системі вона відіграє роль регулюючого органу грошової маси в обігу та емісіонера банкнот в особі Національного банку України та головного кредитора в особі комерційних банків.

Банківська діяльність набуває все більшого розмаху в Україні, однак останнім часом можна спостерігати значні збої в діяльності банків. Така нестабільність зумовлена недосконалістю чинного законодавства, та неповністю скерованою політикою з боку держави, щодо даної системи. Тому вона потребує подальшого вдосконалення, відповідно до діючого нормативного забезпечення та адаптуватись до сучасного стану економіки в Україні. Як бачимо, дана тема є досить актуальною на нинішній день, оскільки від правильної скерованості банківської системи та її налагодженої роботи, залежить більшість ланок загально - державної системи.

В даній роботі ми намагаємось з'ясувати принципи та методи організації обліку безготівкових розрахунків, як одного із головних видів діяльності банку на базі ОД АППБ ”Аваль”.

Метою нашого дослідження являється вивчення правильності організації обліку і аудиту безготівкових розрахунків, їх характеристика та роль в банківській системі. Основний акцент буде зроблено на висвітлені механізму проведення безготівкових розрахунків.

Розділ І. Методологічні принципи аналізу сутності комерційних банків України

1.1 Характеристика банківської системи України

Слово „банк” сьогодні відоме кожній людині. Без банку не може обійтись практично ні одне підприємство, заклад чи організація повинні мати свій рахунок в банку. В розвитку сучасної економіки банки відіграють велику роль. В зовнішньому повсякденному уявленні банк - це сховище грошей. Насправді банк - це далеко не скарбниця грошей, сфера його діяльності набагато ширша, а роль в розвитку економіки можна зрозуміти лише, ознайомившись з основами банківської системи та її діяльністю.

В літературі немає загальноприйнятого визначення банку, оскільки його діяльність дуже різнобічна. Відомий спеціаліст банківської справи професор О.І. Лаврушин розглядав банк як заклад чи організацію, як підприємство, як торгове підприємство, як посередницьке підприємство, як кредитне підприємство, як агента біржі. І все це правильно. Банк торгує особливим видом товару -- грішми як посередник, банк забезпечує можливість здійснення операцій по перерозподілу вкладів між кредитором та позичальником на взаємовигідних умовах. Він може виступати в якості кредитора чи позичальника, в кожний момент часу може бути тим або іншим суб'єктом. Крім того він здійснює біржові операції, торгує цінними паперами, здійснює будь-які види господарської діяльності, які не суперечать закону і його Статуту (на проведення банківських операцій потрібно мати відповідну ліцензію), намагається задовольнити потреби суспільства в свої послугах, прагне до отримання прибутку і реалізації на основі інтересів членів колективу та власників банку.

Як бачимо, роль банків важко перецінити, вони надають велику кількість послуг. Як пише відомий знавець зарубіжних банків професор В.М. Усоскін, комерційні банки здатні запропонувати клієнту до 200 різних видів банківських продуктів і послуг. Але основними, базовими є залучення тимчасово вільного капіталу чи вільного населення, видача кредитів, здійснення грошових розрахунків та платежів.

Шлях до ринку несумісний з тією монобанківською структурою, яка була характерна для авторитарно-бюрократичної системи нашої країни в минулому. Роль кредитного закладу через свої відділення в кожному адміністративному районі виконував Державний банк. По суті діяло банківське кріпосне право, за якого кожне підприємство законодавче закріплювалось до конкретного банку.

Згідно Закону України „Про банки та банківську діяльність” [34] банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Значить, з деякою мірою спрощення можна сказати, що банки -- це комерційне підприємство, яке торгує грошовим капіталом і здійснює розрахунок між підприємствами та організаціями.

Кредитно-банківська система України, як правило, має дворівневу структуру і містить в собі верхній рівень -- Національний банк України і нижчий рівень, що складається з комерційних і множини спеціалізованих фінансових установ, які діють відповідно до положень Закону України „Про банки та банківську діяльність”.

Національний банк - це „банк банків”. Він не веде операцій з діловими фірмами чи населенням і обслуговує тільки комерційні банки і інші кредитні заклади, а також органи управління.

Національний банк займає особливе місце, виконуючи роль координуючого та регулюючого органа всієї кредитної системи країни.

Основні функції Національного банку такі:

- монопольний випуск грошей в обіг;

- збереження тимчасово вільних вкладів і обов'язкових резервів інших банків та видача їм кредитів на короткострокові потреби;

- здійснення безготівкових розрахунків в загальнонаціональному масштабі;

- касове поповнення бюджету і кредитування господарства;

- збереження та поповнення золото - валютного запасу держави;

- регулювання курсу національної валюти;

- контроль за діяльністю кредитних закладів з метою запобігання зловживання і зниження ризику банкрутства.

Головною функцією Національного банку є емісія і регулювання грошового обігу, підтримка стабільності національної валюти як на внутрішньому ринку, так і по відношенню до валют інших країн.

Емісійним правом наділяється, як правило, тільки один банк, оскільки права емісії грошей всім банкам порушило б грошовий обіг країни. Емісійний банк має в своєму розпорядженні велику кількість грошей, якими не може розпоряджатися будь-який інший банк. Ця обставина дає йому змогу надавати підтримку всім іншим банкам і керувати їх діяльністю.

Крім функцій, що виконує Національний банк можна перечислити ще такі напрямки його діяльності:

- управління і планування кредитних ресурсів;

- розробка рекомендацій і правил здійснення кредитних, розрахункових і касових операцій;

- ліцензування банківської діяльності;

- розробка правил операцій з валютою, визначення офіційного курсу іноземних валют;

- здійснення заходів по зміцненню матеріально-технічної бази банківської діяльності і автоматизація банківських операцій;

- підготовка кадрів;

- проведення грошово-кредитної політики.

Останній напрям діяльності банку є досить важливим, так як він спрямований на підтримку стабільності купівельної сили національної валюти і забезпечує еластичність системи платежів і розрахунків.

Політика Національного банку є найважливішою частиною регулювання всієї економіки держави. Досягнення цієї мети банк здійснює за допомогою трьох основних інструментів грошово-кредитної політики:

- дисконтної політики (зміни облікової ставки);

- зміни норм обов'язкових резервів;

- операцій на відкритому ринку.

Дисконтна політика представляє собою зміну своєрідної ціни додаткових ресурсів, які надаються Національним банком іншим банкам. У випадку „перегріву” коньюктури і прискорення зростання цін Національний банк проводить політику „дорогих грошей”, підвищує облікову ставку і тим самим зменшує попит на кредити зі сторони комерційних банків і їх клієнтів, зменшує кількість грошей в обігу, знижує ріст цін, сповільнює інвестиції і ріст виробництва і може провокувати ріст безробіття. Це є жорстка політика Національного банку .

І навпаки , при „охолодженні” коньюктури, стагнації виробництва і збільшення безробіття, Національним банком проводиться ліберальна або експансійна грошово-кредитна політика - зниження облікової ставки, здешевлення кредитів і їх розширення, збільшення кількості грошей в обігу, стимулювання росту виробництва та скорочення безробіття.

Суть другого інструменту грошово-кредитної політики полягає в тому, що у випадку „перегріву” коньюктури і швидкому зростанні цін Національний банк збільшує норми обов'язкових резервів і скорочує можливості кредитування, а значить , і розміри грошової маси, затримує ріст виробництва і цін. І навпаки, в період „охолодження” коньюктури, стагнації виробництва і загрози наростання безробіття банк знижує норми обов'язкових резервів, розширює кредитні ресурси банків та масу грошей, активізує виробництво і збільшує зайнятість.

Проте механізм застосування розглянутих двох інструментів грошово-кредитної політики є громіздким, потребує великої роботи, носить примусовий характер, що іноді веде до негативних наслідків.

Тому головним інструментом грошово-кредитної політики Національного банку є операції на відкритому ринку, коли банк, купуючи цінні папери, збільшує кількість грошей в обігу і навпаки.

При „перегріві” коньюктури , розширенні грошової маси, зростанні цін Національний банк продає державні цінні папери і тим самим зменшує резерви банків, скорочує можливість кредитування клієнтів і кількість грошей в обігу, робить дорожчим кредит. При „охолодженні”, нехватці грошей в обігу, рості безробіття , банк переходить до політики кредитної експансії - скуповує державні цінні папери і , оплачуючи їх, збільшує можливості кредитування і грошову масу, стримує ріст безробіття. Цей метод носить суто добровільний характер і не потребує такого великого об'єму роботи в банках, як при перших двох.

В ході здійснення адміністративних реформ необхідно врахувати як світовий досвід, так і роль та місце, які вже зазнав НБУ. Йому властиві всі ознаки виконавчої влади, але при цьому є і суттєва відмінність -- НБУ не входить в систему, яку очолює Кабінет Міністрів, і не підпорядкований йому. НБУ підзвітний Верховній Раді, Президенту України.

НБУ наділений повноваженнями та правами видавати нормативно-правові акти, загальнообов'язкові для всіх суб'єктів господарювання та громадян. НБУ не тільки не знаходиться на бюджетному фінансуванні, а й відраховує суми перевищення доходів над видатками до Держбюджету.

Верховна Рада не може втручатися у політику НБУ з усіх питань, що суперечать Конституції України, якою чітко визначена функція ради -- консультативного органу, який надає затверджену та репрезентовану Мінфіном, Мінекономіки і урядом України бюджетну і економічну політику, передає НБУ директиву на розробку монетарної політики. Це є класична модель розподілу обов'язків, яка прийнята у всьому світі.

НБУ зобов'язаний надавати кредит на фінансування витрат бюджету в межах його дефіциту, що створює законодавчі передумови для забезпечення емісії і розкручування інфляційних процесів. І тільки продумані і спільні дії всіх гілок влади, НБУ, державних та комерційних банків дозволять утримати фінансову рівновагу, зберегти довіру населення до банків.

Аналізуючи політику НБУ, можна сказати, що вона сприяла підвищенню статусу національної валюти. Введення у 1992 році , в період кризи платіжних засобів, купонів, як доповнення до рублевої грошової маси і перехідної грошової одиниці, не дало бажаних результатів. Глибокий спад виробництва, нестача грошової маси, нова система рахунків, спекуляції держави ( оскільки безготівкові рахунки велися ще у рублях ) призвели до знецінення купонів. Незважаючи на те, що 12.11.92 р купон став національною валютою і єдиним засобом платежу, впровадився в безготівкові розрахунки, проте він не виконував функції нагромадження, що не дало зупинити кризу та інфляцію. І тільки впровадження гривні сприяло утриманню інфляції, зміцненню грошової одиниці, зміни масштабу цін, створення стабільної грошової системи і перетворення грошей у стимулюючий фактор економічного та соціального розвитку. Жорстка монетарна політика, створення валютного коридору, перехід на плавучий курс гривні сприяли підтримці стабільності національної валюти. За два останні місяці грошова маса зросла більше, ніж на 5%, проте негативних інфляційних очікувань не очікується.

Комерційні банки - універсальні кредитні заклади , які надають своїм клієнтам практично всі види кредитно-розрахункових послуг.

Комерційні банки -- кістяк кредитної системи будь-якої країни, їх діяльність всеохоплююча. По об'ємах контрольованих ресурсів і різновидності активних операцій їм немає рівних в кредитній сфері.

Найважливішими їх функціями є :

- залучення тимчасово вільних коштів, збереження та накопичення;

- кредитування підприємств, організацій, держави і населення;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, в тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- збереження фінансових та матеріальних цінностей;

операції з цінними паперами;

- керування власністю клієнтів за домовленістю (трастові операції);

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів ( факторинг);

- лізинг;

- випуск , купівлю, продаж та обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використання цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг.

Щодо діяльності комерційних банків, то їх кількість значно зросла. Це свідчить про розвиток банківської системи, проте подальше збільшення малих комерційних банків, які будуть мало контрольовані і копіюватимуть функції системних банків, прагнутимуть до універсального характеру без крупних банків може призвести до розпорошення фінансових ресурсів.

Операції комерційних банків поділяються на активні та пасивні. Пасивні операції - операції по формуванню джерел коштів, ресурсів банку, які відображаються в пасиві його балансу. Ресурси комерційного банку надходять з двох джерел:

· особистий капітал та прирівняні до нього ресурси;

· залучені кошти.

Власний капітал складається з статутного капіталу, резервного капіталу (резерви на випадок непередбачених обставин, резерв на виплату дивідендів, резерв на покриття витрат від неповернення позик чи лізингових операцій), нерозподіленого прибутку. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше;

1) для місцевих кооперативних банків -1 мільйона євро;

2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 мільйонів євро;

3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 мільйонів євро.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру статутного капіталу банку,

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку. Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів держави як акціонера державного банку та інші функції, визначені цим Законом.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України. Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.

Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду у разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи.

Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку.

Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банку і материнська компанія мас бути фінансовою установою.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Банківська система України в цілому сформувалась, однак вона потребує подальшого вдосконалення відповідно до сучасного стану економіки. Особливо гострими є питання щодо створення умов зростання вітчизняного виробника, фінансової та соціальної стабільності в суспільстві.

Сьогодні банківська система України працює у недосконалому правовому полі. Мораторій на державну власність обмежив кредитування, оскільки банки не мають права на заставу, реалізацію такого майна. У сільському господарстві земля не береться у заставу, а основні фонди с/г підприємств , по суті, уже втратили привабливість. Банківська система працює в умовах дефіциту фінансових ресурсів та довіри населення. Внутрішній інвестор ( населення) дуже дорогий. До того ж він слабкий через низьку зарплату. Крім того запровадження податків на процентні доходи звузило коло вкладників. Банк не має умов для формування довгострокового кредитування. По-перше, відсутні довгострокові депозити, а якщо вони є , то надто дорогі, по-друге, банк несе великий ризик щодо знецінення чи неповернення кредиту. Банки, маючи наміри забезпечити реальну заставу по кредитах і не допустити безнадійної заборгованості, зобов'язані включати в розрахунок розміру резерву не більше як 50% вартості відданого в заставу майна. Тобто, бажаючи отримати кредит в 1 грн., позичальник повинен поставити майно на 2 грн.

Нещодавно, із веденням комп'ютерної мережі Інтернет, більше ніж 85 млн. населення нишпорять по „вікнах і коридорах” цієї комп'ютерної павутини. На використати такого шансу було б нісенітницею. У світі за допомогою Інтернету можна одержати сервісні послуги ( наприклад, замовити та оплатити білет), отримати довідкову інформацію про товар, нерухомість, валюту і придбати їх. Цим методом ( електронними грошима) користується, якщо вірити статистиці, 25 млн. населення. Україна щонайменше ніж на 5 років відстає від заходу, але певні заходи уже застосовуються - впроваджуються мережа Інтернет на біржах. Клієнти, що мають кредитні картки, можуть замовити і зразу ж оплатити товар через комп'ютер, знявши суму зі свого рахунку.

Досить великих масштабів в Україні набрав фінансовий лізинг. Для організації кредитних відносин з лізинговими фірмами комерційні банки можуть користуватися загальноприйнятим порядком кредитування і розглядати ці операції як такі, що не відрізняються від звичайних позикових операцій з клієнтами. Але може бути розроблений і особливий механізм видачі і погашення кредитів. Комерційні банки можуть брати і пряму участь у лізинговому бізнесі, виступаючи в ролі не позикодавача лізингової компанії, а безпосередньо як лізингодавач.

Надаючи клієнтам право користуватися об'єктами лізингу без великих одноразових вкладень, дозволяючи знижувати ризик морального старіння техніки, банки збільшують кількість клієнтів. Враховуючи довгостроковий характер лізингових операцій, банк має стабільний дохід у вигляді комісії з лізингу. Разом з тим ця операція з доволі високим ступенем ризику. Ризик банку зростає при оперативному лізингу, коли існує необхідність відшкодування високої залишкової вартості об'єкта лізингу за відсутності попиту на нього. Однак слабка методологічна база та відсутність структур належної кваліфікації затрудняють впровадження лізингу порівняно з західними колегами.

Сьогодні, з метою розширення мережі клієнтів, банки ставлять в центрі уваги роботу з населення. Крім багатьох видів вкладів ( до запитання, пенсійний вклад, депозитний вклад, туристичний, „святковий” тощо ) банки пропонують своїм клієнтам широкий спектр послуг; від продажних чеків та карток до індивідуальних сейфів для збереження цінностей. Банки все більше і більше укладають з клієнтами договори на розрахункове обслуговування з використанням пластикових карток міжнародних платіжних систем та встановлюють за власний рахунок необхідне обладнання для здійснення такого виду операцій, пропонують банківські послуги щодо організації виплати зарплати з використання платіжних карток. Банки надають також широкий спектр послуг на фондовому ринку -- розміщення коштів у цінні папери за дорученням клієнтів, збільшення пакета акцій зацікавлених акціонерів, продаж, міна цінних паперів, представницькі послуги, пов'язані з реалізацією прав володіння та користування цінними паперами, інформаційні послуги.

Як бачимо, банківські установи розширили обсяги своїх операцій та створили ринок банківських послуг. Розгорнулась конкурентна боротьба на всіх сегментах банківського ринку України. Такий бурхливий процес розбудови вітчизняної банківської системи впевнено можна віднести до найбільш визначних явищ суспільного життя останнього десятиріччя.

1.2 Місце, роль та перспективи розвитку банку Аваль в банківській системі України

Свою діяльність Акціонерний поштово-пенсійний банк „Аваль” здійснює на основі Статуту, Положення про правління та інших законодавчих і нормативних актів.

АППБ „Аваль” працює на ринку України вже дванадцять років, 12 з яких в Івано-Франківській області, і є одним із найбільших банків на Україні. Нашими послугами користується близько 208 953 корпоративних клієнтів, більше 3,7 млн. приватних клієнтів мають рахунки в АППБ „Аваль”, статутний капітал банку складає 1 млрд. грн. (станом на 01.07.04 р.), чисті активи -11,852 млрд. грн. На сьогодні мережа банку „Аваль” з урахуванням обласних дирекцій, спеціалізованих відділень з повним переліком послуг нараховує 1387 структурних підрозділів розташованих по всій Україні.

Івано-Франківська обласна дирекція банку „Аваль” створена 03 серпня 1993 року. В Івано-Франківській області загальна кількість структурних підрозділів (філій) налічує 45 відділень, 11 з них знаходяться в Івано-Франківську.

Станом на 01 вересня 2004 року в Прикарпатському регіоні Банк „Аваль” займає провідні позиції, про що свідчать такі основні фінансові показники:

по залишках коштів юридичних осіб - 1-ше місце - доля в регіоні - 40%;

по залишках коштів фізичних осіб - 1-ше місце - 21,4 %;

по наданих кредитах юридичним особам - 2-ге місце - доля - 18%;

по наданих кредитах фізичним особам - 2-ге місце - доля - 28%.

За 8 місяців поточного року дирекція значно наростила й збільшила основні банківські операції, зріс і рівень довіри населення, про що свідчить динаміка нарощення залишків:

по залишках коштів юридичних осіб - більше ніж на 1,8%;

по залишках коштів фізичних осіб - більше ніж на 1,3%;

по наданих кредитах юридичним особам - на 1,5%;

по наданих кредитах фізичним особам - більше ніж на 1,4 %.

Активне нарощення ресурсної бази дало можливість збільшити об'єми кредитування юридичних осіб та населення. Так, за 8 місяців дирекція видала кредитів в сумі понад 78 млн. грн.

Станом на 01.03.2005 р. кількість структурних підрозділів дирекції в області становить 39 відділень із них в обласному центрі - 10. На протязі 2004 року дирекція відкрила 3 нових відділення.

Станом на 01.03.2005 р. в дирекції обслуговується більше 6-ти тисяч юридичних осіб, понад 40 тисяч фізичних осіб. Кількість банкоматів складає 19.

Івано-Франківська обласна дирекція банку „Аваль” поряд із діяльністю на фінансовому ринку області долучається до підтримки культурно-мистецьких заходів та розв'язання нагальних соціальних проблем суспільства. Пріоритетними напрямками у благодійній діяльності банку є допомога дітям-сиротам, підтримка мистецтва, культури та спорту. З початку року на дані потреби дирекція виділила більше 28,7 тисяч гривень.

Успішна робота на протязі десяти років дала можливість клієнтам покращити умови обслуговування, а працівникам - умови праці, у липні поточного року відкрито „Аваль - центр”, що знаходиться за адресою пл. Ринок, 14.

Станом на 01.03.05 року:

статутний капітал - 1 млрд. грн.;

чисті активи - 11,852 млрд. грн.;

кількість корпоративних клієнтів - 208 953;

кількість підрозділів в усіх регіонах України - 1387;

асортимент послуг - понад 300.

АППБ ”Аваль” основним предметом діяльності є надання послуг розрахунково-кредитних фізичним та юридичним особам. Очолює банк директор, якому безпосередньо підпорядковуються заступник з операційної підтримки, головний бухгалтер, заступник з корпоративного бізнесу, заступник з роздрібного бізнесу, начальник служби безпеки, начальник відділу аудиту.

Внутрішня структура обласної дирекції АППБ „Аваль” наведена на рисунку1.1

Директор
– Заступник з операційної підтримки	– Головний бухгалтер	– Заступник з корпоративного бізнесу	– Заступник з роздрібного бізнесу	– Служба безпеки	– Відділ аудиту
– Управління інформаційних технологій	– Управління бухгалтерського обліку	– Управління корпоративного банкінгу	– Відділ платіжних карток	– Відділ внутрібанківської безпеки
– Управління по роботі з персоналом		– Відділ по роботі з стратегічними клієнтами	– Відділ забезпечення роздрібного бізнесу	– Відділ інформаційної безпеки
– Управління справами		– Відділ супроводження кредитів та звітності	– Відділ координації відділень	– Відділ безпеки споживчого кредитування
		– Відділ кредитного аналізу	– Відділ по роботі з VIP- клієнтами	– Відділ інкасації та охорони
			– Відділ споживчого кредитування	– Юридичний відділ

Рис.1.1- Внутрішня структура обласної дирекції АППБ „Аваль”

Основні види діяльності банк проводить через наступні відділи :

Відділ розрахунків займається розрахунками з фізичними та юридичними особами, які є клієнтами банку.

Бухгалтерія налічує чотирьох працівників: бухгалтер, що відповідає за розрахунки з працівниками; бухгалтер, що відповідає за розрахунки за зобов'язаннями; бухгалтер, що відповідає за розрахунки з бюджетом; бухгалтер, що відповідає облік необоротних активів банку.

Основним видом діяльності банку є надання розрахунково - кредитних послуг, які здійснюються в основному шляхом проведення безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Їх обсяг є одним з найважливіших якісних показників господарської діяльності банку. Всі безготівкові розрахунки проводяться через кореспондуючі рахунки, оскільки банк користується планом рахунків для банківських установ (зокрема в ньому розроблений свій план рахунків). Для полегшення здійснення контролю АППБ „Аваль” має єдину систему кодифікації рахунків і субрахунків, які використовуються для відображення господарських операцій. Банк може відкривати додаткові субрахунки.

Як відомо, фінансова стійкість банку формується роками і базується на принципах збалансованої політики управління, чітко спланованої стратегії розвитку, забезпечення високого професійного рівня працівників, оперативності в управлінні банком, прозорості перед клієнтами та державою. Одним з головних факторів, на які орієнтується клієнт при виборі обслуговуючого банку є його ділова репутація, що залежить від якості менеджменту, стратегії розвитку банку, напрямку кредитної та ресурсної політики та пропозицій на ринку банківських послуг.

АППБ „Аваль”, як кожна фінансова установа, зобов'язаний надавати своїм клієнтам найякісніше комплексне обслуговування, постійно розширювати спектр фінансових послуг, сприяти розвитку системи обслуговування клієнтів.

Аналіз господарської діяльності АППБ „Аваль” за 2004 рік дозволяє визначити економічні закономірності в господарському розвитку банку.

За 8 місяців минулого року дирекція значно наростила й збільшила основні банківські операції, зріс і рівень довіри населення, про що свідчить динаміка нарощення залишків:

· по залишках коштів юридичних осіб - більше ніж на 1,8%;

· по залишках коштів фізичних осіб - більше ніж на 1,3%;

· по наданих кредитах юридичним особам - на 1,5%;

· по наданих кредитах фізичним особам - більше ніж на 1,4 %.

1.3 Організація облікової роботи банку та методика аудиту

Система обліку банку включає бухгалтерський (фінансовий) , податковий та управлінський облік , які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі відрізняючись при цьому формою та періодичністю та правилами визнання і розрахунку даних .

Бухгалтерський облік у банку - це система, яка здійснює збір, вимір, обробку та передачу фінансової інформації користувачам, які мають право у відповідності з чинним законодавством України та нормативними документами України отримувати таку інформацію, про стан та рух власного капіталу банку, його майна, залученого капіталу, кредитів та інших активів, про витрати та прибутки, фінансові результати. Ця інформація надає можливість приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Бухгалтерський облік служить ланкою, яка зв'язує економіко-фінансову діяльність банку та керівників його службових підрозділів, що приймають рішення. Він:

по-перше, вимірює діяльність банку шляхом реєстрації даних про неї для подальшого використання;

по-друге, обробляє дані, зберігаючи їх для потрібного моменту, а потім переробляє таким чином, щоб вони стали корисною інформацією;

по-третє, передає шляхом звітів інформацію тим, хто використовує її для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовуються широким колом користувачів, які можуть бути поділені на дві групи:

· внутрішні;

· зовнішні;

До внутрішніх користувачів належать: рада акціонерів, акціонери, власники, адміністрація, керівники різних рівнів управління. Власникам інформація необхідна для того, щоб об'єктивно оцінити розмір свого капіталу;

адміністрації - з метою управління.

Адміністрація банку є одним із головних користувачів бухгалтерської інформації, тому що найчастіше приймає рішення, базуючись на даних бухгалтерського обліку та їх аналізі.

Зовнішні користувачі - це інвестори, потенційні кредитори банку, а також органи державного управління, нагляду, регулюючі та податкові органи. Їм інформація потрібна для прийняття рішення: чи варто придбати акції банку; стати його вкладником; надавати йому позики; попереджувати негативні явища в діяльності банку з метою своєчасної санації, запобігання загрози банкрутства чи пом'якшення його наслідків для вкладників і клієнтів банку; для формування грошово-кредитної політики. Наявність інформації про фінансовий стан банку дозволяє безпосередньо впливати на його діяльність.

Бухгалтерський облік в установах АППБ „Аваль” України ґрунтується на загальноприйнятих (міжнародних) бухгалтерських принципах, відповідно до плану рахунків та Інструкцій про застосування плану рахунків, а також інших нормативних документів Національного банку України, що стосується обліку окремих операцій.

Податковий облік у системі банку ведеться з використанням програмного забезпечення АРМ „Податки”, яке складається з АРМ „Консолідований податок на прибуток „ та АРМ „Консолідований податок на додану вартість”. Підставою для ведення податкового обліку є первинні облікові документи, згідно яких операції банку відображаються в бухгалтерському обліку.

На основі податкового обліку складається податкова звітність, форма, правила, порядок і терміни подання якої визначаються Державною податковою адміністрацією України та іншими державними органами .Звітність по податку на прибуток та податку на додану вартість складається Банком централізовано Управлінням податкового обліку Департаменту бухгалтерського обліку, контролю та звітності.

Управлінський облік - це процес визначення, виміру, накопичення, аналізу, підготовки та передачі інформації фінансового і не фінансового характеру Банку в цілому та його підрозділів у формі, визначеній керівництвом, для внутрішніх користувачів з метою планування, оцінки, прийняття на різних рівнях управління Банком управлінських та економічних рішень щодо управління ризиками, управління активами і зобов'язаннями, контролю за використанням ресурсів та розробки стратегії банку. Управлінський облік деталізує бухгалтерський облік ,що націлений на задоволення нормативно-правових вимог, надає можливість прогнозування і визначення стратегії розвитку діяльності банку шляхом порівняння статей балансу з показниками , встановленими керівництвом, та аналізу їх динаміки, розробки і контролю за виконанням бюджету та оперативного управління ліквідністю , активами і зобов'язаннями, ризиками тощо.

Організація і ведення аналітичного обліку здійснюються згідно з вимогами відповідних нормативних актів Національного банку України, інших державних органів та регулюються відповідними внутрішніми процедурами банку.

Формування номера аналітичного рахунку та аналітичний облік здійснюється згідно з порядком ведення аналітичного обліку установами АППБ „Аваль”, затвердженого постановою Правління Банку №П-26\7 від 05.06.01р., зі змінами та доповненнями з урахуванням вимог НБУ, викладених в Порядку ведення аналітичного обліку установами банків України, від 30.12.97 №466

Наказом по Центральному офісу, дирекції ,філіалу банку, відповідно, призначаються працівники, яким надається право відкриття та закриття аналітичних рахунків. Всі аналітичні рахунки, що відкриваються для відображення операції клієнтів та внутрішніх операцій банку реєструються в книзі реєстрації відкритих особових рахунків аналітичного обліку в автоматичному режимі за формою . встановленою програмним забезпеченням операційного дня банку.

Аналітичний облік необоротних активів ведеться із застосуванням обчислювальної техніки в інвентарних картках, книгах, картках кількісно - сумового обліку. Записи в інвентарній книзі обліку основних фондів здійснюється на кожний предмет окремо.

Для визначення ступеня завершеності операцій з надання послуг застосувати засіб вивчення виконаної роботи, свідченням завершеності здійснення послуги вважати акт, підписаний обома сторонами.

Визначення основних завдань аудиторської перевірки об'єкта аудиту.

Завдання аудиту операцій з обліку безготівкових розрахунків в банку є:

· встановлення правильності документального оформлення безготівкових розрахунків, перевірка правильності ведення обліку грошових коштів;

· підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з обліку грошових коштів;

· оцінка стану синтетичного і аналітичного обліку;

· перевірка повноти, правильності та достовірності відображення інформації про грошові кошти в звітності та балансі.

Типові порушення в системі контролю ведення бухгалтерського обліку та відображенні об'єкту аудиту у фінансовій звітності.

В ході аудиту операцій з обліку безготівкових розрахунків, аудитор може виявити наступні типові порушення :

Таблиця1.1-Порушення ведення операцій з обліку безготівкових розрахунків(грошових коштів)діяльності в АППБ ”Аваль”

№п/п	Можливі порушення	Характеристика порушення
1	2	3
1	Неповне відображення в обліку операцій по розрахунках в банку	невідображення надходження сум ,одержаних з банку і одночасне невідображення надходження сум на рахунок на таку ж суму тимчасове віднесення відповідних сум на розрахунки з банком по претензіях відсутність документів , що підтверджують списання грошових коштів з банківського рахунку
2	Безготівкові перерахування коштів не за призначенням	· перерахування коштів постачальникам з викривленням тексту, що оплачуються з рахунку або з підміною копій банківських доручень переказ грошових коштів підставним особам за нібито виконані роботи або в порядку погашення заборгованості
3	Неконкретне відображення операцій на рахунках в банках в регістрах синтетичного обліку	· неконкретне складання проводок · неправильне ведення залишків · невідповідальність записів в регістрах записам в первинних документах

АППБ „Аваль” є юридичною особою і діє відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про власність” та відповідно до статуту даного банку.

АППБ ”Аваль” в своїй діяльності регулюється такими нормативними документами:

Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05.06.2003 року р.№906-4

Наказ Державної податкової адміністрації України від 16.01.98 №21”Про прибуток банківської установи ;

Інструкція „Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно -матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена Наказом Міністерства Фінансів України від 11.08.94 №69, зареєстрована у Міністерстві Юстиції України 26.08.94 за №202.412

Положення „Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України” , затверджене постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998р.;

Інструкція № 1 „Про організацію емісійно -касової роботи в установах банків України” , затверджена постановою Правління НБУ від 07.07.1994 р., зі змінами та доповненнями;

Інструкція „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті„ ,затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 року № 135;

Інструкція „Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”, затверджена постановою Правління національного банку України від 19.02.2001 року №69

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні „, затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року №72;

Інструкція „Про бухгалтерський облік операцій з цінними паперами в банках України”, затверджена постановою Правління Національного банку від 03.12.2003р.№520;

Інструкція „Про касові операції в банках України”, затверджена постановою Правління НБУ №337 від 14.082003 року

Положення „ Про організацію операційної діяльності в банках України” затверджене постановою Правління НБУ від 18.06.2003р №492;

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

АППБ “Аваль” є самостійною юридичною особою з усіма характерними для цього ознаками: організаційною структурою, правом розпоряджатися власним майном, правом отримувати і розпоряджатися чистим прибутком від ведення господарської діяльності, правом створювати і ліквідовувати філії, управління, дочірні компанії, правом заключати угоди від свого імені, правом нести відповідальність за своїми зобов'язаннями, має самостійний баланс, рахунковий і валютний рахунки, печатку.

1.4 Охорона праці в банку

Закон України “Про охорону праці “ визначає: “Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Завданням охорони праці - забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв'язанні цих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість.

Рівень безпеки людини з розвитком цивілізації постійно зростає. Розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, призвів до появи цілого ряду проблем.

Науковий аналіз виробничих травм доводить, що вони виникають головним чином внаслідок втрати міцності та надійності робочої техніки, небезпечного стану системи ”людина-машина-середовище” та ряду технічних факторів. До технічних факторів відносяться насамперед надійність техніки(конструктивні недоліки, технологічні та експлуатаційні порушення, руйнування деталей машин під дією корозії та корозійного розтріскування), організацію управління охороною праці(документація, правові норми, стандарти безпеки праці, методи навчання, тощо), санітарно-гігієнічні умови в приміщення та на робочих місцях(шкідливі речовини в робочій зоні, виробниче освітлення, шум, вібрація, іонізуюче, електромагнітне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання, тощо).

Для вирішення цієї проблеми використовують досягнення науки і техніки, які прямо чи опосередковано забезпечують охорону праці, а також соціологію, психологію і фізіологію. Ці дисципліни входять в комплекс наук, які вивчають людину в процесі трудової діяльності.

Проблеми створення безпечних умов праці, профілактики виробничого травматизму були і є дуже важливими і актуальними у АППБ “Аваль”. Гострота їх обумовлюється перш за все в умовах дуже складної економічної ситуації в Україні, експлуатації вкрай застарілих та зношених основних фондів, байдужим відношенням деяких керівників до організації робіт та здійснення необхідних заходів по їх безпеці, а це, в свою чергу, призводить до негативних наслідків не тільки морального характеру, а й до каліцтва та загибелі людей.

АППБ “Аваль” надає великого значення стану охорони праці на підприємстві, тому за останні 5 років не зафіксовано жодного випадку травматизму.

В Положенні про АППБ ”Аваль” вказано, що нього покладаються такі функції та завдання:

· Забезпечення готовності технічних засобів до роботи в особливих і надзвичайних ситуаціях;

· Створення належних умов для високопродуктивної праці, забезпечення додержання законодавства про працю, вимог стандартів, системи управління, правил, інструкцій щодо охорони праці, пожежної безпеки та безпеки руху;

Кожного року інженер з охорони праці в банку складає річний план щодо покращення умов праці. При цьому враховуються найбільш актуальні на даний період заходи з охорони праці.

Таблиця1.2- План номенклатурних заходів з охорони праці на 2004рік

Назва заходу	Фінансування	Термін ведення заходу	Відповідальний за виконання	Економічна ефективність впровадження заходу	Відмітка про виконання
I. Заходи щодо попередження захворювань
1.Забезпечення робочих місць комп'ютерної мережі та операційного залу кондиціонерами.	20000,00	I квартал	Керуючий банкую	Підвищення продуктивності праці, зменшення захворювань	Виконано в березні,
II. Загальні заходи щодо покращення умов праці.
Підвищення у відповідність з санітарно-гігієнічними нормами робочих місць, які не відповідають вимогам цих норм	2000,00	2004 рік	Інженер з охорони праці	Підвищення продуктивності праці, зменшення захворювань	Виконується

• Отже, розробка заходів щодо попередження нещасних випадків - головна мета всіх теоретичних та практичних робіт в галузі охорони праці. Як бачимо, керівництво банку надає велике значення питанню охорони праці та пожежної безпеки і отримує відповідні наслідки : робітники банку не одержують професійних захворювань.
• 1.4.1 Аналіз потенційних небезпек та шкідливостей виробничого середовища
• Небезпечний виробничий фактор - це фактор, дія якого на працюючого при певних умовах приводить до травми або іншого раптового різкого погіршення стану його здоров'я.
• Шкідливий виробничий фактор - це фактор, дія якого на працюючого при певних умовах приводить до захворювання або зниження працездатності.
• Таблиця1.3- Потенційно-небезпечні виробничі фактори

Виробничий об'єкт	Небезпечний фактор	Фактичне значення	Нормативне значення	Характер дії на людину
Операційний зал	Шум			Роздратування, втома, втрата слуху.
	Електричний струм(змінний)			Електротравми різного ступеня

Небезпечні виробничі фактори поділяються на:

· Фізичні(надлишкова залежність і загазованість повітря в робочій зоні, невідповідна температура поверхні обладнання, підвищений рівень шуму, вібрацій, ультразвуку, підвищений або понижений барометричний тиск, підвищена або понижена відносна вологість, рух, іонізація повітря, недостатня штучна освітленість робочої зони та інші);

· Хімічні(токсичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні речовини);

· Біологічні(мікроорганізми(бактерії, віруси, гриби) і продукти їх життєдіяльності, макроорганізми(рослинні і тваринні));

· Психофізичні(фізичні і нервово-психічні перевантаження).