Аудит безготівкових розрахунків комерційному банку

Банк роздруковує лицьовий рахунок клієнта в 2 примірниках -- один видає йому на руки, інший залишається в документах дня у банку.

Відповідальний виконавець банку щомісячно в останній робочий день місяця складає відомість нарахування плати за розрахунково-касове обслуговування за використання даної системи:

1) Дт 3570 ”Нараховані доходи за розрахунково-касове обслуговування” Кт 6110 „Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів”

2) Дт 2600 „Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності” Кт 3570.

Якщо клієнт достроково сплачує плату:

3) Дт 2600 Кт 3600 „Доходи майбутніх періодів”,

- при нарахування плати:

4) Дт3570 Кт6110,

- при настанні строку оплати за договором:

5) Дт3600 Кт3570.

Якщо клієнт не оплачує плату, то сума нарахованих доходів відображається як прострочена:

6) Дт 3579 „Прострочені інші нараховані доходи” Кт 3570.

У разі неплатежу більше 30 днів, такі доходи визнаються сумнівними і сума повинна бути занесена на позабалансовий рахунок 9601 „Не сплачені клієнтами доходи „ ( за кредитом 9916 - контр-рахунок ).

При відображенні доходів банку, нарахованих в минулому році, які визнані сумнівними в поточному році, здійснюються проводки:

7) Дт 7715 „Списання безнадійної дебіторської заборгованості та інших активів банку” Кт 3579 „Прострочені інші нараховані доходи”.

Одночасно:

8) Дт9601 Кт9916.

За несвоєчасну плату послуг банк може стягнути пеню в розмірі, затвердженому в договорі:

9) Дт2600 Кт 6397 „Штрафи, пені, що отримані за банківськими операціями”.

Крім того, в кінці кожного місяця нараховуються та сплачуються банком відсотки за залишками коштів на рахунках клієнта. На підставі відомості нарахування відсотків, затвердженої виконавцем та контролюючою особою, виписується меморіальний ордер, який підписує виконавець та особи, що мають право першого та другого підпису. При нарахуванні відсотків здійснюється проводка:

10) Дт 7020 „Процентні витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності” Кт 2608 „Нараховані витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності”.

При фактичній сплаті:

11) Дт 2608 Кт 2600.

При веденні безготівкових операцій суб'єкти підприємницької діяльності використовують ряд документів:

· меморіальний ордер;

· платіжне доручення (додаток Р);

· платіжна вимоги-доручення (додаток С);

· платіжна вимога (додаток Т);

У разі надходження до банку рішення суду про стягнення коштів з рахунків юридичних чи фізичних осіб, за якими уповноваженим державним органом зупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню.

Бланки розрахункових документів (крім розрахункових документів, що належать до документів суворого обліку або виготовляються і розповсюджуються централізовано (розрахункові чеки), а також платіжних доручень виготовляються на папері формату А4 або А5 будь-яким способом (друкарським, з використанням комп'ютерної техніки тощо) за умови обов'язкового забезпечення наявності та схематичного розташування усіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи тощо, за винятком цифр у квадратних дужках, що позначають номери реквізитів). Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою.

Відповідальні працівники перевіряють наступні реквізити :

назву документа;

номер документа, число, місяць та рік його виписки;

назву платника та одержувача коштів ( їх ідентифікаційні коди, номери рахунків);

назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та коди;

суми платежу цифрами та літерами;

призначення платежу;

відбиток печатки та підписів відповідальних осіб;

суму ПДВ або надпис „без ПДВ”.

Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів.

Банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта. Якщо закінчення строку для пред'явлення розрахункового документа в банк припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається робочий день, наступний за неробочим.

Розрахункові документи приймаються банками без обмеження їх максимальної або мінімальної суми. Банки приймають до виконання тільки розрахункові документи:

своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами про розрахунково-касове обслуговування цих клієнтів;

клієнтів інших банків або органів державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи державного казначейства.

На всіх екземплярах розрахункових документів відповідальний виконавець в обов'язковому порядку повинен проставити дату надходження цих документів в правому верхньому куті. Якщо документи поступили по закінчення операційного часу, на них, крім того, ставиться штамп „Вечірня”. Дата виконання розрахункового документа ставиться в правому нижньому куті. Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит „Дата надходження” може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту „Дата надходження”, який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У разі відмови виконати розрахунковий документ, оформлений клієнтом іншого банку чи органу державного казначейства, банк у день надходження документа має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання, завірену виконавцем, головним бухгалтером та штампом, зазначити дату його повернення, не пізніше наступного робочого дня надіслати цей розрахунковий документ клієнту.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Якщо платіжні вимоги надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника недостатньо коштів для їх виконання, то в день надходження такі документи виконуються частково.

Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то при їх виконанні додержується такий пріоритет: спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім - розрахункові документи на сплату платежів до бюджетів, після цього -- платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів. Усі інші документи виконуються у порядку їх послідовного надходження.

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Факт списання коштів з рахунку платника документально оформляється меморіальним ордером за формою додатків.

Розрахункові документи приймаються в двох примірниках, якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в одному і тому ж відділенні -- в трьох. Кошти з рахунку платника списуються тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

У разі виявлення розбіжностей у реквізитах перевірених розрахункових документів в електронному вигляді або, якщо договором передбачено здійснення додаткового контролю, то банк одержувача зараховує кошти, що надійшли на адресу одержувача, на рахунок „Кредитові суми до з'ясування”.

Паперова копія розрахункового документа в електронному вигляді, кошти за яким зараховані на рахунок „Кредитові суми до з'ясування”, засвідчується підписом відповідального виконавця та зберігається в документах дня банку.

Якщо кошти зараховані на рахунок „Кредитові суми до з'ясування” унаслідок відсутності в банку рахунку, зазначеного в розрахунковому документі в електронному вигляді як рахунок одержувача, або його закриття, то кошти з рахунку „Кредитові суми до з'ясування” цей банк повертає не пізніше наступного робочого дня після їх надходження.

У разі зарахування коштів на рахунок „Кредитові суми до з'ясування” для здійснення банком одержувача додаткового контролю він не пізніше наступного робочого дня відповідними каналами зв'язку надсилає запит до банку платника для з'ясування(уточнення) реквізитів розрахункового документа в електронному вигляді.

Якщо протягом трьох робочих днів з дня надсилання запиту відповідь від банку платника не одержана, то нез'ясована сума повертається в банк платника на той самий рахунок, з якого кошти надійшли. Операція з повернення цих коштів оформляється банком одержувача меморіальним ордером.

Кошти вважаються зарахованими на рахунок одержувача, відкритий в банку, після відображення їх на цьому рахунку в щоденному оборотно-сальдовому балансі банку.

Повернення коштів, зарахованих на рахунок одержувача, здійснюється у судовому порядку.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, мають повертатися ним у строки, установлені чинним законодавством, за порушення яких неналежний одержувач несе відповідальність відповідно до чинного законодавства. У разі неповернення неналежним одержувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється у судовому порядку. Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного одержувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок одержувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним одержувачем.

Одночасно банк надсилає неналежному одержувачу (безпосередньо або через обслуговуючий цього одержувача банк) повідомлення про потребу повернення ним коштів, помилково зарахованих на його рахунок. У цьому повідомленні банк зазначає банківські реквізити, за якими неналежний одержувач має перераховувати ці кошти.

Банк, що обслуговує неналежного одержувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) одержувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом. У разі неповернення неналежним одержувачем коштів добровільно банк, з вини якого кошти цьому одержувачу зараховані не за призначенням, стягує їх у судовому порядку.

Банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з якого ці кошти підлягали списанню.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

Платіжне доручення оформляється платником за формою додатка та подається в банк, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку.

Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних/депозитних рахунків.

У реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу” (залежно від конкретного випадку) зазначається таке:

під час розрахунків за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) - назва/вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

якщо платник перераховує кошти як попередню оплату, то зазначається, що це попередня оплата та назва/вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, а також назва, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

у разі сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, -- дата виплати заробітної плати, форма її видачі (у натуральній формі, виплати з виручки тощо) і період, за який здійснено виплату. Крім того, можуть зазначатись інші потрібні дані.

У цьому реквізиті зазначається, що податки до бюджету та збори до державних цільових фондів, які утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або (у разі недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум повністю) що вони перераховуються пропорційно сумі виплаченої заробітної плати.

Відповідальність за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, несе платник.

Платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає в банк разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів або документальним підтвердженням їх сплати раніше.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати сум є примірники платіжних доручень про їх перерахування, в яких банк платника заповнив реквізит „Дата виконання”, або оригінал листа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору, або наявність за ним переплати.

Після проведення перевірки відповідальний працівник вводить інформацію в ПЕОМ, ставить штамп на всіх примірниках документа, крім першого, та підписує всі примірники доручень. Перший примірник документа відповідальний виконавець залишає у себе, як підставу для списання коштів, другий - віддає клієнту як підтвердження про перерахування коштів, третій - відповідальному працівникові, який веде рахунок одержувача коштів ( якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в одній установі) як підтвердження про зарахування коштів на рахунок.

Розрахункові операції в банку платника відображаються в обліку наступними проводками:

а) якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в одній установі Дт Поточні рахунки клієнтів-платників Кт Рахунки одержувачів коштів

б) якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в різних установах Дт Поточні рахунки клієнтів-платників Кт 3900 Рахунки, що відкриті в установах банків, що розміщені в Україні.

При зарахування коштів на рахунки клієнтів в банку одержувача робляться наступні проводки:

Дт3900 Кт Поточні рахунки клієнтів-одержувачів.

Відповідальний виконавець приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків до бюджетів та державних цільових фондів сум податків та зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, документів на безспірне стягнення коштів, які приймаються не залежно від наявності коштів на рахунку клієнта.

У разі відсутності коштів на основному рахунку платника та доручення операційний працівник оприбутковує на позабалансовий рахунок 9803 „Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платників” та сплачує їх при надходження коштів у встановленій календарній черговості надходження документів, якщо законодавством не визначено черговості виконання.

У разі недостатності коштів на основному рахунку для виконання таких доручень здійснюється їх часткова оплата, яка оформляється меморіальним ордером за підписом відповідального виконавця, завіреним відбитком штампа банку. Перший примірник меморіального ордера поміщається в документи дня банку, другий -- видається платнику як підтвердження про часткову оплату, а на зворотній стороні розрахункового документа робиться помітка про часткову оплату за підписами виконавця та начальника відділу.

В бухгалтерському обліку ці операції відображаються наступними проводками:

а) прийом документів Дт 9803 Кт 9918 „Контр-рахунок”

б) часткова оплата Дт Поточні рахунки клієнтів-платників Кт Рахунки одержувачів коштів Дт9918 Кт 9803.

У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі, яка передбачається цим договором. Цей договір має визначати також правила заповнення платником таких доручень та умови їх приймання та виконання банком.

Платіжне доручення в довільній формі обов'язково має містити всі реквізити платіжного доручення. Платіжні доручення в довільній формі застосовуються при розрахунках у разі:

періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачам коштів;

надання платником повноважень банку списати зі свого рахунку визначену суму в разі настання умов, визначених договором;

перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів;

інших випадків відповідно до чинного законодавства та/або укладених договорів.

Платіжне доручення в довільній формі складається не менше ніж у двох примірниках, перший примірник залишається в банку платника, другий - з відміткою банку про дату надходження та засвідчений підписом відповідального виконавця і відбитком штампа банку - повертається платнику.

Якщо для виконання платіжного доручення в довільній формі потрібне складання меморіального ордера/ордерів, то відповідно до цього доручення та на його підставі відповідальний виконавець банку оформляє (не менше ніж у двох примірниках) меморіальний ордер за формою додатків.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Платіжна вимога-доручення заповнюється і надсилається безпосередньо платнику разом з вивантажувальними платіжними документами.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину.

Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника. Причини несплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

Якщо платник та одержувач коштів обслуговуються у одній установі банку: Дт Поточний рахунок платника Кт Поточний рахунок одержувача коштів.

Якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в різних установах банків: Дт Поточний рахунок платника Кт 3900. Розрахунки платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання(стягнення) коштів.

Стягувані, які мають рахунки в банках, і стягувані, які рахунків у банках не мають ,здійснюють примусове списання ( стягнення ) коштів з рахунків платників.

Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги за формою у разі, коли стягувач не є одержувачем цих коштів.

Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з усіх рахунків( депозитних, поточних) підприємств та фізичних осіб.

Реквізит „Призначення платежу” платіжної вимоги стягував заповнює залежно від конкретного випадку примусового списання (стягнення) коштів, а саме:

У разі примусового списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа зазначається його назва, номер і дата.

У разі списання (стягнення) коштів на підставі рішення податкового органу, то у цьому реквізиті стягувач зазначає назву, номер і дату цього рішення, а також назву та статтю закону, що передбачає списання (стягнення) коштів.

Рішення чи документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, у банк не подається;

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом десяти календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30-ти календарних днів з дати їх складання.

Якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в одній установі, то перший примірник залишається в установі банку, другий видається платнику, третій - одержувач коштів. Якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в різних установах банку, то перший та другий примірники вимоги надсилаються банком одержувача в банк платника, третій видається на руки одержувачу коштів. У банку платника перший примірник виконує функцію меморіального документа для списання коштів з рахунку платника, другий видається платнику з випискою з особового рахунку.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.

У разі надходження до банку платника платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з рахунку платника про їх надходження в банк повідомляє платника не пізніше ніж наступного робочого дня, якщо це передбачено договором про розрахунково - касове обслуговування платника (у порядку, передбаченому цим договором).

Відповідальний виконавець банку платника на зворотному боці супровідних документів обов'язково зазначає суму( цифрами та словами), яку списано з рахунку платника, та дату списання, засвідчуючи їх своїм підписом та відбитком штампа банку.

Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, який засвідчується підписом відповідального виконавця і працівника, на якого прокладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

У реквізиті „Призначення платежу” меморіального ордера банк зазначає номер і дату платіжної вимоги, яка частково сплачується, та повторює текст, що наведений у реквізиті „Призначення платежу” цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець окреслює в платіжній вимозі реквізит „Сума” та на звороті всіх поданих у банк її примірників зазначає дату, суму часткового платежу та суму, що залишилася до сплати, засвідчуючи це своїм підписом.

Розрахунки за акредитивами.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.

Акредитив (Додаток У) - це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту навіть, якщо в акредитиві є посилання на них. За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку „Розрахунки за акредитивами” відповідних балансових рахунків;

непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара.

Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара.

Виконуючий банк не є банком-емітентом, то зміна умов відкличного акредитива (за винятком, якщо банк-емітент є виконуючим банком).

Документи за акредитивом ,що відповідають умовам акредитива та подані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті.

У разі здійснення виконуючим банком платежу до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива роти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов'язаний відшкодувати втрати виконуючому банку, який уповноважений на здійснення платежу.

Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Безвідкличний акредитив - це зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента та дотриманні строки та умови акредитива.

Умови акредитива є чинними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до нього того банку, який авізував ці зміни. Бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін. Прийняття часткових змін не дозволяється. Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авізуючий банк, якщо він не визначений виконуючим банком, не несе зобов'язань щодо сплати за акредитивом.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву про відкриття акредитива за формою, не менше ніж у трьох примірниках, заповнену згідно з вимогами, та вразі відкриття покритого акредитива- відповідні платіжні доручення. Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з другого - забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив. Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.

Акредитив є відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива.

Розрахункові чеки (Додаток Ф) використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари(виконані роботи, надані послуги).

Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним договором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог. Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки по 10,20,25 аркушів.

Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок. Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку „Розрахунки чеками” відповідних балансових рахунків у банку-емітенті. Із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок „Розрахунки чеками”. Чекову книжку на ім'я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця. Один або кілька чеків на ім'я чекодавця(фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою. Термін дії чекової книжки -1 рік, чека , який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, -3 місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного терміну, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Термін дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками. Чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума чека мають зазначатися словами).

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується).

Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).За бажанням фізичної особи чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає його власником.

Видача чеків на пред'явника не проводиться. Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека. Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека( але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека). Власник чека повертає до банку-емітента невикористаний чек для зарахування суми на свій рахунок або обміну його на готівку. Повертаючи чекову книжку з невикористаними чеками, її власник одночасно подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку „Розрахунки чеками”, на свій поточний рахунок. Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари(виконані роботи, надані послуги).

Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту. Чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи та скріплює відбитком печатки чекодавця(за винятком чеків, що видаються фізичними особами).

Приймаючи чек до оплати за товари(виконані роботи, надані послуги), чекодержателя перевіряє:

Відповідність його встановленому зразку;

Правильність заповнення;

Відсутність виправлень;

Відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

Термін дії;

Достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

Наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця(прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу ).

Після цього чекодержатель відриває(відрізає) чек від корінця ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки. У разі здійснення фізичною особою розрахунку за одноразовим чеком працівник підприємства торгівлі або сфери послуг ставить на зворотному боці цього чека свій штамп і календарний штампель, підписує його та робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстру розрахункових чеків - якщо розрахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя.

У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента.

Зробивши перевірку, банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунку чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений чек разом з примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку „Проведено”.

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання. У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками до закінчення строку дії чекової книжки та наявності за нею невикористаного ліміту чекодавець подає чекову книжку до банку разом з платіжним дорученням для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого бронювалися кошти. Якщо після повного використання чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту.

2.3 Надання кредитів банку

Щодо кредитних операцій, то вони здійснюються на умовах строковості, цільової направленості, забезпеченості та повернення. В залежності від цільового спрямування кредит може бути виробничим (використовуються у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту) та споживчим (населення одержує кредитну підтримку на свої споживчі цілі, пов'язані з покращенням житлових умов, інвестицій.

За строками користування кредити розподіляються на : короткострокові, які надаються терміном до одного року та довгострокові.. Відносно ознаки типу заборгованості, кредити бувають : строкові, тобто строк погашення яких не настав; прострочені, щодо яких минув строк погашення, встановлений кредитним договором ; пролонговані або відстрочені, стосовно яких на підставі клопотання позичальника строки погашення кредиту були перенесені у встановленому Правлінням банку порядку на більш пізній час. За методами надання кредити поділяються на надані: у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії, гарантійні, тобто банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі або із заздалегідь обумовленого датою надання. Відносно термінів погашення кредити поділяються на такі, які погашаються: водночас; у розстрочку; достроково ( за вимогою кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу). В залежності від кількості кредиторів кредити бувають: надані одним банком; консорціуми, тобто кредити, що надаються тимчасовими об'єднаннями банків ( банківськими консорціумами) . В залежності від видів забезпечення виконання зобов'язань кредити поділяються на наступні види: забезпечені заставою, порукою, гарантією, незабезпечені.

Кредити надаються суб'єктам господарювання та органам державного управління у безготівковій формі як у національній, так і в іноземній валюті, як правило, шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку. Надання кредитів у готівковій формі суб'єктам господарювання дозволяється для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції.

Кредити фізичним особам можуть надаватися у безготівковій та готівковій формі.

При вирішенні питання щодо здійснення кредитних операцій перевага надається суб'єктам господарювання, які:

- мають відкриті рахунки в АППБ „Аваль”;

- працюють на ринку понад один рік та здійснюють активну господарську діяльність;

- мають позитивну кредитну історію у АППБ „Аваль”;

- здійснюють виробничу діяльність, орієнтовану на випуск експортної продукції;

- дочірні структури яких та партнери обслуговуються у АППБ „Аваль” .

Процедура надання кредитів складається з трьох етапів. На підготовчому етапі кредитний працівник вивчає можливість надання кредиту. Кредитний працівник проводить переговори з потенціальним позичальником (для юридичних осіб - з керівниками або відповідальними працівниками) для отримання інформації щодо особливостей його господарської діяльності, ринків збуту продукції або послуг, визначити ціль кредитування, узгодити з позичальником вид кредиту та умови його надання ( суму, плату, термін, забезпечення), окреслити можливі шляхи повернення кредиту та виконання всіх інших умов кредитного договору.

Після переговорів для отримання більш повної картини про діяльність потенційного позичальника кредитний працівник разом з представником служби безпеки банку повинен його відвідати та перевірити відомості, отримані під час переговорів, впевнитися в наявності заставленого майна під час перевірки на місці із складанням відповідного акту, підписаного обома сторонами (якщо воно пропонується в забезпечення кредиту).

Якщо позичальник вже кредитувався у філії банку, кредитний працівник повинен ознайомитись з попередніми кредитними справами для вивчення кредитної історії, тобто своєчасності та повноти виконання позичальником його попередніх зобов'язань перед банком.

Перелік документів, які повинен отримати від позичальника кредитний працівник:

- заявка на одержання кредиту( додаток У );

- клопотання власника господарського товариства на одержання кредиту;

- копії нотаріально завірених юридичних документів щодо створення підприємства і предмету його діяльності (Свідоцтво про державну реєстрацію);

витяги із статутних документів поручителів або гарантів, що підтверджують право відповідних осіб укладати договори забезпечення в межах, які відповідають сумі поруки або гарантії, якщо в забезпечення кредиту пропонується порука або гарантія;

- бізнес - план;

- план техніко-економічного обґрунтування (розрахунку) кредитної пропозиції ;

- баланси за попередні роки та квартали поточного року, а також на останню звітну дату з необхідними розшифровками дебіторської і кредиторської заборгованості звіт про фінансові результати діяльності підприємства;

- баланси поручителів або гарантів на останню звітну дату, інформацію щодо фінансового стану та боргів перед бюджетом, якщо в забезпечення кредиту пропонується застава або гарантія;

- копії контрактів і договорів, які складають основу кредитного проекту;

* підтверджують цільове використання кредиту;

* свідчать про узгодження термінів надходження та розміру виручки від реалізації (послуг, продукції тощо) з термінами повернення та розміром кредиту та відсотків;

- висновок (акт) організації, що здійснила незалежну експертну оцінку щодо реальної вартості нерухомості та/або транспортних засобів, які передаються в заставу.

В разі відсутності цього документу експертизу майна може здійснювати банк.

Якщо за кредитом звернулось підприємство, майно якого знаходиться у загальнодержавній або комунальній власності та щодо якого прийнято рішення про приватизацію, необхідно враховувати наступне.

З моменту прийняття такого рішення підприємство не має право отримувати кредит в сумі, що перевищує середньорічний розмір отриманих ним кредитів за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, без письмового дозволу на відповідного державного органу приватизації.

Для розгляду можливості надання кредиту в такому випадку на додаток до документів надаються:

- від позичальника, майно якого знаходиться у загальнодержавній власності, необхідно отримати лист від регіонального відділення Фонду державного майна (або безпосередньо Фонду державного майна ) з дозволом на одержання кредиту;

- від позичальника, майно якого знаходиться у комунальній власності, необхідно отримати лист від органу місцевої виконавчої влади (або місцевого самоврядування) з дозволом на одержання кредиту.Для цього переважною умовою надання кредиту повинна бути наявність у позичальника основних поточних рахунків в установі банку, яка надає кредит;

Крім того банк визначає ризикованість клієнта за бальною оцінкою, на основі якої встановлюють суму резерву у % від суми кредиту. Предмет застави має бути таким, що:

· вільно відчужується (тобто не повинен бути під арештом, на нього не повинно бути звернуто стягнення, не знаходиться в оренді у третьої особи тощо);

· вартість якого можна реально оцінити;

· яке може довго зберігатися та зберігання його відносно недороге;

· реалізувати яке можна в найкоротший термін.

Не можуть бути предметом застави:

- національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

- вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв-наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

- об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають в процесі корпоратизації;

- майно і кошти благодійних організацій;

- приватизаційні папери.

Виходячи з вимог законодавства про заставу, приватизацію та про казенні підприємства, для запобігання надмірного ризику при реалізації предмету застави, основні фонди казенного підприємства не повинні прийматися у заставу. Інше майно казенного підприємства може передаватися таким підприємством у заставу без дозволу органу, уповноваженого управляти цим майном, якщо інше не передбачено Статутом цього підприємства.

Предмет застави не повинен бути переданий у заставу по інших зобов'язаннях позичальника або бути предметом інших зобов'язань, в т.ч. договору оренди чи лізингу.

Предмет застави, що залишається у володінні заставодавця, має бути застрахований ним на користь банку.

При прийнятті позитивного рішення про надання кредиту (відкриття кредитної лінії ) на наступному етапі здійснюється оформлення кредитної документації.

Кредитний договір укладається в простій письмовій формі. На вимогу однієї з сторін, кредитний договір може бути нотаріально посвідченим.

В тексті кредитного договору необхідно вказати:

- назва та номер договору;

- дату та місце укладення договору;

- офіційне найменування сторін, які укладають кредитний договір;

- посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписують договір;

- предмет договору (надання кредиту чи відкриття кредитної лінії);

- суму кредиту (ліміт кредитної лінії);

- строк користування кредитом;

- розмір процентної ставки;

- дата (число, місяць, рік ) повернення кредиту;

- дати нарахування та сплати відсотків;

- права та обов'язки сторін;

- посилання на договір забезпечення виконання обов'язків по кредитному договору;

- відповідальність сторін;

- штрафні санкції;

- порядок розгляду спорів;

- термін дії договору, юридичні адреси та банківські реквізити сторін;

- підписи уповноважених представників сторін, які укладають договір. Рішення щодо внесення будь-яких змін до умов кредитування (пролонгації кредиту, зміни плати за користування кредитом тощо) оформляється шляхом

укладення додаткової угоди до цього договору. Для укладення додаткової угоди необхідно направити позичальнику письмову пропозицію щодо зміни умов кредитного договору або отримати таку пропозицію від позичальника.

При оформленні договору застави, необхідно:

- забезпечити наявність в договорі застави детального посилання на кредитний договір, який забезпечується заставою, тобто вказати дату та номер кредитного договору, сторони кредитного договору, суму кредиту (ліміт кредитної лінії);

- вказати в договорі застави, що цим договором забезпечується не тільки повернення кредиту, а й сплата відсотків за користування ним, а також сплата штрафних санкцій у розмірах та випадках, передбачених кредитним договором та договором застави;

- отримати погодження (дозвіл) відповідних органів на укладення договору застави у випадках, передбачених ст. 11 Закону України „Про заставу”[35], а саме:

· при заставі цілісного майнового комплексу державного підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд необхідно отримати дозвіл органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Таким органом, як правило, виступає відповідне Міністерство чи Державний комітет.

· відкрите акціонерне товариство, створене в процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства.

· з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації, нотаріально посвідчити договір застави нерухомого майна, транспортних засобів чи космічних об'єктів. Відсутність нотаріального посвідчення призведе до визнання недійсними таких договорів застави:

- уникати прийняття майна та майнових прав заставодавця у заставу при наявності заборгованості заставодавця перед бюджетом на момент надання кредиту. В окремих випадках, договір застави може бути оформлено тільки за наявності письмового дозволу органу державної податкової служби на передачу конкретно визначених в дозволі майна (майнових прав) у заставу банку під конкретний кредит та на їх можливу подальшу реалізацію з направленням коштів від реалізації на погашення заборгованості за кредитним договором переважно перед іншими кредиторами.

Невід'ємною частиною договору застави повинен бути опис майна, що передається у заставу, який підписується представниками сторін і скріпляється печатками банку та заставодавця. В описі вказується:

- повне найменування майна;

- кількість одиниць та їх вартість;

- характеристика предмету застави: марка, модель, заводський номер, державний стандарт та технічні умови (при їх наявності), рік випуску, строк експлуатації, процент зношення, тощо;

- балансова та оціночна вартість;

- наявність експертної оцінки.

Такий опис робиться незалежно від визначення зазначеної інформації в договорі застави. В договорі застави обов'язково передбачається можливість переоцінки заставленого майна в зв'язку із змінами кон'юнктури ринку.

Поширені такі види договорів застави: договір застави товарів в обороті, договір застави нерухомості, договір страхування, гарантії, поруки, застави векселів.

Перелік документів, які повинні знаходитися в кредитній справі позичальника:

· документи, перелічені вище;

· перелік діючих контрактів;

· графік погашення кредиту.

· картка клієнта

· висновок представника служби безпеки банку, працівників кредитного підрозділу та юридичної служби;

· акти перевірки наявності майна, наданого в заставу (на момент видачі кредиту та щомісячно);

· акти перевірки цільового використання кредиту;

· акти оцінки вартості заставленого майна;

· копії платіжних документів, що підтверджують факт надання та цільового використання кредитних коштів, нарахування і сплату відсотків, погашення кредиту, виписки з позичкового рахунку, розпорядження, тощо;

· копії кореспонденції між банком та позичальником;

· письмова документація по кожній зустрічі між будь-яким представником банку та позичальника;

· копії документів про здійснення претензійно-позовної роботи. Кредитна справа зберігається в металевій шафі у кредитному підрозділі банку. Оригінали кредитного договору, додаткових угод, договорів по забезпеченню кредиту враховуються на позабалансових рахунках та зберігаються у сховищі банку. Порядок нарахування, сплати та списання процентів. Для розрахунку процентів по кредиту застосовується формула:

8р= К х Р&1/100 х 0/К (2.1)

де:

8р - Сума процентів К - Сума заборгованості за кредитом Р - Ставка, визначена в кредитній угоді В - Кількість днів користування позикою К- Кількість днів у році. Для своєчасного отримання доходу банку необхідно встановити мінімальний розрив між датою нарахування та датою сплати відсотків. Цей період повинен давати банку можливість перевірити суми нарахованих процентів та повідомити про них позичальника.

В разі прострочення позичальником платежу за відсотками понад 30 днів заборгованість за відсотками вважається сумнівною та переноситься з рахунків прострочених доходів 2 класу на позабалансовий рахунок № 9601, де обліковується як сумнівна до отримання.

Крім того, заборгованість за відсотками може бути визнана сумнівною до настання терміну сплати та перенесена па позабалансовий рахунок № 9601 також, якщо фінансове становище клієнта погіршилось настільки, що керівництво банку може прийняти рішення (оформлене протоколом головного кредитного комітету) про визнання його сумнівним дебітором. Вказане погіршення фінансового стану повинне бути документально підтверджене.

Після визнання дебіторської заборгованості сумнівною подальший облік та нарахування відсотків здійснюється за позабалансовими рахунками № 9601 до закінчення строку позовної давності, тобто подальший облік нарахованих та прострочених доходів не повинен здійснюватись на рахунках 2 класу.

Відображення нарахованих доходів за рахунками 8 класу (податковий облік) продовжується відповідно до термінів нарахування відсотків, передбачених кредитною угодою ( тобто розмір валового доходу банку не зменшується).

В кредитних договорах сторони можуть передбачати відповідальність сторін у вигляді сплати пені.

У випадку неповернення кредиту та/або несплати відсотків відбувається реалізація заставленого майна на аукціоні, а при не реалізації -- заміна на більш ліквідне. Для погашення безнадійної заборгованості за основним боргом банк використовує створені ним резерви у тій валюті, в якій враховується заборгованість.

Бухгалтерський облік операцій з кредитування в АППБ „Аваль” здійснюється відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”[36], „Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів та витрат банків”[37] (постанова Національного банку України від 25.09.97 № 316), Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України та інших нормативних актів Національного банку України та АППБ „Аваль”.

Бухгалтерський облік кредитних операцій здійснюється за рахунками:

для обліку строкової заборгованості за кредитами(позичкові рахунки) : №№ 2000,2010,2020,2030,2040,2045, 2050, 2055, 2061, 2062, 2065, 2070, 2071, 2073, 2074,2075,2090,2100,2105,2110, 2115, 2200, 2201, 2202, 2205, 2210, 2211,2213, 2214;

пролонгованої заборгованості за кредитами ; 2046, 2056, 2066, 2076, 2106, 2116,2206,2216.

простроченої заборгованість за кредитами; 2027, 2037, 2047, 2057, 2067, 2077,2107, 2117,2207,2217.

сумнівної заборгованості за кредитами: №№ 2091, 2092,2093, 2094, 2095, 2096,2097, 2099,2190,2191,2198,2199, 2290,2291, 2299.

нарахованих доходів: №№ 2008, 2018, 2028, 2038, 2048, 2058, 2068, 2078, 2108,2118,2208,2218.

прострочених нарахованих доходів: №№ 2029, 2039, 2049,^059, 2069, 2079, 2109,2119,2209,2219.

резерви під заборгованість: №№ 2400, 2401. відрахувань в резерв: №№ 7701,7702. При наданні кредиту

Перерахування коштів ( повне або часткове ) здійснюється банком відповідно до умов кредитного договору.

1) Дт - Позичковий рахунок Кт - Поточні рахунки контрагентів, Поточний рахунок позичальника, Коррахунок (для фізичної особи також рах. № 1001 „Банкноти та монети в касі банку”) на суму перерахування. При погашенні кредиту

У день повного або часткового погашення суми основного боргу здійснюється проводка: