Інвестиційне кредитування в країні з ринковою економікою

45

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність та загальні тенденції банківського інвестиційного кредитування

1.1 Принципи банківського інвестиційного кредитування

1.2 Види банківського інвестиційного кредитування

1.3 Вибір об'єктів для банківського інвестиційного кредитування

Розділ 2. Процес банківського інвестиційного кредитування

2.1 Загальні напрями роботи банку з інвестиційного кредитування

2.2Вивчення кредитоспроможності та фінансового стану позичальника

2.3 Специфіка моніторингу у процесі банківського інвестиційного кредитування

Розділ 3. Інвестиційне кредитування в Україні європейським банком Реконструкції та Розвитку

3.1 Створення, історія розвитку та функціонування ЄБРР

3.2 Україна та ЄБРР

Розділ 4. Перспективи розвитку процесу банківського інвестиційного кредитування в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Банківське інвестиційне кредитування в державі є одним із основних напрямків розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу, що уможливлює регулювання розвитку економіки, істотне підвищення її ефективності.

Інвестиційне кредитування -- одна з найризикованіших операцій комерційного банку. Особливу увагу слід приділяти розвитку цього напрямку саме в період переходу до ринкових відносин, коли економіка потребує великих інвестицій.

В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційного кредитування є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків. Діючий нині механізм інвестиційної діяльності є неповним і поки що не має методологічної основи.

Тому чітке розуміння сутності процесу банківського інвестиційного кредитування та принципів його організації, вміле використання їх на практиці має важливе значення для ефективної діяльності комерційного банку.

Метою курсової роботи є дослідження суті та загальних тенденцій банківського інвестиційного кредиту та механізму функціонування процесу банківського інвестиційного кредитування в Україні, важливу роль має необхідність засвоєння всіх новітніх тенденцій розвитку банківської діяльності у сфері інвестиційного кредитування та врахування останніх вимог законодавства і регулюючих органів.

Розділ 1. Сутність та загальні тенденції банківського інвестиційного кредитування

1.1 Принципи банківського інвестиційного кредитування

Банківський інвестиційний кредит можуть надавати як спеціалізовані - інвестиційні, інноваційні та іпотечні, так і універсальні - комерційні банки.

Проте специфіка завдань, що постають перед ними при інвестиційному кредитуванні, однакова:

1) розробка і здійснення комплексу заходів щодо кредитування інвестиційних проекті:

а) залучення коштів для інвестиційного кредитування на фінансових ринках капіталів іноземних і вітчизняних банків, міжнародних фінансових організацій, суб'єктів підприємницької діяльності та приватних осіб;

б) експертна оцінка інвестиційних проектів, розробка методів і критеріїв відбору об'єктів кредитування;

в) розробка разом із позичальником та інвестором фінансових умов здійснення проектів і вибір оптимальних форм кредитування;

г) розробка механізмів контролю та самостійне здійснення контрольних функцій щодо раціонального та цільового використання позичок;

2) співробітництво з міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав, іноземними інвесторами з питань організації інвестиційного кредитування;

3) розробка і здійснення комплексу заходів з організації та реалізації схем кредитування, в яких банк є основним менеджером або кредитором.

Організація процесу банківського кредитування інвестиційних проектів базується на загальних принципах кредитування, до яких належать: строковість, цільовий характер, платність і забезпеченість. Проте вони мають свої особливості, які відрізняють банківський інвестиційний кредит від інших видів банківського кредиту.

Наприклад, принцип строковості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час. Економічною основою строковості інвестиційного кредиту, наданого позичальнику з метою основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу основних та обігових виробничих фондів. Специфікою є те, що кредити на технічне переозброєння та розширення діючих підприємств надаються в межах нормативних строків будівництва, опанування та окупності об'єкта.

У процесі кредитування підприємств банк вимагає не тільки своєчасно повернути позичку, а й сплатити відповідний відсоток за користування нею. Таким чином, обов'язковим є принцип платності.

Рівень ставок за інвестиційними кредитами, що встановлюється комерційними банками, залежить від відсотка за депозит, терміну користування позичкою і від ступеня ризику, що виникає у зв'язку з кредитною операцією. Чим більший термін, на який надаються позички, і вищий ступінь ризику, тим більша відсоткова ставка за інвестиційний кредит.

У свою чергу вона може бути як фіксованою так і регульованою (плаваючою) за умови щорічного перегляду в бік зростання (зниження) залежно від умов ринку, зміни відсотків за депозити, офіційно оголошеного індексу інфляції та інших факторів.

Наступним принципом є цільовий характер кредитування. Хоча в сучасних умовах комерційні банки переходять від кредитування об'єкта до кредитування суб'єкта, цільовий характер інвестиційних кредитів залишається. Основними об'єктами при інвестиційному кредитуванні є капітальні витрати на відтворення основних та оборотних фондів підприємства.

І останній принцип - це принцип забезпеченості, який має на меті захист інтересів банку від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Специфікою інвестиційного кредиту є те, що, по-перше, він не може бути бланковим (незабезпеченим); і по-друге, банки вимагають від фірм, компаній або організацій забезпечення інвестиційного кредиту реальними активами проекту, до яких можуть належати лише: застава на нерухоме майно (земля, механізми, будови) та застава на рухоме майно (обладнання та інші виробничі активи).

Крім основних принципів організації банківського інвестиційного кредитування вирізняють і особливі принципи, які визначають специфіку інвестиційного кредитування:

- обґрунтування життєдіяльності об'єкта кредитування;

- участь у реалізації інвестиційного проекту кваліфікованих та надійних партнерів;

- облік і розподіл усіх ризиків проекту (мати на увазі, що кредитний ризик вище інвестиційного ризику);

- врегулювання правових аспектів і розробка конкретних скоригованих дій реалізації інвестиційного кредитування.

Дотримання цих принципів - необхідна умова успішної реалізації банківського інвестиційного кредитування.

1.2 Види банківського інвестиційного кредитування

Інвестиційні кредити, які надаються банками, можна класифікувати за різними ознаками (табл. 1). Лише комплексний підхід до виділення видів банківського інвестиційного кредиту дозволяє найповніше охарактеризувати їх. Так, основними різновидами інвестиційного кредиту є строкові кредити підприємцям, револьверні кредити, довгострокові проектні кредити та андеррайтинг.

Строкові кредити підприємцям призначаються для фінансування довго- та середньострокових інвестицій, таких як купівля обладнання або будівництво споруд строком більше одного року. Як правило, боржник звертається за великим кредитом, виходячи з кошторису на проект, а потім зобов'язується його погасити серіями платежів.

Таблиця 1.

Класифікація банківських інвестиційних кредитів

Класифікація банківських інвестиційних кредитів
За формою: - Лізинговий - Іпотечний - Бланковий - Консорціумний	За строком погашення: - Короткострокові - Середньострокові - Довгострокові - Прострочені - Відстрочені - Пролонговані - Онкольні
За ступенем ризику: - Стандартні - Під контролем - Субстандартні - Сумнівні - Безнадійні	За характером забезпечення: - Забезпечені заставою - З гарантійним забезпеченням - З іншим забезпеченням - Бланкові
За характером виплати відсотків: - Фіксований відсоток - Плаваючий відсоток - Змішаний відсоток	За методом надання: - Разові - Кредитна лінія - Гарантовані (зарезервовані)

Таким чином, строкові кредити базуються на потоці майбутніх платежів підприємців, за допомогою яких здійснюватиметься поступове погашення кредиту. Графік поступового погашення складається на основі нормального циклу припливу та відпливу готівки боржника. Забезпеченням строкових кредитів є основний капітал (споруди, обладнання), який належить боржнику, і по ньому встановлюється або фіксована, або плаваюча відсоткова ставка. Така ставка перевищує ставку за короткостроковими кредитами внаслідок більшого ризику, який притаманний подібним кредитам.

1.3 Вибір об'єктів для банківського інвестиційного кредитування

Об'єкти для інвестиційного кредитування банки відбирають серед довгострокових кредитних проектів клієнтури на конкурсній основі. Зокрема, установи банку приймають до розгляду заявки на кредитування будівництва нових підприємств лише за умови, якщо проект, що кредитується:

- відповідає вимогам науково-технічного прогресу, що підтверджується висновком відповідних органів експертизи;

- має позитивний висновок державної екологічної експертизи;

- забезпечує:

а) ефективність використання вкладених коштів;

б) окупність капітальних вкладень у межах п'яти років;

в) дотримання нормативних термінів будівництва;

г) сприяння рішенню економічних і соціальних проблем;

д) розширення експортних можливостей.

До кредитування витрат з технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих підприємств приймаються тільки високоефективні заходи, що забезпечують:

- прискорення науково-технічного прогресу;

- розвиток наукомістких галузей;

- випуск нової високоефективної продукції;

- суттєве підвищення якості продукції;

- підвищення продуктивності праці і скорочення чисельності працюючих;

- розширення виробництва товарів і платних послуг населенню.

При цьому в обов'язковому порядку повинні дотримуватися такі вимоги:

- тривалість здійснення витрат не повинна перевищувати нормативну, а за відсутності норм не повинна перевищувати 2 роки;

- продукція, що передбачена до випуску в результаті здійснення заходів, які кредитуються, повинна відповідати світовому рівню або перевершувати його, бути конкурентоспроможною на світовому ринку і відповідати всім вимогам для реалізації за вільноконвертовану валюту.

Установи банку України приймають на розгляд також заявки на кредитування інноваційних заходів підприємств, але лише за умови, якщо проект, що кредитується, спрямований на:

- впровадження у виробництво новітніх високоефективних наукових розробок, які відповідають світовому рівню, вперше освоюються в серійному та масовому виробництві й орієнтовані на виробництво продукції на експорт, а також суттєво підвищують результативність праці і знижують матеріаломісткість продукції;

- придбання науково-технічної продукції, що призначена для інтенсифікації і технологічного оновлення виробництва;

- реалізацію винаходів і високоефективних раціоналізаторських пропозицій;

- прискорення впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, які сприяють виробництву товарів світового рівня.

При кредитуванні витрат на організацію випуску нової продукції по повному циклу витрат (від науково-технічних розробок і створення дослідних взірців до серійного випуску продукції) довгострокові кредити надаються установами банку на здійснення планових витрат і витрат, необхідність в яких виникає в ході виконання плану.

Об'єктами кредитування є витрати на:

- придбання науково-технічної продукції з усього комплексу робіт чи окремих її видів;

- проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектних і дослідно-технологічних робіт, виготовлення і випробування дослідних взірців нової техніки і продукції;

- реконструкцію, розширення і технічне переобладнання, що здійснюються у зв'язку з випуском нової продукції;

- підготовку серійного виробництва, виготовлення установочної партії, підготовку і проведення державної атестації продукції.

При цьому треба мати на увазі, що інвестиційний кредит надається тільки на ті витрати, які не списуються на собівартість продукції (останні мають кредитуватися за рахунок короткострокових позичок).

Розділ 2. Процес банківського інвестиційного кредитування

2.1 Загальні напрями роботи банку з інвестиційного кредитування

Вирізняються три стадії кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організувати.

Розробка основних напрямів роботи банку з інвестиційного кредитування на перспективу. Ця стадія включає в себе:

а) оцінку макроекономічної ситуації в країні у цілому, а також у регіоні роботи потенційних інвестиційних позичальників зокрема;

б) розробку внутрішньобанківських нормативних документів з інвестиційного кредитування;

в) визначення лімітів на інвестиційне кредитування (для акціонерів, для нових та старих клієнтів, для певного виду кредиту тощо);

г) підготовку персоналу банку для роботи з інвестиційними позичками;

д) розробку стратегії управління кредитними ризиками при кредитуванні інвестиційних проектів.

2. Надання банківського інвестиційного кредиту. На цій стадії відбувається:

а) розгляд заявки на одержання інвестиційного кредиту позичальником;

б) аналіз техніко-економічного обґрунтування об'єкта кредитування (інвестиційного проекту);

в) вивчення кредитоспроможності клієнта та оцінка ризиків по позичці;

г) визначення умов забезпечення кредиту;

д) підготовка та укладання кредитної угоди.

3. Контроль за цільовим використанням кредиту та його своєчасним погашенням (моніторинг банківського інвестиційного кредиту). Ця стадія включає в себе:

а) перевірку цільового використання позичкових коштів на фінансування інвестиційного проекту протягом усього строку дії кредитної угоди;

б) аналіз бухгалтерського балансу та фінансового стану позичальника протягом усього строку кредитування;

в) контроль за своєчасним погашенням позички та відсотків;

г) перевірку збереження застави;

д) перевірку виконання умов кредитної угоди.

У процесі кредитування інвестиційних проектів банки повинні застосовувати ряд організаційно-економічних прийомів видачі та погашення позичок. Сукупність цих прийомів як конкретних дій з організації кредитного процесу, його регулювання відповідно до принципів інвестиційного кредитування називається механізмом інвестиційного кредитування.

Вибір конкретного механізму кредитування банком інвестиційних заходів позичальника залежить від названих нижче критеріїв.

Статус кредитора:

- позичка видається безпосередньо комерційним банком;

-видача позички здійснюється міжнародними фінансово-кредитними установами через комерційний банк.

Статус позичальника:

- кредит одержує акціонер банку;

- кредит одержує новий або постійний клієнт банку;

- кредит одержує велике, середнє або мале підприємство;

- кредит одержує державне підприємство.

Валюта інвестиційної позички:

- національна валюта;

- вільноконвертована валюта;

- міжнародні грошові одиниці;

- мультивалютні позички.

Кількість учасників операції, що кредитується:

- двостороння угода;

- багатостороння («дзеркальна», тобто надання позички одним банком через інший; кредитування банківським консорціумом; синдикатна позичка) угода.

Мета та призначення позички:

- на збільшення капіталу, на розширення обсягів виробництва тощо;

- кредити під сукупний об'єкт (реальний інвестиційний проект).

Вид позички за строками кредитування:

- короткий (до 1-го року);

- середній та довгий (більше 1-го року).

Вид відсотка:

- фіксований;

- плаваючий.

Спосіб погашення:

- позичка погашається однією сумою в кінці строку кредитування (найризикованіша позичка);

- позичка погашається рівними частками протягом строку кредитування;

- позичка погашається обумовленими частками через узгоджені проміжки часу.

Техніка кредитування:

- кредит надається однією сумою;

- кредитна лінія:

а) поновлювана (револьверна);

б) непоновлювана;

в) «рамкова»;

г) з повідомленням;

д) підтверджена.

2.2 Вивчення кредитоспроможності та фінансового стану позичальника

Першим і одним з найголовніших етапів процесу банківського інвестиційного кредитування є аналіз кредитоспроможності та фінансового стану позичальника. Мета аналізу -- оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання інвестиційного кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника з урахуванням вимог Положення НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями» від 06 липня 2000 р. № 279, в яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виражені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо.

Для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника -- юридичної особи слід враховувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки, рентабельність, коефіцієнти ліквідності, грошові потоки для забезпечення повернення позички та сплати відсотків за неї, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційний банк повинен враховувати також чинники, які багато в чому мають суб'єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі; наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника; історію погашення кредиторської заборгованості в минулому тощо. Оцінюючи кредитоспроможність позичальників, банки західних країн приділяють значну увагу кваліфікації та здібностям керівників, дотриманню ділової етики, договірної і платіжної дисципліни.

У результаті аналізу кредитоспроможності та фінансового стану визначаються кількісні параметри, що характеризують господарську діяльність позичальника:

- ліквідність;

- економічну та фінансову стабільність;

- прибутковість (рентабельність);

- перспективи грошових потоків.

Крім оцінки кредитоспроможності позичальників на основні системи фінансових коефіцієнтів при інвестиційному кредитуванні можуть використовуватись і такі способи, які базуються на основі аналізу:

- грошових потоків;

- ділового ризику.

Оцінка кредитоспроможності позичальників на основі аналізу грошових потоків передбачає визначення чистого сальдо різних надходжень і видатків клієнта за певний період, тобто зіставлення припливу і відпливу коштів. Приплив коштів включає в себе прибуток, амортизацію, створення резервів майбутніх витрат, зростання кредиторської заборгованості, вивільнення коштів, отримання нових позик, збільшення інших пасивів, збільшення акціонерного капіталу. До відпливу коштів відносяться додаткові вкладення коштів, скорочення дебіторської заборгованості, зменшення інших пасивів, відплив акціонерного капіталу, погашення позичок, фінансові витрати.

Щоб проаналізувати грошові потоки на підприємстві позичальника необхідно взяти фінансові дані мінімум за три роки. Кредитоспроможним вважається підприємство, яке має стійке перевищення припливу над відпливом коштів.

Оцінка кредитоспроможності на основі ділового ризику передбачає виділення найвагоміших чинників ділового ризику (надійність позичальників, сезонність поставок, тривалість зберігання товарів, рівень цін на товари, ризик введення державою обмежень на ввезення і вивезення імпортних товарів), їх формалізацію, оцінку в балах і визначення на цій основі класу кредитоспроможності того чи іншого конкретного позичальника.

Прогнозований аналіз грошових потоків клієнта на період кредитування до повного погашення кредиту разом із відсотками проводиться для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту. Аналіз руху грошових коштів позичальника є найбільш важливим для кредитного аналізу, оскільки надходження грошових коштів є безпосереднім джерелом погашення кредиту. Аналіз грошових потоків клієнта має на меті оцінку кредитного ризику на підставі звітних показників. Він побудований на основі порівняння надходжень і витрат за даний період. Стійке перевищення надходжень над витратами протягом визначеного періоду дозволяє оцінювати клієнта як кредитоспроможного. В разі різних коливань такого перевищення або у випадку зворотного співвідношення - перевищення витрат над надходженнями - ризик неповернення кредиту підвищується.

Аналіз руху грошових коштів проводиться станом на сьогодні, аналізується минулий період та прогнозується їх рух на майбутній. Аналітичний прогноз може бути зроблений у кількох варіантах, основаних на певних гіпотезах.

Рух грошових коштів необхідно вивчати у зіставленні зі звітом про фінансові результати, про рух грошових коштів та з балансом. Прогноз грошових надходжень і витрат порівнюється із фактичними даними за минулий період. Наприклад, при розгляді можливості надання кредиту на 6 місяців аналізується минулий період не менше 6 місяців.

У разі очікування високого рівня інфляції у період, на який запрошується інвестиційний кредит, усі розрахунки необхідно коригувати на очікуваний рівень інфляції.

2.3 Специфіка моніторингу у процесі банківського інвестиційного кредитування

Видача кредиту є неможливою без укладання кредитного договору, -юридичного документу, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з нагоди одержання останнім банківських позичок.

У кредитному договорі передбачається розмір кредиту, умови надання та погашення позички, відсоткова ставка за кредит, зобов'язання підприємства по заставі та форми забезпечення позичок; перелік розрахунків і відомостей, необхідних для кредитування, строки їх надання та інші умови. Конкретний зміст договору і перелік умов визначаються за угодою сторін.

Правильно складений договір повинен захистити інтереси банку та представлених ним осіб (вкладників та акціонерів) шляхом установлення необхідних обмежень на дії позичальника, які можуть являти собою загрозу для повернення коштів банку.

У зв'язку з тим, що інвестиційне кредитування належить до найризикованіших операцій банку, то сам процес повернення коштів (яким чином, коли, де банк може здійснювати заходи з повернення) повинен бути детально застережений у кредитному договорі.

Виходячи з цього, кредитна угода має містити обмежувальні умови, які можуть бути двох видів:

- зобов'язальні, які зобов'язують позичальника здійснювати певні заходи, наприклад: періодично надавати банкам фінансову звітність; підтверджувати рівень страхових внесків; підтримувати певний рівень ліквідності тощо;

- обмежувальні, які обмежують позичальника щодо здійснення певних заходів без узгоджень з банком, наприклад: збільшення суми свого боргу, купівлі додаткового основного капіталу, участі в злиттях, здійснення продажу активів або виплати надвисоких дивідендів своїм акціонерам.

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоби він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з позичальником. У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів кредитів.

Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.

Наприклад, у кредитному договорі на видачу інвестиційного кредиту, як правило, передбачається поетапне надання кредиту в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей або кредитування траншами. При цьому в договорі мають бути визначені конкретні шляхи перерахування коштів на оплату розрахунків постачальників чи підрядників.

Завершальна стадія процесу інвестиційного кредитування включає в себе:

а) перевірку цільового використання позичкових коштів на фінансування інвестиційного проекту протягом усього строку дії кредитної угоди;

б) аналіз бухгалтерського балансу та фінансового стану позичальника протягом усього строку кредитування;

в) контроль за своєчасним погашенням позички та відсотків;

г) перевірку збереження застави;

д) перевірку виконання умов кредитної угоди.

Механізм проведення контролю за цільовим використанням кредиту називається моніторингом кредиту. Основна мета, яку ставить банк при здійсненні моніторингу, полягає у налагодженні ефективної організації процесу інвестиційного кредитування та пошуку досконаліших механізмів кредитування інвестиційних проектів.

Специфікою моніторингу при банківському інвестиційному кредитуванні є те, що він включає в себе основний і додатковий моніторинг, зокрема організація основного моніторингу має здійснюватися за такими напрямами:

- обов'язкове дотримання принципів кредитування;

- контроль за виконанням умов кредитної угоди;

-виявлення проблемних інвестиційних кредитів і розробка заходів з ліквідації заборгованості;

- аналіз балансу та фінансового стану позичальника протягом усього строку кредитування;

- контроль за збереженням застави.

Виходячи з перелічених вище напрямів, банківський моніторинг при інвестиційному кредитуванні передбачає:

- періодичну перевірку всіх видів інвестиційних кредитів (наприклад, кожні 30, 60, 90 днів, якщо кредит ризикований, та частіше);

- ретельну розробку етапів перевірки кредитів, щоб забезпечити: перевірку всіх найважливіших умов по кожному кредитному договору, в тому числі реального графіка платежів позичальника, якості та стану забезпечення; оцінку змін фінансового стану; оцінку відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку;

- більш часту перевірку проблемних інвестиційних кредитів, тобто збільшення кількості перевірок в міру зростання проблем, пов'язаних з конкретним кредитом;

- більш часту перевірку найбільших інвестиційних кредитів, оскільки невиконання позичальником своїх зобов'язань може серйозно вплинути на фінансовий стан банку;

- більш часті перевірки в умовах економічного спаду та при появі значних проблем у тих галузях, в які банк вклав значну частину своїх ресурсів.

Додатковий моніторинг проводиться банком у два етапи: на стадії освоєння інвестицій (проектування та будівництво) та після введення об'єкта в експлуатацію.

На першому етапі банківський моніторинг проводиться в розрізі використання джерел фінансування проекту (власних та позички банку). У процесі такого моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації інвестиційного проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів або про припинення чи заморожування фінансування.

Після введення об'єкта в експлуатацію підприємство починає виготовляти продукцію, таким чином утворюється грошовий потік, кошти якого йдуть на відшкодування власних витрат та на погашення кредиту з відсотками. Тому на цьому етапі банки мають проводити оцінку поточних показників ефективності інвестицій і порівнювати їх з плановими. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником відсотків за користуванням інвестиційним кредитом. Оскільки по кожній позичці існує ризик неповернення боргу внаслідок непередбачених обставин, банк прагне надавати інвестиційні кредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинен втрачати можливості розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання позичок, що пов'язані з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять більш високий дохід. Враховуючи це, банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечити баланс між ризикованістю та обережністю. Тобто проводити контроль протягом усього процесу банківського інвестиційного кредитування.

Якщо вжиті заходи не дають необхідного ефекту, то банкові залишається вимагати від позичальника погашення боргу за рішенням судових органів.

Таким чином, банківський моніторинг -- це необхідна передумова оптимізації системи організації інвестиційного кредитування в комерційних банках.

Розділ 3. Інвестиційне кредитування в Україні Європейським банком реконструкції та розвитку

3.1 Створення, історія розвитку та функціонування ЄБРР

Серед широкого кола учасників іноземного інвестиційного кредитування на Україні сьогодні вагоме місце посідає Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Головна мети його кредитів - розвиток підприємництва, роздержавлення та приватизація, фінансова підтримка малого та середнього приватного бізнесу.

Ідея створення європейського банку для фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки вперше була висловлена у жовтні 1989 року президентом Франції Франсуа Міттераном та знайшла широку підтримку серед європейських країн та інших держав світу.

Засновниками нового міжнародного кредитного інституту - Європейського банку реконструкції та розвитку стали країни Європи, а також США, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія разом з двома інституціональними членами - Європейським економічним співтовариством (ЄЕС) та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). На даний час членами Банку є 61 країна, ЄЕС та ЄІБ.

Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 року, яка набула чинності 28 березня 1991 року. Угодою передбачається встановлення тісних контактів Банку з Всесвітнім банком та Міжнародним валютним фондом.

ЄБРР має статус міжнародної фінансової організації з найвищим кредитним рейтингом (ААА). В штаб квартирі ЄБРР (знаходиться у м. Лондон) працюють близько 900 працівників, 240 у представництвах банку.

З метою забезпечення правового поля для вступу України в ЄБРР, Президентом України підписано відповідний Указ „Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку” від 14 липня 1992 року N 379/92, завдяки чому, вже 13 серпня 1992 року Україна набула статусу країни-члена ЄБРР.

В Україні працюють представництва ЄБРР, які розташовані у Києві та Дніпропетровську.

Відповідно до установчих документів банк має такі цілі й функції:

- підтримка економічного розвитку і реконструкції країн Центральної та Східної Європи з метою сприяння переходу їх до відкритої ринкової економіки і приватного підприємництва;

- підтримка країн - отримувачів допомоги в проведенні структурних економічних реформ, включаючи усунення монополізму, децентралізацію і приватизацію з метою інтеграції їхніх економік у світову економіку;

- сприяння інвестиціям у виробництво, а також у сферу послуг і фінансових сектор та пов'язану з ним інфраструктуру;

- стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проектів, надання технічної допомоги для підготовки, фінансування і реалізації проектів;

- фінансування приватних підприємств, а також підприємств, що приватизуються і роблять внесок у розвиток приватного сектору;

- сприяння екологічному розвиткові без негативних наслідків у довгостроковій перспективі

Організаційна структура ЄБРР.

Керівництво діяльністю ЄБРР здійснюється Правлінням - Радою керуючих, в якому представлені всі країни-члени Банку. Правління збирається один раз на рік для прийняття рішень щодо стратегічних питань розвитку ЄБРР, обрання Директорів, призначення Президента тощо.

Виконавчий орган ЄБРР представлений Директоратом - Радою директорів, та складається з 23 членів. Рада керує операційною діяльністю Банку, виконує повноваження, делеговані їй Радою керуючих, приймає рішення щодо розгляду та затвердження проектів, ухвалює бюджет.

Президент Банку призначається Радою керуючих. Головує на засіданнях Ради директорів. Здійснює загальне керівництво над діяльністю Банку. Призначає та звільняє посадових осіб. За рекомендацією Президента Рада директорів призначає Генерального секретаря та 4 віце-президентів.

Директорат складається з 23 членів. З них 11 обираються керуючими, що представляють Бельгію, Велику Британію, Німеччину, Грецію, Данію, Ірландію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію, а також ЄС і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Решта 12 керуючих представляють інші країни, поділені на групи: 4 - від країн ЦСЄ; 4 - від решти європейських країн; 4 - від неєвропейських країн. Директорат здійснює загальне керівництво діяльністю Банка, визначає основні принципи його політики у відповідності з вказівками Ради керуючих, підсумковує річний баланс, затверджує бюджет.

Функціонально ЄБРР поділено на департаменти, які знаходяться під безпосереднім управлінням Президента і віце - президентів: банківські операції; фінанси; проектна експертиза; відомство головного економіста; комунікації; персонал; адміністрація.

Департамент банківських операцій, що координує комерційну діяльність країн ЦСЄ, поділяється на два підрозділи за регіональним принципом - „північні країни” і „південні країни”. Україна входить до групи південних країн.

Консультативна рада з питань довкілля складається з 17 фахівців в галузі екології. Вони консультують Банк з екологічних аспектів проектів, що реалізуються. Організаційна структура Банка включає і процедуру прийняття рішень. В багатьох випадках при голосуванні досить простої більшості. Але при обговоренні найважливіших питань в Раді керуючих або в Директораті необхідна кваліфікована більшість.

З моменту заснування у 1991 році початковий капітал ЄБРР складав 10 млрд. ЕКЮ, проте у 1996 році його було збільшено до 20 млрд. євро. Країни-члени відповідно до встановлених квот передплачують акції Банку, причому обов'язковій сплаті підлягають 30 % акцій, решта 70% являють собою частину гарантійного капіталу, тобто акції, які повинні сплачуватися на вимогу Банку.

Квоти в капіталі ЄБРР розподіляються в таких пропорціях: 51 % для країн-членів ЄС та його двох інститутів; 13,5 % для країн Центральної та Східної Європи; 11,3% для інших європейських країн; 24,2% для неєвропейських країн. Найбільші частки в капіталі Банку мають США - 10%; Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія - по 8,5 %. Частка України в статутному капіталі ЄБРР складає 0,8 %, Росії - 4%.

ЄБРР заснував спеціальні фонди на кошти з доходів, одержаних від інвестицій. Ці фонди призначені для підготовки інвестиційних проектів і здійснення інвестицій в країни - члени.

Кошти фондів використовуються для кредитування низькорентабельних галузей соціальної інфраструктури. Фінансові ресурси Банку формуються також за рахунок позичкових коштів, коштів одержаних в погашення позик, за рахунок виручки від реалізації інвестицій в акціонерний капітал.

Умови, види, напрями фінансування.

Відповідно з основними цілями Банка його політика спрямована, перш за все, на підйом і структурну перебудову країн Центральної і Східної Європи. Діяльність ЄБРР включає: надання кредитів на розвиток виробництва; інвестування в капітал; гарантоване розміщення цінних паперів; надання позик під реконструкцію й розвиток інфраструктури. Пріоритетними сферами кредитування є: фінансовий сектор, енергетика, телекомунікації, транспорт і агробізнес.

В рамках прийнятої стратегії ЄБРР працює у двох напрямках: надання міжнародних кредитів на пільгових умовах під гарантії Уряду (40%) та кредитування приватних підприємств України на комерційних умовах (60%). У 2008 році в Україні 78% проектів спрямовувались у приватний сектор, решта - у державний.

Банк фінансує різні галузі, окрім оборонної та тютюнової промисловості, а також проектів ігорного бізнесу.

ЄБРР здійснює такі види фінансування:

- кредити для комерційних підприємств;

- кредити для проектів у галузі розвитку інфраструктури;

- інвестиції в статутні фонди підприємств, гарантії.

Процентна ставка по кредитах ЄБРР встановлюється з певною маржею над базовою ринковою ставкою (LIBOR чи EURIBOR). Для кредитів, які надаються під гарантію уряду країни-позичальника, ця ставка дорівнює LIBOR/ EURIBOR +1% (маржа Банку). Кредити надаються під плаваючу або фіксовану ставку, а також із застосуванням цілого ряду інструментів хеджування, якщо операції здійснюються на ринку цінних паперів.

Термін повернення кредиту становить 5-10 років в залежності від умов проекту. При наданні кредитів на реалізацію крупних проектів розвитку інфраструктури строк погашення позики може становити до 15 років. Розмір пільгового періоду, коли сплачується лише процентна ставка та плата за резервування коштів позики, підлягає узгодженню, для крупних проектів від досягає до 4 років.

3.2 Україна та ЄБРР

Україна стала членом ЄБРР в 1992 році. За обсягом кредитів банку країнам Центральної і Східної Європи Україна посідає друге місце, що свідчить про високу оцінку ролі нашої країни в Європі.

Паралельно ЄБРР в Україні здійснює великі програми по охороні навколишнього середовища по регіону Балтійського моря, дельти Дунаю, водного середовища Чорного моря.

ЄБРР є третьою міжнардною кредитно - фінансовою організацією за обсягом кредитів, що надаються Україні. Позички ЄБРР безпосередньо йдуть на розвиток виробництва, причому значна їх частина прямується на підтримку приватних малих і середніх підприємств.

ЄБРР працює на комерційній основі, кредити надаються на умовах ринкових ставок. До запровадження у ЄБРР підключені найсолідніші комерційні банки України.

Критерії відбору банків-учасників.

І. Щоб набути й утримувати статус банка-учасника, банківська установа повинна задовольнити такі вимоги:

- бути банківською установою, зареєстрованою в Україні;

- контрольний пакет часток власності банківської установи повинен належати приватним юридичним і фізичним особам;

-надати ЄБРР свою консолідовану фінансову звітність за останній фінансовий рік, підготовлену згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО) і перевірену прийнятними для ЄБРР міжнародними аудиторами;

- взяти на себе зобов'язання перед НБУ стосовно проходження щорічної аудиторської перевірки згідно з МСБО, яку здійснюватимуть прийнятні для ЄБРР міжнародні аудитори;

- стосовно малих та середніх підприємств (МСП) - залучити кредитних радників;

- стосовно мікро-, малих підприємств (ММП) - залучити консультантів ММП;

- стосовно МСП - погодитися із прийнятними для ЄБРР принципами стратегії та операційної політики і відповідним графіком їх реалізації, дотримання якого перевірятиметься в ході щорічних аудитів згідно з МСБО;

- стосовно МСП - підготувати та прийняти програму інституційної розбудови, що задовольняє вимоги ЄБРР, спрямовану на вдосконалення стратегії, організаційної структури системи внутрішнього та зовнішнього аудиту, процедур оцінки кредитів, управління активами і пасивами та фінансового менеджменту, підготовки кадрів;

- стосовно МСП - взяти на себе зобов'язання перед НБУ щодо реалізації принципів стратегії та операційної політики і програми інституційної розбудови;

- стосовно ММП - взяти на себе зобов'язання перед позичальником щодо впровадження процедур ММП;

- стосовно МСП - ухвалити і впровадити процедури оцінки кредитів, що задовольняють вимоги ЄБРР;

- ухвалити і впровадити процедури дотримання екологічних нормативів, узгоджених з природоохоронними вимогами ЄБРР;

- відкрити окремі рахунки для отримання, видачі і погашення кредитів;

- виконувати встановлений НБУ норматив мінімального розміру капіталу та інші економічні нормативи;

- мати ліцензію на здійснення валютних операцій;

- встановити у себе порядок управління кредитами, обслуговування позик та інші механізми внутрішнього контролю, що задовольняють вимоги ЄБРР;

- мати задовільний фінансовий стан і результати операційної діяльності, зокрема:

1) якісний кредитний портфель;

2) норматив платоспроможності, розрахований прийнятною для банку міжнародно визнаною бухгалтерською фірмою, має дорівнювати щонайменше 12 %;

3) відношення ліквідних активів до загальних має бути не менше 25 %;

4) питома вага прострочених позик у загальному кредитному портфелі не повинна перевищувати 20 %;

5) загальна сума кредитів і позабалансових зобов'язань не повинна перевищувати 20 % власного капіталу;

6) загальна сума кредитів, наданих усім інсайдерам, не повинна перевищувати 30 % власного капіталу;

7) загальна сума кредитів і позабалансових зобов'язань, наданих одному позичальнику не повинна перевищувати 25 % власного капіталу;

8) відношення загальних активів до власного капіталу не повинно перевищувати 8 %;

9) питома вага коштів від будь-якої юридичної та фізичної особи у загальній сумі ліквідних активів не повинна перевищувати 35 %;

10) питома вага коштів, залучених на небанківському ринку, в загальній сумі залучених коштів не повинна бути меншою ніж 60 %;

11) повинні бути сформованими належні страхові резерви на покриття сумнівної заборгованості;

12) мінімальна сума сплаченого статутного фонду і резервів повинна бути не меншою ніж 3 309 600 дол. США;

- готувати квартальну і річну консолідовану фінансову звітність згідно з МСБО, причому річна консолідована фінансова звітність повинна пройти аудиторську перевірку міжнародно визнаною бухгалтерською фірмою, прийнятною для ЄБРР, а квартальна консолідована звітність повинна готуватися згідно з МСБО з того часу, як це стане практично можливим у рамках поточної програми НБУ з переведення підзвітних йому українських банків на МСБО;

- узяти на себе зобов'язання перед НБУ щодо збереження належного фінансового стану і забезпечення результатів операційної діяльності;

- стосовно МСП - створити окремий відділ, забезпечений належно підготовленими спеціалістами з середньострокового фінансування, що відповідатиме за підготовку і моніторинг усіх субкредитів МСП;

- стосовно ММП - створити відділ ММП, забезпечений належно підготовленими кадрами, що відповідатиме за підготовку і моніторинг усіх субкредитів ММП;

- узяти на себе зобов'язання перед позичальником щодо створення протягом першого року участі системи фінансового аудиту використання коштів субкредитів МСП та проходити в рамках проекту аудиторську перевірку згідно з МСБО, яку здійснюватимуть для банку міжнародні аудитори.

II. ЄБРР має право встановлювати додаткові критерії відбору відносно до будь-якої банківської установи.

III. ЄБРР і НБУ спільно переглядатимуть статус будь-якого банку-учасника, стосовно якого виникатимуть обґрунтовані причини вважати, що він не відповідає всім критеріям відбору, визначеним вище у пункті І, із залученням будь-якої інформації, яку вони вважатимуть доцільною, зокрема його квартальної консолідованої фінансової звітності та річного звіту зовнішніх аудиторів. Якщо за результатами такого перегляду ЄБРР дійде висновку, що відповідний банк-учасник не відповідає повністю критеріям відбору, визначеним вище у пункті І, статус банка-учасника для даної банківської установи призупиняється, після чого НБУ припиняє видачу їй коштів.

Вимоги ЄБРР до МСП - позичальників, проектів і позик.

МСП - позичальник:

1) повинен бути зареєстрованим в Україні юридичною особою і належати до приватного сектору або контролюватися ним;

2) повинен бути платоспроможним та життєздатним з комерційної точки зору;

3) повинен мати не більше ніж 500 постійних працівників;

4) не може бути компанією, пов'язаною із банком-учасником (БУ), який надає позику:

5) не може вносити суттєвих змін до своїх установчих документів без згоди БУ впродовж усього строку кредиту;

6) повинен бути згідним обмежувати розмір дивідендів відповідно до зобов'язань щодо обслуговування боргу:

7) активи підприємства перед впровадженням проекту повинні становити не більше ніж 4 000 000 дол. США (на основі відновленої вартості, без урахування вартості землі та будівель):

8) співвідношення “Борг/Капітал” (з урахуванням позики) до та протягом строку впровадження проекту не повинне перевищувати 70:30;

9) значення коефіцієнта обслуговування боргу для субпроекту і бенефіціант малих та середніх підприємств як при визначенні

10) рентабельності проекту, так і під час його впровадження повинно бути не меншим ніж 1,5.

Вимоги до проекту:

1) кожен проект затверджується на основі оцінки, проведеної БУ та кредитним радником ЄБРР, включаючи перегляд детального бізнес-плану;

2) проект повинен мати позитивну чисту теперішню вартість при ставці дисконту, яка щонайменше урівнювала б майбутні грошові надходження з вартістю кредиту, включаючи відсотки та інші збори;

3) проект повинен бути розроблений із дотриманням відповідних нормативів щодо охорони здоров'я, навколишнього середовища та безпеки праці, зокрема згідно з чинним екологічним законодавством України і природоохоронними вимогами та екологічними процедурами ЄБРР;

4) проект не повинен бути пов'язаним з ігровим бізнесом, виробництвом тютюнових виробів, міцних напоїв, зброї та військового спорядження, товарами та діяльністю, занесеною до Природоохоронного списку ЄБРР;

5) мінімальний розмір проекту - 180 000 дол. США;

6) максимальний розмір проекту - 4 000 000 дол. США;

7) бенефіціант або спонсор повинен внести щонайменше 30 % від вартості проекту з власних коштів (включаючи значну суму в грошовій формі);

8) закупівля товарів і послуг повинна здійснюватися відповідно до правил ЄБРР з тим, щоб товари та послуги купувалися за ринковими цінами та за принципом тендеру, і щоб рішення про капітальні інвестиції приймалися з урахуванням ефективності вкладення коштів на конкурентних засадах.

Вимоги до позики:

1) фінансування у доларах США надаватиметься для:

а) довгострокового фінансування засобів виробництва і пов'язаного з ним збільшення нормативного оборотного капіталу;

б) короткострокового фінансування витрат на імпортовану сировину і запасні частини для подальшої переробки або використання у виробництві;

в) фінансування лізингу;

г) короткострокового фінансування експортних контрактів;

2) позики не надаватимуться для покриття існуючих зобов'язань приватних підприємств перед БУ або для інвестицій у цінні папери;

3) щодо інвестиційних проектів, ретроактивне фінансування може становити до 35 % суми позики для періоду не більше 3 місяців до схвалення позики;

4) застава, запропонована бенефіціантом як забезпечення субкредиту, повинна покрити щонайменше 120% позики; вона не може передаватися у заставу третім особам до повного повернення позики;

5) бенефіціант повинен підтримувати страхування застави у повному обсязі на весь строк кредиту;

6) мінімальний розмір позики - 125 000 дол. США;

7) максимальний розмір позики - найменша сума із зазначених нижче:

а) 2 500 000 дол. США, при цьому загальна непогашена сума позик одному позичальнику, враховуючи непогашені суми мікро-та мінісубкредитів (або групі позичальників, пов'язаних між собою) не повинна перевищувати 5 000 000 дол. США;

б) 20 % капіталу БУ;

в) 70 % загальної вартості проекту;

г) інша менша сума, встановлена згідно з обґрунтованими вимогами НБУ;

8) період проведення позики залежить від майбутніх грошових потоків за проектом і підлягає таким обмеженням:

а) позики надаються на строк до п'яти років, включаючи пільговий період щонайбільше у два роки;

б) позики для фінансування оборотного капіталу мають строк, відповідний до циклу обороту коштів (як правило до 12 місяців);

9) відсотки, що підлягають сплаті за позикою, складаються з:

а) відсоткової ставки для НБУ та маржі, що забезпечить БУ комерційний прибуток (очікується, що відсоткова ставка для МСП - позичальників становитиме LІBOR плюс 4-8 %);

б) зборів та комісій, що включають у себе одноразову комісію, комісію за зобов'язання, та інших комерційне обґрунтованих комісій.

Вимоги ЄБРР до ММП та субкредитів ММП.

Вимоги до позичальників:

ММП повинно бути суб'єктом підприємницької діяльності, створеним згідно з чинним законодавством України, або приватним підприємцем, який займається господарською діяльністю відповідно до вимог чинного законодавства, і задовольняти такі критерії:

а) ММП належить резидентам України й управляється ними. Якщо ММП частково належить іноземній юридичній особі або іноземному громадянину, який постійно проживає за кордоном, воно може претендувати на отримання субкредиту ММП за умови, що частка іноземної участі у цьому ММП не перевищує 49 % статутного фонду;

б) контрольний пакет акцій ММП належить приватним установам або особам (державна частка у статутному фонді не перевищує 49 %). ММП, що не є комунальним підприємством і в якому контрольний пакет акцій належить місцевій, обласній або центральній державній установі чи організації, може отримати субкредит ММП за наявності письмової згоди консультанта ММП, якщо воно розпочало процес приватизації, користується незалежністю в управлінні, функціонує у конкурентному середовищі і на нього розповсюджується чинне законодавство про банкрутство;

в) у новостворених ММП щонайменше 30 % статутного фонду має бути сплачено акціонерами в натурі або грошовими коштами;

г) ММП отримало всі необхідні дозволи, ліцензії та іншу документацію і веде діяльність із дотриманням чинних загальнодержавних і обласних нормативно-законодавчих актів щодо охорони здоров'я і безпеки праці:

д) загальна сума субкредитів, отриманих і непогашених ММП у рамках непогашеної лінії СБРР МСП-2 (мікро-, малі й середні субкредити), не може перевищувати 5 000 000 дол. США.

Вимоги до субкредитів.

Мікросубкредити ММП.

Субкредити ММП - це кредити на суму не більше ніж 20 000 дол. США або, у виняткових випадках, 30 000 дол. США (мікросубкредити ММП) повинні відповідати таким вимогам:

- можуть виплачуватися шляхом перерахування або готівкою, беручи до уваги методику, передбачену консультантами ММП;

- надаються на суму не більше ніж 20 000 дол. США, у гривнях або доларах США, без жодних мінімальних лімітів. За виняткових обставин сума мікросубкредитів ММП може дорівнювати 30 000 дол. США. Всі мікросубкредити ММП, що не перевищують 10000 дол. США, виплачуватимуться готівкою:

- виплачуються у гривнях, але можуть також виплачуватися в доларах США або гривнях, проіндексованих відповідно до долара США;

- надаються на строк від одного до 36-ти місяців;

- як правило, погашаються однаковими сплатами основної суми відсотків;

- відсоткова ставка по кожному мікросубкредиту ММП визначається кредитним комітетом на рівні відділення в індивідуальному порядку, на підставі рекомендацій кредитних спеціалістів і консультанта ММП;

ММП надає забезпечення під кредит, вартість якого не повинна перевищувати 100% основної суми і відсотків. Заставою може бути будь-яке майно, що задовольняє кредитний комітет;

- кількість працівників ММП, що отримує мікросубкредит ММП, не може перевищувати 20 осіб, включаючи штатний управлінський персонал.

- кошти мікросубкредитів ММП можуть використовуватися для фінансування торгівлі, виробництва або надання послуг;

- надходження мікросубкредитів ММП не можуть використовуватися для фінансування підприємств, що займаються:

- виробництвом зброї або військового обладнання;

- виготовленням хутрових виробів або торгівлею рідкісними видами тварин;

- виготовленням тютюнових виробів;