Інвестиційне кредитування в країні з ринковою економікою

- виготовленням горілчаних виробів;

- ігорним бізнесом;

- валютними спекуляціями;

- інвестиціями в цінні папери;

- видом діяльності, що входить до переліку видів виробництва, фінансування яких заборонено ЄБРР з екологічних міркувань.

Мінісубкредити ММП. Субкредити ММП на суму не більше ніж 75 000 дол. США, в окремих випадках - 125 000 дол. США (мінісубкредити ММП) повинні відповідати таким вимогам:

- надаються на суму не більше ніж 75 000 дол. США, у гривнях або у доларах США, без жодних мінімальних лімітів. За виняткових обставин сума мінісубкредиту ММП може дорівнювати 125 000 дол. США, на що необхідно отримати письмову згоду консультанта ММП;

- виплачуються у гривнях, при цьому вони можуть також виплачуватися в доларах США або гривнях, проіндексованих відповідно до долара США;

- надаються на строк від одного до тридцяти шести місяців;

- як правило, погашаються однаковими сплатами основної суми і відсотків;

- відсоткова ставка по кожному мінісубкредиту ММП визначається кредитним комітетом на рівні відділення в індивідуальному порядку, на підставі рекомендації кредитних спеціалістів і консультанта ММП. Максимальна відсоткова ставка за позиками, що надаються або індексуються у доларах США, дорівнює LBOR.+ 13%;

- звичайно ММП надає забезпечення під кредит, вартість якого не повинна перевищувати 200 % основної суми і відсотків.

- кількість працівників ММП, що отримує мінісубкредити ММП, не може перевищувати 100 осіб, включаючи штатний управлінський персонал.

Кошти мінісубкредитів ММП можуть спрямовуватися на:

- капітальні інвестиції;

- проекти у сфері обслуговування;

- поповнення обігових коштів виробничих підприємств або постачальників послуг;

- закупівлю машин (автомобілів, мікроавтобусів, вантажівок, обладнання) в цілях використання на виробництві, у наданні послуг або торгівлі;

- придбання нерухомості, якщо остання використовуватиметься в цілях виробництва, надання послуг або торгової діяльності.

Кошти мінісубкредитів ММП не можуть використовуватися на/в:

- повернення обігових коштів у цілях торгової діяльності;

- виробництво зброї або військового обладнання;

- виготовлення тютюнових виробів;

- виготовлення горілчаних виробів;

- казино та ігорному бізнесі;

- валютних спекуляціях;

- інвестиції в цінні папери;

- виробництво, де використовується хутро або рідкісні види тварин;

- інший вид діяльності, що входить до переліку видів виробництва, фінансування яких заборонено ЄБРР з екологічних міркувань.

Розділ 3. Перспективи оптимізації процесу банківського інвестиційного кредитування в Україні

Перспективи вдосконалення системи нормативно-правового забезпечення активізації інвестиційної діяльності комерційних банків слід пов'язувати із: врегулюванням загальної системи взаємовідносин між Національним банком України та комерційними банками, а також у площині „банк-клієнт” з визначенням правових гарантій обох сторін, правових аспектів багатогранної участі комерційних банків у різноманітних об'єднаннях і формах інвестування з відповідними системами регулювання такої участі в залежності від характеру здійснюваних ними активно-пасивних операцій, що було б можливим за умови прийняття Банківського кодексу України; формуванням повноцінного правового поля, що регулює відносини іпотеки, фінансово-кредитні механізми будівництва нерухомості та операцій з нерухомістю, функціонування ринку нерухомості та землі, питання концентрації банківського капіталу у напрямі його подальшого використання інвестиційною метою через різноманітні схеми в реальному та фінансовому секторах економіки; запровадженням чіткої класифікації видів інвестиційної діяльності комерційних банків і виділенням окремим блоком відповідної статистичної інформації, яка забезпечувала б можливість здійснення інтегрованої оцінки обсягів і структури такої діяльності в різних сегментах інвестиційного ринку. В умовах посилення конкуренції на інвестиційному ринку актуалізується проблема розробки ефективних інвестиційних стратегій комерційного банку, чільне місце в системі інструментів якої належить системі маркетингового забезпечення, застосування якої дозволило сформулювати цільову функцію банку - максимізацію власної частки в диверсифікованих сегментах інвестиційного ринку з одночасним збільшенням прибутковості інвестицій, а також відповідні їй типи стратегій першого рівня - стратегії підвищення ділової активності, який передбачає проникнення на нові продуктові та територіальні ринки, диверсифікацію та розширення пропозиції інвестиційних продуктів у традиційних сегментах інвестиційного ринку, проникнення на існуючі та нові ринки з інвестиційними продуктами ринкової новизни, та стратегій другого рівня - стратегії розвитку ринку (прагнення розширення ринку збуту інвестиційних продуктів за рахунок створення нового ринку або ринкових сегментів), стратегії розробки інвестиційного продукту (створення принципово нових або ж модифікація наявних продуктів та їх реалізація на існуючих ринках і ринкових сегментах), стратегії диверсифікації (виведення на новий ринок нового продукту), стратегії проникнення на ринок (розширення сфери впливу за рахунок виведення на ринок тих же продуктів, що пропонуються конкурентами).

Також актуалізує проблему довгострокових інвестицій нагальність технологічного оновлення підприємств, перспективним напрямом якого є лізинг. Галузеві пріоритети банківських інвестицій у найближчій та середньостроковій перспективі потрібно пов'язувати з інвестиційним кредитуванням традиційно привабливих для інвестування підприємств харчової та переробної промисловості, енергетики, машинобудування, а також проектів розвитку експорту; об'єктові - із задоволенням інвестиційних потреб малого та середнього бізнесу, в тому числі й через обслуговування кредитних ліній іноземних фінансових інститутів.

Перспективи інвестування банками коштів у державні цінні папери визначатимуться політикою щодо запровадження механізму взаємокомпенсуючих факторів у системі фінансування бюджету, рівня доходності цих цінних паперів і термінів їх обігу, програм приватизації та характеру використання коштів від неї, які останнім часом в основній своїй масі спрямовуються на фінансування бюджету.

Подальшого вдосконалення, передусім, потребує частина законодавства, що регулює відносини іпотеки як однієї з форм інвестиційного кредитування. Найближчі перспективи активізації іпотечного ринку в Україні належить пов'язувати також з прискоренням прийняття базових законів про іпотеку, про іпотечні цінні папери, про довірче управління, про державний реєстр прав на нерухоме майно та майно, що знаходиться в іпотеці, розробкою законопроектів, спрямованих на реалізацію основних положень Земельного кодексу України, внесення змін і доповнень до законів про банківську та страхову діяльність, діяльність на фондовому та інших фінансових ринках щодо передбачення у них положень, пов'язаних з розвитком іпотеки, запровадження механізмів використання іпотечних інструментів для пенсійного страхування, реалізацією заходів щодо поетапного запровадження земельної іпотеки, реформування існуючої системи державної реєстрації прав власності на нерухомість, запровадження механізму страхування іпотечних кредитів, створення спеціалізованих іпотечних та аграрних банків як підрозділів найбільш потужних універсальних банків.

Головна стратегія - підвищення ділової активності - має забезпечити вирішення таких завдань: визначення асортименту та ціни інвестиційних товарів, які передбачається вивести на старі та нові ринки; визначення сегментної структури потенційних споживачів та регіональних ринків реалізації інвестиційних продуктів; опрацювання форм реалізації інвестиційних продуктів; створення умов для забезпечення ефективного просування інвестиційного продукту на ринок; прогноз економічного ефекту та розрахунок можливих ризиків (з опрацюванням системи заходів по їх усуненню або ж зменшенню) при різних варіантах просування інвестиційного продукту на ринок. Реалізація зазначених завдань потребує поглиблення більш локальних стратегій - розвитку ринку (прагнення розширення ринку збуту інвестиційного продукту за рахунок створення нового ринку або ринкових сегментів), розробки інвестиційного продукту (створення принципово нових або ж модифікація наявних продуктів та їх реалізація на існуючих ринках і ринкових сегментах), диверсифікації (виведення на новий ринок нового продукту).

Також важливим є питання відсоткових ставок за кредитами. Вони значно коливаються залежно від сфери економіки. Банки, як і держава, мають бути універсальними, відокремленими від приватного бізнесу, обслуговувати усі сектори економіки.

Корисний досвід забезпечення пропорційного розвитку на основі банківських кредитів мають західні країни. Там використовується такий різновид кредитування, як переоблік векселів. Банки інвестують кошти в придбання векселів цих підприємств, а за потреби переобліковують їх у центральному банку і отримують гроші. Така система є досить ефективним ринковим інструментом у пропорційному інвестиційному кредитуванні ключових сфер економіки і була б корисною для України.

Щоб забезпечити позитивний рух коштів і знизити їхню вартість, важливо привести у відповідність до народногосподарських проблем систему резервування коштів комерційних банків у Національному банку. При середній нормі резервування в інших країнах у розмірі 3% від залучених коштів (в Англії - 0,45, в Японії - 2,5%) у нас цей норматив становить 6-8%. Якщо ж вийти на рівень розвинених країн, то додатково буде отримано до 3-х мільярдів гривень дешевих інвестиційних ресурсів для кредитування економіки України. Тоді з'являться реальні передумови для надання довготермінових недорогих кредитів у національну економіку.

Висновок

Отже, активізація участі банків в інвестиційному процесі може реалізовуватися лише в результаті ініціативних та ефективних дій держави, яка повинна на довготерміновій і стабільній основі закріплювати за інвестиціями статус важливого господарського пріоритету та об'єкта сприяння. Банківський сектор України розвивається хоча й нерівномірно, але доволі високими темпами, відображаючи зростаючі потреби ринково орієнтованої економіки. Стратегічним завданням є створення конкурентоспроможної моделі банківської системи на основі науково обґрунтованої концепції розвитку банківської справи, зважаючи на її унікальну роль у ринковому становленні економіки України. Сучасний стан банківської системи, визначення її ролі в економічних процесах для стимулювання процесу насичення економіки України банківським інвестиційним капіталом, дає змогу внести такі пропозиції: запровадити механізм ефективного захисту прав кредиторів, прозорий порядок реалізації заставного майна; запровадити заходи щодо диференціації економічних нормативів залежно від частки інвестиційних кредитів банку в реальному секторі економіки; запровадити механізм стимулювання довготермінового кредитування банків через цільове рефінансування під інвестиційні проекти; оптимізувати податок на прибуток кредитних установ, які здійснюють інвестиційне кредитування; запровадити механізм страхування інвестиційних ризиків комерційних банків; надавати державні гарантії, заохочуючи банки до надання довготермінових інвестиційних кредитів; залучити до активної інвестиційної діяльності суб'єктів різноманітних форм власності та господарювання для розширення національного товаровиробництва і ринкової інфраструктури.

Незважаючи на наявні проблеми та перешкоди на шляху нарощування інвестиційного кредитування, банківська система України сьогодні все ж має певний потенціал з інвестиційного кредитування.

Європейський банк реконструкції та розвитку один з провідних інвесторів в економіку України, вкладення якого мають комплексний характер. Європейський банк реконструкції надає значну підтримку економічним реформам в країні, що створює умови для розвитку стосунків між Україною та Банком, про що свідчить портфель проектів ЄБРР в Україні.

Основою співробітництва України з ЄБРР є його стратегія допомоги нашій державі та Програма співробітництва між Урядом України та ЄБРР.

Відповідно до неї Банк сприяє підвищенню енергоефективності й безпеки, захисту навколишнього середовища і постійному використанню природних ресурсів у всіх галузях економіки як шляхом безпосереднього кредитування в корпоративний сектор, галузі електроенергетики та інфраструктури, так і шляхом збільшення кредитування в межах кредитних ліній для підвищення енергоефективності в промисловості через місцеві банки.

У фінансовому секторі ЄБРР сприяє розвитку внутрішніх ринків капіталу і наданню безперервної підтримки мікро-, малим і середнім підприємствам шляхом надання довгострокових кредитних ліній через банки-партнери.

Майбутній рівень інвестицій ЄБРР залежить від того, наскільки успішно Україна буде покращувати умови для підприємницької діяльності та проводити реформи, зокрема, створювати прозорий податковий режим і дійсно незалежну судову систему.

Список використаних джерел

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України № 872 -- XII від 20 березня 1991 року // Кириченко О. та ін. Банківський менеджмент. - К., 1999. - С. 656-671.

2. Про інвестиційну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 10. - Ст. 138

3. Розвиток банківської системи України / За ред. д-ра екон. наук, проф. О.І.Барановського. - К.: Ін-т економіки та прогнозування - 2007.

4. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. -- К.: Лібра, 1998. - 392 с.

5. Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. -- К.: Либра, 1996. - 344 с.

6. Соляник А.І., Приходько Т.І. Особливості структурних змін в економіці кінця ХХ століття // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України Гейця В.М. -К.: Фенікс, 2003. - с. 695.

7. Фінансово-правові аспекти формування інвестиційної стратегії в Україні // Актуальні проблеми держави і права. Вип.15, Одеса “Юридична література”. - С. 331-335.

8. Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Генеза, 1997. - 384 с.

9. Карчева Г. Моделювання інвестиційної діяльності банків./ Вісник НБУ, 2004, №10, с. 11-12.

10. Кузнєцова А., Карпа Я. Банківський сектор України як джерело фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності./ Вісник НБУ, 2004, №1, с.60-63.

11. Фінанси України, 12'2005, С. 128-132.

12. http://www.minfin.gov.ua/

Додаток 1

СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З ЄБРР

Проекти ЄБРР в державному секторі станом на 01.01.2009

Додаток 2