Для КБ плата за і-й міжбанківській кредит в кінці строку його погашення становить:

де р_4і - сума і-го кредиту,

t - строк представлення і-го кредиту в роках,

Z_4i - річна ставка процентів по і-му кредиту.

Важливим інструментом залучення коштів клієнтів є довгострокові депозитні сертифікати і банківські векселі. Депозитні сертифікати процентного типу випускають як різновидність строкових вкладів. Грошові кошти цих сертифікатів, як і строкових вкладів, розміщуються у активні фінансові операції з метою одержання доходу. За їх використання КБ виплачує проценти, які нараховуються аналогічно процентам по строкових вкладах.

Банківські векселі випускаються КБ з метою залучення додаткових ресурсів. Перевагою векселів є те, що клієнти можуть продавати їх до закінчення строку платежу, а також використовувати як засіб для оплати товарів і послуг. Кошти, одержані від реалізації таких векселів, розміщуються переважно у короткострокові позички і інвестиції з метою отримання доходу. Плата за їх використання визначається як сума процентних грошей, які нараховуються в залежності від типу векселів і строків їх погашення.

Відносна вартість залучених коштів, які використовуються КБ у фінансових операціях у вигляді середньої ставки процентів визначається як відношення суми процентних грошей, виплачених по залучених коштах на протязі строку t, до обсягу залучених коштів і становить:

Z_P = J / P.

Визначення дохідності комерційного банку. Основними показниками дохідності КБ виступають: прибуток, дохідність активів, дохідність капіталу. Для їх визначення будемо виходити з вищенаведених положень, що при розміщенні залучених і власних коштів в основні фінансові операції КБ дохід від їх проведення становить Yr, вартість залучених коштів становить J. Вартість власних коштів не визначається, тому що для КБ вони з економічної точки зору безкоштовні.

В такому разі чистий дохід від процентних фінансових операцій КБ буде складати:

Середня дохідна маржа по процентних фінансових операціях визначається як:

де Z_D - середньозважена дохідність процентних фінансових операцій у вигляді ставки процентів,

Zp - відносна вартість залучених коштів у вигляді середньої ставки процентів.

Крім доходу від процентних фінансових операцій КБ одержує і інші операційні доходи (Y₀), до яких відносяться доходи від надання послуг клієнтам - консультацій, посередницьких послуг та інших. Що ж стосується витрат, то крім процентних витрат по залучених коштах, КБ несе і інші (непроцентні) витрати (J₀), які пов'язані з його діяльністю. До них відносяться: витрати по забезпеченню функціонування КБ, виплачені комісійні по послугах і кореспондентських відношеннях, поштові і телеграфні витрати та інші.

Чистий дохід від діяльності КБ з урахуванням непроцентних операційних доходів і витрат буде становити:

Для захисту від ризику незбалансованої ліквідності і помилок при управлінні кредитним портфелем КБ, який характеризується фактором неповернення позичок, передбачається створення резервів у відповідності з установленими НБУ нормами. Виходячи з цього прибуток КБ буде становити:

де R - резерв на можливі витрати по позичках і інші резерви.

Тоді чистий прибуток КБ після сплати податків буде становити:

де Е - податок на прибуток.

Дохідність активів КБ визначається як відношення чистого прибутку КБ до активів і становить:

Дохідність капіталу КБ визначається як відношення чистого прибутку КБ до капіталу КБ, і становить:

3.2. Моделювання процесу управління ліквідністю і дохідністю комерційного банку і аналіз його результатів

В даній роботі для вирішення задачі управління ліквідністю і дохідністю КБ застосовується метод імітаційного моделювання, який досить широко використовується при рішенні будь-яких економічних задач. Основними етапами застосування цього методу стосовно до функціонування КБ і управління його ліквідністю і дохідністю є:

Ш формування алгоритму вирішення задачі;

Ш розробка програм для вирішення задачі на ПЕОМ і підготовка вхідної інформації;

Ш проведення обчислювального експерименту або здійснення імітації з метою одержання результатів;

Ш аналіз результатів експерименту.

Результат першого етапу у вигляді узагальненої схеми вирішення задачі управління ліквідністю і дохідністю КБ представлений на рис. 3.7.



Рис.3.7 Схема управління ліквідністю і дохідністю КБ

На другому етапі імітаційне моделювання здійснюється за допомогою можливостей різноманітних засобів програмного забезпечення. Враховуючи, що питання підготовки програмного забезпечення для здійснення моделювання процесу управління ліквідністю і дохідністю КБ не відносяться до визначаючих (основних) в даній дипломній роботі, ми не приводимо конкретну програму моделювання цього процесу на мові програмного забезпечення.

3.3. Методика оцінки надійності і стійкості комерційного банку

В наукових і практичних кругах України проводиться активний пошук оптимальної моделі оцінки надійності і стійкості КБ. До цього зобов'язує посилення конкурентної боротьби у банківському бізнесі і чітко виражена тенденція до зниження надійності КБ. Тому поряд з посиленням державного регулювання банківського сектору, який здійснюється НБУ для підвищення надійності і стійкості банківської системи, відбувається розвиток рейтингових систем оцінки надійності банківських кредитних установ для надання можливості оцінювати фінансовий стан банку не тільки фахівцям банківського бізнесу, а й широкому загалу користувачів банківськім продуктом.

Представлена в даному розділі методика оцінки надійності і стійкості КБ є продовженням пошуку оптимального інструментарію фінансового моніторингу банків. В теоретичному плані вона спирається на висновки першого розділу відносно змісту надійності і стійкості банків і визначаючих факторів, а також розумінні того, що надійність і стійкість банку є інтегрованою якісною характеристикою його діяльності, яка залежить від достатності капіталу, якості активів і залучених коштів, ліквідності, дохідності і менеджменту.

При розробці методики враховувалась особлива значимість для надійності і стійкості банку збереження рівноваги між його ліквідністю і дохідністю. Приблизна схема побудови методики оцінки надійності і стійкості КБ може бути представлена в наступному вигляді:

Ш виходячи з теоретичного обґрунтування факторів надійності і стійкості КБ, спочатку визначається перелік показників, які використовуються для їх оцінки. Потім на основі аналізу коефіцієнту кореляції вибираються показники для включення в формулу рейтингу надійності банку;

Ш обґрунтувавши критерії і параметри надійного банку, розраховуються вагові коефіцієнти складових формули рейтингу;

Ш враховуючи коло вибраних показників і їх вагові значення, складається формула розрахунку рейтингу надійності і стійкості КБ.

Обґрунтування складу показників для включення в методику оцінки надійності і стійкості КБ.

Як визначено у першому розділі дипломної роботи, на надійність і стійкість КБ впливають - достатність капіталу, якість активів і пасивів, ліквідність, рентабельність. Так як на практиці для оцінки цих факторів застосовується велика кількість коефіцієнтів, то виникає проблема вибору із існуючої множини тільки тих коефіцієнтів, які мають найбільший вплив на надійність і стійкість банку.

Для вирішення цієї проблеми ми використовуємо такі показники балансу банку як: власний капітал (далі ВК), статутний фонд (СФ), прибуток (Пр), сумарні активи (А), працюючі активи (Ап), ліквідні активи (Ал), сумарні зобов'язання (СЗ), зобов'язання до запитання (33), захищений капітал (Кз), сума кредиторської заборгованості (Кр), сума залучених кредитів банку (Кб), сума простроченої позичкової заборгованості (Кр,пр), сума залишків на розрахункових рахунках корпоративних клієнтів (СК), вклади громадян (ВГ) і деякі інші.

На основі цих показників побудовані нижче приведені коефіцієнти, які згруповані у слідуючи підгрупи:

1) Коефіцієнти достатності капіталу (Д1 / ДЗ):

- Д1 = ВК\Ап - генеральний коефіцієнт надійності, який показує на скільки вкладення банку у працюючі активи захищенні власним капіталом банку, яким будуть погашатися можливі збитки у випадку неповернення або повернення у знеціненому вигляді того чи іншого працюючого активу;

- Д2 = ВК\СЗ - показує масштаб здійснюваних банком операцій;

- ДЗ = (ВК-СФ)ВК - показує яка частина власного капіталу сформована за рахунок прибутку, тобто від діяльності самого банку.

2) Коефіцієнти ліквідності ( Л1 / Л3):

- Л1 = Ал\33 - коефіцієнт миттєвої ліквідності, показує яку частку поточних зобов'язань банк може погасити за першою вимогою і характеризує використання банком клієнтських грошей як власних кредитних ресурсів;

- Л2 = Ал/С3 - показує , яку частку сумарних зобов'язань банк може повернути по першій вимозі клієнтів;

- Л3 = Ал\А - показує долю ліквідних активів у загальній сумі активів і характеризує масштаб ризиків, які бере на себе банк.

Коефіцієнти рентабельності (P₁ / Р₄):

- Р₁ = Пр \ С₃ - характеризує ефективність використання банком залучених ресурсів;

- Р₂ = Пр \ Ап - характеризує ефективність банківських операцій;

- Р₃ = Пр \ ВК - показує ефективність використання власного капіталу;

- Р₄ = Пр \ А - показує розмір прибутку по відношенню до валюти балансу або ефективність використання всіх ресурсів.

4. Коефіцієнти, які характеризують якість активів (Ая₁ / Ая₃):

- Ая₁ = Ап \ А показує в якій мірі банк використовує наявні у нього ресурси для одержання доходу;

- Ая₂ = (Кр - Кр,пр) \ Кр - характеризує якість позичкового портфелю банку з точки зору наявності простроченої заборгованості;

- Ая₃ = Кр \ Ап - показує долю кредитів у сумі працюючих активів, що засвідчують активність банку на ринку традиційних послуг.

5. Коефіцієнти, які характеризують якість пасивів (Пя₁ / Пя₃):

- Пя₁ = (С₃ - 33) \ С_З - характеризує стабільність ресурсної бази, яку забезпечують довгострокові зобов'язання;

- Пя₂ = (С₃ - Кб) \ С₃ - показує залежність ресурсної бази банку від ринку короткострокових банківських капіталів;

- Пя₃ = РПР / С₃ - коефіцієнт клієнтської бази, який показує долю розрахункових і поточних рахунків (РПР) у залучених ресурсах.

Крім описаних вище коефіцієнтів використовуються також різноманітні крос-коефіцієнти, які мають головним чином розрахункове значення, але в той же час опосередковано характеризують стан ліквідності та структуру активів і пасивів.

Наприклад, часто використовується коефіцієнт Ап\С₃, який показує наскільки банк зберігає помірковане співвідношення між ліквідністю і рентабельністю операцій.

Приведені вище коефіцієнти частіше всього використовуються для визначення ключових складових надійності і стійкості банку, таких як достатність капіталу, ліквідність, рентабельність і структура балансу, включаючи якість активів.

Для того, щоб формула рейтингу одночасно була репрезентативною і збалансованою, тобто відображала всі основні сторони надійності і стійкості і в той же час була компактною і максимально простою для розуміння і здійснення розрахунків, необхідно щоб вона включала найбільш суттєві показники з кожної вище згаданої підгрупи. Для вибору таких показників необхідно визначити міру впливу кожного з вище приведених показників на надійність і стійкість банку.

В даній роботі для визначення показників, що повинні бути включені в формулу рейтингу, вибирається критерій, який характеризує залежність між капітальною базою банку і його дохідністю в аспекті збільшення власного капіталу і його ліквідністю при визначеній величині активів. Цей критерій базується на концепції довгострокової рівноваги у відповідності з якою, чим вище рівень ліквідності, тим міцніший фінансовий стан банку, його капітальна база, і навпаки, чим нижче ліквідність, тим менш стійкий банк з точки зору платоспроможності.

Так як надійність і стійкість банку в кінцевому рахунку обумовлюється оптимальним поєднанням в його діяльності дохідності і ліквідності, то в якості узагальнюючого показника надійності і стійкості банку вибрана функція слідуючих величин:

де ВК - власний капітал банку,

Ал - ліквідні активи банку, Зз - зобов'язання до запитання (непостійні залишки на розрахункових, бюджетних, поточних і лоро рахунках юридичних і фізичних осіб),

А - сумарні активи банку, k- коефіцієнт, який приводить у відповідність значення абсолютних і відносних величин і зв'язує ліквідність і дохідність.

Так як на надійність і стійкість банку, з точки зору його платоспроможності і забезпечення повернення розміщених у банку депозитів, суттєво впливає достатність його капіталу, то в функцію включено значення ВК. Величина (1-Ал\Зз) характеризує рівень ліквідності банку, чим менша ця величина, тим більшу ліквідність має банк і тим більш надійним і стійкім він являється. Ріст величини (1-Ал\Зз) призводить до необхідності підтримувати ліквідність за рахунок залучення коштів на ринку, що призводить до збільшення витрат ліквідності і відповідно до зменшення величини власного капіталу.

Для визначення впливу на критерій (J) різних показників достатності капіталу, ліквідності і інших розрахуємо коефіцієнт кореляції між зміною значення критерію і зміною відповідних показників, які відображають фактори надійності і стійкості банку.

Визначимо приріст критерію в момент часу t як:

Yt = J(t)-J(t-l),

де J(t) і J(t-l) - значення критерію на кінець поточного і попереднього місяця відповідно.

Взаємозв'язок між зміною кожного з коефіцієнтів Д(1/3), Л(1/3), Р(1/4), Ая(1/3), Пя(1/3) і зміною величини критерію будемо визначати на основі ступеню кореляційної залежності між ними по наступній формулі:

де r - коефіцієнт кореляції;

x_i - поточне значення прирощення відповідного коефіцієнту;

x_m - середнє значення прирощення коефіцієнту за період часу n;

у_і - поточне значення прирощення критерію;

y_m - середнє значення прирощення критерію за період часу n;

xy - середньоквадратичні відхилення величин x_і і у_і відповідно.

Розрахунок будемо проводити на основі щомісячних балансів банків за певний час, наприклад за період з 1.01.1999р. по 1.02 2000р. по наступному алгоритму:

1. Визначимо щомісячні зміни всіх описаних показників Д(1/3), Л(1/3), Р(1/4), Ая(1/3), Пя(1/3) для банку;

2. Визначимо щомісячні зміни величини критерію, тобто розрахуємо щомісячні прирощення у_і.

3. По приведеній вище формулі визначаємо коефіцієнти кореляції між зміною відповідного показника Д(1/3), Л(1/3), Р(1/4), Ая(1/3), Пя(1/3) і прирощенням критерію (див.табл.3.1).

Таблиця 3.1

Значення коефіцієнтів кореляції між зміною відповідних коефіцієнтів і прирощенням критерію

Показники	1 банк	2 банк	3 банк	4 банк	5 банк	6 банк
Д1	-0,22	0,8	0,52	0,98	0,54	0,48
Д2=К2	0,76	0,82	0,47	0,94	0,98	0,65
Д3	0,95	-0,50	0,18	0,68	0,43	0,56
Л1=К1	0,04	0,12	0,17	-0,78	0,53	0,34
Л2	-0,50	0,14	0,30	-0,89	0,13	-0,21
Л3	-0,32	0,24	0,35	-0,83	-0,24	0,14
Р1	0,41	0,41	-0,22	0,73	0,26	0,42
Р2=К5	0,42	0,47	-0,09	0,74	0,39	0,58
Р3	0,30	-0,03	0,24	0,50	0,31	-0,Н
Р4	0,35	0,39	-0,18	0,78	0,06	0,29
Ая1=К4	-0,09	0,26	-0,45	0,07	0,57	0,61
Ая2	-0,09	0,08	-0,47	-0,46	0,02	0,07
Ая3	0,43	0,42	-0,60	-0,27	0,06	-0,38
Пя1	0,24	-0,29	0,06	0,92	0,18	0,31
Пя2=К3	0,25	0,14	0,57	0,32	0,45	0,32
Пя3	0,24	-0,29	-0,39	0,92	-0,16	0,06

Вихідна формула рейтингу повинна з одного боку, відображати вплив на надійність і стійкість КБ кожного з факторів (достатність капіталу, ліквідність, якість активів і пасивів, рентабельність), а з другого боку, не повинна бути занадто великою і складною для обчислень. Тому для включення в формулу рейтингу доцільно вибрати по одному коефіцієнту з кожної групи Д(1/3),Ал(1/3), Р(1/4), Ая (1/3), Пя(1/3), які мають найбільші і стабільні значення коефіцієнтів кореляції. Такими ми вибрали наступні коефіцієнти:

- ліквідності К₁ = Ал\Зз = Л₁, який характеризує стан миттєвої ліквідності;

- достатності капіталу К₂ = ВК\С₃ = Д₂, який характеризує масштаб здійснюваних банком операцій;

- структури пасивів К₃ = (С₃ - К_б) \ С₃ = Пя₂, який характеризує залежність ресурсної бази від міжбанківського ринку короткострокових кредитів;

- структури активів К₄ = Ап\А = Ая₁, який показує розмір ризиків, що бере на себе банк;

- рентабельності К₅ = Пр\Ап = Р₂, який характеризує ефективність операцій;

- крос-коефіцієнт, К₆ = Ап\С₃, який показує наскільки банк віддає перевагу рентабельності чи дохідності операцій по відношенню до показників ліквідності.

Сума показників К₁ - К₆ з урахуванням впливу кожного з них на кінцевий результат за допомогою вагових коефіцієнтів (V₁-V₆), буде представляти собою число (рейтинг), яке може бути використано для оцінки надійності і стійкості банків відносно один одного з достатньою достовірністю:

	(3.1)

Слід відмітити, що всі приведені коефіцієнти являються однонаправленими, тобто більше їх значення відповідає кращій якості. Числові значення ваг V₁-V₆ відповідних коефіцієнтів у формулі (3.1) необхідно визначити кількісно і це є однією з ключових проблем побудови коректної рейтингової системи оцінки.

Значення цих вагових коефіцієнтів визначається з допомогою спеціальної методики, яка спирається на теорію функцій чутливості і використовує математичне моделювання функціонування банку, як фірми. Методика визначення вагових коефіцієнтів показників, які складають формулу рейтингу надійності і стійкості, КБ

Методика визначення вагових коефіцієнтів включає два етапи:

1. на першому етапі вирішується задача вибору структури надійного і стійкого банку. При допомозі вибраної моделі банку вирішується задача оптимізації, яка дозволяє одержати, при заданих обмеженнях, значення цільової функції, що характеризує ефективність функціонування оптимального (абсолютно надійного і стійкого) банку.

2. на другому етапі визначаються числові значення вагових коефіцієнтів шляхом порівняння результатів функціонування оптимального банку при відсутності відхилень і при наявності відхилення окремих параметрів від оптимальних значень.

При виборі моделі оцінки надійності і стійкості банку необхідно виходити з того, що модель повинна з найбільшою мірою достовірності відображати реальні процеси функціонування банку, зокрема, процес формування активів і пасивів з урахуванням ризиків, а також витрати реальних ресурсів для забезпечення ліквідності і платоспроможності.

Слід відмітити, що починаючи з першої моделі, розробленої ще в дев'ятнадцятому віці в рамках математичної теорії банківської справи Едворта (Edgeworth 1888), і до недавнього часу, в теорії використовувались два різних підходи до моделювання банківської діяльності.

Перший підхід спирається на теорію портфелю активів як, наприклад, в роботах Кейна, Малкайна і інших [109]. Ці портфельно-теоретичні методи сконцентровані або на процесі вибору активів, або на процесі управління зобов'язаннями. Управління активами розглядається як основна функція, що здійснюється шляхом вибору оптимального складу кредитного портфелю банку і резервів. Основна увага при цьому приділяється питанням ліквідності. Перевагою такого портфельного підходу є те, що в методиці враховується невизначеність, яка пов'язана з випадковими факторами ризику, що впливають на вибір активів. Проте в моделі не враховуються витрати реальних ресурсів і вплив змін ставок по залучених ресурсах.

Другий підхід до моделювання банку спирається на традиційну теорію фірми [110] і враховує вплив ринку і ресурсних витрат по обслуговуванню депозитів на ефективність роботи банку. Проте при цьому виключається вплив випадкових факторів ризику, що пов'язанні з процесом вибору активів. Існує модель в якій об'єднуються ці напрямки, тому що використовується портфельний підхід з точки зору вибору ризикових можливостей, а також підхід з позиції теорії фірми, який враховує витрати реальних ресурсів і дії по встановленню депозитних ставок. В якості цільової функції, яка підлягає максимізації, в цій моделі використовується рівняння прибутку, яке залежить від банківських обмежень і пропозиції депозитів.

Проте така модель аналізує тільки частину функціонування банківської фірми і не передбачає одночасного визначення оптимальної структури активів і структури пасивів. Тому цілям даного дослідження більш повно відповідає модель Балтенспергера [108], де в якості цільової виступає функція очікуваного прибутку, яка враховує реальні ресурсні витрати, витрати ліквідності і платоспроможності і дозволяє одержати оптимальну структуру активів і пасивів. Записується ця модель наступною формулою:

	(3.2)

де По - очікуваний прибуток;

n - очікуваний процентний дохід на активи;

Ad - працюючі активи (в подальшому Ап);

u - процентні витрати по депозитах;

D - депозити, або залученні кошти ( в подальшому ЗК);

k- витрати при альтернативному застосуванні капіталу - самий високий дохід по альтернативних варіантах інвестування капіталу, вкладеного в уже існуючі активи;

К - капітал або власні кошти банку ( в подальшому ВК);

U_н - реальні ресурсні витрати або накладні витрати, що є функцією розміру і структури балансу банку;

Uл - витрати ліквідності, або витрати по залученню коштів для обслуговування поточних зобов'язань і є функцією характеристик банківського балансу;

Uпл - витрати платоспроможності, або здатності виконувати зобов'язання без використання власного капіталу і являються функцією розміру банку, структури активів і структури капіталу.

Рівняння (3.2) представляє собою цільову функцію, величина якої повинна бути максимізована вибором оптимальної структури активів і зобов'язань банку. При цьому повинно виконуватись обмеження балансу:

	(3.3)

де Р - резерви, Ап - працюючі активи; Аін - інші активи, ЗК - залучені кошти, ВК - власний капітал, Z - перемінна, яка визначається, як різниця між розміром позичок і кредитуванням на міжбанківському ринку. Отже співвідношення (3.2), (3.3) описують модель банку.

Для цієї моделі може бути одержано оптимальне рішення при визначених обмеженнях, які будуть визначати оптимальне співвідношення структури балансу, витрат ресурсів і розміру банку і надавати максимум очікуваного прибутку, який залежить від цих обмежень.

Для складання більш повної моделі банку і визначення складових у рівняннях (3.2), (3.3) необхідно визначити структуру активів, пасивів і капіталу з урахуванням плану рахунків бухгалтерського звіту КБ України.

Складові активів КБ (A₁-A₁₄), кожний з яких надає банку відповідний дохід (С₁-С_І2) і має відповідний коефіцієнт ризику, значення яких прийнято у відповідності з діючими нормативами НБУ приведені у додатку Е. Складові пасивів КБ (П₁-П₁₆), кожний з яких має ціну (ц₁-ц₁₆), які повинні корегуватися на норму резервування у відповідності з нормативами НБУ за станом на 2000р.

Для спрощення моделі доцільно накладні витрати, витрати ліквідності і платоспроможності, які у рівнянні (3.2) позначенні перемінними Uн, Uл Uпл. відповідно, винести з основного рівняння у обмеження і врахувати далі окремими співвідношеннями.

Тоді з урахуванням позначень, приведених в додатку Е і додатку Ж, базове рівняння моделі банку (3.2) прийме вигляд:

	(3.4)

При складанні даного рівняння було зроблено ще одне припущення, у відповідності з яким для надійного і стійкого банку непроцентні витрати повністю покриваються непроцентними доходами. Таке припущення правомірне і виходить з того, що вихідне рівняння моделі (3.2) описує надійний і стійкий банк при заданих обмеженнях.

Рівняння балансу (3.3) з урахуванням позначень приведених у додатках Е і Ж, буде мати наступний вигляд:

(А1+А2...+А5)+А6+А7+...+А13+Апр=П1+П2+...+П14+П15	(3.5)

Для подальшого розгляду визначимо такі перемінні як: ліквідні активи Ал, зобов'язання до запитання Зз, працюючі активи, зважені з урахуванням ризику Ар:

Ал=А1+А2+...+А6	(3.6)

Зз = П1+ПЗ+П5+П8+П11	(3.7)

Ар=А7*0,2+А8*0,7+А9*0,25+А10+А11+А12	(3.8)

Для одержання оптимального вирішення системи рівнянь (3.4), (3.5), (3.6) доцільно перейти до розгляду відносних величин. Поділивши всі члени рівнянь на загальну суму активів А, одержимо рівняння оптимального банку, параметри якого будуть визначатись як процентні співвідношення кожної складової до загальної суми балансу. Описання відносних параметрів, які складають баланс банку і алгоритм їх визначення, наведені в додатку З.

Далі можна провести деякі перетворення по групуванню активів з однаковою дохідністю і ризиком і пасивів з однаковою ціною і однаковим процентом відрахування у резерви. Тоді у відносних перемінних базове рівняння моделі (3.4) прийме наступний вигляд:

Пo\A=(x1k1+х2k2+...+x9k9)-(x10k10+...+x17k17)	(3.9)

Коефіцієнти k₁-k₉ при перемінних x₁-x₉ представляють собою значення доходів відповідних активів і визначаються як:

kl=Cl=C3=C4; k2=C2=C5; k3=C6; k4=C7; k5=C8; k6=C9; k7=C10; k8=C11; k9=C12.

Коефіцієнти k₁₀-k₁₇ є витратами по обслуговуванню відповідних пасивів, або цінами залучення цих пасивів:

k₁₀=ц₁=ц₃; k₁₁=ц₂=ц₄; k₁₂=ц₅=ц₈; k₁₃=ц₆=ц₇; k₁₄=ц₉=ц₁₂; k₁₅=ц₁₀=ц₁₃; k₁₆=ц₁₄; k₁₇=BK.

Значення коефіцієнтів k₁-k₁₇ являються заданими величинами і визначаються зовнішніми факторами і рівнем процентних ставок по залученню і розміщенню ресурсів, рівнем інфляції, темпами зміни валютного курсу і т.д.

Рівняння для обмежень балансу (3.5) у відносних перемінних буде мати наступний вигляд:

Х1+Х2+. . .+Х9=Х10+Х11+ . . .+Х17	(3.10)

Як вже відмічалось, накладні витрати Uн, ліквідність Uл і платоспроможність Uпл, доцільно враховувати у вигляді окремих обмежень при вирішенні рівнянь (3.9, 3.10) як обмежень ліквідності, достатності капіталу і валютного ризику. При виборі цих обмежень повинна виконуватись умова забезпечення поточної ліквідності. Це означає, що банк повинен без затримок забезпечувати платежі клієнтів і своєчасно забезпечувати повернення коштів вкладників і клієнтів. Цього можна досягнути двома способами:

- мати розмір ліквідних активів (Ал), який дозволяв би повністю покривати зобов'язання банку до запитання (Зз);

- мати можливість залучати необхідні кошти на міжбанківському ринку (МБКз).

Отже, обмеження на витрати ліквідності можна записати у слідуючому вигляді:

Ал+МБКз=Зз	(3.11)

Поділивши обидві частини рівнянь на суму балансу (А), одержимо в прийнятих позначеннях:

Х1+Х2+Х3+Х16=Х10+Х11+Х12+Х13	(3.12)

Для того, щоб врахувати витрати на підтримання платоспроможності або ввести обмеження достатності власного капіталу, можна зробити припущення про те, що власний капітал банку повинен дорівнювати його активам зваженим з урахуванням ризику:

ВК=Ар	(3.13)

При такому співвідношенні банк завжди зможе розраховуватись з своїми кредиторами і клієнтами.

Поділивши обидві частини рівняння на суму балансу (А), одержимо у відносних величинах:

Х17=0,2Х4+0,7Х5+0,25Х6+Х8+Х9+Х9	(3.14)

Крім того, на величину власного капіталу накладається обмеження, яке пов'язує його величину у відношенні всіх активів банку. Для оптимального банку ця величина знаходиться у межах від 0,08 до 0,2, що записується в слідуючому вигляді:

0,2Х170,08	(3.15)

Валютний ризик банку визначається відкритою валютною позицією. Нормативами НБУ розмір відкритої валютної позиції повинен ставитись у відповідність з величиною власного капіталу банку (на час проведення дослідження існувала заборона для КБ мати відкриту валютну позицію). Для того, щоб включити валютний ризик, необхідно виконати наступну вимогу: величина залучених валютних коштів повинна дорівнювати валютним активам банку. Це обмеження можна записати у вигляді наступного рівняння:

А2+А5+АІ2=П2+П4+П6+П7.

У відносних величинах це можна записати так:

Х2+Х8=Х11+Х13	(3.16)

Отже, задача визначення оптимальної структури балансу банку формується так: визначити такі складові балансу X₁-X₁₇, які доставляють максимум функції очікуваного прибутку, яка описана рівнянням (3.9). При цьому повинні виконуватись обмеження витрат по забезпеченню платоспроможності (3.14); обмеження по адекватності власного капіталу (3.15); обмеження відкритої валютної позиції (3.16).

Визначення оптимальних параметрів банку.

Оптимальна структура активів і пасивів банку, а також максимально можливий прибуток, який може бути одержаний надійним і стійким банком, залежать не тільки від поміркованого менеджменту, а і від зовнішніх факторів і в першу чергу від стану фінансового ринку. Стан вітчизняного фінансового ринку в цілому характеризується такими основними параметрами, як: ставка рефінансування НБУ, рівень інфляції, темпи зміни курсів вільно конвертованих валют відносно національної грошової одиниці, розмір процентних ставок різних фінансових інструментів, рівень дохідності державних цінних паперів, а також дохідність портфельних інвестицій в корпоративні цінні папери. Стан фінансового ринку характеризується великою варіабельністю основних його параметрів по місяцях року. Тому задачу знаходження оптимальних параметрів банку необхідно вирішувати на інтервалі часу не більше одного місяця

У відповідності з приведеним вище описанням повна вихідна модель банку, при заданих обмеженнях, є лінійною і має наступний вигляд:

Пo\A=x1k1+x2k2+...+x9k9-x10k10 -...-x17k17	(3.9)

Х1+Х2+. . .+Х9=Х10+Х11+ . . .+Х17	(3.10)

Х1+Х2+Х3+Х16=Х10+Х11+Х12+Х13	(3.12)

Х17=0,2Х4+0,7Х5+0,25Х6+Х8+Х9+Х9	(3.14)

0,2Х170,08	(3.15)

Х2+Х8=Х11+Х13	(3.16)

Базове рівняння моделі (3.9) представляє собою цільову функцію, яку необхідно максимізувати з урахуванням лінійних обмежень (3.10,3.12,3.14,3.15,3.16), невід'ємності відносних параметрів, врахування відомих правил по управлінню пасивами і балансових пропорцій.

Для вирішення цієї задачі можна використати відомий метод лінійного програмування - "Сімплекс-метод", алгоритм якого реалізований на ПЕОМ у деяких прикладних програмах.

Значення коефіцієнтів k₁-k₁₇ у рівнянні цільової функції (3.9) представляє собою значення дохідності відповідних активів і витрати по залученню відповідних пасивів, що виражені у процентах за місяць, поскільки значення максимуму цільової функції визначається на інтервалі часу в один місяць.

Значення коефіцієнтів k₁-k₁₇ у рівнянні цільової функції (3.9) представляє собою значення дохідності відповідних активів і витрати по залученню відповідних пасивів, що виражені у процентах за місяць, поскільки значення максимуму цільової функції визначається на інтервалі часу в один місяць. Значення коефіцієнтів k₁-k₁₇ приведені в додатку И.

Результати вирішення задачі оптимізації для кожного місяця року приведені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.2

Результати вирішення задачі оптимізації по даних приведених у додатку И

	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Ґрудень
XI	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Х2	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
ХЗ	0,68	0,40	0,40	0,11	0,11	0,11	0,11	0,65	0,65	0,65	0,66	0,66
Х4	0	0,36	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Х5	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Х6	0	0	0,35	0,80	0,80	0,80	0,80	0	0	0	0	0
Х7	0	0	0,11	0	0	0	0	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
Х8	0,2	0,13	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Х9	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Х10	0,2	0,27	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4
XII	0,2	0,13	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Х12	0,28	0	0	0	0,05	0	0,05	0,25	0,25	0,25	0,33	0,33
Х13	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Х14	0,12	0,4	0,4	0,11	0	0,11	0	0,15	0	0,15	0	0
Х15	0	0	0	0	0	0	0	0	0,15	0	0	0
Х16	0	0	0	0,29	0,35	0,29	0,35	0	0	0	0,07	0,07
Х17	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2

Оптимальні значення параметрів балансу банку, які приведені в таблиці 3.2, визначають надійний і стійкий банк, який здатний виконувати всі свої основні функції не залежно від впливу зовнішніх факторів.

Відповідні значення цільової функції По\А, які характеризують максимальні значення співвідношення прибутку на активи, приведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Місяць	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень
ПО/ А	0,078	0,069	0,048	0,044	0,039	0,017	0,029	0,033	0,036	0,033	0,038	0,048

З метою подальшого використання моделі для визначення вагових коефіцієнтів у формулі (3.1), доцільно записати базове рівняння (3.9) у вигляді залежності цільової функції від витрат:

Пo\A=(X1k1+...+X9K9)-(X10k10+...+X17k17)+Uпa(A+Uпл\A)	(3.17)

Числові значення витрат ліквідності і платоспроможності (Uпa, Uпл) можна одержати, якщо вирішувати базову задачу лінійного програмування з урахуванням спочатку тільки витрат ліквідності, а потім з урахуванням тільки витрат платоспроможності. Різниця між одержаними рішеннями і величиною По\А, яка одержана раніше (таблиця 3.3), буде визначати відповідну величину витрат.

Так як величина цих витрат є функцією від параметрів фінансового ринку, то їх можна окремо визначити на кожний період часу і використати як параметри у паралельних розрахунках. Крім того їх доцільно визначати в процентному відношенні від величини По\А для відповідного періоду.

Результати розрахунків (в процентах) приведені в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4

Місяць	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень
Uпa(i1)	0,5	3,5	9,4	13,8	13,7	17,1	15,7	2,1	2,7	3,6	9;5	12,9
Uпл(і2)	18,9	13,6	60,1	65,9	78,0	302	119	71,9	63,5	71,6	64,2	108

Тепер, використовуючи рівняння (3.17), можна базову модель записати у параметричному вигляді, де витрати ліквідності і платоспроможності виражені через інші перемінні:

Пo\A=(X1k1+...+X9K9)-(X10k10+...+X17k17)+[(1-Ал/Зз)*П/Аотпі1/100]-[(1-ВК/Ап)П/Аопті2/100]	(3.18)

де П/Аопт - результат рішення задачі оптимізації у відповідному періоді (з таблиці 3.3)

Ал\Зз=(Х1+Х2+Хз)\(Х10+Х11+Х12+Х13);

ВК\Ап=Х17\(Х5*0,2+Х6*0,7+Х7*0,25)+Х7+Х8+Х9).

Отже, одержано рівняння (3.18), яке разом з обмеженнями балансу (3.10), (3.11) використовується для визначення вагових коефіцієнтів в формулі рейтингу (3.1).

Визначення вагових коефіцієнтів для складання формули рейтингу.

Як видно з попередніх підрозділів, складові рейтингу К1-К6 у формулі (3.1) в явному вигляді є параметрами моделі банку, яка описується системою рівнянь (3.18), (3.10), (3.11).

Результати розрахунків ваг для коефіцієнтів K1-К6 приведені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Коефіцієнти К	K1	К2	КЗ	К4	К5	К6
BaraV	0,26	0,41	0,22	0,14	1,00	0,11

Отже, приведена вище методика дозволяє визначити значення рейтингу R по формулі (3.1), в якій вагові коефіцієнти визначаються у відповідності з таблицею 3.5. З допомогою порівняння одержаного таким чином значень рейтингів для різних банків можна складати списки рейтингів надійності і стійкості банків.

ВИСНОВКИ

1. Стійкість комерційного банку - це його здатність виконувати свої зобов'язання перед засновниками, клієнтами та кредиторами і забезпечувати потреби в короткостроковому і довгостроковому кредитуванні і достатню дохідність в умовах дії змінюваних зовнішніх і внутрішніх факторів. Поняття "стійкий банк" з економічної точки зору слід розглядати в значенні його стабільної діяльності.

2. З позиції інтересів інвесторів та вкладників банку додержання ним партнерських зобов'язань більш доцільно використовувати поняття "надійний банк". Надійний банк - це такий банк, діяльність якого приводить до реалізації інтересів конкретного суб'єкта. Надійність банку з позиції його клієнтів визначається перш за все на базі виконання ним зобов'язань по поверненню залучених коштів, розміщених у банку, і збереженню їх рівноцінності. Поняття надійності хоч і пов'язано з поняттям стійкості банку, проте не ідентичне останньому, є більш вузьким більш суб'єктивним.

3. Фактори надійності і стійкості банку підрозділяються на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться: загально економічні умови діяльності банків, державно-правовий механізм, дієвість законодавчої бази і рівень її розвитку; рівень правової і нормативної забезпеченості банківської діяльності, яка визначає обмеження і заборони; стабільність політичної ситуації; стан грошового обігу; рівень розвиненості банківської інфраструктури. Фактори надійності і стійкості можна класифікувати в три групи:

- організаційні фактори - це стан банківського менеджменту, здатність до інновацій та змін, внутрішня структура управління і контролю, системи управління банківськими ризиками;

- технологічні фактори - це рівень технологічного забезпечення засобами автоматизації і обчислювальної техніки, а також орієнтація на розвиток сучасних банківських технологій, потреби ринку в нових банківських продуктах; - економічні фактори;

4. При всій важливості перших двох груп внутрішніх факторів надійності і стійкості банку вирішальний вплив належить групі економічних факторів. Це, в першу чергу, такі чинники як достатність капіталу, якість пасивів і активів, рентабельність операцій та послуг, ліквідність.

5. Комерційний банк можна представити у вигляді складного механізму, який має взаємозв'язану структуру активів і пасивів, які формуються на основі досить складної системи вхідних і вихідних грошових потоків. Кожний грошовий потік включає сукупність однорідних компонентів-елементів грошового потоку. Будь-яка операція в процесі функціонування банку може бути представлена у вигляді послідовності елементів грошового потоку, а функціональна модель банку - у вигляді схеми руху основних грошових потоків.

6. Економічна сутність грошових потоків комерційного банку заключається в тому, що фінансові ресурси, які потрапляють у банк у вигляді вхідного грошового потоку з макросередовища і мають визначені групові ознаки, в процесі функціонування банку проходять повний життєвий цикл, трансформуючись з одного інструменту в інший, міняють напрямок руху і виходять з банку у макросередовище в зовсім іншій формі. Грошові потоки являються відображенням зовнішніх фінансових ресурсів через призму операцій комерційного банку. Виходячи з цього, будь-яка банківська операція складається з одного або групи грошових потоків, тобто грошові потоки є об'єктами і інструментами діяльності комерційного банку.

7. Для забезпечення стійкого і надійного функціонування комерційного банку необхідно ефективно використовувати весь життєвий цикл грошових потоків і оптимізувати їх рух, що передбачає створення цілісної системи управління грошовими потоками. Основною метою такої системи повинна стати мінімізація банківських ризиків, забезпечення необхідного рівня ліквідності і дохідності банківських операцій, як необхідної передумови надійності і стійкості банків.

Значно спростити систему управління вхідними і вихідними грошовими потоками могло б складання і подальше застосування платіжного балансу ( календаря ) банку.

8. В процесі управління пасивами комерційного банку необхідно дотримуватись двох основних принципів: достатність власних коштів банку і відповідність специфіки акумульованих фінансових ресурсів характеру банківських активів. Управління пасивами повинно регулювати обсяг залучених коштів як по структурі, так і по обсягу відповідних вхідних грошових потоків з тим, щоб мати у своєму розпорядженні стільки коштів, скільки банк може розмістити з прибутком як для себе, так і для клієнтів. Структура пасивів повинна формуватись так, щоб банк завжди міг розраховуватись з своїми вкладниками і клієнтами.

9. Для ефективного управління грошовими потоками дуже актуальною є задача оперативного регулювання кредитного і інвестиційного портфелів банку, операцій з готівкою і розрахункових операцій. Ця задача може вирішуватись з допомогою таких основних методів управління активами, як: загальний фонд коштів, безперервний розподіл активів, математичні методи. Процес управління вихідними потоками необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку з управлінням вхідними грошовими потоками, орієнтуючись на використання єдиного і уніфікованого методичного, інформаційного і технічного забезпечення.

10. Велике значення для зміцнення надійності і стійкості комерційного банку має менеджмент банківських ризиків, який потребує виділення основних факторів виникнення ризиків, етапів управління ризиком, а також включає сукупність дій, направлених на зменшення рівня ризикованості банківських операцій. Управління банківськими ризиками включає наступні етапи: визначення економічного рівня ризиків при проведенні кожної банківської операції; виявлення джерел необхідної інформації для оцінки рівня ризику; пошук методів і критеріїв для прогнозу ймовірності настання негативного явища; визначення засобу страхування і хеджування ризику; аналіз результатів управління ризиком. Головною метою мінімізації ризиків є підтримка прийнятих співвідношень між дохідністю і ліквідністю банківських операцій в процесі управління активами і пасивами банку, тобто мінімізація потенційних збитків. Проте досягти абсолютного мінімуму ризиків не можливо і не потрібно. Задача формується по іншому - як скорегувати рух грошових потоків таким чином, щоб мінімізуючи ризики, спробувати збільшити дохідність і прибутковість банківських операцій. Головним у цій проблемі є управління ліквідністю, тому що у разі відсутності мінімально необхідного рівня ліквідності, можна не тільки максимізувати рівень ризиків, а і поставити банк на грань краху.

11. На основі проведеного теоретичного аналізу методів оцінювання і прогнозування ліквідності і дохідності комерційного банку, а також аналізу сукупного банківського ризику і його складових у дипломної роботи сформульована задача управління ліквідністю і дохідністю банку в умовах невизначеності інформації з урахуванням банківського ризику.

12. В результаті проведення теоретичного аналізу існуючих в сучасній теорії і банківській практиці підходів до управління ліквідністю і дохідністю, встановлено, що для вирішення даної задачі доцільно використання методу наукового управління, який передбачає комплексний підхід до розв'язання управлінських проблем з використанням методів економіко-математичного аналізу, теорії ймовірності, математичної статистики і управління ієрархічними системами.

13. Аналіз задачі управління ліквідністю і дохідністю комерційного банку виконано з позиції теорії ефективності ціленаправлених процесів і теорії управління ієрархічними системами, що дало можливість обґрунтувати показники і критерії якості функціонування банку в умовах невизначеності і неповноти інформації.

14. Розроблений комплекс моделей і методик дозволяє визначити величину грошових коштів для використання у фінансових операціях банку, шляхи ефективного розміщення грошових коштів у різні категорії активів, ліквідність банку, дохідність його основних фінансових операцій з урахуванням банківського ризику, вартість залучених коштів, дохідність банку, і як наслідок, підвищити рівень надійності і стійкості банку.

15. Розроблена методика управління ліквідністю і дохідністю банку в умовах невизначеності і неповноти інформації з урахуванням банківського ризику основних фінансових операцій, яка дозволяє комплексно і обґрунтовано вирішувати задачі поточного і перспективного планування банківської діяльності, приймати управлінські рішення і перевіряти їх чутливість до змін економічної кон'юнктури.

16. В процесі моделювання функціонування банку і управління його ліквідністю і дохідністю проведено серію обчислювальних експериментів, які імітують процес функціонування банку і управління його ліквідністю і дохідністю, одержані числові результати і проведено їх аналіз.

17. На основі аналізу одержаних числових результатів розроблені рекомендації, які дозволяють підвищити ефективність функціонування банку і своєчасно корегувати негативні тенденції шляхом якісного оперативного управління його ліквідністю і дохідністю.

18. Для оцінки надійності і стійкості банку в дипломної роботи обґрунтована методика оцінки надійності і стійкості банку. Вона базується на ймовірному підході до визначення надійності і стійкості банків і використовує статистичні методи прогнозування їх фінансового стану. При розрахунку ваг параметрів балансу банку, які включені в формулу рейтингу, і при прогнозуванні ймовірності надійного функціонування банку використовуються методи, які застосовуються в теорії управління складними системами.

19. Схема побудови запропонованої методики виглядає наступним чином:

- виходячи з теоретичного обґрунтування факторів надійності і стійкості банку, спочатку визначається склад показників, які використовуються для їх оцінки;

- потім, на основі кореляційного аналізу, визначається коло показників для включення в формулу рейтингу надійності;

- обґрунтувавши критерії і параметри функціонування банку, розраховуються вагові коефіцієнти показників, які складають кінцеву формулу рейтингу;

- враховуючи коло відібраних показників і їх вагові значення, складається формула розрахунку рейтингу надійності і стійкості комерційного банку;

- застосувавши запропоновану формулу на практиці до аналізу результатів діяльності ряду банків, складається рейтингова таблиця і коментар до неї.

20. 3 метою відбору показників для включення в кінцеву формулу рейтингу вибрано критерій, який характеризує залежність між капітальною базою, прибутковістю банку і його ліквідністю при визначеній величині активів. Даний критерій базується на концепції довгострокової рівноваги, яка передбачає, що чим вище ліквідність, тим міцніший фінансовий стан банку, його капітальна база, і навпаки, чим нижче ліквідність, тим менш стійкий банк з точки зору платоспроможності.

21. Виходячи з того, що кінцева формула рейтингу повинна, з одного боку, відображати вплив на надійність і стійкість банку кожного із факторів, а з другого боку, не повинна бути складною для розрахунків, в цю формулу, використовуючи метод кореляції, включено по одному коефіцієнту з кожної групи показників, які відображають фактори надійності і стійкості банку. Це такі коефіцієнти, як: коефіцієнт ліквідності, достатності капіталу, структури пасивів, якості активів, прибутковості. Сума цих показників з врахуванням впливу кожного з них на кінцевий результат (за допомогою вагових коефіцієнтів) представляє собою число (рейтинг), яке може бути використано для оцінки надійності і стійкості банків відносно один одного з достатньою достовірністю.

22. Чисельні значення вагів відповідних коефіцієнтів в кінцевій формулі рейтингу визначаються з допомогою спеціальної методики, яка базується на теорії функцій чутливості і використовує моделювання поведінки кредитної установи. Ця методика включає два етапи:

- на першому етапі вирішується задача вибору структури оптимального банку. З допомогою вибраної математичної моделі вирішується задача оптимізації, яка дозволяє одержати, при заданих обмеженнях значення цільової функції, що характеризує ефективність функціонування оптимального банку у визначених умовах навколишнього середовища;

- на другому етапі визначаються числові значення вагових коефіцієнтів шляхом порівняння результатів функціонування оптимального банку при відсутності відхилень і при відхиленнях окремих параметрів від оптимальних значень.

23. Комплексний підхід до розгляду КБ, як складної динамічної системи, що функціонує у змінюваних умовах ринкового середовища, дозволив дати розгорнуте визначення надійності і стійкості КБ, розкрити його зміст і застосувати методи дослідження, які широко використовуються в теорії управління складними системами. Комплексний підхід визначив і основні принципи побудови як методики управління ліквідністю і дохідністю банку, так і методики оцінки надійності і стійкості банку, які можуть розглядатись як важливі інструменти управління банківською діяльністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Офіц.текст: Коментар законодавства України. Навч. Посібник, - К.: Парламентське видавництво, 1999, - 544с.

2. Закон про Національний банк України. // Галицькі контракти .-1999.-№25.-с.55-56.

3. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради України.-1991.-№25.- с.281.

4. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" // Нові Закони України. Навчальний посібник, вип. 1. -Київ, 1991.

5. Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради.-1991.-№49.

6. Закон України "Про інвестиційну діяльність" // Закони України.Т.2.-1996.-Київ.-с. 173.

7. Закон України "Про заставу" // Закони України.!.4.-1996.-Київ.-с.55.

8. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради У країни.-1991.-№25.

9. "Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України". // Постанова Правління НБУ від ЗО. 12.98 - №566.

10. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України". // Постанова Правління НБУ від 20.03.98.-№114.

11. Положення про застосування НБУ заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства. // Постанова Правління НБУ від 4.02.98.-38с.

12. Зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків, затверджені постановою Правління НБУ від 8.12.99. №579.