Формування інформаційної бази обліку в системі звітності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1 .Організаційні основи облікового процесу на ПОСП «Колос»

1.1 Роль і значення організації обліку в системі управління підприємством

1.2 Об'єкти і суб'єкти організації обліку

1.3 Завдання обліку і користувачі облікової інформації

1.4 Нормативне регулювання організації обліку на підприємстві

1.5 Інформаційне та технічне забезпечення облікового процесу

1.6 Види відповідальності бухгалтерів за організацію облікового процесу на підприємстві

Розділ 2.Організація обліку коштів на рахунках в банку на ПОСП «Колос»

2.1 Організаційна характеристика та оцінка економічного стану і розвитку підприємства

2.2 Особливості облікової політики підприємства

2.3 Організація документування господарських операцій на підприємстві

2.4 Оцінка господарських операцій

2.5 Робочий план рахунків і система регістрів на підприємстві

2.6 Порядок проведення інвентаризації та закриття рахунків на підприємстві

Розділ 3.Формування інформаційної бази обліку в системі звітності

3.1 Порядок складання фінансової звітності підприємства

3.2 Особливості формування фінансової, податкової та статистичної звітності на ПОСП «Колос»

3.3 Формування внутрішньої (управлінської) звітності на підприємстві

Розділ 4. Удосконалення організації обліку на підприємстві

4.1 Проблеми організації обліку коштів на рахунках в банку в наукових дослідженнях

4.2 Система внутрішнього і зовнішнього контролю на підприємстві

4.3 Організація обліку з використанням зарубіжного досвіду та міжнародних стандартів обліку

4.4 Напрями поліпшення облікового процесу та розрахунок резервів коштів на рахунках в банку на підприємстві

Висновки та пропозиції

Список літературних використаних джерел

Вступ

Бухгалтерський облік відображає діяльність підприємств, організацій, установ. Він охоплює всі засоби господарства і джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності. Бухгалтерський облік є головним видом господарського обліку, який зобов'язані вести всі юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також представники іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до розділу I ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. наведено визначення бухгалтерського обліку як процесу виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Його основними визначальними рисами виступають документальність, спільність і точність. Кожна господарська операція на підприємстві повинна бути заздалегідь зареєстрована в документах, які є джерелом даних бухгалтерського обліку. Будь-яка господарська операція, не зафіксована у відповідному документі, вважається незаконною.

Організація бухгалтерського обліку супроводжує створення підприємства, та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованого бухгалтерського обліку неможлива діяльність суб'єктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.

В умовах ринкової економіки організація бухгалтерського обліку є однією з найважливіших умовою ефективного управляння сучасними підприємствами і досягнення комерційного успіху.

На сучасному етапі власники повинні не тільки усвідомити роль організації бухгалтерського обліку у забезпеченні ефективності процесу управління, але й зрозуміти, що організація бухгалтерського обліку покликана зберегти та примножити їх майно.

Розділ 1 .Організаційні основи облікового процесу на ПОСП «Колос»

1.1 Роль і значення організації обліку в системі управління підприємством

Дані звітності використовується зовнішніми користувачами з метою оцінки ефективності діяльності організації, а також для економічного аналізу у самій організації. Разом з тим звітність необхідна для подальшого планування. Звітність повинна бути достовірною, своєчасною. У ньому повинна забезпечуватися порівнянність звітних показників з даними за минулі періоди.

Організації складають звіти за формою і інструкцій, затвердженим Мінфіном і Держкомстат України. Єдина система показників звітності організації дозволяє складати звітні зведення по окремих галузях, економічним районам, республікам і по всьому народному господарству в цілому.

Перехід до ринкових відносин викликав появу різних форм власності та видів підприємницької діяльності. Відтворюється вексельний, з'явилися акції та інші цінні папери, змінені принципи фінансування і кредитування, розширено коло операцій з іноземною валютою. У зв'язку з цим виникла гостра необхідність у зміні ситуації, що за багато років системи бухгалтерського обліку і звітності в нашій країні з досвідом провідних країн Заходу та міжнародними стандартами.

Якщо в умовах централізовано-планової економіки, бухгалтерська інформація збирається, узагальнюється і раніше використовувалася в основному по візиток, тобто її користувачами були вищі організації (главки та міністерства), то нова фінансова звітність вже націлена на горизонтальне використання для залучення інвесторів і партнерів, для інформування засновників і акціонерів про стійкість фінансового положення і про найближчі перспективи підприємства.

Загально визнано, що бухгалтерський облік на підприємстві повинен здійснюватися по певних правилах. Проблема полягає у встановленні такої сукупності правил, реалізація яких забезпечила б максимальний ефект відведення обліку. Під ефектом у даному випадку розуміється своєчасне формування фінансової і управлінської інформації, її достовірність, доступність і корисність для широкого кола користувачів.

Загальні положення облікову політику підприємства встановлюють засади формування (вибори і обґрунтування) і розкриття (оприлюднення) облікову політику організації.

Під обліковою політикою організації розуміється прийняті її сукупність способів ведення бухгалтерського обліку первинного спостереження, вартісного виміру, поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності.

Облікова політика організації повинна забезпечувати повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх факторів господарської діяльності (вимога повноти), своєчасне відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку та звітності (вимога своєчасності).

Інформація фінансової звітності не користується зовнішніми користувачами, зацікавленими юридичними та фізичними особами: постачальниками, покупцями, справжніми і потенційними кредиторами, кредитними установами, податковими та статистичними органами, а так само для економічного аналізу у самій організації. У результаті бухгалтерські звіти сприяють інформованості службовців про управлінські планах та політиці, спонукають працюючих в організації діяти відповідно до загальних цілей і завдань. облік управління контроль підприємство

Виходячи з бухгалтерської (фінансової) звітності змінюється рішення про розподіл інвестиційних ресурсів, визначається економічна політика в регіонах, виявляється вплив господарських процесів на соціальне становище окремих членів суспільства та ін.

В останні роки у зв'язку із здійсненням ринкових реформ було виконано ряд методологічних та організаційних робіт, необхідних для впровадження системи національних рахунків (СНС) в облікову практику. Бухгалтерська саму звітність формується в рамках конкретного підприємства на мікрорівні.

Освоєння державної програми переходу на міжнародні стандарти в області бухгалтерського обліку і статистики має забезпечити поступову розробку найбільш значущих показників СНР. Хоча СНР виникла набагато пізніше бухгалтерського обліку, вона сприйняла його багато загальні принципи, наприклад: принцип подвійного запису кожної операції, розмежування між активами і пасивами, оцінки окремих статей доходів і витрат і т. д. Ця спільність полягає в тому, що в кінцевому підсумку метою обох систем обліку та звітності є забезпечення інформації для прийняття рішень, пов'язаних з управлінням економікою і підвищенням її ефективності, хоча і на різних рівнях.

В даний час розвиваються рекомендації щодо уточнення бухгалтерської звітності підприємств з метою інтеграції фінансових показників в систему рахунків за секторами економіки. Найближчим завданням, що стоїть перед економічною наукою, є забезпечення через бухгалтерський баланс та інші форми звітності інформаційної бази системи національного рахівництва.

1.2 Об'єкти і суб'єкти організації обліку

Бухгалтерський облік є складною багаторівневою системою (підсистемою), яка сприймається з різних позицій. Безперечно, така складність структури та наявність різних підходів до розгляду цієї системи - бухгалтерського обліку - свідчать на користь необхідності її організації.

До системи бухгалтерського обліку застосовуються такі характеристики, як суцільний, безперервний, взаємозв'язаний. Зазначені епітети увиразнюють поняття «процес», що являє собою послідовність дій, спрямованих на досягнення деякого результату. Отже, бухгалтерський облік - це передусім процес - процес впливу на економічні інформаційні потоки суб'єкта господарювання.

Першим у процесі бухгалтерського обліку є етап первинного обліку, що характеризується такою сукупністю операцій:

1) виявлення інформаційних даних стосовно об'єктів обліку;

2) вимірювання на базі системи показників, застосовуваних у бухгалтерському обліку (грошові, натуральні, трудові);

3) фіксування інформації у відповідних носіях облікових даних - документах.

Другий етап - поточного обліку - складається з таких операцій:

1) реєстрації інформації, здобутої в результаті первинного обліку, у системі рахунків бухгалтерського обліку;

2) реєстрації інформації в носіях інформації даного етапу обліку - облікових реєстрах;

3) групування та перегрупування показників інформаційних даних.

І, нарешті, третій етап облікового процесу, що має назву підсумкового, містить такі операції:

1) узагальнення інформаційних даних поточного обліку у вигляді відповідних форм звітності;

2) передавання результативних даних зовнішнім та внутрішнім користувачам;

3) зберігання інформаційних даних первинного, поточного та підсумкового обліку, формалізованих у вигляді облікових документів, реєстрів та звітності.

Поділ облікового процесу за етапами відбиває його послідовність (як у часі, так і у просторі).

З бухгалтерським обліком пов'язано три групи суб'єктів: організації, ведення і нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Суб'єктами організації бухгалтерського обліку є власник підприємства або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих та інших розпорядчих документів, а також головний бухгалтер (або особа, на яку покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку) підприємства.

Суб'єкти ведення бухгалтерського обліку - бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером або особа, на яку покладено обов'язки ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Суб'єкти нормативного регулювання бухгалтерського обліку - органи державної влади, які шляхом прийняття відповідних нормативних документів регулюють повністю або частково організацію та ведення бухгалтерського обліку. В Україні такими суб'єктами є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державний комітет статистики України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України та інші державні органи.

Дорадчим органом при Міністерстві фінансів України є Методологічна рада з бухгалтерського обліку, до компетенції якої згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" входять:

- організація розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

- удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

- методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;

- розробка рекомендацій щодо удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Ідентифікація об'єктів обліку за його напрямами (як у просторі, так і в часі) визначає інший аспект облікового процесу, що відбиває його внутрішню структуру за паралельними складовими. У практиці господарської діяльності бюджетних установ і організацій визначено таку загальну сукупність об'єктів обліку:

необоротні активи;

запаси;

грошові кошти;

розрахунки;

зобов'язання за векселями та кредитами;

доходи;

видатки;

власний капітал.

Отже, до об'єктів організації бухгалтерського обліку, як за етапами облікового процесу, так і за його напрямами, належать:

облікові номенклатури;

носії облікової інформації;

рух носіїв облікової інформації;

інформаційне забезпечення облікового процесу;

технічне забезпечення облікового процесу.

Отже, до об'єктів організації бухгалтерського обліку як виду діяльності в колективному та індивідуальному планах належать:

структура апарату бухгалтерської служби;

кількість працівників облікового підрозділу установи, організації;

система зв'язків між відділами бухгалтерської служби, працівниками - виконавцями окремих функцій стосовно облікового процесу та бухгалтерською службою установи чи організації;

функціональні обов'язки працівників бухгалтерської служби на чолі з її керівником;

нормативи часу на виконання окремих облікових операцій;

ергономічне забезпечення праці обліковців;

соціальне їх забезпечення;

мотиваційне забезпечення діяльності обліковців;

організаційно-правове забезпечення обліку.

1.3 Завдання обліку і користувачі облікової інформації

Призначення бухгалтерського обліку полягає у впорядкуванні вхідних даних про факти господарського життя та формування облікової інформації відповідно до потреб управління. Таке призначення визначається інформаційними потребами користувачів облікової інформації. Бухгалтерський облік надає найбільшу частину економічної інформації для управлінців, фінансистів, економістів, юристів, власників, інвесторів, банкірів, тобто учасникам ділових відносин.

Завдання бухгалтерського обліку:

- отримання точної та своєчасної інформації про наявність та рух всіх видів ресурсів підприємства;

- достовірне і точне визначення фінансових результатів діяльності підприємства і його рентабельності;

- постійний контроль за ефективним і раціональним використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів підприємства.

- якісні складові та своєчасне подання фінансової звітності.

Всі завдання бухгалтерського обліку виконуються одночасно, оскільки вони взаємопов'язані і обумовлені вимогами управління господарською діяльністю.

Виконання розглянутих завдань зумовлює важливу роль бухгалтерського обліку в системах інформації та управління підприємством. Досить часто до завдань бухгалтерського обліку відносять ще й ряд інших. Проте вони, як правило, є похідними від зазначених і деталізують їх. Зміст даного завдання реалізується в умовах панування в державі розвиненого ринку цінних паперів. Бухгалтер, складаючи звітність, класифікує результати господарської діяльності, рівень яких впливає на вартість акцій підприємства і подальші напрямки вкладання інвестицій.

Бухгалтерський облік в певній мірі задовольняє власника в частині виконання перших двох завдань: збереження майна та надання інформації для прийняття управлінських рішень. Проте головним і невирішеним завданням на сьогодні залишається об'єктивність розподілу прибутку підприємства, створеного працею працівників. За часів соціалізму проголошувалося, що облік має суспільне значення, що він використовується в інтересах усіх членів суспільства, є загальнонародним цілям, має всенародний характер і використовується для залучення трудових мас до управління підприємством. Якщо в умовах соціалізму прибуток розподілялася державою попередньо - у виробничо-фінансовому плані, то на сьогодні такий план відсутня. У такій ситуації досить складно оцінювати значення бухгалтерського обліку таких підприємств для суспільства. Якщо за часів СРСР існувала можливість зведення облікової інформації за 15 теперішніми пострадянськими державами, то на сьогодні це неможливо навіть для однієї країна-учасниці або галузі. І потрібно це власнику підприємства для того, щоб ніхто не знав, скільки насправді заробляє підприємство, скільки воно платить працівникам і суспільству, скільки залишається прибутку у власника.

Виконуючи свої завдання, бухгалтерський облік, є сполучною ланкою між суб'єктами, які здійснюють управління господарською діяльністю підприємств, та особами, які приймають рішення про інвестування коштів, регулюють бюджетні відносини і тому подібне. Тому бухгалтерський облік треба розглядати, як з точки зору бухгалтера, так і з позиції користувачів його інформації. Формуючи показники звітності, бухгалтер повинен знати, які відомості і в яких розрізах необхідні і корисні для управління і, відповідно, передбачати їх відображення у звітності.

Користувачами облікової інформації є юридичні та фізичні особи, зацікавлені в інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства. Інформація повинна надаватися відповідним користувачам в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Інформаційні потреби розглянутих користувачів визначають завдання і функції бухгалтерського обліку, а, отже, вимагають його відповідної організації. У той же час, інтереси розглянутих користувачів можуть бути різноманітними і суперечити один одному.

Основними користувачами облікової інформації є власник і управлінці, які мають найбільший доступ до неї. Бухгалтер або бухгалтерська служба, у свою чергу, виступають одночасно і користувачем, і суб'єктом ведення бухгалтерського обліку.

Слід зауважити, що на великих і середніх підприємствах власник може виступати як в ролі акціонера, так і в ролі засновника. Реально управління власністю забезпечують менеджери, які в більшості випадків є найманими особами. Віддаленість на підприємствах функцій володіння і управління можуть викликати ситуацію, коли менеджери дотримуються власної лінії поведінки, яка передбачає максимальне збільшення власного добробуту при мінімальному ризику.

В одному з підручників з управлінського обліку зазначається: "Мета фірми - примножувати капітал її власників, мета людини - збільшити цінність свого матеріального і духовного благополуччя.

Тому, навіть якщо власники ставлять за мету досягнення максимального прибутку, вони не завжди можуть змусити управлінців (менеджерів) підприємства діяти лише в їх інтересах. У такому випадку саме бухгалтерський облік може забезпечити захист інтересів власника.

3 метою забезпечення інформаційних запитів різних бухгалтерський облік, як єдина цілісна система, може складатися з підсистем фінансового управлінського та податкового обліку. Необхідність розділення єдиної системи обліку на підсистеми зумовлена зростаючим конфліктом економічних інтересів власників, менеджерів, найманих працівників, державних органів. Так, надання інформації для зовнішніх користувачів відбувається через підсистему фінансового обліку, конфіденційної інформації, для внутрішніх користувачів - управлінського обліку.

Залежно від категорії користувачів і їхніх потреб в інформації про діяльність підприємства, відомості, які формуються на виході системи бухгалтерського обліку, набувають відповідний характер і відрізняються за змістом, формою і порядком подання.

Поділ бухгалтерського обліку на види (підсистеми) або виділення самостійних облікових систем є однією з сучасних проблем теорії бухгалтерського обліку. Виходячи з наявності різних інтересів користувачів облікової інформації, сьогодні на практиці підприємства змушені організовувати для забезпечення відповідних інформаційних потреб три окремих підсистеми обліку: для оподаткування, управління, акціонерів або інвесторів.

Бухгалтерський фінансовий облік. Ведення фінансового обліку є обов'язковим для всіх підприємств. Фінансовий облік фіксує інформацію про господарську діяльність, зокрема, про фінансові результати підприємства, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фінансування тощо. Бухгалтерський фінансовий облік призначений для складання фінансової звітності і орієнтований, в першу чергу, на зовнішніх користувачів. Користувачами інформації фінансового обліку є, перш за все, зовнішні користувачі, тобто податкові органи, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники та покупці, потенційні інвестори, і тому подібне і внутрішні - управлінський персонал, керівники підрозділів, працівники.

На практиці фінансовий облік є процесом узагальнення інформаційних даних та їх надання у формі фінансової звітності зовнішнім користувачам. Тобто фінансовий облік не є окремою системою з самостійним процесом документування та реєстрації. Він використовує інформацію з бухгалтерських рахунків, узагальнюючи її, а тому більш правильним буде говорити про фінансову звітність, а не обліку. Фінансова звітність подається або на біржу, або комісії з цінних паперів, які є посередниками при наданні акціонерам, інвесторам зведених даних. Зазначені органи повинні аналізувати звітність і формувати зведені показники, як за окремими підприємствами і галузями, так і за регіонами. Формування показників, призначених для потенційних інвесторів, які зацікавлені в умовах вкладення капіталу, - це макрорівень, а не бухгалтерський облік конкретного підприємства.

Фінансова звітність складається відповідно до вимог законодавства та інших нормативних документів, підлягає оприлюдненню і не становить комерційну таємницю підприємства.

Бухгалтерський управлінський облік. Бухгалтерський управлінський облік спрямований, перш за все, на визначення та вивчення факторів, обставин і умов, які впливають на господарську діяльність підприємства. Він трактується як процес виявлення вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі "інформації, яка використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю, всередині підприємства і для забезпечення раціонального використання ресурсів.

1.4 Нормативне регулювання організації обліку на підприємстві

Під обліковим законодавством розуміють сукупність правових актів та окремих обліково-правових норм, які регулюють бухгалтерський облік. Система такого законодавства поділяється на закони та підзаконні акти. Основним нормативним актом з бухгалтерського обліку є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який забезпечує одноманітність обліку майна, зобов'язань, господарських операцій, складання і надання користувачам необхідної достовірної інформації про майновий стан підприємств, їхні доходи і витрати. Він встановлює єдині правові і методологічні засади організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні. Закон закріплює методологічні основи збирання, реєстрації й узагальнення інформації, що здійснюється шляхом суцільного, безперервного документування всіх господарських операцій.

Під законними нормативними актами Міністерства фінансів, які регламентують бухгалтерський облік, є національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Рівні державного регулювання бухгалтерського обліку в Україні наведено на рис. 1.4.

Рис. 1.4 Структура державного регулювання бухгалтерського обліку в Україні

Усі нормативні й методичні регламенти та положення з метою правильного використання в практичній діяльності класифікуються за різними ознаками.

За ознакою обов'язкового застосування організаційні документи поділяються на обов'язкові (Закон про бухгалтерський облік, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку тощо) і внутрішні документи підприємства.

За ознакою конкретизації розрізняють типові й індивідуальні документи.

За сферою застосування організаційні документи, залежно від їх поширення на об'єкти організації обліку поділяються на такі, що регламентують види робіт, - обліковий процес (графіки, стандарти), роботу апарату управління (положення про відділи, посадові інструкції тощо), обліковий процес і роботу апарату управління одночасно (методичні вказівки з ведення обліку в умовах його автоматизації).

З позицій поширення на елементи організаційної структури організаційні документи поділяються на загальнооб'єктні - такі, що поширюються на всі елементи організаційної структури підприємства, - як, наприклад, статут або положення про підприємство, та внутрішньооб'єктні - такі, що поширюються на окремі функціональні підрозділи і служби, а також посадові - такі, що регламентують діяльність посадових осіб (посадові інструкції), та часткові - такі, що регламентують діяльність певної частини, етапу робіт, процесів.

Кожне підприємство самостійно встановлює правила організації, методології і ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

При використанні загальних і галузевих положень та інструкцій на кожному підприємстві чи в установі індивідуально розробляють нормативні документи, які регламентують діяльність окремих облікових працівників. Це, здебільшого, положення про бухгалтерію та посадові інструкції. У Положенні про бухгалтерію наводяться її структура, завдання, функції, права і відповідальність. У типовій структурі Положення про бухгалтерію мають обов'язково бути назва підрозділу, загальні положення, мета, організаційна структура, завдання, функції. Крім того, у Положенні мають бути визначені права, відповідальність та взаємовідносини з іншими функціональними підрозділами, порядок стимулювання, розширення, реорганізації або ліквідації.

Посадові інструкції розробляють на кожну посадову особу бухгалтерії - головного бухгалтера, його заступника, бухгалтера з обліку виробничих запасів, бухгалтера з обліку розрахунків з оплати оплати праці тощо. У типовій структурі посадової інструкції обов'язковими є назва посади, загальні положення, мета, завдання, обов'язки, права і відповідальність, взаємозв'язок з іншими посадовими особами, критерії оцінки виконання обов'язків, оклад, премії, порядок призначення, звільнення з посади, переведення на іншу посаду тощо.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, які використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення та систематизації інформації.

Перелік документів має бути затверджено наказом або розпорядженням керівника підприємства про організацію облікової роботи, до нього можуть входити:

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку, який містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог вчасності і повноти обліку та звітності;

- форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачено типових форм первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

- порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

- правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

- порядок контролю за господарськими операціями;

- обов'язки головного бухгалтера;

- інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

У розвинутих країнах на великих підприємствах та в транснаціональних корпораціях обов'язково діє система внутрішніх стандартів і правил обліку. Звичайно вони містяться в таких документах:

- operating policy (OP) - господарська політика;

- procedure manual (РМ) - процедури обліку господарських операцій;

- accounts definitions (AD) - - опис плану рахунків компанії;

- instruction for entries (IE) - - інструкція, яка визначає для кожного рахунка операції, які на ньому відображаються;

- standard balance sheet (BS) - формат і опис балансового звіту;

- standard profit&loss (P&L) - формат і опис звіту про прибутки та збитки.

Сучасне законодавство України не приділяє належної уваги використанню обчислювальної техніки у сфері бухгалтерського обліку. Проте Закони України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про авторське право і суміжні права", а також "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" містять мінімально необхідну юридичну базу для ведення бухгалтерського обліку за допомогою комп'ютерної техніки. Зазначені нормативні акти встановлюють базові вимоги до застосування обчислювальної техніки та визначають правовий статус програмного забезпечення, хоча багато положень юридично не закріплено в законодавстві. З одного боку, це добре, оскільки надає великі можливості для вдосконалення облікової системи. З іншого боку, це створює широкий простір для помилкових рішень.

1.5 Інформаційне та технічне забезпечення облікового процесу

Будь який процес у філософському розумінні передбачає послідовність змін у явищах та подіях. У технологічному процесі предмети праці перетворюються на готовий продукт.

Облік також можна розглядати як технологічний процес, де з вхідних даних у результаті обробки та переробки дістають вихідну продукцію у формі показників на основі яких приймаються управлінські рішення.

Як технологічний процес не може існувати без забезпечення предметами та засобами праці, так і обліковий процес не може існувати без відповідного забезпечення, тому визначення складових забезпечення облікового процесу є актуальним питанням організації обліку. Особливо слід звернути увагу на це питання в умовах переходу на застосування міжнародних стандартів, передбачене статтею 121 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Незважаючи на те, що бухгалтерський облік досить часто визначають як інформаційну систему, яка вимірює, обробляє і передає інформацію про господарюючий суб'єкт, він сам потребує інформаційного забезпечення, насамперед нормативного.

Діюча в Україні система регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності забезпечила створення певної системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку взагалі і управлінського обліку зокрема, яка представлена п'ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів.

На першому рівні системи нормативно-правового регулювання обліку Закони України, тобто нормативно-правові акти вищої юридичної сили.

На другому рівні - нормативні акти Кабінету Міністрів України, інших урядових органів, що встановлюють принципи, які необхідно використовувати під час розробки положень третього й четвертого рівнів.

Третій рівень представлений національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку з окремих тем і напрямів та іншими нормативно-правовими документи з бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що затверджуються Міністерством фінансів України.

На четвертому рівні складаються рекомендації з організації й ведення управлінського бухгалтерського обліку окремих видів активів, зобов'язань, інших господарських операцій Мінфіном і іншими органами, що розробляються і затверджуються на основі П(С)БО з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності.

На п'ятому рівні власником (керівником) підприємства приймаються рішення щодо організації управлінського бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, на підставі попередніх чотирьох пакетів документів нормативно-правового забезпечення. Саме на цьому рівні необхідно приділяти належну увагу забезпеченню облікового процесу підприємства.

В обліковому процесі предметами праці є інформація (первинна або проміжна), яка підлягає переробці на результативну. Особливістю облікового процесу є те, що предмети його праці утворюються в самому технологічному процесі як первинні документи, а саме носії даних. Організація управлінського бухгалтерського обліку як певний напрям діяльності людей виробляють інформацію (продукт праці), котра має свою технологію виготовлення, зумовлену об'єктом праці, цілями та завданнями.

Центральними складовими процесу вироблення інформації є збір, обробка, передача й видача інформації. Означений процес як сукупність робіт передбачає виконання, з одного боку, різних операцій, а з іншого - різних видів методичних і технічних прийомів. Усі вони визначають технологію організації управлінського обліку, котра має бути організована як у часі, так і в просторі.

Отже, без інформації існування облікового процесу неможливе, тому однією із складових облікового забезпечення є інформаційне забезпечення.

Інформаційне забезпечення - це сукупність вхідних даних, система їх обробки й одержання необхідної інформації. Важливо відмітити, що в умовах запровадження міжнародних стандартів роль інформаційного забезпечення значно зростає, так як бухгалтерам необхідна інформація щодо особливостей ведення обліку за міжнародними стандартами. Крім нормативно-методологічної бази з ведення бухгалтерського обліку в його організації широко використовується і позаоблікова інформація. Найбільший обсяг позаоблікової інформації використовується при розробці пропозицій з прийняття стратегічних управлінських рішень. До позаоблікової інформації, яку використовує система управлінського обліку належать:

- соціальна інформація;

- екологічна інформація;

- різноманітна технічна і технологічна документація тощо.

Інформацію для забезпечення системи бухгалтерського обліку отримують з багатьох джерел (семінари, відвідування бібліотеки, підписка на періодичні видання, тощо).

Всі способи інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку мають право на існування. У питаннях створення відділів інформатизації та автоматизації документообігу бухгалтерської служби є багато недоречностей та недоліків, які гальмують розвиток системи інформаційного забезпечення управлінського бухгалтерського обліку, що знижує ефективність нових та новітніх інформаційних технологій. Серед них слід виділити такі:

- використання різноманітних програмних засобів як нових, так і застарілих, значно ускладнює обслуговування інформаційної системи та знижує ефект її впровадження;

- усунення окремих недоліків різноманітних програмних засобів може перейти в повсякденну проблему, що потребує створення засобів моніторингу стану всієї інформаційної мережі;

- відсутність нормативної бази для регулювання автоматизованої форми обліку на вітчизняному рівні.

Однак, використанням одного способу обмежуватись не слід, адже кожен спосіб має як переваги, так і недоліки. Визначальними факторами при виборі способів отримання інформації є її ціна, своєчасність та повне задоволення вимог облікового процесу.

На сьогодні не менш важливим є технічне забезпечення управлінського обліку.

Потік інформації настільки великий, що без технічних засобів не можлива її швидка обробка та своєчасність прийняття управлінських рішень. Технічне забезпечення - це комплекс технічних засобів і методів, які становлять відповідну основу функціонування бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. Елементами технічного забезпечення обліку є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна документація, персонал. Невід'ємною складовою забезпечення облікового процесу на сьогоднішній день є також програмне забезпечення.

Потік інформації настільки великий, що без технічних засобів не можлива її швидка обробка та своєчасність прийняття управлінських рішень.

Останнім часом обчислювальна техніка перетворилась на визначальний фактор організації обліку. Програмне забезпечення автоматизованої інформаційної системи обліку являє собою сукупність програм, призначених для розв'язання на базі обчислювальної техніки задач обліку, контролю й аудиту та інструктивно-методичних матеріалів щодо їх застосування. Застосування комп'ютерних технологій дозволяє прискорити обробку облікової інформації та передачу її за всіма напрямками.

Поряд з обліковою інформацією з допомогою комп'ютерної техніки можна отримувати оперативно і вчасно всю інформацію для забезпечення системи бухгалтерського обліку, а тому однією з вирішальних складових матеріально-технічного забезпечення управлінського обліку є його комп'ютеризація і програмне забезпечення. В умовах швидкого розвитку технології не можна забувати про інтенсивність праці та навантаження на облікових працівників. Тому для якісної організації обліку важливим компонентом також являється ергономічне забезпечення.

Ергономічне забезпечення - це сукупність методів та засобів, які призначені для вибору оптимальних умов для роботи облікового працівника.

Математичне забезпечення системи обліку являє собою сукупність засобів та методів, які дозволяють будувати економіко-математичні моделі і алгоритми задач обліку.

Правове забезпечення - це сукупність норм, виражених у нормативних актах, які встановлюють та закріплюють організацію системи обліку.

Лінгвістичне забезпечення системи обліку - це сукупність термінів, мовних засобів, а також правил формування облікових даних із ціллю ефективної роботи та обміну інформацією.

Отже, основними складовими забезпечення організації облікового процесу управління підприємством є інформаційне, технічне, програмне та ергономічне забезпечення обліку. Крім того, в ході організації обліку, необхідно звертати увагу на математичне, правове та лінгвістичне забезпечення. Визначені основні складові забезпечення облікового процесу стосуються всіх суб'єктів господарювання. Не залежно від вибраної форми організації та ведення обліку функціонування облікового процесу на кожному етапі неможливе без належного його забезпечення, тому в подальшому необхідно визначити особливості забезпечення облікового процесу на кожному його етапі.

1.6 Види відповідальності бухгалтерів за організацію облікового процесу на підприємстві

У порядку, встановленому законами України, бухгалтер несе дисциплінарну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Дисциплінарна відповідальність бухгалтера така, як і будь-якого громадянина. Згідно з Кодексом законів про працю України (далі - КЗпПУ), ст. 147, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів покарання:

1) догана;

2) звільнення.

КзпПУ передбачено (ст. 148), що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Кодексом України про адміністративні правопорушення у ст. 9 визначено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 24 передбачає, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) платне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

Кримінальна відповідальність передбачена за вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке має характер злочину. Вона визначена Кримінальним кодексом України (далі - ККУ). Підставою для порушення кримінальної справи, пов'язаною з діяльністю бухгалтера, є:

а) ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

б) зловживання владою як службовим становищем, службові підроблення та недбалість. Розмір кримінальної відповідальності залежить від суми податків, що приховуються від оподаткування, а також від розміру завданої шкоди громадянам або юридичним особам.

Стаття 212 ККУ передбачає, що за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот НМДГ або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 364 ККУ передбачає покарання за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує НМДГ.

Тяжкими наслідками, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують НМДГ.

Службове підроблення - внесення службовою особою завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, складання та видача за відомо неправдивих документів. За дії щодо підроблення документів, що завдали шкоди у розмірі від 100 до 250 НМДГ передбачено штраф до 50 НМДГ або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За дії щодо підроблення документів, що призвели до тяжких наслідків у розмірі від 250 НМДГ і більше, передбачено позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Службова недбалість - невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду правам, які охороняються законом, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

До осіб, дії яких через службову недбалість завдали істотної шкоди у розмірі від 100 до 250 НМДГ, може бути застосовано штраф від 50 до 150 НМДГ або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

До осіб, дії яких через службову недбалість спричинили тяжкі наслідки у розмірі від 250 НМДГ і більше, може бути застосовано покарання позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від 100 до 250 НМДГ або без нього.

Розділ 2. Організація обліку коштів на рахунках в банку на ПОСП «Колос»

2.1 Організаційна характеристика та оцінка економічного стану і розвитку підприємства

ПОСП «Колос» - приватно-орендне сільськогосподарське підприємство. Порядок формування та розмір Статутного капіталу Підприємства, порядок зміни розміру Статутного фонду визначається Статутом Підприємства.

Підприємство, засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі і майна засновника Підприємства та орендованих майна і землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.

Основною метою Підприємства є виробництво с/г продукції, її переробка і реалізація, інші види діяльності Підприємства для отримання прибутку та задоволення потреб його засновника на основі раціонального використання землі, інших природних ресурсів і виробничо-ресурсного потенціалу.

Предметом діяльності є:

- виробництво, заготівля, переробка, зберігання, транспортування і реалізація с/г продукції;

- закупівля сільськогосподарської продукції, матеріальних цінностей, в тому числі у населення за готівку, або шляхом товарообміну на взаємно вигідних умовах;

- інші види діяльності, які не заборонені чинним законодавством.

За даними підприємства можна зробити аналіз ресурсного потенціалу (табл. 2.1)

Таблиця 2.1 Аналіз ресурсного потенціалу СТОВ «Світанок»

№п/п	Показники	2011	2012	2013	Відхилення 2014р. Від 2012р.
1	Матеріальні ресурси	34	30	30	-4
2	Нематеріальні ресурси	-	-	-	-
3	Трудові ресурси	1	9	23	22
4	Фінансові ресурси	-	12	58,1	-

За показниками таблиці видно, що матеріальні ресурси зменшились на 4 тис. грн., трудові ресурси збільшились на 22 чол.

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання дуже потрібна як для його керівництва і власників, так і для партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку. Під час здійснення виробничо-господарської діяльності перед підприємством постає безліч різноманітних завдань, успішне вирішення яких визначає стабільність та міцність його фінансово-економічного стану, що відображає ефективність здійснюваних операцій, фінансову незалежність і платоспроможність.

Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Оскільки точка беззбитковості відповідає обсягу продажів продукції, починаючи з якого її випуск повинен приносити прибуток, розрахований для її досягнення обсяг продажів (випуску) зіставляється із проектною потужністю створюваного підприємства.

Аналіз беззбитковості проекту дозволяє виявити залежність розміру прибутку від визначальних факторів: обсягу продажів, зміни ціни продукції, видатків на будівництво підприємства цін на сировину і т. і. Ця інформація з урахуванням бажаного інтервалу значень цін продажу, видатків підприємства і ті. може використовуватися для оцінки інвестиційного проекту й інвестиційного ризику. Розглянемо витрати на рослинництво і тваринництво та визначимо точку беззбитковості.

Таблиця 2.2 Аналіз витрат на рослинництво

№ п/п	Статті витрат	Зернові культури
		кількість	в тому числі
			рослинництво
1	Витрати на оплату праці	290.2	290.2
2	Насіння та посадковий матеріал	785	785
3	Мінеральні добрива	1078	1078
4	Електроенергія	64,9	64,9
5	Пальне і мастильні матеріали	895	895

За показниками таблиці розраховуємо точку беззбитковості.

Рис. 2.1 Графік точки беззбитковості

З графіку точки беззбитковості можна зробити висновок, що кількість понесених витрат на виробництво в загальному дорівнює витратам, понесених на рослинництво.

2.2 Особливості облікової політики підприємства

Поріг суттєвості щодо окремих об'єктів обліку. Для визначення суттєвості окремих операцій об'єктів обліку, що відносяться до активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства, за орієнтований поріг суттєвості приймається величина у 5 відсотків від підсумку відповідно всіх активів, всіх зобов'язань і власного капіталу.

Для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат орієнтованим порогом суттєвості рекомендується величина, що дорівнює 2 відсоткам чистого прибутку (збитку) підприємства.

Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості.

Облік необоротних активів. До основних засобів рекомендується відносити матеріальні активи, очікуваний термін корисного використання яких складає більше 1 року та вартість якого (без ПДВ) більша 1000 грн. за одиницю.

Нарахування амортизаційних відрахувань по основних засобах рекомендується здійснювати двома методами:

- за податковим методом здійснюється відповідно до норм та методів, передбачених статтею 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- за прямолінійним методом відповідно до пункту 29 П(С)БО 7.

При застосуванні прямолінійного методу, річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Переоцінку об'єктів основних засобів здійснювати, у випадках якщо залишкова вартість такого об'єкту істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (відповідно до пункту 16 П(С)БО 7). Рекомендується проводити переоцінку основних засобів, якщо їх залишкова вартість більш ніж на 10 відсотків відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.