Фінансова звітність та використання її показників в управлінні підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Інтеграція України в світову економічну систему, розвиток ринкових відносин стали підставою для широкого використання фінансової інформації з метою підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання. За цих умов для обґрунтування своїх рішень як вітчизняні, так і іноземні інвестори потребують достовірної інформації про майновий та фінансовий стан підприємства, а також результати його діяльності відповідно до прийнятих в міжнародній практиці основ ведення бухгалтерського обліку.

У зв'язку із цим за останні роки в Україні були зроблені суттєві кроки у даному напрямку: прийнятий Закон Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, затверджені Міністерством фінансів України відповідні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку і новий План рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій [1, с. 3].

Бухгалтерська фінансова звітність в умовах ринкових відносин - це реальний засіб комунікації, з допомогою якого менеджери різних рівнів знаходять порозуміння між собою, визначаючи стратегію і тактику розвитку підприємства, його місце на ринку серед конкурентів.

Бухгалтерська фінансова звітність підприємства використовується для встановлення його реальних активів, рівня ліквідності, оцінки платоспроможності, розробки заходів щодо подальшого розвитку та зміцнення фінансового стану. Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб'єктів ринку в підготовці та прийняті управлінських рішень.

Вивчення фінансової звітності підприємства - необхідна складова фінансового аналізу. Для багатьох учасників ринкових відносин, фінансова звітність являється головним доступним джерелом економічної інформації про господарюючого суб'єкта, яка формується на мікрорівні. Різних користувачів фінансової інформації по різному цікавлять її дані, проте існують загальні підходи до аналізу звітності.

У результаті аналізу фінансової звітності підприємства отримується як поточний фінансовий стан підприємства так і прогнозовані в перспективі параметри фінансового стану підприємства.

Оцінку фінансової звітності розглядали такі вчені як Ковальов В.В., Бородіна О.І. та інші. Також це питання розглядається в статтях, надрукованих в періодичних видання економічного спрямування, таких авторів як Пернарівський О.В., Суржин В.Г. та інші.

Досліджуване питання розглядається в теоретичному і практичному аспектах. До позитивних моментів слід віднести оцінку показників не тільки статистичної платоспроможності на визначений момент часу, а й оцінку показників динамічної платоспроможності у динаміці.

Вибір теми і цільова спрямованість дослідження обумовлені теоретичною і практичною значимістю бухгалтерської звітності та недостатній рівень її дослідження для потреб ефективного управління.

Метою дослідження дипломної роботи є проведення аналізу фінансової звітності та використання її показників в управлінні підприємством на прикладі досліджуваного підприємства.

Тому, основними завданнями аналізу фінансової звітності та використання її показників в управлінні підприємством, є

- загальне оцінювання складу та призначення фінансової звітності підприємства;

- виявлення змін в якісних характеристиках та принципи підготовки фінансової звітності;

- характеристика фінансово - господарської діяльності підприємства та постановки обліково-аналітичної роботи;

- розкриття змісту та методики складання Балансу підприємства;

- структура та порядок складання Звіту про фінансові результати;

- зміст та методика складання Звітів про власний капітал та рух грошових коштів і Приміток до річної фінансової звітності;

- формування показників фінансової звітності із застосуванням комп'ютерних технологій;

- використання даних фінансової звітності для:

- аналізу показників ліквідності та платоспроможності;

- оцінки фінансової сталості підприємства;

- аналізу ділової активності та рентабельності діяльності підприємства;

- шляхи покращення фінансового стану ВАТ «Овруцький хлібозавод», Житомирської обл., м. Овруч.

Суб'єктом досліджування є Відкрите акціонерне товариство „Овруцький хлібозавод” (надалі ВАТ „Овруцький хлібозавод”). Місце знаходження ВАТ „Овруцький хлібозавод”: Житомирська обл., м. Овруч, вул. Налепки - Репкіна,10.

Об'єкт дослідження - це методика складання фінансової звітності підприємства.

Досліджуване підприємство створене з метою здійснення підприємницької діяльності, вирішення економічних і соціальних потреб та з метою сприяння розвитку в Україні ринкових відносин,насичення ринку товарами народного споживання та отримання прибутку в інтересах акціонерів Товариства,а також його працівників.

Слід зазначити, що обрана тема є актуальною на даний час, бо при переході до ринкової економіки на керівництво підприємства покладається велика відповідальність за правильність прийняття управлінських рішень на підприємстві, ефективне використання ресурсів підприємства, за своєчасне погашення боргів та задоволення платіжних вимог постачальників, повернення кредитів і позик, своєчасну видачу заробітної плати працівникам підприємства та своєчасну сплату платежів до бюджету.

В умовах ринкової економіки аналіз фінансового звітності підприємств і організацій набуває актуального значення. Ринкова економіка обумовлює необхідність розвитку фінансового аналізу в першу чергу на мікрорівні - тобто на рівні окремих підприємств, тому що саме підприємства складають основу ринкової економіки. В сучасних економічних умовах діяльність кожного суб'єкта господарювання є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, що зацікавлені у результаті його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації названі особи прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього служить аналіз фінансової звітності, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні та зовнішні відносини об'єкта, що аналізується: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і доходність діяльності, перспективи розвитку, а потім за його результатами прийняти обґрунтовані рішення. Сучасний аналіз фінансової звітності в Україні має деякі відмінності від аналізу фінансово-господарської діяльності за кордоном. Це зумовлено тим, що формування ринкових відносин в Україні, на відміну від країн Заходу, розпочалося значно пізніше.

При проведенні дослідження використовувати розробки вітчизняних і зарубіжних економістів, законодавчі акти України, інструктивний матеріал, який регламентує порядок оцінки та складання фінансової звітності.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Мета, склад та призначення фінансової звітності підприємства

Фінансова-економічна теорія та практика містить багатий спектр прийомів, методів та моделей фінансового аналізу, аналітично-оціночних показників, які можна класифікувати за різними ознаками. Основною метою аналітика на початковому етапі процесу аналізу діяльності будь-якого об'єкту є визначення мети, періодичності фінансового аналізу, і відповідно до цього вибір комплексу аналітично - оціночних показників: показників оцінки майнового стану підприємств, прибутковості, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості й стабільності, рентабельності, ділової активності та ін. [15, с. 24-25].

У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. За допомогою звітності можна об'єктивно оцінити внутрішні та зовнішні відносини об'єкта, що аналізують: охарактеризувати достовірність звітності та його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, за його результатам прийняти обґрунтовані управлінські рішення.

Бухгалтерська звітність має велике значення як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів. Вона використовується менеджерами підприємства та органами управління як вихідна інформація для управління виробництвом і окремими процесами. Разом з тим звітність має велике значення для визначення статистичних даних у цілому при визначенні підсумків роботи країни за певний період

За П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (пункт 3) визначено такі види звітності []:

Бухгалтерська звітність - це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства.

Тобто інформація, яка подається бухгалтерією підприємства користувачам, повинна бути:

- повною;

- правдивою;

- неупередженою.

Слід зазначити, що фінансова звітність має задовольняти потреби і тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх інформаційних потреб. Інформація, наведена у фінансових звітах стає зрозумілою та прийнятною для користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам. Система вимог до складання фінансової звітності зображена на рисунку 1.1.

Критерій повноти фінансової звітності полягає в тому, що крім затверджених форм звітності до них додаються ще й примітки, a яких розшифровуються окремі показники і додаються ще й примітки, в яких розшифровуються окремі показники і подається додаткова інформація.

Критерій правдивості фінансової звітності полягає в тому, що інформація, яка відображається у фінансовій звітності, базується на даних бухгалтерського обліку, які створюються на підставі первинних документів, складених під час здійснення господарських операцій або безпосередньо після її закінчення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Система вимог до фінансової звітності

Критерій неупередженості фінансової звітності полягає в наданні інформації про доходи, витрати, прибуток і збиток від діяльності підприємства, яка б допомогла прийняти тільки правильні управлінські рішення.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про рух грошових коштів - звіт,який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звітним періодом до складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Фінансова звітність підприємства не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу та володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- забезпеченості зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства та інших рішень.

Складові частини фінансової звітності є взаємозв'язаними, взаємодоповнюючими, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же господарський операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін, що дає можливість провести ретроспективний та перспективний аналіз діяльності материнської компанії (табл.1.1).

Розкриття - надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [53].

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Таблиця 1.1 Призначення компонентів фінансової звітності

Форми звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства. Прогнозування майбутніх потреб у позиках
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогнозування змін економічних ресурсів, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому. Оцінка та прогноз прибутковості діяльності підприємства, структури доходів та витрат
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Примітки до консолідованої фінансової звітності	Обрана облікова політика Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз облікової політики ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Отже, визнання будь-якої статті проводиться з тією метою, щоб можна було відобразити цю статтю у певній формі звітності підприємства. Тобто, якщо стаття відповідає критеріям визнання, її можна відображати у бухгалтерському обліку.

Зміст звітності повинен бути таким, щоб наведені дані за своєю структурою і поданням були зрозумілі не тільки для бухгалтерів, економістів, а й для зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори, працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Вони використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації.

Зовнішні користувачі - це ті підприємства чи фізичні особи, які мають певні фінансові інтереси й зацікавлені в інформації про підприємство;

- засновники учасники (інвестори) - це особи, які внесли свій капітал при створені підприємства, вони стурбовані ризиком, притаманним інвестиціям і доходом від цих інвестицій; акціонери зацікавлені в інформації, що дозволяє їм оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди;

- органи до сфери управління якого належить підприємство потребує інформації про реалізацію головної мети створення підприємства і його місце серед інших аналогічних суб'єктів господарювання;

- органи державного контролю і регулювання зацікавлені в інформації з метою визнання податкової політики та використання інформації як основи статистичних даних про національний дохід та формування макроекономічних показників;

- банківські та кредитні установи потребують інформації про фінансовий стан, ефективність діяльності для оцінки ризиків при наданні кредитів та впевненості в тому, що їх позики та відсотки з них будуть своєчасно і в повній сумі повернуті;

- постачальники та інші кредитори зацікавлені в повній інформації, яка дозволила б їм визначити, чи своєчасно і в повній сумі буде погашатися заборгованість;

- клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках коли вони залежать від підприємства або мають довгострокові угоди з ним на отримання необхідних товарів чи послуг;

- громадськість через показники фінансової звітності оцінює внесок підприємства у місцеву економіку, можливість забезпеченості зайнятості населення тощо;

- аудитори (зовнішні) потребують інформації для підтвердження її реальності і відповідності П(С)БО;

- конкуренти через інформацію з фінансової звітності здійснюють пошук слабких ланок підприємства з метою підриву його репутації на ринку товарів і послуг.

Внутрішні користувачі - це керівники, управлінський персонал і працівники підприємства;

- керівники підприємства та інший управлінський персонал потребують інформації, щоб визначитися зі стратегією і тактикою бізнесу, головними напрямами розвитку підприємства, нівелюванням слабких та посиленням сильніших сторін в його діяльності та здійсненням ефективного контролю;

- працівники підприємства зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості підприємства, на яких вони працюють, вони також зацікавлені інформацією, яка дозволяє їм оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, зайнятість на майбутнє та пенсію;

- профспілки зацікавлені в інформації про дотримання роботодавцями законодавства про працю з метою захисту працівника;

- працівники бухгалтерії, фінансисти, економісти використовують дані фінансової звітності за попередній період для заповнення окремих показників звітності за звітний період, а також здійснюють аналіз показників для підготовки Приміток до звітності та її оприлюднення.

Таким чином, звітність підприємств надає зовнішнім і внутрішнім користувачам корисну, повну, правдиву та неупереджену інформацію про майновий і фінансовий стан підприємства, його фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період.

1.2 Якісні характеристики та принципи підготовки фінансової звітності

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність підприємства є основним джерелом інформації про його майно і фінансовий стан, яка необхідна для прийняття дієвих управлінських рішень. Тому звітність повинна відповідати певним якісним характеристикам.

Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з яких є: зрозумілість, доречність, достовірність, порівнянність показників, точність звітності, повнота, своєчасність подання звітності, простота і якість звітності, доступність і гласність звітності, неперервність, раціональність, економічність та дієвість звітності.

Суттєвою якісною характеристикою інформації, що подається у фінансових звітах, є її зрозумілість для користувачів. З цією метою припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку і прагнуть вивчати інформацію з достатньою ретельністю. Проте інформація про складні поняття, які мають бути включені до фінансових звітів у зв'язку з їх доречністю для прийняття економічних рішень користувачами, не повинна вилучатися тільки на тій підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти. Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має містити дані про:

- підприємство(повну назву, організаційно - правову форму, місцезнаходження, назву органу управління, якому підпорядковується підприємство, назву материнської (холдингової компанії тощо);

- дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причина і наслідки цього мають бути розкриті у примітках до фінансової звітності;

- відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду. Така інформація необхідна для порівняння показників у динаміці, розрахунку та аналізу змін у структурі, побудові динамічних рядів для потреб економічного аналізу;

- облікову політику підприємства і її зміни. Підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Щоб бути корисною, інформація має бути доречною, відповідати потребам користувачів під час прийняття рішень. Інформація є доречною, якщо впливає на економічні рішення користувачів, допомагаючи оцінюванню ними минулих, нинішніх чи майбутніх подій, або допомагає їм підтвердити чи виправити їх минулі оцінки.

Достовірність інформації забезпечується тим, що в бухгалтерському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів, а перед складанням річної звітності проводиться інвентаризація майна, грошових коштів і розрахунків. Достовірність інформації може підтверджуватися аудиторським висновком.

Точність звітності забезпечується правильним відображенням даних на рахунках синтетичного та аналітичного обліку і у відповідних звітних формах та взаємною узгодженістю показників, відображених у формах звітності.

Повнота звітності - це необхідність і обов'язковість заповнення всіх реквізитів та показників форм звітності. У випадках не заповнення окремих рядків (граф) через відсутність активів, пасивів або операцій у цій статті (рядку, графі) - вона прокреслюється.

Порівнянність показників звітності забезпечується єдиною методологією планування, обліку господарської діяльності та звітності. Звітність повинна бути порівнянною з показниками попередніх звітних періодів, років, оскільки без цього неможливі узагальнення.

Простота і гласність звітності полягає втому, що з показниками фінансової звітності ознайомлюється весь трудовий колектив підприємств. Фінансова звітність підприємств підлягає оприлюдненню, а звітність акціонерних товариств відкритого типу - публікації у друкованих засобах масової інформації.

Раціональність звітності передбачає розумний, мінімальний обсяг необхідних звітних показників для управління.

Економічність фінансової звітності полягає втому, що затрати праці і коштів на складання звітності повинні бути мінімальними, при одночасній оперативності її складання і своєчасності подання.

Необхідність проведення наукового економічного аналізу звітних даних, виявлення недоліків у діяльності підприємства, а також внутрішніх резервів виробництва , передбачає дієвість звітності.

Для того щоб інформація з фінансової звітності могла бути використана в управлінні, її необхідно формувати з дотриманням єдиних принципів, які визначені законом „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (стаття 4) та П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (пункт 18).

Бухгалтерський облік і фінансова звітність базується на таких принципах:

- обачність - це застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

- послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки в випадках, передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

- безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

- нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

- періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Цей принцип направлений на забезпечення порівняння показників фінансової звітності підприємства в часі. Якщо фінансова звітність підприємства не порівнюється на постійній основі, то логічне порівняння показників за різні періоди часу практично не можливі.

Виходячи із вищесказаного та оцінюючи принципи підготовки фінансової звітності, особи, які складають фінансову звітність та ведуть бухгалтерський облік, повинні враховувати невизначеність, відповідно до принципу обачності, яка супроводжує багато подій та обставин таких, як погашення сумнівної заборгованості, ймовірний строк корисного використання машин та обладнання і кількість можливих претензій щодо гарантій.

Облікові дані відображають фактичний стан виробничо-господарської діяльності підприємства і є інформаційною моделлю виробництва.

Таблиця 1.2 Етапи формування облікової інформації для управління

Етапи	Завдання	Шляхи вирішення
Перший етап	Формування управлінського рішення облікової задачі або аналіз і опис існуючого рішення. На цьому етапі необхідно визначити: управлінську задачу і її рішення (управлінське); дані, що потрібні для її рішення, систему збору і правила документообороту	Результати, яких планується досягти, і визначення відповідальних за досягнення зазначених результатів, відображення їх у відповідній системі управлінської звітності
Другий етап	Узгодження прийнятих рішень з існуючими управлінськими рішеннями, обліковою політикою й бухгалтерською практикою і діючими на підприємстві обліковими технологіями	Узгодження даних систем обліку, яка наявна інформація може бути використана при формуванні управлінського обліку, і як вимоги управлінського обліку можуть привести до зміни в існуючих облікових даних
Третій етап	Впровадження облікових технологій, максимально адаптованих до потреб управління	Розробка Положення про організацію обліку та складових облікової політики. На цьому етапі здійснюється реалізація прийнятих рішень

У зв'язку з актуальністю цього питання, при прийняті рішення в умовах невизначеності необхідно застосовувати всі необхідні засоби, щоб активи та доходи не були завищені, а зобов'язання та видатки не були занижені.

В той же час, при обранні податкової є недоцільним застосування надмірної обережності, яка може призвести до створення скритих резервів, чим ввести в оману власників підприємства та інших користувачів звітності.

Слід зауважити, що на практиці може виникнути протиріччя між принципом нарахування та принципом обачності. В таких випадках необхідно приймати рішення про облік операцій, враховуючи всі можливі наслідки за методикою, визначеною положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Крім відображення дійсного стану об'єкта, на облікову інформацію покладається й ретроспективна функція, що потребує тривалого зберігання цієї інформації у вигляді форм бухгалтерської звітності.

Кінцеві дані є результатом розв'язання облікових завдань із знаходженням зведено-підсумкових величин за встановленими групувальними ознаками, для чого реалізуються арифметичні та логічні операції, операції сортування інформації. Якість облікової інформації залежить від використаної методології її сприйняття, систематизації та узагальнення, а також від специфічних особливостей облікових завдань: розв'язання (завжди розрахунковим або логічним способами); алгоритмічності; документальності вхідних та вихідних даних; використання тих самих даних для формування різних показників; інформаційного зв'язку облікових завдань; необхідності накопичення даних; регламентації термінів розв'язування задач.

Обліковий процес має на меті забезпечити сталий потік такої інформації до всіх зацікавлених осіб (рис. 1.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Обіг облікової інформації в процесі прийняття на виконання рішень

Фінансові звіти є головним джерелом потрібної інформації на постійній основі. Ця інформація забезпечує зворотній зв'язок по кожному прийнятому рішенню.

Отже, нормативно - правова і облікова інформація окреслює сфери управлінської діяльності, для яких відповідні первинні, поточні та підсумкові показники обліку становлять інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень щодо показників фінансової звітності.

1.3 Характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ „Овруцький хлібозавод”, Житомирської обл., м. Овруч та постановка аналітичної роботи

Відкрите акціонерне товариство „Овруцький хлібозавод»(далі за текстом - ВАТ „Овруцький хлібозавод») створене відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області від 02 червня 1998 р. №121-ПП шляхом перетворення державного підприємства «Овруцький державний хлібозавод» у відкрите акціонерне товариство згідно з Законом України «Про особливості приватизації майна в промисловому комплексі» від 10 липня 1996 р. №290/96-ВР та Законом України „Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. №1576-ХII.

Засновником ВАТ „Овруцький хлібозавод” є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області.

Акціонерами ВАТ „Овруцький хлібозавод” є юридичні та фізичні особи, які набули право власності на акції Товариства у процесі приватизації, емісії додаткової кількості акцій, а також на вторинному ринку цінних паперів.

З моменту державної реєстрації ВАТ „Овруцький хлібозавод” є юридичною особою, має відокремлене майно, що враховується на самостійному балансі, поточний, валютний та інші рахунки в банках, печатку та кутовий штамп, а також товарний знак та інші притаманні юридичній особі реквізити.

Найменування товариства: повне - відкрите акціонерне товариство «Овруцький хлібозавод» , скорочене - ВАТ «Овруцький хлібозавод».

Діяльність ВАТ „Овруцький хлібозавод” здійснюється відповідно до законодавства України, а також Статуту.

ВАТ „Овруцький хлібозавод” відповідає за своїми зобов'язаннями власним майном, на яке по закону може бути звернене стягнення згідно чинним законодавством. Товариство не відповідає за зобов'язаннями його засновників та акціонерів, а засновники та акціонери несуть відповідальність за зобов'язаннями Товариства тільки в межах своїх вкладів до його статутного фонду, в тому числі не до внесеною їх частиною.

Місцезнаходження ВАТ „Овруцький хлібозавод”: Україна, Житомирська область, м. Овруч, вул. Н. Репкина, 10.

ВАТ „Овруцький хлібозавод” створене з метою здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, а також його працівників.

Предметом діяльності ВАТ „Овруцький хлібозавод” є:

- виробнича діяльність, що пов'язана з виробництвом та реалізацією хлібобулочних виробів;

- виробнича діяльність, що пов'язана з виробництвом та реалізацією кондитерських виробів;

- виробнича діяльність,що пов'язана з переробкою зерна на борошно;

- організація та відкриття пунктів громадського харчування;

- організація та надання торгівельно-посередницьких послуг;

- заготівля сільськогосподарської сировини, продукції від населення, підприємств та підприємців;

- здійснення оптової та роздрібної торгівлі;

- здійснення інших видів діяльності у відповідності до основних завдань Товариства які не заборонені чинним законодавством.

Товариством здійснюються окремі види діяльності за умови наявності документу, що надає відповідний дозвіл (ліцензії, патенту, свідоцтва тощо) на здійснення цього виду діяльності відповідно до чинного законодавства.

Товариство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність у будь-якій сфері, пов'язаній з предметом його діяльності. При здійснені зовнішньоекономічної діяльності Товариство користується повним обсягом прав суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Вищим органом управління Товариства є загальні збори. У загальних зборах мають право брати участь особи, що є власниками акцій на день проведення зборів, та їхні повноважні представники.

Слід відмітити, що організація бухгалтерського обліку на підприємстві є однією з першочергових і вагомих етапів створення підприємства. На даному підприємстві організацією бухгалтерського обліку займається відділ бухгалтерії. Цей відділ складається з головного бухгалтера, бухгалтера по зарплаті, бухгалтера касира, бухгалтера по ТМЦ. Робота бухгалтерії на даному підприємстві добре налагоджена, звіти подаються вчасно, нарахування заробітної плати проводиться вірно.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форму його організації:

Структура та штатна чисельність підприємства, в тому числі і бухгалтерії, затверджується відповідно до статуту підприємства власником або уповноваженим органом управління.

Бухгалтерія - це самостійний структурний підрозділ апарату управління (служба, відділ), який здійснює бухгалтерський облік господарської діяльності підприємства. Вона тісно пов'язана зі всіма службами, відділами і виробничими підрозділами підприємства, отримує від, них необхідну для обліку і контролю документацію та надає їм економічну інформацію. Таким чином, бухгалтерія здійснює безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва і збуту продукції, рентабельність та інші економічні показники діяльності підприємства.

Бухгалтер (головний бухгалтер) - це особа, яка пов'язана з підприємством трудовими відносинами. Він уповноважений діяти від імені підприємства, в тому числі підписувати фінансову звітність, складену від імені підприємства.

Організація бухгалтерської служби передбачає визначення прав та обов'язків головного бухгалтера, визначає побудову бухгалтерської служби на підприємстві, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами підприємства. Організація бухгалтерської служби залежить від структури управління, розмірів діяльності підприємства.

Коло обов'язків головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, визначається Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Головний бухгалтер ВАТ «Овруцький хлібозавод» Барсукова О.Б. забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

В Товаристві використовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік ведеться відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань, і господарських операцій підприємств і організацій затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291 та затверджений Мінфіном України нормативів (стандартів) бухгалтерського обліку з змінами та доповненнями.

Організація аналітичного обліку руху товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерії ведеться у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумарному вираженні; на складах - у картках складського обліку в кількісному вираженні.

Затверджено порядок бухгалтерського обліку на підприємстві окремих господарських операцій: оцінка запасів (матеріалів, сировини, палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів при відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснювати за методом середньозваженої собівартості;

- оцінку запасів (купованих товарів для роздрібної торгівлі) здійснювати за цінами продажу;

- нарахування амортизації на основні засоби здійснювати за методом зменшення залишку, встановити при цьому норму амортизації за ставками, передбаченими ст. 8, 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

- термін використання нематеріальних активів визначити по кожному об'єкту окремо в момент його зарахування на баланс виходячи з:

терміну використання подібних активів;

передбачу вального морального зносу;

правових чи інших подібних обмежень, щодо строків використання та інших факторів;

- амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом;

- вважати матеріальні активи з терміном корисного користування (експлуатації) понад один рік, вартістю менше 500 грн. малоцінними необоротними матеріальними активами; нарахування амортизації по таких активах здійснювати методом зменшення залишку за нормою амортизації 100% розрахунку на календарний рік, незалежно від терміну експлуатації та вартості включаючи до складу оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів і відображати на рахунку класу 2 «Запаси» інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг;

- сформувати резерв сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості, для цього встановити коефіцієнт сумнівності щодо простроченої дебіторської заборгованості терміном:

від 1 до 30 днів - не нараховувати; від 30 до 60 днів - 10%; від 60 до 90 днів - 20%; понад 90 днів - 40%; величину резерву сумнівних боргів визначити як суму добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на відповідні коефіцієнти сумнівності.

Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами не застосовувати бухгалтерські рахунки класу 8 плану рахунків.

Резервування коштів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення гарантійних зобов'язань, інших витрат і платежів не проводити.

На підприємстві затверджено систему оплати праці:

- за штатним розкладом - для інженерно - технічних працівників і службовців;

- за відрядними розцінками - для робітників основного і допоміжного виробництва.

Включено до системи оплати праці перелік витрат на виплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, витрати на виплату авторських винагород і виплати за виконання робіт (послуг) з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій чи натуральній формі, які можуть бути встановлені за домовленістю сторін.

Встановлено попередній метод обліку витрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції.

Податковий облік на підприємстві ведеться згідно із законодавством України.

Зміст фінансово-економічної характеристики полягає у підборі, групуванні, вивченні даних про фінансові ресурси підприємства,фінансових показників та використання з метою мобілізації коштів, необхідних для виконання планових та проектних завдань.

Аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства ВАТ «Овруцький хлібозавод” за 2005 - 2007 роки відображені в додатку.

В результаті аналізу даних показників роботу підприємства протягом періоду,що аналізується, слід оцінити негативно, адже результатом його ефективної діяльності є забезпечення прибутковості. З аналізу основних показників видно, що підприємство знаходиться в збитковому стані. Якщо в 2005 році прибуток був найбільшим і склав 73,1 тис. грн.,то в 2007 році підприємство отримало збиток від діяльності 409,6 тис. грн. Витрати з кожним роком зростають, відбувається ріст їх рівня. У 2006 році цей показник становив 19, 27%, тоді як у 2007 році - 19,63 % до обороту. Одним із основних економічних показників роботи підприємства - товарооборот , який з кожним роком збільшується. Так в порівняні з 2005 роком зріс на 714,4 тис. грн., а з 2006 роком - на 383,1 тис. грн.

Рівні показників абсолютної та загальної ліквідності, покриття зобов'язань власним капіталом, забезпеченості власними оборотними засобами, фінансової стійкості (або незалежності, або автономії) ВАТ „Овруцький хлібозавод” не відповідають нормативним (рекомендованим) значенням на кінець 2007 року, та значно знизились порівняно з 2006 роком (табл. 1.3).

Аналізуючи коефіцієнти фінансової стійкості підприємства ВАТ „Овруцький хлібозавод” за 2005 -2007 роки,можна сказати, що підприємство в 2007 році має коефіцієнт економічної незалежності менший за критичне значення, а в порівнянні з 2006 роком він знизився на 0,262. Можна сказати, що ВАТ „Овруцький хлібозавод” фінансово нестійке та залежне від зовнішніх кредиторів, так як частка власного капіталу в загальній вартості майна менша за критичне значення. Про нестабільність не стабільність джерел фінансування у їх загальному обсязі характеризує коефіцієнт фінансової стійкості, який в 2007 році майже в два рази менший за критичне значення, а порівняні з 2005 роком,де показник був теж менший за 0,85-0,9, він знизився на 0,104, а в порівняні з 2006 роком склав -0,262. Підприємство ВАТ „Овруцький хлібозавод” не тільки не зміцнило фінансову стійкість, але в 2007 році ще більше зросла фінансова залежність.

Підприємство фінансово залежне від зовнішніх джерел фінансування, так як в 2007 році коефіцієнт фінансової залежності склав 2,263, що в порівняні з 2005 роком збільшився на 0,441.

Таблиця 1.3 Оцінка фінансового стану ВАТ «Овруцький хлібозавод» з урахуванням ліквідності оборотних активів

Тип стійкості	Поточна (на кінець 2007 р.)	У короткостроковій перспективі	У довгостроковій перспективі
Абсолютний	54,3 ? 881,9	54,3 ? 1081,9	54,3 ? 1081,9
Нормальний	248,4 ? 881,9	248,4 ? 1081,9	248,4 ? 1081,9
Передкризовий	758,5 ? 881,9	758,5 ? 1081,9	758,5 ? 1081,9
Кризовий	758,5 < 881,9	758,5 < 1081,9	758,5 < 1081,9

Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення частки позикового капіталу в фінансування підприємства,а звідси, втрату фінансової незалежності.

Коефіцієнт фінансового ризику показує відношення позикового капіталу до власного і становить він в 2007 році 1,293, що в порівнянні з 2005 збільшився на 0,441, а 2006 - на 0,86. Це свідчить про посилення залежності Товариства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто зниження фінансової стійкості.

Дані розрахунків фінансових коефіцієнтів свідчать про те, що фінансовий стан підприємства в кризовому стані і погіршився в 2007 році порівняно з попередніми роками. Майже всі розраховані коефіцієнти не відповідають нормативному значенню. Товариство не забезпечене власними оборотними активами, значно зросла кредиторська заборгованість.

Отже, підприємство отримало в 2007 році збитки складають 409,6 тис. грн. Це свідчить про кризовий стан Товариства. Це видно із таблиці 1.3, що з урахуванням ліквідності оборотних активів, фінансовий стан Товариства оцінений як на дату складання звітності, так і на довгострокову та короткострокову перспективу як кризовий.

Без вжиття кардинальних заходів керівництвом підприємства по ліквідації збитковості виробництва, впорядкуванню та економії виробничих витрат, зниженню собівартості продукції, посиленню оперативного контролю за витратами можливе подальше посилення економічного спаду в Товаристві, що в умовах тривалої дії негативних факторів може призвести до банкрутства підприємства

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Зміст та методика складання Балансу підприємства

Метою складання балансу є надання користувачам повної правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства, його активи, капітал і зобов'язання на звітну дату для прийняття економічних рішень.

На підготовку інформації, яка б відповідала цим трьом критеріям, суттєво впливає оцінка статей балансу підприємства. Правила визнання статей балансу передбачені П(С)БО 2 "Баланс" [6], а правила оцінки статей - відповідним П(С)БО, які розкривають їх облік П(С)БО 7 "Основні засоби", П(С)БО 9 "Запаси" тощо).

Економічний аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану з даних Балансу.

Визначення Балансу та вимоги до нього, як елементу фінансової звітності, наведено в національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Форма балансу підприємства побудована таким чином, щоб використовуючи інформацію з рахунків синтетичного обліку, можна було без особливих труднощів його заповнити. Національний план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджений наказом Міністерства фінансові України від 30 листопада 1999 р. № 291 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4185) включає 9 класів рахунків, які використовуються для складання фінансової звітності і нульовий клас по позабалансових рахунках. Класи рахунків 1-6 використовуються для складання балансу. Ці рахунки називаються балансовими або реальними.

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Порівняння структури Балансу за національними та міжнародними стандартами наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Структура Балансу за П(С)БО 2 та МСБО 1

Активна частина	Пасивна частина
П(С)БО 2	МСБО 1	П(С)БО 2	МСБО 1
Актив	Актив	Пасив	Капітал і зобов'язання
1. Необоротні активи	1. Довгострокові активи	1. Власний капітал	1. Власний капітал
2. Оборотні активи	2. Короткострокові активи	2. Забезпечення наступних витрат та платежів	2. Довгострокові зобов'язання
3. Витрати майбутніх періодів		3. Довгострокові зобов'язання	3. Короткострокові зобов'язання
		4. Поточні зобов'язання
		5. Доходи майбутніх періодів
Активи = Власний капітал + Зобов'язання

Слід зазначити, що міжнародні стандарти, на відміну від національних, не передбачають суворо фіксованої, конкретної форми Балансу, а лише містять мінімальний перелік показників (МСБО 1, параграф 66), які необхідно відобразити в ньому. До того ж цей перелік може бути збільшений за рахунок додаткових статей, якщо керівництво підприємства вважає ці статті істотними для достовірного відображення фінансового стану.

За П(С)БО 2 «Баланс» статті розподіляються на поточні та не поточні, активи будують у порядку зростання ліквідності, а пасиви - в порядку зменшення ступеня погашення.

Між складовими елементами Балансу існує зв'язок, який зображується формулою:

Активи (А) = Зобов'язання (З) + Капітал (К)

Активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Тобто засоби підприємства слід відобразити в активі Балансу за умови, що вони відповідають таким вимогам:

- це ресурс, що контролюється підприємством;

- виник у результаті минулих подій;

- використання його приведе до отримання економічної вигоди.

Якщо ж актив не відповідає хоча б одній з цих ознак, то він не може бути відображений в Балансі. Доречно нагадати, що економічна вигода - це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Тобто, зобов'язання слід відобразити в пасиві за умови, що вони відповідають таким вимогам:

- бути заборгованістю, яка виникла внаслідок минулих подій;

- погашатиметься заборгованість у майбутньому ресурсами підприємства;

- погашення заборгованості призведе до зменшення ресурсів і відповідно до зменшення економічної вигоди.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування зобов'язань.

Слід зазначити, що величина власного капіталу буде тим більшою, чим будуть меншими зобов'язання.

Форму Балансу підприємства та зміст його статей визначено П(С)БО 2 «Баланс». Згідно цього нормативно - правового документа Баланс складається за формою № 1 (Код за ДКУД 1801001), яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р.№ 87 і зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 21.06.1999 р. за № 391/3684.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень.

Баланс підприємства містить загальні дані про назву підприємства, місце знаходження, організаційно - правову форму власності, та назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, галузь та вид економічної діяльності за відповідними державними реєстрами, валюту Балансу та одиницю її виміру (тис. грн.), повну адресу підприємства та дату на яку складається Баланс.(Додаток)

Для забезпечення порівнянності даних у Балансі підприємства наводяться дані на початок і на кінець звітного періоду (у квартальних Балансах) та на кінець звітного року.

Виходячи із викладеного, слід відмітити, що зміст та методика складання Балансу підприємства за 2007 рік має вигляд:

заповнення Балансу починається із статті «Основні засоби» рядок 030, де наводиться окремо залишкова вартість ряд. 031- 032 і складає на кінець звітного періоду 1160,1 тис. грн.;

первісна вартість ряд.031 складає 2844,8 тис. грн., (сальдо по Дт рах.10 та 11), що на 79,6 тис. грн. більше ніж на початок звітного періоду;

знос зазначається в ряд.032 і складає на кінець звітного періоду 1684,7, що на 78,9 тис. грн. більше ніж на початку періоду;

заповнений рядок 080 який дорівнює сумі рядка 030.

Розділ II активу балансу «Оборотні активи» - це грошові потоки та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу.

У нашому балансі заповнено ряд. 100 - «Виробничі запаси», дані про суму цього рядка отримується з даних аналітичного обліку (сальдо по Дт рах. 20 і 22) і на кінець звітного періоду він дорівнює 498,2 тис. грн., що на 102,2 тис. грн. більше ніж на початок звітного періоду;

ряд. 130 - «Готова продукція», заповнюється на основі сальдо по Дт рах. 26 і 27 і дорівнює в досліджуваному балансі 9,3 тис. грн., а на кінець звітного періоду 11,9 тис. грн.

Далі заповнена стаття «Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги» за первісною вартістю ряд. 161, яка витікає з даних бухгалтерського обліку і дорівнює сальдо по Дт рах. 36, а також зазначається сума резерву сумнівних боргів (р. 162) - це сальдо по кредиту рах. 38, але на підприємстві резерв сумнівних боргів не нараховується, тому р. 160 дорівнює р. 161 і дорівнює на кінець звітного періоду 173,2 тис. грн., що на 22,2 тис. грн. більше ніж на початок періоду.