Удосконалення аудиту грошових коштів і дебіторської заборгованості на рівні держави та підприємства

Тип кредитної політики характеризує принципові умови до її здійснення на практиці, відносно рівней прибутковості та ризику роботи цього підприємства на ринку. Розділяють три основних типу кредитної політики підприємств відносно своїх дебіторів: безризиковий, помірний та ризиковий.

Безризиковий тип кредитної політики підприємства направлене на мінімізацію кредитного ризику [35, с.199 - 200].Така мінімізація розглядається, як приоритетна ціль в здійсненні господарської діяльності підприємства [44, с.75 - 78]. Здійснення такого типа кредитної політики приводить до того, що підприємство не отримає надто високих прибутків за рахунок розширення об'єму реалізації продукції. Конкретним механізмом реалізації такої політики є:

зменшення кола покупців, які можуть отримати продукцію в кредит;

мінімізація строків представлення товарного кредиту;

підвищення критеріїв фінансової платіжоспроможності для потенційних дебіторів;

використання жорстких прийомів інкасації дебіторської заборгованості.

Помірний тип кредитної політики підприємства характеризує типові умови її здійснення відповідно с прийнятою комерційною практикою і орієнтується на середній рівень кредитного ризику при реалізації продукції з відстрочкою платежу.

Ризикований тип кредитної політики підприємства за приоритетну мету ставить максимізацію прибутку за рахунок розширення об'єму реалізації продукції в кредит, не рахуючись з досить високим рівнем кредитного ризику, який супроводжує такі операції.

Механізмом реалізації політики такого типу є розповсюдження кредиту на біль ризиковані групи покупців, підвищення періоду кредитування своїх дебіторів, зниження вартості товарного кредиту, надання покупцям можливості відстрочити повернення товарного кредиту.

В процесі вибору типу кредитної політики щодо своїх дебіторів необхідно враховувати слідуючи основні фактори:

сучасна комерційна та фінансова практика здійснення торгових операцій;

загальний стан економіки, що впливає на фінансові можливості покупців, та фундаментально регулює їх платоспроможність;

кон'юнктура товарного ринку, динаміка попиту на конкретну продукцію ВАТ „Екос”;

потенційна здатність ВАТ „Екос” збільшувати об'єм товарної продукції в натуральному виміру;

правові умови забезпечення стягнення дебіторської заборгованості;

фінансові можливості підприємства в частині відволікання обігових коштів на кредитування своїх покупців;

фінансовий менталітет керівників та власників підприємства, їх відношення до максимально допустимого ризику в процесі здійснення господарської діяльності.

Необхідно зауважити, що тип кредитної політики впливає, в кінці кінців на стан розвитку підприємства. Іншим чином, наприклад, безризикова кредитова політика негативно впливає на розбудову розгалуженої дистриб'юторської мережі, з іншого боку, ризиковий варіант політики може спричинити підприємству занадто великі збитки, за рахунок несплати деякою частиною дебіторів своїх рахунків перед ВАТ „Екос”. Така ситуація може спричинити, в кінці кінців, вимивання обігових коштів ВАТ „Екос”, значне зниження рентабельності власних активів підприємства, та може мати наслідки у вигляди банкрутства ВАТ „Екос”.

Таким чином, найбільш оптимальним є помірний тип кредитної політики, при якому підприємство не звужує свою операційну діяльність, як при безризикової типі кредитної політики, а з іншого боку, не відволікало б свої обігові кошти на кредитування свої дебіторів, як це можливе при ризиковій кредитній політиці.

ВАТ „Екос” необхідно використовувати все позитивне що є як в безризикової політиці так і в ризикової.

Формування системи кредитних умов. До складу таких умов входять слідуючи елементи:

строк, на який наданий кредит (кредитний період);

розмір наданого кредиту (кредитний ліміт);

вартість наданого кредиту (система цінових знижок на стимуляції здійснення швидких розрахунків за товари ВАТ „Екос”);

система штрафних санкцій за прострочку виконання забов'язань дебітора по розрахункам з ВАТ „Екос”.

Строк надання кредиту (кредитний період) характеризує максимальний часовий період, на який покупцю надається відстрочка платежу за отриману продукцію. Збільшення строка надання кредиту стимулює об'єм реалізації продукції (при інших рівних умовах), а з іншого боку веде до збільшення суми фінансових коштів, що інвестовані в дебіторську заборгованість. Виходячи з цієї тези необхідно при розрахунку строку надання кредиту, враховувати збільшення операційного циклу ВАТ „Екос”.

Розмір наданого кредиту (кредитний ліміт) характеризує максимальну обмеженість суми заборгованості покупця по наданому комерційному кредиту. Його розмір установлюється з урахуванням типу кредитної політики (рівня допустимого ризику), плануємого об'єму реалізації продукції, середньорічного об'єму трансакцій по реалізації продукції, фінансового стану підприємства - покупця. Кредитний ліміт диференціюється за формами наданого кредиту та видам реалізуємої продукції.

Вартість наданого кредиту характеризується системою цінових знижок при здійснення швидкої оплати за відгружену покупцю продукцію. В поєднанні з строком надання кредиту така цінова знижка характеризує норму процентної ставки за наданий кредит, що розраховується, для співзіставленності, в річному обчисленні. Алгоритм цього розрахунку наступний:

ПСк = (ЦСн х 360) / СПк, де

ПСк - річна норма проценту за наданий кредит;

ЦСн - цінова знижка, що надається покупцю при здійсненні швидкого розрахунку за продукцію (в%);

СПк - строк, на який надається кредит (в тижнях).

Розраховуя вартість товарного (комерційного) кредиту, необхідно мати на увазі, що його розмір не повинен перевищувати рівень процентної ставки по короткостроковим банківським кредитам. Якщо ставка за товарний кредит буде перевищувати ставки банківського короткострокового кредитування, покупцю буде вигідніше взяти такий кредит та розрахуватися за отриману продукцію. З іншого боку, якщо покупець буде згоден отримати товарний кредит за надто високі відсотки, це повинно насторожити службу збуту продукції, оскільки комерційний ефект від продажу такої продукції для такого покупця буде нульовий.

Система штрафних санкцій, за прострочку виконання забов'язань перед ВАТ „Екос”, формується в процесі розробки кредитних умов, та повинні передбачати відповідні пені, штрафи та неустойки. Розміри таких штрафних санкцій повинні повністю відшкодовувати усі фінансові втрати ВАТ „Екос”, що включає до себе:

втрата прибутку;

інфляційні втрати;

відшкодування ризику зниження рівня платоспроможності;

відшкодування витрат на юридичні дії і таке інше.

Формування стандартів оцінки покупців та їх диференціація на відповідність тим чи іншим умовам надання товарного кредиту.

В основі встановлення таких стандартів оцінки покупців знаходиться їх кредитоспроможність. Кредитоспроможність покупця - характеризує систему умов, які опосередковують його властивість залучати кредити в різноманітних формах та в повному обсязі виконувати свої обов'язки по їх погашенню та обслуговуванню.

Формування системи стандартів оцінки покупців включає в себе слідуючи основні елементи:

визнання системи характеристик, що оцінюють кредитоспроможність окремих груп покупців;

формування та експертиза інформаційної бази проведення оцінки кредитоспроможності покупців;

вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоспроможності покупців;

групування покупців по рівню кредитоспроможності;

диференціація кредитних умов в відповідності до рівня кредитоспроможності покупців.

Формування стандартів оцінки покупців та диференціацію кредитних умов здійснюється роздільно, відповідно для форм надання кредиту - юридичним, або фізичним особам. Складання системи характеристик, що оцінюють кредитоспроможність окремих груп покупців, є початковим етапом будівництва системи стандартів та їх оцінки.

По товарному (комерційному) кредиту, що надається юридичним особам - виробничим або комерційним структурам, оцінка здійснюється відповідно до наступних критерієв:

об'єм господарчих операцій ВАТ „Екос” з окремим покупцем, стабільність та строк їх існування;

репутація покупці в діловому світі;

платіжеспроможність покупця;

результативність його господарської діяльності;

стан кон'юнктури ринку продукції ВАТ „Екос” на конкретному товарному ринку, де працює покупець;

об'єм та склад активів покупця, які можуть бути прийняті ВАТ „Екос”, як забезпечення платежів за продукцію підприємства.

Формування та експертиза інформаційної бази проведення оцінки кредитоспроможності покупців має на меті забезпечення достовірності проведення такої оцінки. Інформаційна база, що використовується для цих цілей, складається із інформації що передаються самим покупцем, даних, що збираються з власної бази ВАТ „Екос”, та зовнішніх баз даних (комерційного банку, що обслуговує покупця, його ділових партнерів та тощо).

Експертиза отриманої інформації здійснюється шляхом її перевірки на логіку, в процесі ведення комерційних переговорів, шляхом відвідування помешкання клієнта (його офісу, складів, баз, магазинів), та інші механізми перевірки кредитоспроможності клієнтів.

Відбір конкретних методів оцінки окремих характеристик кредитоспроможності покупців визначається змістом таких характеристик. З метою оцінки окремих характеристик кредитоспроможності покупців, що розглянуті раніше, можуть бути також застосовані і статистичні та експертні методи.

Групування покупців продукції по рівню кредитоспроможності засноване на результатах оцінки та, як правило, складається зі слідуючих категорій:

покупці, яким кредит може бути наданий в максимальному об'ємі, тобто на рівні уставленого кредитного ліміту (група “першокласних позичальників”);

покупці, яким кредит може бути наданий в обмеженому об'ємі, що установлюється рівнем ризику неповернення боргу;

покупці, яким кредит на надається (при недопустимому рівні ризику неповернення боргу, що установлюється типом обраної кредитної політики);

Диференціація кредитних умов відповідно з рівнем кредитоспроможності покупців відповідно з розміром кредитного ліміту може здійснюватись згідно таких параметрів:

строк надання кредиту;

необхідність страхування кредиту;

форми штрафних санкцій і т.і.

Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості. В складі цієї процедури можуть бути передбачені:

строки та форми першого та другого звертання ВАТ „Екос” на предмет погашення боргу дебітором;

умови, згідно яких може бути ініційована процедура банкрутства дебітора.

Побудова ефективних систем контролю над рухом та своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості організується в рамках загальної системи фінансового контролю на підприємстві ВАТ „Екос” , але як самостійний блок. Одним з видів таких систем є „Система АВС”, що використовується до портфелю всієї дебіторської заборгованості. В категорію „А” включаються виключно великі та сумнівні види дебіторської заборгованості (це так звані „проблемні кредити”); в категорію „В” - кредити середніх розмірів; в категорію „С” всі останні види дебіторської заборгованості, що не впливають на результати фінансової діяльності [46, с. 53 - 65].

Забезпечення використання на ВАТ „Екос” сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості. Розвиток ринкових відносин та інфраструктура фінансового ринку дозволяють менеджменту ВАТ „Екос” використовувати на практиці цілу низку нових форм управління дебіторською заборгованістю. Мета якої - рефінансування, тобто прискорена трансформація дебіторської заборгованості в інші види оборотного капіталу: грошові кошти, та високоліквідні короткострокові цінні папери.

Основною формою рефінансування дебіторської заборгованості, що використовуються в сучасній господарський практиці - факторинг.

Факторинг - це фінансова операція, мета якої заключається в уступці підприємством - постачальником права отримання грошових коштів по платіжним документам за поставлену продукцію на користь банку, або спеціалізованій компанії - „фактор - компанії”, які приймають на себе усі кредитні ризики по інкасації боргу. За виконання такої операції банк („фактор - компанії”) отримують з підприємства - постачальника комісійну винагороду в розмірах деяких відсотків від суми платежу.

Ставки комісійної винагороди диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця продукції (боржника) та строків оплати отриманої продукції дебітором. Крім того, при проведенні такої операції банк (“фактор - компанія”) в строк до трьох діб здійснює кредитування підприємства - постачальника в формі сплати боргових вимог по платіжним документам.

Факторингова операція дозволяє ВАТ „Екос” рефінансувати значну частину дебіторської заборгованості по наданому покупцю кредиту в короткі строки, зменшив таким чином період фінансового та операційного циклу. К недолікам факторингової операції слід віднести лише додаткові видатки підприємства - постачальника, а також втрату прямих ділових контактів з дебітором. Факторингову операцію рентабельно використовувати по відношенню до простроченої або безнадійної заборгованості по відгруженим, але не оплаченим товарам, а також всю дебіторську заборгованість по розрахункам з бюджетом.

Проведене дослідження дозволило зробити коментарії до удосконалення управління дебіторської заборгованості на підприємстві ВАТ „Екос”. До них треба віднести:

рекомендації щодо виробітки принципових підходів до кредитної політики, та перш за все, помірній політиці;

пропозиції по розробленню штрафних санкцій, які дозволять своєчасно відшкодовувати втрати підприємства - дебітора;

пропозиції щодо виробітки системи характеристик кредитоспроможності покупців з товарного та комерційного кредиту для своєчасного виявлення їх платіжеспроможності;

забезпечення своєчасних форм рефінансування дебіторської заборгованості шляхом впровадження на підприємстві факторингу;

розробка ефективних форм контролю над дебіторської заборгованістю з метою її зменшення. Впровадження перелічених рекомендацій дозволить збільшити ефективність управління дебіторської заборгованості та покращити фінансові показники праці підприємства.

3.4 Розрахунок економічної ефективності пропозицій

фінансовий аудит заборгованость

Основними пропозиціями щодо вдосконалення політики керування дебіторською заборгованістю є:

фіксування та оприлюднення серед свої покупців обраної ВАТ „Екос” кредитної політики щодо своїх дебіторів;

вдосконалення документообігу з метою відображення в поточному часі стану розрахунків, згідно згрупованих по встановленим критеріям дебіторів;

впровадження в господарчу практику сучасних фінансових схем по рефінансуванню дебіторської заборгованості;

Основною проблемою розвитку ВАТ „Екос” є недостатній рівень забезпеченості власними обіговими коштами. Така проблема є характерною для усіх підприємств галузі, оскільки продаж основної продукції здійснюється з урахуванням сезонного фактору.

Таким чином, зниження строків обертання коштів, що інвестовані в дебіторську заборгованість значно покращать фінансовий стан ВАТ „Екос”. Необхідно підкреслити, що фінансовий стан підприємства є дуже важливим, оскільки ВАТ „Екос” інтенсивно використовує банківські кредити на поповнення власних обігових коштів.

Зниження показника фінансової ліквідності ВАТ „Екос” веде в кінці кінців до підвищення відсотків по банківським кредитам [63, с. 35 - 45].

Для того, щоб проаналізувати вплив скорочення дебіторської заборгованості виконаємо аналіз ліквідності підприємства згідно слідуючих формул наведених у таблиці 3.5.

Коефіцієнт покриття складає:

40349 / 32826 = 1,23

Коефіцієнт швидкої ліквідності складає:

(40349 - 7653 - 1969 - 3827 - 147,7 ) / 32826 = 0,81

Коефіцієнт абсолютної ліквідності складає:

0+ 1312,2 + 37,1 / 32826 = 0,041

При таких значеннях коефіцієнтів підприємство ВАТ „Екос” отримало банківську позичку на один рік в сумі 3685,9 тис.грн. за що було сплачено відсотків за рік 488 тис.грн. Тобто, кредит був отриманий майже під 13,2%.

Якщо б сума грошових коштів ВАТ „Екос”, що складала не 1312,2 тис. грн., а за рахунок активної роботи з дебіторами збільшилась би, на 30%, тобто складала б 1705,86 тис.грн., в цьому випадку коефіцієнт абсолютної ліквідності склав би:

0+1705,86 + 37,1 / 32826 = 0,053

То при такому показнику абсолютної ліквідності банк міг би запропонувати кредитні відсотки на рівні 12% річних.

В такому випадку відсотки, що були сплачені за користування банківським кредитом склали б:

3685,9 тис.грн х 0,12 = 442,3 тис. грн.

Економія могла скласти:

488 тис. грн - 442,3 тис. грн = 45,7 тис. грн.

Таким чином, збільшення надходження від дебіторів в середньому на 393,4 тис. грн., дає економію на виплатах по відсоткам за користування банківським кредитом в розмірі 45,7 тис. грн.

Тобто фінансовий ефект від ефективного використання політики, щодо дебіторів пов'язан не тільки з поліпшенням стану підприємства, але із економією коштів на сплату відсотків. Тобто, 8 грн 60 коп надходжень від дебіторів в рахунок погашення їх боргу економить 1 грн на сплату відсотків.

Висновки по третьому розділу:

1. Запропоновані основні методичні прийомами щодо виявлення порушень по грошовим коштам та розрахунковим операціям такі, як: хронологічне - систематизоване групування та аналітичне групування. Ці два прийомі дозволять аудиторам виявить недоліки послідовно по періодам їх виникнення.

2. Удосконалення управління дебіторської заборгованості запропоновано декілька етапів, на кожних із яких свій підхід щодо своєчасного стягнення боргу з дебітора. Також наведена форма рефінансування дебіторської заборгованості, а саме факторинг.

3. Наукова новизна розрахунку економічного ефекту запропоновано для удосконалення керування удосконалення дебіторської заборгованості, де наведено розрахунок економії при наданні банком підприємству ВАТ „Екос” кредиту з 13, 2 % на 12 % при розрахунку коефіцієнтів покриття, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності.

Висновоки та пропозиції.

У магістерській роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоноване вирішення наукової проблеми, що виявляється у дослідженні та розробці науково - методичних підходів і обґрунтованих практичних рекомендацій щодо удосконалення аудиту грошових коштів та дебіторської заборгованості як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств. Загальні висновки та пропозиції, одержані в результаті дослідження, наступні:

1. Поєднання юридичного та економічного підходів до розуміння основних понять дозволяє стверджувати про необхідність заміни в системі бухгалтерського обліку та аудиту поняття „грошові кошти” (яке характеризує не тільки безпосередньо активи, але й джерело їх одержання) поняттям „грошові активи”(готівка, гроші на рахунках в банках та інші активи, які можуть бути перетворені на готівку протягом 48-и годин) та некоректності трактування стандартами обліку дебіторської заборгованості як активу, що контролюється підприємством і приносить підприємству економічні вигоди. В зв'язку з цим вважаємо доцільним трактувати актив, як ресурс, контрольовані підприємством, або права на отримання таких ресурсів, що виникли в результаті минулих подій, використання або отримання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

2. При дослідженні економічної сутності грошей виявлено, що їх функції реалізовують себе в системі бухгалтерського обліку, зокрема, через принцип грошового вимірника та окремі елементи методу бухгалтерського обліку (оцінка, документування, рахунки, подвійний запис), що в теоретичному аспекті дозволяє прослідкувати взаємозв'язок економічної теорії і бухгалтерського обліку і стверджувати про необхідність відпрацювання єдиної понятійної бази.

3. При підготовці аудиторів до ефективної перевірки грошових коштів та дебіторської заборгованості запропоновано проводити перевірки за розробленою методикою (з використанням розроблених програми внутрішнього контролю, робочих документів аудитора, а саме: складання програми та плану щодо перевірки грошових коштів та дебіторської заборгованості; розробка тестів), що сприятиме ефективному проведенню внутрішнього контролю на підприємствах.

4. Розроблені алгоритми аудиторської перевірки: Звіту про рух грошових коштів та перевірки дебіторської заборгованості з установчим критерієм оцінки фінансової звітності. Звіт про рух грошових коштів повинні надавати лише підприємства, звітність яких підлягає оприлюдненню. Для інших підприємств інформацію про рух грошових коштів слід подавати як додаток до бухгалтерського балансу в примітках до річної фінансової звітності.

5. Обґрунтований в магістерській роботі підхід щодо удосконалення політики управління дебіторської заборгованості. Також наведені форми рефінансування дебіторської заборгованості, актуальна з яких - факторинг (являє собою фінансову операцію, яка заключається в уступці підприємством - продавцем права отримання грошових коштів по платіжним документам за поставлену продукцію у користь банка чи спеціалізованій компанії - „ фактор компанії”, які приймають на себе усі кредитні ризики по інкасації боргу).

6. На основі методичної рекомендації щодо удосконалення політики управління дебіторської заборгованості, було розраховане економічну ефективність від удосконалення політики управління. Це розрахунок показує, як підприємство при своєчасних розрахунках дебіторів може зменшувати процент за надання підприємству банком кредиту від 13,2% до 12 % річних на основі розрахунків коефіцієнтів покриття, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності.

Размещено на Allbest.ru