44

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ

1.1 Сутність, призначення та необхідність внутрішнього аудиту в сучасних умовах

1.2 Об'єкти внутрішнього аудиту

1.3 Функції та завдання внутрішнього аудиту

1.4 Нормативно-правова база внутрішнього аудиту основних засобів

РОЗДІЛ 2 ДІЮЧА СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ НА ПРИКЛАДІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

2.1 Взаємодія внутрішнього контролю та зовнішнього аудиту

2.2 Методика вивчення стану внутрішнього аудиту основних засобів

2.3 Організація проведення внутрішнього аудиту основних засобів

РОЗДІЛ 3 АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Згідно із ст. 23 Закону України „Про аудиторську діяльність” діяльність аудиторських фірм обмежена наданням аудиторських послуг та видами робіт, які безпосередньо стосуються надання аудиторських послуг - консультацій, перевірок або експертиз. Аудитори і аудиторські фірми не мають права безпосередньо брати участь у виробничому процесі на підприємстві або впливати на нього. Ця законодавча норма зумовлена існуванням двох форм проведення аудиту, які мають різну мету: внутрішній і зовнішній аудит.

Внутрішній аудит проводиться всередині самої організації за вимогою керівництва підприємства аудиторами, які працюють у цій організації, і тією чи іншою мірою виконання їхніх функцій залежить від впливу керівництва підприємства. Тому внутрішній аудит не можна вважати незалежним і об'єктивним. Проте це не зменшує значення й важливості внутрішнього аудиту як невід'ємної частини контролю.

Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту.

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки пов'язаний з кардинальними змінами в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Реформування бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію законодавства України до європейського рівня.

Розвиток ринкових відносин в економіці держави об'єктивно веде до полярності інтересів між виробниками, споживачами та державою. Наприклад, створення відкритих акціонерних товариств призвело до зіткнення інтересів акціонерів та управлінців (менеджерів). У зв'язку з цим виникла проблема у незалежному контролі діяльності господарюючих суб'єктів, який би забезпечив підтвердження достовірності їх фінансових звітів. Цей вид діяльності отримав назву “аудит”.

Власники та кредитори позбавлені можливості самостійно впевнитись у тому, що всі числення операції підприємства законні та правильно відображені у звітності, тому вони відчувають потребу у послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств та отримання ними законодавства необхідне державі для прийняття рішень в області економіки та оподаткування, суддям, прокурорам, та слідчим для підтвердження достовірності фінансової звітності, яка їх цікавить.

Оскільки діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництва і відповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства.

Отже, роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії “основні засоби”.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем оцінки, обліку, аналізу і внутрішнього аудиту основних засобів внесли вчені-економісти - М.Я. Дем'яненко, Ф.Ф. Бутинець, Г.М. Давидов, В.В. Сопко, В.Г. Ліннік, Б.Ф. Усач та інші вчені.

Так як роль основних засобів дуже важлива на кожному підприємстві, то і їх внутрішній аудит є важливим етапом перевірки звітності підприємства. Метою курсової роботи розглянути методологічні основи проведення внутрішнього аудиту основних засобів, правові основи його проведення. Типові помилки, які можуть бути виявлені при внутрішньому аудиті основних засобів.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ

1.1 Сутність, призначення та необхідність внутрішнього аудиту в сучасних умовах

Підвищення загального рівня якості управлінських кадрів і професійної підготовки менеджерів господарюючих суб'єктів стає актуальним на сучасному етапі господарювання. З метою більш ефективного управління створюється служба внутрішнього аудиту, яка дозволяє оперативно виявляти поточні проблеми.

З розширенням повноважень і набуття досвіду господарювання, керівника підприємства все частіше на підприємствах зустрічаються відділи внутрішнього аудиту. Такий структурний підрозділ об'єднує у своєму складі досвідчених бухгалтерів, які згідно затвердженого керівником плану за погодження з головним бухгалтером здійснюють наступний бухгалтерський контроль - внутрішній аудит - достовірності обліку та звітності, їх повноти та відповідності чинному законодавству, встановленим нормативам і стандартам.

Потреба у внутрішньому аудиті у зв'язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватись, якщо відсутній механізм постійної її верифікації. Відомо, що при відсутності контролю і оцінки персонал починає працювати недбало. Крім того, незалежно від якості системи контролю, можливі навмисні викривлення реального стану справ.

Внутрішній аудит стає одним із основних інструментів підвищення ефективності управління підприємствами різних організаційно-правових форм і, особливо, акціонерних товариств. Серед усіх елементів управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль, аналіз, стимулювання) саме контроль дає реальну оцінку стану підприємства. Однак невідповідність роботи існуючих контрольно-ревізійних служб, що виконують зазначену функцію контролю вимогам ринкових перетворень потребує удосконалення контрольної функції внутрішнього аудиту. Потреба у створенні служби внутрішнього аудиту зумовлена тим, що власник або керівник хоче знати реальний стан страв на підприємстві. Адміністрація підприємства розробляє політику і процедури роботи, але персонал не завжди може зрозуміти їх вказівки з тих чи інших причин.

Потреба у внутрішньому аудиті зумовлена також тим, що верхня ланка управління не займається безпосередньо контролем повсякденної діяльності структурних підрозділів підприємства, в зв'язку з чим вона відчуває потребу в інформації, що формується на більш низькому рівні. Менеджери не мають достатньо часу, щоб перевірити виконання вказівок і часто на володіють специфічними інструментами такої перевірки. Тому вони не можуть своєчасно виявити приховані недоліки та відхилення на допомогу приходять внутрішні аудитори, які допомагають їм: забезпечують захист від помилок і зловживань, вивчають “зони ризику”, можливості усунення майбутніх недоліків або відхилень, допомагають ідентифікувати та “посилити” слабкі сторони в системах управління. Їх дії доповнюються обговоренням проблем з вищими органами управління.

Внутрішній аудит є одним із способів контролю за правомірністю та ефективністю діяльності усіх підрозділів підприємства.

Під внутрішнім аудитом розуміється організована на підприємстві, діюча в інтересах його керівництва та (або) власників і регламентована внутрішніми нормативними актами система контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу, та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього королю.

Потреба у створенні внутрішнього аудиту в Україні виникає на великих підприємствах з різними видами діяльності, зі складною розгалуженою структурою і великою кількістю територіально віддалених філій, дочірніх і підпорядкованих підприємств. Робота фахівців внутрішнього аудиту в цьому напрямі полягає, насамперед, в уніфікації і стандартизації облікових процесів для правильного формування зведеної чи консолідованої зовнішньої і, перш за все, внутрішньо звітності. Працівники бухгалтерських служб територіально відокремлених структурних підрозділів, дочірніх і залежних підприємств не завжди дотримуються єдиної методики ведення бухгалтерського, і особливо його підсистеми - управлінського обліку. Внаслідок відсутності єдиного методологічного підходу одні й ті ж операції відображаються по-різному, що може стати причиною недостовірності консолідованої звітності. Недостовірність звітності, у свою чергу, не дає змоги керівництву оцінити реальне фінансове становище господарюючого суб'єкта в цілому і правильно визначити напрями його подальшого розвитку. Крім того, фахівці служби відділу внутрішнього аудиту можуть залучатись як експерти при виникненні розбіжностей між головною компанією і підприємствами, що входять до її структури. Вони можуть за розпорядженням керівництва спостерігати за доцільністю та ефективністю здійснення окремих операцій, правильністю відображення їх у системі обліку та звітності, надання інформації менеджерам.

Внутрішній аудит здійснюється спеціально створеним на підприємстві підрозділом, який, як правило, підпорядковується у функціональному аспекті Ряді директорів, аудиторському комітету або Загальним зборам власників підприємства. Організація, роль і функції внутрішнього аудиту визначаються власником і керівництвом підприємства залежно від: складу та специфіки діяльності, масштабів показників діяльності, наявної системи управління, стану внутрішнього контролю тощо.

Одним із напрямів діяльності внутрішніх аудиторів може бути організація й удосконалення документообігу на підприємстві. Зокрема, у процесі спостереження за оформленням документів з реалізації готової продукції або товарів, внутрішні аудитори можуть визначити “слабкі місця” (якщо вони є), що дає змогу удосконалити чи розробити більш ефективну систему руху документів, правильно розподілити роботу між працівниками, що в цілому впливає на ефективність процесу реалізації.

Іншим напрямом може бути вивчення системи підбору персоналу. У цьому разі аудитор вивчає методи, що використовуються на підприємстві для підбору кадрів (підприємство може скористатися послугами засобів масової інформації, кадрових агентств, використовувати особисті зв'язки співробітників). Фахівець з внутрішнього аудиту вивчає систему тестування, що застосовується для вивчення рівня кваліфікації претендентів і його відповідності вакантній посаді. Після проведеного дослідження, збору інформації аудитор надає рекомендації для розробки більш ефективної системи добору кадрів. Старанність і виважений підхід до цього процесу безпосередньо впливають на подальший виробничий процес господарюючого суб'єкта, організацію його роботи, ефективність роботи в цілому, та підрозділів зокрема.

Місце служби внутрішнього аудиту в системі внутрішньогосподарського контролю визначається її взаємозв'язками з іншими службами та підрозділами підприємства (Додаток А).

Отже, рекомендації і висновки внутрішніх аудиторів повинні сприяти скороченню витрат і підвищенню ефективності діяльності підприємства, цим самим створюючи умови для реалізації його генеральної стратегії.

Служба внутрішнього аудиту створюється з метою забезпечення ефективності діяльності апарату управління щодо захисту законних майнових інтересів підприємства, удосконалення системи бухгалтерського обліку і сприяння підвищенню ефективності роботи, зміцнення його фінансового стану. У своїй практичній роботі внутрішня служба керується чинним законодавством України, положеннями, інструкціями, наказами Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, статутом підприємства, наказами, розпорядженнями керівника підприємств та Положенням про організацію внутрішнього контролю на підприємстві.

Служба внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові. На посаду керівника служби призначається висококваліфікований спеціаліст, що має вищу економічну освіту, досвід бухгалтерської роботи, сертифікат аудитора. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається і звільняється з посади керівником підприємства.

Обов'язки працівників служби регламентуються посадовими інструкціями, які розробляються керівником служби внутрішнього аудиту, коригуються у разі зміни окремих функцій або обсягу і затверджуються керівником підприємства.

1.2 Об'єкти внутрішнього аудиту

Внутрішній аудит - складова загального аудиту, організованого на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентованого його внутрішніми документами з дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, охорони власності і надійності функціонування системи внутрішнього контролю. Особливість внутрішнього аудиту полягає в тому, що він відбувається в момент здійснення і документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявити недоліки в роботі і вживати відповідних заходів до їх попередження.

До об'єктів внутрішнього аудиту відносяться: матеріальні, трудові та фінансові ресурси; джерела цих ресурсів; господарські процеси; економічні результати господарської діяльності; організаційні форми та методи управління тощо.

Тобто об'єктами внутрішнього аудиту можуть бути:

- організація та ведення бухгалтерського обліку;

- достовірність складання і надання звітності;

- стан використання і збереження майна;

- забезпеченість фірми власними коштами;

- фінансова стійкість підприємства;

- платоспроможність;

- система управління підприємством;

- якість роботи економічних і технічних служб;

- оподаткування і виконавча дисципліна;

- планування і стан внутрішньогосподарського контролю;

- нормування і стимулювання;

- організація і технологія виробництва;

- процеси господарської діяльності;

- проектно-кошторисна документація тощо.

Внутрішній аудит охоплює не тільки бухгалтерський облік, а й усю фінансово-господарську діяльність структурних підрозділів і підприємства у цілому. Як правило, контролюються: організація бухгалтерського обліку, оперативний облік; організація виробництва, особливо матеріальні витрати на виробництво продукції; схоронність готової продукції, її зберігання і реалізація; економічна робота, утому числі планування раціонального витрачення матеріальних, трудових і грошових ресурсів на виробництво і реалізацію продукції, фінансова робота, особливо у сфері організації розрахунків з дебіторами і кредиторами, відносини з бюджетом; маркетинг; допоміжні служби і виробництва.

Внутрішній аудит включає також: контроль за станом активів і недопущення збитків; підтвердження достовірності інформації, що використовується керівництвом при прийнятті рішень; підтвердження виконання внутрішньо системних контрольних процедур; аналіз ефективності функціонування системи внутрішнього контролю і обробки інформації; оцінку якості інформації, що видається управлінською інформаційною системою.

Внутрішній аудит здійснює не тільки детальний контроль за схоронністю активів, а й контроль за обліковою політикою і якістю менеджменту. Значення ефективної організації внутрішнього аудиту полягає в забезпеченні схоронності власності, виявленні і мобілізації наявних резервів виробництва, сприянні підвищенню ефективності і якості роботи, зміцненні режиму економії, виявленню причин і умов, що призвели до втрат, нестач і здійснення крадіжок. Правильно організований контроль дає змогу не тільки своєчасно виявляти недоліки в діяльності підприємства, а й вчасно вживати заходів до їх усунення. Так, своєчасна інвентаризація майна і розрахунків сприяє швидкому вжиттю заходів з усунення негативних явищ у виробництві. Практика переконує, що найбільш слабкою ланкою внутрішнього контролю є інвентаризація розрахунків, несвоєчасне проведення якої часто призводить до банкрутства підприємства.

Внутрішній аудит, як правило, проводиться штатними співробітниками підприємства за вимогою і з ініціативи його керівництва. Необхідність і значення внутрішнього аудиту пов'язані з функціями управлінських структур. Потреба у внутрішньому аудиті виникає з причин, що верхня ланка керівництва безпосередньо не займається контролем повсякденної діяльності підприємства, у зв'язку з чим вона відчуває потребу в інформації про діяльність, що збирається на більш низькому рівні. Якщо незалежні аудитори спостерігають за розвитком загальних економічних, політичних, соціальних, науково-технічних тенденцій, аналізують їх вплив на виробничо-фінансову діяльність підприємства і своєчасно ставлять до відома про це адміністрацію та власників, стежачи за точним використанням прийнятих законом норм і вимог, то сфера діяльності спеціалістів, які займаються внутрішнім контролем, охоплює, як правило, поточне, оперативне консультування з питань управління і економічної політики конкретного підприємства.

Служба внутрішнього контролю охоплює всю діяльність підприємства - від виробничої бригади, ланки й цеху до його діяльності в цілому і покликана досконало знати як загальне законодавство, що регулює господарську діяльність, так і внутрішні документи підприємства, які складають його економічну нормативну базу, а також технологію виробництва. Внутрішній аудитор надає різноманітні довідки адміністрації підприємства з обліку і економічної діяльності і відає всіма питаннями фіскального характеру. Він присутній на зборах і нарадах управлінських структур підприємства (якщо навіть і не входить до складу цих органів), дає керівництву необхідні консультації з проблем підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності і її перспективи.

У цілому обов'язки внутрішнього аудитора охоплюють велике коло питань. Крім перевірки наявності і правильності оформлення всіх бухгалтерських документів, він здійснює перевірку дотримання адміністративного порядку, виконання директив і наказів, організовує інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, бере участь у зіставленні витрат з досягнутими результатами, аналізує інформацію управлінського характеру з метою розробки заходів щодо вдосконалення організаційної структури підприємства. Основним завданням внутрішнього аудитора залишається систематичний контроль за витратами підприємства і їх зниженням. Щоб одержати не тільки узагальнену, а й більш конкретну, а отже, й більш точну інформацію, яка дає змогу дійсно управляти виробництвом за його структурними елементами, усі господарські підрозділи аудитор групує за центрами витрат і сферами відповідальності за понесені витрати. Таким чином, на кожній виробничій ланці і на кожному рівні управління забезпечується конкретна (і навіть персональна) відповідальність робітників підприємства за понесені витрати і їх раціоналізацію.

Аудитору для внутрішнього контролю в основному необхідні прогнози продажу (попиту і пропозиції), кошторис витрат, стандартні нормативні витрати, прогнози прибутків, програми введення основних засобів і формування джерел фінансування, а також інші дані, які включаються в загальний план контролю за здійсненням господарських операцій і дозволяють стежити за діяльністю ланок і цехів, зіставляти фактичні витрати з нормативними і кошторисними, виявляти причини упущень в роботі і сповіщати керівництву про результати перевірок.

Згідно з аудиторськими стандартами аудитор зобов'язаний діяти з належною увагою і обережністю. В його функції входить планування заходів, збір і оцінка інформації, складання звітів і представлення відомостей, висновків і рекомендацій. Особа, яка здійснює аудиторську перевірку, повинна бути готова до виявлення різних порушень у вигляді неправильного ведення документації, помилок і підробок, шахрайства і крадіжок. Аудитор повинен знати фінансові схеми роботи господарюючих суб'єктів, уміти аналізувати документи, бухгалтерські звіти, чинні закони, підзаконні акти, а також накази та інструкції, згідно з якими здійснює свою діяльність економічний суб'єкт, що перевіряється.

Для перевірок, експертиз, аналізу господарської діяльності підприємства необхідні кваліфіковані спеціалісти, об'єднані в спеціальну службу внутрішнього аудиту. На посаду керівника аудиторської служби, голови ревізійної комісії чи аудитора доцільно призначити висококваліфікованих спеціалістів з вищою економічною чи юридичною освітою, досвідом керівної, бухгалтерської чи юридичної роботи, відсутністю судимості за економічні злочини, які пройшли атестацію відповідно до встановлених вимог на кваліфікацію професійного аудитора чи професійного бухгалтера. В складі служби внутрішнього аудиту повинні працювати висококваліфіковані спеціалісти з технологічного профілю контролю виробничо-технологічних процесів.

До об'єктів організації внутрішнього аудиту належать аудиторські номенклатури. Під аудиторською номенклатурою розуміють перелік інформації, котра є в законодавчих актах, нормативних документах, кошторисах, зафіксованих фактах, які використовують у процесі аудиту для підготовки управлінських рішень. Склад номенклатури формується залежно від характеру діяльності господарства.

Кожний окремий об'єкт внутрішнього аудиту потребує індивідуального підходу до використання прийомів аудиту, що є елементами його методу. Від політики і стилю управління залежать напрямки внутрішнього аудиту, глибина дослідження тих чи інших об'єктів внутрішнього контролю.

Використання ЕОМ в аудиті впливає не тільки на технологію аудиторського контролю, а й на його методологію. Зокрема, на методологію внутрішнього аудиту впливають підходи до процесу комп'ютеризації аудиторської діяльності.

Системи комп'ютеризації аудиторської діяльності повинні складатися з таких компонентів: економіко-математичних; економіко-організаційних та інформаційних моделей, які відображають процес аудиту; технічних, програмних, інформаційних й інших засобів, які забезпечують реалізацію моделей. Відповідно комп'ютерна система складається з функціональної і забезпечувальної частин. Функціональна частина містить у собі сукупність методик, методів і способів виконання аудиту, відображених в інформаційних і методичних моделях, стандартах, нормах тощо. Забезпечувальна частина передбачається для реалізації функцій аудиту, тому вона повинна складатися з інформаційного, програмного, технічного та іншого забезпечення.

Успішна реалізація завдань раціональної організації внутрішнього аудиту потребує певних умов і передумов. Основною умовою с те, що за останні роки, й особливо після введення у дію Закону України «Про аудиторську діяльність», формується сприятливе середовище для запровадження нових форм контролю, адекватних ринковим відносинам. Так, створюється відповідна нормативна база (національні й міжнародні стандарти з аудиту), у вузах України готують спеціалістів з обліку й аудиту, прийнятий Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», затверджена Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, які сприятимуть високоякісному оновленню основної інформаційної бази аудиту. З кожним роком підвищується кількість наукових праць з аудиту, дослідження поглиблюються, зростає їх практична значущість.

Для документування роботи досвідчені аудитори ведуть свої особисті робочі записи у журналі (орієнтовний зразок у табл. 1.1).

Після того як аудитор отримав детальне уявлення про структуру внутрішнього контролю клієнта, він може оцінити ризик неефективності цієї системи.

Таблиця 1.1.

Журнал аудитора за I квартал 2005 р.

№ з/п	Назва первинного документа	Період	Зміст	Сума, грн.	Відповідальна особа	Заходи щодо усунення недоліків
1	Журнал № 1 Відомість 1,1 за дебетом рахунку 31 Журнал № 3 Відомість 3,3	Лютий	Відхилення у записах із випискою банку, не відображено отриманий штраф	250	Головний бухгалтер Сидоренко О.А.	Потрібно коригувати прибуток на суму штрафу
2	...	...	...	...	...

1.3 Функції та завдання внутрішнього аудиту

Функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. Одначе можна виділити ряд типових функцій, притаманних внутрішньому аудиту і відмінних від зовнішнього аудиту (табл.1.2), незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому він проводиться, зокрема:

- зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з ефективним використанням ресурсів;

- вивчення стану бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх моніторинг та розроблення рекомендацій щодо удосконалення цих систем;

- дослідження бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів і способів, що використовуються для визначення, оцінки, класифікації такої інформації, і складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності;

- перевірку виконання законів та інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва або власників;

- оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінку контрольних процедур у структурних підрозділах підприємства;

- перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна;

- роботу над спеціальними проектами і контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;

- оцінку використовуваного підприємством програмного забезпечення;

- спеціальні службові розслідування окремих випадків, за завданням керівника;

- координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час проведення зовнішнього аудиту;

- складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки;

- розроблення і подання пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і пропозицій з підвищення ефективності управління.

Наповнення функцій внутрішнього аудиту конкретним змістом залежить від особливостей діяльності підприємства і має здійснюватися тим органом управління, якому підпорядковується служба внутрішнього аудиту.

Таблиця 1.2.

Відмінність внутрішнього аудиту від зовнішнього

Назва	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Об'єкт	Визначається керівництвом	Визначається договором та нормативними актами
Кваліфікація	Визначається отриманням сертифіката та керівництвом. Підпорядкованість керівникові	Надаються відповідні вимоги та незалежність від клієнта
Методи	Є багато спільного в методах, що використовуються внутрішніми і зовнішніми аудиторами. Відмінності існують на детальному рівні і в ступені точності
Мета	Визначається керівництвом	Випливає із законоположень і нормативів про аудиторську діяльність
Звітність	Перед керівництвом	Перед клієнтами

Завдання конкретної служби можуть бути різними залежно від специфіки роботи підприємства, від особливостей його організаційної структури і від завдань, які ставить перед собою адміністрація в даний момент.

Вивчаючи завдання, які стоять перед службою внутрішнього аудиту, необхідно врахувати відмінності між внутрішнім аудитом та ревізією. Стосовно завдань, які стоять перед ними, можна зазначити таке.

Насамперед служба внутрішнього аудиту повинна здійснювати періодичний контроль за фінансово-господарською діяльністю окремих підрозділів. Основна послуга, яку надають внутрішні аудитори, - перевірка достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності. Внутрішні аудитори повинні перевіряти звітність підрозділів і всієї організації в цілому. Складання висновку є одним із результатів контролю за діяльністю окремих структур, виявлення відповідності бухгалтерської звітності цих структур і всієї організації в цілому даним бухгалтерського обліку.

Важливим завданням служби внутрішнього аудиту є фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства і розроблення її фінансової стратегії. Це дає змогу підвищити ефективність роботи окремих підрозділів і організації в цілому, сприяє виконанню основної мети, поставленої перед внутрішнім аудитом.

Консультативні послуги щодо бухгалтерського обліку і оподаткування, а також у питаннях права є важливими напрямками внутрішньої аудиторської служби. Упровадження ефективної достовірної та повної інформації системи управління для своєчасного виявлення й усунення недоліків.

У результаті перевірки, аналізу і консультування з боку служби внутрішнього аудиту підприємство буде підготовлене до перевірки зовнішніми аудиторами, податковою інспекцією та іншими органами зовнішнього контролю.

Завдання, які повинні виконувати внутрішні аудитори, визначають функції внутрішнього аудиту, а також професійно-кваліфікаційний склад цієї служби.

За обсягами роботи внутрішній аудит поділяється на загальний і локальний - за окремими напрямками аудиту (технології, бухгалтерського обліку).

Згідно з міжнародним нормативом «Використання результатів роботи внутрішнього аудитора» внутрішній аудит здійснюється за такими напрямками:

- аналіз системи обліку і внутрішнього контролю;

- вивчення бухгалтерської (фінансової) й операційної інформації (за окремими статтями витрат, залишків на бухгалтерських рахунках та ін.);

- вивчення економічності й ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання;

- аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;

- оцінка якості інформації;

- розроблення проектів управлінських рішень;

- проведення стратегічного аналізу;

- розроблення фінансових прогнозів.

Для вирішення цих питань аудитор повинен бути компетентним, що виражається у відповідності підготовки і досвіду спеціаліста масштабу і складності завдань за умови високої якості виконаної роботи.

Принципи внутрішнього аудиту це - цілісність, об'єктивність, конфіденційність, майстерність і компетентність. Робота, яку виконують аудитори, документується і планується.

Усі ці роботи, звичайно, можуть бути виконані зовнішніми аудиторами, але за окремим договором і за окрему плату. Якщо взяти до уваги вартість аудиторських послуг, то оплата всього комплекту робіт з аудиту суттєво збільшить собівартість виконуваних підприємствами робіт чи послуг і відповідно знизить прибуток.

До того ж об'єктом зовнішньої аудиторської перевірки є бухгалтерський облік і звітність за відповідний період. Тобто, якщо перевірка звітності за 2001 р. здійснюється у травні 2002 р., аудитори не будуть перевіряти документи з січня по травень 2002 р. (до наступної аудиторської перевірки). А це означає, що помилки, зроблені в цей період, залишаються без виправлення.

Вирішити ці проблеми допомагає служба внутрішнього аудиту, оскільки вона може постійно контролювати правильність ведення бухгалтерського обліку, податкових та інших розрахунків.

Аудитори можуть виконувати й інші обов'язки (зокрема, щодо контролю правильності оцінки майна, мінімізації витрат на виробництво, аналізу фінансово-господарської діяльності, оптимізації оподаткування, автоматизації обліку і складання звітності тощо).

Отже, основною особливістю внутрішнього аудиту є те, що він виконується під час здійснення і документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявити недоліки в роботі і вжити відповідних заходів щодо їх попередження.

Крім того, наявність служби внутрішнього аудиту підвищує довіру з боку зовнішніх аудиторів до звітності клієнта, оскільки вони вже заздалегідь передбачають наявність високоефективної системи бухгалтерського обліку і контролю, здатної перешкоджати виникненню порушень.

На основі міжнародних нормативів аудиту інститут внутрішніх аудиторів як міжнародна асоціація розробив для своїх членів стандарти професійної практики внутрішнього аудиту. У цих стандартах загальноприйняті вимоги до аудиторської діяльності скориговані з урахуванням специфіки внутрішнього аудиту. Стандарти професійної практики мають рекомендаційний характер, оскільки внутрішній аудит - це внутрішня справа підприємства, а в умовах ринкової економіки втручання у діяльність економічних суб'єктів обмежене.

1.4 Нормативно-правова база внутрішнього аудиту основних засобів

Нормативною базою, яка регулює функціонування основних засобів, є такі законодавчі та нормативні документи:

1.Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР.

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997 роках” від 16 травня 1996 р. № 253.

3. Порядок проведення індексації балансової вартості основних засобів підприємств, організацій і установ станом на 1 квітня 1996 року, затверджений наказом Мінстату, Мінекономіки, Мінфіну України від 23 травня 1996 р. №148/64/103/563.

4. Про затвердження змін і доповнень до Інструкції з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджене наказом Мінфіну України від 11 лютого 1998 р. № 30.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92.

Бухгалтерський облік витрат на поліпшення основних засобів регламентується П(С)БО 7 “Основні засоби”, згідно з яким дані витрати поділяються на дві групи:

- витрати на поліпшення, в результаті здійснення яких економічні вигоди, первинно очікувані від використання об'єктів, зростають (модернізація, добудова, реконструкція). Ці витрати збільшують первинну вартість основних засобів, обліковують на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” з наступним їх віднесенням на рахунок 10 “Основні засоби”;

- витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані відносяться до витрат звітного періоду і обліковуються на рахунках 23 “Виробництво” та класу 9 “Витрати діяльності”.

Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість більше на 10% відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. При цьому у разі переоцінки об'єкта основних засобів слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей об'єкт.

Перевіряючи чинність чи правильність здійснення переоцінки спеціально призначеною керівництвом підприємства комісією, аудитор повинен контролювати інформацію про ринкову вартість основних засобів на дату переоцінки, яку можна отримати:

- з відомостей заводів-виробників;

- з прайс-листів посередників;

- з періодичних видань;

- безпосередньо на ринку;

- в агентствах нерухомості;

- у експерта-оцінювача;

- зі збірників цін (наприклад Української автомобільної корпорації);

- у міському відділі цін та дотримання комісією послідовності процедур переоцінки;

- проведення інвентаризації групи об'єктів, що підлягають переоцінці;

- підготовка бланків акта переоцінки;

- заповнення бухгалтерією відомостей про об'єкти переоцінки;

- передача акта в оціночну комісію;

- визначення справедливої вартості оціночною комісією;

- передача акта до бухгалтерії;

- розрахунок бухгалтерією змін у вартості активів;

- здійснення бухгалтерією облікових записів з переоцінки активів на підставі акта переоцінки.

Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємства та організації не зобов'язані, але мають право проводити індексацію вартості основних фондів за підсумками звітного року, якщо:

- індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація, перевищує 110%;

- щодо індексації основних засобів, які підлягають амортизації ( крім тих, що підлягають прискореній амортизації або використовуються в соціальній сфері та одержані безоплатно).

Індексації підлягає балансова вартість груп основних фондів шляхом помноження балансової вартості відповідної групи на коефіцієнт індексації, що визначається за формулою:

Кi = (Ii - 10)/100 (1.1.)

де Кi - коефіцієнт індексації;

Ii - індекс інфляції.

Згідно з Законом про прибуток у випадку, якщо платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визначити капітальний дохід у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю цієї групи основних фондів до такої індексації.

РОЗДІЛ 2. ДІЮЧА СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ НА ПРИКЛАДІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

2.1 Взаємодія внутрішнього контролю і зовнішнього аудиту

Відповідно до вимог ННА № 12 „Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування”, САЕ № 400 „Оцінка ризиків та внутрішній контроль” та № 610 „Розгляд роботи внутрішнього аудиту” аудитор, проводячи перевірку, повинен упевнитися у функціонуванні системи внутрішнього контролю і аудиту, оцінити її як основу для складання фінансової звітності. Метою аналізу оцінки внутрішнього контролю та аудиту є встановлення ступеня довіри до нього, що, в свою чергу, використовується для встановлення характеру, обсягів і тривалості виконання процедур перевірки на відповідність і суттєвість.

Система внутрішнього контролю - це політика і процедури, які належать до засобів внутрішнього контролю, що прийняті керівництвом підприємства з метою забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, включаючи:

- збереження активів підприємства;

- запобігання та викриття фактів помилок і шахрайства;

- забезпечення точності та повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки надійної фінансової інформації.

Система внутрішнього контролю виходить за рамки тих питань, які безпосередньо належать до функцій системи бухгалтерського обліку, і включає:

1. Контрольне середовище - це система заходів загального характеру, яка включає розуміння з боку керівництва підприємства та важливості діючої системи внутрішнього контролю для підприємства. Чинники, що впливають на середовище контролю, - це:

- політика та методи керівництва;

- діяльність керівництва (власника) підприємства;

- організаційна структура підприємства, а також методи розподілу функцій керівництва й відповідальності;

- система контролю з боку керівництва: підрозділи внутрішнього аудиту, кадрова політика та процедури, порядок розподілу обов'язків.

Контрольне середовище впливає на ефективність конкретних процедур контролю.

2. Процедури контролю - політика та методи, що застосовуються керівництвом підприємства для досягнення конкретних цілей. До процедур контролю відносять:

- періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

- перевірку точності арифметичних записів;

- контроль умов функціонування та використання комп'ютерних інформаційних систем, насамперед контроль над змінами комп'ютерних програм, і доступом до баз даних;

- введення і перевірку аналітичних рахунків і оборотних відомостей;

- порядок затвердження та здійснення контролю над документами;

- зіставлення даних, отриманих із внутрішніх джерел, з даними, отриманими із зовнішніх джерел;

- порівняння результатів підрахунків грошових коштів, цінних паперів і товарно-матеріальних запасів з бухгалтерськими записами;

- обмеження прямого фізичного доступу до активів і запасів;

- порівняння та аналіз фінансових результатів з витратами, передбаченими показниками планів.

Розуміння відповідних аспектів систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю аналізом інших чинників дає змогу аудитору:

- визначити види потенційних суттєвих викривлень, які можуть трапитися в фінансовій звітності;

- з'ясувати чинники, які впливають на ризик виникнення суттєвих викривлень;

- розробляти відповідні аудиторські процедури.

При розробці підходу до проведення аудиту аудитор враховує свою попередню оцінку ризику системи контролю (разом з оцінкою властивого ризику), для того щоб визначити припустимий розмір ризику невиявлення невідповідностей у певних статтях фінансової звітності та визначити характер, строк і обсяг тестів для підтвердження статей фінансової звітності.

У світовій практиці існує два основні підходи до оцінки внутрішнього контролю і аудиту при проведенні зовнішнього аудиту:

- системно орієнтований (традиційний) підхід;

- імовірнісний підхід.

Системно орієнтований (традиційний) підхід. Найбільш проста перевірка - це суцільне дослідження, коли перевіряють усі елементи системи внутрішнього контролю та аудиту. Такий підхід має назву системно орієнтованого і потребує від аудитора: впевненості, що на підприємстві існує система внутрішнього контролю та дослідження (опису) кожного елемента цієї системи;

оцінки надійності кожного елемента системи;

перевірки ступеня виконання внутрішнім контролем покладених на нього функцій;

надання висновку за результатами перевірки:

- система внутрішнього контролю аудиту ефективна і на неї можна покластися, що дає можливість скоротити кількість докладних перевірок;

- система внутрішнього контролю аудиту не надійна, і кількість перевірок на відповідність треба збільшити.

Імовірнісний підхід. Суцільна перевірка при проведенні зовнішнього аудиту - це мета кожного аудитора, яка практично ніколи не збувається. Тому аудитори використовують вибіркові перевірки. Обсяг перевірок „на відповідність за сумою” визначається за оцінкою ризику. Аудитору передусім треба встановити допустимий загальний рівень аудиторського ризику. У світовій практиці визнано, що допустимий аудиторський ризик винесення неправильного висновку про дані перевірки становить 5%. Після цього аудитор повинен визначити такі джерела свідчень.

1. Внутрішні чинники розвитку підприємства (тип технології, яка використовується на підприємстві (ноу-хау або традиційна технологія), використання світових досягнень науки, техніки та технології в практиці підприємства, результати проведення зовнішнього аудиту за попередні роки та ін.

2. Процедури аналізу господарської діяльності за кілька років діяльності підприємства.

3. Процедури внутрішнього контролю, які є головним джерелом доказів.

Після визначення доказів свідчень наступним етапом є визначення необхідного ступеня впевненості від виконання перевірки на суттєвість і можливої вагомості доказів з попередніх джерел.

Небезпеку того, що перевірка на суттєвість не виявить суттєвих помилок або порушень, називають ризиком незнаходження. Він свідчить про те, що аудитор визначає імовірність того, що помилки, не помічені системами внутрішнього контролю, можуть залишитися також непоміченими і в разі проведення аудиту визначення загального аудиторського ризику.

Імовірнісний підхід до оцінки системи внутрішнього контролю і аудиту передбачає, що за можливості визначити розмір аудиторського ризику, внутрішнього ризику та ризику контролю можна визначити розмір ризику невиявлення, що дасть можливість аудитору досить точно встановити характер, обсяги й тривалість виконання процедур перевірки на суттєвість.

2.2 Методика вивчення стану внутрішнього аудиту основних засобів

Будь-яке підприємство незалежно від форм власності має певну кількість основних засобів, за допомогою яких здійснюється виробнича діяльність. Основні засоби є матеріальною основою виробництва, вони характеризують технічний стан підприємства та його економічний розвиток, виступають одним із головних технічних ресурсів господарської діяльності підприємства. Їх використання потребує організації нагляду та контролю за наявністю й збереженням з моменту придбання до вибуття.

Основні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, порядок відкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 7 “Основні засоби”, затвердженим наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92.

Відповідно до П(С)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг або в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційного циклу, якщо він більше року.

Метою аудиту основних засобів є підтвердження достовірності даних про вартість основних засобів, відображених у фінансовій звітності.

Основними завданнями основних засобів є:

1.Перевірка документального забезпечення операцій з основними засобами;

2.Підтвердження правильності та своєчасності відображення в обліку операцій з основними засобами;

3.Зіставлення даних аналітичного з даними синтетичного обліку основних засобів;

4.Зіставлення даних синтетичного обліку основних засобів з даними фінансової звітності.

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

1. Баланс (форма № 1).

2. Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2).

3. Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма № 3).

4. Аналітичні та синтетичні регістри обліку основних засобів (Головна книга, Журнал-ордер № 4, відомості аналітичного обліку капітальних інвестицій).

5. Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

Основні засоби надходять на підприємства з різних джерел: від постачальників за плату, засновників у вигляді внеску до статутного фонду, інших суб'єктів підприємницької діяльності безоплатно.

Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Кожному інвентарному об'єкту незалежно від його перебування (в експлуатації або на складі) присвоюється відповідний інвентарний номер. Інвентарні номера мають бути проставлені на всіх первинних документах, які є підставою для відображення в обліку їх наявності або руху.

Первинним документом, що є підставою для введення в експлуатацію основних засобів, є акт приймання-передачі (Додаток В). Акт має складатися при отриманні кожного окремого інвентарного об'єкта. На кожний об'єкт слід виписувати інвентарну картку, що є регістром аналітичного обліку основних засобів і дає змогу контролювати їх наявність у місцях зберігання.

Вибуття основних засобів відбувається шляхом їх реалізації, безплатної передачі в разі їх повного фізичного або морального зносу, остаточного вибуття з ладу або загибелі.

Перевірка реалізації або безоплатної передачі основних засобів розпочинається з ознайомлення з рішенням (дозволом) на вчинення підприємством відповідних дій. Залежно від підпорядкованості підприємства цей документ може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволом Фонду державного майна України, відповідного підприємства або відомства тощо. Після цього аудитор вивчає акти приймання-передачі, в яких повинен бути вказаний відповідний адресат їх передачі. При перевірці ліквідації у зв'язку із зносом або пошкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити, чи затверджений відповідний акт керівником підприємства та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній карточці.

Наступним кроком є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації (реалізації) або надходження основних засобів. Залежно від форм власності підприємства (державна або недержавна) визначається порядок обліку.

Основною відмінністю є те, що на підприємствах державної форми власності ліквідація та надходження основних засобів відбуваються зі зміною величини статутного фонду, тоді як на недержавних підприємствах розмір фонду має залишатися незмінним.

На останньому етапі аудитор руху основних засобів перевіряють відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряють дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними Журналу-ордера № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства.

2.3 Організація проведення внутрішнього аудиту основних засобів

До основних засобів належать матеріальні необоротні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду, очікуваний строк корисного використання який більше одного року (або операційний цикл, якщо він довший за один рік). При цьому аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”. Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”, який має дев'ять субрахунків; за дебетом рахунка 10 відображається надходження (придбання) основних засобів, а за кредитом - вибуття.

В ході перевірки ВАТ “Будмаш” ми впевнилися у правильності організації аналітичного обліку і визначити, чи всі основні засоби підприємства закріплено за матеріально відповідальними особами. Джерелами внутрішнього аудиту операцій з обліку основних засобів є первинні документи на їх надходження, вибуття і внутрішнє переміщення (акт приймання-здавання об'єктів, акти на списання, інвентарна картка, картка обліку руху основних засобів, інвентарний список, розрахунки амортизації), дані аналітичного і синтетичного обліку.

Спочатку слід перевірити правильність ведення інвентарних карток індивідуального і групового обліку основних засобів, своєчасне заповнення всіх реквізитів у них. Якщо карток на окремі об'єкти немає, ми пропонуємо керівництву підприємства відновити аналітичний пооб'єктний облік основних засобів. Достовірність даних про наявність і рух основних засобів перевіряємо зіставленням суми за інвентарною карткою із сумою, показаною в описі інвентарних карток (Додаток Ж).

Крім того, встановлюємо відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхнього залишку за рахунком 10 “Основні засоби” на відповідні дати. Якщо є розходження між даними аналітичного і синтетичного обліку, то з'ясовуємо причини, винних осіб, визначаємо наскільки (недонарахування або зайве нарахування амортизації) і пропонуємо усунути недоліки, але таких порушень ми не виявили.

В ході перевірки також перевіряємо повноту і своєчасність проведення інвентаризації основних засобів, правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. Цим самим з'ясовуємо, чи можна довіряти результатам проведення інвентаризації, щоб зменшити аудиторський ризик.

Повноту і своєчасність оприбуткування основних засобів визначили шляхом порівняння дати оприбуткування за рахунком 10 “Основні засоби” з датами, вказаними у актах введення в експлуатацію, актах приймання-передачі основних засобів (Додаток В). В ході перевірки порушень не було виявлено.

Далі ми документально перевірили операції зі списання основних засобів, правильність оформлення їх, законність і доцільність вибуття і відображення його в обліку. Ми також перевіряємо правильність переоцінки основних засобів за відновною вартістю, її відображення в бухгалтерському обліку.

Аудитом правильності проведення річної інвентаризації основних засобів ми з'ясовуємо, чи реально відображені в балансі підприємства у статті “Основні засоби” (код рядка 031) їх первісна (балансова) та залишкова (код рядка 030) вартість, а також сума нарахованого зносу. Причому ця сума стосується як власних, так і орендованих основних засобів.