Облік основних засобів на сільськогосподарських підприємствах

58

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

Курсова робота

на тему: „Облік основних засобів на сільськогосподарських підприємствах”

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні підгрунтя обліку основних засобів

1.1 Економічний зміст, склад та класифікація основних засобів

1.2 Оцінка та переоцінка основних засобів

Розділ 2. Облік основних засобів сільськогосподарського підприємства

2.1 Значення сільськогосподарського виробництва в економіці України

2.2 Первинний і аналітичний облік основних засобів

2.3 Синтетичний облік основних засобів

Розділ 3.Шляхи удосконалення обліку основних засобів

3.1 Удосконалення первинного обліку основних засобів

3.2 Автоматизація обліку основних засобів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Функціонування будь-якого суб'єкта господарювання значною мірою залежить від постановки облікової роботи та системи бухгалтерського обліку, яка є інформаційною базою управління та контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, фірм, об'єднань. Бухгалтерський облік ведеться на кожному підприємстві з моменту його заснування і до ліквідації чи реорганізації.

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Становлення та формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення організації обліку основних засобів на досліджуваному підприємстві. Основні засоби являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді на протязі довгого періоду, на протязі якого їх вартість по частинам передається на випущену продукцію.

Організація обліку основних засобів сприяє ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площин та інших засобів праці.

Раціональна експлуатація основних засобів є важливим фактором оптимізації собівартості сільськогосподарської продукції, що впливає на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Метою цієї курсової роботи є розгляд ключових питань обліку основних засобів, а також розкриття проблем, що виникають в зв'язку з організацією та веденням обліку, пошук шляхів удосконалення обліку основних засобів сільськогосподарського підприємства.

Виходячи з поставленої мети, для написання курсової роботи потрібно:

– вивчити теоретичний матеріал, діючі на цей час нормативні акти в сфері обліку основних засобів, слідкувати за останніми змінами в законодавчій базі;

– охарактеризувати процеси первинного, аналітичного та синтетичного обліку;

– висунути пропозиції щодо удосконалення бухгалтерського обліку основних засобів в основному по автоматизації та компютерізації обліку.

Основу для написання даної курсової роботи склали закони, інструкції, положення та інші нормативні акти, що відносяться до даної проблеми, також публікації провідних вчених України в спеціалізованих журналах „Баланс”, „Все про бухгалтерській облік”, „Податки і бухгалтерській облік”, різноманітна періодика, підручники, зокрема під редакцією проф. Бутинця Ф.Ф.

Розділ 1. Теоретичні підгрунтя обліку основних засобів

1. 1 Економічний зміст, склад та класифікація основних засобів

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (затверджене наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: «Основні засоби -- матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)».

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

П(С)БО 7 при встановленні критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висувають обмеження щодо їх вартості.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

- достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

- визначення економічних вигод від використання основних засобів;

- контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;

- правильне і своєчасне нарахування зносу;

- контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

- контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

- точне визначення результатів від ліквідації основних засобів.

Основою правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів є дотримання принципу їх класифікації.

Основні засоби доцільно групувати за їх функціональним призначенням, галузями, використанням, натуральним предметним складом і належністю (Рис.1.1.1.)

За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини тощо, що діють у сфері матеріального виробництва) і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб робітників (будови, споруди, обладнання побутових потреб робітників, що використовуються у невиробничій сфері).

За використанням основні засоби поділяють на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), не діючі (ті, що не використовуються у певний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів), і запасні (різне устаткування, що перебуває у резерві і призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

58

Рис.1.1.1 Класифікація основних засобів

Істотне значення в обліку основних засобів має їх розподіл за ознакою належності на власні та орендовані.

Орендовані основні засоби -- це засоби, взяті у тимчасове користування у фізичних чи юридичних осіб за відповідну орендну плату. Орендовані основні засоби показують у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних й тих самих засобів.

Для цілей податкового обліку основні фонди, що обліковуються на балансі підприємства, відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств підлягають класифікації за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

група 2 - передавальні пристрої, в тому числі будівлі і споруди магістрального трубопровідного транспорту та будівлі і споруди ліній зв'язку і передач, пристрої розподілу електроенергії та керувальне обладнання, судна, залізничні локомотиви та рейковий рухомий склад, повітряні та космічні літальні апарати;

група 3 - меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя і пристосування до них;

група 4 - інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичного оброблення інформації;

група 5 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі;

група 6 - будь - які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 3, 4 і 5;

План рахунків і прийняті до застосування Положення (стандарти) бухгалтерського обліку передбачають, що однакові за технічними характеристиками, призначенням та способом використання об'єкти основних засобів можуть бути об'єднані в групи, наприклад: 1) земельні ділянки; 2) капітальні витрати на поліпшення земель; 3) будинки, споруди та передавальні пристрої; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструменти, прилади та інвентар; 7) робоча і продуктивна худоба; 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби.

При класифікації основних засобів слід керуватися тим, що об'єкт основних засобів -- це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції.

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство отримуватиме в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, та його вартість може бути достовірно визначена.

Наявність достатньої впевненості у тому, що основні засоби втілюють у собі майбутні економічні вигоди для підприємства, потребує підтвердження того, що підприємство отримає винагороду у зв'язку з їх використанням та погоджується на пов'язаний з цим ризик.

Об'єкти основних засобів можуть бути придбані з метою безпеки або для охорони навколишнього середовища. В таких випадках вони, хоча безпосередньо і не втілюють у собі майбутніх економічних вигод, але є необхідними при використанні і отриманні економічної вигоди від інших активів.

Об'єкт основних засобів визнається як актив, якщо він перебуває в оперативному чи довірчому управлінні.

Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що основну інформаційну базу для управління надає облік. Дані аналітичних рахунків, які відкриваються до відповідних рахунків класу "Необоротні активи", є джерелами інформації для управління основними засобами. Аналітичний облік дозволяє здійснювати ефективний контроль за наявністю та рухом об'єктів необоротних матеріальних активів.

1.2 Оцінка та переоцінка основних засобів

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки -- за первісною, залишковою, переоціненою і ліквідаційною вартістю. На Рис.1.2.1. представлені шляхи формування первісної вартості основних засобів.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення. Собівартість основних засобів -- це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов'язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат (п.8 П(С)БО 7):

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Шляхи надходження основних засобів		Склад первісної вартості
	Придбані підприємством за грошові кошти

58

Витрати на придбання
Придбані підприємством за рахунок кредитів банків		Витрати на придбання, але без урахування витрат на виплату процентів банку
Отримані підприємством безоплатно		Справедлива вартість на дату отримання
Внесені в статутний капітал підприємства		Узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість
Створені підприємством власними силами		Сума прямих та накладних витрат, які пов`язані зі створенням актива
Зараховані підприємством з виготовленої продукції, товарів і т.і.		Собівартість актива, яка визначається згідно з П(С)БО „Запаси” і 16 „Витрати”
Отримані підприємством в результаті обміну на подібний об`єкт		Залишкова вартість переданого об`єкта. Якщо залишкова вартість переданого об`єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об`єкта ОЗ буде справедлива вартість переданого об`єкта із включенням різниці до витрат звітного періоду
Отримані підприємством в результаті обміну на неподібний об`єкт основних засобів або інших активів		Справедлива вартість переданого об`єкта збільшена на суму грошових засобів або їх еквівалентів, які були передані (отримані) під час обміну

Рис.1.2.1. Формування первісної вартості основних засобів

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю бо частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість - є первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Залишкова вартість переданого об'єкта основних засобів дорівнює первісній вартості об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Справедлива вартість переданого об'єкта основних засобів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну, дорівнює первісній вартості об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт,.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Приклад. Підприємство придбало обладнання на суму 80 000 грн зі знижкою, яка становить 1 відсоток його вартості.

Крім того, підприємство понесло такі витрати, грн:

податок на додану вартість --16 000;

залізничний тариф -- 2000;

витрати на транспортування від станції на підприємство -- 600;

оплата праці монтажників -- 1400.

Виходячи з цього, собівартість (первісна оцінка) придбаного обладнання дорівнює:

80 000 - 800 + 2000 + 600 + 1400 = 83 200 грн.

При визначенні первісної вартості придбаної земельної ділянки, витрати, пов'язані з придбанням, можуть включати чисті витрати на знесення будівель або споруд, що знаходяться на цій ділянці.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об'єкту основних засобів, який може бути отримано в операціях обміну між проінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами. Згідно з додатком П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» справедлива вартість основних засобів визначається таким чином (Табл..1.2.1 ).

Таблиця 1.2.1

Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих основних засобів

Об'єкти визначення справедливої вартості	Визначення справедливої вартості
Основні засоби: Земля та будівлі Машини та обладнання Інші основні засоби	Ринкова вартість Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість -- відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

В узагальненому вигляді підхід до визначення оцінки основних засобів, отриманих в обмін на інші активи, показано на рис.1.2.2 .

В сільськогосподарських підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це, перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за рахунок молодняку тварин, отриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів (посадкового матеріалу, пального, добрив, засобів захисту рослин, зносу основних засобів) або збільшення зобов'язань (оплата праці, нарахування на соціальні заходи та інше).

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманням тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє подібні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П(С)БО 9 «Запаси».

Собівартість об'єктів, збудованих власними силами, звичайно включає:

- вартість робіт, виконаних субпідрядниками;

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші операційні витрати, що безпосередньо пов'язані з будівництвом активу;

- вартість ліцензії (або дозволу) на будівництво;

- оплату фахових послуг (архітекторів, юристів тощо).

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об'єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних
засобів і для нарахування зносу.

В зв`язку з проведенням реформ в сільському господарстві виникла потреба в уточненні ринкової вартості активів, в тому числі основних засобів, сільськогосподарських підприємств. З цією метою підприємства проводять переоцінку наявних основних засобів. Переоцінку об'єкта основних засобів можна проводити за умови, що його залишкова вартість (за даними бухгалтерського обліку) суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу, одні підприємства мають право самостійно визначати величину (межу) суттєвості, та, відповідно, приймати рішення щодо доцільності проведення переоцінки. Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів, тобто якщо їх справедлива вартість суттєво відрізняється від балансової вартості. Величину суттєвості доцільно встановлювати окремо для кожної групи основних засобів у Наказі про облікову політику підприємства з метою дотримання принципу послідовності. Переоцінка основних засобів проводиться за рішенням керівництва та оформлюється наказом підприємства.

Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.99 № 1529/99 всі сільськогосподарські підприємства, що попадають під дію цього Указу повинні провести уточнення вартості майна. Уточнення оцінки основних засобів сільськогосподарських підприємств здійснюється з метою:

1. відображення їх реальної вартості в бухгалтерському обліку, визначення реальної ціни виробництва;

2. визначення реального розміру індивідуальних майнових паїв членів трудових колективів при паюванні підприємств;

3. об'єктивного розподілу доходів (отримання дивідендів);

4. встановлення заставної вартості майна, страхування та оподаткування;

5. укладання договорів оренди, купівлі-продажу об'єктів майнового комплексу.

Узгодження вартості майна проводить експерт-оцінювач, який має відповідну ліцензію на здійснення експертної оцінки майна. Експерт має право здійснювати експертну оцінку основних засобів підприємства, оцінити їх фактичний знос і визначити відновну або справедливу вартість об'єктів оцінки. Результати роботи оцінювача відображуються у звіті про експертну оцінку активів підприємства.

Уточнення оцінки основних засобів може бути здійснено також експертною комісією господарства, до складу якої входять керівник підприємства (голова комісії), головний бухгалтер та головні спеціалісти господарства.

За результатами роботи експертна комісія надає звіт про уточнення вартості окремих об'єктів, який повинен бути затверджений в установленому порядку.

При визначенні вартості будівель і споруд розраховують за укрупненими показниками вартість окремих конструкцій та елементів (фундаменту, каркаса, стін, перекриттів, покрівлі, прорізів, підлоги, оздоблення тощо) та їх загальних розмірів стосовно кожного будівельного об'єкта. Фізичний знос приміщень визначають стосовно кожного інвентарного об'єкта, з огляду на чинні норми амортизації та його фізичний знос.

Відновлювальна вартість машин та устаткування визначається з урахуванням їх технологічного призначення по окремих інвентарних об'єктах, а також машинах і устаткуванню, які є складовою частиною виробничих об'єктів. Відновлювальна вартість технічних засобів обчислюється за оптовими цінами, націнками торгівельно-посередницьких організацій, включаючи вартість монтажу на період оцінки.

Вартість продуктивної та робочої худоби визначається за величиною витрат на вирощування живої маси та формування продуктивних якостей. Враховуються порода, вік та продуктивність, період господарського використання худоби, індекси продуктивності корів залежно від лактації в перерахунку на базисну жирність молока, собівартість вирощування 1 кг живої маси, що склалася на час оцінки майна. В разі збитковості тваринництва вартість продуктивної і робочої худоби визначається за ринковими цінами конкретного регіону. Відповідна вартість багаторічних насаджень розраховується за нормативами питомих капітальних вкладень на їх створення.

Оцінка основних засобів проводиться шляхом визначення їх відновлювальної та залишкової вартостей.

Визначення відновлювальної вартості будівель, споруд та приміщень здійснюється на підставі кошторисної вартості об'єктів у цінах 1984 року за формулою:

С_в = С₁₉₈₄ х К_і

де С_в -- відновлювальна вартість об'єктів; С₁₉₈₄ -- повна кошторисна вартість об'єктів за цінами 1984 р. (без вартості устаткування); К_і -- коефіцієнт індексації для капіталовкладень, освоєних до 1991 р. при індексації станом на 1.04.96 (1,9).

Повна кошторисна вартість (С₁₉₈₄) визначається на підставі проектно-кошторисної документації конкретного об'єкта.

За відсутності проектно-кошторисної документації повна кошторисна вартість об'єктів за цінами 1984 року може визначатись у встановленому порядку із застосуванням:

- укрупнених кошторисних норм і прейскурантів, які використовувались на будівництві, за цінами 1984 року;

- кошторисів до об'єктів-аналогів (за цінами 1984 року);

- укрупнених показників вартості окремих конструктивних елементів і видів будівельно-монтажних робіт, до складу яких входять такі проектні рішення (за цінами 1984 року).

Знос розраховується окремо, виходячи з фактичного терміну експлуатації та норм амортизації з урахуванням понижуючих коефіцієнтів.

Розрахунки і звіт про призначення відновлювальної вартості будівель, споруд, приміщень та незавершених об'єктів будівництва обов'язково затверджуються відділом капітального будівництва районної держадміністрації або бюро технічної інвентаризації.

Результати переоцінки основних засобів узагальнюються в акті уточнення вартості основних засобів.

Стандартом 7 «Основні засоби» передбачено, що підприємства мають право переоцінювати об'єкти основних засобів, якщо їх залишкова вартість відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Переоцінку (уцінку) основних засобів відображається в обліку за правилами, встановленими П(с)БО 7 "Основні засоби".

1.Суму дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включають до складу додаткового капіталу, який відображають у балансі статті 380 "Інший додатковий капітал". Крім того, інформацію про наведену переоцінку основних засобів відображають у звіті про власний капітал (стаття 060, стаття 080 гр. 6).

2.Уцінка, яку проводять уперше, включають до складу витрат звітного періоду і відображають у звіті про фінансові результати (стаття 160) і звіті про власний капітал (стаття 070, 090).

3.Уцінка після раніше проведеної дооцінки.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовують на зменшення іншого додаткового капіталу, а різницю (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включають до витрат звітного періоду.

Уцінку відображають як зменшення додаткового капіталу в балансі статті 380"Інший додатковий капітал" і в звіті про власний капітал (стаття 070,090гр.6).

4.Дооцінка після раніше проведеної уцінки.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності, суму чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включають до складу доходів звітного періоду, а різницю (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовують на збільшення іншого додаткового капіталу.

Дохід, визнаний у результаті дооцінки, відображають у звіті про фінансові результати (стаття 130).

IIриклад. За станом на 31.12.2002 р. виробничий об'єкт основних засобів мав таку оцінку (грн):

справедлива вартість об'єкта 50 000

первісна вартість 40 000

сума нарахованого зносу 10 000

залишкова вартість 30 000

Для того, щоб визначити необхідність в проведенні переоцінки складемо розрахунок:

Справедлива вартість 50000

------------------------ х 100 = --------------- х 100 = 167%,

Залишкова вартість 30000

Як видно з розрахунку, справедлива вартість об'єкта основних засобів перевищує залишкову вартість на 67 % і тому об'єкт підлягає переоцінці до рівня справедливої вартості.

Для того, щоб визначити первинну вартість об'єкта і суму зносу після переоцінки, розрахуємо індекс переоцінки: 50 000:30 000 = 1,67;

первісна вартість після переоцінки: 40 000 x 1,67 = 66 800;

сума зносу після переоцінки: 10 000 x 1,67 = 16 700.

Результати переоцінки об'єкта відобразимо в табл.1.2.2.

Таблиця 1.2.2.

Переоцінка виробничого об'єкта за станом на 31.12.2002 р. (грн)

Показники	До переоцінки	Після переоцінки	Різниця
Первісна вартість	40 000	66 800	+ 26 800
Знос	10 000	16 700	+ 6700
Залишкова вартість	30 000	50 100	+ 20 100

Припустимо, в кінці 2003 р. справедлива вартість нашого об'єкта знизилась до 40 000 грн, але і збільшився ступінь його зношеності, а відповідно й сума зносу (амортизації), яку віднесено на витрати виробництва. Сума нарахованого зносу за рік становила 6000 грн.

Встановимо ступінь відхилення залишкової вартості об'єкта від її справедливої вартості на дату складання балансу [(36 162 : 44 100) х 100 = 82 %]. Розрахунок підтверджує необхідність проведення переоцінки об'єкта.

Індекс переоцінки 36 162 : 44 100 = 0,82;

первісна вартість після переоцінки 66 800 х 0,82 = 54 776;

сума зносу після переоцінки (16 700 + 6000) х 0,82 = 18 614.

Результати переоцінки об'єкта відобразимо в табл. 1.2.3.

Таблиця 1.2.3.

Переоцінка виробничого об'єкта за станом на 31.12.2003 р. (грн)

Показники	До переоцінки	Після переоцінки	Різниця
Первісна вартість	66 800	54 776	- 12 024
Знос	22 700	18 614	-4086
Залишкова вартість	44 100	36 162	-7938

За другим прикладом загальна сума уцінки становила 7938 грн.

Відобразимо результати переоцінки об'єкта основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку (табл. 1.2.4 ).

Таблиця 1.2.4.

Відображення в обліку результатів переоцінки основних засобів (грн.)

№ з/п	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	Сума, грн
На дату проведення першої переоцінки
1	Збільшення первісної вартості виробничого об'єкта у результаті переоцінки	10	423	26 800
2	Дооцінка раніше нарахованого зносу пропорційно до зміни вартості основного засобу	423	131	6700
На дату проведення другої переоцінки
1	Відображено уцінку раніше дооцінених основних засобів Примітка: У нашому прикладі сума уцінки становила 12 024 грн. Сальдо рахунка 423v що утворилося в результаті попередньої дооцінки, сума залишку -- 26 800 - 6700 = 20100	423	10	12 024
2	Списана сума зносу за уціненими основними засобами	131	10	4086

З наведених прикладів бачимо, що сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу. Уцінка залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення створеного попередніми дооцінками додаткового капіталу.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому дебетується рахунок 42 «Додатковий капітал» субрахунок 423 «Дооцінка активів» і кредитується рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» субрахунок 441 «Прибуток нерозподілений».

Відомості про зміни первинної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку.

Дані про переоцінку відображаються у регістрах аналітичного обліку основних засобів - в інвентарній картці обліку основних засобів.

Викладений вище порядок переоцінки основних засобів за чинними нормативними документами, на нашу думку, сприятиме правильному відображенню на бухгалтерських рахунках і у фінансовій звітності результатів дооцінки чи уцінки основних засобів.

Застосування у практичній роботі норм П(С)БО 7 та Методичних рекомендацій Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку основних засобів потребує ретельного їх вивчення, правильного розуміння і використання.

Переоцінка основних засобів сільськогосподарських підприємств дасть їм можливість відображати їх реальну вартість у бухгалтерському обліку, визначити реальний розмір майнових паїв членів трудового колективу при паюванні підприємств, встановлення вартості майна для страхування та оподаткування, укладання договорів купівлі-продажу, оренди об'єктів майнового комплексу.

Розділ 2. ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Значення сільськогосподарського виробництва в економіці України

За період реформування агропромислового комплексу в основному створена правова база для ринкових перетворень економіки. Здійснюється аграрна реформа, запроваджуються нові земельні відносини. Розпочато реструктуризацію неефективних сільськогосподарських підприємств, створення нових форм господарювання ринкового типу, формується приватний сектор. Вісім років - строк достатній для того, щоб визначити не проміжні, а підсумкові результати, дати оцінку державній аграрній політиці, з'ясувати, чому входження сільського господарства в ринкову економіку не досягло своєї мети, а соціальний і економічний ефект отримано невтішний, виявити причини затяжної кризи в сільському господарстві, визначити ефективні напрями подальших аграрних перетворень.

Гнучкі зміни в реформуванні агропромислового комплексу зумовлюються вимогами ринку. Дослідники багатьох країн світу вказують на поступове зникнення інституційних і політичних бар'єрів, які відділяли село від міста. Відхід від адміністративно-командної системи організації економіки зробив неможливим існування практики централізованого розподілу ресурсів. Так, у 1990 р. на сільське господарство витрачалась майже третина державного бюджету. Нині, із зміною умов господарювання, держава об'єктивно не може в таких самих обсягах підтримувати сільське господарство. Тому не випадково висувається вимога до уряду про субсидування агропромислового сектора, як це було раніше. Але очевидно і те, що держава не в змозі цього робити, частка АПК в державному бюджеті скорочується, а перспективи її збільшення обмежені.

Стан справ у агропромисловому комплексі вагомо позначається на суспільстві в цілому. Зміни в державі, в економіці пройшли такими швидкими темпами, що державна система не змогла своєчасно на них відреагувати і, як результат, відбулося те, що характеризує сьогоднішню ситуацію в АПК. Однак, на нашу думку, не варто оцінювати зміни тільки з негативної точки зору. Реальний стан справ, як індикатор, підкреслює необхідність нових перетворень.

Нині наголос робиться на тому, щоб вітчизняні кадри господарської ланки, керівники господарств та спеціалісти, і ті, що стоять над ними, якнайшвидше зрозуміли економічну суть ринку. Ринок - це не лише забезпечення грошового і товарного обігу за формулою: гроші-товар-гроші. Відносини ринку забезпечують життєдіяльність практично нової економічної системи, яка домінує у всіх розвинутих країнах світу. Ринок - це вища форма організації матеріального виробництва, яка на декілька порядків переважає планово-розподільну систему, з якої Україна вийшла. В умовах соціалізму все розписувалось і передбачалось чиновниками зверху. Становище споживачів за цим порядком було принижене. В умовах ринку виробники і споживачі міняються місцями. Споживач визначає умови виробникові. Ринок не допускає необґрунтованого, некомпетентного втручання в процеси ринкових відносин "третіх осі б". Пануючими стають економічна свобода та рівність усіх господарських суб'єктів. На жаль, ступінь розуміння основ ринкової економіки у більшості спеціалістів АПК надзвичайно низький.

За останні роки в країні створились умови, за яких товарне виробництво (першооснова ринку) поставлене поза ринковими відносинами. Фінансово-банківська система відійшла від виробництва і обслуговує сферу обігу. Якщо країна визначила курс до ринкової економіки, а закони, на яких ґрунтується ринок, у ній порушуються або ігноруються, то вона приречена на розбалансованість економіки, спад виробництва, дефіцити тощо.

У процесі реформ не вдалося вирішити головного завдання - змінити відносини власності та земельні відносин. Земля (головний ресурс сільського господарства) не введена до економічного обороту. Її вартість має формальне значення і не входить до аграрного капіталу. До цього часу не створені умови для реалізації громадянами права власності на землю. На порядку денному - подальший перерозподіл землі через земельний ринок. Потрібно розвинути іпотеку землі, створити відповідні банки та ринок землі, систему реєстрації прав власності на нерухомість та вирішити ряд інших важливих питань. Зазначене вимагає теоретичного осмислення, подальших наукових розробок.

Незважаючи на непослідовність економічних перетворень, у країні все ж вдалося створити законодавче поле, яке, в принципі, забезпечує процес зміни економічних укладів та становлення багатоукладної аграрної економіки. Утворюються нові форми господарювання на базі приватної власності на засоби виробництва, змінюється система управління агропромисловим комплексом та сільськогосподарськими підприємствами. Певна частина підприємств колективного сектора адаптувалася до ринкової системи відносин, в якій істотно посилюється пряма і опосередкована дії економічних важелів на кожного суб'єкта ринку. Однак підтримувати високий рівень господарювання на землі не просто. У сільськогосподарських товаровиробників є претензії до органів виконавчої влади, законодавчих структур щодо несвоєчасних розрахунків за продану продукцію, нестабільного матеріально-технічного забезпечення, відсутності паритету у міжгалузевих відносинах тощо. Не менш важлива також ринкова орієнтація приватного сектора, особливо присадибного господарства населення.

У стадії завершення перебуває майнова і земельна приватизація в сільському господарстві, хоч існують проблеми, які вимагають вирішення. Завершено приватизацію підприємств м'ясної, молочної, олійно-жирової та кондитерської галузей. Приватизовано 180 цукрових заводів, або 93% від їх загальної кількості. В процесі реформування власності перебувають підприємства хлібопродуктів - борошномельно-круп'яної та комбікормової промисловості та ін. У ході цих процесів підприємства зазначених галузей проігнорували інтереси сільських товаровиробників, що позначається на економіці АПК в цілому.

У землекористуванні державний сектор скоротився від 24% у 1990 р. до 7% у 2000, недержавний колективний - відповідно зріс від 70 до 76%, приватне землекористування - від 6 до 17%.

Проте держава, здійснюючи економічну політику, як і економічну реформу, особливо у 1991-1993 рр., не враховувала специфіки сільського господарства. Питання аграрних перетворень не були навіть введені до складу економічної політики держави. До цього часу не затверджена Концепція розвитку АПК в ринкових умовах. Політики того часу проігнорували наукові розробки вчених, їх застереження з приводу того, що ринкові відносини, якщо вони не мають ніяких обмежень (правових, соціальних, моральних), без регулюючої ролі держави є дуже небезпечними і руйнівними, призведуть до розбалансування всієї системи. Так воно і сталося.

За роки незалежності, незважаючи на певні реформаційні процеси, в сільському господарстві склалася стала тенденція до зниження обсягів виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва. Причому складається досить неприваблива ситуація: середньорічні темпи прибутковості більше характерні для 1991-1998 рр., а в 1999-2003 рр. аграрна сфера економіки з прибуткової перетворилася у збиткову, що свідчить про поглиблення розбалансованості сільського господарства України. За даними 2003 р., лише виробництво зерна і насіння соняшнику було прибутковим. Решта культур рослинництва, всі галузі тваринництва - збиткові. У 2002 р. 87,4% господарств колективного сектора закінчили рік зі збитками, у 2003 р. - 93%.

2.2 Первинний і аналітичний облік основних засобів

Первинні документи з обліку основних засобів повинні забезпечити:

- своєчасне відображення в обліку інформації про рух основних засобів підприємства і на її основі підрахунок бухгалтерської і податкової амортизації;

- інформацію про ремонт, модернізацію та інші поліпшення об'єктів основних засобів;

- контроль за станом і збереженням об'єктів основних засобів у місцях їхнього збереження й експлуатації.

З метою забезпечення функцій документації і завдань щодо організації обліку Наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм обліку" від 29.12.95 р. № 352 (Наказ № 352) затверджені і введені в дію з 01.01.96 р. типові форми обліку основних засобів:

Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма № 03-1)

Даною формою документа (Додаток Б) оформлюються операції:
- зарахування об'єктів основних засобів до складу основних фондів підприємства;

передачі об'єктів основних засобів зі складу в експлуатацію;

внутрішнього переміщенню об'єктів основних засобів з одного підрозділу підприємства в інше;

передачі об'єктів основних засобів іншому підприємству (при реалізації, обміні, безоплатній передачі).

Відповідно до Наказу № 352 акт приймання складається:

- на кожен об'єкт, що надходить на підприємство;

- на кілька однотипних об'єктів, якщо вони надійшли одночасно і за однаковою вартістю.

Відповідно до П(3)БУ-7, якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний термін корисного використання (експлуатації), кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом основних засобів. У цьому випадку форма № 03-1 повинна складатися на кожну таку частину.

Приймання, передача, списання (ліквідація) об'єктів основних засобів на підприємстві здійснюються, як правило, постійно діючою комісією, призначеною наказом керівника, з числа фахівців (механік, енергетик та ін.).

Акт складається в одному примірнику, якщо:

об'єкт придбаний безпосередньо у виробника чи через торгову організацію і від постачальника отримана накладна;

об'єкт придбаний в іншого підприємства, яке використовувало його як об'єкт основних засобів і при передачі оформило такий самий акт.

Акт складається в двох примірниках при:

внутрішньому переміщенні об'єкта (у цьому випадку перший примірник, з підписами відповідальних працівників передавального і приймаючого підрозділу, призначений для бухгалтерії, другий - залишається в підрозділі, що передав об'єкт);

безкоштовній передачі об'єкта основних засобів іншому підприємству (у цьому випадку один примірник акта залишається на підприємстві, що передає об'єкт, другий примірник призначений для підприємства, що одержало об'єкт);

при передачі об'єкта в оперативну оренду, де акт приймання-передачі є підставою відсутності об'єкта, що значиться на балансі в орендодавця і є підставою для зарахування для обліку на забалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" в орендаря.

Акт складається в трьох примірниках при:

- передачі об'єкта основних засобів іншому підприємству за плату (перші два примірники залишаються на підприємстві, що передало об'єкт, третій -передається підприємству-покупцю).

Після оформлення і затвердження акта приймання-передачі керівником підприємства чи особою, на те уповноваженою, перший примірник передається до бухгалтерії підприємства.

Порядок заповнення будь-яких форм первинного обліку часто залежить від характеру операції і способу ведення обліку. При ручному способі ведення (де не потрібно обов'язкове кодування) у відповідних графах замість кодів проставляють назви необхідних даних.

Розглянемо порядок заповнення деяких граф форми № 03-1. У графах 1 і 2, крім назви підприємства чи підрозділу, що передає або приймає об'єкт, доцільно вказати прізвища матеріально відповідальних осіб.

У графах 3 і 5 проставляються коди кореспондуючих рахунків, що відповідають характеру операції. При цьому слід враховувати такі особливості:

якщо акт складається на приймання об'єкта, у графу 3 вноситься один із субрахунків 10 "Основні засоби" чи рахунка 11 "Інші необоротні матеріальні активи". У графі 5, як правило, повинен бути зазначений один із субрахунків 15 "Капітальні інвестиції", але залежно від способу надходження об'єкта на підприємство, інших обставин у цій графі можуть бути зазначені і субрахунки інших рахунків (16, 37, 42, 48, 53);

якщо акт складається на приймання орендованого об'єкта, у графу З вноситься код позабалансового рахунка 01 "Орендовані необоротні активи", а в графі 5 проставляється прочерк;

якщо акт складається на передачу об'єкта, один із субрахунків рахунка 10 "Основні засоби" чи рахунка 11 "Інші необоротні матеріальні активи" вносяться в графу 5. У графі 3, як правило, повинен бути зазначений субрахунок 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів" чи субрахунків 976 "Списання необоротних активів", але залежно від обставин у цій графі можуть бути зазначені і субрахунки інших рахунків (13, 16, 37 та ін.);

- якщо акт складається на внутрішнє переміщення об'єкта чи на передачу об'єкта в оренду, і в графі 3, і в графі 5 буде зазначений той самий субрахунок рахунка 10 "Основні засоби" чи рахунка 11 "Інші необоротні матеріальні активи".

Графи 4 і 6 призначені для відображення коду аналітичного обліку об'єкта. Однакові вимоги до аналітичного обліку об'єктів основних засобів відсутні, тому підприємства розробляють систему такого обліку самостійно. З огляду на те, що в основу розподілу рахунків 10 "Основні засоби" і 11 "Інші необоротні матеріальні активи" на субрахунку покладена класифікація основних засобів за видами ("Земельні ділянки", "Будинки і споруди", "Транспортні засоби" і т.д.), аналітичний облік повинен забезпечити їхнє групування за:

характером використання чи способом одержання економічної вигоди (виробнича, адміністративна, збутова, інша діяльність);

місцем використання (використовувані у філіях, передані в оренду і т.д.);

належністю (власні, орендовані, отримані у фінансовий лізинг).

Усі названі характеристики можуть мати кодові позначення, і саме ці позначення слід зафіксувати в графах 4 і 6.

При заповненні графи 7 (якщо акт складається на приймання об'єкта) необхідно враховувати особливості формування первісної вартості об'єктів основних засобів та інших необоротних матеріальних активів згідно з П(3)БУ-7. Зокрема враховуються ті ситуації, коли первісна вартість не дорівнює справедливій вартості. У цьому випадку запис у графі 7 може не відповідати даним, зазначеним у документах, що супроводжують надходження об'єкта на підприємство. Наприклад, при безкоштовному одержанні об'єкта основних засобів може бути отриманий документ (акт, накладна), у якому дарувальник зазначить залишкову вартість об'єкта. Якщо ця вартість відрізняється від справедливої, одержувач повинен оприбуткувати об'єкт не за тією вартістю, що зазначена в документі дарувальника, а саме за справедливою вартістю. Отже, у графі 7 акта за формою № 03-1 буде відображена справедлива вартість об'єкта основних засобів.

У графі 10 указується код рахунка чи субрахунка, на який щомісяця буде списуватися сума нарахованої амортизації. Залежно від напрямку використання об'єкта це може бути один з таких субрахунків:

15 "Капітальні інвестиції";

2 3 " Виробництво";

39 "Витрати майбутніх періодів";

83 "Амортизація";

91 "Загальновиробничі витрати";

92 "Адміністративні витрати";

93 "Витрати на збут";

94 "Інші витрати операційної діяльності";

99 "Надзвичайні витрати".

Графа 11 заповнюється в тому випадку, якщо на підприємстві норми амортизації кодифіковані, тобто кожна норма має свій індивідуальний і неповторний код.

Графи 12 і 13 призначені для відображення інформації про норми амортизаційних відрахувань. Однак підхід до нарахування амортизації з 1995 р. (коли була затверджена розглянута форма) значною мірою змінився. Тому до заповнення цих граф слід підійти творчо, адаптувавши їх до вимог сьогоднішнього дня. Наприклад, у графі 12 указати норму амортизації об'єкта, а в графі 13 - обраний відповідно до п.26 чи п.27 П(3)БУ-7 метод нарахування амортизації. Причому ці дані вказуються в тому випадку, якщо акт складається на приймання. Якщо акт складається на передачу, зазначені графи можна не заповнювати взагалі.

Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (типова форма № 03-2)

Типова форма № 03-2 (додаток В) застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів після капітального ремонту, реконструкції, модернізації.

Акт складається в одному примірнику, якщо капітальний ремонт, реконструкція чи модернізація виконуються власними силами підприємства. У цьому випадку акт підписують уповноважений представник підрозділу, в який передається відремонтований об'єкт, і представник підрозділу, що виконав ремонт.

Крім того, акт повинен підписати головний бухгалтер і затвердити керівник чи уповноважена ним особа.

Акт складається в двох примірниках, якщо капітальний ремонт, реконструкцію чи модернізацію виконує стороннє підприємство. У цьому випадку акт підписують: уповноважений представник підприємства-власника (чи орендаря) об'єкта і представник підприємства, яке виконало ремонт. І в цьому випадку акт підписується головним бухгалтером і затверджується керівником підприємства, якому належить об'єкт, чи уповноваженою ним особою.

В акті зазначається вартість ремонту відповідно до договору (кошторису на ремонтні роботи і т.п.).

Перший примірник акта передається до бухгалтерії підприємства. На підставі акта в інвентарну картку заносяться дані про зроблений ремонт. Другий примірник акта передається підприємству, що виконало ремонт.

Якщо в результаті ремонту, модернізації, реконструкції змінилися технічні характеристики об'єкта, то у відповідний розділ акта й у технічний паспорт об'єкта вносяться зміни.

При складанні цього акта необхідно враховувати особливості відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов'язаних з ремонтом, реконструкцією, модернізацією власних і орендованих об'єктів основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Ці особливості зафіксовані в П(3)БУ-7, П(3)БУ-14 і в Інструкції № 291 і полягають тому, що:

якщо витрати не приводять до збільшення економічних вигод, спочатку очікуваних від використання об'єкта, вони визнаються витратами поточного періоду чи накопичуються на спеціальному субрахунку і визнаються витратами того періоду, у якому об'єкт буде повернутий в експлуатацію після ремонту. У цьому випадку складання типової форми № 03-2 не обов'язкове (вона необхідна, якщо на час ремонту об'єкт передається в інший підрозділ підприємства);

якщо витрати приводять до збільшення економічних вигод, спочатку очікуваних від використання об'єкта, первісна вартість об'єкта, що належить підприємству, повинна бути збільшена на суму таких витрат або повинна бути сформована нова первісна вартість об'єкта з умовною назвою "Витрати на модернізацію (реконструкцію) об'єкта".