Розвиток фермерського підприємництва України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

«ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631.115.1 :323.325 (477)

Розвиток фермерського підприємництва України

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Горьовий Василь Павлович

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» Української академії аграрних наук

Захист відбудеться «27» травня 2008 р. о «12» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01. у Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 212.

Автореферат розісланий «24» квітня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк

фермерський господарство аграрний село

АНОТАЦІЯ

Горьовий В.П. Розвиток фермерського підприємництва України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» УААН, Київ, 2008.

У дисертації розроблено методологічні підходи до дослідження тенденцій і закономірностей функціонування фермерського підприємництва в аграрній сфері економіки країни, показано методологічний підхід до аналізу регіонального розвитку фермерського сектору та його вкладу в створення нових робочих місць, зменшення безробіття, наведено методику моніторингу та економіко-математичну модель оптимізації структури виробництва фермерського господарства, яку апробовано в фермерських господарствах лісостепової зони України, а також методику оптимізації формування та розвитку ресурсного потенціалу фермерських господарств та прогноз їх розвитку на період до 2015 року.

Визначено основні організаційно-економічні основи розвитку фермерських господарств, їх раціональні розміри та умови кооперування.

Запропоновано рекомендації щодо удосконалення територіальної організації фермерських господарств, розміщення їх продуктивних сил у контексті сталого соціально-економічного розвитку сільських територій України.

Ключові слова: фермерське господарство, фермерське підприємництво, міжфермерська кооперація, виробничий потенціал, механізми державної підтримки, конкурентне середовище.

АННОТАЦИЯ

Горевой В.П. Развитие фермерского предпринимательства Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук за специальностью 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» УААН, Киев, 2008.

В диссертации разработаны теоретико-методологические и методические подходы к системному решению проблемы становления и развития фермерского предпринимательства в условиях реформирования в аграрном секторе экономики страны, которые базируются на новых научных результатах, полученных в ходе исследования.

Определены приоритетные направления развития фермерских хозяйств с учетом региональных особенностей их организационной структуры, которые обеспечивают благодаря этому рациональное использование производственных ресурсов, создания условий для увеличения производства продукции сельского хозяйства, рост экономической эффективности производства.

Углублены теоретические и методологические положения и методические подходы к исследованию новых явлений и процессов на селе, которые объединяются понятиями «фермерские», в процессе реформирования аграрного сектора экономики Украины. Определено новое понимание фермерского хозяйства, как основы малых форм ведения хозяйства сельских поселений, которое раскрывает их сущность, место и роль в социально-экономическом развитии села, зачисления данных структур к производственной сфере сельскохозяйственного производства и обеспечения самозанятости населения.

На основе разработки экономико-математических моделей оптимизации производственных параметров их деятельности обоснованы оптимальные размеры фермерских хозяйств и обслуживающих кооперативов.

Определены критерии оценки состояния и тенденций развития фермерских хозяйств, на основании которых выполнен социально-экономический анализ их функционирования в исторической ретроспективе.

Разработан прогноз развития фермерства Украины, который базируется на разработанных концептуальных направлениях трансформации государственной регуляции сферы занятости, на качественно новых принципах в соответствии с Общегосударственной программой социально-экономического развития украинского села на период до 2015 года.

В результате решения задачи по определению оптимальных производственно-экономических параметров были выделены несколько вариантов оптимальных моделей фермерских хозяйств для лесостепной зоны страны с учетом разных размеров землепользования.

Выполнен структурно-функциональный анализ с целью комплексной объективной оценки современного состояния и динамических сдвигов в формировании продовольственного потенциала страны, структуре занятости экономически активного сельского населения, уровнях безработицы и эффективности использования земельных, трудовых и материальных ресурсов в условиях реформирования аграрной сферы и модернизации экономики страны в целом.

Предложена система показателей и параметров, которые в соответствии с разработанными методологическими подходами характеризуют субстанционный, функциональный и реляционный аспекты сферы деятельности фермерских хозяйств при реформировании земельных и имущественных отношений.

В диссертации разработаны и обоснованы теоретические и методологические положения и практические рекомендации, которые обеспечивают эффективное функционирование и развитие фермерского предпринимательства Украины.

Впервые сформулированы и развиты важнейшие положения относительно осознания объективного характера роста, места и роли фермерских хозяйств в аграрной сфере экономики, в частности в обеспечении продовольственной безопасности страны и снижении социального напряжения в сельских поселениях, а также учет мировых тенденций, связанных с интеграцией Украины в мировую систему ведения хозяйства. На основе экономико-математического моделирования разработана структурная модель кооперирования фермерских хозяйств.

Разработаны и сформулированы: методологические подходы к изучению тенденций и закономерностей функционирования фермерских хозяйств в аграрной сфере экономики страны; методологический подход анализа регионального развития фермерского сектора и его вклада в организацию новых рабочих мест, уменьшения безработицы; методику мониторинга и модель фермерского предпринимательства, которая апробирована в фермерских хозяйствах лесостепной зоны Украины; прогноз развития фермерских хозяйств на период до 2015 года.

Определены основные организационно-экономические основы развития фермерских хозяйств, их рациональные размеры и условия кооперирования.

Предложены рекомендации относительно усовершенствования территориальной организации фермерских хозяйств, размещения их производительных сил в контексте устойчивого социально-экономического развития сельских территорий Украины.

Ключевые слова: фермерское хозяйство, фермерское предпринимательство, межфермерское кооперирование, производственный потенциал, механизмы государственной поддержки, конкурентная среда.

ANNOTATION

Gorovyi V. Development of farmer enterprises of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for the academic degree of doctor of economic sciences, speciality 08.00.04 - economy and management of the enterprises (agrarian and agroindustrial economics. - The National Center for Sciences «The Institute of Agrarian Economics» UAAS, Kyiv, 2008.

There have been developed and formulated such main aspects of the dissertation as follows: methodological approaches to studying tendencies and rules of the farmers' economies functioning in the agrarian field of the country's economy; methodological approach to analysis of regional development of the farmer sector and its contribution to the organization of new workplaces and unemployment decreasing; method to optimize formation and development of the farmers' economies resource potential; foreseeing of such economies development for the period till 2015. Method of monitoring, economics and mathematical model of farmer enterprise operation improving, that had been developed in the dissertation, have been approbated at the farmers' economies of the Forest-Steppe area of Ukraine.

The main economics and organization basis of the farmers' economies development, their rational dimensions and terms of cooperation have been determined.

The recommendations related to improvement of the territorial organization of the farmers' economies, placement of their productive forces in the context of stable socio-economic development of the rural territories of Ukraine have been offered.

Key words: farmer economy, farmer enterprises, interfarmer cooperation, productive potential, state support mechanism, competitive environment.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин в аграрному секторі України передбачає формування багатоукладної економіки, наявність різних організаційно-правових форм господарювання на селі, дає змогу селянам вирішувати економічні проблеми через прояв самостійності, ініціативи і підприємливості, на основі реалізації права власності на засоби виробництва і вироблену продукцію. Найбільш повно ці особливості проявляються у фермерському підприємництві.

На початок 2007 р. в Україні зареєстровано 43,2 тис. фермерських господарств, у них з урахуванням членів сімей і найманих працівників зайняті сотні тисяч осіб. За останні 12 років частка продукції, виробленої фермерськими господарствами, у загальному обсязі продукції сільського господарства зросла в 7 разів і становить 4,3%. Таким чином, в аграрному секторі утворюється соціальний прошарок, який починає формувати не тільки нові економічні та організаційні умови розвитку сільських територій, а й морально-етичні принципи взаємовідносин між мешканцями села, які полягають у збереженні сільського етносу, звичаїв, традицій, любові до землі, виховання почуття господаря своє малої батьківщини, тобто, всього того, що визначало українське село як носія культури та моралі нації.

Проте оскільки розвиток фермерства в Україні все ще перебуває на початковій стадії та відбувається в умовах реформування економіки, воно вимагає постійної наукової підтримки.

При розробці даної проблеми автор спирався на наукові дослідження організаційно-економічного устрою фермерських (селянських) господарств, закладені ученими-аграрниками М.Д. Кондратьєвим, М.І. Туган-Барановським, О.В. Чаяновим, О.І. Чупровим, П.П. Масловим.

Крім того, були використані практичні і теоретичні висновки, які містяться в роботах сучасних вчених у галузі аграрної економіки - П. Саблука, В. Андрійчука, П. Гайдуцького, В. Месель-Веселяка, В. Нечитайла, В. Юрчишина, І. Баланюка, І. Коновалова, І. Прокопи, Л. Романової, П. Канінського, М. Кропивка, М. Маліка, Л. Мармуль, В. Ситника, М. Федорова, М. Шульського, О. Онищенка, В. Збарського, Ю. Лупенка, іноземних авторів - А. Зельднера, А. Нельсона, В. Башмачнікова, В. Милосердова, Г. Хеджеса, Д. Блекка, Е. Касла, Е. Крилатих, І. Ушачова, М. Баккетта, М. Бекера, М. Клоусона, С. Блегборна та інших, а також матеріали наукових конференцій з проблем розвитку фермерського руху та періодичних видань. Ці роботи становлять потужну наукову основу формування приватного підприємництва на селі. Проте окремі питання формування і розвитку фермерського підприємництва висвітлені не до кінця, деякі положення носять дискусійний характер і вимагають наукового вирішення, зокрема:

- роль фермерських господарств у системі функціонування і розвитку АПК, у відродженні українського села;

- кооперування фермерських господарств із збереженням їх економічної самостійності та інтеграції в систему АПК;

- фінансове забезпечення ефективного функціонування фермерської підприємницької діяльності;

- шляхи державної підтримки фермерських господарств;

- формування та використання економічного потенціалу фермерських господарств.

Отже, проведення дослідження зумовлено суттєвими змінами в соціальній та економічній структурі аграрного сектору економіки України, потребою глибокого аналізу досвіду українського селянства щодо формування господарств фермерського типу та їх кооперування, необхідністю визначення перспектив, напрямів, форм і методів трансформації сучасного сільського господарства, вибору із багатьох моделей ринкової економіки тієї, що найбільше відповідає національним традиціям та потребам українського народу.

У ході розвитку ринкових відносин в економіці України виникли кооперативні форми господарювання на базі фермерських господарств, які характеризуються відповідною організаційною структурою, функціями управління і характером зв'язків між суб'єктами господарювання.

Тому, на нашу думку, особливою проблемою в економіці сільського господарства є недостатня теоретична і методологічна розробка питань, пов'язаних із формуванням і функціонуванням кооперативних фермерських об'єднань в сучасних умовах. Дослідження місця і ролі об'єднань фермерських господарств, які функціонують на основі кооперації, шляхів їх формування і подальшого розвитку є особливо актуальні як у теоретичному, так і в практичному плані.

Названі вище проблеми і спонукали нас до узагальнення досвіду становлення та розвитку фермерського підприємництва, з'ясування сучасних світових тенденцій розвитку даної форми господарювання і на основі системного підходу визначення його місця і ролі в економічному та соціальному відродженні українського села. Все це визначило вибір теми, мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науковою тематикою досліджень, які здійснюються в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» УААН у рамках програми НТП-42 «Науково-методичне забезпечення підвищення економічної ефективності та розвитку соціально спрямованого аграрного виробництва на 2006 - 2010 роки» відділення соціально-економічних проблем села:

- відділу організації управління за темою № 42.01/063 «Науково-методологічне забезпечення удосконалення системи управління соціально спрямованим агропромисловим виробництвом» (номер державної реєстрації 0106U006640). В межах даної теми визначено та обґрунтовано теоретико-методологічні основи поєднання малих, середніх та великих підприємств аграрного виробництва, його вплив на підвищення ефективності розвитку економіки країни;

- відділу підприємництва за темою № 42.01/59 «Розробити теоретично-методологічні засади інституціональних та структурних трансформацій агропромислового виробництва на основі кооперації та вертикальної інтеграції» (номер державної реєстрації 0106U006636). У межах даної теми, на основі розробки економіко-математичних моделей з оптимізації виробничих параметрів їх діяльності, обґрунтовано оптимальні розміри фермерських господарств та обслуговуючих кооперативів.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні й обґрунтуванні теоретико-методологічних і практичних засад розвитку та функціонування фермерських господарств України.

Мета дослідження зумовила постановку наступних завдань:

- визначити економічну сутність розвитку фермерського господарювання як форми підприємницької діяльності в аграрній сфері економіки України на основі узагальнення досвіду становлення та розвитку фермерського підприємництва, його ролі та місця у соціально-культурному відродженні українського села, з'ясування сучасних світових тенденції розвитку даної категорії господарювання;

- розробити прогноз розвитку фермерського підприємництва в Україні на перспективу;

- розробити концептуальні підходи до механізмів державної підтримки фермерського підприємництва, які ґрунтуються на єдиній методологічній основі;

- визначити пріоритетні напрями розвитку фермерських господарств з урахуванням досвіду становлення та регіональних особливостей їх функціонування;

- обґрунтувати використання економічного потенціалу фермерського господарства на основі визначення інтегрального показника виробничої потужності фермерського підприємництва та структурно-динамічної моделі;

- обґрунтувати взаємозв'язок малого підприємництва із зайнятістю сільського населення та його доходами;

- удосконалити методику та критерії оцінки конкурентоспроможності суб'єктів господарювання через визначення інтегрального показника;

- обґрунтувати і розробити організаційно-економічну модель обслуговуючого кооперативу фермерських господарств;

- удосконалити методичні підходи щодо визначення виробничо-економічних параметрів фермерських господарств у сучасних умовах господарювання.

Об'єктом дослідження виступають процеси становлення та розвитку підприємницької діяльності фермерських господарств України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади розвитку фермерського підприємництва.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження слугували діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ, фундаментальна спадщина вітчизняної і зарубіжної науки в галузі організації і функціонування фермерських господарств, а також системний підхід до визначення стану економіки фермерських господарств з метою виявлення недоліків і обґрунтування напрямів їх розвитку.

У процесі проведення досліджень використовувалися загальноприйняті методи і прийоми: сукупність наукових прийомів абстрактно-логічного методу (індукція і дедукція, аналіз і синтез, аналогії і співставлення, формалізації і моделювання) - для опрацювання теоретичних основ обґрунтування і розробки методологічних і методичних положень з організації, функціонування і розвитку фермерських господарств; порівняльно-історичний - для аналізу процесів реформування сільського господарства; економіко-математичний із застосуванням ЕОМ - в ході аналізу й узагальнення стану використання виробничого потенціалу та оптимізації розмірів фермерських господарств і їх обслуговуючих кооперативів; монографічний - для виявлення тенденцій у розвитку фермерських господарств і вдосконалення їх організаційної структури.

Під час дослідження були використані сучасні способи збору, обробки і аналізу інформації. Опрацьовано закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств. Емпірична база дослідження включає статистичні збірники Держкомстату України, обласних та районних статистичних управлінь, дані монографічних обстежень і анкетування фермерських господарств України, звітні матеріали, інформацію конференцій, симпозіумів, конгресів, асоціацій фермерських господарств окремих районів, літературні джерела, а також результати особистих зустрічей і спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й розробці теоретичних, методологічних і практичних положень розвитку фермерського підприємництва України. Зокрема:

вперше:

- на основі системного підходу до аналізу вітчизняних і світових тенденцій розвитку фермерства визначено економічну сутність фермерського господарства як форми підприємницької діяльності в аграрній сфері економіки, що сприяє становленню селянина-власника, підприємця, який своєю працею створює конкурентне середовище, що сприяє задоволенню потреб споживачів у високоякісній сільськогосподарській продукції, зменшує безробіття на селі, оберігає довкілля, прищеплює молоді українську землеробську культуру;

- розроблено прогноз розвитку фермерського підприємництва в Україні на перспективу, що базується на обґрунтуванні стратегії розвитку з визначенням показників виробництва продукції, вирішенні соціальних питань, організації інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямованої на підтримку фермерських господарств;

- визначено, що формування і використання економічного потенціалу фермерського господарства, яке передбачає визначення інтегрального показника виробничої потужності фермерського підприємства та розробку структурно-динамічної моделі, включає: вік, кількість активного населення, професійну підготовку, кліматичні умови, розмір та географічне розміщення господарства; основний і оборотний капітал, виробничу інфраструктуру, грошові нагромадження та інтелектуальні здібності фермера, його підприємницький хист;

удосконалено:

- методичні підходи до створення організаційно-економічної моделі обслуговуючого кооперативу фермерських господарств, які ґрунтуються на виборі та комбінуванні варіантів діяльності фермерських господарств: зберіганні і збуті сільськогосподарської продукції; наданні послуг із закупівлі матеріально-технічних засобів, мінеральних добрив, пестицидів, зооветеринарних та агрономічних послуг; залученні коштів та оптимальному використанні наявних ресурсів;

- методику та критерії оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств визначенням інтегрального показника конкурентоспроможності суб'єктів господарювання через знаходження суми часткових показників їх виробничо-господарської діяльності;

- взаємозв'язок фермерського підприємництва із зайнятістю сільського населення та його доходами, оскільки воно: є джерелом різних видів доходу підприємця, найманих працівників та суспільства (через податок); засноване на трудовій діяльності підприємця, членів родини, найманих працівників і забезпечує роботою організації, заклади виробничої і соціальної інфраструктури; залучає кваліфіковану робочу силу (менеджерів, експертів, працівників); забезпечує суспільство необхідною кількістю товарної продукції;

- методичні підходи щодо визначення виробничо-економічних параметрів фермерських господарств у сучасних умовах господарювання, до яких відносяться: оптимізація структури виробництва, спеціалізація, інтеграція, інноваційна діяльність і диверсифікація;

дістали подальший розвиток:

- пріоритетні напрями розвитку фермерських господарств з урахуванням досвіду їх становлення та регіональних особливостей функціонування, що забезпечують підвищення ефективності їх діяльності та її соціальну складову. До таких напрямів відносяться: міжфермерська кооперація; спеціалізація і диверсифікація окремих видів діяльності; зайнятість сільського населення; розвиток соціальної інфраструктури; збереження сільського етносу, звичаїв і традицій національної культури; реурбанізація;

- концептуальні підходи до механізмів державної підтримки фермерського підприємництва, методологічною основою яких є запровадження єдиних правил діяльності для всіх учасників сільськогосподарського виробництва як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Основними їх складовими є фактори, що забезпечують досягнення поставленої мети на рівні окремих фермерських господарств. До них віднесені: оптимізація структури виробництва, його спеціалізація та інтеграція, інноваційна й інвестиційна діяльність. Параметри таких підходів мають матричну структуру, охоплюють внутрішні та зовнішні взаємозв'язки, визначають ефективність використання наявних ресурсів і позитивні зміни в діяльності фермерського господарства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретико-методологічні розробки дисертації доведено до рівня методичних і практичних рекомендацій. Практичні результати наукового дослідження мають прикладне значення і відображені в монографії, посібнику, наукових доповідях.

У Національному аграрному університеті (довідка від 24.12.2007 р. № 3857) використовуються результати дисертаційного дослідження при викладанні дисциплін «Економіка сільського господарства», «Організація агробізнесу», «Економіка і облаштування сільських територій», «Економіка праці та соціально-трудові відносини», «Основи менеджменту, маркетингу та підприємництва», «Менеджмент малого та середнього бізнесу», «Менеджмент діяльності підприємств на ринку товарів і послуг», «Інноваційний менеджмент», а також при підготовці дипломних, магістерських і кандидатських робіт.

Практичне застосування у малих формах господарювання (на регіональному рівні) матимуть методичні рекомендації з обґрунтування та оптимізації їх раціональних розмірів з урахуванням розташування, демографічної ситуації, умов господарювання, ресурсного потенціалу, віддаленості від ринків збуту продукції, наявності транспортних і складських комунікацій, чисельності суб'єктів господарювання в даній місцевості тощо (довідка Міністерства аграрної політики України від 12.12.2007 р. № 37-18-3-15/19792)

Головне управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка від 24.12.2007 р. № 01-16/466) застосовуватиме: методичні основи формування обслуговуючих кооперативів фермерських господарств з використанням економіко-математичних методів для визначення їх оптимальних розмірів та ефективної діяльності; моделі і прогнози розвитку фермерського укладу господарювання та ін.

Практичне застосування знайдуть розроблені дисертантом методичні та практичні підходи до формування й ефективного використання ресурсного потенціалу фермерських господарств Черкаської області, а також моделі кооперативів з обслуговування фермерських господарств та приватних землевласників (довідка Головного управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації від 15.01.2008 р. № 02-12/06).

Практичну цінність мають комплексний аналіз ситуації, розробка перспектив та визначення шляхів розвитку фермерських господарств, особистих селянських господарств і їх об'єднань у формі обслуговуючих кооперативів з метою ефективного використання наявних та залучених ресурсів (довідка Асоціації фермерів та приватних землевласників України від 13.12.2007 р. № 245).

Модель оптимізації фермерського господарства та модель обслуговуючого кооперативу буде запроваджена у фермерському господарстві «Садівниче» Білоцерківського району Київської області (с. Іванівка) (довідка від 03.12.2007 р.). У господарстві також можуть застосовуватись розроблені автором методики, схеми формування, обчислення та розподілу доходу фермерського господарства.

Запропоновані наукові розробки та пропозиції використані Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка від 24.12.2007 р. № 9609) при розробці плану заходів з виконання у 2008 році Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва, а також законодавчих та нормативних актів щодо підвищення ефективності діяльності суб'єктів малого бізнесу.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться автором на захист, одержані ним самостійно. Переважна більшість публікацій у фахових виданнях - одноосібні. Матеріали наукових статей, виданих у співавторстві, використані в дисертації лише в частині, яка належить особисто здобувачеві.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались і одержали позитивну оцінку на конгресах вчених-економістів, що проводилися у ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН та науково-практичних конференціях, що відбувались у Національному аграрному університеті протягом 2000 - 2006 рр. а також на конференціях «Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності» (м. Київ, 19 - 20 травня 2004 р.), «Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки» (м. Полтава, 2 - 4 червня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційний розвиток менеджменту в сучасних умовах» (м. Київ, 16 - 17 травня 2007 р.); Міжнародних Гуржіївських історичних читаннях «Шляхи розвитку дрібнотоварних аграрних господарств» (м. Черкаси, 20 - 21 вересня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика» (м. Миколаїв, 26 - 28 вересня 2007 р.); Международной научно-практической конференции «Новое качество экономического роста: инновации, инвестиции, конкурентоспособность» (Беларусь, г. Минск, 25 - 26 октября 2007 г.); Всеукраїнському конгресі вчених-економістів аграрників (м. Київ, 24 -25 квітня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ» (м. Київ, 4 - 5 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 14 грудня 2007 р.); науково-практичній конференції «Соціально-економічні аспекти формування громадянського суспільства в Україні» (м. Умань, 8 - 9 червня 2007 р.) та регіональних річних зборах Конгресу з обговорення проблеми «Роль держави у відродженні економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників у розвитку аграрного виробництва в умовах вступу України до СОТ» (м. Житомир, 6 - 7 грудня 2007 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано: особисту монографію, одну монографію у співавторстві, навчальний посібник у співавторстві та 35 наукових статей. Обсяг наукових публікацій, які особисто належать здобувачеві, становить 64,95 друкованого аркуша.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел із 470 найменувань та 29 додатків. Обсяг основної частини становить 359 сторінок, а повний обсяг - 442 сторінки і включає 38 таблиць, 24 рисунки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти становлення та розвитку фермерського підприємництва України» обґрунтовано соціально-економічну сутність понять «фермерське підприємництво», «фермерське господарство» та «управління виробництвом у фермерських господарствах», розроблено методологію дослідження.

У наукових дослідженнях передумов формування фермерства, як укладу на селі, мають місце різні підходи до трактувань їх сутності, ролі та значення. При дослідженні діяльності господарських формувань минулого сконцентрована увага на передумовах їх виникнення, формах, методах і принципах функціонування. Одержані результати зіставлялись із показниками сучасного стану розвитку сільського господарства. Саме на цій основі проведені узагальнення щодо подібності чи відмінності минулих форм господарювання від нинішніх фермерських господарств. Фермерство з'явилось внаслідок проведення реформування суспільних відносин і в ньому, як у дзеркалі, відображаються політико-організаційні, економічні та соціально-психологічні передумови реформування, їх закономірність та необхідність проведення змін в Україні. Тому розвиток фермерського підприємництва розглянуто нами в контексті проведення змін, що відбуваються у сферах суспільних відносин. Щодо визначень фермерства, як форми організації виробництва товарної сільськогосподарської продукції, то вони є різними. Тут немає єдності поглядів і кожен дослідник фермерства концентрує увагу саме на тих питаннях діяльності фермерів, які він вважає головними. На нашу думку, найбільш прийнятне визначення фермерства таке: «Фермерське господарство - це, як правило, сімейно-трудове об'єднання людей, життя і побут яких пов'язані з особистою працею, спрямованою на виробництво товарної сільськогосподарської продукції з метою одержання доходів, які забезпечують діяльність господарства в цілому і його членів зокрема». Тобто, фермерство - це не лише тип підприємницької діяльності, пов'язаний з господарюванням на землі, а й соціальна форма буття жителів сільських поселень.

Складність теоретичного обґрунтування фермерства диктує єдино можливий, на нашу думку, підхід до з'ясування теоретичних положень про фермерське господарство. Він повинен враховувати наступне.

1. Наявний світовий досвід і реальні можливості його застосування в умовах української дійсності.

2. Власний історичний досвід розвитку приватних і малих форм господарювання в українському селі.

3. Становлення фермерства в Україні після набуття нею незалежності.

4. Регіональні особливості становлення та функціонування малих форм господарювання на селі.

Фермерське господарство, як складова єдиного агропромислового комплексу, вирізняється з-поміж інших організаційних структур.

По-перше, це одна із форм підприємницької діяльності, яка ґрунтується переважно на праці фермера і членів його сім'ї чи компаньйонів, зацікавлених у розширеному відтворенні власності, із залученням найманих працівників.

По-друге, господарство ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва, результати праці, на землю, або її оренду.

По-третє, тут відсутній чіткий розподіл праці і має місце поєднання в одній особі виконавця, розпорядника (менеджера) та підприємця.

По-четверте, повним самовідтворенням господарства у виробничому циклі, що забезпечується результатами господарювання.

По-п'яте, значно меншими обсягами виробництва, поєднанням натурального і товарного господарства.

По-шосте, специфікою управління господарюючим суб'єктом.

Особливості управління фермерським господарством представлені нами у вигляді моделі, яка показує фермерське підприємництво з його п'ятьма основними функціями, чотири із яких (фінанси, маркетинг, кадри і матеріально-технічне постачання) передбачають відносини фермера-менеджера із зовнішніми блоками (рис. 1). Вони становлять безпосереднє середовище діяльності фермерського господарства, або «середовище задач». Виробнича функція з її «ноу-хау» (V) - це внутрішнє середовище бізнесу, тобто «мікрорівень». Сукупність ринків фінансів (I), праці (II), сировини та машин (III), товарної продукції (IV) - зовнішнє ринкове середовище фермерського господарства, або його «макрорівень».

Досліджуючи організацію ефективного виробництва продукції у фермерському господарстві, ми виходили з того, щоб:

- основні фактори виробництва - земля, матеріальні ресурси і робоча сила - перебували між собою у певних пропорціях і були збалансованими;

- виробничий напрям, спеціалізація, диверсифікація і організаційна структура господарства встановлювались з урахуванням кліматичних умов, характеристик ґрунтів, окультуреності земельних площ, можливості підвищення родючості сільськогосподарських угідь;

- розвиток господарства здійснюється на основі принципів розширеного відтворення. Тому необхідно забезпечувати умови для постійного підвищення родючості ґрунтів, оскільки без цього неможливо досягти високої урожайності культур і продуктивності угідь.

- при організації фермерських господарств враховувався сезонний характер виробництва, технологічні взаємозв'язки галузей рослинництва і тваринництва, агрохімічні, біологічні, економічні, санітарно-гігієнічні та інші умови.

- раціональна організація виробництва фермерського господарства є неможливою без правильного землевпорядкування її території, що дає змогу створити каркас майбутнього господарства із розміщенням господарських центрів, угідь, полів, робочих ділянок, доріг тощо.

Таблиця 1 Виробництво продукції сільського господарства за категоріями господарств* (у порівнянних цінах 2005 р.; млн. грн.)

Показник	Рік	Частка 2006 р. до 1995 р., %
	1990	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Всі категорії господарств
Продукція сільського господарства	145875	94795	77889	85796	86784	77271	92531	92586	94895	100,10
Фермерські господарства
Продукція сільського господарства		583	1308	2342	2663	1804	3151	3425	4097	702,74
Частка, %		0,62	1,68	2,73	3,07	2,33	3,41	3,70	4,32
Господарства населення
Продукція сільського господарства	44576	46169	51411	53915	55459	53833	59617	58783	57887	125,38
Частка, %	30,56	48,70	66,01	62,84	63,90	69,67	64,43	63,49	61,00

*Розрахунки автора. Статистичний щорічник України за 2006 рік. - К.: Держкомстат України, 2007. - С. 139.

У фермерському господарстві закладений значний потенціал соціальної міцності, який полягає у здатності до виживання в складні, кризові періоди, забезпечуючи ріст виробництва продукції, про що свідчать дані таблиці 1.

Узагальнюючи дослідження сутності фермерського господарства та специфіки його основних елементів виробництва, можна дійти висновку, що особливості фермерського господарства як соціально-економічної одиниці, є стабільними. Це переважно сімейно-трудова, економічно самостійна одиниця в аграрному виробництві, яка може функціонувати як у суто автономному режимі, так і в тісній кооперації з іншими сільськогосподарськими і переробними підприємствами, однак, при цьому не втрачає самостійності.

При оцінці напрямів реформування економіки сільського господарства фермерство розглядається нами як форма, що найбільшою мірою придатна до реформ за моделлю ринкової економіки типу досконалої конкуренції. Саме вона, виходячи із досвіду роботи фермерів розвинених країн, швидше за інші форми господарювання може долучитися до системи вільної конкуренції. Дієва державна підтримка процесу формування фермерських господарств ще більше активізує виникнення конкурентного середовища і належним чином впливає на створення повноцінних суб'єктів ринкових відносин.

У другому розділі «Методологічні засади фермерства як типу підприємницької діяльності на селі» розглянуто питання передумов розвитку інституту фермерства, зокрема реформування відносин власності (на землю та майно) як основної передумови розвитку багатоукладного аграрного виробництва, соціально-економічного середовища функціонування малих форм господарювання.

У цій ситуації ми відмічаємо ключову роль держави у створенні сприятливого інституційного середовища для розвитку малого підприємництва на селі, де значну роль відіграють саме фермерські господарства.

Проаналізувавши стан використання державної підтримки фермерів через державний бюджет, ми пропонуємо використовувати кошти державного бюджету на наповнення фонду підтримки фермерських господарств на безповоротній основі, який, в свою чергу, повинен виступати гарантом повернення кредитів банків, які беруть фермери, тобто кошти фонду повинні виступати в ролі банківської застави.

Крім того фонд повинен гарантувати сплату відсотків лізинговому фонду при наданні техніки фермерським підприємствам у лізинг.

Такі механізми державної підтримки забезпечать створення сприятливого фінансово-кредитного середовища в сфері залучення кредитів у комерційних банків для ведення сільського господарства фермерами.

Схема руху коштів державної підтримки фермерських господарств на безповоротній основі відображена на рис. 2.

З метою поліпшення інституційного середовища ми виокремили шляхи державної підтримки фермерського господарювання:

1) надання кредитів фермерським господарствам під гарантію Уряду та місцевих органів влади;

2) компенсація ставки за кредити за рахунок бюджетних ресурсів;

3) застосування лізингових механізмів придбання техніки на доступних умовах.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити такі узагальнюючі висновки. Регулювання розвитку окремих малих форм господарювання потребує диференційованого підходу з боку держави. Домінуючий нині приватний сектор зароджувався саме у сфері малого агробізнесу. Цей сектор за останні шістнадцять років посідає чільне місце у забезпеченні продовольчої безпеки країни та зайнятості мешканців сільських поселень. Це свідчить про широкі, проте далеко не повністю розкриті можливості розвитку фермерського підприємництва і зобов'язує вчених-економістів продовжувати дослідження в цій сфері економіки.

У третьому розділі «Діяльність фермерських господарств України та підвищення їх конкурентоспроможності» проведений поглиблений аналіз функціонування та виявлення основних закономірностей подальшого розвитку фермерських господарств України у різних природно-кліматичних зонах, розроблена методика та критерії оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств. Встановлено, що в Україні у 2006 р., порівняно із 2000 р., кількість фермерських господарств зросла на 12%. Середній розмір фермерських господарств за період 2000-2006 рр. має тенденцію до збільшення. Щороку зростають також розміри землекористування фермерських господарств та обсяги виробництва валової продукції сільського господарства, виробленої фермерськими господарствами на 1 га сільськогосподарських угідь (рис. 3). Показовою в цьому плані може бути лісостепова зона України.

Рис. 3 Валова продукція сільського господарства, вироблена фермерськими господарствами, на 1 га сільськогосподарських угідь

Дослідження підтверджують, що за розвитком фермерських господарств лісостепова зона значно виділяється на фоні інших регіонів України. Так, у 2006 році, порівняно з 2000 роком, кількість фермерських господарств лісостепової зони збільшилась на 25%, тобто темпи зростання чисельності господарств удвічі вищі, ніж у цілому по Україні.

Оцінку перспективності фермерських господарств, на нашу думку, доцільно здійснювати на основі співвідношення чистого доходу тих чи інших підприємств і обсягів виробленої ними продукції. Оскільки названі показники відображають ефективність сільськогосподарського виробництва, можна сформулювати висновок про те, що їх об'єднана оцінка дозволяє реально визначити рівень конкурентоспроможності фермерських господарств, партнерств і корпорацій. Вихідним елементом в ній є показник виробничо-фінансової стійкості фермерських господарств в умовах недосконалої конкуренції.

Інтегральний показник конкурентоспроможності суб'єктів фермерського підприємництва визначається зведенням числових значень часткових показників виробничо-господарської діяльності фермерських господарств.

Числове значення інтегрального показника стійкості фермерського сектора України в цілому може прийматися за 1,0, або за 100%, а значення інтегральних показників для регіонів України можуть визначатися за відношенням до середньоукраїнського рівня. І тут необхідно виділити одне важливе методологічне положення, яке доповнює критерії оцінки конкурентоспроможності. Воно полягає в тому, що набір відповідних економічних показників для визначення інтегральної оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств змінюється залежно від особливостей регіону. Він повинен залишатися відносно стабільним для цілей співставності оцінок різних періодів і прогнозування ситуації у фермерському секторі.

Запропонована нами методика ґрунтується на основі вибору меншої кількості показників, доступних досліднику в системі державної статистики, які відображають міру стійкості малих, середніх і великих фермерських господарств.

Враховуючи зазначене, в дисертації проведене дослідження стійкості фермерських господарств України та їх державної підтримки, зокрема в лісостеповій зоні. Для цього дисертант розробив анкету, адаптовану до умов регіону.

Анкетуванням охоплено близько 15 % кількості фермерських господарств зони. На думку опитаних, держава повинна сприяти підвищенню економічної ефективності функціонування малих і середніх фермерських господарств.

Проведене опитування показало, що абсолютна більшість фермерів (86,2%) вважає необхідною інституційною умовою розвитку фермерського підприємництва розробку і прийняття Національної програми державної підтримки. Значна частина респондентів (86%) зауважує, що держава повинна відмінити обмеження на експортні операції, зокрема збут окремих видів сільськогосподарської продукції в межах ліцензійної діяльності.

Приблизно такі ж відповіді одержані про потребу в поліпшенні інформаційного обслуговування індивідуальних і сімейних фермерських господарств, які не мають стабільного ринку збуту продукції (86,2%). Дослідження вказали на доцільність розширення співробітництва з сільськогосподарськими підприємствами в галузі з метою спільного використання техніки і промислового обладнання з переробки рослинницької і тваринницької сировини.

Враховуючи вищевикладене, сформульовані такі висновки:

- розвиток ринку сільськогосподарської продукції слід розглядати як об'єктивно необхідний процес становлення і розвитку фермерського господарювання. Разом з тим, держава зобов'язана підтримувати індивідуальних сільськогосподарських товаровиробників за умов недосконалої конкуренції;

- серед важливих інструментів державного впливу на підвищення рівня конкурентоспроможності фермерських господарств слід виділяти нормативно-правові, податкові, ліцензійні, фінансові, тарифні й антимонопольні заходи;

- необхідною умовою ефективної організації виробництва є використання ресурсозберігаючих технологій і власної бази з переробки сільськогосподарської сировини, можливо на засадах кооперації.

Таким чином, забезпечення конкурентоспроможності фермерських господарств залежить від формування ресурсного потенціалу та ефективного його використання. Визначальна роль у цьому процесі належить державі.

У четвертому розділі «Економічний потенціал фермерських господарств та ефективність їх діяльності» визначається сутність поняття економічної категорії «потенціал», вплив, зокрема економічного потенціалу (ЕП) на ефективність виробництва продукції сільського господарства у фермерському секторі України.

Регулювання розвитку економічного потенціалу регіону в умовах ринкових перетворень полягають у формуванні регіональної політики держави на основі визначення концептуальних засад та пріоритетів регіонального розвитку депресивних регіонів з врахуванням тактичної і стратегічної перспективи; реформування сучасної системи господарювання регіонів, керуючись інноваційно-інвестиційною політикою, базуючись на аналізі та оцінці його економічного потенціалу.

Ґрунтуючись на теоретико-методичних засадах цієї роботи зазначимо, що економічний потенціал регіону можна відобразити в моделі:

ЕП =ІНП х К1 + IННП х К2 + TП х К3 + ПП х К4 + EКП х К5,

де: ЕП - економічний потенціал; ІНП - інвестиційний потенціал; IННП - інноваційний потенціал; ТП - трудовий потенціал; ПП - природно-ресурсний потенціал; EКП - експортний потенціал; К1, К2, К3, К4, К5 - відповідні коефіцієнти вагомості потенціалів.

Звичайно, слід раціонально підходити до використання всіх складових економічного потенціалу: трудових і природних ресурсів, землі, інвестицій та інновацій, які потребують значних капітальних вкладень.

Термін «потенціал» означає засоби і можливості досягнення певної мети. Він вказує, що змістом даної категорії є продуктивні сили, які можна відобразити як певний виробничий ресурс, що має своє призначення і по-своєму впливає на результати виробництва. Будучи відправною точкою виробничого процесу, ресурси можуть увійти в нього у найрізноманітнішому поєднанні і забезпечити одержання різних результатів. Він являє собою витратну частину процесу виробництва і характеризує лише те, що може бути використаним, а не те, що може бути одержаним.

Якщо за критерій взяти обсяг валової продукції, то загальна оцінка ресурсів буде відображати здатність сільськогосподарського підприємства до максимальної продуктивності виробництва, тобто вона знайде відображення в інтегральній виробничій потужності, а оцінки ресурсу повинні показати його дефіцитність і найкращий розподіл між галузями господарства. Звідси можна зробити такий висновок: якщо мета дослідження полягає у конкретних розрахунках зведених показників, то здебільшого реально доступна статистична інформація і наявність відповідних методів її агрегатування є «природними» обмежниками значення економічного потенціалу (ЕП) (або його складових). Навпаки, якщо мета дослідження непов'язана із конкретними розрахунками, то спостерігається інша крайність ? у значення ЕП включається практично все, що можна, без будь-яких спроб структурувати цей складний агрегат, не кажучи вже про взаємозв'язок його елементів.

Враховуючи шлях, пройдений різними дослідниками при характеристиці сутності поняття і вимірювання ЕП, а також прагнучи відійти від спрощених підходів до розгляду його структури, процесу формування і ефективності використання, ми пропонуємо структурно-динамічну модель формування і використання ЕП фермерськими господарствами окремо взятого регіону (рис. 4). На цій схемі ЕП представлений у вигляді трьох основних елементів. Перший елемент ? фізичні ресурси, які є у розпорядженні регіону, включають:

1.1. Населення регіону ? не просто чисельність, а сукупність його різноманітних характеристик (віковий склад, частка активного населення, стан його психологічного і фізичного здоров'я, інтелектуальний, культурний і морально-етичний рівень, зайнятість і самозайнятість тощо).

1.2. Природні ресурси, які знаходяться на території даного регіону, включаючи такі їх характеристики як розмір і характер території, її географічне розміщення, корисні копалини (відкриті і потенційні), земельні, лісові, водні та інші кліматичні умови, наявність рекреаційних зон тощо.

1.3. Матеріальні цінності, створені людиною, що знаходяться у межах регіону і призначені для проміжного виробничого або кінцевого споживання ? особистого чи суспільного (сюди відноситься весь виробничий апарат регіону ? основний і оборотний капітал, поголів'я худоби, насіннєвий фонд, фонди виробничої інфраструктури ? транспорт, зв'язок, сховища тощо; житловий і соціально-культурний фонди, фонди наукових закладів, предмети культури та інші цінності, грошові нагромадження держави, колективів, окремих громадян).

Сукупність цих трьох елементів ЕП можна назвати ще фізичною ресурсною базою, яка, звичайно ж, не використовується на повну потужність, а потім із неї виділяється частина, яка бере безпосередню участь у відтворювальному процесі ? елемент 2 ? використовувані фізичні ресурси, які включають:

2.1. Населення, зайняте в економіці регіону з врахуванням його якісних характеристик;

2.2. Природні ресурси, залучені в оборот, їхні обсяги і якісний склад;

2.3. Предмети і засоби праці, які використовуються людиною.

Названа частина ресурсного потенціалу найбільшою мірою піддається вимірюванню і оцінці, хоча і тут існує безліч проблем. Саме вона здебільшого слугує основою для розрахунків показників ефективності суспільного виробництва.

Крім цих двох елементів ЕП, що відносяться один до одного як ціле (1) і його частина (2), існує третій елемент (назвемо його А) ? нематеріальний ресурсний потенціал.

Нематеріальний ресурсний потенціал регіону являє собою: інтелектуальні здібності, ідеї та підприємницький хист фермерів, а також традиції, звичаї і культуру, властиві даній спільноті, прийоми та методи управління, кваліфікацію і досвід працівників і, нарешті, соціально-політичні концепції, що домінують у даному регіоні та здійснюють вирішальний вплив на подальший розвиток підприємництва. Це і визначає ту частину ресурсного потенціалу, яка повинна бути залученою у відтворювальний процес, характер комбінацій окремих видів ресурсів, і врешті-решт міру збалансованості, а, отже, й рівень ефективності використання ЕП.