Розвиток фермерського підприємництва України

Апробація наведеної методики ресурсного потенціалу проведена нами на прикладі фермерських господарств Черкащини. Ресурсний потенціал досліджуваних господарств формувався виключно за рахунок власних джерел. Опитування керівників фермерських господарств підтверджує, що практично всі банки області працюють з крупнотоварними господарствами. Доля фермерських господарств у загальній сумі кредитів складає 4%.

За останні три роки в досліджуваних господарствах Черкаської області значно зросли обсяги виробництва багатьох видів рослинницької продукції. Це зумовлено розширенням посівних площ, змінами в їх структурі та підвищенням урожайності сільськогосподарських культур.

Зокрема, дослідженнями встановлено, що урожайність овочевих культур у фермерських господарствах в 1,5 раза вища, ніж у сільськогосподарських підприємствах. При цьому основні фінансові показники в діяльності фермерських господарств свідчать, що обсяги чистого прибутку в них за останні п'ять років зросли у 4,5 раза. Водночас, чистий прибуток на 1 га сільськогосподарських угідь у 2006 році зріс, порівняно з 2001 роком, у 3 рази. Рівень рентабельності фермерських господарств також стабільно зростає.

Таким чином, дослідження свідчать про тенденції збільшення кількості фермерських господарств, їх розмірів, зростання зайнятості населення та підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на засадах фермерського підприємництва.

У п'ятому розділі «Перспективи розвитку» фермерського укладу України» розроблено основні напрями трансформації сучасної моделі фермерського господарства, які передбачають ефективне поєднання дії ринкових механізмів з активним впливом держави на цей сегмент суспільно-економічного буття в умовах поступового нарощування темпів економічного зростання та модернізації економіки України.

У найближчій перспективі основний напрям розвитку фермерських господарств буде полягати як у збільшенні чисельності фермерських господарств за рахунок особистих селянських господарств, так і за рахунок зміцнення економіки уже створених господарств.

Розроблено прогноз розвитку фермерських господарств України в цілому та зони Лісостепу зокрема на період до 2015 року (табл. 2).

На початок 2007 р. в лісостеповій зоні функціонувало 10466 фермерських господарств (24,3% загальної кількості в Україні). З них: із земельною площею до 10 га - 23,9%; від 10,1 до 50 га - 53,2% і решта господарств мали площу сільськогосподарських угідь понад 50 га.

За період 2008 - 2015 рр. зміцнення економічної складової та збільшення обсягів виробництва товарної сільськогосподарської продукції передбачається досягти в основному за рахунок кооперування. Воно буде розвиватися через організацію обслуговуючих кооперативів з метою здійснення переробки і реалізації виробленої продукції.

Встановлено, що фермери регіону зацікавлені в створенні кооперативів з реалізації виробленої продукції. У даних умовах вихід на ринок без посередників дає змогу підвищити рентабельність виробництва фермерських господарств.

Розвиток фермерського укладу в Україні, ефективне виробництво продукції, впровадження нових технологій немислиме без серйозної організаційної роботи в напрямі оптимального поєднання діяльності малих, середніх і великих підприємств на рівні сільськогосподарських районів.

Таблиця 2 Прогноз розвитку фермерських господарств України до 2015 року (у порівнянних цінах 2005 р.)

* На кінець періоду.

** Розроблено автором.

*** ВП - валова продукція сільського господарства.

Для зміцнення економіки діючих фермерських господарств регіону необхідно застосувати такі дії:

- спільно з регіональними Асоціаціями фермерів і приватних землевласників організувати в кожній районній Асоціації дорадчі служби для надання інформаційно-консультаційної, науково-методичної й юридичної підтримки фермерських господарств;

- при кожній обласній Асоціації фермерів і приватних землевласників створити Координаційну раду із спеціалістів і досвідчених голів фермерських господарств та науковців з тим, щоб розробити спільну стратегію розвитку та запобігти ризикам;

- опрацювати стосовно природних і економічних умов територій і типів спеціалізації господарств конкретні рекомендації (проекти, пілотні плани) по веденню виробництва в умовах обмежених можливостей використання факторів інтенсифікації (мінеральні добрива, засоби захисту рослин, придбання нової техніки тощо);

- виділяти довгострокові позики на розвиток виробничої бази фермерських господарств і видавати кредити для забезпечення сезонних витрат у розмірі не менше 30% їх вартості;

- розвивати діяльність фермерів, які займаються вирощуванням розсади, насіння і садивного матеріалу овочевих, плодових і ягідних культур з метою забезпечення особистих селянських господарств і дачних ділянок високопродуктивними рослинами;

- створити умови для кооперації фермерських господарств, надаючи податкові та інші пільги заново створеним об'єднанням за участю фермерських господарств.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної науково-практичної проблеми діяльності фермерських господарств, обґрунтовано пріоритетні напрями розвитку фермерського підприємництва на перспективу. Проведене дослідження дало змогу одержати такі наукові положення та практичні результати:

Становлення фермерського підприємництва є об'єктивним процесом, який реалізується на основі особистої відповідальності фермерів-власників. У зв'язку з цим ми розглядаємо фермерське підприємництво як систему виробничих відносин, які виникають між відповідними суб'єктами господарювання.

Фермерське підприємництво - це система виробничо-комерційного господарювання, яка характеризується здатністю до прибуткової діяльності. Виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється у постійно повторюваному відновленні в умовах єдиного технологічного циклу за стимулюючого впливу держави.

Фермерський рух має тенденцію до розвитку. На підставі аналізу діяльності фермерських господарств України за останні 10 років, та враховуючи світові тенденції, розроблено прогноз фермерського підприємництва в Україні до 2015 року, який свідчить, що воно розвиватиметься в напрямах: збільшення кількості фермерських господарств та обсягів виробництва ними сільськогосподарської продукції шляхом спеціалізації та диверсифікації; підвищенні продуктивності праці на підставі впровадження нових технологій та залученні інвестицій. Це сприятиме: зменшенню безробіття на селі; підвищенню життєвого рівня селян; відновленню соціальної інфраструктури та збереженню природного навколишнього середовища.

Визнання фермерського підприємництва однією з основних форм ринкового господарювання в аграрній сфері опосередковує найважливіший методологічний висновок про його функціонування як складової частини відтворювальної структури агробізнесу. Оскільки дана форма існує в параметрах системи, що саморозвивається, її характеризують адекватні риси, що полягають в здатності фермерських господарств самостійно забезпечувати конкурентоспроможність на базі певних інституційних умов, які ґрунтуються на приватній формі власності на засоби виробництва, власній та залученій праці і вільному використанні результатів праці в умовах конкурентного середовища.

Дослідження становлення та розвитку фермерських господарств сільських поселень свідчить, що ефективне використання всіх наявних у них ресурсів: землі, виробничих приміщень, техніки, робочої сили тощо, було б неможливим, якби в них не діяли внутрішні стимули до праці, до розвитку виробництва. Встановлено, що вирішальними з них є повна господарська самостійність, достатньо висока матеріальна і моральна зацікавленість, а також гостра особиста потреба у творчій праці на землі на благо своєї сім'ї і суспільства.

Як наслідок, за останні 12 років обсяги виробництва сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами зросли в 7 разів, що засвідчує тенденцію до посилення ролі фермерських господарств у виробництві сільськогосподарської продукції.

Економічна ефективність за своєю сутністю має як матеріальну, так і суспільну форму. Не відкидаючи значення матеріального фактора в економічній ефективності діяльності фермерських господарств, ми приділяємо значну увагу суспільній формі ефективності, яка в умовах глобального розвитку цивілізації суспільства набуває все більшого значення.

Фермерське господарство, будучи складовою частиною аграрного комплексу, сприяє вирішенню спільних завдань, які стоять перед економікою країни. Детальне дослідження вітчизняного і зарубіжного досвіду дало змогу встановити, що фермерське господарство - це особлива форма організації аграрного виробництва, заснована на специфічному світогляді та способі існування. Розвиток фермерського підприємництва на селі в плані соціального та духовного ефекту за умов глобалізації економіки, коли духовне здоров'я нації набуває все більшої актуальності, носієм якого в Україні залишається саме сільське населення, переоцінити неможливо.

Однією із сильних сторін фермерського і особистого селянського господарства є їх здатність до виживання у складні періоди за рахунок значного самообмеження споживчих потреб, мобільності, гнучкості до постійно мінливої ринкової кон'юнктури і виробничих відносин.

Крім того, фермерське господарство зберігає цінність і як суспільний інститут - завдяки йому відтворюється верства сільськогосподарських товаровиробників. Вона гарантує спадковість поколінь фермерів, бере на себе основний тягар по їх формуванню. Встановлює в господарстві певну пропорційність між власними ресурсами праці, землі, капіталу та розпорядження ними.

Тобто, фермерство - це не лише тип підприємницької діяльності, пов'язаний із господарюванням на землі, а й соціальна форма буття жителів сільських поселень.

Фермерські господарства України поки що не є переважаючою формою організації сільськогосподарського виробництва, що є свідченням недостатнього розвитку підприємницького середовища на селі та недостатньої уваги з боку держави до цього сектору.

Основна проблема фермерських господарств в Україні полягає в низькій технічній оснащеності. Нині на одне фермерське господарство в середньому по досліджуваних регіонах припадає 0,8 трактора, 0,4 комбайна, 0,3 вантажного автомобіля. При цьому ступінь зношення основних засобів в обстежених фермерських господарствах у 2006 р. становив 44,5%. Виходячи з цього, виникає нагальна потреба в технічній і технологічній оснащеності фермерських господарств, за участю держави, кооперування, інвестиційної діяльності.

Оцінку перспективності фермерських господарств доцільно здійснювати на основі показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Ефективність фермерського підприємництва напряму залежить від інституційного середовища, створеного державою для його діяльності. На основі визначеної оцінки пріоритетними напрямами розвитку фермерських господарств є: міжфермерська кооперація; спеціалізація і диверсифікація окремих видів діяльності; розвиток соціальної інфраструктури; збереження сільського етносу, звичаїв і традицій національної культури; збереження довкілля; реурбанізація.

Розвиток фермерського підприємництва в Україні потребує державної підтримки, при визначенні механізмів якої дуже важливі концептуальні підходи. Методологічною основою таких підходів є запровадження єдиних правил діяльності для всіх учасників сільськогосподарського виробництва (як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках), що забезпечують досягнення поставленої мети на рівні окремих фермерських господарств. До них можна віднести: оптимізацію структури виробництва, його спеціалізацію і інтеграцію, інноваційну та інвестиційну діяльність, ефективність використання наявних ресурсів, оптимальне поєднання на рівні району діяльності малих, середніх і великих підприємств.

Виходячи з розробленої моделі розвитку, результати нормативно-правової, фінансово-кредитної та організаційної підтримки фермерського підприємництва вже в найближчі 15 років забезпечать зростання кількості підприємств більше ніж у 1,5 раза, а середньооблікової чисельності працюючих - вдвічі, що дасть змогу підвищити рівень соціально-економічного розвитку регіонів та країни в цілому.

За останні шість років державна підтримка фермерських господарств України зросла майже в 9 разів, проте вона залишається недостатньою і не справляє вирішального впливу на економіку фермерських господарств, оскільки становить менше 10 грн на 1 га сільськогосподарських угідь.

Загальні обсяги кредитів, направлених з бюджету, щорічно зростають, проте з розрахунку на одне фермерське господарство вони є незначними і не можуть ефективно впливати на виробничу діяльність фермерських господарств.

За нашими розрахунками, обсяги видатків з державного бюджету на фінансову підтримку фермерських господарств повинні становити не менше 500 млн грн, а на фінансову підтримку особистих селянських господарств - 800 млн грн щорічно.

В умовах недостатньої забезпеченості фермерських господарств інформаційними, фінансовими ресурсами, матеріально-технічними засобами, консультативними послугами виникає необхідність розробки організаційно-економічної моделі обслуговуючого кооперативу фермерських господарств. Методичний підхід до створення такої моделі ґрунтується на виборі та комбінуванні варіантів діяльності фермерських господарств: зберіганні і збуті сільськогосподарської продукції; наданні послуг із закупівлі матеріально-технічних засобів, мінеральних добрив, пестицидів, зооветеринарних та агрономічних послуг; залученні фінансових ресурсів на основі інноваційних та інвестиційних програм розвитку фермерського підприємництва; оптимальному використанні наявних ресурсів.

Для подальшого розвитку фермерського підприємництва в Україні важливими є розроблені в ході дисертаційного дослідження підходи до формування і використання економічного потенціалу фермерських господарств, що передбачають визначення інтегрального показника виробничої потужності та структурно-динамічної моделі його розвитку. Це дозволяє виявити слабкі сторони в діяльності фермерського підприємництва та виробити стратегію подолання кризових явищ, зокрема шляхом: підвищення кваліфікаційного рівня працівників, удосконалення підходу до використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці, раціонального використання основного і оборотного капіталу та виробничих фондів.

У фермерських господарствах зайнято близько 135 тис. працівників, з яких близько 75 тис. - наймані працівники. Досягнення фермерськими господарствами оптимальних розмірів сприятиме підвищенню рівня зайнятості і збільшенню робочих місць.

В умовах трансформації аграрної економіки важливим фактором ефективної діяльності фермерських господарств є оптимізація їх розмірів, залежно від природно-кліматичних зон, людських та матеріальних ресурсів, напрямів спеціалізації та диверсифікації. У результаті вирішення задачі з визначення оптимальних виробничо-економічних параметрів нами удосконалено методичні підходи до визначення розмірів фермерських господарств, на основі яких запропоновані їх оптимальні параметри:

для лісостепової зони - 250-300 га за умови вирощування зернових, зернобобових культур та соняшнику, а при овочевій спеціалізації - в межах 100 га;

для степової зони - 1000 га (з урахуванням оренди земельних ділянок і за умов вирощування зернових культур та соняшнику);

для поліської зони - 100-150 га (для скотарського напряму), а Карпат - 50 га (для садівництва та городництва).

Такі параметри господарств дозволять найбільш раціонально та ефективно використовувати наявний ресурсний потенціал фермерських господарств відповідно до ринкових умов регіону.

Регулювання і стимулювання розвитку підприємницької діяльності у сфері малого і середнього бізнесу в Україні потребує достовірної інформації про наявність та ефективність діяльності підприємницьких структур в системі агропромислового комплексу. Потребує удосконалення система ведення статистичного обліку діяльності фермерських та усіх видів селянських господарств і чисельності самозайнятого населення на селі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Горьовий В.П. Фермерство України: теорія, методологія, практика. Монографія. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 540 с.- 33,75 друк. арк.

2. Горьовий В.П. Ефективність фермерських господарств лісостепової зони України. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 64 с. - 4 друк. арк.

3. Збарський В.К., Горьовий В.П., Грабовський Д.О. Місце і роль малих форм господарювання в аграрному секторі економіки України: Навчальний посібник / За ред. В.К. Збарського. - К.: Вид-во НАУ, 2007. - 428 с. - 26,75 друк. арк. - (Особистий внесок - розвиток фермерського укладу в Україні та середовище функціонування малих форм господарювання сільських поселень - 9,1 друк. арк. ).

4. Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. У 4 частинах / За ред. П.Т. Саблука - К.: ІАЕ УААН, 2001. - Ч.3 - 511 с. - 31,9 друк. арк. - (Особистий внесок - напрями іноземних інвестицій в АПК України - 0,4 друк. арк.).

5. Горьовий В.П. Розвиток і сучасний стан функціонування фермерських господарств регіону // Економіка України. - 2007. -№ 12. - С. 61-68. - 0,6 друк. арк.

6. Горьовий В.П. Шляхи розвитку дрібнотоварних аграрних господарств // Гуржіївські історичні читання: Зб. наук. пр. - Черкаси, 2007. - С. 502-509. - 0,5 друк. арк.

7. Горьовий В.П. Однодітна сім'я: соціальна сутність та значення // Агроінком. - 2007. - № 7-8. - С. 71-74. - 0,4 друк. арк.

8. Горьовий В.П., Збарський В.К. Проблеми раціонального поєднання малих, середніх і великих підприємств // Агроінком. - 2007. - № 11-12. - С. 74-78. - 0,6 друк. арк. - (Особистий внесок - обґрунтовано необхідність раціонального поєднання малих, середніх і великих підприємств - 0,4 друк. арк. ).

9. Горьовий В.П. Становлення зовнішньоекономічних зв'язків у період глобалізації економіки // Економіка АПК. - 2002. - № 5. - С. 41-45. - 0,4 друк. арк.

10. Горьовий В.П. Сфера побутового обслуговування сільського населення України в умовах ринкової економіки // Економіка АПК. - 2007. - № 4. - С. 133-139. - 0,7 друк. арк.

11. Горьовий В.П. Особливості системи державного регулювання аграрного сектора економіки та зовнішньоекономічної діяльності АПК в умовах переходу до ринку // Вісн. Сумського нац. аграр. ун-ту. - 2002. - № 1. - С. 171-173. - 0,3 др. арк.

12. Горьовий В.П. Оцінка конкурентоспроможності підприємств АПК України та їх продукції на світовому продовольчому ринку // Проблеми науки. - 2002. - № 3. - С. 31-36. - 0,7 друк. арк.

13. Горьовий В.П. Місце і роль малого бізнесу у формуванні середнього класу на селі // Вісн. Сумського нац. аграр. ун-ту. - 2006. - Вип. 2. Сер. «Фінанси і кредит». - С. 280-284. - 0,6 друк. арк.

14. Горьовий В.П. Зовнішньоторговельна діяльність АПК України // Вісн. аграр. науки. - 2002. - № 10. - С. 65-69. - 0,6 друк. арк.

15. Горьовий В.П. Експортні операції із зерновою продукцією на українському біржовому ринку // Наук. вісн. НАУ. - 2002. - Вип. 56. - С. 278-281. - 0,25 друк. арк.

16. Горьовий В.П., Срібнюк М.С. Управління підприємницькою діяльністю в малих підприємствах // Наук. вісн. Полтавського нац. техн. ун-ту: «Економіка і регіон». - 2007. - № 2 (13). - С. 16-21. - 0,7 друк. арк. - (Особистий внесок - розроблені на основі кореляційно-регресійного аналізу економічні моделі для малих підприємств Полтавської області - 0,35 друк. арк.)

17. Горьовий В.П. Активізація інвестиційних процесів в аграрному секторі економіки України // Агроінком. - 2004. - № 3-4. - С. 33-36. - 0,5 друк. арк.

18. Горьовий В.П. Державна підтримка розвитку АПК - важлива передумова створення конкурентоспроможного сільськогосподарського товарного виробництва // Агроінком. - 2004. - № 7-8. - С. 28-30. - 0,4 друк. арк.

19. Збарський В.К., Горьовий В.П. Малі форми господарювання як середовище формування середнього класу на селі // Вісн. Сумського нац. аграр. ун-ту. - 2007. - № 1.- С. 317-324. - 0,9 друк. арк. - (Особистий внесок - розкрито місце і роль фермерів у формуванні середнього класу на селі - 0,5 друк. арк.)

20. Горьовий В.П. Розвиток виробничо-технічного обслуговування підприємств АПК // Вісн. аграр. науки. - 2007. - № 11. - С. 59-64. - 0,6 друк. арк.

21. Горьовий В.П. Кооперація фермерських господарств. // Агроінком. - 2007. - № 9-10. - С. 35-40. - 0,7 друк. арк.

22. Горьовий В.П. Місце України у міжнародному поділі праці // Агроінком. - 2006. - № 11-12. - С. 26-29. - 0,4 друк. арк.

23. Горьовий В.П. Місце України на світовому аграрному ринку на рубежі XX - XXI століть // Наук. вісн. НАУ. - 2006. - Вип. 97. -С. 261-266. - 0,4 друк. арк.

24. Горьовий В.П., Герасимчук Н.А. Економічний механізм формування агротуристичного підприємства // Вісн. Львівського держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. - 2007. - № 14 (1). - С. 160-168. - 0,8 друк. арк. (Особистий внесок - аналіз розвитку агротуристичної діяльності - 0,4 друк. арк. ).

25. Горьовий В.П. Інвестування діяльності малих підприємств // Вісн. аграр. науки. - 2007. - № 5. - С. 69-73. - 0,6 друк. арк.

26. Горьовий В.П. Трудовий потенціал сільськогосподарських підприємств // Вісн. Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2007. - № 2. - С. 45-52. - 0,9 друк. арк.

27. Горьовий В.П. Сімейні господарства: сутність та проблеми розвитку // Наук. вісн. Полтавського нац. техн. ун-ту: «Економіка і регіон». - 2007. - № 3(14). - С. 19-23. - 0,6 друк. арк.

28. Горьовий В.П. Соціально-поселенська структура села // Вінницький держ. педагогічний ун-т ім. Михайла Коцюбинського: Наукові записки. - 2007. - Вип. ХІІ. - С. 43-48. - 0,7 друк. арк.

29. Горьовий В.П. Теоретичні основи дрібнотоварного підприємництва // Економіка АПК. - 2007. - № 11. - С. 68-73. - 0,7 друк. арк.

30. Горьовий В.П. Теоретичні засади ефективності функціонування малого бізнесу на селі // Зб. наук. пр. Подільського держ. аграр.-техн. ун-ту. - 2007. - Вип. 15. - С. 205-212. - 0,9 друк. арк.

31. Горьовий В.П. Особливості зовнішньоекономічної діяльності в АПК України // Вісн. Сумського нац. аграр. ун-ту. - 2001. - № 2 (11). - С. 169-173. - 0,5 друк. арк.

32. Горьовий В.П., Збарський В.К. Державне регулювання сільського господарства США // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2007. - № 20. - С. 11-16. - 0,8 друк. арк. - (0,5 друк. арк. автора).

33. Збарський В.К., Горьовий В.П. Міцному сільському господарству - сильні фермерські організації // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2007. - № 15/16. - С. 8-13. - (0,35 друк. арк. автора).

34. Горьовий В.П. Фінансово-кредитне забезпечення та державна підтримка фермерства // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2007. - № 18. - С. 2-5. - 0,4 друк. арк.

35. Збарський В.К., Горьовий В.П. Сільське господарство: стан і перспективи в світлі програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2008. - № 4. - С. 2-8. - 0,9 друк. арк. - (0,45 друк. арк. автора).

36. Горьовий В.П. Соціально-економічні аспекти фермерства та земельних відносин на селі // Матеріали наук.-практ. конф. «Соціально-економічні аспекти формування громадянського суспільства в Україні» (Уманський держ. аграр. ун-т). -Умань. - 2007. - С. 46-49. - 0,2 друк. арк.

37. Фінансово-кредитне забезпечення фермерських господарств // Всеукраїнський конгрес вчених-економістів аграрників. - К.: - ННЦ ІАЕ УААН. - 24 - 25 квітня 2007 р. - С. 523-529. - 0,4 друк. арк.

38. Інноваційна діяльність малих підприємств // Зб. наук. пр. «Теорії мікро- та макроекономіки» Академії муніцип. управл. - К., 2007. - Вип. 29. - 2007. - С. 242-250. - 0,8 друк. арк.

Размещено на Allbest.ru