Випробування сортів і гібридів картоплі до пошкодження дротяником в умовах дослідного поля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

На тему

Випробування сортів і гібридів картоплі до пошкодження дротяником в умовах дослідного поля

Вступ

Картопля - одна з найцінніших продовольчих, технічних і кормових культур, її використовують в народному господарстві як продукт харчування людей та як сировину для переробної промисловості. Згідно з прогнозом Міжнародного центру картоплі до 2010 року її значення зросте ще більше. Життя показує, що для багатьох людей картопля є основним джерелом енергетичного матеріалу - вуглеводів, а також білку і вітамінів [5].

Грунтово-кліматичні умови зони Полісся України порівняно сприятливі для вирощування і одержання високих врожаїв цієї культури. Але в останні роки спостерігається зниження обсягу одержання картоплі в колективному секторі на 7%, а в господарствах інших форм власності на 22%. Середня врожайність згаданої культури в усіх господарствах становить 115 ц/га, що в два рази нижче потенційної можливості в умовах України і в 3-4 рази нижче, ніж одержують в країнах з розвинутим картоплярством [10].

Зниження врожайності та валового збору картоплі пояснюється різким зменшенням частки колективних і зростанням питомої ваги індивідуальних господарств. Внаслідок того, що в індивідуальних господарствах рівень виробництва досить низький і характеризується відсутністю сортозаміни та сортооновлення, виникають сприятливі умови для розвитку багатьох шкідливих організмів грибного, нематодного, бактеріального, вірусного походження. Вітчизняними і зарубіжними дослідниками встановлено, що цю культуру вражають понад 40 різних хвороб і шкідників [17].

Останнім часом велику небезпеку для культури картоплі становлять дротяники, які розповсюджуються з посадковим матеріалом при недостатньому дотриманні профілактичних заходів. Крім того, основна частина використовуваного на посадку насіння - це масові репродукції, які дуже сприйнятливі до ураження нематодами, що й сприяє розмноженню паразитів і накопиченню інвазії [12].

Дротяник картоплі (Elateridae) має широкий ареал розповсюдження в зоні Полісся України і викликає ураження гнилями грибного та бактеріального походження.

Цей паразит уражує бульби картоплі як в період вегетації, так і при зберіганні урожаю. В окремі роки ураження бульб дротяником становило 12-20 %.

Крім того, уражені дротяником бульби є першопричиною загнивання при зберіганні картоплі, бо через тріщини після пошкодження паразитом легко проникає інфекція шкідливих організмів грибного і бактеріального походження [21].

Протягом тривалого часу в більшості наукових установ цілеспрямована селекційна робота на стійкість до Elateridae майже не проводилась, а при районуванні сортів цю ознаку не завжди брали до уваги, що і призвело до значного поширення в країні сортів картоплі, нестійких проти цього шкідника.

Розділ 1 Аналітичний огляд літератури та обгрунтування теми дипломної роботи

Розповсюдження і шкодо чинність дротяника

Дротяники картоплі, які завдають великої шкоди рослинам, були відомі ще 100 років тому. На Україні відомо близько 15 їх видів.

За даними Логінова В. А. дротяник Elateridae був виявлений не тільки в бульбах картоплі, але й в тканинах махорки, лаванди, помідор, цибулі, вівса, буряків та ін. Тому ставилось під сумнів уявлення про те, що всі ці рослини уражуються одним видом дротяників [10].

Подальше детальне вивчення Попковим К. В. морфологічних особливостей дротяників дало можливість встановити, що дротяники - це не один вид, який паразитує на різних рослинах. Тому дротяника, який уражає картоплю, було віднесено до окремого виду, що одержав назву Elateridae.

Найбільшу шкоду спричиняють смугастий, темний, чорний, степовий дротяники.

Жуки мають витягнуту форму тіла. Залежно від виду довжина жуків коливається від 10 до 15 мм. Тіло здебільшого темно-бурого кольору. Личинки мають плоску голову з трьома парами грудних ніг. Тіло циліндричне з твердим хітиновим покривом жовтого або світло-коричневого кольору. Всі пари ніг однакові. Довжина дорослої личинки залежно від виду комахи -- 15 - 25 мм.

Повний цикл розвитку одного віку коваликів розтягнутий на 3-5 років. Зимують личинки та жуки в грунті. Живляться дротяники підземними органами багатьох рослин. Шкідливість залежить від типу і вологи грунту, кількості гумусу, вирощуваної культури. В окремі роки дротяники можуть пошкоджувати до 30% бульб (Логінов В. А.).

Пошкоджені дротяниками бульби картоплі часто уражуються гнилями грибного та бактеріального пошкодження.

Дротяники картоплі розповсюджена в більшості регіонів світу, де вирощується картопля. Вони виявлені в країнах дальнього зарубіжжя: Бельгії, Бразилії, Турції, Іспанії, Польщі, Німеччині, Ізраїлі, Канаді, Франції.

Elateridae розповсюджений і в країнах ближнього зарубіжжя: Білорусі, Дагестані, Казахстані, Прибалтиці, Росії, Таджикистані та ін. [5].

В Україні дротяникз вперше був виявлений в 1934 році на Поліській дослідній станції ім. Засухіна [20].

Результати обстежень картоплі на виявлення дротяників показали, що вони зустрічаються в двадцяти областях України. В окремих господарствах Харківської області бульби картоплі були уражені Elateridae на 25 %, Полтавської - на 30%, Черкаської та Сумської - на 25% [11].

Воловик А. С. встановив, що в деяких господарствах Київської, Сумської і Донецької областей ураженість бульб дротяниками складала 30-40 % [6].

Ураженість картоплі дротяником залишається занадто високою в Україні і до даного часу [24].

Ряд дослідників вважають, що втрати від ураження дротяником можуть додатково збільшуватись в період зимового зберігання, бо через тріщини, які виникають в результаті ураження бульб дротяником, легко проникає інфекція різного таксономічного походження.

В бульбах картоплі, крім Elateridae поселяються й інші види дротяників.

Еколого-біологічні особливості дротяника

Личинки жуків-коваликів (дротяники) є небезпечними шкідниками картоплі та інших сільськогосподарських культур. Самі жуки не пошкоджують рослин.

В Україні відомо близько 15 видів цього шкідника. Найбільшої шкоди завдають такі види:

- ковалик широкий (Selatosomus latus F.). Поширений повсюди, за винятком піщаних грунтів Полісся. Найбільшої шкоди завдає в центральному та лівобережному Лісостепу;

- ковалик буроногий (Melanotus brunnipes Germ), який поширений у Лісостепу та північній частині Степу;

- ковалик смугастий (Agriotes lineatus L.). Найчастіше зустрічається на Поліссі, у Лісостепу і Карпатах, у Криму та в прибережних смугах степових річок. Оселяється переважно на достатньо зволожених грунтах із великою кількістю рослинних решток та гумусу;

- ковалик темний (Agriotes obscurus L.). Поширений повсюди, найбільше - у горах Карпатах, Західному Поліссі та північному Лісостепу;

- ковалик посівний (Agriotes sputator L.). Поширений всюди, але найбільше - у Лісостепу та північній частині Степу;

- ковалик західний (Agriotes ustulatus Schall.). Поширений у центральному Лісостепу та на Закарпатті.

- ковалик степовий (Agriotes gurgistanus Fald.). Поширений на півдні Лісостепу, у північній та центральній частинах Степу, окремими вогнищами - у південному Степу.

Жуки мають видовжене (7-14 мм) тіло. На передньогрудному кільці знизу є виріст - шип, завдяки якому вони можуть підстрибувати вгору. Під час стрибків чути звук, який нагадує цокання, за що їх прозвали коваликами.

Перезимувавши, жуки виходять на поверхню грунту, спаровуються, і самки у верхньому шарі грунту відкладають яйця. Жуки живуть 15-25 днів, скупчуються на квітнучій рослинності, де вони живляться пилком і нектаром квіток. Ембріональний розвиток триває 20-40 днів. Відроджені з яєць личинки ростуть повільно, стаючи дорослими через 3-5 років.

Дротяники - личинки коваликів - мають вузьке червоподібне тіло, що складається з 13 члеників. Форма тіла у них циліндрична або сплющена, шкірний покрив міцний, хітинізований. Голова має добре розвинені серпоподібні щелепи. Забарвлення дротяників - від світло-жовтого до червоно-коричневого.

У перший рік життя дротяники живляться переважно рештками рослин, на другий рік починають пошкоджувати живі рослини і шкодять їм протягом усього подальшого свого існування. Збільшуючись із кожним роком у розмірах, личинки, залежно від виду, досягають 15-30 мм. На п'ятий рік личинка заляльковується і перетворюється в жука. Розвиток личинки триває досить недовго - у середньому 2-3 тижні. Плодовитість коваликів становить 150 яєць на рік.

Жуки, які виходять із лялечок, залишаються у грунті на зимівлю. У деяких видів заляльковування відбувається навесні, коли дротяники мігрують із нижніх шарів грунту у верхні. У цей час вони дуже пошкоджують висіяне насіння і сходи.

Із дикоростучих злаків улюбленою кормовою рослиною дротяників є пирій. Вони здатні тривалий час і голодувати.

Шкодочинність дротяників зростає за умов недостатнього зволоження грунту. Щільність їх може досягати 30-50 штук на 1 м2 і більше.

Дротяники є багатоїдними жуками. Живлячись підземними частинами багатьох рослин, їхні личинки завдають шкоди посівам зернових культур, соняшнику, кукурудзи, буряку, тютюну, овочевих та інших культур. Дротяники майже не ушкоджують бобових рослин, зовсім не їдять гірчиці, рижію та льону.

Розмір шкоди, заподіяної дротяниками, зумовлюється багатьма факторами: чисельністю шкідника, віковим складом, температурою і вологістю грунту, видовим складом личинок, попередньою культурою, строками сівби та ін. Характерною особливістю їх є вертикальна міграція, тісно пов'язана з гідротермічним режимом орного шару, а також наявністю, видовим складом і станом рослинності. На початку листопада личинки перебувають переважно в шарі грунту 3-20 см.

Дротяники часто пошкоджують коріння і кореневу шийку молодих рослин картоплі. Особливо великої шкоди завдають вони на селекційних та насінницьких посівах у наукових установах, де висаджується розсада сіянців або мікро- чи міні-бульби. Пошкоджені ними рослини спочатку в'януть, а потім засихають.

Пошкоджують дротяники також бульби нового врожаю, вигризаючи в них ходи. 6-8 дротяників на 1 м2 здатні пошкодити 9-60% бульб, а також2 корені, столони і молоді рослини. При 60 штуках на 1 м вирощування бульбо- та коренеплодів є неможливим. Пошкоджені ними бульби втрачають товарну якість і є непридатними для переробки на картоплепродукти, а під час зберігання швидше загнивають.

Заходи захисту картоплі проти дротяників

Заходами боротьби з дротяниками є знищення бур'янів, особливо пирію; протруювання насіння попередників (зернових, зернобобових і кукурудзи) препаратами, які дозволені до застосування на цих культурах; висівання у сівозміні культур, яких не поїдають дротяники (бобових, гірчиці).

На невеликих ділянках доцільно застосовувати виловлюючі принади з нарізаної картоплі або буряків, які закладають у грунт на глибину 5-15 см весною до садіння картоплі або в міжряддя. Місця закладання принад помічають. Через 3-4 дні принади з личинками викопують і знищують.

Для концентрації та знищення дротяників як атрактант може використовуватись білково-вітамінний концентрат дріжджів роду Candida, який за хімічним та амінокислотним складом близький до кормового концентрату лізину, який є харчовим атрактантом для ґрунтових шкідників.

Багато дослідників стверджують, що одним із ефективних засобів зниження шкодочинності дротяників є одержання здорового посадкового матеріалу за допомогою клонового добору [4, 8, 23].

Клоновий добір повинен проводитись шляхом старанного і ретельного аналізу всіх бульб в кожному кущі з обов'язковим вибракуванням тих клонів, в яких виявлена хоча б одна бульба з ознаками ураження дротяником.

Добрих наслідків в проявленні прихованої інвазії дротяника можна досягти завдяки створенню провокаційних умов, сприятливих для коваликів, а саме, підвищення температури до 15°С і вологості повітря більше 95% протягом двох тижнів.

З цього приводу є повідомлення, що прогрівання посадкового матеріалу при температурі 25-30°С активізує прояв зовнішніх ознак ураження дротяником і хворі бульби можна вибракувати при перебиранні картоплі. Тільки одноразове передсадивне перебирання з вибракуванням хворих бульб дозволяє знизити ураженість її дротяником від 16,5 до 40%, завдяки чому урожайність культури підвищується на 20%.

В системі насінництва картоплі добрі наслідки в боротьбі зі дротяником дає подвійне перебирання садивного матеріалу з прогріванням його при температурі 12-16° С. Таке проміжне прогрівання стимулює приховану інвазію . Доцільно проводити подвійне перебирання тих партій картоплі, в яких ураження дротяником перевищує граничні норми, встановлені Держстандартами [8, 27].

Інші дослідники рекомендують прогрівати бульби при температурі 20-25°С протягом 5-7 діб в умовах високої відносної вологості [12, 19].

Сухе прогрівання бульб при температурі 46-48 оС протягом 9-10 годин дає можливість повністю оздоровити посадковий матеріал від дротяника. Але в прогрітих бульбах знижується схожість та уповільнюється настання фенологічних фаз. Крім того, цей захід дуже громіздкий і складний, тому не має великого практичного значення [17].

Деякі дослідники вважають, що добрі наслідки в оздоровленні картоплі від дротяників дає пророщування картоплі на світлі. В літературі є повідомлення, що восени, після збирання врожаю, насіннєвий матеріал слід витримувати на світлі протягом 7-10 днів. Це дає можливість виявити бульби з латентною формою ураження дротяником, а також підвищити стійкість насіннєвого матеріалу до гнилей в період його зберігання. Встановлено, що ультрафіолетове опромінення бульб підвищує вміст в них глікоалкалоїдів, які є токсинами дротяників. Це дає можливість значно знизити уражуваність насіннєвого матеріалу і одержати приріст урожаю на 28-31% [2, 8, 17].

Ряд дослідників з метою зменшення втрат від дротяників рекомендують перед закладанням картоплі на зимове зберігання просушувати та вибраковувати хворі та механічно пошкоджені бульби. Зберігати картоплю слід в типових овочесховищах з активною вентиляцією. Тару та сільськогосподарський інвентар необхідно дезинфікувати 1% розчином аміака [1, 3, 8, 14].

З метою оздоровлення посадкового матеріалу із слабко уражених партій рекомендується висаджувати тільки верхівки бульб, видаляючи їх пуповинну частину. Такий захід знижує у 2-3 рази ураженість урожаю картоплі дротяником і підвищує урожайність культури на 7-10% [10].

Деякі дослідники вважають, що насінницькі заходи можуть оздоровити посадковий матеріал від Elateridae лише на 98% [10, 23].

Тому, крім загальноприйнятих в насінництві заходів з метою одержання абсолютно здорових бульб рекомендується використовувати метод пасинкування. При цьому виділяють верхівкові та пазушні пагони рослин картоплі і висаджують їх окремо. В урожаї картоплі не було виявлено дротяника, хоча в досліді висаджували дитиленхозні бульби [7, 12, 17].

Згідно з літературними відомостями дротяники картоплі локалізується в основному в бульбах, але її можна виявити і в ґрунті. На думку багатьох дослідників багаторічне вирощування рослин-господарів на одному й тому ж самому земельному масиві створює сприятливі умови для зростання популяцій дротяників, а тому лише науково обґрунтована сівозміна може зменшити кількість дротяників в ґрунті. Сівозміна як засіб управління шкідливими організмами не потребує прямих матеріальних витрат, але має перевагу перед протруйниками в екологічному аспекті. А тому при вирощуванні картоплі необхідно дотримуватись сівозміни, не допускаючи повернення картоплі на одне й те ж саме поле раніше, ніж через 3-4 роки.

Кращими попередниками картоплі в сівозміні, що сприяють зниженню зараженість ґрунту дротяником вважають озимі зернові культури та бобово-злакові суміші [11, 21].

В літературі є відомості про те, що грунт швидше оздоровлюється від Elateridae при витримуванні його під чорним паром. Цей захід запобігає виникненню сильних вогнищ дротяників, ефективно знищує бур'яни, які дуже часто можуть бути резерваторами коваликів, покращує родючість ґрунту, підвищуючи тим самим польову стійкість культури до несприятливих факторів зовнішнього середовища [1, 7, 8].

Обробіток ґрунту (рихлення, оранка, боронування та ін.) не запобігає ураженню рослин дротяниками, але може зменшити їх шкідливість. Зміна структури ґрунту, температури та водного режиму може призвести до зменшення популяції дротяників в ґрунті [26].

Деякі дослідники в боротьбі з дротяниками рекомендують використовувати мінеральні добрива - вони можуть змінити як ступінь ураження рослин дротяниками, так і впливати на їх стійкість до пошкодження. З метою зниження ураження бульб дротяником в якості азотного добрива вносять 60-90 кг /га аміачної води на фоні Р120 К180. Встановлено, що внесення в грунт під картоплю сечовини, аміачної селітри та сульфату амонію значно знижує відсоток уражених бульб в урожаї картоплі. Експериментальне доведено, що вапнування ґрунту викликає часткову загибель дротяників, які попадають в грунт. Але ті дротяники, які з маточної бульби проникають безпосередньо в стебло молодої рослини і розвиваються в ньому, не контактуючи з вапном, залишаються живими.

На сильно уражених картопляним дротяником полях рекомендується раннє збирання урожаю, яке проводять під час цвітіння або не пізніше як за два тижні до загального збирання урожаю [14].

Одним із нетрадиційних методів оздоровлення картоплі від шкідливих об'єктів вважають процес культивування клітин і тканин на штучних поживних середовищах. Проходження клітинами стадії неорганізованого росту in vitro сприяє появі нових форм самоклональних варіантів рослин, що відрізняються від батьківських як за морфологічними, так і генетичними ознаками. Серед одержаних рослин-регенерантів виявлені варіанти з відхиленням від батьківських форм як за морфологічними, так і за не інтегрованими ознаками: біохімічними, стійкості проти патогенів, стійкості до стресів [20].

Пошук позитивних відхилень генотипу більш ефективний у випадку, якщо популяцію клітин або калусну тканину культивують в селективних умовах, добавляючи в поживне середовище фактори стресу: токсини, культуральні фільтрати збудників хвороб [18].

Техніку тканинної і клітинної селекції застосовували для створення форм картоплі, стійких проти фузаріозу, фітофторозу, кільцевої гнилі [1, 11].

Клітинною селекцією створено вихідний матеріал картоплі, що характеризується комплексом господарче - цінних ознак та відносною стійкістю проти шкідливих мікроорганізмів, в тому числі і до Elateridae.

Створення і впровадження у виробництво стійких сортів - один із перспективних заходів боротьби з дротяником. Цей захід дає можливість знизити чисельність дротяників в ґрунті і забезпечує стабільний урожай.

На думку багатьох дослідників при селекції на стійкість проти дротяника необхідно проводити насичуючі схрещування з використанням стійких до дротяника батьківських форм [17, 24].

Встановлено, що відносною стійкістю до Elateridae характеризуються деякі зразки культурних диплоїдних видів Solanum stenodomus, S. phureja, S. rubinii, S. goniocalix, селекційні гібриди 76.806/23, 75.839/44, 75.826/3, 75.806/6. Тому їх слід використовувати в подальшій селекції на цю ознаку.

Ряд дослідників з метою повного оздоровлення посадкового матеріалу картоплі пропонує використовувати метод апікальної меристеми in vitro на стерильному поживному середовищі в контрольованих умовах (температура, освітлення). Меристему одержують з етиольованих проростків в стерильних умовах. В якості середовища для диференціації ізольованої меристеми картоплі і розвитку регенерантів використовують середовище Мурасіге-Скуга. Крім того, пробіркові рослини оздоровлюють методом термотерапії, пасинкування, що дає можливість одержати високопродуктивний елітний матеріал [13].

Біологічний метод боротьби з дротяником базується на використанні його природних ворогів (вірусів, бактерій, грибів, кліщів та хижих нематод) для зменшення їх чисельності шляхом застосування біологічних препаратів або створення умов для діяльності антагоністів дротяників. В цілому цей метод розроблений дуже слабко. Лише в окремих країнах створені протидротяникові біологічні препарати [15, 10].

Загальновідомий метод фумігації ґрунту хімічними препаратами значно знижує популяцію дротяників, але характеризується сильною негативною дією на ґрунтові біоценози. Гинуть корисні комахи і мікроорганізми, відновлення яких неможливе навіть протягом 10 років, відбуваються зміни в структурі ґрунту, у водному і температурному режимах. Крім того, можуть накопичуватись отруйні речовини в рослинницькій продукції, що може бути небезпечним для здоров'я людини.

Таким чином, огляд літературних джерел показав, що в останні десятиріччя вивченню біологічних особливостей, розповсюдженню, шкодочинності стеблової дротяника картоплі в Україні не приділяли належної уваги. Недостатньо з'ясовані біотичні фактори в життєвому циклі Elateridae. Щодо рослин-господарів дротяника в літературі є досить суперечливі відомості. Майже не вивчались біохімічні зміни в бульбах картоплі, уражених шкідником. Мало відомостей про селекційно-насінницькі заходи, які можна використовувати в оздоровленні картоплі від Elateridae.

Розділ 2 Особливості енерго- і ресурсозберігаючої, екологічно безпечної технології вирощування картоплі в умовах Полісся України

Попередники

Картопля може давати добрі врожаї після різних попередників. Розміщують її після озимих зернових, зернобобових, однорічних і багаторічних трав, кукурудзи на силос. На Поліссі кращими попередниками є люпин на зелене добриво і зерно. Високі врожаї збирають також після льону, озимих культур, багаторічних трав [17].

Картоплю часто рекомендують для монокультурного вирощування. Проте беззмінне вирощування на одному і тому ж полі приводить до сильного розвитку хвороб і шкідників, з якими є значні проблеми і при дотриманні чергування культур. Навіть на родючих ґрунтах, при систематичному удобренні, врожаї картоплі при повторному вирощуванні неминуче зменшуються на 30% і більше. Тому повертати картоплю на попереднє місце в сівозміні можна не раніше ніж через 3-5 років.

Картопля є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових, льону [26].

Обробіток ґрунту

Основним завданням обробітку ґрунту під картоплю є глибоке розпушування орного шару, створення сприятливого водно-повітряного режиму, знищення бур'янів, нагромадження і збереження вологи, поліпшення поживного режиму ґрунту, забезпечення добрих умов для діяльності мікроорганізмів. Система обробітку під картоплю передбачає проведення основного і передпосівного обробітку та догляд за посівами.

Після стерньових попередників зразу ж за збиранням проводять лущення. На полях з коренепаростковими бур'янами (осот, молочай, берізка польова) перший раз дискують на глибину 6-8см (ЛДГ-10, ЛД Г-15), а другий у період утворення розеток цих бур'янів - на глибину 10-12 см з використанням полицевих лущильників ППЛ-5-25, П ПЛ-10-25. Після появи сходів бур'янів поле орють плугом з передплужниками (ПЛ Н-5-35; ПЛ Н-6-35) на глибину 28-30 см, але не глибше наявного орного шару [12].

На полях з кореневищними бур'янами (пирій, свинорий, гострець) друге-третє лущення проводять на глибину залягання кореневищ (не менше 10-12см) дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7, БД-10Б).В кінці вересня, на початку жовтня після чергового відростання бур'янів (фаза розетки у коренепаросткових і фаза "шилець" в пирію), бур'яни глибоко заорюють.

Для підвищення родючості ґрунту і врожайності картоплі, важливо збагачувати поле органікою. Для поповнення органічною масою при збиранні зернових чи зернобобових, солома подрібнюється комбайном і рівномірно розстеляється на поверхні ґрунту. Вносяться азотні добрива з розрахунку N10 на 1т соломи. За допомогою дискових борін солома, стерня, і добрива перемішуються з фунтом. Після цього (не пізніше 1-10 серпня) зразу ж висівають швидкорослі капустяні культури - редьку олійну, гірчицю чи ін. Для сівби використовують розкидачі мінеральних добрив (НРУ-0,5; МВУ-900), які забезпечують високу продуктивність. Щоб загорнути насіння і покращити його контакт з ґрунтом, поле після сівби боронують і коткують. Сіють також зерновими сівалками типу СЗ-3,6 чи СЗУ-3,6. За два місяці вегетації урожайність зеленої маси сидератів досягає 150-200 ц/га. Вона якісно приорюється разом з соломою плугами з передплужниками на глибину не менше 25-27 см. Використання соломи і сидератів покращує структуру ґрунту і рівноцінно, за своїм впливом на врожайність картоплі, внесенню 30-40 т/га органічних добрив [16].

Під картоплю можна застосовувати напівпаровий обробіток ґрунту, що включає лущення стерні, оранку в першій половині серпня і 2-3 поверхневих обробітки. На запливаючих ґрунтах навесні проводять повторну оранку плугами без полиць на глибину 25 см.

Весняне приорювання органіки менш ефективне, ніж осіннє і приводить до зниження врожайності.

Якщо планується садіння в попередньонарізані гребені, то восени поле після оранки культивують і нарізають гребені висотою 18-20 см з допомогою КРН-4,2; КРН-5,6. Гребені цими знаряддями на легших ґрунтах можна нарізати навесні після розпушування ґрунту фрезою. Ефективним є застосування фрезерного культиватора КГФ-2,8.

При нарізанні гребенів одночасно з садінням, весняний обробіток полягає у закритті вологи шляхом боронування і 1-2 культивації на глибину 12-15 см [9].

Система удобрення

Картопля добре реагує на внесення добрив, особливо органічних. Найпоширеніше органічне добриво - гній. Його краще внести восени під оранку. Оптимальна норма 50 т/га. Підвищення норми до 60-80 т/га не завжди відповідає адекватному зростанню врожайності, крім того погіршується якість бульб, зокрема їх крохмалистість. Весняне внесення гною менш ефективне. Рідкий гній (100-120 т/га) найкраще вносити після жнив на подрібнену солому, придисковувати і висівати сидерати. Чим раніше органічні добрива зароблені в грунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту і формування бульб [24].

Урожаєм 200 ц/га бульб виноситься N100Р40K120Мg25, тому потрібно вносити більше калію, засвоєння якого картоплею порівняно вище. Краще співвідношення азоту, фосфору, калію і магнію - N: Р :К:Мg=1,1: 1,0: 1,3:03.

У системі удобрення картоплі передбачається сумісне внесення органічних і мінеральних добрив. Рекомендовані норми мінеральних добрив на родючих (чорноземах) ґрунтах N70-90P60-90K80-120Mg30-45. На бідніших ґрунтах норму добрив збільшують до N90-120P90-120К120-150Mg45-60. Фосфорні, калійні і магнієві добрива вносять восени під оранку, азотні під весняну культивацію. Надмірні норми азоту можуть викликати нагромадження нітратів у бульбах. Щоб цього не допустити, краще з азотних добрив використовувати мочевину (карбамід - СО(NН2)2). СО використовується в процесі фотосинтезу, а NН2, не дає нітратів. Нітрати нагромаджуються з NO3, що є в аміачній селітрі. Рекомендується вносити під картоплю сульфат амонію, який знижує ураження паршею [2].

Внесення 1ц аміачної селітри продовжує період вегетації на 5-7 днів, кожні 10т гною - на 1 день. Це необхідно враховувати, особливо при вирощуванні ранньостиглих сортів.

З калійних добрив краще вносити калімагнезію. Крім калію (28%), в ній є 8% магнію, який необхідний для формування високого урожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.) знижують вміст крохмалю і смакові якості, затримують фотосинтез, підвищують вміст нітратів, тому використовувати їх під картоплю не бажано.

Якщо з осені мінеральні добрива не вносилися, навесні застосовують складні добрива - нітроамофоска (N17Р17К17) та ін.

На врожайність картоплі позитивно впливають мікроелементи. Ґрунти зони Полісся переважно добре забезпечені марганцем і задовільно міддю, але в них недостатньо бору, молібдену, цинку. Ґрунти зони Лісостепу мають високий вміст марганцю, достатньо міді, середньозабезпечені молібденом, але містять мало бору і цинку [20].

Мікродобрива можна вносити в грунт разом з мінеральними добривами, обробляти бульби розчином мікродобрив одночасно з протруюванням, або обприскувати рослини в період вегетації під час першого обробітку фунгіцидами (змикання рослин у рядку).

При обробці бульб чи рослин під час вегетації мікроелементами застосовують сульфат міді (10-20 г/т; 200-300 г/га), сульфат цинку (10-20 г/т; 150-200г/га), молібденовокислий амоній (10-20 г/т; 200 г/ га), борну кислоту (40-60 г/т), сульфат марганцю (40-60 г/т; 200 г/га).

За останні роки набувають поширення стимулятори росту рослин. Серед них найвідоміші агат 25 К, емістим С, потейтін, вермістим, фумар (табл. 2.1).

Застосування стимуляторів сприяє появі дружніх сходів, стійкості рослин до вірусних хвороб і несприятливих погодних умов. Під дією препаратів зростає кількість бульб на рослині, їх маса, вміст у бульбах крохмалю, зменшується при цьому вміст нітратів [13].

Таблиця 2.1 Норми та строки використання стимуляторів росту

Регулятори	Обробка бульб (на 1 тону)	Обприскування посівів у фазі бутонізації (на 1 га)
Агат 25 К	90 мл	70 мл
Вермісол	2 л	6 л
Вермістим	8-10 л	8-15 л
Гумісол	2 л	6-15 л
Емістим С	7,5 мл	5-10 мл
Потейтін	2,5 мл	5-10 мл
Фумар	2,5 мл	50 мл
Триман	0,1-20 г	0,1-20 г

Обприскування рослин водними розчинами регуляторів росту доцільно поєднувати з внесенням пестицидів, тобто застосовувати їх у бакових сумішах.

Витрата робочого розчину - 20 л на 1 т бульб, або 200-400 л на 1 га [17].

Підготовка насіння

Підготовка насіннєвого матеріалу - трудомісткий процес, що передбачає не тільки добре збереження бульб під час зимівлі, а й комплекс робіт навесні. Насамперед бульби перебирають, відбираючи гнилі, пошкоджені і нестандартні. Якщо восени на зберігання закладались бульби різного розміру, їх сортують на картоплесортувальних пунктах КСП-15; КСП-25 на 3 фракції: дрібну - 30-50 г; середню - 51-80 г і велику - понад 80г. Великі бульби ріжуть.

Відсортовані для садіння бульби прогрівають на сонці впродовж 2-3-х тижнів до утворення проростків завдовжки 5 мм. Їх накривають плівкою, підтримуючи температуру 12- 15°С вдень і 5 °С вночі [21].

Пророщують бульби у теплих приміщеннях (15 оС), на світлі, з доброю вентиляцією впродовж 15-30 днів. Пророщування особливо ефективно при вирощуванні ранньої картоплі.

Перед садінням, або під час садіння, картоплю протруюють. На поверхні бульб знаходяться бактерії фітофторозу, ризоктоніозу, фомозу, сухої гнилі та інших хвороб. Бульби сильно перезаражуються під час сортування. Тому фунгіциди, що наносяться на поверхню бульб, є своєрідним захисним екраном проти шкодочинних організмів. Протруювання зменшує кількість патогенів у 5-7 разів [3].

Використовують дітан М45 (2,0-2,5 кг/т) проти ризоктоніозу; полікарбацин, фундазол (2,6-2,7 кг/т) проти фітофторозу, парші, мокрої гнилі. Особливо ефективним є новий протруйник картоплі престиж. Він має фунгіцидну та інсектицидну дію і захищає молоду рослину від ураження хворобами та шкідниками. Відсутнє пошкодження майже всіма видами ґрунтових шкідників, надійно захищає від дротяників, личинок травневого хруща тощо. Гине старий жук, немає яйцекладки, тому в окремі роки немає потреби вносити інсектициди під час вегетації. Витрати робочої рідини - 20 л/т. Разом з протруюванням бульби картоплі бажано обробити стимулятором та мікроелементами, проте слід зауважити, що це потрібно робити не раніше як за 3-4 години до садіння. Весняне протруювання знижує випадання рослин, збільшує число продуктивних пагонів і розвиток листкової поверхні рослин, зменшує розвиток хвороб під час вегетації і забезпечує приріст урожаю на 50-70 ц/га [5].

Догляд за посівами.

Від садіння до появи сходів проходить 20-30 днів. Перше розпушення міжрядь проводять на шостий - сьомий день після садіння. В цей час більшість бур'янів перебуває у фазі "білої ниточки" і легко знищується міжрядним обробітком грунту та боронуванням.

Залежно від погодних умов до появи сходів проводять 2-3, а іноді й більше обробітків з інтервалами 7-8 дні. При наявності достатньої кількості вологи, після появи сходів грунт розпушують на глибину 14-16 см, якщо опадів мало - до 8-10 см. глибину наступних розпушень зменшують.

Перед змиканням рядків картоплю підгортають. Якщо грунт у міжряддях на цей час ущільнений, то на секції культиватора перед підгортачем встановлюють лапи-долота. При нестачі вологи і високій температурі підгортання заміняють неглибоким розпушенням міжрядь [14].

Під час обгортання вносять фосфорно-калійні добрива з розрахунку 20-25 кг д.р.

Особливості збирання

Збирання картоплі найбільш важка і трудомістка операція. Складність її в тім, що за короткий період потрібно викопати бульби на великих площах.

При інтенсивній технології вирощування збирання включає в себе такі операції: хімічна обробка стебел з метою їх знищення, або скошування; підготовка поля до роботи картоплекомбайна; збирання картоплі за допомогою комбайна; транспортування картоплі до місць перебирання; перебирання картоплі; перевезення картоплі до місць зберігання; кагатування.

Хімічна обробка стебел проводиться за 2 неділі до збирання картоплі. Використовують хлорат магнію (25-30 кг/га препарату на 250 л води), скошування (КІР-15Б).

В підготовку поля входить: розбивка поля на загони; якщо грунти важкі проводять рихлення міжрядь долотоподібними лапами.

Агровимоги під час збирання:

вологість грунту не менше 35-40%, але не більше 80%;

при падінні картоплі з висоти 25 см пошкодженість бульб повинна становити не більше як 5%;

за 1 сек. комбайн повинен перебирати не менше як 200 кг грунту з бульбами;

втрати картоплі під час сепарування повинні становити не більше 8-10% (мала і середня фракція).

Для збирання картоплі використовують комбайн КСК-4.

Після збирання картоплю потрібно перебрати на фракції. Перебираємо за допомогою машини КСП-15Б.

Після перебирання картоплю зберігають у буртах, кагатах, картоплесховищах.

В картоплесховищах зберігають двома способами: насипом, в контейнерах. Самий кращий спосіб зберігання в контейнерах, які розраховані на 200-250 кг - картоплю можна вентилювати. Насипом висота не повинна перевищувати 2,5-2,7 м. Температура повинна бути не вище +3°С, вологість - не нижче 80-82%. В буртах і кагатах щорічно втрачається 20% картоплі. Кагати повинні бути довжиною 14-15 м, шириною - 1,7-2 м. На низ кладеться решітка, через кожних 3,5 м ставляться вентиляційні трубки. Висота насипу картоплі 1,20 м. Шар соломи, яким ми вкриваємо картоплю повинен бути 35-40 см. На солому" накидається грунт товщиною 10-12 см, після цього ще раз вкриваємо соломою (10-15 см), знову ґрунтом (8-10 см).

Розділ 3 Експериментальна частина

3.1 Місце, умови та методика проведення досліджень

Лабораторні експерименти проводили на кафедрі селекції і біотехнології, а польові - на дослідному полі університету. Земельний масив, де проводили польові досліди, знаходиться в селі Гришки .

Ґрунти земельної ділянки середньо підзолисті, супіщані, які характерні для більшої частини Поліської зони України. Механічний склад їх такий - 40,8-53,7%, пилу - 42,7-53,6%, мулу - 3,6-5,6%. В 100 г сухого ґрунту міститься: гумусу (по Тюрину) 0,85-1,5%, легкогідролізованого азоту (по Тюриній і Коноваловій) - 1,3-6,4, рухомої фосфорної кислоти (по Кірсанову)- 3,6-6,5 і рухомого калію (по Масловій) - 4,7-8,6 мг. Сума поглинаючих основ складає 3,4-10,8 мг. екв. на 100 г. ґрунту, рН витяжки солей - 4,7-5,5. Розпиленість структури ґрунту обумовлює швидку втрату води, що є несприятливим для картоплі під час її вегетації в засушливі періоди.

Клімат Полісся помірно континентальний. Середня тривалість безморозного періоду 150-160 днів, яка дозволяє успішно вирощувати районовані та перспективні сорти картоплі різних строків дозрівання. Літо тепле, середня температура липня 17,7-18,5 °С. Річна сума опадів коливається від 659 до 727 мм. Середня багаторічна температура найбільш холодного місяця -6 °С, найбільш теплого (липня) +18,4 °С. Середня відносна вологість повітря в квітні-травні складає 68 і 69 %, в червні-серпні 72 і 79 %. Весняні заморозки в більшості випадків закінчуються в третій декаді квітня, а перші осінні - найчастіше розпочинаються в кінці вересня.

Погодні умови протягом 2008-2010 років були сприятливими для нормального росту і розвитку картоплі.

Відбір зразків та проведення експертизи на ураження бульб дротяником проводили за методиками Інституту картоплярства УААН та згідно з Державним стандартом України № 11856 - 99 : “Картопля насінна.

Відбір зразків і методи визначення посівних якостей “ і № 7001 - 99 “Картопля насінна”. Для цього від партій картоплі вагою до 1 тони відбирали по 100 бульб. У партіях вагою до 10 тон брали зразки в кількості 200 бульб не менше як з десяти різних місць партії з розрахунком, щоб вони відображали середній стан партій. При більших партіях, коли вага їх перевищувала 10 тон, додатково відбирали по 50 бульб не менше, як в чотирьох місцях. В кожному місці на глибині насипу 20 - 30 см відбирали підряд, без вибору, однакову кількість бульб.

Бульби кожного зразка зважували, мили (якщо вони були сильно забруднені) а потім ретельно оглядали кожну і виділяли з них ті, які мали ознаки ураження дротяником.

Бульбові аналізи здійснювали двічі: восени, через місяць після збирання врожаю і весною, перед підготовкою картоплі до посадки.

Розповсюдження дротяників підраховували за формулою:

де Р - розповсюдженість хвороби, (%),

n - кількість хворих бульб в пробах (шт.),

N - загальна кількість обстежених бульб в пробах (шт).

Виділення дротяників проводили модифікованим методом Бермана, а установлення їх виду здійснювали користуючись визначальними таблицями.

Випробування сортозразків картоплі на стійкість до ураження дротяниками проводили польовим методом протягом 2005-2007 років на штучно створеному інвазійному фоні [20, 25]. При цьому в кожний кущ при садінні картоплі вносили інвазійний матеріал у вигляді кусочків з уражених бульб без вічок однорідної популяції особин Elateridae, ізольованих від сприйнятливого сорту Зов. Заражену частку бульби масою 12-15 грамів при садінні картоплі клали разом із здоровою бульбою в одну й ту ж саму лунку того чи іншого сортозразка. Норма інвазійного навантаження в досліді складала 18-20 000 особин Elateridae на один дослідний кущ. Ділянки однорядкові по десять кущів в кожному. Повторність триразова.

Заходи догляду та захисту дослідної ділянки від хвороб, шкідників та бур'янів були загальноприйняті для зони Полісся України. Протягом всього періоду вегетації проводили фенологічні спостереження та фітопатологічну експертизу. Остаточне визначення дротяникової симптоматики на бульбах здійснювали в кожному окремому клоні через місяць після збирання врожаю шляхом огляду кожної картоплини потомства.

В дослідженнях по вивченню можливості оздоровлення картоплі від дротяника методом пасинкування бульби з типовими симптомами ураження даним захворюванням витримували при температурі 18-20 оС, відносній вологості повітря 85-90% протягом одного тижня, після цього висаджували в грунт. При появі повних сходів всі головні пагони відрізали з метою утворення максимальної кількості бічних пагонів. Коли останні досягали розміру 5-10 см, їх зрізали, витримували в розчині гетероксину (0,0001%) протягом чотирьох годин, а потім висаджували в теплицю. В цей період (два тижні) пагони накривали зверху поліетиленовою плівкою, з метою утворення надмірної вологи повітря не нижче 90%, а після приживання пагонів їх пересаджували в поле по схемі 70 х 20 см.

З метою встановлення ролі бульбової інвазії в розповсюдженні дротяників картоплі було закладено дрібноділянковий дослід в польових умовах на вільних від дротяника ґрунтах.

3.2 Технологія вирощування картоплі

Сучасна технологія вирощування картоплі спрямована на створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин, формування врожаю, а також на забезпечення високої продуктивної роботи сільськогосподарської техніки при садінні, догляд за посівами та збирання бульб.

Картопля здатна давати високі врожаї на всіх ґрунтах. Найбільш придатними для вирощування картоплі є сірі лісові, або дерново-підзолисті супіщані ґрунти, які завдяки своїм фізичним властивостям забезпечують найсприятливіший повітряно-тепловий режим [10].

Наші досліди закладалися на середньо підзолистих супіщаних грунтах.

Картопля добре реагує на зміну попередників. Тому її краще розміщувати після тих, які залишають в ґрунті значні запаси вологи і поживних речовин, або ділянка після них рано звільняється для обробітку.

Найкращими попередниками для картоплі є озимі зернові (жито, пшениця), багаторічні трави, вико-вівсяні та горохо-вівсяні суміші скошені на зелений корм чи сіно.

При закладанні дослідів попередником картоплі були озимі зернові культури.

Одним з найважливіших завдань в обробітку ґрунту є: накопичення поживних речовин в орному шарі 0,30 см; накопичення і збереження вологи; боротьба з бур'янами; боротьба з плужною підошвою.

Для отримання добрих результатів слідом за збиранням попередника проводять лущення на глибину 6-8 см, а на засмічених багаторічними бур'янами - на 10-12 см.

Через 20-30 днів після лущення проводять зяблеву оранку, яку потрібно закінчити не пізніше як 20 серпня. Під зяблеву оранку слід вносити органічні добрива. По мірі проростання бур'янів в осінній період доцільно провести одно-, або двохразову культивацію культиватором КПС-4, який оббудований стрільчатими лапами, поперек поля [24].

При закладанні наших дослідів ми приміняли зяблеву оранку на глибину 25-26 см агрегатом МТЗ-82+ПЛН-3-35, ранньовесняне боронування агрегатом МТЗ-82+С-8, культивацію грунту агрегатом МТЗ-82+КПС-4.

Картопля вимоглива до поживних речовин. Для одержання високого врожаю їй потрібна велика кількість елементів живлення протягом вегетації.

На ґрунтах Полісся необхідно вносити 40-50 т/га високоякісних органічних добрив.

Найповніше забезпечуються посіви картоплі елементами живлення при правильному поєднанні органічних добрив з мінеральними. Мінеральні добрива особливо цінні в початковий період росту і розвитку рослин, коли органічні добрива ще не мінералізуються. Залежно від ґрунті рекомендуються такі дози поживних елементів: - 90-110 кг/га д.р., Р2О5 - 60-90 кг/га д.р., К2О - 110-130 кг/га д.р [15].

Добрі результати одержують при внесенні аміачної води (3-4 ц/га) під зяблеву оранку.

Під картоплі придатні всі види фосфорних добрив, але на кислих ґрунтах краще вносити лужні, або нейтральні форми.

Самими кращими формами калійних добрив є сірчанокислий калій, калій магнезія, калійна селітра [11].

На фоні внесення 60т/га органічних добрив ми вносили слідуючі норми мінеральних добрив: під основний обробіток суперфосфат і каліймагнезію з розрахунку по 90 кг д.р. на га.Азотні добрива у формі 34.5% аміачної селітри з розрахунку по 90 кг д.р. на га вносили в два строки 50% під культивацію і 50% в підживлення.

При вирощуванні картоплі гребеневим способом добрива доцільно вносити під час нарізання гребенів, що дає підвищений врожай на 25-30% культиватором КОН-2,8.

Перевагою гребеневого способу посадки є те, що в гребенях грунт прогрівається на 3-4оС вище ніж на рівному місці; бульба, яка знаходиться в гребні буде менш пошкоджуватись надлишком вологи; при копанні бульб менша частина ґрунту сепарирується на комбайні [5].

Перед посадкою картоплю поділяють на три фракції: дрібна - 30-50 гр; середня - 50-80 гр; велика - більше 80 гр. Картоплю розділяють на фракції за допомогою сортоперебиральної машини КСП-15Б. під час перебирання бульб обов'язково виділяють загнившу і механічно пошкоджену. Перед садінням бульби картоплі потрібно обробити 0,2% розчином СuSO4 та прогріти для появи дружніх сходів.

Садити картоплю найкраще, коли температура ґрунту на глибині 8-10 см прогріється до 6-8оС. Посадку проводять машинами СН-4Б, СКС-6, СКМ-6. Ширина міжрядь - 70 см. В зоні Полісся на 1 га висаджується 55-60 тис. бульб (70х26), для насінницьких цілей 65-70 тис. бульб (70х22). Глибина загортання бульб 5-6 см [7].

Від садіння до появи сходів проходить 20-30 днів. Перше розпушення міжрядь проводять на шостий - сьомий день після садіння. В цей час більшість бур'янів перебуває у фазі “білої ниточки” і легко знищується міжрядним обробітком ґрунту та боронуванням.

Залежно від погодних умов до появи сходів проводять 2-3, а іноді й більше обробітків з інтервалами 7-8 днів [16].

При наявності достатньої кількості вологи, після появи сходів грунт розпушують на глибину 14-16 см, якщо опадів мало - до 8-10 см. глибину наступних розпушень зменшують.

Перед змиканням рядків картоплю підгортають. Якщо грунт у міжряддях на цей час ущільнений, то на секції культиватора перед підгортачем встановлюють лапи-долота. При нестачі вологи і високій температурі підгортання заміняють неглибоким розпушенням міжрядь [14].

Під час окучення вносять фосфорно-калійні добрива з розрахунку 20-25 кг д.р.

Для боротьби з колорадським жуком використовують суміцид із розрахунку 0,4-0,6 кг/га, агро - 350-400 гр/га, банкол - 100гр/га.

Збирання картоплі найбільш важка і трудомістка операція. Складність її в тім, що за короткий період потрібно викопати бульби на великих площах.

При інтенсивній технології вирощування збирання включає в себе такі операції: хімічна обробка стебел з метою їх знищення, або скошування; підготовка поля до роботи картоплекомбайна; збирання картоплі за допомогою комбайна; транспортування картоплі до місць перебирання; перебирання картоплі; перевезення картоплі до місць зберігання; кагатування.

Хімічна обробка стебел проводиться за 2 неділі до збирання картоплі. Використовують хлорат магнію (25-30 кг/га препарату на 250 л води), скошування (КІР-15Б).

В підготовку поля входить: розбивка поля на загони; якщо ґрунти важкі проводять рихлення міжрядь долотоподібними лапами.

Вимоги під час збирання:

вологість ґрунту не менше 35-40%, але не більше 80%;

при падінні картоплі з висоти 25 см пошкодженість бульб повинна становити не більше як 5%;

за 1 сек. комбайн повинен перебирати не менше як 200 кг ґрунту з бульбами;

втрати картоплі під час сепарування повинні становити не більше 8-10% (мала і середня фракція).

Для збирання картоплі використовують комбайн КСК-4.

Після збирання картоплю потрібно перебрати на фракції. Перебираємо за допомогою машини КСП-15Б.

Після перебирання картоплю зберігають у буртах, кагатах, картоплесховищах.

В картоплесховищах зберігають двома способами: насипом, в контейнерах. Самий кращий спосіб зберігання в контейнерах, які розраховані на 200-250 кг - картоплю можна вентилювати. Насипом висота не повинна перевищувати 2,5-2,7 м. Температура повинна бути не вище +3оС, вологість не нижче 80-82% [10].

В буртах і кагатах щорічно втрачається 20% картоплі. Кагати повинні бути довжиною 14-15 м, шириною - 1,7-2 м. На низ кладеться решітка, через кожних 3,5 м ставляться вентиляційні трубки. Висота насипу картоплі 1,20 м. Шар соломи, яким ми вкриваємо картоплю повинен бути 35-40 см. На солому накидається грунт товщиною 10-12 см, після цього ще раз вкриваємо соломою (10-15 см), знову ґрунтом (8-10 см) [7].

3.3 Результати досліджень та їх обґрунтування

3.3.1 Оздоровлення картоплі від дротяників за допомогою методу пасинкування

Система заходів боротьби з дротяниками включає в основному профілактичні захисні засоби в клонових розсадниках первинного насінництва, посівах еліти та високих репродукцій. Але такі заходи не завжди повністю оздоровлюють насінний матеріал від цих захворювань, особливо, якщо вони перебувають в латентній (прихованій) формі.

Рис. 3.1 Дротяник (а - стебло картоплі, пошкоджене дротяником, б - зовнішній вигляд)

Зважаючи на те, що дротяники переважно проявляється під час формування молодих бульб нового врожаю, метою наших досліджень було вивчення можливості оздоровлення картоплі від дротяників за допомогою розмноження живцями від бокових пагонів.



Рис. 3.2 Бульби картоплі, пошкоджені дротяником

В досліді висаджували поряд із здоровими непошкодженими бульбами сорту Поліська 96 (контроль), бульби, уражені дротяником (рис. 3.1, 3.2). Облік появи сходів показав, що від здорових бульб конкретно зійшло 96,6% рослин, від бульб, уражених дротяником - 77,3% (табл. 3.1).

Мікроскопічний аналіз рослин варіантів досліду, який використовували для одержання пагонів, показав, що вони в значній мірі були уражені дротяником. За даними мікроскопічного аналізу кількість уражених рослин дротяником складала 56,3%, а в контролі відповідно - 3,6%.

Ентомологічний облік під час збирання врожаю підтвердив результати мікроскопічного аналізу. В урожаї у відповідних варіантах досліду, де висаджувались пошкоджені дротяником бульби, пошоджених дротяником бульб було 31,4%, а в контролі - 0.

Таблиця 3.1 Пошкодженість вихідного матеріалу дротяником в досліді з пасинкуванням (сорт Зов)

Варіанти досліду	Зійшло рослин, %	Пошкоджено рослин за даними мікроскопічного аналізу	Пошкоджено бульб врожаю, %
Бульби без ознак пошкодження (контроль)	96,6	3,6	0
Бульби з ознаками пошкодження дротяником	77,3	56,3	31,4

У візуально здорових рослин кожного варіанту цього досліду, що виросли з уражених бульб, протягом місяця зрізали пагони, які висаджували в спеціальному досліді для вирощування з них оздоровлених рослин. Результати цього досліду приводяться в таблицях 3.2; 3.3. Слід відзначити, що коли для перевірки пагони зрізали з рослин, візуально слабо уражених чорною ніжкою, то вони протягом 5-10 днів гинули.

Для доброго приживлення пагонів, їх протягом перших 10 днів витримували під плівчастим укриттям для забезпечення високої вологості повітря у вигляді туману.

Таблиця 3.2 Вплив методу пасинкування на оздоровлення картоплі від дротяників (сорт Зов , 2009-20010 рр.)

Садивні бульби, від яких зрізувались пагони	Прижилось, %	Одержано з пагонів здорових рослин, %
		при візуальній оцінці	за результатами мікроскопічного аналізу
Непошкоджені бульби (контроль)	91,7	100	100
Пошкоджені бульби дротяником	95,0	100	100

Візуальні та мікроскопічні спостереження за рослинами картоплі, вирощенням пагонів, показали, що ступінь виживання пагонів становить 91,7-95,0 %, а всі вирощені з них рослини були цілком здорові і зовсім вільні від дротяників, хоча одержані вони були з садивних бульб, уражених цим патогеном (табл. 3.2).

Таблиця 3.3 Вплив методу пасинкування на коефіцієнт розмноження бульб (сорт Поліська 96)

Садивні бульби, від яких зрізували пагони	Одержано бульб з однієї рослини, шт	Коефіцієнт розмноження за вегетаційні періоди (3 роки)
	при садінні пагонами	при садінні бульбами І-ї репродукції (теплиця)	при садінні бульбами ІІ-ї репродукції (поле)
Непошкоджені бульби (контроль)	2,6	8,3	8,0	172,6
Пошкоджені бульби дротяником	2,7	8,7	8,5	199,7

Вирощені з пагонів рослини картоплі давали середній урожай у різних варіантах досліду по 2,6-2,7 бульб, а їх бульбові репродукції - перша 8,3-8,7 бульб та друга 8,0-8,5 бульб на одну рослину. Коефіцієнт розмноження за три роки становив 172,6 - 199,7 бульб з одного пагона, тоді як при звичайному розмноженні насінного матеріалу бульбами він становить за три роки 398,6 бульб (табл. 3.3).