Інтенсифікація виробництва молока і шляхи підвищення його економічної ефективності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Навчально-науковий інститут бізнесу

Факультет аграрного менеджменту

Кафедра аграрної економіки ім. проф. І.Н. Романенка

Курсовий проект

Інтенсифікація виробництва молока і шляхи підвищення його економічної ефективності

Київ - 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства

Розділ 2. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

2.2 Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока

Розділ 3. Перспективні напрямки і рівень інтенсивності молочного скотарства та її економічна ефективність

3.1 Обґрунтування перспективного рівня інтенсивності та економічної ефективності виробництва молока

3.2 Розвиток кормової бази та підвищення рівня годівлі корів

3.3 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів.

Молоко і молочні продукти - незамінні за поживністю продукти харчування. Молоко містить близько 120 цінних компонентів: білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин та ін.

Повноцінне харчування людини неможливо без використання молока та продуктів його переробки. За науково обґрунтованими нормами харчування, людина має споживати в середньому 380 кг (у, перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120кг молока у свіжому вигляді.[3]

Молочний підкомплекс займає важливе місце в АПК України. Від рівня його розвитку залежить задоволення потреб населення у високоцінних продуктах харчування, що виробляються з молока. Основною ланкою підкомплексу є молочне скотарство. Цій галузі належить одне з провідних місць у сільськогосподарському виробництві. Слід зазначити, що з року врік скорочується частка суспільного сектору у загальному виробництві молока.

Економічна ситуація за останні роки в молочному скотарстві значно погіршилася, як і в сільському господарстві в цілому. Скоротилося виробництво молока, зменшилося поголів'я корів при одночасному зниженні їх продуктивності. У даний час молочно-продуктовий підкомплекс України перебуває у винятково тяжкому, кризовому стані.

Причиною такого становища стала не лише економічна криза, але й низка проблем організаційного й економічного характеру. Основні з них: надмірна усуспільненість молочного тваринництва; втрата працівниками права власності; організаційне й економічне роз'єднання виробництва й переробки молока, неадекватний розподіл прибутку між ними; нестача на фермах сучасного обладнання - доїльних апаратів, холодильних установок; незадовільний стан з кадрами тваринників - низький професійний рівень, недостатній приплив молодих спеціалістів.

Поліпшення становища в молочній галузі повинно грунтуватися на об'єднанні виробників і переробників на основі спільного володіння фермами і молочними заводами; приватизація ферм; розвиток мережі приватних молокопереробних підприємств; забезпечення молочного сектора сучасним обладнанням; зниження собівартості продукції молокопереробного виробництва завдяки застосуванню ресурсозберігаючих технологій і використання сучасного високопродуктивного обладнання.

Основною метою і завданням даної курсової роботи є висвітлення напрямів подальшого розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації і підвищення її економічної ефективності, основними з яких є зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та переведення галузі на індустріальні технології, широкого використання високопродуктивних спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології, спеціалізація і концентрація виробництва, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці.

Об'єктом дослідження є СТОВ «Придніпровське», розташоване в с.Придніпровське, Чорнобаївського р-ну, Черкаської області.

виробництво ресурс скотарство молочний інтенсифікація

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалого періоду відбувалось при використанні екстенсивних чинників - розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації - об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства немає необхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є:

необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції

обмеженість орнопридатних земель

нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Характеризуючи процес інтенсифікації, слід зазначити, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці - частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості, зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізації основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.[3]

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації молочного

скотарства

Інтенсифікація сільського господарства включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві - на голову худоби.

Виходячи з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації. В аграрних підприємствах об'єктом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є загальна площа їхніх сільськогосподарських угідь.

Об'єктом інтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а тваринництва в цілому - умовне поголів'я продуктивної худоби аграрного підприємства.

При вивченні інтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока, свинини тощо) об'єктом інтенсифікації є площа посіву відповідної культури або середньорічне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

У процесі інтенсифікації сільського господарства до землі застосовують різноманітні засоби виробництва і живу працю сільських трудівників. У зв'язку з цим для визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують систему економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

Узагальненим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподарських угідь. Річні витрати сільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від об'єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва підприємства або окремих його галузей.

Для визначення рівня інтенсивності окремо в рослинництві або тваринництві цей показник за галузями обчислюють відповідно на гектар ріллі та на умовну голову продуктивного поголів'я худоби.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, молока, свинини тощо), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної культури або на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для національного використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє продуктивнішому використанню поголів'я худоби.

Для рівня інтенсивності сільського господарства характерні затрати живої праці з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва здійснюють на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Тому, на відміну від інших показників, затрати праці на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації закономірно зменшуються. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

В окремих випадках, коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення технології виробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затрати праці на гектар земельної площі або на голову худоби зростають. Проте це не порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського господарства.

У процесі інтенсифікації сільського господарства зростає використання засобів виробництва - різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для характеристики рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год.) з розрахунку на 1 га ріллі або посівної площі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, щільність поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь.

До натуральних показників рівня інтенсивності окремих галузей тваринництва належать: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

Порівнюючи рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства - це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.

Підвищення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва має не тільки збільшити вихід продукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат - це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження капітало-, матеріало-, та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.[3]

Розділ 2. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на

базі інтенсифікації

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

Досліджуване підприємство СТОВ «Придніпровське» знаходиться в с.Придніпровське Чорнобаївського району Черкаської області. Розташоване за 20 км від районного центру та за 70 км від обласного. Господарство сполучене з адміністративними центрами, базами постачання та базами реалізації асфальтованими дорогами та дорогами з твердим покриттям.

СТОВ «Придніпровське» розташоване в центральній частині України, в зоні Лісостепу. Клімат помірно-континентальний. Зима м'яка з частими відлигами. Середньорічна сума опадів становить 551 мм., з яких за вегетаційний період (квітень-жовтень) випадає 384 мм опадів. Найбільше опадів реєструється у червні місяці (78,9мм) та липні (65мм). Середньорічна температура повітря за даними Черкаської метеорологічної станції становить 7,2 °С.

У ґрунтовому покриві району переважають чорноземи, на піднесених місцях - сірі і світло-сірі ґрунти. Також зустрічаються дерново-глеєві, могутні лугові і дерново-підзолисті ґрунти. Найбільшу площу займають чорноземи сильно реградовані (74,7 % площі району).[11]

Виробнича діяльність сільськогосподарських підприємств залежить не тільки від впливу природно-кліматичних факторів. Дуже важливими також є достовірна оцінка діяльності виробництва по обґрунтованому підході та розрахунку показників рівня використання виробничих ресурсів, основних виробничих засобів і оборотних коштів, трудових ресурсів і землі.

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Вона одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Структура сільськогосподарських угідь залежить від зональних особливостей і характеризує якість землі як засобу виробництва в сільському господарстві. У складі сільськогосподарських угідь найбільшу цінність мають рілля і багаторічні насадження - з підвищенням їх частки підвищуються якість і ефективність використання земельних ресурсів. У господарствах України частка ріллі зростає з півночі на південь, а площі природних сіножатей і пасовищ відповідно зменшуються.[5]

Розглянемо структуру сільськогосподарських угідь та їх динаміку в СТОВ «Придніпровське»

Таблиця 2.1.1. Склад і структура сільськогосподарських угідь в СТОВ «Придніпровське»

Угіддя	2008	2009	2010	2010 р. у % до 2008 р.
	га	%	га	%	га	%
Всього с.-г. угідь, га	2201	100	2201	100	2203	100	100,09
в тому числі рілля	2064	93,8	2064	93,8	2074,2	94,2	100,43

З даної таблиці видно, що загальна площа сільськогосподарських угідь в період з 2008 по 2009 роки не змінилася, а от з 2009 по 2010 роки збільшилась на 2 га. Це свідчить про нестійкість господарства. Площа ріллі у відсотковому співвідношенні до загальної площі сільськогосподарських угідь у 2008 - 2009 роках становила 93,8%, а у 2009 - 2010 роках 94,2 %, що свідчить про високий ступінь розораності земель в СТОВ «Придніпровське».

Таблиця 2.1.2. Трудові ресурси СТОВ «Придніпровське» та їх використання

Показник	2008	2009	2010	2010 р. у % до 2008 р.
Середньорічна чисельність працівників, осіб	171	171	171	100
У тому числі рослинництва	14	14	14	100
тваринництва	157	157	157	100
Відпрацьовано у с.-г. виробництві всього, тис. люд.-год.	305,75	305,75	305,75	100
У тому числі у рослинництві	25,19	25,19	25,19	100
у тваринництві	280,559	280,56	280,56	100
Відпрацьовано одним працівником за рік, люд.-год.	1788	1788	1788	100
У тому числі у рослинництві	1799	1799	1799	100
у тваринництві	1787	1787	1787	100
Коефіцієнт використання трудових ресурсів, всього	1,01	1,01	1,01	100
У тому числі у рослинництві	1	1	1	100
у тваринництві	1,01	1,01	1,01	100

Проаналізувавши показники наявності та використання трудових ресурсів, можна зробити висновок про те, що трудові ресурси на підприємстві використовуються ефективно, оскільки, чисельність працівників рослинництва і тваринництва стала. Також позитивним є показник - коефіцієнт використання трудових ресурсів, який за період з 2008 по 2010 роки становив 1,01, тобто рівень використання трудових ресурсів є хорошим, динаміка показника за три роки є позитивною, тобто коефіцієнт як по галузях, так і по господарству залишається незмінним.

Отже, використання трудових ресурсів підприємства є прийнятним, оскільки не спостерігається текучість кадрів і є сталим коефіцієнт використання трудових ресурсів (зростання якого є результатом скорочення кількості працівників).

Для здійснення будь-якого виробничого процесу необхідні засоби виробництва. Вони створюють виробничо-технічний потенціал АПК, що визначається сукупністю матеріально-речових елементів виробництва, які за певних умов забезпечують можливість виконання всього циклу технологічних операцій для одержання сільськогосподарської продукції. Засоби виробництва залежно від ролі у виробничому процесі поділяють на засоби праці та предмети праці.

Засоби праці, виражені у грошовій формі, становлять основний капітал, а вартість предметів праці - оборотний. Разом вони утворюють капітал сільськогосподарських підприємств.

Основний капітал - це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи натурально-речову форму, а свою вартість на створюваний продукт переносять частинами.

Економічна ефективність використання основного капіталу характеризується системою показників. Основними з них є: капіталовіддача, капіталомісткість продукції та норма прибутку.

Капіталовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основного капіталу сільськогосподарського призначення.

Капіталомісткість - це вартість основного капіталу сільськогоспо-дарського призначення з розрахунку на 1 грн. вартості валової продукції.

Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норми прибутку.[7]

Таблиця 2.1.3. Динаміка забезпеченості СТОВ «Придніпровське» основним капіталом і його використання

Показник	2008	2009	2010	2010 р. у % до 2008 рр
Вартість основного капіталу, тис.грн.	10907	15453,50	19475,50	178,56
на 1 га с.-г. угідь	4,96	7,02	8,84	178,23
на 1 середньорічного працівника	63,78	90,37	113,89	178,57
Капіталовіддача, грн	0,99	0,68	0,50	50,51
Капітоломісткість продукції, грн.	1,01	1,48	2,00	198,02
Норма прибутку, %	23,09	14,92	22,45	0,64

Щодо забезпеченості СТОВ «Придніпровське» основним капіталом, слід зазначити, що в аналізованому періоді вона збільшилась на 78,56%. Негативним явищем у 2010 році стало зниження капіталовіддачі в порівнянні з 2008 роком на 49,49%. В той же час, за даний період капіталомісткість підвищилася на 98,02%. Показник норми прибутку за аналізований період зазнав лише незначного зниження, а саме на 0,64 пункти. До цього призвело зниження капіталовіддачі.

Важливе значення для розвитку підприємства також має спеціалізація, яка дозволяє:

більш ефективно використовувати природно-кліматичні та економічні умови господарства;

концентрувати матеріальні та фінансові ресурси на виробництво продукції більш вигіднішої з економічної точки зору;

покращувати технології виробництва процесів шляхом комплексної механізації та автоматизації.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах, підприємствах чи їх підрозділах. Відповідно до цього спеціалізація характеризується переважним розвитком тих галузей сільського господарства, які забезпечують виробництво даних видів продукції.

У свою чергу вона вимагає зосередження засобів виробництва та робочої сили для організації розвитку цих галузей і виробництва певних видів продукції.[7]

Визначимо структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції, тобто визначимо спеціалізацію СТОВ «Придніпровське».

Таблиця 2.1.4. Структура грошових надходжень СТОВ «Придніпровське» від реалізації продукції

Продукція	2008	2009	2010	2010 у % до 2008 рр
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Зерно	1172	8,5	2189,6	14,2	1285,6	6,2	109,7
Соняшник	190,6	1,4	448	2,9	1580,4	7,6	829,2
Ріпак озимий	1320	9,6	1198,6	7,8	0,5	0,002	0,04
Картопля	4,3	0,03	-	-	-	-	-
Овочі відкритого грунту	4,0	0,03	-	-	-	-	-
Інша продукція рослинництва	2,1	0,02	-	-	5,3	0,03	252,4
Всього по рослинництву	2693	19,6	3836,2	24,9	2871,8	13,9	106,6
Продукція скотарства	11001,1	80,2	11537,9	75,1	17791,9	86	161,7
в т. ч. яловичина	1950,4	14,2	2334,5	15,2	3065,9	14,8	157,2
молоко	9050,7	66	9203,4	59,9	14726	71,2	162,7
Продукція птахівництва	0,6	0,004	-	-	-	-	-
в т. ч. птиця	-	-	-	-	-	-	-
яйця	0,6	0,004	-	-	-	-	-
Інша продукція тваринництва	25,5	0,2	-	-	22,9	0,1	89,8
Всього по тваринництву	11027,2	80,4	11537,9	75,1	17814,8	86,1	161,6
Разом по рос-линництву і тваринництву	13720,2	100	15374,1	100	20686,6	100	150,8

Аналізуючи структуру грошових надходжень від реалізації продукції за 2008 рік господарство СТОВ «Придніпровське» спеціалізувалося на виробництві продукції скотарства (80,2% грошових надходжень), а саме - молока (66%). Всього від продукції тваринництва було одержано 80,4% грошових надходжень, а від продукції рослинництва - 19,6% грошових надходжень. Найменше грошових надходжень спостерігається від картоплі - 0,03%, овочів відкритого грунту - 0,003% та яєць - 0,004%.

Аналізуючи структуру грошових надходжень за 2009 рік, відзначимо зменшення частки продукції тваринництва до 75,1% (в т. ч. і молока до 59,9%) і підвищення надходжень від продукції рослинництва до 24,9%. Найменше грошових надходжень спостерігається від соняшника - 2,9%.

Аналізуючи структуру грошових надходжень за 2010 рік, відзначимо підвищення надходжень від продукції тваринництва до 86,1% (в т. ч. і молока до 71,2%) і зменшення частки продукції рослинництва до 13,9%. Найменше грошових надходжень спостерігається від ріпака озимого - 0,002%.

Таким чином за досліджуваний період господарство має молочну спеціалізацію.

У свою чергу діяльність підприємство здійснює з метою отримання прибутку. Відповідно, узагальнюючи вище сказане необхідно проаналізувати результати господарської діяльності СТОВ «Придніпровське» у період з 2008 по 2010 роки.

Таблиця 2.1.5. Результати господарської діяльності СТОВ «Придніпровське»

Показник	2008	2009	2010	2010 у % до 2008рр
Вартість валової продукції, тис. грн.	10815,68	10456,46	9726,99	89,93
на 1 га с.-г. угідь	4913,98	4750,78	4415,34	89,85
на 1 середньорічного працівника	63249,56	61148,89	56882,97	89,93
на 1 грн. виробничих витрат	0,77	0,64	0,49	63,64
Операційний прибуток, грн.	7163000	3117000	2762000	38,56
на 1 га с.-г. угідь	3254,43	1416,17	1253,74	38,52
на 1 середньорічного працівника	41888,89	18228,07	16152,05	38,56
Рівень рентабельності підприємства, %	52,84	33,78	49,75	3,09

Отже, можна дійти висновку, що в динаміці за 2008 - 2010 роки в СТОВ «Придніпровське» відбулося зменшення обсягу вартості валової продукції в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь - на 10,15%, на 1 середньорічного працівника - на 10,07%, на 1 гривню виробничих витрат - на 36,36%. Операційний прибуток господарства також зменшився, а саме: на 1 га сільськогосподарських угідь - на 61,48%, на 1 середньорічного працівника - на 61,44%. Відмітимо про зменшення рівня рентабельності на 3,09 пункти. Це є свідченням зниження економічної ефективності виробництва продукції в досліджуваному господарстві.

2.2 Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного

скотарства

Особливе значення серед всіх продуктів тваринництва має молоко. Воно забезпечує молодий організм усіма необхідними речовинами і є важливим компонентом всіх вікових категорій населення. Із складових частин молока найбільш важливе значення мають жири і білки, які мають всі незамінні амінокислоти. Велике значення в харчуванні людей мають і такі молочні продукти, як масло, сир.

Все це є важливою передумовою для розвитку молочного скотарства. Молочне скотарство є ведучою галуззю тваринництва, яка визначає спеціалізацію в теперішній час і на перспективу.

Сучасна технологія виробництва молока ґрунтується переважно на біологічних, інженерних та економічних знаннях. Якщо ці науки обумовлюють і визначають, що необхідно робити для одержання молока, тоді технологія, яка акумулює необхідні їй положення цих наук, а також надбаний практичний досвід, відповідає на запитання, як потрібно робити, щоб одержати молоко в процесі виробництва з найбільшою ефективністю. Технологією виробництва молока на фермі докладно визначають кількість і якість тварин, параметри всіх операцій, послідовність і тривалість їх виконання обслуговуючим персоналом.

Виробництво молока в Україні розвивається на основі подальшої інтенсифікації, що забезпечує збільшення виробництва молока переважно за рахунок продуктивності корів і поліпшенню їх племінних якостей. [10]

Таблиця 2.2.1. Динаміка виробництва молока в СТОВ «Придніпровське»

Показник	2008	2009	2010	2010 р. у % до 2008 рр
Витрати виробництва на 1 корову, грн.	6118	5477,74	8251,75	134,88
Поголів'я корів, гол.	789	903	943	119,52
Удій молока від 1 корови, кг	6292,65	5387,60	5403,39	85,87
Валовий надій молока, ц	49649	48650	50954	102,63

З наведеної таблиці видно, що за аналізований період відбулося зростання поголів'я молочного стада на 154 голови (34,88%), по цій причині збільшився і валовий надій молока на 2,63%. Зменшився удій молока від 1 корови з 6292,65 кг до 5403,39 кг, або на 14,13%, в свою чергу відбулося збільшення розміру виробничих витрат з 6118 грн. до 8251,75 грн., або на 34,88%.

Таблиця 2.2.2. Вплив факторів на зміни валового надою молока в СТОВ «Придніпровське»

Показник	2008	2009	2010	Відхилення (+,-)
Поголів'я корів, гол.	789	903	943	154
Удій молока від 1 корови, кг	6292,65	5387,60	5403,39	-889,26
Валовий надій молока, ц	49649	48650	50954	1305
Валовий надій молока при поголів'ї корів 2010 р. і удої молока від 1 корови 2008 р, ц	59342,99	-
Зміни валового надою молока за рахунок, ц: поголів'я корів	9691,22	-
продуктивності корів	-7022,1	-

Аналізуючи вплив факторів на зміни валового надою молока в СТОВ «Придніпровське» видно, що в період з 2008 по 2010 роки поголів'я корів збільшилось на 154 голови, удій молока від 1 корови зменшився на 889,26 кг,

а валовий надій молока зріс на 1305 ц. Якби у 2010 році удій молока від 1 корови сягнув позначки 2008 року, а саме 6292,65 кг, то валовий надій молока склав би 59342,99 ц. На зміни валового надою молока в СТОВ «Придніпровське» впливає збільшення поголів'я корів та зменшення продуктивності корів.

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока

Дальший розвиток молочного скотарства спрямований на більш повне задоволення потреб населення країни в молоці і молочних продуктах на основі раціонального використання наявних природних і виробничих ресурсів. Це зумовлює необхідність визначення рівня економічної ефективності виробництва молока і вивчення її динаміки за умов приватної власності на землю та майно і видів господарювання.

Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока характеризується системою таких показників: затрати праці і витрати кормів на 1 ц молока, собівартість 1 ц молока, ціна реалізації 1 ц молока, прибуток з розрахунку на 1 ц молока і на 1 корову, рівень рентабельності виробництва молока та окупність додаткових витрат.

Ефективність виробництва значною мірою залежить від цін реалізації продукції, які визначають рівень відшкодування середніх витрат виробництва і формують відповідні умови розширеного відтворення. [1]

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку є рентабельність. Рентабельність виробництва означає, що підприємство, реалізуючи продукцію не тільки окупає затрати на її виробництво, але й отримує прибуток.

Продаючи молоко, господарство намагається з прибутком відшкодувати витрати на утримання корів та виробництво молока. Тому рівень економічної ефективності є важливим фактором, що зумовлює стан та темпи розвитку і росту виробництва молока.[2]

Таблиця 2.3.1. Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока в СТОВ «Придніпровське»

Показники	2008	2009	2010	2010 у % до 2008рр
Повна собівартість 1 ц молока, грн.	105,53	118,41	175,48	166,28
Ціна реалізації 1 ц молока, грн.	172,06	185,95	308,92	179,54
Прибуток, грн.:
на 1 ц молока	66,53	67,54	133,44	200,57
на 1 корову	4435,4	3702	6745,5	152,08
Рівень рентабельності, %	63,04	57,04	76,04	13
Окупність додаткових витрат, грн.	Х	-0,87	0,08	Х

За аналізований період негативним є те, що повна собівартість у 2010 році в порівнянні з 2008 роком зросла на 66,28% і становить 175,48 грн. на 1ц молока. Не дивлячись на значне зростання собівартості, виробництво молока у даному господарстві є досить прибутковим. Про це свідчить високий рівень рентабельності за аналізований період, а саме 63,04%, 57,04% та 76,04% відповідно у 2008, 2009 та 2010 роках. В 2010 році, на відміну від 2009, хоч і невеликим, але позитивним є показник окупності додаткових витрат, який становить 0,08 грн.

Точка беззбитковості

Одним з найважливіших показників для кожного господарства є точка беззбитковості. Точка беззбитковості - елемент самоокупності. Продажі за межею точки беззбитковості є елементом самофінансування.

Розрахунок точки беззбитковості, її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами та обсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти. [7]

Точка беззбитковості - це такий обсяг реалізації, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутку, ні збитків.

Для її розрахунку необхідно знати пропоновану ціну продажу одиниці продукції, змінні витрати на одиницю продукції та постійні витрати на весь обсяг виробництва продукції.

Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою:

де ТБ - точка беззбитковості, Пв - величина постійних витрат; Цр - ціна реалізації одиниці продукції, Зв - величина змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції. [3]

Розрахуємо обсяг беззбитковості для СТОВ «Придніпровське» на 2010 рік. Для цього використаємо такі дані:

обсяг постійних витрат - 7065800 грн.

обсяг змінних витрат - 1250800 грн.

обсяг товарної продукції - 50954 ц.

ціна реалізації 1 ц продукції - 308,92 грн.

Тепер обрахуємо величину змінних витрат на 1 ц молока:

Зв=1250800:50954=24,55 грн.

Підставивши всі необхідні дані обрахуємо точку беззбитковості виробництва молока на 2010 рік:

ТБ=7065800 / 308,92 - 24,55 =24847,21 ц.

Отже, точка беззбитковості для СТОВ «Придніпровське» становить 24847,21 ц. Це означає, що підприємство для того, щоб покрити виробничі витрати повинно виробляти 24847,21 ц молока. Фактичний обсяг виробництва становить 50954 ц, це означає, що підприємство повністю покриває виробничі витрати і отримує прибуток.

Розділ 3. Перспективні напрямки і рівень інтенсивності молочного

скотарства та її економічна ефективність

3.1 Обґрунтування перспективного рівня інтенсивності та економічної

ефективності виробництва молока

Економічна ефективність виробництва молока характеризується системою показників, основними з який є надій молока на одну корову, вихід телят на 100 корів, витрати кормів на 1ц молока, витрати праці на 1ц продукції (трудомісткість), собівартість одиниці продукції, прибуток від реалізації молока і рівень рентабельності виробництва.

Економічна ефективність виробництва молока, його якість залежать від породних і індивідуальних спадкоємних особливостей корів. Для їхнього визначення проводять бонітування. Під бонітуванням розуміють комплексну оцінку сільськогосподарських тварин за племінними і продуктивними якостями для визначення їх дальшого використання.[2]

Економічна ефективність молочного скотарства підвищується і за рахунок поліпшення якості молока, зокрема підвищення його жирності, адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації. Залежно від породи, годівлі та умов утримання корів вміст жиру в молоці може становити від 2,5 до 7%. У зв'язку з цим завдання підвищення жирності молока має велике народногосподарське значення. Так, за рахунок підвищення вмісту жиру в молоці можна додатково одержувати щорічно значну кількість молочної продукції.

Поліпшення якості молока потребує забезпечення ферм необхідним устаткуванням для його охолодження і фільтрувальними засобами, а також кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних пристроїв і молочного посуду, своєчасно виявляти і лікувати мастити у корів тощо. [3]

Для підвищення економічної ефективності галузі необхідна інтенсифікація. Більшість економістів-аграрників розуміють під інтенсифікацією форму розширеного відтворення, при якій на основі додаткових вкладень відбувається збільшення виробництва сільськогосподарської продукції при одночасному підвищенні його економічної ефективності. У силу цього інтенсифікація тваринництва повинна характеризуватися додатковими вкладеннями.

Одним з основних показників рівня інтенсивності в скотарстві є витрати кормів на одну корову. Як правило, господарства з більш інтенсивним рівнем годівлі вкладають більше засобів у розрахунку на одну корову й одержують більш високу їхню продуктивність. Інтенсифікацію галузі молочного скотарства варто починати зі зміцнення й удосконалювання кормової бази. Мається на увазі поліпшення якісного складу раціонів, забезпечення їх повноцінним перетравлюваним протеїном, мінеральними речовинами і мікроелементами. Однак ріст економічної ефективності спостерігається не при всякому підвищенні рівня годівлі, а тільки в тих випадках, коли ріст продуктивності худоби значно випереджає додаткова витрата кормів

Важливий показник ефективності використання кормів - оплата їхньою продукцією. Весь корм, згодований тварині понад підтримуючий, йде на підвищення продуктивності (продуктивний корм). Чим вище рівень годівлі, тим краще оплата корму продукцією, якщо інші фактори не лімітують цей процес. Таким чином, перерозподіл витрат між підтримуючим і продуктивним кормом убік збільшення останнього - найбільш ефективний вид економії у тваринництві, й навпаки, будь-яке скорочення раціону йде за рахунок його продуктивної частини. Крім того, абсолютні витрати корму в розрахунку на одиницю продукції в зв'язку з підвищенням рівня і якості годівлі, а також з ростом продуктивності знижуються.

Рівень інтенсивності скотарства характеризується також таким загальним економічним показником, як величина витрат у вартісній формі в розрахунку на одну корову. Збільшення витрат, як правило, дозволяє збільшити споживання ресурсів і інших факторів виробництва, що роблять найбільш істотним вплив на рівень молочної продуктивності. Однак приріст продукції в грошовому вираженні повинний випереджати величину витрат, що обумовили цей процес. Інакше кажучи, даний процес повинний забезпечувати зниження собівартості виробництва одиниці продукції. У цьому випадку процес інтенсифікації буде супроводжуватися ростом економічної ефективності. [2]

Одним із варіантів удосконалення взаємовідносин між виробниками молока і переробними підприємствами в нинішніх умовах може бути також створення асоціацій на акціонерній основі з організацією фірмової торгівлі. Це дає змогу дещо знизити роздрібні ціни на молочну продукцію, збільшити її оборот, уникнути залежність від банківських кредитів. Можлива також переробка молока на давальницьких засадах, коли виробник як власник кінцевої продукції може використовувати її за власним бажанням.

Цінова система в молочно продуктовому підкомплексі потребує кардинального поліпшення. В перспективі ціни в усіх його структурних підрозділах повинні будуватись на базі ціни виробництва. На першому етапі необхідно здійснити запровадження гарантованих мінімальних цін, які б відшкодовували нормативні витрати і забезпечували певний рівень рентабельності. Різницю між цінами реалізації молока і гарантованими покривають за рахунок спеціального бюджетного фонду. Цей порядок поширюється на господарства, що поставляють за договорами молоко на переробні підприємства. [6]

Розвиток скотарства і рівень його економічної ефективності визначають багато чинників. Проте нині найважливішого значення набуває впровадження досягнень науково-технічного прогресу, які забезпечують інтенсифікацію молочного і м'ясного скотарства та кормо виробництва. На цій основі в багатьох господарствах досягли значного зростання продуктивності скотарства, зниження трудомісткості і собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва молока і яловичини.[3]

3.2 Розвиток кормової бази та підвищення рівня годівлі корів

Найважливішою умовою прискореного розвитку тваринництва в країні є створення міцної кормової бази в кожному господарстві. Від цього безпосередньо залежать можливості збільшення поголів'я худоби і підвищення його продуктивності, що, в свою чергу, визначає темпи зростання і рівень виробництва продукції тваринництва. Розвитку і зміцненню кормової бази приділяють велику увагу як чиннику значного підвищення продуктивності тваринництва.[1]

Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва та використання в тваринництві. Створення міцної кормової бази в кожному підприємстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка повністю забезпечує поголів'я худоби і птиці різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами.

Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів до згодовування.

У тваринництві використовується багато різноманітних кормів, які за походженням поділяють на такі групи: рослинні, корми тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, в свою чергу, поділяються на концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).

Кормова база передбачає виробництво різних видів кормів залежно від галузі тваринництва, враховуючи при цьому природно-економічні умови господарства. Загальна кількість кормів і окремих їх груп обчислюють у кормових одиницях. За одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості. Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання кормової бази - це забезпечення раціональної годівлі сільськогосподарських тварин збалансованими за всіма поживними речовинами кормами.

При цьому в раціонах тварин забезпечується оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.

Повноцінність і збалансованість кормових раціонів - найважливіша умова підвищення ефективності годівлі та продуктивності сільськогосподарських тварин.

Відповідно до біологічних особливостей окремих видів худоби і птиці кормові раціони значно відрізняються за співвідношенням у них різних видів кормів. У раціонах годівлі свиней і птиці найбільшу питому вагу займають концентровані корми. В галузі птахівництва на концентровані корми припадає 97% усіх затрат кормів, а у свинарстві понад 80%. У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25 - 27%. У раціонах годівлі ВРХ 19-20% кормів припадає на силос, 18% - на сіно, сінаж і солому, до 30% - на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубі корми.

Кормовиробництво має виключно важливе значення для розвитку тваринництва, оскільки продуктивність тварин на 50-80% залежить від їх годівлі. Як зазначає академік М.Ф.Іванов, корми і годівля мають більший вплив на організм тварини ніж порода і походження.