Інтенсифікація виробництва молока і шляхи підвищення його економічної ефективності

Розвиток кормової бази значною мірою визначає продуктивність худоби і птиці та обсяг виробництва продукції тваринництва. Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на 1 умовну голову худоби (в ц корм. од.).

Кормова площа - це частина сільськогосподарських угідь підприємства, яка використовується для виробництва різних видів кормів для тваринництва.

Для розрахунку кормової площі господарства використовують формулу

де Кп - кормова площа господарства, га;

По - площа кормових культур на орних землях, га;

Пп - площа природних кормових угідь, га;

В1, В2, В3 - частина валового збору окремих сільськогосподарських культур, що виділяється на корми, ц;

у1, у2, у3 - урожайність сільськогосподарських культур, частина валового збору яких виділяється на корми, ц/га.

Показники виробництва кормів на 1 га кормової площі (ц корм. од.) використовуються для порівняння стану кормової бази в різних господарствах, а також для обґрунтування можливостей дальшого розвитку тваринницьких галузей.

Основою високої продуктивності та ефективності тваринництва є повноцінна годівля худоби і птиці дешевими кормами. Головний шлях збільшення виробництва кормів - інтенсифікація польового і лукопасовищного кормовиробництва. Інтенсифікація кормовиробництва означає збільшення виходу кормів з гектара кормової площі, поліпшення їх якості на основі додаткових вкладень засобів виробництва, впровадження прогресивних технологій і нових форм організації та оплати праці.

Одним із основних напрямів інтенсифікації кормовиробництва є внесення органічних і мінеральних добрив. Як підтверджують багаторічні наукові дослідження, у середньому 1 ц мінеральних добрив забезпечує приріст урожаю зернофуражних культур - 1,1 ц, кукурудзи на силос - 10, кормових коренеплодів - 8 - 10, сіна багаторічних трав - 4,5, сіна природних сіножатей - 5,3 ц. Добрива поліпшують також і якість кормів, підвищуючи вміст у них перетравного протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Великі можливості для збільшення виробництва кормів створюються при вирощуванні кормових культур на меліорованих землях, які значно підвищують ефективність використання мінеральних та органічних добрив.

Одним із важливих шляхів збільшення виробництва кормів у польовому кормовиробництві є розширення повторних, післяукісних і після пожнивних посівів, а також широке впровадження посівів багатокомпонентних сумішей трав. Важливим резервом інтенсифікації кормовиробництва є докорінне поліпшення природних кормових угідь і створення культурних сіножатей та пасовищ. Особливо цінним є створення багаторічних культурних пасовищ.

Інтенсифікація кормовиробництва передбачає впровадження прогресивних технологій збирання, зберігання і приготування кормів. Вони дають змогу поліпшити якість кормів і значно зменшити втрати поживних речовин. Значно зменшуються втрати поживних речовин при заготівля сіна методом активного вентилювання.

Особливого значення для поліпшення якості кормових раціонів має застосування гранульованих і брикетованих кормів. Їх виробляють із зеленої маси кукурудзи і зернофуражних культур. Застосування повноцінних гранульованих і брикетованих кормів забезпечує комплексну механізацію і автоматизацію як у кормовиробництві, так і при організації годівлі тварин.

Розвиток кормової бази забезпечує високий рівень годівлі та підвищення продуктивності тварин. Водночас спеціалізоване кормовироб-ництво є основою здешевлення виробництва кормів, що зумовлює зниження собівартості продукції тваринництва і підвищення його рентабельності.[3]

3.3 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації

виробництва

Одним із напрямів інтенсифікації є спеціалізація сільськогосподарсь-кого виробництва. Спеціалізація як одна з форм суспільного поділу праці є умовою широкого використання в сільськогосподарському виробництві досягнень науково-технічного прогресу і основою його послідовної інтенсифікації.[3]

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах, підприємствах чи їхніх підрозділах. Відповідно до цього вона характеризується й переважним розвитком тих галузей сільського господарства, які забезпечують виробництво даних видів продукції. У свою чергу, спеціалізація потребує зосередження засобів виробництва та робочої сили для організації розвитку цих галузей і виробництва певних видів продукції. Спеціалізація дає уявлення про головні галузі виробництва, рівень їхнього розвитку, роль і значення у розвитку господарства. [12]

Спеціалізація аграрних підприємств неодмінно супроводжується концентрацією виробництва в усіх галузях, що сприяє підвищенню його ефективності. Збільшення виходу продукції і підвищення її ефективності в процесі інтенсифікації забезпечується на основі поглиблення спеціалізації та досягнення оптимальних розмірів сільськогосподарського виробництва в підприємствах різних форм власності і видів господарювання.

Спеціалізація складається тому, що кожне сільськогосподарське підприємство використовує свої ресурси на виробництво певного виду продукції, у найбільшому ступені відповідного конкретним природним і економічним умовам. При цьому важливими факторами являються площа угідь, якість ґрунту і рельєф місцевості розташування по відношенню до місця збуту або переробному підприємству, забезпеченість трудовими ресурсами і основними фондами. Вірна внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація виробництва - запорука отримання максимальної кількості продукції з одиниці площі при мінімальних витратах.

Внаслідок суспільного поділу праці в Україні склалися такі виробничі напрями спеціалізації скотарства: молочний, молочно-м'ясний, м'ясо-молочний і м'ясний.

Молочне скотарство характеризується високою часткою виробництва товарного молока, що становить понад 75% вартості всієї товарної продукції скотарської галузі. Такий напрям спеціалізації скотарства склався в господарствах приміських зон, які постачають населенню міст молоко. Індустріальна технологія виробництва молока в спеціалізованих господарствах сприяє підвищенню його ефективності. Молочній спеціалізації скотарства відповідає певна структура стада ВРХ. У приміських господарствах, які спеціалізуються на виробництві молока, у стаді переважають корови (60-70%). Надремонтний молодняк у 20-денному віці реалізується іншим підприємствам на дорощування і відгодівлю.

У господарствах молочно-м'ясного напряму товарне молоко становить 50-75% вартості всієї продукції скотарства. Молочно-м'ясне скотарство найбільш розвинуте в господарствах Полісся і Лісостепу. Частка корів у стаді ВРХ 40-50%. У районах молочно-м'ясного скотарства виробляються не тільки молочні продукти, а й значні обсяги яловичини.

Скотарство м'ясо-молочного напряму найпоширеніше в господарствах степової зони, передгірських та гірських районів Карпат. Жива маса та товарне м'ясо становить 50-70% загальної виручки від реалізації продукції скотарства. Частка корів у стаді 35-40%.

М'ясне скотарство характеризується високим виходом товарного м'яса (понад 75%) і обмеженим обсягом виробництва молока. Частка корів у стаді близько 30-35%. Господарств м'ясного скотарства в Україні ще мало, хоча, як свідчить світова практика, такий напрям спеціалізації високоефективний.

Іншим напрямом інтенсифікації є комплексна механізація і автоматизація виробництва. Їхнє впровадження передбачає створення високопродуктивних і досконалих систем машин з урахуванням особливостей галузей сільського господарства. Особливого значення набуває підвищення якості і надійності сільськогосподарської техніки, що є основою високої ефективності її використання.

У процесі інтенсифікації сільського господарства передбачається використання найбільш сучасних систем машин і обладнання, здатних значно підвищити продуктивність праці й ефективність виробництва. В сільськогосподарських підприємствах країни на ручних роботах у рослинництві і тваринництві зайнято досить багато працівників цих галузей. Тому створення системи машин і завершення комплексної механізації в рослинницьких і тваринницьких галузях є основою інтенсифікації сільського господарства.

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва передбачає не лише насичення його сучасною технікою, а й підвищення ефективності її використання. Так, від ефективної роботи машино-тракторного парку значною мірою залежить рівень продуктивності праці і зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств. В умовах, коли в господарствах зростає кількість енергонасичених тракторів, необхідно мати повний набір начіпних та причіпних машин і знарядь. Питання підвищення ефективності використання сільськогосподарських машин і обладнання невіддільне від соціальних чинників, насамперед проблеми значного підвищення умов праці механізаторів.[3]

Висновки і пропозиції

Отже, проаналізувавши виробництво молока на прикладі досліджуваного господарства, можна зробити наступні висновки.

Досліджуване СТОВ «Придніпровське» розташоване в с.Придніпровське Чорнобаївського району Черкаської області. Землі господарства розташовані в зоні українського лісостепу, мають сприятливі природно-кліматичні умови для ведення господарства.

Структура земельних площ з 2008 по 2010 роки збільшилася на 2 га, в т. ч. і рілля на 10,2га. Середньорічна чисельність працівників господарства стабільна і знаходиться на рівні 171 особи. Використання трудових ресурсів підприємства є прийнятним, оскільки не спостерігається текучість кадрів і є сталим коефіцієнт використання трудових ресурсів (зростання якого є результатом скорочення кількості працівників).

Щодо забезпеченості СТОВ «Придніпровське» основним капіталом, слід зазначити, що в аналізованому періоді вона збільшилась на 78,56%. Негативним явищем у 2010 році стало зниження капіталовіддачі в порівнянні з 2008 роком на 49,49%. В той же час, за даний період капіталомісткість підвищилася на 98,02%. Показник норми прибутку за аналізований період зазнав лише незначного зниження, а саме на 0,64 пункти. До цього призвело зниження капіталовіддачі.

Аналізуючи структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції, можна зробити висновок, що СТОВ «Придніпровське» спеціалізується на виробництві молока, так як надходження від його реалізації становлять 72%.

Рівень виробництва сільськогосподарської продукції за досліджуваний період знизився при збільшенні площі земельних угідь та незмінній кількості працівників. Так вартість валової продукції в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь - на 10,15%, на 1 середньорічного працівника - на 10,07%, на 1 гривню виробничих витрат - на 36,36%. Операційний прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь за аналізований період зменшився на 61,48%, на 1 середньорічного працівника - на 61,44%. Рівень рентабельності зменшився на 3,09 пункти. Це є свідченням зниження економічної ефективності виробництва продукції в досліджуваному господарстві.

Проаналізувавши структуру поголів'я можна зробити наступні висновки: збільшилося поголів'я молочного стада на 154 голови. Із збільшенням поголів'я відбулося підвищення валового надою молока на 1305 ц, відбулося зниження удою на 1 корову на 889,26 кг.

Дані про економічну ефективність виробництва молока в СТОВ «Придніпровське» показують: негативним є те, що повна собівартість у 2010 році в порівнянні з 2008 роком зросла на 66,28% і становить 175,48 грн. на 1ц молока. Не дивлячись на значне зростання собівартості, виробництво молока у даному господарстві є досить прибутковим. Про це свідчить високий рівень рентабельності за аналізований період, а саме 63,04%, 57,04% та 76,04% відповідно у 2008, 2009 та 2010 роках. В 2010 році, на відміну від 2009, хоч і невеликим, але позитивним є показник окупності додаткових витрат, який становить 0,08 грн.

Точка беззбитковості для СТОВ «Придніпровське» становить 24847,21 ц. Це означає, що підприємство для того, щоб покрити виробничі витрати, повинно виробляти 24847,21 ц молока. Фактичний обсяг виробництва становить 50954 ц, це означає, що підприємство повністю покриває виробничі витрати і отримує прибуток.

Отож, дане підприємство є рентабельним.

Список використаної літератури

1. Аграрна економіка: Підручник / Д.К. Семенда, О.І. Здоровцов, П.С. Котик, О.О. Школьний, О.Л. Бурляй, М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П. Бурляй, А.І. Кисіль, К.Г. Гайдай: За ред. Д.К. Семенди та О.І. Здоровцова. - Умань, 2005 - 318 с.

2. Березівський П.С. Економічна ефективність скотарства та шляхи її підвищення. - Львів: „Українські технології", 1998.-156с.

3. Економіка сільського господарства: Навч. посібник/ Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий А.А. та ін..; За ред. В.К. Збарського і В.І. Мацибори. - К.: Каравела, 2009. - 264 с.

4. Економіка АПК/Міжнародний науково-виробничий журнал, №2, 02.2010р.

5. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жебна, М.М. Рудий, А.А. Чалий за ред. П.П. Руснака.- К.: Урожай, 1998.-320с.

6. Котков В.П. Формування цінового механізму в інтегрованому молокопродуктовому виробництві // Економіка АПК. - 2003. - № 1. - с.69 -73

7. Мацибора В.І., Збарський В.К., Мацибора Т.В. Економіка підприємства. -К.: Каравела, 2008. - 296 с.

8. Річні звіти СТОВ « Придніпровське»

9. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока і яловичини. - Харків, 2002.

10. Чабан Г.В. Молочна промисловість: стан, проблеми та перспективи // Економіка АПК - 2003. - № 5. - с.51-56

11. http://who-is-who.com.ua/bookmaket/mischerkasy2009/20/549/1.html

Размещено на Allbest.ru