Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Льон -- основна прядивна культура в Україні. При його вирощуванні одержують три цінних види продукції -- високоякісне волокно, висихаючу олію і технічну сировину (кострицю). Волокно характеризується високими технологічними якостями -- міцністю, гнучкістю, тониною. За міцністю воно в два рази перевищує бавовняне і в три рази -- шерстяне. З нього виготовляють багато побутових, технічних, тарних і пакувальних тканин. Вони міцні, стійкі проти гниття, мають високі гігієнічні якості.

Насіння містить 35-42% висихаючої олії (йодне число 165-192) і близько 25% білкових речовин. Олію широко використовують у харчовій, лакофарбовій, миловарній, паперовій, електротехнічній промисловості та в медицині. технологія збирання льон-довгунць

Нині серед зарубіжних країн найбільші площі льону олійного в США, Індії, Канаді, Аргентині. Загальна світова площа його становить близько 6 млн. га. Середня світова врожайність насіння льону 5 - 6 ц/га. В Україні льон олійний вирощують у степовій і лісостеповій зонах. Урожайність насіння льону олійного у кращих господарствах сягає 10 ц/га і більше.

Найпоширенішим підвидом льону в Європі та Азії є євразійський. До нього належать такі види: довгунець, кучерявець та сланкий. Виключно на олію вирощують льон-кучерявець.

Льон-довгунець вирощують на Поліссі і в передгір'ях Карпат. Найбільші посівні площі під льоном-довгунцем знаходяться в Житомирській, Чернігівській, Київській, Рівненській, Львівській, Волинській та Івано-Франківській областях. Льон - кудряш вирощують у степових областях.

Льон належить до родини льонових, яка включає 22 роди, із них для практичної мети використовують переважно один рід. Він об'єднує понад 200 видів, серед яких є однорічні й багаторічні трав'янисті рослини. Господарське значення має тільки культурний, або звичайний льон, який широко використовують на волокно і насіння. Льон використовується як для виробництва волокна так і для олії.

Наприклад з волокна льону виробляють шнури, канати, шпагати з лубових волокон льону і джуту (ще прядивні або льонопенькові шнури), які традиційно використовуються в різних господарських і декоративних матеріалах.

Олійний льон -- цінний харчовий та лікувальний продукт. Олія з нього містить ненасичені жирні кислоти, а тому попереджає виникнення судинних захворювань. Насіння льону, за практикою народної та даними наукової медицини, має лікувальну властивість. Окрім жиру, воно містить білок, вуглеводи, органічні кислоти, вітамін А. Завдяки цим властивостям льону його використовують в медичній та харчовій промисловостях.



1. Вирощування льону

1.1 Технологічні і матеріально-технічні можливості для вирощування високоякісного насіння зернових культур

Інститут луб`яних культур підпорядкований до національно….. аграрних наук України. Розташований на півночі Сумської області, в місті Глухові. Він має паспорт-патент виданий Міністерством агропромислового комплексу України за № 310 від 17 січня 2004 року на право виробництва оригінального та елітного насіння зернових культур, багаторічних трав, картоплі та луб`яних культур.

За роки дії стан насінництва постійно перевірявся Глухівською районною державною насіннєвою інспекцією та обласною комісією по апробації сільськогосподарських культур на предмет вирощування, переробки і зберігання насіннєвого матеріалу.

Інститут луб`яних культур має технологічні і матеріально-технічні можливості для вирощування високоякісного насіння зернових культур. Загальна земельна площа становить 1032 га, в тому числі 1026 га ріллі, і з них зернових та зернобобових 617 га. Всі сільськогосподарські культури в відповідності з сівозміною розміщуються по кращих попередниках. Озимі зернові розміщуються по чистим та сидеральним параметрам, багаторічних трав, ярі зернові-по гречки та льону.

Сортові та видові прополки виконуються. Наявність тракторного парку - 22 одиниці, з них три - Т-150, дванадцять - МТЗ-80 і МТЗ-82, ґрунтообробної і посівної техніки (8 сівалок), чотирьох зернозбиральних комбайнів (2 шт. СК-5 “Нива” і 1 шт. “Дон-1500”), чотирьох льонокомбайнів, конопле жаток, чотирьох молотарок, що дозволяє весь комплекс робіт виконувати в оптимальні агротехнічні строки.

Для вирощування оригінального насіння е набор селекційної техніки: три трактора Т-25, два ДВШ-16, три Т-16, дві сівалки СН-16, одна СН-10, дві касетні сівалки ССК-1, комбайни Сампо-500, Xere-25, Сампо-250, чотири молотарки для елітних рослин, дві аспірацій ні колонки. Для зберігання і переробки насіння в інституті е зерносушильний пункт, дві напільні зерносушарки загальною площею 600 кв,м, продуктивністю 10 т за 1 годину кожна, дві сушарки селекційні СП-2, два критих зерно токи площею 1200 кв,м, зерносховища площею 3282 кв,м.

Первинна очистка насіння здійснюється на чотирьох машинах ОВС-25, великі партії насіння до посівних кондицій доробляються на двох лініях, одна з яких змонтована з послідовно підключених Петкусі-Гігантів, друга являє з себе комплекс КЗС-40, переобладнаний зерноочисними машинами фірми “Петкус”. Доробка машин малих парків насіння здійснюється на чотирьох Петкус-Суперах і одному Петкус-Гіганті.

Назва ґрунтів господарства: сірі та темно-сірі опідзолені, легко- й середньо-суглинистіҐ:

Бал ґрунтів по господарству: 58-64.

Вміст гумусу 2-3,2%.

Кислотність: 4,6-4,9% (20% площі), 5,2-5,7% (80% площі).

Середньозважений вміст фосфору: 10,3-17,3 мг/кг.

Середньозважений вміст калію: 5,1-11,0 мг/кг.

Внесення мінеральних добрив всього, тонн д.р. (у 2008 році): 60,3 т.

Внесення органічних добрив на гектар, тонн д.р. (у 2008 році): 6-6,5 т/га.

Застосування засобів захисту рослин всього (у 2008 році): 50 кг.

В Інституті луб`яних культур проводитися робота по підвищенню родючості грунтів. В господарстві вносяться мінеральні добрива, органічні у вигляді подрібненої соломи та сидератів.

Сортова агротехніка вирощування сільськогосподарських культур дотримується.

Середньо облікова численність працюючих в ІЛК - 174 чоловіка. Заборгованість по заробітній платі перед працівниками відсутня.

Часткове відшкодування витрат державою на насінництво сприяє підвищенню рентабельності цієї галузі. Льон-довгунець - основна технічна культура поліських і західних районів України, яку використовують для одержання волокна та насіння. Технологія вирощування і збирання льону-довгунця суттєво відрізняється від технології вирощування і збирання інших сільськогосподарських культур, наприклад, зернових, оскільки потребує цілого комплексу спеціальної техніки та обладнання. Крім того, вона тісно пов'язана з подальшою первинною переробкою стебел - приготуванням лляної трести і механічним виділенням волокна.

1.2 Технології збирання льону-довгунця

Збирання льону найвідповідальніша операція в технології його вирощування. Лише при правильному і своєчасному збиранні можна повністю зберегти вирощений урожай льонопродукції і її якість, знизити затрати праці, собівартість волокна і насіння та підвищити ефективність льонарства.

Строки збирання. Біологічною особливістю льону-довгунця є неодночасне достигання коробочок на одній і тій самій рослині, а технологічною - волокно з найвищими прядивними властивостями міститься у фізіологічно недостиглих рослинах, тому визначення оптимального строку збирання має важливе значення. Від цього в значній мірі залежить урожайність і якість волокнистої продукції.

Розрізняють п'ять фаз достигання льону (І.К. Карпець, 1990): зеленець, зелена, рання жовта, жовта й повна. Існує декілька методик визначення фаз стиглості льону, які засновані на органолептичних та інструментальних способах оцінки

Перш за все, визначаючи фазу стиглості льону, необхідно враховувати стан посіву в цілому та орієнтуватися на зовнішній вигляд коробочок і насіння .Фазу стиглості можна визначити за довжиною нижньої частини стебла, що звільнилася від листків. Це виконують безпосередньо у полі шляхом, замірів лінійкою (рулеткою) частини стебла, звільненого від листя. Якщо стебла звільненні від листя на Ѕ частині довжини, то льон знаходиться в зеленій фазі стиглості, а 2/3 - в ранній жовтій. Стиглість льону можна також визначити за кольором і станом коробочок та насіння (табл.1). За цією методикою з різних місць визначеної до збирання ділянки висмикують без вибору по 3-5 рослин, набираючи пробу близько 1000 рослин. Їх розстилають і через рівні проміжки беруть по декілька рослин, набираючи таким чином 50 рослин, з яких відокремлюють коробочки, сортують їх за кольором на зелені з зеленим насінням, жовто-зелені з блідо-зеленим і жовтим дзьобиком насінням, жовті з жовтим насінням і бурі з коричневим насінням.

Таблиця 1 - Характеристика фаз стиглості льону-довгунця

Фаза стиглості	Колір і стан стиглості коробочок і насіння
Зеленець	На рослинах 15-20% квіток і 80-85% коробочок, які щойно з'явилися
Зелена	У 25-35% зелених коробочок насіння недовиповнене, у решти 65-70% зелених коробочок насіння зелене, але повне
Рання жовта	У 65-70% жовто-зелених коробочок насіння блідо-зелене з жовтим дзьобиком. Решта коробочок - жовті з жовтим насінням, лише окремі з них зелені з зеленим і бурі з коричневим насінням
Жовта	У 50% жовтих коробочок жовте насіння, друга половина коробочок - бурі й жовто-зелені. У перших насіння коричневе, у других - блідо-зелене з жовтим дзьобиком. За несприятливих погодних умов можуть зустрічатися окремі зелені коробочки від повторного цвітіння льону
Повна	Усі коробочки на рослинах побуріли й висохли. Насіння в них коричневе, під час струшування коробочок воно шелестить

Фази стиглості льону визначають за співвідношенням коробочок різного кольору і насіння За несприятливих погодних умов коробочки льону можуть мати нехарактерні відтінки кольорів: фіолетово-червоний, рудуватий та ін. У цих випадках розділяти коробочки потрібно лише за станом насіння.

Відомий інший спосіб визначення фази стиглості - за абсолютною вологістю насіннєвих коробочок (Карпець І.П.,Лихман В.С.) (табл.2).

Таблиця 2 - Характеристика фаз стиглості льону-довгунця за абсолютною вологістю насіннєвих коробочок

Фаза стиглості льону	Абсолютна вологість коробочок, %	Відносна вологість коробочок,%
Зелена	230-140
Рання жовта	139-70
Жовта	69-30
Повна	29-10

Щоб визначити за цим способом стан стиглості льону, відбирають середню пробу. Для цього , рухаючись по периметру чи діагоналі поля або певної його ділянки, відбирають через рівновеликі проміжки по 5-10 рослин, набираючи пробу з 200-300 рослин. З них відокремлюють коробочки й використовують їх для визначення абсолютної вологості лабораторним методом. Абсолютна вологість розраховується по слідкуючій формулі:

,

W_а - абсолютна вологість, %.

m₁ - маса навіски до сушіння, г.

m₂ - маса навіски після сушіння, г.

Перший показник вологості по кожній фазі відповідає її початку , а другий - завершенню.

Збирання товарних посівів льону необхідно починати в фазі ранньої жовтої стиглості і проводити його протягом 10-12 днів, насіннєвих посівів - в жовтій стиглості і виконувати за 8-10 днів. Більш пізні строки збирання ведуть до втрат врожаю та якості продукції.

Підготовка поля до збирання. Льон збирають загінним способом. Найбільш зручна форма загінки - прямокутник із співвідношенням сторін від 1:4 до 1:8. Ширина поворотної смуги 12 м, а проходів між загінками - 6 м для льонокомбайнів, що працюють з розстиланням стебел, і 1,3 м - із в'язанням снопів. Лляне поле на загінки розбивають за допомогою начіпної фронтальної бралки ТЛН-1,5А. Вибраний і зв'язаний у снопи льон вивозять з проходів і поворотних смуг на край поля, де сушать у бабках і обмолочують.

Проходи між загонками і поворотні смуги можна підготувати завчасно, виділивши їх при сівбі льону і засіявши однорічними культурами на зелений корм одразу після з'явлення сходів льону. Перед збиранням траву косять і вивозять.

Способи збирання. Існує декілька способів збирання льону-довгунця: сноповий, комбайновий і роздільний. За сноповим способом збирання (рис.1) льон вибирають льонобралками і зв'язують у снопи. Снопи ставлять у шатри або бабки для штучного сушіння й дозрівання насіння, а потім обмолочують на молотарках. Цей спосіб характеризується великими затратами ручної праці, довготривалістю збиральних і післязбиральних операцій, значними втратами льонопродукції, тому цей спосіб майже не застосовується. Зараз найбільш поширеним є комбайновий спосіб, при якому одночасно відбувається вибирання стебел, обчісування насіннєвих коробочок, в'язання обчесаних стебел у снопи, якщо збирання ведуть комбайном з в'язальним апаратом, або розстилання її у стрічки на полі при збиранні комбайном ЛК-4А (рис.2). Особливу увагу потрібно приділяти розстиланню соломки на стелищі, оскільки від цього залежить подальша робота збиральних машин та відхід і якість довгого волокна. Зібраний з-під льонокомбайна ворох, що складається з обчесаних цілих і розчавлених коробочок різної стиглості і кольору, а також їх часток, вільного насіння, фрагментів розгалужень верхівок, часток і навіть цілих бур'янів, відвозять на пункт сушіння та переробки. Там його висушують активним вентилюванням холодним і підігрітим повітрям за допомогою подових сушарок і повітронагрівачів типу ВПТ-400 і ВПТ-600 або протитечійних карусельних сушарок СКМ-1 з теплогенераторами ТАУ-0,75 і ТАУ-1,5. Висушений ворох обмолочують на молотарці-віялці МВ-2,5 або зернозбиральному комбайні з частотою обертання молотильного барабану 500 хв^-1.та зазорами між барабаном і декою на вході 12 і виході - 4 мм.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

З розстеленої у стрічки соломи росяним мочінням готують лляну тресту. У комбайновому способі залишаються великими енергетичні витрати на сушіння вороху. Крім того строки збирання, в порівнянні з сноповою технологією зміщені до жовтої фази стиглості, що негативно впливає на якісні показники довгого волокна. Цих недоліків можна уникнути, використовуючи роздільну технологію збирання, основними перевагами якої, у порівнянні з комбайновою, є використання енергії сонця для природного сушіння стебел і дозрівання насіння, а також можливість розпочати збиральні роботи у ранній жовтій фазі стиглості льону. У свою чергу роздільний спосіб збирання льону можна розділити на декілька варіантів (рис.3), які суттєво відрізняються між собою. У варіанті «а» після брання льону, штучного сушіння і дозрівання насіння у коробочках застосовують спеціальну машину льонопідбирач - молотарку ПМЛ-1(розроблену у Інституті луб'яних культур УААН, на рис.4 показаний експериментальний зразок машини), яка підбирає стрічки льону, обчісує і обмолочує насіннєві коробочки та обертає стрічки на 180 градусів. Ця технологія дозволяє отримувати насіння льону безпосередньо у полі, що значно скорочує витрати на транспортування.

У варіанті «б» для відокремлення насіннєвих коробочок від стебел використовують підбирач-обчісувач, а отриманий ворох транспортують і перероблюють на молотарці-віялці МВ-2,5А або зернозбиральному комбайні. Необхідно відмітити, що у варіанті «б» можна використовувати модернізований льонокомбайн для підбирання й обчісування стрічки льону, або спеціальну машина типу ПОЛ-1,5. За варіантом «в» льон в основному збирають, коли необхідно одержати волокно високої якості, а насіння використовують у харчових або технічних цілях. Тому після брання льону і перетворення соломи у тресту її збирають рулонним пресом. Тресту у рулонах транспортують на переробні підприємства для зберігання і перероблення. Під час розмотування рулонів від стебел відокремлюють насіннєві коробочки, а вже потім направляють на механічну переробу. З одержаного вороху виділяють насіння й доводять його до кондиції. Досвід застосування різних технологій збирання льону-довгунця у ІЛК УААН та підприємствах по вирощуванню та переробці льону (ЗАТ «ОЛСТАС-льон» та інших), показує, що частину льону потрібно збирати роздільним способом, а решту -- комбайновим. Це дає можливість розпочати збирання на кілька днів раніше, одержати якісне насіння та волокно, зменшити матеріальні та енергетичні втрати. Дослідження динаміки зміни якості насіння та волокна при бранні у різних фазах стиглості льону відображені на рис.5-7. Наведені дані свідчать про те, що на пні біологічно насіння по масі сформовано (має стабільні показники, характерні для даного сорту і погодно-кліматичних умов року) починаючи з фази ранньої жовтої стиглості (26 липня). Стабільний показник схожості насіння відповідає фазі жовтої стиглості (2 серпня). Дані показники динаміки якості насіння характерні для комбайнового способу збирання льону.

При роздільному способі збирання за рахунок відтоку пластичних речовин із стебел і коробочок в насіння схожість його досягає показника понад 90% навіть при вибиранні льону в фазі початку ранньої жовтої стиглості (22 липня), або на 10 днів раніше, ніж при комбайновому збиранні (2 серпня). У період ранньої жовтої стиглості льон-довгунець має найвищу якість волокна.



2. Роздільна технологія збирання льону-довгунця

2. 1 Обґрунтування роздільної технології

На Україні також як і в Росії найбільш поширений комбайновий спосіб збирання, який здійснюється з використанням льонозбирального комбайна ЛК-4А, виробництво якого здійснюється на заводі “Біжецьксільмаш” м. Бєжецьк Тверської області (Росія). Відсутність виробництва льонозбиральної техніки в Україні вважається однією із причин занепаду галузі льонарства Комбайнова технологія збирання є енергозатратною тому, що одержаний насіннєвий ворох складається з полови, плутанини, стиглого, зеленого та недостиглого насіння, вологість якого знаходиться у межах 45-60%, і тому вона, передбачає негайне сушіння у сушарках при цьому витрати пального на 1 тону вороху досягають 200 кг, а витрати електроенергії перевищують 100 кВт. Для здійснення роздільної технології збирання у Росії розробляються льонопідбирачі-обчісувачі, тобто вони отримують такий самий ворох як із під льонозбирального комбайна тільки сухий, дані машини піднімають і обчісують сухі стебла льону із стрічок. Недоліком даної технології є те що для перевезення вороха, переробки його на ворохорозробних машинах також потребують трудові та енергетичні ресурси. У Інституті луб'яних культур УААН розроблена і опробувана ресурсозберігаюча роздільна технологія збирання льону-довгунця, яка має суттєві переваги перед комбайновою. По-перше вона забезпечує одержання якісного насіння, яке не потребує додаткового сушіння, по-друге, скорочується термін утворення трести із льоносоломки, по-третє, підвищуються якість насіння, однорідність і якість трести. Ці переваги досягаються за рахунок більш раннього строку брання та розстилання стебел льону. На відміну від російських аналогів льонопідбирачів-обчісувачів, нами розроблений макетний зразок льонопідбирача-молотарки ПМЛ-1, яка підбирає сухі стебла із стрічок обчісує їх переробляє льоноворох виділяє з нього насіння, обчесані стебла перевертає на 180⁰ розстилає на землі. Роздільна технологія збирання льону-довгунця у порівнянні з комбайновою має переваги по затратах та витратах пального. В цілому затрати трудових та матеріальних ресурсів на 1 га скорочуються на 40 кВт. зменшення втрат насіння на 14 % та підвищення його схожості на 7 %.

2.2 Машини для здійснення енергозберігаючої роздільної технології збирання льону-довгунця розробленої у інституті

В інституті луб'яних культур УААН розроблена роздільна технологія збирання льону-довгунця, яка передбачає брання стебел льону в ранній жовтій фазі стиглості льонобралкою ТЛН-1,5 та розстилання їх у стрічки, підбирання висушених стебел через 5-10 днів, в залежності від погодних умов та строків брання, та обмолот їх з одночасним обертанням на 180⁰ льонопідбирачем-молотаркою ПМЛ-1.Льонобралка фронтальна навісна ТЛН-1,5А рис.1 призначена для брання стебел льону та розстилання, його у стрічки на полі. Льонобралку агрегатують з трактором Т-25. Привід робочих органів здійснюється від валу відбору потужності трактора.

Рис. 1. Льонобралка ТЛН-1,5А:

а - загальний виглял; б - вивідний пристрій:

1 - редуктор; 2 - ведучий шків; 3 - ланцюгова передача; 4 - карданна передача: 5 - притискний ролик; 6 - бральний пас; 7 - натяжний шків; 8 - рама; 9 - дротик: 10 - вивідний шків; 1 І - вивідний пас; 12 - дротик; 13 - натяжний пристрій: 14 - притискний ролик; 15 - подільник; 16 - барабани.

Робочий процес. Під час руху подільники 15 поділяють стебла на стрічки.

Стрічки стебел внутрішні прутки подільників звужують і спрямовують у русло , утворене бральним пасом 6 і барабаном 16. тут барабан притискає їх до паса, вириває з грунту і переміщує в ліву за ходом частину машини.

Стебла льону, вирвані секцією правого крайнього барабана, бральний пас подає до наступної секції, розміщеної зліва, де на цей шар накладаються не вирвані стебла з ці їх секції і разом, притискаючи між пасом та диском, виривають їх з грунту.

Вирвані стебла всіх чотирьох секцій потрапляють до вивідного паса 11 і потім укладаються на полі у стрічку.

Робоча ширина захвату льонобралки становить 1,5 м, продуктивність при швидкості 6 км/год. - 0,9 га/год.

Льонопідбирач-молотарка ПМЛ-1 рис. 2 є причіпною машиною, що експлуатується з тракторами класу 1,4 т, складається з підбираючого пристрою 1, затискного транспортера 2, плющильних вальців 4, обчісувального апарату 4, обертаючого пристрою 5, терткового апарату 6, грохота 7, вентилятора 8,елеватора 9, бункера 10, які змонтовані на рамі, та спирається на два пневматичні колеса. Робоча ширина захвату агрегату 1,5 м (1 стрічка).

Продуктивність за годину експлуатаційного часу не менше 0,6 га. Вага макетного зразка 2900 кг.



Рис 2. Льонопідбирач-молотарка ПМЛ-1

1-підбираючий пристрій, 2-затискний транспортер, 3-плющильний апарат, 4- обчісувальним апарат, 5- обертаючий пристрій , 6- терковий апарат, 7- грохот, 8- вентилятор, 9-елеватор, 10-бункер

Робочий процес який виконує льонопідбирач-молотарка, наступний. Під час руху агрегату підбираючий пристрій 1 піднімає стрічку стебел льону і подає до затискного транспортера 2. Затискний транспортер затискає прикореневу частину стебел і утримує їх, переміщаючи спочатку через плющильні вальці 3, які плющать насіннєву частину стебел, частково руйнуючи коробочки, та вимолочують насіння, яке потрапляє до теркового апарату. Далі затискний транспортер проводить насіннєву частину стебел через обчісувальний апарат 4 гребеневого типу, який прочісує стебла і відокремлює від них коробочки. Обчісані стебла затискним транспортером подаються в обертаючий пристрій 5, який транспортує їх до землі і обертає на 180⁰. Продукти обчісування, поступають в терковий апарат 6, де перетираються вальцями і потрапляють на грохот 7. Тут насіння очищається від полови і легких домішок під дією повітряного потоку від вентилятора 8, потім очищене насіння елеватором 9 транспортується у бункер 10.

Застосування льонопідбирача-молотарки ПМЛ-1 на збиранні насіннєвих посівів льону є перспективним і економічно вигідним.

Інститутом луб'яних культур УААН розроблена і опробувана, ресурсозберігаюча роздільна технологія збирання льону-довгунця.

Роздільний спосіб збирання льону передбачає брання стебел льону в період ранньої жовтої фази стиглості та розстилання їх у стрічки з наступним обмолотом на 5-6 день і одночасним обертанням обмолочених стебел. Для здійснення обмолоту та обертання стебел льону із стрічок в інституті розроблений та виготовлений макетний зразок льонопідбирач-молотарка ПМЛ-1 2,3.

Рис 1. Льонопідбирач-молотарка ПМЛ-1

Макетний зразок льонопідбирач-молотарка ПМЛ-1 рис. 1 є причіпною машиною, що експлуатується з тракторами класу 1,4 т, складається з підбираючого пристрою 1, затискного транспортера 2, плющильних вальців 4, обчісувального апарату 4, обертаючого пристрою 5, терткового апарату 6, грохота 7, вентилятора 8,елеватора 9, бункера 10, які змонтовані на рамі, та спирається на два пневматичні колеса. Робоча ширина захвату агрегату 1,5 м (1 стрічка). Продуктивність за годину експлуатаційного часу не менше 0,6 га. Вага макетного зразка 2900 кг. Розробка захищена патентом України на винахід 4.

Технологічній процес, який виконує льонопідбирач-молотарка, наступний. Під час руху агрегату підбираючий пристрій піднімає стрічку стебел льону і подає до затискного транспортера. Затискний транспортер затискає прикореневу частину стебел і утримує їх, переміщаючи спочатку через плющильні вальці, які плющать насіннєву частину стебел, частково руйнуючи коробочки, та вимолочують насіння, яке потрапляє до теркового апарату. Далі затискний транспортер проводить насіннєву частину стебел через очісувальний апарат гребеневого типу, який прочісує стебла і відокремлює від них коробочки. Очісані стебла затискним транспортером подаються в обертаючий пристрій, який транспортує їх до землі і обертає на 180⁰. Продукти обчісування, поступають в терковий апарат, де перетираються вальцями і потрапляють на грохот. Тут насіння очищається від полови і легких домішок під дією повітряного потоку від вентилятора, потім очищене насіння елеватором транспортується у бункер.

Рама машини виконана зварна і спирається на два пневматичних колеса. Сниця рами розташована з правої сторони рами так, щоб підбираючий пристрій машини піднімав стрічку стебел льону, що лежить із правої сторони трактора, до якого причеплена машина.

Підбираючий пристрій призначений для підбору розстелених на стелищі стрічок льону. Робочими органами підбираючих барабанів є стальні стержні (пальці), встановлені в рядах на певній відстані один від одного. Робочий процес підбираючого пристрою складається з трьох фаз: підгрібання стрічки льону, яка лежить на стелищі; підйом стрічки льону вгору і передача її до наступного робочого органу. Підбір стебел із поверхні землі повинен здійснюватись без перекосів і затаскування підбираючим барабаном у місці переходу на транспортуючий пристрій, а зубці повинні забезпечувати якісний підбір при нерівному рельєфі. Аналіз підбираючих пристроїв показав, що найбільше відповідає поставленим вимогам підбираючий пристрій барабанного типу з кулісним приводом підбираючих пальців. Попередніми дослідженнями встановлено, що внаслідок того, що його привід здійснюється ременем, який є частиною транспортера, процес переходу стрічки з барабана на транспортер подачі її до затискного транспортера здійснюється без забивок. Транспортер подає стрічку стебел льону, підняту пальцями барабана, у затискний транспортер, який складається з верхнього й нижнього ведучих ременів, натягування яких регулюється натяжним пристроєм. Крім підбираючого барабана 1 і транспортера 2, рис. 2 підбираючий пристрій, містить активний уловлювач насіння, який розташований під зоною переміщення необмолоченої верхівкової частини стебел 3 і складається із короба 4 і ременно-планчатого транспортера, розташованого в нижній частині короба. Ременево-планковий транспортер 5 складається із плоского ременя з клиновими виступами на внутрішній поверхні. На поверхні ременя закріплені планки 6, які запобігають висипаному насінню з коробочок скочуватися вниз по ременю. Установка в підбираючому пристрої, яка знаходиться під зоною переміщення верхівкової частини стебел активного уловлювача насіння дозволяє збирати насіння, яке висипається з насіннєвих коробочок, на стеблах, що рухаються, і транспортувати їх у молотильний апарат.

Рис.2 Активний уловлювач насіння

Активний уловлювач насіння, захищений патентом України на корисну модель 5.

Під час роботи підбираючий пристрій спирається на опорне колесо, у транспортне положення пристрій приводиться за допомогою гідроциліндра.

Затискний транспортер перехоплює стрічку стебел льону із транспортера підбираючого пристрою, і переміщає її у зону обчісу. Він має верхню й нижню гілки з ременями спеціального профілю типу ЛКВ 0008 з прогумованої тканини. Ремінь верхньої гілки притискається до ременя нижньої гілки роликами, які попарно зібрані в підпружинених каретках.

Плющильні вальці розташовані перед обчісувальним барабаном у зоні проходження верхівкової частини стебел льону, переміщуваних затискним транспортером.

Вальці мають циліндричну форму, виготовлені із стальної труби, на поверхню вальців нанесений шар гуми. Верхній валець підпружинений. Тиск пружин на підшипники вальця регулюється натяжними болтами. Вальці мають однаковий діаметр, але різну швидкість обертання і відповідно різні колові швидкості на робочих поверхнях вальців, що забезпечує їхнє самоочищення та часткове виділення насіння із приплющених коробочок.

Обчісувальний барабан являє собою вал із двома дисками, в отворах яких на підшипниках обертаються осі чотирьох обчісуючих гребенів. На гребенях зубці розташовані з перемінним кроком, який зменшується у напрямку просування стебел льону.

Гребені зв'язані важелями з третім диском, закріпленим ексцентрично на валу барабана, завдяки чому зберігається постійний напрямок зубів при обертанні барабана.

Привід вала барабана здійснюється через обгінну муфту.

Тертка розташована під обчісувальним барабаном і складається із двох пар стальних вальців, на яких наварений шар гуми товщиною 6 мм, встановлених в один ряд. Середні вальці встановлені жорстко, а крайні підпружинені, тобто пару утворюють один валець підпружинений, а другий, що встановлений жорстко рис. 2 Вальці в парі мають різну швидкість обертання. Мінімальний зазор між робочими поверхнями вальців 1-2 мм.

У зв'язку з тим що продукти обчісування, особливо плутанина коли проходять через робочі пари вальців, потрапляють між жорстко встановленими вальцями, що призводить до їх заклинювання або утворення намотів.

Тому для запобігання такому явищу між жорстко встановленими вальцями встановлений обмежувач заходження між середніми вальцями плутанини у вигляді пластини із зрізаними крайками 5.

Решітний стан розташований під терткою і складається з двох решіт розташованих одне під іншим та піддону. Верхнє решето Грепіль 15, нижнє пробивне діаметром отворів 4 мм.

Решета та піддон, підвішені на двох важелях і підвісках, одержують коливальний рух на важелі через шатуни від ексцентрикового вала. Решета з піддоном коливаються у протилежних напрямках, тобто ворох по верхньому решету рухається у тому напрямку що і стрічка стебел льону. Насіння, що потрапляє на піддон, спрямовується до гвинтового шнека елеватора.

Вентилятор, виконаний у виді вала з лопатями, рівними по довжині, ширині решітного стану. Кожух вентилятора примикає до вихідної частини піддона решітного стану. Транспортер подачі насіння в бункер складається з горизонтального гвинтового транспортера (шнека) і вертикального ковшового елеватора.

Робочим органом ковшового елеватора є ковші, які направляють у бункер насіння.

Бункер призначений для збору насіння виконаний зі сталевого листа й прокату, встановлений на рамі машини.

Обертаючий пристрій виконано у вигляді стрічкового транспортера з перехресною транспортуючою стрічкою, що має виступаючі металеві пальці висотою 15 мм (у два ряди по ширині стрічки). Верхній шків стрічкового транспортера - привідний, нижній - натяжний.

Транспортер розташований за затискним транспортером, стрічка стебел льону при виході із затискного транспортера попадає на нього.

Зверху над стрічкою транспортера проходять дві гвинтоподібні дротові направляючі, які утримують стрічку льону на транспортері під час її обертання.

Обертаючий пристрій із робочого в транспортне положення переводиться за допомогою гідроциліндра.

Привід усіх робочих органів здійснюється за допомогою ланцюгових, пасових передач і редукторів від вала відбору потужності трактора, з яким агрегатується машина.

Приклад практичного використання. Польові випробування макетного зразка льонопідбирача-молотарки ПМЛ-1, в умовах 2004-2005 років на збиранні насіннєвих посівів льону-довгунця в інституті луб'яних культур показали, що макетний зразок задовільно виконує заданий технологічний процес при прийнятних агротехнічних показниках.

Під час випробування у 2004 році макетним зразком було обмолочено льон з площі 60 га, у 2005 році 54 га. Одержане насіння мало вологість 8-10 %, тобто воно не потребувало додаткового сушіння.



3. організаційно-експлуатаційна частина

3.1 Організація праці при виконанні механізованих робіт

Для ефективного функціонування виробничих процесів у рослинництві важливе значення мають загальні принципи їх організації. Найменший вантажообіг матеріалу і машин, безперервність руху оброблюваного матеріалу; максимальне завантаження машин у всіх ланках процесу.

Впровадження індустріальної технології вирощування і збирання трести льону потребує постійного вдосконалення форм організації праці на основі централізації управління трудовими процесами, застосуванні велико-групового методу використання машин, чіткої організації технічного обслуговування агрегатів, поліпшення умов праці. Найбільш поширена форма організації праці у господарстві - це виробнича бригада, за якою закріплюється земля, техніка та інші засоби виробництва. Вона виконує весь комплекс робіт по вирощуванню і збиранню закріплених за нею культур і несе відповідальність за результатами робіт.

3.2 Порядок складання технологічної карти на вирощування і розрахунок по карті.

Технологічна карта - це документ, в якому зафіксовані в строгій послідовності і взаємозв'язку між собою технологічні операції і способи їх виконання, набір машин, пристроїв і обладнання, визначення економічного ефекту від застосування їх.

Технологічна карта на вирощування озимого ріпаку за інтенсивною технологією складається з 24 граф.

Графа 1 „Номер і назва сільськогосподарських робіт” - даємо перелік технологічних операцій по вирощуванню даної культури. Операції записуємо у хронологічній послідовності їх виконання.

Графа 2 „ Обсяг робіт в фізичних одиницях, га, т, км ” - записують обсяг робіт.

Графа 3 „Змінна норма виробітку, га, т, км” - приймаємо з довідника «Типові норми механізованих робіт» чи по даним технічних характеристик.

Графа 4 „Кількість нормозмін” - визначаємо відношення об'єму робіт на змінну норму виробітку за формулою:

(2.1)

Де - обсяг робіт, га, т, км.

- змінна норма виробітку, т, га.

(2.2.)

Графа 14 „Всього витрат пального, кг” - визначаємо, шляхом обсягу робіт гр.2 на витрату пального на одиницю роботи гр.13. за формулою:

(2.6.)

Де - витрата пального на одиницю роботи.

(2.7)

Графа 15 „Всього затрат праці, люд/год.” - визначаємо множенням затрат праці на одиницю роботи, на обсяг робіт за формулою:

(2.8.)

Графа 16 „Затрати коштів, грн.” - проставляємо затрати на виконання даної технологічної операції.

Графа 17 „На амортизацію” - знаходимо за формулою:

(2.9)

Де і - вартість трактора і сільськогосподарської машини, грн..

і - норма амортизаційних відрахувань на них, %.

Графа 18 „На оплату праці, грн” - визначаємо за формулою:

(2.10)

Де Т - тарифна ставка.

Графа 19 „Всього грошових затрат, грн..” - визначаємо за формулою:

(2.11)

„На одиницю роботи” - визначаємо за формулою:

(2.12)

Графа 20 „Примітка” - записуємо примітки і замітки щодо виконання операції.



3.3 Розрахунок потреб в ПММ

Раціональне використання нафтопродуктів в господарстві великою мірою залежить від правильного обґрунтування потреб в них, враховуючи структуру машинно-тракторно, природокліматичні і виробничі умови. Річна потреба в паливо-мастильних матеріалах визначається на основі технологічних карт на вирощування сільськогосподарських культур і норм витрат пального на одиницю роботи.

Розрахунок потреби основного палива виконується для кожної марки трактора окремо виходячи з обсягу робіт у фізичних одиницях і норм витрат палива на одиницю роботи.

Потреби для основного палива для техніки становлять:

ХТЗ-150К-09 - 630 кг;

МТЗ-82 - 440 кг;

ЮМЗ-6А - 410 кг;

Зіл-130 - 343 кг;

6.Енергозбереження

3.4 Особливості збереження енергії в с/г.

Аграрна сфера матеріального виробництва має особливості, які визначаються специфікою енергетичних процесів у землеробстві і тваринництві порівняно з процесами споживання енергії у промисловості, що зумовлює неадекватність темпів зростання енергоспоживання та обсягів виробництва продукції.

Ці особливості мають різне походження і впливі на характер енергофікації сільськогосподарського виробництва, визначають його потребу в енергетичних потужностях та енергоресурсах.



3.5 Економіко-організаційні принципи ефективного енергоспоживання

Перша особливість сільського господарства пов'язана із використанням землі як непересічного чинника виробництва продовольства: «Праця -- батько і найактивніший принцип багатства, земля -- його мати» (У. Петті). Земля як засіб виробництва при правильному використанні не зношується (як, наприклад, машина), а може підвищувати свою віддачу. Підвищення економічної родючості ґрунтів значною мірою відбувається у процесі енергетичного впливу шляхом застосування досконаліших способів обробітку, хімізації і меліорації за умови, що процес внесення енергії не порушує екологічної рівноваги. Оскільки земля поряд з іншими елементами навколишнього середовища у процесі господарської діяльності людини піддається негативному впливу (ерозії тощо), то з цього випливає необхідність ґрунтозахисного характеру використання технічних засобів, спрямованого на збереження родючості ґрунту. А це зумовлює використання додаткових обсягів енергії для усунення ущільнення ґрунту, виконання протиерозійних заходів тощо. Неоднакова якість земельних угідь обумовлює різну урожайність та рівень питомих витрат енергії, змушує на гірших землях застосовувати додаткові обсяги енергії для збільшення виробництва продукції.

Властивості ґрунту (структура, вологість, які визначають різні умови руху, особливо під час бездоріжжя) викликаюсь необхідність витрачати значну кількість енергії на вантажообіг, який залежить від маси машини та протяжності шляху. Трактори тільки на переміщення витрачають 30% і більше потужності. На мало енергоємних роботах понад 75% усіх енерговитрат припадає на переміщення машин і матеріалів.

Мобільність сільськогосподарської техніки внаслідок впливу рельєфу, взаємодії силової і робочої складових машинних агрегатів обумовлюють високу вібраційну та динамічну завантаженість конструкцій. Підвищена запиленість та забрудненість під час роботи машинних агрегатів у польових умовах викликає інтенсивне абразивне зношування недостатньо захищених елементів, зокрема, паливної апаратури двигунів, інших вузлів, що обумовлює додаткові витрати пального.

Друга специфічна ознака енергоспоживання у сільському господарстві пов'язана з використанням у виробництві живих організмів (сільськогосподарських рослин і тварин), біологічних об'єктів. Залежно від функцій рослини і тварини можуть бути як предметом праці (наприклад, енергетичні засоби використовують енергію, впливаючи на стан сільськогосподарських культур), так і засобом праці (зокрема, продуктивна худоба). Ця особливість сільського господарства вимагає при конструюванні технічних засобів враховувати специфіку вимог біологічного процесу відтворення живих організмів. Сільськогосподарські роботи поєднують у собі біологічні процеси та виробничі операції. На противагу промисловості, де піднесення технічного рівня пов'язано з оновленням машин та устаткування, застосуванням нових технологічних процесів, у сільському господарстві значення технічного рівня здебільшого пов'язують з біологічним відтворювальним процесом рослин та тварин, особливостям яких підпорядковані усі елементи технологій.

Сільськогосподарські екосистеми відрізняються від природних (ліси, луки тощо) тим, що, по-перше, окрім сонячної енергії вони одержують від людини (чи за її участю) додаткову енергію (енергія м'язів людини та тварини, добрив, енергетичних засобів тощо); по-друге, максимізацією виходів окремих видів рослинницької чи тваринницької продукції шляхом використання більшої кількості енергії; по-третє, природний відбір замінюється штучним шляхом селекції рослин і тварин, пристосованих до інтенсивного засвоєння природної і штучної енергії. Специфікою сільського господарства є і те, що у окремих випадках оптимум життєдіяльності сільськогосподарських культур не може бути забезпечений машинами через їх недосконалість, невідповідність технологічних принципів роботи оптимальним умовам розвитку рослин, які можуть не співпадати з оптимальними умовами експлуатації технічних засобів. Часто це обумовлює неефективне витрачання енергоресурсів.

Особливістю сучасного сільськогосподарського виробництва є те, що більшість енергоємних технологічних операцій механізовано, а рівень енергоспоживання в основному стабілізувався. Суттєвого зниження питомих енерговитрат на цих операціях добитися важко, якщо не змінювати технологію. Як правило, основна частина ручної праці застосовується на мало енергоємних - технологічних операціях. Тому механізація цих процесів зумовлює додаткові питомі витрати енергоресурсів.

Третьою специфічною особливістю енергоспоживання у сільському господарстві є залежність виробництва від погодно-кліматичних умов, що визначають хід технологічних процесів. Залежно від погоди навіть протягом дня можуть змінюватися умови праці, склад операцій, витрати енергії тощо. Технологічні лінії у рільництві на відміну від промисловості не можуть бути чітко детермінованими. Вони, як правило, тимчасові, зі змінними обсягами робіт і тривалістю циклів, складом мобільних агрегатів. Зміна погодних умов, яку заздалегідь важко визначити, впливає на здійснення технологічних операцій. Внаслідок неоднакових термінів дозрівання сільськогосподарських культур, різної їх урожайності тощо змінюються тривалість виконання технологічних процесів, їх енергоємність.

Сільському господарству притаманний чинник технологічного ризику, обумовлений погодно-кліматичними умовами, а отже і коливання енергоємності виробництва продукції: несприятливі погодні умови навіть за високого рівня інтенсифікації рослинництва на 70--80% обумовлюють варіабельність урожайності. Коливання рівня урожайності залежно від погодних умов зумовлюють, по-перше, значні втрати продукції в урожайні роки,, по-друге, зниження ефективності сільськогосподарського виробництва через непродуктивне використання енергетичних та інших ресурсів у неврожайні роки. Погодно-кліматичні умови визначають характер сільськогосподарського виробництва і через дію чинника часу. Специфічність дії цього чинника в сільському господарстві полягає в тому, що оптимальні терміни виконання польових робіт у суміжні роки можуть відхилятися на 1--3 тижні, відрізняються через особливості структури ґрунту та рельєфу навіть для одного і того ж поля. Оптимальні терміни виконання сільськогосподарських операцій складно встановити точно, тому фактичні дані здійснення технологічних процесів можуть значно відхилятися від запланованих, що змушує використовувати енергетичні засоби не в оптимальному режимі. В цілому сільськогосподарські виробничі процеси внаслідок нестабільного обсягу робіт у рільництві мають ймовірністний характер.

Четверта особливість енергоспоживання -- це сезонність, яка визначає нерівномірне, «асом «пікове» завантаження енергетичних засобів протягом року. Можна виділити чотири найнапруженіші періоди польових робіт: сівба та садіння сільськогосподарських культур; догляд за просапними культурами; збирання врожаю; зяблева оранка та посів озимих.

Зокрема, близько 40% річного обсягу сільськогосподарських вантажів транспортується під час збирання урожаю. Ефективне використання енергії у сільському господарстві стало можливим лише за умови, коли виробничі процеси почали розщеплюватися та організовуватися відповідно до вимог їх механізації. Заходи по раціональному поєднанню у часі і просторі енергетичних засобів, обслуговуючого персоналу і предметів праці ґрунтуються на принципах організації виробництва (безперервності, ритмічності, пропорційності, паралельності, прямо точності, максимального завантаження в усіх ланках) у межах певних форм організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування, диверсифікації).(8)



4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Загальні положення охорони праці в рослинництві

Охорона праці в господарствах є важливим завданням, тому що необхідно проводити велику роботу з охорони здоров'я і життя. Перед початком руху машинно-тракторного агрегата повинні бути правильно відрегульовані, змащенні всі їх вузли і складальні одиниці. Трактор і сільськогосподарські машини повинні бути обладнані двосторонньою аварійною сигналізацією, вогнегасником, мітлою, лопатою, інструментами, аптечкою першої медичної допомоги.

Головним завданням охорони праці механізаторів є найшвидше усунення несправності машин, несприятливих умов на робочих місцях.(9)

4.2 Розробка інструктажів з охорони праці на на механізованому збиранні льону-довгунця

Згідно з функціональними обов'язками керівник структурного підрозділу зобов'язаний розробляти інструкції з охорони праці на робочі місця. Структура інструкції повинна задовольняти вимоги спеціального положення про розробку.

Приклад інструкції з охорони праці під час роботи при посіву льону.

ІНСТРУКЦІЯ

з охорони праці під час роботи на агрегаті Сase magnum 310+ Сівалка

«Horsch - Агро-Союз» ATD 18.35 для посіву льону.

Загальні положення:

1) до роботи допускаються працівники, які пройшли інструктаж на робочому місці;

2) сівалка «Horsch - Агро-Союз» ATD 18.35 повинна бути технічно справна і відповідати вимогам з охорони праці;

3) на робочих місцях не повинно бути зайвих вузлів і механізмів;

4) робоче місце забезпечується аптечкою першої медичної допомоги;

5) на робоче місце призначатися старший;

6) на робочому місці не повинно бути сторонніх осіб

7) працівник несе персональну відповідальність за порушення інструкції.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

1) працівники повинні одягнути спеціальний одяг і застібнути всі ґудзики;

2) працівник повинен дотримуватися особистої гігієни, тримати в чистоті одяг та інші речі;

3) агрегат повинен відповідати вимогам охорони праці;

4) працівники повинні знаходитися на закріпленому робочому місці, самовільне переміщення на інші робочі місця забороняється.

Вимоги безпеки під час посіву льону-довгунця:

1) користуватися тільки справним інструментом та пристроями;

2) бути обережним при підтягненні кріплень, вузлів і механізмів сівалки;

3) усі регулювальні роботи повинні проводитися справним інструментом;

4) під час руху агрегата забороняється сходити з трактора і виходити на нього;

5) забороняється знаходитися під час повороту біля агрегата, а також регулювати, підтягувати й очищати робочі органи на ходу в транспортному положенні;

6) забороняється проводити ремонт сівалки в піднятому положенні і при працюючому двигуні трактора рухатися назад;

7) під час заправки агрегата забороняється користуватися відкритим вогнем і курити.

Вимоги техніки безпеки по закінченню роботи:

1) зібрати і почистити інструмент, пристрої, прилади, прибрати робоче місце та оформити документацію;

2) працівник повинен повідомити про всі порушення техніки безпеки під час виконання роботи;

3) виконати вимоги особистої гігієни.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях:

1) у випадку отримання травми припинити роботу або зупинити агрегат, повідомити керівника, надати першу медичну допомогу, а за потреби відправити потерпілого в медичний пункт або викликати швидку допомогу;

2) під час виникнення пожежі зателефонувати за номером 01, а потім приступити до гасіння пожежі.(10)

4.3 Санітарно-гігієнічні вимоги до виконання операції по боротьбі з шкідливими виробничими факторами

Характерною особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що більшість робіт виконується в умовах, де діють атмосферні фактори. У робочу зону часто потрапляє значна кількість шкідливих речовин.

Погане освітлення, шум, вібрація, загазованість і неправильна організація робочого місця нерідко є причиною трагічних випадків, оскільки все це впливає на механізаторів, знижує увагу тощо. Робота в поганих умовах може призвести до захворювання.

Щоб забезпечити нормальні умови роботи, потрібно кабіни тракторів та інших самохідних машин герметизувати. Для боротьби із шкідливими виробничими факторами застосовують технічні засоби: нагрівні, опалювальні, освітлювальні, вентиляційні установки, кондиціонери, засоби сигналізації про появу у повітрі шкідливих речовин, технічні засоби боротьби із шумом.



4.4 Протипожежні вимоги під час виконання операції

Значення протипожежного захисту об'єктів агропромислового комплексу вимагає від працівників пожежної охорони широкого використання в боротьбі з вогнем. Джерелами загоряння найчастіше бувають іскри випускних систем двигунів внутрішнього згорання, необережне поводження з вогнем людей, які в цей час перебувають на полі, а також короткого замикання електричних приладів.

Агрегат для посіву льонових культур повинен бути обладнаний одним вогнегасником (ОП-2), який повинен бути в доступному місці. На тракторі і агрегаті повинно бути по два віники, спереду трактора вмонтовується на раму ящик з піском. Усе це повинно знаходитися на видному місці. (11)



5. ОХОРОНА ПРИРОДИ

5.1 Значення природоохоронних засобів у сільськогосподарському виробництві

Охорона природи - це система заходів, направлених на підтримання раціональної взаємодії між діяльністю людини і навколишнім середовищем.

Охорона природи є найважливішою проблемою суспільства. В умовах науково-технічного прогресу, швидкого розвитку промисловості, сільського господарства, містобудівництва, усіх галузей економіки величезного значення набуває поліпшення охорони природи та раціональне використання природних ресурсів.

Головним з основних джерел є господарство і сільськогосподарська техніка, особливо з використанням отрутохімікатів, пасивне відношення до паливно-мастильних матеріалів призводить до знищення природи. Спалюючи велику кількість палива, техніка викидає в повітря величезну кількість шкідливих газів, що спричиняє забруднення атмосфери.

І тому люди повинні виконувати а також дотримуватися ці правила і заходи щодо охорони природи.(12)

5.2 Охорона ґрунтів від ерозії

Ерозія - це руйнування ґрунту та гірських порід потоками води чи вітру, а також технічними засобами. Кожен вид ерозії має свої особливості й умови розвитку. Однак наслідками їх дії, однаково, є знищення родючості ґрунту та руйнування аж до повного знищення.

На процес ґрунтоутворення значною мірою впливає господарська діяльність людини. Цей вплив може бути як безпосередній спосіб обробітку грунту, меліоративні заходи, збирання лісової підстилки тощо, так і побічний, наприклад вирубування лісів на крутосхилах, що веде до ерозії, безсистемне випасання худоби, вогнева система землеробства тощо. Господарська діяльність людини має спрямовуватися на раціональне використання земель, підтримання й збільшення їхньої продуктивності.

При всіх способах землекористування найбільшої шкоди сільському господарству завдає ерозія грунтів. Неправильне землекористування посилює дію еродуючи факторів. Ерозія грунтів відбувається на всіх континентах світу.