Роль фізичної підготовки в системі відбору військовослужбовців для сил спеціальних операцій Збройних сил Індії

заслужений працівник фізичної культури і спорту України,

начальник навчально-наукового інституту фізичної культури

Національного університету оборони України

Дана стаття розкриває систему підготовки військовослужбовців сил спеціальних операцій Збройні сили Індії. Відбір в підрозділи сил спеціальних операцій проводиться з армійських частин, в яких проводяться психологічні та інтелектуальні тести, а також перевірка рівня фізичної підготовленості. Підготовка проходить в різних географічних умовах, у тому числі в пустелі та горах, відпрацьовується тактика ведення боевых дій в місті. Підрозділи сил спеціальних операцій виконують бойові завдання силовими методами в надзвичайно екстремальних умовах із застосуванням спеціальної тактики і засобів завдання у специфічних умовах, що вимагає високого рівня психологічної, ідеологічної, фізичної та бойової підготовки особового складу. Доктрина спільної підготовки Збройних сил Індії демонструє намір керівництва країни впроваджувати в практику перспективні технології навчання особового складу Збройних сил, підвищувати ефективність застосування військ у сучасних військових конфліктах, які характеризуються використанням гібридними формами збройної боротьби.

Ключові слова: військовослужбовці, Збройні сили Індії, офіцери, сили спеціальних операцій, система відбору, фізична підготовка.

Petrachkov Oleksandr

The role of physical training in the selection system of military personnel for the special operations forces of the Indian armed forces

This article describes the training system of special operations forces of the Indian Armed Forces. Selection for the units of special operations forces is carried out from army units, in which psychological and intellectual tests are conducted, as well as a check of physical fitness level. The training takes place in various geographi cal conditions, including in the desert and mountains. Also, urban tactics are practiced. Units of special operations forces perform combat tasks using force methods in extreme conditions with the use of special tactics in specific conditions, which requires a high level of psychological, ideological, physical and combat training of military personnel. The doctrine of joint training of the Armed Forces of India demonstrates the intention of the country's leaders to put into practice contemporary technologies for traini ng the Armed Forces personnel, to increase the effectiveness of troops in modern military warfare, which are characterized by the use of hybrid forms of armed struggle. The doctrine reveals the essence and content of challenges and threats to national security. According to the military and political leadership of the state, it is considered the result of the activities of terrorist organizations and the foreign policy courses of China and Pakistan, which are aimed at reducing the role of India in South Asia. The existence of interstate disagreements with the countries of South Asia on territorial issues, the implementation by the leadership of neighboring states of military programs aimed primarily at increasing nuclear potential, is considered by Delhi as the main source of military conflict in the region, in which the armed forces may be involved.

Key words: servicemen, Armed Forces of India, commissioned officers, special operations forces, selection system, physical fitness.

Вступ

Постановка проблеми та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Індія протягом усієї історії свого існування завжди приділяє підвищену увагу питанням реформуванню своїх збройних сил (далі - ЗС). Такий підхід зумовлений наявністю гострих міждержавних протиріч із сусідніми країнами, насамперед з Пакистаном та Китаєм. Сьогодення військове та політичне керівництво Індії розглядає свої ЗС як один з найважливіших гарантів національної безпеки та територіальної цілісності держави, а також ефективного інструменту своєї регіональної політики.

“Доктрина спільної підготовки ЗС Індії” демонструє намір керівництва країни впроваджувати в практику перспективні технології навчання особового складу ЗС, підвищувати ефективність застосування військ у сучасних військових конфліктах, які характеризуються використанням гібридними формами збройної боротьби. “Доктрина” розкриває сутність та зміст викликів та загроз національній безпеці, і за оцінками військового та політичного керівництва держави вважається результатом діяльності терористичних організацій та зовнішньополітичних курсів Китаю та Пакистану, які спрямовані на зниження ролі Індії у Південній Азії. Наявність міждержавних розбіжностей із країнами Південній Азії з територіальних питань, реалізація керівництва окремих держав військових програм, націлених підвищення в першу чергу ядерного потенціалу, розглядається Делі як основного джерела виникнення військового конфлікту у регіоні, у якому можуть бути задіяні ЗС.

Підготовка офіцерських кадрів для всіх видів ЗС Індії включає три основні етапи навчання: загальноосвітня та початкова військова підготовка; військова підготовка в училищах та коледжах відповідних видів ЗС; вдосконалення військових знань та перепідготовка на офіцерських курсах різної тривалості, у тому числі навчання за кордоном. Військовослужбовці сил спеціальних операцій (далі - ССО) готуються за спеціальною розробленою програмою воєнної підготовки.

Аналіз літературних джерел. Аналіз підготовки військових фахівців ЗС провідних країн світу висвітлювали у своїх працях Є. Анохін, С. Глазунов, С. Жембровський, В. Кирпенко, М. Корчагін, Є. Куришко, О. Лойко, А. Одеров, С. Романчук, Ю. Фіногенов [1-4, 10-12].

Мета дослідження визначити роль фізичної підготовки в системі відбору військовослужбовців для сил спеціальних операцій ЗС Індії.

Методи дослідження: аналіз, узагальнення та систематизація даних наукової літератури та нормативних актів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Підрозділи ССО, як правило, виконують бойові завдання силовими методами в надзвичайно екстремальних умовах із застосуванням спеціальної тактики і засобів завдання у специфічних умовах, що вимагає високого рівня психологічної [13, 19], ідеологічної, фізичної [14-17] та бойової підготовки особового складу. ССО ЗС Індії представлені підрозділами спеціального призначення сухопутних військ (далі - СВ), військово-повітряних сил (далі - ВПС) та військово-морських сил (далі - ВМС) країни.

Основні завдання яких у мирний час є: проведення спеціальних операцій за межами національної території; боротьба з терористичними та екстремістськими угрупованнями; збирання розвідувальних відомостей; визволення заручників; забезпечення охорони та оборони критично важливих об'єктів інфраструктури; проведення психологічних операцій.

Основні завдання у воєнний час є: збір розвідувальних відомостей у сфері угруповань військ (сил) на театрах військових дій; виведення з ладу (знищення) важливих військових та промислових об'єктів у тилу противника; організація засідок та диверсій; дії у тилу противника з метою порушити системи державного та військового управління, комунікацій та тилового забезпечення; наведення авіації на об'єкти супротивника, коригування повітряних ударів та вогню артилерії; проведення психологічних операцій на користь деморалізації противника; добування зразків озброєння та військової техніки; проведення пошуково-рятувальних операцій; евакуація військовослужбовців, які зазнали лиха або потрапили в полон під час виконання бойового завдання біля противника.

Основною формою застосування ССО є спеціальна операція, які плануються та проводяться для виконання окремих акцій із захисту державних інтересів, спеціальних заходів на користь забезпечення успіху військових дій, а також для підтримки безпеки об'єктів та громадян.

Система відбору в підрозділи ССО проводиться з армійських частин на базі навчального центру 50 -й окремої парашутно-десантної бригади СВ (м. Агра, штат Уттар Прадеш).

Кандидати протягом місяця проходять відбір у спеціальних центрах, який включає психологічні, інтелектуальні тести та оцінку рівня фізичної підготовленості. Щодня необхідно пробігти крос 5 км, а раз на тиждень організовуються марш-броски 20 км по пересіченій місцевості у повному споряджені. Тренування проходяться в різних географічних умовах, у тому числі в пустелі та горах, також відпрацьовується тактика ведення боевых дій в місті [5, 6]. По завершенню курсів проводяться навчання, в яких перевіряється індивідуальна підготовка кандидата.

Через три місяці починається основний етап навчання з курсу парашутно -десантної підготовки, в якому кандидати здійснюють п'ять стрибків вдень і один вночі. Потім проводиться спеціальний десантний курс, під час якого вони навчаються спеціальним способам десантування, а саме: затяжний стрибок та стрибок з розкриттям на великій висоті і плануванням в точку приземлення; одиночні, парні та групові стрибки; вдень та вночі в різних географічних умовах місцевості (пустеля, вода, ліс, гори). Кандидати проходять водолазну підготовку.

Для злагодження спільних дій відпрацьовується десантування в кілька етапів, в якому одна група повинна перейти через джунглі та організувати майданчик для прийому іншої групи. Друга група приземлившись в обмеженому простірі, здійснює багаточасовий марш і організовує висадку наступного контингенту. Такі тренування дозволяють налагодити взаємодію між військовослужбовцями, підвищити фізичні показники та вміння орієнтуватися в складних умовах.

Для отримання навичок альпінізму кандидати близько місяця на висоті 5000 м щорічно проходять спеціальну підготовку ведення бойових дій в гірських умовах [7, 18] при низьких температурах у школі (район Таванг, штат Аруначал Прадеш).

Для здобуття навичок та вмінь облаштування табору, подолання водних перешкод, техніки стрільби з різних видів зброї, проведенню рейдових та антиповстанських операцій та бойових дій у джунглях [8, 9] проводяться навчання на базі школи підготовки особового складу (н. п. Вайрангте, штат Мізорам).

Основними завданнями спеціального призначення ВПС спеціального призначення “Гаруда”, який представлений 15 окремими ротами (ланками) загальною чисельністю 1,9 тис. осіб є: захист державних та військових об'єктів; припинення спроб проникнення диверсійних й терористичних груп на авіабази та захоплення аеродромів і злітно -посадкових смуг; запобігання спробам проведення терактів і угонів літаків та визволення заручників; проведення диверсій у тилу противни ка та ведення пошуково-рятувальних й інших спецоперацій.

Комплектування особовим складом проводиться на контрактній основі шляхом підбору кандидатів до 25 років з подальшим навчанням за програмою підготовки командос. Основний курс навчання бійців спецназу ВПС займає 52 тижні. На першому етапі, який триває три місяці, основний акцент робиться на підвищення рівня фізичної підготовленості. На даному етапі організовано стрілецьку та гірську підготовку, проводяться заняття з освоєнням мінно -вибухової справи.

Тренувальний центр розташований на авіабазі Чандінагар (штат Уттар Прадеш). Крім того, бійці навчаються у школі підготовки особового складу до ведення антиповстанських операцій (н. п. Вайрангте, штат Мізорам), авіабазі Хіндон (Уттар Прадеш), Гургаон (Хар'яна). Частина особового складу проходить гірську підготовки в центрі (Джамму та Кашмір) та водолазну підготовку у центрі бойових плавців (м. Кочин, штат Керала). Завершальний етап підготовки відбувається в авіаційній парашутній школі (м. Агра, Уттар Прадеш). Після закінчення навчання військовослужбовці проводять стажування у діючих підрозділах і за результатами засвоєння програми кандидати, які показали найкращі результати, можуть бути направлені на стажування до США, Великобританії та Німеччини.

Підрозділи спеціального призначення ВМС у своєму сучасному вигляді сформувалися у 1991 році під найменуванням “MARCOS”, що скорочення від Marine Commando Force - “Морські диверсійні сили”.

Загальна чисельність сил складає близько 1,6 тис. осіб та включає три загони з трьох різних військово-морських командувань - Західному (м. Мумбаї), Східному (м. Візакхапатнам) та Південному (м. Кочин). У складі кожного загону є антитерористичне підрозділ - відділення швидкого реагування (Quick Reaction Section - QRS), який займається здійсненням операцій із пошуку та порятунку на морі.

Курс навчання бійців “MARCOS” розрахований на два роки, який проводиться у Центрі підготовки сил спеціального призначення ВМС Індії “Абхіманью” (м. Мумбаї, штат Махараштра). Перший етап тривалістю один місяць включає різні тести з фізичної підготовки, і відсів кандидатів у цей період становить 50%. Наступний етап (дев'ять місяців) включає: навчання використання різних видів зброї, освоєння методів проведення спеціальних операцій, способів отримання розвідувальної інформації про противника, а також проведення розвідки в різних умовах (морське узбережжя, береги річок, прибережні лагуни, джунглі).

Особовий склад, яких відбирають у групи швидкого реагування, проходить додаткову підготовку з антитерору, їх вчать звільняти заручників, здійснювати захоплення морських суден та наземних об'єктів, відпрацювується тактика проведення диверсій. Навчання бійців відбувається за програмою повітряно -десантної підготовки, яка передбачає десантування з літальних апаратів на надмалих висотах із обов'язковим розкриттям парашута (м. Агра), а також у водолазному спорядженні (м. Кочин).

Враховуючи необхідність ведення боротьби з піратством та розширення спектра спеціальних завдань, командування ЗС Індії розглядає можливість збільшення чисельності морського спецназу. Нові підрозділи передбачається розмістити на Андаманських та Нікобарських островах, військово-морських базах Карвар і Ченнаї, забезпечивши їх надмалими підводними човнами та транспортними вертольотами.

Висновки

відбір військовослужбовець спеціальні операції

Командування ЗС Республіки Індії має підготовленими силами спеціальних операцій, здатними вирішувати покладені ними розвідувальні і спеціальні завдання. Одночасно вживаються заходи щодо вдосконалення структури ССО, що дозволить підвищити бойовий потенціал національних збройних сил.

Загалом підрозділи спеціального призначення ЗС Індії фізично підготовлені, добре організовані та оснащені, мають великий досвід залучення у бойових операціях та беруть безпосередню участь у проведенні антитерористичних та антиповстанських операцій на північному сході країни та у штаті Джамму та Кашмір, а також у складі індійського контингенту миротворчих сил під егідою ООН. Командування ЗС має намір одночасно з нарощуванням чисельності підрозділів спецназу продовжити покращувати якість їх фізичної, психологічної та бойової підготовки.

Перспективи подальших досліджень полягає у вивченні нових підходів щодо вдосконалення системи підготовки ЗС провідних країн світу з урахуванням сучасного досвіду ведення збройних конфліктів.

Література