Військова освіта і наука: виклики воєнного часу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військова освіта і наука: виклики воєнного часу

Кільдеров Дмитро Едуардович, доктор педагогічних наук, професор,

декан факультету технологій та дизайну Український державний

університет імені Михайла Драгоманова

Шморгун Леонід Григорович, доктор економічних наук,

професор кафедри арт-менеджменту та івент-технологій

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Приходько Юрій Іванович, кандидат педагогічних наук, доцент Науково-дослідний центр гуманітарних проблем Збройних Сил України

Сіренко Сергій Іванович, магістр Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв



Мета статті. Метою статті є обґрунтування актуальних проблем трансформації системи військової освіти та основних напрямів їх вирішення в умовах воєнного стану.

Методологія дослідження. Для реалізації визначеної мети використана система загальнонаукових методів дослідження, а саме: аналіз, індукція. дедукція, синтез, порівняння -- для визначення та актуалізації проблеми трансформації стану та якості системи військової освіти, підготовки військових фахівців у військових навчальних закладах як важливих складових сектору безпеки і оборони держави; системного підходу -- для обґрунтування основних напрямів їх вирішення в умовах воєнного стану та викликів сьогодення.

Наукова новизна та практичне значення результатів дослідження. Вперше визначено та обґрунтовано систему дидактичних підходів, спрямованих на реалізацію трансформаційних процесів в системі підготовки військових фахівців в Україні в умовах агресії РФ проти України. Запропоновані дидактичні підходи мають сприяти зближенню військових освітніх систем країн-членів НАТО, підвищенню ефективності діяльності системи військової освіти України, покращенню якості підготовки військових фахівців, їх готовності до ведення бойових дій.

Висновки. Трансформація військової освіти, як системи, має відбуватися на засадах теорії та методології трансформації систем, спрямовуватись на реалізацію вимог основоположних нормативно-правових документів з безпекової та оборонної політики держави, освіти, науки в умовах війни РФ проти України, враховувати: світові сучасні особливості та тенденції розвитку цивільної та військової освіти, науки; національний і кращий світовий досвід з підготовки офіцерських кадрів, що в цілому має сприяти зростанню якості військово-професійного, психологічного, духовного потенціалу офіцерських кадрів, подальшому динамічному розвитку військової освіти, науки, підвищенню їх престижності в суспільстві, вагомому внеску в боєздатність і боєготовність Збройних Сил України в умовах сучасних викликів.

Ключові слова: система військової освіти; підготовка військових фахівців; трансформація; кадрова політика; зміст освіти; технологія; якість освіти; моніторинг.



Military education and science: challenges of wartime

The purpose of this article. The purpose of the article is to substantiate the current problems of the transformation of the military education system and the main directions of their solution in the conditions of martial law.

Methodology of the research. To realize the defined goal, a system of general scientific research methods was used, namely: analysis, induction. deduction, synthesis, comparison to determine and actualize the problem of transformation of the state and quality of the military education system, training of military specialists in military educational institutions as important components of the security and defense sector of the state; system approach -- to substantiate the main directions of their solution in the conditions of the state of war and the challenges of today.

Scientific novelty and practical significance of research results. For the first time, a system of didactic approaches aimed at the implementation of transformational processes in the system of training military specialists in Ukraine in the conditions of the aggression of the Russian Federation against Ukraine was defined and substantiated. The proposed didactic approaches should contribute to the convergence of the military education systems of NATO member countries, increase the effectiveness of the military education system of Ukraine, improve the quality of training of military specialists, and their readiness to conduct combat operations.

The conclusions. The transformation of military education, as a system, should take place on the basis of the theory and methodology of the transformation system. The transformation of military education, as a system, should take place on the basis of the theory and methodology of system transformation, be aimed at the implementation of the requirements of the fundamental regulatory and legal documents on the security and defense policy of the state, education, and science in the conditions of the war of the Russian Federation against Ukraine, take into account: modern global features and trends development of civilian and military education, science; national and best world experience in the training of officer personnel, which in general should contribute to the growth of the quality of the military-professional, psychological, and spiritual potential of officer personnel, the further dynamic development of military education, science, increasing their prestige in society, a significant contribution to the combat capability and combat readiness of the Armed Forces of Ukraine in the conditions of modern challenges.

Keywords: military education system; training of military specialists; transformation; personnel policy; content of education; technology; quality of education; monitoring.



Военное образование и наука: вызовы современности

Цель статьи. Целью статьи является обоснование актуальных проблем трансформации системы военного образования и основных направлений их решения в условиях военного положения.

Методология исследования. Для реализации определенных целей использована система общенаучных методов исследования, а именно: анализ, индукция. дедукция, синтез, сравнение -- для определения и актуализации проблемы трансформации состояния и качества системы военного образования, подготовки военных специалистов в военных учебных заведениях как важных составляющих сектора безопасности и обороны государства; системного подхода -- для обоснования основных направлений их решения в условиях военного положения и вызовов, которые стоят перед системой военного образования.

Научная новизна и практическое значение результатов исследования.

Впервые определена и обоснована система дидактических подходов, направленных на реализацию трансформационных процессов в системе подготовки военных специалистов в Украине в условиях агрессии РФ против Украины. Предлагаемые дидактические подходы должны способствовать сближению военных образовательных систем стран-членов НАТО, повышению эффективности деятельности системы военного образования Украины, улучшению качества подготовки военных специалистов, их готовности к ведению боевых действий.

Выводы. Трансформация военного образования, как системы, должна происходить на основе теории и методологии трансформации систем, направляться на реализацию требований основополагающих нормативноправовых документов по безопасности и оборонной политике государства, образования, науки в условиях войны РФ против Украины, учитывать: мировые современные особенности и тенденции развития гражданского и военного образования, науки; национальный и лучший мировой опыт подготовки офицерских кадров, что в целом должно способствовать росту качества военно-профессионального, психологического, духовного потенциала офицерских кадров, дальнейшему динамичному развитию военного образования, науки, повышению их престижности в обществе, весомому вкладу в боеспособность и боеготовность Вооруженных Сил Украины в условиях современных вызовов.

Ключевые слова: система военного образования; подготовка военных специалистов; трансформация; кадровая политика; содержание образования; технология; качество образования; мониторинг.



Вступ

Постановка проблеми. Стратегія воєнної безпеки України передбачає досягнення ряду цілей щодо реалізації державної політики у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, серед яких визначено таку: професійний особовий склад Збройних Сил України та інших складових сил оборони, який перебуває в центрі уваги держави, підтримується вдосконаленими системами кадрового менеджменту, підготовки до військової служби та військово-патріотичного виховання молоді, може бути в короткі строки посилений підготовленим і вмотивованим військовим резервом [6]. Мета надзвичайно важлива, комплексна і, як ніколи, -- актуальна для нашої держави в умовах воєнного стану та агресії РФ проти України. Її реалізація в повній мірі стосується системи військової освіти і науки як інституції із забезпечення потужного, інноваційного розвитку сектору безпеки і оборони України, продукування та поширення фундаментальних і прикладних знань, формування інтелектуального та духовного потенціалу військової сфери через підготовку висококваліфікованих фахівців усіх освітніх ступенів і рівнів, здатних адекватно реагувати на зміни в поглядах щодо ведення бойових дій, готових з високою ефективністю виконувати поставлені бойові завдання у збройній боротьбі проти будь-якого агресора, в першу чергу, в інтересах народу України, національної безпеки, оборони та територіальної цілісності держави.

В контексті викладеного зміни в системі військової освіти України на теперішній час мають бути спрямованими на врахування національного та кращого світового досвіду з підготовки військових фахівців, що, в першу чергу, країн-членів НАТО, має призвести до підвищення ефективності її діяльності, покращення якості підготовки офіцерських кадрів для Збройних Сил України (далі -- ЗС) України.

Аналіз досліджень і публікацій. Дидактичні основи та проблеми підготовки офіцерських кадрів в системі військової освіти України висвітлено в наукових працях О. Діденка, Д. Кільдерова, І. Козубцова, М. Нещадима, Ю. Приходька, В. Рахманова, В. Стасюка, В. Телелима, О. Торічного, Ю. Черниха, В. Шемчука, В. Ягупова та ін. (концептуальні основи розвитку військової освіти; військова освіта як система та її трансформація; історичні аспекти становлення системи військової освіти, компаративна педагогіка; психологопедагогічні основи підготовки військових фахівців; морально-психологічне забезпечення освітнього процесу; формування змісту навчання; інформатизація військової освіти, застосування інформаційно-комунікаційних технологій; якість освіти та освітньої діяльності; розвиток матеріальнотехнічної бази; підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації; інноваційна діяльність; контрольно-діагностичні процедури в освітньому процесі; моніторинг військової освіти як системи тощо).

Метою статті є обґрунтування актуальних проблем трансформації системи військової освіти в умовах; воєнного стану та основних напрямів їх вирішення.



Виклад основного матеріалу

Актуальність дослідження трансформаційних процесів в системі військової освіти і науки, підготовки військових фахівців у військових навчальних закладах (далі -- ВНЗ) на теперішній час зумовлена такими чинниками:

прийняттям протягом останніх років низки нормативно-правових актів з безпекової, оборонної [3; 4; 5; 6], національної освітньої [8; 10] політики держави, військової освіти [2; 11]; подальшого розвитку ЗС України [7];

необхідністю внесення певних змін у діючу нормативно-правову базу (законодавчу та відомчу) щодо військової освіти і науки в умовах воєнного стану;

міжнародними та внутрішніми воєнно-політичними, економічними, гуманітарними факторами, війною РФ проти України, подальшим розвитком сектору безпеки та оборони, ЗС України;

необхідністю вжиття дієвих заходів з підвищення рівня організаційно-мобілізаційних заходів щодо змісту, термінів підготовки військових фахівців у ВНЗ;

реалізацією курсу на поглиблення партнерства з НАТО в питаннях підготовки офіцерських кадрів, проведення миротворчих, антитерористичних операцій, тренінгів, навчань, ведення збройної боротьби;

зростанням значення формування та розвитку воєнних, інженерних, психолого-педагогічних наукових шкіл, підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, професійної та мовної підготовки педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищенням рівня їх кваліфікації у комплексі із заходами ротації;

потребою оптимізації структурних складових системи військової освіти та науки, замовлень на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт (внутрішні та зовнішні виконавці) за критерієм оцінки ефективності -- «витрати -- продуктивний результат», їх фінансування та матеріально-технічного забезпечення, посилення контрольних функцій.

Процес і результат реагування на зазначені чинники має враховувати: 1) світові сучасні особливості розвитку цивільних і військових освітніх систем, в першу чергу, в умовах війни та введення воєнного стану; 2) суперечності, притаманні функціонуванню системи військової освіти; 3) загрози розвитку системі військової освіти; 4) національний і кращий світовий досвід з підготовки офіцерських кадрів, в першу чергу, -- досвід військових навчальних закладів провідних країн-членів НАТО та передбачати: 1) значні інноваційні перетворення в системі військової освіти, науки, організації підготовки військових фахівців усіх ступенів освіти відповідно до офіційно прийнятих поглядів на цілі, завдання, структуру, зміст, технології і розвиток освіти у руслі єдиної державної політики, вимог нормативно-правових документів з реформування та розвитку сектору безпеки та оборони держави; 2) адекватне кадрове, інформаційне, кібербезпекове, фінансове, воєнно-технічне та матеріальне забезпечення.

Подальше вдосконалення національної системи військової освіти, науки має відбуватися з урахуванням позитивного досвіду функціонування військових освітніх і наукових систем провідних країн-членів НАТО, які мають надзвичайно розгалужені, диверсифіковані та чисельні мережі військових закладів, навчальних, наукових центрів з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців усіх ступенів освіти, рівнів військового управління.

З урахуванням вищевикладеного розглядаються актуальні проблеми трансформації стану, якості військової освіти і науки як важливих складових сектору безпеки та оборони держави, основні напрями їх вирішення.

1. Кадрова політика та кадрова діяльність у сфері військової освіти і науки. Кадрова політика -- система поглядів на підготовку персоналу, в основу якої покладаються цілі, закономірності, загальні принципи, єдині напрями. Кадрова діяльність -- процес і результат реалізації кадрової політики на основі відповідної технології (прикладні принципи, організаційні форми, методи, діагностичні процедури тощо). Кадрова політика та кадрова діяльність, залежно від ієрархічних рівнів, здійснюється одними або різними суб'єктами управління, кожному з яких притаманні свої компетентності, особливості, суперечності. Спрямованість дій і взаємодії зазначених суб'єктів управління у поєднанні із суперечностями, характерними для кожного з них, по-перше, реалізують кадровий процес; подруге, не дають однозначної відповіді щодо його якості; по-третє, знеособлюють ступінь відповідальності чи успішності суб'єктів управління та підпорядкованих структур. Продуктом кадрової політики та кадрової діяльності, здійснюваних на наукових, ціннісних засадах, має бути ефективне функціонування відповідних органів і структурних підрозділів системи військової освіти. Чи досягнуто в зазначеній царині на теперішній час суттєвих досягнень? Питання скоріше проблемне.

Основні напрями та шляхи трансформації кадрової політики та кадрової діяльності у сфері військової освіти і науки:

подолання замкненого циклу корпоративного функціонування системи військової освіти і науки шляхом посилення цивільного контролю за її діяльністю, забезпеченням фінансовими та матеріально-технічними ресурсами;

запровадження дієвої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу кадрових органів;

активізація змін в освітній, науковій кадровій політиці та кадровій діяльності на всіх ієрархічних рівнях управління та функціонування військової освіти;

підвищення дієвості системи конкурсного відбору, підготовки, підвищення кваліфікації керівних кадрів, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників; функціонування зазначеної системи має відповідати таким якостям кандидатів і вимогам: досконалість знань предмету, проблем і перспектив розвитку за сферою діяльності; управлінські, комунікативні навички, когнітивна гнучкість, методична майстерність; наполегливість в реалізації поставленої мети; системність, критичність, креативність мислення; інноваційна компетентність; лідерська, вольова спрямованість; почуття відповідальності;

періодична атестація керівних управлінських, наукових кадрів незалежними зовнішніми експертними комісіями;

призначення на посади фахівців з науковими ступенями у відповідності з напрямами, спеціальностями здобуття ними цих ступенів (у разі невідповідності -- залишати без передбачених процентних надбавок);

посилення контрольних функцій у діяльності органів управління всіх рівнів щодо відповідальності підпорядкованих посадових осіб за належне виконання функціональних обов'язків і за наслідки з прийняття необґрунтованих рішень;

надання закладам вищої освіти всіх форм власності остаточного права присудження наукових ступенів, присвоєння вчених звань з видачею дипломів відповідних закладів; ліквідація державних структур, що регулюють зазначені процеси, чим значною мірою будуть зняті питання щодо корупції, лобізму, так званої мобільності «науковців» та їх утримання за рахунок державних коштів.

2. Відбір кандидатів на навчання у військових навчальних закладах. Комплектування ВНЗ кандидатами на навчання зі стійкою мотивацією, достатнім ступенем психологічної, фізичної і загальноосвітньої підготовленості, спроможних успішно оволодіти професією офіцера за обраними спеціальностями -- актуальна, комплексна проблема з елементами критичності, від вирішення якої значною мірою залежить якість підготовки майбутніх випускників, боєздатність ЗС України. Зазначена проблема містить, на нашу думку, такі складові: 1) мотивація кандидатів, сформована на основі їх особистісних якостей та передбачуваних соціальних гарантій; 2) всебічна підготовленість кандидатів; 3) заходи з організаційного та інформаційного забезпечення відбору кандидатів; 4) діяльність ВНЗ з проведення вступних випробувань і подальшого навчання.

3. Зміна поглядів на підготовку військових фахівців в умовах воєнного стану. Підготовка військових фахівців, яка мала місце в умовах мирного часу, має оперативно трансформуватись у напрямах нагальних потреб ЗС України, які ведуть бойові дії. У першу чергу, це стосується диверсифікації системи підготовки військових фахівців усіх категорій і освітніх ступенів, запровадження прискорених моделей їх підготовки з метою достатнього забезпечення ЗС України кадровим персоналом і ведення ними бойових дій з високою ефективністю, що, на нашу думку, пов'язано з такими чинниками:

1) оптимізацією організаційно-штатних структур і діяльності ВНЗ, навчальних центрів (далі -- НЦ), наукових установ з дослідження сучасних проблем ЗС України, системи військової освіти і науки, воєнного мистецтва тощо;

2) переглядом організаційних, процесуальних засад і термінів підготовки військових фахівців, змісту їх теоретичного та практичного навчання.

Окреслимо узагальнені напрями (підходи, моделі) підготовки військових фахівців усіх категорій і освітніх ступенів: 1) фундаментальний, дослідно-конструкторський з перспективою служби в наукових і конструкторських установах з розроблення озброєння та військової техніки наступних поколінь (офіцери; ВНЗ); 2) експлуатаційний -- з новітніх систем озброєння та військової техніки (офіцери; ВНЗ, НЦ); 3) прискорена підготовка за різними термінами (офіцери; ВНЗ); 4) підготовка, допідготовка офіцерів запасу (ВНЗ, НЦ); 5) підготовка сержантського складу (ВНЗ, коледжі); 6) підготовка рядового та сержантського складу (НЦ); 7) підготовка усіх категорій військових фахівців у військових навчальних закладах і навчальних центрах країн-партнерів.

З окреслених напрямів особливого значення набуває запровадження підготовки військових фахівців з вищою освітою з фундаментальних, військово-технічних знань за спеціальностями (спеціалізаціями) дослідницької, конструкторської діяльності з акцентом на перспективні наукові технології з розроблення нових зразків озброєння та військової техніки. На теперішній час практично всі фахівці у ВНЗ готуються в основному на базі застарілих і модернізованих зразків озброєння та військової техніки, а також на окремих зразках озброєння та військової техніки країн-членів НАТО. Як тимчасовий вихід -- з цим можна погодитись. Щодо перспективи -- це шлях в нікуди, адже збройні сили провідних країн світу засвоюють озброєння та військову техніку 4--5 поколінь на основі нових фізичних принципів із використанням квантових, інформаційних, космічних, гіперзвукових, кібербезпекових, біологічних технологій, а також технологій у сфері штучного інтелекту, створення нових матеріалів, робототехніки та автономних безпілотних апаратів. Мине небагато часу і ЗС України сягнуть такого стану, але до цього треба готуватися заздалегідь. Саме тому проблема підготовки вищезазначених фахівців у ВНЗ видів ЗС України, родів військ, спеціальних військ потребує нагального вирішення, а саме: формування переліку спеціальностей (спеціалізацій); розроблення військових освітніх стандартів, освітньо-професійних програм, програм навчальних дисциплін; розроблення всебічного наукового, інформаційного, технологічного, навчально-методичного забезпечення; створення матеріально-технічної бази.

4. В умовах протистояння збройній агресії РФ зростають вимоги до системи підготовки офіцерів запасу [1; 9], а саме:

застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;

підготовка компетентних, психологічно стійких військових фахівців, здатних керувати підлеглим особовим складом як у мирний, так і у воєнний час;

здобуття офіцерами глибоких теоретичних знань та практичних навичок з експлуатації та застосування новітніх систем озброєння та військової техніки, зокрема, безпілотних літальних апаратів;

вироблення у фахівців готовності до прийняття самостійних рішень на ведення бою за непрогнозованих змін тактичної обстановки, застосування противником різних типів озброєння та готовності нести відповідальність за прийняте рішення;

створення умов для здобуття навченості офіцерами аналізувати бойову обстановку, організовувати виконання бойових завдань, здійснювати всебічне забезпечення особового складу;

вироблення у офіцерського складу творчого підходу, гнучкості, критичного аналізу при оцінці бойової обстановки з урахуванням сучасних поглядів на форми і способи застосування військ (сил);

набуття офіцерами вмінь знаходити й узагальнювати інформацію, обмінюватися інформацією;

постійне вдосконалення матеріально-технічної бази.

5. Реалізація системного підходу до таких важливих завдань в структурі безпеки, оборони держави та її ЗС, як: 1) визначення спеціальностей (особливо -- спеціалізацій), за якими необхідно готувати військових фахівців в умовах надзвичайних ситуацій; 2) формування державного замовлення на їхню підготовку з урахуванням поповнення мобілізаційних ресурсів; 3) визначення мережі ВНЗ, навчальних центрів. Системоутворюючим чинником при цьому є цільова установка -- задоволення потреб ЗС України у висококваліфікованих військових фахівцях усіх ступенів освіти, рівнів військового управління.

Важливою воєнно-економічною характеристикою державного замовлення є його категоризація, тобто замовлення на підготовку офіцерських кадрів зі ступенями вищої освіти «молодший бакалавр», «бакалавр», «магістр» та співвідношення між ними. Знання, вміння, комунікації, автономність і відповідальність зазначених фахівців визначені Національною рамкою кваліфікацій, затвердженою Кабінетом Міністрів України [8]. У відповідності з викладеним підхід замовників до формування державного замовлення на підготовку військових фахівців переважно зі ступенем вищої освіти «магістр» не витримує критики, як з точки зору їх призначення у військах, так і тим більше -- з економічної, особливо в умовах воєнного стану. Наприклад, кількість випускників зі ступенем вищої освіти «магістр» у цивільних закладах провідних країн світу в умовах мирного часу складає 5--7 %. У США три провідні академії за видами збройних сил готують офіцерські кадри виключно зі ступенем вищої освіти «бакалавр». У збройних силах ФРН і Великої Британії на первинні офіцерські посади (тактичний рівень військового управління) готують фахівців взагалі за програмами, що не передбачають отримання вищої освіти.

6. Оптимізація організаційно-штатних структур і діяльності ВНЗ, підпорядкованих їм підрозділів, наукових установ з дослідження проблем розвитку ЗС України, системи військової освіти і науки з метою:

приведення їх у відповідність з функціональними потребами теорії та практики ведення збройної боротьби, ефективного застосування озброєння та військової техніки;

комплектування досвідченим, кваліфікованим персоналом;

орієнтації системи замовлень на виконання оборонних, науково-технічних, науково-методичних досліджень, звітів на незалежну кваліфіковану зовнішню експертизу, на кінцевий продуктивний результат, співвіднесений до витрат, і критичність;

виключення періодичних повторів і маніпуляцій з тематикою виконання науково-дослідних робіт зовнішніми та відомчими науковими установами;

запобігання академічної недоброчесності, лобізму та корупції;

застосування дієвого контролю та відповідальності керівників за оцінку наукової діяльності кожного з науковців.

7. Формування та визначення вимог до фахівців, змісту їх підготовки має розглядатись, виходячи з наступного:

підготовка військових фахівців є загальнодержавною справою -- важливою та відповідальною щодо обороноздатності держави, забезпечення її територіальної цілісності, національних інтересів, національної безпеки;

ВНЗ повинні готувати фахівців, у першу чергу, в інтересах ЗС України, інших силових відомств: зорієнтованість стандартів військової освіти на такі питання: відповідність спеціальностям (спеціалізаціям), кваліфікаціям; військово-професійна спрямованість; компетентний підхід; узгодженість з кваліфікаційними рівнями освіти Національної рамки кваліфікацій;

формування структури та змісту підготовки військових фахівців повинно спрямовуватись на розвиток професійної свідомості, відповідати принципам достатності, системності формування компетенцій, сферам їх діяльності за посадовим призначенням, в тому числі -- в сумісних діях з підрозділами та частинами збройних сил країн-членів НАТО.

8. Перегляд організаційних засад і термінів підготовки військових фахівців, змісту теоретичної та практичної складових освітньо-професійних програм, програм навчальних дисциплін, що зумовлюється такими чинниками:

введенням в державі воєнного стану, зміною поглядів на комплектування ЗС України особовим складом;

інтелектуалізацією, інформатизацією, комп'ютеризацією, роботизацією та автоматизацією воєнної сфери;

зміною поглядів на ведення сучасних бою та операції, на бойове застосування озброєння та військової техніки;

можливостями динамічного моделювання будь-яких процесів, дій, ситуацій на основі здобуття потрібної для цього інформації сучасними засобами спостереження, зв'язку та розвідки;

модульною побудовою сучасного озброєння, військової техніки та особливостями їх функціонування, бойового застосування, експлуатації й обслуговування;

необхідністю уточнення освітньо-професійних програм, програм навчальних дисциплін у відповідності з виникаючими потребами щодо коригування вимог до підготовки фахівців в умовах воєнного стану;

потребою розроблення теоретико-методологічних основ із забезпечення якості освіти як системної і технологічної категорії; створення та розвитку системи мотивуючих чинників в освітній і науковій діяльності для педагогічних, науковопедагогічних працівників, для тих, хто навчається; активізації здійснення в освітньому процесі діагностично-контрольних і моніторингових процедур;

актуальністю переходу від інформаційно-знаннєвої моделі підготовки фахівців до компетентнісної: застосування особистісно орієнтованих технологій навчання, формування та розвиток лідерських якостей; запровадженням інформаційних, інноваційних, кібербезпекових технологій і новітніх засобів навчання, елементів штучного інтелекту, інтегрованих навчальних середовищ; всебічне забезпечення військово-освітнього процесу матеріально-технічними та фінансовими ресурсами;

9. Процесуальна складова підготовки військових фахівців має спрямовуватись на забезпечення якості освіти та освітньої діяльності, а саме:

розроблення теоретико-методологічних основ із забезпечення якості освіти як системної і технологічної категорії;

створення та розвиток системи мотивуючих чинників в освітній і науковій діяльності;

запровадження активних форм, методів і технологій навчання;

створення всебічних умов для тих, хто навчається, з метою успішного засвоєння ними освітньо-професійних програм;

всебічне забезпечення освітнього процесу кваліфікованими керівними кадрами та науково-педагогічними працівниками, матеріально-технічними та фінансовими ресурсами;

здійснення в освітньому процесі діагностично-контрольних і моніторингових процедур.

10. Посилення інноваційної науково-методичної, наукової, науково-технічної діяльності в закладах військової освіти. Інноваційна політика та інноваційна діяльність є дієвими інструментами удосконалення та підвищення ефективності системи підготовки військових фахівців, визначальними чинниками її поступально зростаючого розвитку і, водночас мають сприяти розкриттю інтелектуального, інноваційного потенціалу ВНЗ, створенню інноваційно активної діяльності учасників освітнього процесу щодо ідей, продуктів, змісту освіти, технологій, засобів навчання, форм і методів організації управління в освітній сфері.

До найважливіших напрямів продукування інновацій у сфері військової освіти і науки на сучасному етапі можна віднести такі:

акцентуалізація основних засад військової освіти, науки (місія, мета, закономірності, принципи, основні напрями та шляхи реалізації);

організаційне та інформаційне забезпечення відбору кандидатів на навчання у ВНЗ;

підготовка та підвищення кваліфікації наукових, науково-педагогічних працівників;

оптимізація інтеграційних процесів військової освіти, науки з цивільною освітою;

постійне вдосконалення дидактичних основ підготовки військових фахівців;

оновлення змісту навчання, підвищення якості освітніх стандартів;

військово-професійна спрямованість підготовки фахівців; інтеграція освітнього процесу ВНЗ з наукою, з бойовою та повсякденною діяльністю військ (сил);

підвищення якості освітньої діяльності та підготовки фахівців, особистісна орієнтованість навчання;

запровадження нових педагогічних технологій в освітній процес;

формування ефективної системи мотивації і стимулювання діяльності педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, курсантів, слухачів;

удосконалення нормативно-правової бази військової освіти, що забезпечувала б її ефективне функціонування, реалізацію основних прав та обов'язків суб'єктів освітнього процесу;

формування позитивного морально-психологічного стану у навчальних колективах і підрозділах;

удосконалення системи управління військовою освітою і наукою.

11. Запровадження системи моніторингу стану та якості військової освіти, науки на засадах, що притаманні військовим освітнім системам країн-членів НАТО, як засобу оцінки відповідності управлінської та повсякденної діяльності ВНЗ з підготовки військових фахівців: по-перше, цілям і завданням державної політики у сфері безпеки і оборони, освіти, науки; по-друге, наскільки управлінські рішення сприяють продуктивному розвитку військової освіти, науки та адекватні результатам і рекомендаціям моніторингових досліджень. Доцільним є створення системи моніторингу військової освіти на базі одного з провідних ВНЗ. Основою системи має стати інтегральний центр моніторингу військової освіти, який здійснює свою діяльність у тісній координації з Міністерством освіти і науки України, Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, Міністерством оборони України через Департамент військової освіти та науки, Генеральним штабом ЗС України.



Висновки

військова освіта наука

Трансформація військової освіти, як системи, має відбуватися на засадах теорії та методології трансформації систем [12], спрямовуватись на реалізацію вимог основоположних нормативно-правових документів з безпекової та оборонної політики держави, освіти, науки в умовах війни РФ проти України, враховувати: світові сучасні особливості та тенденції розвитку вищої цивільної та військової освіти, науки; національний і кращий світовий досвід з підготовки офіцерських кадрів.

Розглянуті в доповіді актуальні проблеми трансформації стану та якості системи військової освіти, науки, основні напрями їх вирішення в сучасних умовах потребують досвідченого, компетентного, вольового персоналу за відповідними секторами діяльності, здатного вирішити низку складних, комплексних нормативно-правових, управлінських, структурно-організаційних, психолого-педагогічних, теоретико-методологічних, фінансово-економічних, матеріально-технічних задач, які мають реалізовуватися на принципах цілеспрямованості, системності, динамічності, адаптивності, еволюційності та поліфункціональності. що сприятиме зростанню якості військово-професійного, психологічного, духовного потенціалу офіцерських кадрів, подальшому динамічному розвитку військової освіти, науки, підвищенню їх престижності в суспільстві, вагомому внеску в боєздатність і боєготовність ЗС України в умовах сучасних викликів.



Список використаних джерел

1. Звіт. Оперативне завдання: Розроблення рекомендацій до перспективної моделі військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу. К.: МО України, НУОУ, 2023. -- 107 с.

2. Концепція трансформації системи військової освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 р. № 1410 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1490). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1410-97-%D0%BF#Text

3. Про національну безпеку: Закон України від 21.06.2018 р. № 2469-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2018, № 31. Ст.241 (Із змінами, внесеними згідно із Законами України 2020--2021 рр.).

4. Про основи національного спротиву. Закон України від 16.07.2021 р. № 1702-IX. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2021, № 41. Ст. 339 (Із змінами, внесеними згідно із Законами України 2022--2023 рр.).

5. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua /laws/show/392/2020.

6. Про Стратегію воєнної безпеки України: Указ Президента України від 25 березня 2021 року № 121/2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1212021-37661.

7. Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави, підвищення привабливості військової служби у Збройних Силах України та поступового переходу до засад професійної армії: Указ Президента України № 36/2022 від 1 лютого 2022 року. URL: https://www.president.gov.ua/-documents/362022--41285.

8. Про затвердження Національної рамки кваліфікацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1341 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 509 від 12.06.2019, № 519 від 25.06.2020).

9. Про затвердження порядку проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.02.2012 р. № 48 (Редакція від 27.12.2023 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/48-2012-%D0%BF#Text

10. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021--2031 роки. URL: http://www.reform.org.ua/proj_edu_strategy_2021--2031.pdf.

11. Стратегія менеджменту військової освіти: Затверджена Міністром оборони України 12.12.2023 р. URL: https://www.facebook.com/photo?foid= 672850318365064&set=pcb.672850445031718.

12. Prikhodko Yu. І. Fundamentals of theory and methodology for the study of the transformation of systems of various origins / Journal of Scientific Papers «Social Development and Security». 2022. Vol. 12. No. 1. -- P. 81--94.

Размещено на Allbest.ru