Концепції військового лідерства в Україні та країнах євроатлантичного простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепції військового лідерства в Україні та країнах євроатлантичного простору

Дияк Вадим Валерійович, доктор педагогічних наук,

професор кафедри психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін, Національна академія Державної прикордонної

служби України імені Богдана Хмельницького

Маркова Світлана Василівна, доктор історичних наук, доцент,

професор кафедри соціально-гуманітарної підготовки,

Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут

Волобуєв Владислав Володимирович, доктор філософії зі спеціальності освітні, педагогічні науки, викладач кафедри прикордонної служби, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Анотація

У статті досліджується сучасний стан підходів до військового лідерства. Автори розглядають ключові аспекти та практичні навички лідерів у військових структурах провідних країн євроатлантичного простору, а саме США, Німеччину, Швейцарію, Австрію та Україну. Основний акцент робиться на двох ключових аспектах: формуванні критичного мислення та опануванні теорією трансформаційного лідерства. Практичні навички лідерів охоплюють вплив на підлеглих, адаптивність та надання прикладу для наслідування. Крім того, у статті аналізуються підходи до військового лідерства в різних країнах, вказуючи на специфіку кожної з них. Підкреслюються важливі аспекти, такі як зростання значення критичного мислення та адаптивності, а також необхідність розвитку лідерських навичок на всіх рівнях сучасних сил оборони. Автори також визначають виклики, які стоять перед сучасним військовим керівництвом, і рекомендації щодо подальшого розвитку цієї сфери. Констатовано, що не існує єдиної універсальної концепції військового лідерства. Ефективність лідера залежить від його особистих якостей, контексту та ситуації. Військове лідерство - це постійне навчання та самовдосконалення. Очікується, що роль військового лідерства буде ще більше зростати. Лідерство буде відігравати ключову роль у забезпеченні обороноздатності та безпеки. Констатовано, що настав час визначати процес підготовки офіцера як процес формування майбутнього наших сил безпеки та оборони, а не процес, що має відображати теперішній їх стан.

У висновку підкреслюється, що ефективне військове лідерство залежить від поєднання глибоких знань, практичних навичок та особистих якостей, а також необхідності постійного вдосконалення системи підготовки військових лідерів та співробітництва на міжнародному рівні.

Ключові слова: військове лідерство, концепції військового лідерства, сектор безпеки та оборони, терезіанська модель, культура лідерства.

Dyiak Vadym Valeriiyovych Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Psychology, Pedagogy and Social and Economics Disciplines, Bohdan Khmelnytskyi National Academy of State Border Guard Service of Ukraine, Khmelnytskyi,

Markova Svitlana Vasylivna Doctor of Historical Sciences, Associate Professor, Professor of the Social and Humanitarian Training Department, Khmelnytskyi Cooperative Commercial and Economic Institute, Khmelnitskyi

Volobuiev Vladyslav Volodymyrovych PhD in Educational and Pedagogical Sciences, Lecturer of the Border Service Department, Bohdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine, Khmelnitskyi

CONCEPTS OF MILITARY LEADERSHIP IN UKRAINE AND EURO-ATLANTIC COUNTRIES

Abstract

The article explores the current state of approaches to military leadership. The authors examine key aspects and practical skills of leaders in military structures of leading Euro-Atlantic countries, specifically the USA, Germany, Switzerland, Austria, and Ukraine. The main focus is on two key aspects: fostering critical thinking and mastering the theory of transformational leadership. Practical leadership skills encompass influencing subordinates, adaptability, and setting an example for emulation. Additionally, the article analyzes approaches to military leadership in different countries, highlighting their specificities. Important aspects such as the growing importance of critical thinking and adaptability are emphasized, as well as the necessity of developing leadership skills at all levels of modern defense forces. The authors also identify challenges facing contemporary military leadership and provide recommendations for further development in this field. It is noted that there is no single universal concept of military leadership; the effectiveness of a leader depends on their personal qualities, context, and situation. Military leadership requires continuous learning and self-improvement. It is expected that the role of military leadership will continue to grow, playing a key role in ensuring defense capability and security. It is stated that the time has come to define the process of training future officers as a process of shaping the future of our security and defense forces, rather than reflecting their current state. In conclusion, it is emphasized that effective military leadership depends on a combination of deep knowledge, practical skills, and personal qualities, as well as the need for continuous improvement of the military leadership training system and international cooperation.

Keywords: military leadership, concepts of military leadership, security and defense sector, Theresian model, leadership culture.

Вступ

Постановка проблеми. Трансформаційні процеси пов'язані із початком повномасштабного вторгненням в Україну російської федерації, потребують переосмислення та інтенсифікації усіх процесів, що пов'язані із новою воєнно-політичною реальністю. Це в свою чергу передбачає зміну парадигми управління соціальними процесами, особливо тими, які стосуються кризових ситуацій. Вищевизначене передбачає модернізацію освітніх процесів, що практикуються у площині вихованням лідерів нової якості загалом та військових зокрема. Саме військові лідери нової генерації стають базисом сил оборони під час ведення бойових дій, а також побудови нової післявоєнної України, з якісно новим сектором безпеки. Ми цілком погоджуємось з думкою О. Бойко про те, що «настав час визначати процес підготовки майбутнього офіцера як процес формування майбутнього наших ЗС, а не процес, що має відображати теперішній їх стан. Таким чином, усвідомимо критичну необхідність забезпечення його випереджувального характеру і пріоритетного розвитку для потреб національної безпеки. А ще треба мати глибоку переконаність: вираз «Сучасний стан ЗС - майбутнє військової освіти» потребує найскорішої заміни на іншу місію, яким керуються армії провідних країн світу: «Сучасне військової освіти - це майбутнє наших ЗС!». Вони як ніколи за свою історію розвитку потребують нині компетентних військових лідерів, здатних давати відсіч російській агресії.» [1, С. 267]. Позиція науковця є актуальною не лише для ЗСУ, а й для усіх сил сектору безпеки та оборони України. Саме модернізована система військової освіти, що буде заснована на концепціях військового лідерства провідних армій світу, має стати каталізатором виховання нової генерації офіцерських кадрів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Огляди наукових досліджень свідчать про те, що існує багато різних теоретичних підходів для пояснення складності процесу військового лідерства. Як зазначає К. Лімсила та С. Огунлана протягом останніх 60 років було розроблено 65 різних класифікаційних систем для визначення вимірів лідерства в тому числі військового [17, 164-184]. Особливий інтерес являють собою дослідження військового лідерства в країнах НАТО. Науковці А. Робертс, С. Сінек, К. Грінт аналізують різні аспекти досліджуваного феномену у контексті збройних сил різних країн, через призму впливу лідерів на єдність команди в тому числі під час ведення військових дій. [14; 20; 10]. Грунтовний аналіз по формуванню поведінки військового лідера для сталої безпеки країни здійснила група прибалтійських дослідників С. Бекесайне, І. Медіте-Каваляускіне та С. Хошкова-Маєрова [11]. Особливий інтерес представляють вітчизняні дослідження військового лідерства. У науковому доробку О. Маковського проаналізовано окремі аспекти формування якостей лідера в майбутніх офіцерів, науковець визначив і обґрунтував педагогічні умови підвищення ефективності формування лідерських якостей в умовах ВВНЗ [8]. Д. Коцеруба та О. Романовський, О. Пономарьов та А. Сироснятникова розглядали проблеми лідерства у військовому колективі [7; 9]. Грунтовний аналіз проблем військового лідерства представлений як ціннісна і контекстна основа професійної компетентності офіцерів у наукових дослідженнях О. Бойко [1]. Психологічну складову формування військового лідерства представлено у науковому доробку О. Кокуна, О. Ковальчук та інших [5; 4]. Незважаючи на значну кількість досліджень теоретичних та практичних аспектів військового лідерства, заявлена тема є досить актуальною з причини зміну характеру війни, цінностей та очікувань, розвитку технологій, глобалізації та необхідності постійного вдосконалення та з метою подальшого використання концепцій у військовій освіті.

Метою статті є аналіз сучасних практичних та теоретичних концепцій військового лідерства у провідних країнах НАТО та України.

Виклад основного матеріалу

Проблему військового лідерства стосовно України була досить чітко окреслена експертом із питань безпеки та оборони Українського інституту майбутнього Г. Грантом, сутність її спрямована на критику «радянського стилю» управління за принципом «роби так, як я кажу». Натомість, експерт запропонував нову парадигму де стиль управління сучасних лідерів має ґрунтуватися на рівності, довірі, чітких цілях та делегуванні повноважень («Лідерство в армії - нова парадигма в Україні»). Зважаючи на це слід зазначити, що практичні концепції військового лідерства фокусуються на прикладному аспекті лідерської діяльності, пропонуючи конкретні інструменти та методи розвитку і вдосконалення лідерських навичок. Практичні концепції військового лідерства пропонують емпірично обґрунтовані та практично апробовані методи їх розвитку та вдосконалення. Заслуговує на увагу філософія лідерства сучасних генералів країн НАТО, чотиризірковий генерал Стівен Таунсенд, командувач ЗС США в Африці, виклав її у чотирьох тезах: честь понад усе, будь готовим фізично і морально до несподіваних подій, дисципліна запорука успіху, будь прикладом [2]. Деякі канадські дослідники вважають, що підготовка військових лідерів має ґрунтуватися на двох ключових аспектах. Першим є формування критичного мислення: це досягається завдяки широкій загальній ерудиції, яка включає знання з соціальних наук (соціології, політології, антропології, географії тощо), а також літератури, теорії комунікацій, риторики та філософії, завдяки цьому майбутні лідери зможуть ґрунтовно аналізувати події, розуміти їхні глибинні причини та наслідки. Другим аспектом є опанування теорією трансформаційного лідерства. Остання є класичною для західного світу і робить акцент на мотивації та інспіруванні підлеглих. Трансформаційні лідери вміють чітко формулювати бачення, згуртувати команду навколо нього та вести її до успішного досягнення цілей. Таким чином, поєднання цих двох аспектів дає можливість підготувати компетентних військових лідерів, які зможуть ефективно діяти в складних та мінливих умовах [18].

Важливі практичні аспекти військового лідерства викладені у польовому керівництві № 6-22 «Leader Development» армії США. У цьому документі зазначається, що лідерство полягає у впливі на людей через визначення мети, направлення та мотивацію підлеглих для досягнення місії та поліпшення організації. У військовій сфері США, лідер - це той, хто вміє надихати та впливати на інших для досягнення визначених цілей. Лідер стимулює інших до дій, акцентуючи увагу на аналізі та прийнятті рішень для загального блага організації [13]. Лідерство, як складова бойової ефективності, виконує різноманітні бойові функції (зміну позицій та маневри, розвідку, вогневу підтримку, захист, командування, контроль). У військовому контексті лідер має здатність командувати, якщо на нього покладено відповідальність, а також може виконувати роль неформального лідера у команді. Формальний (начальник) та неформальний лідери у будь-якій команді можуть бути представлені в одній особі. Лідери мотивують людей як всередині, так і поза командним ланцюгом, щоб вони діяли або змінювали своє мислення, коли це необхідно. Незалежно від формальності або неформальності, всі військовослужбовці можуть опинитися в ситуаціях, коли їм потрібно приймати лідерські рішення та впливати на інших. Лідери, які адаптують свої дії в залежності від динаміки ситуації, досягають найкращих можливих результатів. У військовому середовищі ідеальний лідер є прикладом для наслідування завдяки своєму інтелекту, фізичній підготовці, професійній компетентності та моральним якостям [13].

Військовий лідер приділяє особливу увагу ефективному виконанню намірів і цілей вищих керівників та відповідає за інтереси військового формування. Він усвідомлює, що військові підрозділи виконують завдання у сфері оборони, при цьому кожен його член, незалежно від військового чи цивільного статусу, є не лише частиною команди, але й виступає в ролі керівника або підлеглого. Таким чином, виявлення якостей хорошого підлеглого стає необхідною складовою ефективного лідерства [13].

У Німеччині базисом для розуміння військового лідерства є концепція Innere Fuhrung (Громадянська освіта та лідерство). В її основі лежить концепт поєднання демократичних принципів верховенства права з ідеями та практикою військового керівництва. Загалом громадянська освіта та лідерство «гарантує, що солдати Бундесверу є частиною суспільства, і зобов'язує збройні сили підтримувати закон і військовий порядок. Це формує культуру лідерства Бундесверу» [12]. Сама норма, тепер відома як Центральний посібник із громадянської освіти та лідерства, самоуявлення та культури лідерства A-2600/1 [12], йде ще далі та проголошує внутрішнє лідерство загальною нормою поведінки для солдатів Бундесверу: «Громадянська освіта та лідерство є обов'язковою основою для нашої повсякденної діяльності, а також в операціях у національних та багатонаціональних структурах. Усі солдати повинні узгоджувати свою поведінку та дії з принципами громадянської освіти та лідерства. Це важливий елемент культури керівництва Бундесверу» [12]. Ця культура лідерства була перевірена Ріхтером [19] у репрезентативному дослідженні німецьких збройних сил. Він показує, що більшість солдатів задоволені своїм прямим начальником. Однак начальники в збройних силах Німеччини повинні розвивати більшу чутливість до лідерства в деяких сферах, а саме виявляти більш критичну самооцінку, сильніше використовувати свій приклад для наслідування підлеглим, проявляти більшу впевненість та висловлювати більше критики та похвали, тобто здійснювати більш глибокий зворотній зв'язку.

У Швейцарії в 1990-х роках головним чином Рудольф Штайгер (з Військової академії ETH Zurich) надавав поради військовим керівникам щодо того, як вони повинні поводитися в якості лідерів у повсякденних ситуаціях. Науковець описує свою філософську концепцію лідерства, що орієнтована на людей: «в якій люди відіграють ключову роль у мисленні, почуттях - і, сподіваюся, також у діях!» [15]. «Під лідерством, орієнтованим на людей, ми розуміємо те, що дії та поведінка кожного, хто бере участь у виконанні завдання, зосереджені на цілях, які були встановлені або погоджені, при цьому підлеглий як особистість відіграє ключову роль» [15].

Модель австрійських збройних сил (Терезіанська модель лідерства) ґрунтується на уявленні про людину, «яка характеризується особистою відповідальністю, довірою та прагненням щось змінити» [16]. Лідерські дії розуміються як «відповідальні, цілеспрямовані дії, що контролюються рішеннями як на рівні військового керівництва, так і на рівні керованої особи (рішення про співвідповідальність)» [16]. Лідерські компетенції розглядаються як здатність «діяти творчо та самоорганізовано в несподіваних, відкритих лідерських ситуаціях» [16].

Доктрина військового лідерства України визначає його як цілеспрямований вплив на військовослужбовців (різних категорій) в їх повсякденній, службовій, навчальній та бойовій діяльності, а також в нестандартних (критичних) ситуаціях. Воно має спрямовуватись на підтримку довіри та поваги, визначення мети і механізмів її досягнення. Важливим аспектом є забезпечення дисципліни та мотивації для виконання завдань за призначенням. Ефективність командування повинна досягатись шляхом поєднання процесів управління та лідерства командирами (начальниками). Іншими словами: військове лідерство - це не просто про командування, а й про те, щоб надихати та мотивувати людей, а також створювати атмосферу довіри та поваги; ефективне командування неможливе без поєднання управлінських та лідерських навичок [3]. Резюмуючи концептуальні постулати української доктрини, можна виділивши ключові моменти, що включають в себе наступне: вплив (лідерство - це не просто про те, щоб віддавати накази, а й про те, щоб впливати на людей, щоб вони могли досягти поставлених цілей); мотивація (лідерство повинне мотивувати підлеглих на виконання завдань, навіть у складних та небезпечних ситуаціях); довіра та повага (лідерство повинне ґрунтуватися на довірі та повазі між лідером та його послідовниками); управління та лідерство (для ефективного командування командири повинні володіти як управлінськими, так і лідерськими навичками).

Висновки

військове лідерство євроатлантичний

Підсумовуючи слід зазначити, що військове лідерство - це динамічний та багатогранний процес, який постійно еволюціонує. Ефективне лідерство ґрунтується на поєднанні глибоких знань, практичних навичок та особистих якостей. Серед ключових аспектів концепцій лідерства у арміях провідних країн світу слід виділити критичне мислення як ґрунтовний аналіз подій, розуміння їхніх глибинних причин та наслідків. В контексті теорії трансформаційного лідерства на особливу увагу заслуговує чітке формулювання бачення, згуртування команди, мотивація та ведення до успішного досягнення цілей. Кожна з концепцій має конкретні практичні аспекти до яких відноситься вплив на людей, визначення мети, спрямування та мотивація підлеглих. Не менш важливим практичним аспектом концепцій є гнучкість у прийнятті рішень та діях залежно від динаміки ситуації. У практичній площині також слід визначити акцентацію на прикладі для наслідування, що включає в себе високий інтелект, фізичну підготовку, професійну компетентність та моральні якості. Відповідно у кожній з представлених у дослідженні країн домінують певні підходи до формування концепцій, що знайшло своє відображення у практичних порадниках, своєрідних «протоколах». У США акцентовано увагу на аналізі прийняття рішень, мотивації та командній роботі. Військові Німеччина визначають свою концепцію через поєднання демократичних принципів з військовим керівництвом. У Швейцарії фокус практики військового лідерства спрямований на підлеглих як на особистостей. Австрійська терезіанська концепція ґрунтується на відповідальності, довірі, вчасній реакції на зміни, творчому підході та самоорганізації. Українська концепція, що викладена у доктрині розвитку військового лідерства заснована на ідеях цілеспрямованого впливу, підтримці довіри та поваги, мотивації, дисципліни, поєднання управлінських та лідерських навичок. Отже, не існує єдиної універсальної концепції військового лідерства. Ефективність лідера залежить від його особистих якостей, контексту та ситуації. Військове лідерство - це постійне навчання та самовдосконалення. Очікується, що роль військового лідерства буде ще більше зростати. Лідерство буде відігравати ключову роль у забезпеченні обороноздатності та безпеки.

Література

1. Бойко О. В. Теорія і методика формування лідерської компетентності офіцерів Збройних сил України: монографія / О. В. Бойко. Житомир: Вид. О. О. Євенок, 2020. 667 с.

2. Бойко О. Філософія лідерства генерала Стівена Таунсенда [Електронний ресурс] /О. Бойко. - Режим доступу: https://petrimazepa.com/uk/filosofiya_liderstva_generala_ stivena_ taunsenda

3. Доктрина розвитку військового лідерства у Збройних Силах України. URL: https://dovidnykmpz.info/wpcontent/uploads/2020/12/Doktryna_rozvytku_viyskovoho_ liderstva_ v_Zbroynykh_sylakh_Ukrainy_compressed.pdf

4. Ковальчук О. Психологічні особливості військового лідерства у професійній практиці офіцера. Вісник Національного університету оборони України, 64(6). 2022. С. 65-70.

5. Кокун О. Психологічна структура лідерських якостей майбутнього офіцера. Вісник Національного університету оборони України. 2012. № 4(29). С. 170-174.

6. Концепція лідерства за стандартами армій країн НАТО (Conception of leadership in accordance with the armies standards of NATO countries): навч. посіб. / О. Ф. Хміляр та ін. Київ: НУОУ ім. Івана Черняховського, 2018. 252 с.

7. Коцеруба Д. Шляхи та умови удосконалення виховання курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України: дис.... канд. пед. наук. Хмельницький, 2000. 220 с.

8. Маковський О. Формування лідерських якостей майбутніх офіцерів: автореф. дис....канд. пед. наук. Хмельницький, 2002. 18 с.

9. Романовський О., Пномарьов О., Сироснятников А. Проблеми формування особистості лідера. Харків, 2001. 193 с.

10. Andrew Roberts. Leadership in War: From Lincoln to Churchill. New York. 2019. Penguin Press. Р. 256

11. Bekesiene, S.; Meidute-Kavaliauskiene, I.; Hoskova-Mayerova, S. Military Leader Behavior Formation for Sustainable Country Security. Sustainability 2021, 13, 4521. https://doi.org/10.3390/ su13084521

12. BMVg - Bundesministerium der Verteidigung. Zentrale Dienstvorschrift A-2600/1: Innere Fuhrung. Berlin: Selbstverstandnis und Fuhrungskultur der Bundeswehr. 2017.

13. Field Manual № 6-22. Leader Development. Headquaters. Departement of the Army. Washington DC, June 2015

14. Keith Grint. Leadership in the Military: An International Perspective. New York. Palgrave Macmillan. 2004 Р. 256.

15. Kernic, F., Elbe, M., Richter, G. Military Leadership: Concepts and Theoretical Approaches. In: Sookermany, A.M. (eds) Handbook of Military Sciences. Springer, Cham. 2023. https://doi.org/10.1007/978-3 -030-02866-4_61 -1

16. Konigshofer, Josef: Unsere Verantwortung, Leistung fordern, Personlichkeit fordern, Wien 2015.

18. Limsila, K.; Ogunlana, S.O. Performance and leadership outcome correlates of leadership styles and subordinate commitment. Eng. Constr. Archit. Manag. 2008, 15, P. 164-184.

19. Parenteau D. La culture generale comme ecole de commandement: quelle formation pour nos jeunes officiers? / D. Petraeus // Revue militaire canadienne. - 2014. - Vol. 15, No. 1. - Р. 59-63

20. Richter, G. “Gesunde Fuhrung” und ihr Beitrag zur Gesundheit der Streitkrafte. In M. Elbe (Ed.), Die gesundheit des Militars. 2020. (pp. 251-265). Nomos-Verlag: Baden-Baden.

21. Simon Sinek. Leaders Eat Last: Why Some Teams Pull Together and Others Don't. New York. Portfolio. 2014. Р. 368.

References

1. Boyko O. V. (2020) Teoriya i metodyka formuvannya liders'koyi kompetentnosti ofitseriv Zbroynykh syl Ukrayiny [Theory and methods of formation of leadership competence of officers of the Armed Forces of Ukraine]: monograph / O.M. V. Boyko. Zhytomyr: Ed. O. O. Evenok, 2020. 667 s. (in Ukrainian)

2. Boyko O. (2019) Filosofiya liderstva henerala Stivena Taunsenda [Philosophy of leadership of General Steven Townsend] [Electronic resource] / O. Boyko. - Access mode: https://petrimazepa.com/uk/filosofiya_liderstva_generala_stivena_taunsenda (in Ukrainian)

3. Doktryna rozvytku viys'kovoho liderstva u Zbroynykh Sylakh Ukrayiny. (2020) [The doctrine of military leadership development in the Armed Forces of Ukraine]. URL: https://dovidnykmpz. info/wpcontent/uploads/2020/12/Doktryna_rozvytku_viyskovoho_liderstva_ v_Zbroynykh_sylakh_Ukrainy_compressed.pdf (in Ukrainian)

4. Kovalchuk O. (2022) Psykholohichni osoblyvosti viys'kovoho liderstva u profesiyniy praktytsi ofitsera [Psychological features of military leadership in the professional practice of an officer]. Bulletin of the National University of Defense of Ukraine, 64(6). 2022. S. 65-70. (in Ukrainian)

5. Kokun O. (2012) Psykholohichna struktura liders'kykh yakostey maybutn'oho ofitsera [Psychological structure of leadership qualities of a future officer]. Bulletin of the National Defense University of Ukraine. 2012. No. 4(29). S. 170-174. (in Ukrainian)

6. Kontseptsiya liderstva za standartamy armiy krayin NATO [Concept of leadership in accordance with the standards of the armies of NATO countries (Conception of leadership in accordance with the armies standards of NATO countries)] (2018): teaching. manual / O. F. Khmilyar et al. Kyiv: NUOU named after Ivan Chernyakhovsky, 2018. 252 s. (in Ukrainian)

7. Kotseruba D. (2000) Shlyakhy ta umovy udoskonalennya vykhovannya kursantiv Natsional'noyi akademiyi Derzhavnoyi prykordonnoyi sluzhby Ukrayiny [Ways and conditions for improving the education of cadets of the National Academy of the State Border Service of Ukraine]: thesis.... candidate ped. of science Khmelnytskyi, 2000. 220 s. (in Ukrainian)

8. Makovsky O. (2002) Formuvannya liders'kykh yakostey maybutnikh ofitseriv

[Formation of leadership qualities of future officers]: autoref. dis candidate ped. of science Khmelnytskyi, 2002. 18 s. (in Ukrainian)

9. Romanovskyi O., Pnomaryev O., Syrosnyatnikov A. (2001) Problems of forming a leader's personality [Problems of the formation of a leader's personality]. Kharkiv, 2001. 193 s. (in Ukrainian)

10. Andrew Roberts (2019). Leadership in War: From Lincoln to Churchill. New York. Penguin Press. Р. 256

11. Bekesiene, S.; Meidute-Kavaliauskiene, I.; Hoskova-Mayerova, S. (2021) Military Leader Behavior Formation for Sustainable Country Security. Sustainability 2021, 13, 4521. https://doi.org/10.3390/ su13084521

12. BMVg - Bundesministerium der Verteidigung. (2017). Zentrale Dienstvorschrift A-2600/1: Innere Fuhrung. Berlin: Selbstverstandnis und Fuhrungskultur der Bundeswehr.

14. Field Manual № 6-22. Leader Development. Headquaters. Departement of the Army. Washington DC, June 2015.

15. Keith Grint (2004). Leadership in the Military: An International Perspective. New York. Palgrave Macmillan. Р. 256.

16. Kernic, F., Elbe, M., Richter, G. (2023). Military Leadership: Concepts and Theoretical Approaches. In: Sookermany, A.M. (eds) Handbook of Military Sciences. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3 -030-02866-4_61 -1

17. Konigshofer, Josef: Unsere Verantwortung, Leistung fordern, Personlichkeit fordern, Wien 2015.

18. Limsila, K.; Ogunlana, S.O. (2008) Performance and leadership outcome correlates of leadership styles and subordinate commitment. Eng. Constr. Archit. Manag. 2008, 15, P. 164-184.

19. Parenteau D. La culture generale comme ecole de commandement: quelle formation pour nos jeunes officiers? / D. Petraeus // Revue militaire canadienne. - 2014. - Vol. 15, № 1. - Р. 59-63

20. Richter, G. (2020). “Gesunde Fuhrung” und ihr Beitrag zur Gesundheit der Streitkrafte. In M. Elbe (Ed.), Die gesundheit des Militars (pp. 251-265). Nomos-Verlag: Baden-Baden.

21. Simon Sinek (2014). Leaders Eat Last: Why Some Teams Pull Together and Others Don't. New York. Portfolio. Р. 368.

Размещено на Allbest.ru