Очікування щодо образу ефективного лідера у військовослужбовців Національної гвардії України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідна лабораторія

Науково-дослідного центру службово-бойової діяльності

Національної гвардії України

Національна академія Національної гвардії України

Очікування щодо образу ефективного лідера у військовослужбовців Національної гвардії України

Мацегора Яніна Володимирівна - кандидат психологічних

наук, старший науковий співробітник

Колесніченко Олександр Сергійович - доктор психологічних

наук, старший науковий співробітник

Приходько Ігор Іванович - доктор психологічних наук, професор

Лещенко Сергій Васильович - психолог військової частини 3008 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

За результатами дослідження було визначено очікування підлеглих бойових підрозділів та підрозділів забезпечення щодо образу ефективного безпосереднього командира (молодшого офіцера). У дослідженні взяли участь військовослужбовці бойових підрозділів (203 особи) та підрозділів забезпечення (154 особи), особи рядового та сержантського складу, які виконують завдання в зоні бойових дій під керівництвом молодших офіцерів. Відповідно, було сформовано дві групи порівняння.

Обґрунтовано, що образи молодших офіцерів, на думку підлеглих бойових підрозділів, можна поділити на три групи характеристик, які визначають їхню ефективність: пасіонарність, здатність до глибоко етичного професійного спілкування та створення патріотичного простору навколо свого підрозділу. Підлеглі з логістики вважають, що такі групи характеристик, як здатність підтримувати "симбіотичні відносини" з підлеглими, створювати безпечний простір (простір довіри) всередині підрозділу та діяти в ситуації невизначеності, є важливими для ефективності молодшого офіцера. Вимоги до підлеглих бойових підрозділів глибші, від нього очікують, що саме він відкриє смисли, за які можна піти на смерть, сформує етичну атмосферу взаємодії, змінить сенс простору, що сприятиме єдності та безпеці тих, хто в ньому перебуває, тощо. Очікування від лідерів бойових і тилових підрозділів є дещо поляризованими в плані "трансформаційного - трансакційного" лідерства. Така поляризація, ймовірно, є наслідком "смислового навантаження", якому піддається діяльність командирів бойових підрозділів, що реалізують свої функціональні обов'язки в умовах інтенсивної загрози для життя.

Ключові слова: лідер, військовослужбовець, службово-бойова діяльність, ефективність.

Matsehora Ya.V., Kolesnichenko O.S., Prykhodko I.I., Leshchenko S.V.

Expectations of the image of an effective leader among the members of the National guard of Ukraine

The study identified the expectations of subordinates in combat units and support units regarding the image of an effective direct commander (junior officer). The study included military personnel from combat units (203 individuals) and support units (154 individuals), consisting of lower-ranking and sergeant ranks, who carry out tasks in the combat zone under the leadership of junior officers. Accordingly, two comparison groups were formed.

Key words: leader, serviceman, service and combat activity, effectiveness.

Вступ

Постановка проблеми. Широкомасштабні бойові дії гостро ставлять питання про ефективних лідерів, як на полі бою, так і в тих підрозділах, що здійснюють тилове забезпечення бойових частин. Безпосередні командири ставлять цілі перед своїми підлеглими, скеровують їх дії, злагоджують роботу всередині підрозділу та координують дії окремих підрозділів. Крім того, вони турбуються про свій особовий склад, мотивують його, формують впевненість та підтримують стійкість перед дією бойових стрес-факторів (Колесніченко, 2018). Досить часто роль безпосереднього командира - молодшого офіцера (від молодшого лейтенанта до капітана) - виконують вчорашні випускники вищих військових навчальних закладів, які можуть бути молодшими та менш досвідченими, ніж їх підлеглі. Це робить важливим визначення того, які очікування щодо образу безпосереднього командира мають підлеглі, щоб мати змогу цілеспрямовано формувати у випускниках ВВНЗ необхідні якості лідера, здатного ефективно діяти, як на полі бою, так і в підрозділах, які здійснюють забезпечення бойових підрозділів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для побудови дослідження з вивчення очікувань підлеглих щодо ефективного лідерства важливим є визначитися з переліком характеристик, які формують образ лідера. На сьогодні є значна кількість підходів до визначення лідерства. Так, Bangari R.S. (2014) розкривав сутність поняття лідерство, як відносини між членами групи та лідером, які спонукають інших членів до досягнення завдання. Yukl G. (2013) підходить до лідерства як до організаційного процесу, в якому людина прагне досягти цілей організації, впливаючи на членів групи. Johnson (2014) зробив припущення, що лідер є той, хто є інноваційним та прагне вирішувати нові проблеми, а також привносити щось нове в групу.

На думку Raelin (2011: 3), «лідерство... не покладається на властивості окремих осіб, а також не зосереджується на відносинах між лідерами та послідовниками, які історично були відправною точкою для будь-яких дослідження лідерства, навпаки, лідерство - це взаємна колективна дія».

Деякі дослідники концептуалізують лідерство через призму особистісних особливостей або поведінки, тоді як інші розглядають його з точки зору обробки інформації або з точки зору відносин. Luke McCormack & David Mellor (2002) досліджували зв'язок між особистісними особливостями особистості та ефективністю лідерства.

Yukl G. (2006: 8) визначає лідерство, як «процес впливу на інших, щоб вони зрозуміли і дійшли згоди про те, що потрібно зробити і як це зробити, а також процес сприяння індивідуальним та колективним зусиллям для досягнення спільних цілей».

Barrow J.C. (1977), Cyert R. M. (2006), розуміють лідерство - як навички, яка використовується для впливу на підлеглих, щоб вони з ентузіазмом працювали над досягненням цілей, спеціально визначених для загального блага.

Крім того, дослідники військового лідерства, крім проблем пов'язаних з відсутністю єдності у підходах до визначення лідерства, єдності у підходах до можливості формування лідера, набуття в ході підготовки необхідних лідеру якостей, мають звертати увагу ще й на специфіку професійної діяльності військовослужбовців, її зв'язок із небезпечністю, складним моральним підґрунтям, що робить актуальними теми довіри командиру, моральності його дій, ролі лідера у згуртуванні військового колективу та профілактиці ПТСР тощо.

Adair J. (2010) наполягає на тому, що лідери мають надихати своїх солдатів на героїзм і самопожертву, що часто вимагає придушення таких природних почуттів, як страх. Лідери не заохочують своїх солдатів словами «вперед», а скоріше «йди за мною». Щоб вести за собою і подавати приклад вони повинні уникати зарозумілості, випромінювати смиренність, бути правдивими, бути готовими розділити будь-які труднощі з послідовниками, а також мати бачення та відданість досягненню поставленого завдання.

У свою чергу Sweeney P. (2017), зазначив, що військові лідери повинні робити правильні речі, незважаючи на наслідки, - це моральна мужність. Моральна мужність передбачає силу характеру лідера, щоб бути готовим піти на ризик, щоб діяти відповідно до своїх цінностей і переконань і протистояти владі, щоб захистити добробут своїх військовослужбовців або захистити свої рішення. Підлеглі можуть довіряти лідерам, які мають сміливість діяти відповідно до своїх цінностей, тому що вони знають, що прикази, які вони видають, базуються на цінностях.

На думку Odierno R. (2015), успіх будь-якого лідера, незалежно від оточення, заснований на його здатності керувати ризиками. Кожен лідер повинен розуміти ризик, знати, як зменшити ризик, і бути готовим інколи приймати сміливі рішення, щоб використовувати успіх. Однією з ключових характеристик чудових лідерів є здатність приймати рішення в потрібний час - бути рішучим. На війні відсутність рішучості може мати фатальні наслідки. Військові керівники, які неохоче або не приймають рішень, не тільки не виконують поставленої місії, але й втрачають повагу та довіру своїх підлеглих, що зрештою знищить команду, яку вони очолюють. З іншого боку, екстремальні лідери, які йдуть на шалений нерозрахований ризик, піддають місію, команду та її людей невиправданому ризику. Ключем до успішного лідерства є вміння знаходити баланс між двома крайнощами.

Matthews M. D. (2014) звертає увагу на те, що при виконанні бойового завдання командна робота є важливішою за особисте визнання, тому військовий лідер не може віддавати перевагу окремим особам, а повинен сприяти співпраці з усіма членами команди. Те, наскільки добре елементи підрозділу працюють разом, відіграє вирішальну роль в успіху чи невдачі цього підрозділу в досягненні своєї мети. На думку Matthews M. D. (2014) військовий лідер має бути командобудівником і переконатися, що вся його команда діє в унісон для досягнення набагато вищих, ніж індивідуальні, цілей.

В останні десятиріччя набули актуальність дослідження ролі лідера у профілактиці посттравматичних стресових розладів. Зокрема у статті Paul T. Bartone (2006) доводиться, що військові лідери можуть підвищити витривалість і стійкість до стресу у своїх підрозділах. В цьому та інших дослідженнях було аргументовано, що саме від дій безпосереднього командира в значній мірі залежить збереження психічного здоров'я його підлеглих.

Мета статті - провести науковий аналіз очікувань щодо образу ефективного лідера у військовослужбовців Національної гвардії України.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

В дослідженні взяли участь військовослужбовці бойових частин (203 особи) та частин тилового забезпечення (154 особи) рядового та сержантського складу, які виконують завдання у зоні бойових дій, під керівництвом молодших офіцерів. Відповідно до цього було сформовано дві групи порівняння.

Учасників дослідження просили оцінити характеристики лідера, які визначають ефективність молодшого офіцера за 11 бальною шкалою - від 0 (характеристика не важлива для ефективної діяльності лідера) до 10 (характеристика дуже важлива для ефективної діяльності лідера). Вихідний перелік із 56 характеристик було укладено за результатами аналізу існуючих досліджень лідерства, частина з яких представлена в наведеному аналізі літературних джерел. Проте, після попередньої оцінки експертами (серед яких були ті, хто виконують функції молодших офіцерів; є їх командирами і оцінюють ефективність їх діяльності; є їх підлеглими; є викладачами ВВНЗ та здійснюють підготовку молодших офіцерів; є курсантами та освоюють професію військового, свідомо формують у себе якості лідера; мають бойовий досвід чи лише готуються до участі в бойових діях) було скорочено до 30 характеристик.

Для порівняння результатів оцінки характеристик, які визначають ефективність безпосереднього командира, в досліджуваних групах було використано t-критерій Стьюдента. Також для статистичного аналізу було використано процедура ранжування та факторного аналізу (за методом головних компонент).

Як видно із наведених результатів у таблиці 1, військовослужбовці із бойових та тилових підрозділів використовують різний діапазон шкали при оцінці характеристик, які визначають ефективність безпосереднього командира. Хоча, в обох групах використовується верхня частина шкали, що свідчить про високі вимоги до офіцерів, проте військовослужбовці бойових частин більш критично ставляться до здатності запропонованих характеристик описати ефективність військового лідера тактичного рівня.

Таблиця 1

Порівняння характеристик безпосереднього командира, які забезпечують його ефективність, за оцінками підлеглих в бойових та тилових підрозділах середні значення та ранги)

ефективний лідер військовослужбовець

Їх діапазон оцінок від 8,79±1,95 (1 ранг) за таку характеристику, як «Патріот, своїми діями доводить свою любов до Батьківщини та здатність її захищати» до 7,99±2,26 (30 ранг) за «Його власні досягнення, професіоналізм та риси характеру роблять його привабливим зразком для наслідування» задає вектор, який свідчить про те, що неважливо ким був раніше і які досягнення мав раніше їх командир, - важливо, щоб він був патріотом і своїми діями доводив це. У представників тилового забезпечення діапазон оцінок від 9,37±0,98 (1ранг) за «Здатний швидко та адекватно оцінювати будь-яку ситуацію професійної діяльності, її зміни, приймати необхідні рішення для її нормалізації» до 8,83±1,70 (30 ранг) за «Його власні досягнення, професіоналізм та риси характеру роблять його привабливим зразком для наслідування». Як бачимо, в цій групі також найменш важливими є минулі досягнення, а найбільш високо оцінюються здатність нормалізувати ситуацію. Використання різних діапазонів оцінювання в порівнюваних групах робить недоцільним порівняння за окремими характеристиками, а щільність оцінювання (різниця у 1 бал на 11- бальній шкалі між найбільш- та найменш важливим) - робить досить умовним побудови ієрархії характеристик. Тому більш доречно уточнити зміст визначених векторів оцінювання в кожній групі.

Так, у військовослужбовців бойових підрозділів до десятки найбільш важливих для ефективної діяльності молодшого офіцера відносяться наступні характеристики:

1 ранг - «Патріот, своїми діями доводить свою любов до Батьківщини та здатність її захищати» (8,79±1,95);

2 ранг - «Здатен адекватно оцінювати фізичний та психологічний стан своїх підлеглих, організовувати надання їм необхідної допомоги» (8,70±1,91);

3-4 ранги - «Забезпечує інформаційну безпеку свого підрозділу, не допускає витоку інформації про військовослужбовців та їх родини» (8,68±1,93) та «Має гарні навички спілкування, вміє адекватно розв'язувати конфліктні ситуації» (8,68±1,97);

5 ранг - «Адекватно доводить до підлеглих розпорядження керівництва, їх важливість, здатен забезпечити їх виконання» (8,68±2,00);

6 ранг - «Професійний - має гарні сучасні професійні знання, навички, досвід їх реалізації в бойових умовах» (8,66±2,12);

7 ранг - «Чітко формулює свою думку, віддає несуперечливі, узгоджені з іншими керівниками розпорядження» (8,64±1,89);

8 ранг - «Емоційно врівноважений та стресостійкий, контролює свої негативні переживання» (8,59±1,87);

9 ранг - «Здатний брати будь-яку ситуацію у свої руки, приймати актуальні рішення» (8,58±2,17);

10 ранг - «Здатен брати цілковиту відповідальність за дії своїх підлеглих» (8,56±2,02).

До найменш важливих в цій групі належать:

30 ранг - «Його власні досягнення, професіоналізм та риси характеру роблять його привабливим зразком для наслідування» (7,99±2,26);

29 ранг - «Обізнаний, поінформований, легко переймає необхідні знання та професійний досвід» (8,25±2,09);

28 ранг - «Формує впевненість у кращому майбутньому, до якого хочеться йти за ним разом зі своїми побратимами» (8,36±2,01);

27 ранг - «Цілком самостійний - приймає актуальні рішення та бере на себе відповідальність за віддані накази» (8,36±2,18);

26 ранг - «Вміє пояснювати, навчати, допомагає формувати необхідні навички та риси характеру» (8,37±2,09);

25 ранг - «Моральний, має стійкі переконання та здатність їх відстоювати, що дозволяє йому бути взірцем для своїм підлеглих» (8,42±1,96).

Як бачимо, підлеглі з бойових підрозділів при оцінці якостей, що забезпечують ефективність безпосереднього командира, на перші позиції ставлять його здатність своїми діями організувати захист Батьківщини, їх родини, турбуватися про виживання свого особового складу в бойових умовах. Для цього на думку підлеглих, офіцер має бути здатним адекватно доводити накази, контролювати свої негативні переживання та впоратися з негативними переживанням своїх підлеглих, чітко формулювати свою думку навіть в стресових умовах. При цьому для підлеглих неважливі минулі заслуги їх командира, його обізнаність чи моральність, його оцінюють як здатного «тут та зараз» організовувати діяльність бойового підрозділу в умовах дії бойових стрес-факторів, надати смисл їх діям - захист Батьківщини, родини тощо.

У військовослужбовців тилового забезпечення до найбільш важливих для ефективної діяльності молодшого офіцера віднесено наступні характеристики:

1 ранг - «Здатний швидко та адекватно оцінювати будь-яку ситуацію професійної діяльності, її зміни, приймати необхідні рішення для її нормалізації» (9,37±0,98);

2 ранг - «Ретельно обдумує свої рішення, прораховує можливі ускладнення при їх реалізації» (9,34±0,92);

3 ранг - «Цілком самостійний - приймає актуальні рішення та бере на себе відповідальність за віддані накази» (9,32±1,12);

4 ранг - «Патріот, своїми діями доводить свою любов до Батьківщини та здатність її захищати» (9,28±1,24);

5-8 ранги - «Здатен адекватно оцінювати фізичний та психологічний стан своїх підлеглих, організовувати надання їм необхідної допомоги» (9,26±1,16); «Адекватно оцінює важливість вирішення тих чи інших проблем та проявляє відповідні для їх вирішення наполегливість, сумлінність, впертість» (9,26±1,11); «Надійний, не здається, ефективно діє навіть з мінімальними ресурсами» (9,26±1,06); «Вміє формувати команду - кожна людина в підрозділі «на своєму місці», як за професійними навичками, так і за особистісними рисам, що забезпечує його ефективну роботу» (9,26±1,19);

9-10 ранги - «Професійний - має гарні сучасні професійні знання, навички, досвід їх реалізації в бойових умовах» (9,25±1,16) та «Турбується про добробут своїх підлеглих, знаходить можливості для організації їм найзручніших за наявних обставин умов для несення служби» (9,25±1,51).

Найменш важливими за оцінками військовослужбовців тилового забезпечення для ефективної діяльності командира є:

30 ранг - «Його власні досягнення, професіоналізм та риси характеру роблять його привабливим зразком для наслідування» (8,83±1,70);

29 ранг - «Формує впевненість у кращому майбутньому, до якого хочеться йти за ним разом зі своїми побратимами» (8,98±1,35);

28 ранг - «Підтримує гарну фізичну форму, здатен нести тяготи служби нарівні з усіма в підрозділі, за потреби може взяти на себе професійні функції будь-кого з підлеглих» (9,02±1,33);

27 ранг - «Емоційно врівноважений та стресостійкий, контролює свої негативні переживання» (9,06±1,26);

26-25 ранг - «Привітний, доступний для спілкування підлеглим, які можуть поділитися з ним своїми проблемами та сумнівами, та членам їх родин, що стурбовані долею своєї близької людини» (9,08±1,28) та «Здатен брати цілковиту відповідальність за дії своїх підлеглих» (9,08±1,53).

У підлеглих тилових підрозділів при оцінках характеристик, які забезпечують ефективність безпосереднього командира, - захист батьківщини, родин, турбота про виживання особового складу також входять у десятку найважливіших, проте вони поступаються характеристикам, що характеризують здатність командира досягати поставленої мети оптимальним способом, уникаючи проблем та зайвих труднощів. Так, найважливіші функції командира за першими трьома позиціями підлеглі тилових підрозділів формулюють, використовуючи такі сполучення, як «вирішення проблеми», «нормалізувати ситуацію», «уникати ускладнень», «брати відповідальність за віддані накази».

Для цього він має бути здатним діяти професійно, з мінімальними ресурсами, вміти організовувати команду, де кожен буде на своєму місці. Як і при оцінках підлеглих бойових підрозділів, безпосередній командир має діяти адекватно. Проте, в бойових умовах мова йде про здатність протистояти бойовим стрес-факторам, в тилових - здатність адекватно розподіляти вольові зусилля на досягнення цілей, уникнення невиправданого витрачання ресурсів, їх економія.

Як і підлеглі бойових, підлеглі тилових підрозділів вважають, що найменш важливими є минулі досягнення їх командира, а більш важливою є його здатність діяти «тут і зараз». Їм не стільки треба, щоб командир їм допомагав, брав на себе відповідальність чи був привітним у спілкуванні, скільки важливо, щоб він не створював «штучних» ускладнень для підлеглих.

Література

1. Колесніченко О. С. Засади бойової психологічної травматизації військовослужбовців Національної гвардії України: монографія. Харків: НА НГУ, 2018. 488с.

2. Bangari R.S. Establishing A Framework of Transformational Grassroots

Military Leadership: Lessons from High-Intensity, High-Risk Operational

Environments. Vikalpa: The Journal for Decision Makers. 2014. 39, 13 - 34.

3. Yukl G. A. Leadership in organizations: global edition (8th ed.). Pearson Education. 2013.

4. Johnson R.B. Global leadership: testing leadership practices inventory in Ukraine (quantitative case study). SCS Journal. 2014. 1(12), 30-58.

5. Raelin J. From leadership-as-practice to leaderful practice. Leadership. 2011. 7(2), 195-211. https://doi.om/10.1177/1742715010394808

6. Luke McCormack & David Mellor. The Role of Personality in

Leadership: An Application of the Five-Factor Model in the Australian Military, Military Psychology. 2002. 14:3, 179-197. https://doi.ore/10.1207/S15327876MP1403 1

7. Yukl G. Leadership in organizations (6th ed). Upper Saddle River, NJ: Pearson Prentice Hall. 2006.

8. Barrow J.C. The variables of leadership: A review and conceptual framework. Academy of Management Review. 1977. 2, 233-251.

9. Adair J. Wharton University of Pennsylvania; Lessons in Leadership from

the Life of the Prophet Muhammad. 2010.

URL:http://knowledge.wharton.upenn.edu/article/lessons-inleadership-from-the-life-of-the-prophet-muhammad/

10. Sweeney P. Thayer Leader Development Group at West Point; The importance of Moral Courage; By Colonel (Retired). 2017. URL: https://www.thayerleaderdevelopment. com/blo g/2017/the-importance-of-

moralcourage

11. Odierno R. The Atlantic online Magazine; Decisive Action and Bold

Leadership. URL:https://www.theatlantic.com/sponsored/ipmc-citv-makers-

2015/decisive-action-andbold-leadership/673/

12. Matthews M. D. 21st Century Military Leadership, The skills needed for

effective military leadership have changed. 2014.

URL:https://www.psvchologvtodav.com/us/blog/headstrong/201410/21st-centurv-

military-leadership

13. Paul T. Bartone Resilience Under Military Operational Stress: Can Leaders Influence Hardiness?, Military Psychology. 2006. 18:sup1, 131-148. https://doi.org/10.1207/s15327876mp1803s_10

14. Wolters H. K., O'Shea P. G., Ford L. A., Fleisher M. S., Adeniyi M. A.,

Conzelman C. E., & Webster R. J. Identifying and training brigade command competencies. Military Psychology. 2014. 26(4), 278-291.

https://doi:10.1037/mil0000052

References

1. Kolesnichenko O.S. (2018). Zasady boiovoi psykholohichnoi travmatyzatsii viiskovosluzhbovtsiv Natsionalnoi hvardii Ukrainy [Basics of combat psychological traumatization of military personnel of the National Guard of Ukraine]. Kharkiv: National Academy of the National Guard of Ukraine. https://books.ndcnangu.co.ua/knigi/Monograf_boj ov_psihol_travm_2018.pdf

2. Bangari R.S. (2014). Establishing A Framework of Transformational Grassroots Military Leadership: Lessons from High-Intensity, High-Risk Operational Environments. Vikalpa: The Journal for Decision Makers, 39, 13 - 34. [in English].

3. Yukl G. A. (2013). Leadership in organizations: global edition (8th ed.). Pearson Education. [in English].

4. Johnson R.B. (2014). Global leadership: testing leadership practices inventory in Ukraine (quantitative case study). SCS Journal, 1(12), 30-58. [in English].

5. Raelin J. (2011). From leadership-as-practice to leaderful practice. Leadership, 7(2), 195-211. https://doi.org/10.1177/1742715010394808 [inEnglish].

6. Luke McCormack & David Mellor. (2002). The Role of Personality in Leadership: An Application of the Five-Factor Model in the Australian Military, Military Psychology, 14:3, 179-197. https://doi.org/10.1207/S15327876MP1403 1 [in English].

7. Yukl G. (2006). Leadership in organizations (6th ed). Upper Saddle River, NJ: Pearson Prentice Hall. [in English].

8. Barrow J.C. (1977). The variables of leadership: A review and conceptual framework. Academy of Management Review, 2, 233-251. [in English].

9. Adair J. (2010). Wharton University of Pennsylvania; Lessons in Leadership from the Life of the Prophet Muhammad. URL:http://knowledge.wharton.upenn.edu/article/lessons-inleadership-from-the-life-of-the-prophet-muhammad/ [in English].

10. Sweeney P. (2017). Thayer Leader Development Group at West Point; The importance of Moral Courage; By Colonel (Retired). URL: https://www.thayerleaderdevelopment. com/blo g/2017/the-importance-of-moralcourage [in English].

11. Odierno R. (2015). The Atlantic online Magazine; Decisive Action and Bold Leadership. URL:https://www.theatlantic.com/sponsored/jpmc-city-makers- 2015/decisive-action-andbold-leadership/673/ [in English].

12. Matthews M. D. (2014). 21st Century Military Leadership, The skills needed for effective military leadership have changed. URL:https://www.psvchologvtodav.com/us/blog/headstrong/201410/21st-centurv-military-leadership [in English].

13. Paul T. (2006). Bartone Resilience Under Military Operational Stress: Can Leaders Influence Hardiness?, Military Psychology, 18:sup1, 131-148. https://doi.org/10.1207/s15327876mp1803s 10 [in English].

14. Wolters H. K., O'Shea P. G., Ford L. A., Fleisher M. S., Adeniyi M. A., Conzelman C. E., & Webster R. J. (2014). Identifying and training brigade command competencies. Military Psychology, 26(4), 278-291. https://doi:10.1037/mil0000052 [in English].

Размещено на Allbest.ru