Нова воєнна контррозвідка - реформи на зміну реорганізаціям

Размещено на http://allbest.ru

Нова воєнна контррозвідка - реформи на зміну реорганізаціям

Горб В.В. полковник,

співробітник Служби безпеки України

м. Одеса

Анотація

Висунуто і обґрунтовано альтернативний принцип контррозвідувального забезпечення та співвідносності організаційно-штатної структури військової контррозвідки з органами військового командування, об'єднаннями та з'єднаннями. Виокремлено найбільш гострі проблеми нинішньої військової контррозвідки та запропоновані оптимальні шляхи їх вирішення, зокрема, через забезпечення її усталеної, наукомісткої та територіально-лінійної структури, запровадження прозорих «кадрових ліфтів» для співробітників, автономності у питаннях матеріально-технічного забезпечення оперативно-службової діяльності, соціально-побутових потреб співробітників. Вказано на притаманну негативну внутрішньо-корпоративну етику в колективах Служби безпеки України, обумовлену певною закритістю системи її складових елементів. Зроблений висновок про необхідність викорінення традиційної управлінської практики, впровадження нових підходів до роботи з кадрами та водночас обумовлене війною затягування довгоочікуваних реформ.

Ключові слова: військова контррозвідка, воєнна контррозвідка, Служба безпеки України, контррозвідувальне забезпечення, непотизм, реформи, територіально-лінійна структура.

Abstract

New military counterintelligence - reforms instead of reorganizations

Gorb V.V.

The problematic issues of the development of domestic military counter-intelligence from the time of Ukraine's independence to the present have been studied. A retrospective analysis of the most significant stages of the formation of military counterintelligence, the subordination of its bodies and units at different times, the principles of counterintelligence support of the Armed Forces of Ukraine and other military formations of the state was carried out.

The most acute problems of the current military counterintelligence are highlighted and the optimal ways to solve them are proposed, in particular, through ensuring its established, knowledge intensive and territorial-linear structure, the introduction of transparent «personnel elevators» for employees, autonomy in matters of material and technical support of operational and service activities, social -household needs of employees.

It is pointed out the inherent negative intra-corporate ethics in the teams of the Security Service of Ukraine, caused by a certain closedness of the system of its constituent elements. A conclusion was made about the necessity of eradicating traditional management practices, introducing new approaches to work with personnel, and at the same time delaying the long-awaited reforms caused by the war.

Key words: military counterintelligence, military counterintelligence, Security Service of Ukraine, counterintelligence support, nepotism, reforms, territorial and linear structure.

Вступ

Постановка проблеми. Російське вторгнення в Україну послугувало рушійною силою багатьох приспаних рані процесів. Як і масовий перехід співробітників Служби безпеки України на службу в ФСБ РФ у лютому-березні 2014 року, так і початок війни став індикатором доброчесності кадрів. 31 березня 2022 року Президентом України позбавлено гененеральських звань ексначальників Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова та УСБУ у Херсонській області Сергія Криворучко, 17 липня усунуто з посади Голову СБУ Івана Баканова. Чимало питань щодо готовності чинити опір ворогові,здатності виконувати посадові обов'язки в умовах психологічного стресу та прямої загрози життю і здоров'ю виникло до ряду співробітників спецслужби. Після прийняття кадрових рішень по топ-керівникам,так звані «чистки» торкнулися широкого кола осіб.

Необхідність посилення контррозвідувальної складової в умовах широкомасштабної війни, довготриваюча криза в усіх сферах діяльності СБУ та багатообіцяючий дух замріяних реформ покладали надії суттєвої перебудови і змін.

Гостро такі питання стояли і у військовій контррозвідці. 12 липня минулого року звільнено з посади начальника Департаменту військової контррозвідки СБУ генерал-майора Сергія Левченка та призначено його наступника полковника Олександра Дубровіна. Вказане спричинило черговий цикл реорганізацій у військовій контррозвідці в умовах війни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Діяльність військової контррозвідки систематично висвітлюється у засобах масової інформації. Позитивні досягнення оперативного і керівного складу - викриття і затримання ворожої агентури, виявлення і припинення фактів розвідувально-підривної діяльності, попередження настання негативних наслідків на шкоду державної безпеки України є проявами зовнішньої функції військової контррозвідки та професіоналізму окремих співробітників. Наукове узагальнення організаційно-функціонального становлення військової контррозвідки у 1991-2021 роках,змісту й основних результатів її діяльності із контррозвідувального забезпечення військових формувань України проводив С. Левченко.

Останнім часом чимало веб-ресурсів розміщують публікації з приводу законодавчих ініціатив у парламенті щодо реформування військової контррозвідки. Єдності і остаточного бачення майбутньої структури досі немає. Дослідженню внутрішніх процесів всередині військової контррозвідки, причин і умов, що визначають вектор її розвитку, приділено не достатньо уваги.

Мета статті. Здійснити аналіз основних етапів становлення військової контррозвідки, встановити характерні закономірності та притаманні проблеми. Доповнити вже відомі підходи в організаційній побудові ВКР,запропонувати шляхи подолання деструктивних явищ. Акцентувати увагу на нагальній потребі в дієвих реформах та запровадженні нових управлінських підходів.

Виклад основного матеріалу

В системі СБУ одним з найбільш «реформованих» елементів є військова контррозвідка. Тридцятирічний шлях розвитку ВКР досить суперечливий, в деякій мірі віддзеркалює військово-політичні процеси всередині держави та Збройних Силах України. Наведена нижче таблиця відображає ключові етапи реорганізації ВКР з пострадянських часів до сьогодення [1] (табл. 1).

Аналіз етапів історії вітчизняної військової контррозвідки свідчить про їх повторюваність за принципом спіралевидності і водночас суперечність останньому по причині відсутності незворотності, поступальності, усталеного прогресу в результаті проведених змін. На наш погляд,що не варто ототожнювати проведені організаційно-штатні зміни з поняттям «реформа», адже такий термін по своїй суті в історичному аспекті означає корінний перелом усталених процесів, традицій тощо у різних галузях державного та/або суспільного життя та позитивні результати таких змін у підсумку [2]. військовий контррозвідка кадровий україна

Численні зміни або реорганізації ВКР, які як вже було зазначено, повторюють себе у часі, не відповідають сутності реформи, а її головний критерій - якісні зміни на краще натомість часто заміщується відтоком кадрів, зниженням рівня володіння оперативною обстановкою,зниженням престижності служби у підрозділах ВКР у порівнянні з іншими органами і напрямками діяльності СБУ.

Відсутність наукового обґрунтування проведених змін, комплексного застосування таких методів пізнання як експертних оцінок, історичний, аналітичний, призводить до циклічного «наступу на ті ж самі граблі». Полеміка навколо перспективної моделі військової контррозвідки не вщухає і сьогодні: 17 травня 2022 року на розгляд Верховної Ради України подано проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення організаційно-правових засад розвідувальної та контррозвідувальної діяльності № 7380. Його ідея полягає в утворенні замість Головного управління розвідки МОУ нового органу - Служби воєнної розвідки та контррозвідки України (СВРКУ), який

Таблиця 1

Підпорядковуватиметься Президентові України. Доопрацьований варіант даного проєкту датований 01.06.2022 року за № 7380-2 [3].

В межах попередніх законопроектів № 7267 та № 7267-1 [4], що визнані менш комплексними та прийнятними для подальшого розвитку, передбачалось покласти на розвідувальний орган Міноборони України виконання функцій контррозвідувального забезпечення ЗС України, а також інших військових формувань у період дії воєнного стану.

Однак такі спроби реформування військової контррозвідки не є новаторськими. Ще у 2003 році за часів керівництва СБУ Ігорем Смешком організаційні заходи для передачі ВКР до МОУ, в т.ч. і створення Департаменту військової контррозвідки, були проведені. З цією ж ініціативою І. Смешко звертався до Президента України Петра Порошенка у 2015 році [5]. Існування єдиної спеціальної служби держави у форматі об'єднання воєнної розвідки і контррозвідки притаманне 70% країн євроатлантичної спільноти [5]. Натомість основний законопроект № 3196-д від 26.10.2020 р. [6], що є концептуальним баченням новітньої спецслужби, передбачає майбутнє органів військової контррозвідки у структурі СБУ. Серед діючих і колишніх співробітників сектору безпеки та оборони єдності щодо структури військової контррозвідки у мирний час та під час війни також не має. На підґрунті окремих позитивних аспектів функціонування сформовані групи прихильників функціонування підрозділів ВКР як у складі регіональних органів СБУ, так і за принципом військово-адміністративного поділу України, інші схиляються до думки, що ВКР має гармонізувати зі структурою ЗСУ, тобто видами і окремими родами військ (сил) ЗСУ, підрозділами інших військових формувань України.

На думку автора статті, вихідною точкою для припинення даних дискусій є розбір сьогоденного трактування головного завдання органів військової контррозвідки, закріплене у статті 12 Закону України «Про Службу безпеки України»: контррозвідувальне забезпечення Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, дислокованих на території України [7]. Так, контррозвідувальне забезпечення - сукупність заходів контррозвідувальної діяльності, спрямованих на своєчасне інформування військового командування та суб'єктів владних повноважень щодо загроз іноземної розвідувальної, підривної, терористичної чи іншої протиправної діяльності та захисту від них, а також підтримання належного рівня готовності військових формувань (установ) до виконання завдань за призначенням.

В теорії воєнного мистецтва питанням бойового забезпечення військ, його видам, цілям та основним завданням відводиться особлива увага. Найбільш поширеним визначенням бойового забезпечення є «комплекс заходів, що мають на меті запобігти раптовому нападові ворога і дають можливість своєму війську своєчасно і організовано вступити в бій в найвигіднішій формі групування» [8]. Бойове забезпечення військ складається з розвідки, охорони, маскування, радіо боротьби, протиповітряної оборони та радіаційного, хімічного, біологічного захисту. В цьому контексті розширення терміну «бойове забезпечення військ» шляхом включення до його складу контррозвідки може послугувати фундаментом для побудови структури військової (воєнної) контррозвідки незалежно від умов її функціонування (миру чи війни) та підпорядкованості СБУ, МОУ чи іншому новоутворенню. Відтак, життєздатній архітектоніці військової контррозвідки годиться організаційно і пропорційно корелюватися зі структурою та чисельністю національних військових формувань. Етимологічна характеристика такого підходу є територіально-лінійною. Якраз науково-містка та усталена структура ВКР стане стрижнем володіння оперативною обстановкою на об'єктах оперативного забезпечення і здатності здійснювати вплив на її розвиток, що, згідно з внутрішніми інструкціями, є визначальним критерієм ефективності роботи оперативного співробітника, підрозділу СБУ.

З приводу застосування термінів «воєнний» та «військовий» висловлюємо солідарність з авторами публікації на веб-порталі інформаційного агентства «Оборонно-промисловий кур'єр» [9]. Враховуючи, що національному законодавстві поняття «воєнний» та «військовий» мають різне тлумачення, так як перше з них вживається у «широкому» сенсі і стосується війни, оборони тощо, тоді як друге - у «вузькому» сенсі, стосується лише «війська» - Збройних Сил та інших військових формувань, перенайменування «військової контррозідки» на «воєнну контррозвідку» є затребуваним, актуальним та відповідає умовам сучасності.

Вирішення питання організаційної структури та відомчої підпорядкованості ВКР дозволить викорінити комплекс хронічних і притаманних проблем. Перш за все йдеться про роботу з кадрами. Як вже було зазначено, численні оргштатні зміни є рушійною силою кадрових перестановок, адже механізм таких змін зазвичай один - виведення особового складу у розпорядження керівників функціональних підрозділів або органів з подальшим перепризначенням на посади нових штатів. Саме цей кадровий «фокус» є можливістю для «кадрових маневрів», тому що процедура виведення в розпорядження керівників під час організаційно-штатних змін є обов'язковою, а от подальше призначення - ні, оскільки піддане впливу ряду ризиків: особиста думка про кандидата керівника, проходження ним поліграфу та психологічного вивчення, погодження кандидата підрозділом внутрішньої безпеки тощо.

Ризик-менеджмент, або ризик-орієнтований підхід як елемент системи управління існує в установах фінансової, страхової, правоохоронної спрямованості доволі давно. Така система управління ризиками за допомогою сукупності методів та інструментів дозволяє прогнозувати ризики, визначати їхні ймовірні розміри і наслідки, запобігати чи мінімізовувати можливі втрати [10].

Таке новаторство не оминуло і СБУ,хоча здебільшого на рівні бюрократичної писанини. У сфері управління кадрами СБУ основними ризиками, в загальному випадку, залишаються відсутність кваліфікованого персоналу та недосконала кадрова політика.

Цілеспрямована ризикова поведінка переважно обумовлена: власним баченням ситуації, в т.ч. під приводом благих намірів, особистою вигодою, індивідуальними цінностями відмінними від цінностей більшості, внутрішньокорпоративними політичними інтригами, міжгруповими конфліктами, конфліктами керівника з конкретними особами.

Чимало кадрових перестановок, під гаслами оптимізації, підвищення ефективності функціонування, усунення помилок «попередників» ставали причинами масового відтоку кваліфікованих фахівців. Основними негативними проявами сучасної кадрової політики в СБУ в цілому сьогодні можна виокремити найбільш поширені:

- не врахування професійних і ділових якостей, рівня освіти та практичного досвіду, здобутих раніше досягнень і відзнак;

- апелювання упередженими даними, чутками, недостовірною компрометуючою інформацією, а також ігнорування незалежних характеристик на співробітників;

- усунення з посад «ворогів» та тих, кого призначали на посади за протекціями попередніх керівників;

- призначення на ключові, насамперед керівні посади «своїх», тобто за принципом особистого позитивного знайомства, спільного проходження служби та інтересів.

Незважаючи на інтенсивну трансформацію системи правоохоронних органів відповідно до європейських стандартів, в СБУ такий термін як «непотизм» маловідомий і наразі чужерідний. Довідково: непотизм - надання родичам або знайомим посад незалежно від їхніх професійних здібностей. Одна з частин політичної корупції, різновид фаворитизму. Інша назва - кумівство, тобто «потурання по службі своїм друзям або родичам на шкоду справі» [11]. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції (ухвалена Генеральною Асамблеєю 00Н 31 жовтня 2003 року резолюцією № 58/4), набула чинності в грудні 2005 року після її ратифікації 30 країнами. Україна ратифікувала дану конвенцію 18 жовтня 2006 року. Цей міжнародний договір передбачає заходи із запобігання корупції, покаранню винних, а також механізми міжнародної співпраці в боротьбі з нею. Він зобов'язує держави-члени проводити політику протидії корупції, схвалити відповідні закони і заснувати спеціальні органи боротьби з цим явищем. До корупційних явищ згадана Конвенція відносить і непотизм [12].

Кількісні показники такої управлінської діяльності наразі виражаються у сотнях співробітниках, що перебувають у розпорядженні різних керівників. Питання щодо виправданості такої кадрової політики в умовах війни вважаємо риторичним, адже відсутність справедливості, коли кожен отримує відповідно до своїх здібностей є причинами перебування людини у стані когнітивного дисонансу, тоді як відчуття власної гідності, притаманне більшості адекватних офіцерів знаходиться у протиріччі кадровій політиці в службі. Не розуміння, невдоволення, розчарування, образа або зневіра співробітників продовжують підривати імідж СБУ, посилювати прояви професійної деформації та вигорання, а інколи стають провідними мотивами вчинення дій на шкоду інтересам служби, держави. Колегіальним дорадчим органом в СБУ, який утворюється для погодженого вирішення питань її діяльності, колективного обговорення важливих напрямів оперативно-службової діяльності є Колегія. Саме вона уповноважена розглядати та вносити Голові служби пропозиції щодо шляхів виконання покладених на неї завдань та з основних напрямів і проблем оперативно-службової діяльності та роботи з кадрами, вдосконалення контррозвідувальної та інших видів оперативно-службової діяльності СБУ, пропозиції з питань організації взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, а також взаємодії з органами безпеки іноземних держав з питань забезпечення національної безпеки України [13].

З метою реалізації конституційного права на участь громадян в управлінні державними справами, надання їм ширших можливостей для вільного доступу до інформації та забезпечення гласності, відкритості і прозорості в діяльності правоохоронних органів в СБУ створено Громадську раду. Вона покликана сприяти здійсненню цивільного контролю у сфері безпеки держави, забезпечення інформування громадськості про діяльність СБУ, проведення консультацій та обговорення проектів найважливіших рішень і врахування при цьому громадської думки, зміцнення довіри до СБУ з боку населення [14].

Поряд з цим до завдань Головної інспекції СБУ віднесено вивчення стану та ефективності управлінської діяльності в органах і підрозділах, внесення пропозицій щодо її вдосконалення, а також вивченні позитивного досвіду службової діяльності та аналізу типових проблем й недоліків в роботі. Провідний «ревізор» законності і доброчесності в СБУ - Головне управління внутрішньої безпеки, якому сьогодні наданий надширокий спектр повноважень у секторі кадрової політики, питаннями непотизму як різновидом корупції нині також не опікується, натомість за час керівництва ГУ ВБ А. Наумова під особистою протекцією посадовця в СБУ здійснена низка значимих призначень, більшість з яких скасовано після його втечі. Про прийняття виважених рішень керівником, наділеним відповідними повноваженнями, відстоювання особистої професійної честі та гідності і своїх колег, недопущення розголошення недостовірної інформації та упередженої критики на їхню адресу, примноження кращих традицій свого колективу і спецслужби йдеться в Кодексі доброчесності, Кодексі професійної етики співробітника СБУ.

Вищенаведене засвідчує, що в систему СБУ включено достатню кількість елементів, покликаних забезпечувати регламентований статтею 3 Закону України «Про Службу безпеки України» принцип поєднання єдиноначальності і колегіальності [7]. Разом з тим, характер процесів, що протікають всередині спеціальної служби зазвичай доводить недієвість і формалізм задекларованих відомчих норм, їх низьку фактичну релевантність. Наперекір діалектичним законам розвитку, очікувані якісні зміни ВКР досі не відбулись. Першорядною причиною такого стану справ є відсутність остаточного бачення ефективної структури ВКР в умовах сучасності.

На наш погляд, одним з найсуттєвіших кроків реформ, реалізація яких забезпечить значиме підвищення ефективності контррозвідувального забезпечення національних військових формувань є також запровадження новочасної організації проведення заходів, що тимчасово обмежують конституційні права і свободи людини і громадянина в ВКР. В нинішні часи головним виконавцем таких заходів для функціональних підрозділів Центрального управління СБУ є Департамент оперативно-технічних заходів і Департамент оперативного документування, а для підрозділів регіонального дислокування, для військової контррозвідки зокрема, підрозділи оперативно-технічних заходів і оперативного документування управлінь СБУ областей України. Історично сформований негативний прояв зазначеного стану справ є «залишковий» принцип проведення негласних технічних заходів саме для підрозділів військової контррозвідки, дислокованих на місцях. Причини цього практично скрізь однакові: дефіцит техніки, міжособистісні відносини керівників, конкурентність в ході оперативно-службової діяльності, відсутність вертикалі підпорядкованості між співробітниками регіонального органу та регіонального підрозділу військової контррозвідки. Єдиний шлях поборення існуючої колізії - повна незалежність та відокремленість військової контррозвідки у питаннях реалізації своїх повноважень, як у сфері застосування спеціальних технічних засобів, так і інших напрямках матеріально-технічного, організаційного, кадрового забезпечення потреб контррозвідки.

Підводячи підсумки викладених у даному дослідженні ідей можна резюмувати наступні затребувані кроки реформування ВКР:

1. Територіально-лінійна, наукомістка та усталена структура воєнної контррозвідки.

2. Конкурсна основа кадрової політики, робота незалежних атестаційних комісій, комплексна і прогностична оцінка кандидата на посаду, що заміщується.

3. Самостійність та відокремленість воєнної контррозвідки в питаннях забезпечення потреб оперативно-службової діяльності, достатній рівень матеріально-технічного забезпечення службових і побутових потреб співробітників.

В. Зеленський неодноразово зазначав на кадровому голоді в державі, які, з його слів, стали причинами допущених ним помилок у кадровій політиці [15]. Достатньо уваги було привернуто і до гострого кадрового дефіциту в СБУ. Професія контррозвідника є симбіозом обширного обсягу теоретичних знань і практичного досвіду, високих розумових, вольових якостей і здатності до саморозвитку. Ця робота не опановується швидко, вона вимагає сприятливих умов зростання співробітників, активного практичного пізнання. Вивчення оперативної обстановки на доручених об'єктах чи лініях контррозвідувального забезпечення процес також не швидкий. Регулярність чергових реорганізацій у військовій контррозвідці сприймається співробітниками, переважно, інертно і стримано, як речі прийнятні, історично закоренілі. Одні відмовчуються, дехто в узькому оточенні має сміливість оцінювати ситуацію критично. Військова організація СБУ обумовлює притаманний тип внутрішньокорпоративної етики: більшість побоюється висловлюватися відкрито, декому байдуже, певний сегмент все влаштовує. І це додатковий аргумент щодо доцільності демілітаризації СБУ. Зазначені реалії дуже нагадують спадок наших східних «братів» і таємницю «загадкової російської душі»: ідеї «руського миру» в РФ або всіляко виправдовуються, або мовчазно спостерігаються. Можливо пройдений спільно радянський шлях та властиве тоталітаризму боягузтво досі заважає усвідомленню національної ідентичності та піднесенню притаманного українцям духу волелюбства та бунтарства?

Авангард реформаторів сьогодні чималий. Концепція реформування СБУ містить ряд визначних рис її майбутнього: нові пріоритети в роботі, підвищення ефективності, збереження кращих кадрів та залучення нових, конкурсна основа призначення на посади та прозоре кар'єрне зростання.

Вважаємо, що під час війни привабливі розмови про анонсовані внутрішні реформи та жадані від них докорінні зміни виглядають захмарними. Проте відома філософська думка Магатми Ганді прорікає: «Ти повинен сам змінити в собі те, що хочеш побачити в зміненому світі». Залишаючись рабами в своїй свідомості ми не станемо справжніми воїнами.

Література

1. Сергій Левченко, «Становлення військової контррозвідки Служби безпеки України: до 30-ї річниці створення». Воєнно-історичний вісник 4(42)/2021, DOI: https://doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4- 144-156 (дата звернення: 25.01.2023).

2. Матеріали універсальної інтернет-енциклопедії, URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Реформа (дата звернення: 07.03.2023).

3. Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення організаційно-правових засад розвідувальної та контррозвідувальної діяльності від 01.06.2022 р. № 7380-2, URL: https://itd.rada.gov.ua/bilUnfo/Bills/Card/39724.

4. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових основ організації та здійснення контррозвідувальної діяльності в Україні від 25.04.2022 р. № 7267-1. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/ Card/39498.

5. Звернення І. Смешка до Президента України, веб-ресурс URL: http://opk. com.ua/wp-content/uploads/2019/11/%D0 ⁰/0BF⁰/0D1⁰/080⁰/0D0⁰/0BE-⁰/0D0⁰/092⁰/0D0⁰/09A⁰/0D0⁰/0A0-%D0%B2%D1%96%D0%BРЎ14.05.15.pdf, (дата звернення: 05.03.2023).

6. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України від 26.10.2020 р. № 3196-д. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/ Card/39498.

7. Закон України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 року № 2229-XII. Редакція від 04.12.2022 р., URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2229-12#Text, (дата звернення: 07.03.2023).

8. Матеріали універсальної інтернет-енциклопедії, URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Бойове_ забезпечення_військ (дата звернення: 04.03.2023).

9. Інформаційне агентство «Оборонно-промисловий кур'єр». «Служба воєнної розвідки та контррозвідки України: наскільки доцільно, наскільки реально», веб-ресурс URL: https://opk.com.ua//D1 ⁰/081⁰/0D0⁰/0BB⁰/0D1⁰/083⁰/0D0⁰/0B6⁰/0D0⁰/0B1⁰/0D0⁰/0B0-⁰/0D0⁰/0B2⁰/0D 0⁰/0BE⁰/0D1⁰/094⁰/0D0⁰/0BD⁰/0D0⁰/0BD⁰/0D0⁰/0BE⁰/0D1⁰/097-⁰/0D1⁰/080⁰/0 D0⁰/0BE⁰/0D0⁰/0B7⁰/0D0⁰/0B2⁰/0D1⁰/096⁰/0D0⁰/0B4⁰/0D0⁰/0BA⁰/0D0⁰/0B8- ⁰/0D1⁰/082⁰/0D0⁰/0B0-D0⁰/0BA⁰/0D0⁰/0BE⁰/0D0⁰/0BD⁰/0D1⁰/082⁰/0D1⁰/080⁰/0 D1⁰/080⁰/0D0⁰/0BE⁰/0D0⁰/0B7⁰/0D0⁰/0B2/.

10. Юридична газета online. «Ризик-менеджмент у роботі юридичного департаменту у воєнний час», веб-ресурс URL: https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/rizikmenedzhment-u-roboti-yuridichnogo- departamentu-u-voenniy-chas.html.

11. Матеріали універсальної інтернет-енциклопедії, URL: https://uk*wikipedia.org/wiki/Непотизм (дата звернення: 28.02.2023).

12. Інтернет-сайт Рахункової палати. «Міжнародний день боротьби з корупцією», веб-ресурс URL: https://rp.gov.ua/Corruption/corrup_inf/?id=208&lang=ukr.

13. Указ Президента України «Про Положення про колегію Служби безпеки України» 08.07.2009 року № 515/2009. Редакція від 08.07.2009 р. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/515/2009#Text, (дата звернення: 24.03.2023).

14. Розпорядження Президента України «Про Громадську раду при Службі безпеки України» 20.07.2006 року № 269/2006-рп. Редакція від 20.07.2006 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/269/2006-⁰/0D1⁰/080⁰/0D0⁰/0BF#Text, (дата звернення: 24.03.2023).

15. Веб-журнал LB.ua, «Зеленський поскаржився на кадровий голод», веб-ресурс URL: https:"lb.ua/ news/2020/05/20/457948_zelenskiy_pozhalovalsya_ kadroviy.html.

Размещено на Allbest.ru