Проблеми підготовки персоналу в системі J-структур та шляхи їх вирішення узаконодавстві та на практиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми підготовки персоналу в системі J-структур та шляхи їх вирішення узаконодавстві та на практиці

Надія Стукаліна

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри управління повсякденною діяльністю та тилового забезпечення Національної академії сухопутних військ

імені гетьмана Петра Сагайдачного

Микола Голова

старший викладач кафедри управління повсякденною діяльністю та тилового забезпечення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

В рамках реалізації Указу Президента України від 25 березня 2021 року № 121/2021 «Про Стратегію воєнної безпеки України», Державної програми розвитку Збройних Сил України важливе першочергове місце займає зміна системи управління Збройних Сил України на основі прийнятих у державах-членах НАТО принципів і стандартів та поступове переведення органів військового управління Збройних Сил України на так звану J-структуру - структуру штабів блоку НАТО [1, 2].

У своїй структурі органи управління поділяються на дев'ять J-структур (зокрема, J-1 - питання персоналу, J-2 - розвідка, J-3 - оперативна діяльність, J-4 - логістика, J-5 - оборонне планування, J-6 - зв'язок та інформаційні системи, J-7 - підготовка військ, J-8 - ресурси і фінанси, J-9 - цивільно-військове співробітництво). Така структура є обов'язковою для усіх штабів альянсу та їхніх партнерів. Якщо країна бере участь в операціях НАТО, то органи управління військових частин, задіяних в операції, повинні мати аналогічну структуру. Такий розподіл дозволяє активно взаємодіяти в процесі виконання завдань, навчань і тренувань та чітко розуміти призначення даної структури. Разом з тим система управління Збройних Сил держав НАТО регулюється також національними документами [1-5].

Кожна J-структура є самостійною у виконанні своїх функціональних завдань. На посади підбирають персонал, який повинен відповідати встановленим критеріям (знати англійську мову, розуміти процедури прийняття рішень, які застосовуються в НАТО, знати основні питання логістичного забезпечення, мати досвід виконання завдань в ООС та багатонаціональних штабах за кордоном).

В умовах відбиття агресії на Сході України та реалізації стратегічного курсу держави на приєднання до європейських безпекових структур Збройним Силам України потрібні компетентні фахівці з глибокими професійними знаннями, які спроможні виконувати завдання із захисту держави, діяти спільно із підрозділами країн-чле- нів НАТО. Виходячи з цього, особливої актуальності набули структурні та системні зміни в організації і підходах до підготовки військових фахівців та цивільного персоналу ЗС України.

Для реалізації цих завдань необхідно внести зміни до основних законодавчих документів в галузі освіти, які визначають мету, принципи, форми і методи навчання та професіоналізації (підготовки за фахом), систему підготовки персоналу та її складові, загальні питання її організації, основи керівництва підготовкою та інші питання, які тісно пов'язані як з розвитком ЗС України, так й інших складових сил оборони, набуття і підтримання персоналом визначених спроможностей, необхідних для оборони держави. При цьому, головний акцент необхідно зробити на спрямуванні зусиль органів військового управління, військових частин (установ), вищих військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти), навчальних центрів ЗС України на формування у персоналу ЗС України визначених професійних компетентностей, які забезпечують виконання функціональних обов'язків за посадою у мирний час та визначених бойових (спеціальних) завдань у воєнний час [3, 4].

Основними заходами щодо удосконалення військової освіти є внесення змін до законодавчої та нормативно-правової бази та заходи щодо удосконалення військової освіти. До таких заходів належать:

• внесення змін до Законів України: «Про освіту» ( доповнень щодо рівнів військової освіти) та «Про вищу освіту» (щодо розширення повноважень Міністерства оборони України з питань військової освіти);

• опрацювання проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції розвитку системи військової освіти»;

• розроблення концептуального документа «Політика Міністерства оборони України у сфері військової освіти»;

• розроблення нових проектів постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вищі військові навчальні заклади» та «Про затвердження Положення про військові, військово-спортивні ліцеї та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою»;

• створення багаторівневої системи професійної військової освіти відповідно до стандартів НАТО та кращих вітчизняних та закордонних практик;

• оптимізація структури вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та закладів фахової передвищої військової освіти з урахуванням впровадження багаторівневої системи професійної військової освіти, переходу на J, G, А, N S - структури Збройних Сил України;

• включення курсів професійної військової освіти L-2, L-3, L-4 до магістерських програм як складової професійного стандарту цих програм для підготовки військових фахівців оперативного та стратегічного рівня в НУОУ;

• розроблення та введення в дію нових освітньо-професійних програм, професійних програм та навчальних планів професійної військової освіти для всіх рівнів професійної військової освіти;

• приведення змісту освітніх програми та навчальних планів L-курсів до вимог стандартів НАТО.

Тільки підготовлений офіцер з досвідом і мотивацією може управляти підрозділом і виконувати певні завдання.

До офіцера висуваються такі критерії: стан здоров'я, фізична загартованість, вміння і набутий досвід протягом військової служби, поєднання досвіду перебування на командних та штабних посадах тощо. Однією з форм підготовки за професійно військовою складовою є навчання громадян України, які мають ступінь вищої освіти не нижче «бакалавр», на фаховому курсі професійної військової освіти (взвод) (Ь-№).

Підготовка офіцерського складу стратегічного та оперативного рівнів проводиться на курсах професійної підготовки вищого керівного складу стратегічного рівня (Ь-4) і курсах офіцерів об'єднаних штабів оперативного рівня ^-3), командно-штабних курсах видів Збройних Сил України ^-2) в системі курсової підготовки та підвищення кваліфікації при Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.

При Вищих військових навчальних закладах або ж військових навчальних підрозділах закладів вищої совіти (ВВНЗ і ВНП ЗВО) підготовка проводиться на фаховому курсі професійної військової освіти (рота) (L-1C). Підвищення кваліфікації здійснюється з метою забезпечення безперервності підготовки та перспектив просування по службі військовослужбовців, вдосконалення їх рівня навченості, умінь і практичних навичок для виконання обов'язків за посадами, майстерного володіння штатною зброєю та озброєнням підрозділу, в якому вони проходять службу, вивчення новітніх зразків ОВТ, способів їх використання (застосування).

Для ефективного вирішення сумісності та взаємодії в процесі планування та проведення операцій, бойових дій, кожна посадова особа, яка входить до складу «J» структури за номером повинна володіти знаннями іноземної мови, як правило, англійської [5].

Вивчення англійської мови буде мотивацією для тих, хто розраховує на просування по службі та участі у виконанні завдань в миротворчих операціях із забезпечення миру та безпеки. Основними шляхами удосконалення англійської мови - запровадження чіткої структури її вивчення.

При вступі до ВВНЗ обов'язкове атестування з іноземної мови. Вивчення мови у ВВНЗ (виділяється до 600 год. на весь період навчання) з вимогою щоб усі випускники ВВНЗ, які приходять на офіцерську службу мали рівень мовної підготовки СМР 2. Удосконалення мовної підготовки передбачається здійснити шляхом розробленням Дорожньої карти; створенням центрів мовної підготовки при військових коледжах сержантського (старшинського) складу; нарощуванням спроможностей курсів інтенсивного вивчення іноземних мов при ВВНЗ, ВНП ЗВО та навчальних центрах Збройних Сил України за рахунок збільшення кількості мовних лабораторій до 35 (очікується отримання матеріально-технічної допомоги від США - 15 лабораторій); збільшення часу на вивчення іноземної мови в системі індивідуальної підготовки (не менше 2 годин на тиждень) в тому числі із використанням засобів дистанційного навчання для забезпечення оволодіння та підтримання рівня знання іноземної мови.

Залучення офіцерського та сержантського складу до курсів іноземних мов при ВВНЗ, а також направлення їх на стажування (до 6-8 місяців) до країни-партнерів НАТО для вивчення мови. Можна прочитати та вивчити все про стандарти НАТО, але як їх використовують на практиці у житті, дізнаєшся, тільки поїхавши за кордон. Знаєш мову вирушаєш до німецького чи американського батальйону, проводиш там тиждень-другий, вивчаєш організацію діяльності, і повертаєшся до свого підрозділу з потрібними знаннями та практичними навичками. Доцільним є також запровадження курсової підготовки перед призначенням на посаду. Навчання проводитимуть інструктори з західних країн-партнерів. Вже можна стверджувати, що при призначенні на відповідальні посади надаватиметься перевага офіцерам, які знають іноземну мову.

Таким чином виконання вимог Закону України «Про Стратегію воєнної безпеки України», зміни у підготовці персоналу ЗС України дозволять запровадити націлене на повне завершення у Збройних Силах організаційних заходів, спрямованих на трансформацію органів військового управління усіх рівнів, впровадження нової системи керівництва та управління силами оборони.

Список використаної літератури