Проблемні питання переходу до планування розвитку спроможностей військових формувань Збройних Сил України та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПЕРЕХОДУ ДО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ СПРОМОЖНОСТЕЙ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Микола Дєнєжкін доктор військових наук, старший науковий

співробітник, провідний науковий співробітник

науково-дослідного відділу проблем оборонного планування

науково-дослідного управління проблем розвитку Збройних Сил України

Більше 10 років триває перехід на планування розвитку військових формувань ЗС України на основі спроможностей. Після двох циклів довгострокового планування не можна із впевненістю зробити висновок, що впровадження у них кращих практик, норм, принципів і стандартів країн-членів НАТО реалізований повною мірою. Це викликає необхідність на основі аналізу проблемних питань реалізації цього напряму воєнної політики визначити шляхи їх вирішення.

Аналіз керівних документів, що регламентують планування розвитку спроможностей ЗС України [1][6], показує їх невідповідність один одному, незавершеність та суперечливість основних положень (методології) планування на основі спроможностей НАТО [7], [8], відсутність дієвого, працездатного і зрозумілого методичного апарату для оцінювання спроможностей, мінімально необхідного, але достатнього переліку планувальних документів. Це потребує проведення аналізу існуючих проблемних питань та визначення шляхів їх вирішення.

Серед багатьох проблемних питань (визначення вимог до спроможностей, їх кількісного виміру, розрахунку необхідних ресурсів, їх узгодження з виділеними для досягнення визначених спроможностей, управління виконанням програм і планів), які заважають переходу на планування спроможностей військових формувань Збройних Сил України (ЗС України), на мій погляд, найскладнішим є вибір стратегії переходу від існуючого методу планування до планування на принципах та правилах країн-членів НАТО [9].

Для переходу до обґрунтування параметрів розвитку військових формувань ЗС України на основі спроможностей нині обрано стратегію використання готової системи планування розвитку спроможностей ЗС однієї з країн-членів НАТО -США. Вона серед позитивних рис (працездатна, має розвинуту систему обґрунтування, забезпечує високий рівень задоволення потреб ЗС у ресурсах) має також недосяжні на середньо- та короткострокову перспективу для втілення в Україні, а саме:

• вона не пристосована для функціонування в умовах значних ресурсних обмежень;

• орієнтована на розвинутий внутрішній та вихід на зовнішній ринки оборонних технологій та оборонної продукції;

• потребує міцної та чисельної структури обґрунтування, планування та реалізації концепцій, програм і планів (структури науково-дослідних установ, лабораторій, бюро, агенцій, освітньої, цивільної та приватної науки, для вирішення завдань національної безпеки і оборони);

• спирається на відповідні структури НАТО, ЄС, які за своїми ресурсними та інтелектуальними можливостями значно перевищують можливості України.

За таких умов використання у чистому вигляді цієї системи планування потребує великого обсягу ресурсів і часу для перебудови всіх інститутів, пов'язаних із оборонним плануванням.

На сьогодні для розвитку військових ЗС України успішно використовуються окремі процедури планування розвитку спроможностей НАТО, особливо це стосується визначення напрямів розвитку через зміни їх базових компонентів (DOTMLPFI), формування деяких нових документів, що регламентують планування розвитку спроможностей.

Нині планування розвитку спроможностей призупинилось на тому, що використання готової системи планування та окремих процедур планування спроможностей НАТО для розвитку спроможностей військових формувань ЗС України не може швидко дати очікуваного результату, тому перспектива їх втілення не може вважатись доцільною.

За оцінкою переваг і недоліків найбільш доцільною є стратегія побудови системи планування на основі інтеграції двох систем, яка б використовувала кращі процедури процесів розвитку спроможностей НАТО та існуючі процедури розвитку військових формувань ЗС України. Це відповідає одному з основних принципів, які прийняті в оборонному плануванні країн-членів НАТО: максимально використовувати наявні в країні досягнення, інструменти, принципи і правила для подальшого їх розвитку [9], [10]. збройні сили військовий стратегія

Суть цієї стратегії полягає у максимальному використанні існуючих власних процедур оборонного планування, які ефективно функціонують, є надійними та такими, що достатньо засвоєні фахівцями оборонного планування. При цьому неефективні та непрацездатні процедури оборонного планування ЗС України доцільно посилити або змінити тими, що є у розпорядженні країн-членів НАТО. Необхідно зберегти найбільш доцільний варіант алгоритму виконання завдань, терміни, перелік документів (основних та проміжних) з метою адаптації такої системи до принципів та правил, якими користуються країни-члени НАТО та спеціалісти оборонного планування ЗС України.

Ідентичність та схожість більшості процедур визначення здатності військових формувань виконати поставлені завдання методом виміру спроможностей в НАТО та досягнення визначеного стану боєздатності в ЗС України дозволяє проведення взаємних уточнень або доповнень, вони можуть бути інтегровані одна в одну.

Вирішення існуючих проблемних питань потребує комплексного підходу до організації завершення переходу на планування розвитку спроможностей військових формувань ЗС України, а саме:

А) У галузі військової освіти: переорієнтувати курс підготовки спеціалістів на планування розвитку спроможностей військових формувань.

Б) У галузі теорії і практики побудови та розвитку організаційних структур військових формувань: мати уявлення того, що покладається в основу побудови та розвитку військового формування для отримання необхідних характеристик в операціях, бойових діях.

В) У галузі планування розвитку військових формувань: втілити такі процедури управління оборонними ресурсами, які виключають ручне управління потребами, їх розподілом;

Д) У галузі організації: мати єдність у поглядах на весь процес планування, і на окремі його процедури, діяти за визначеним планом; відповідати та звітувати за досягнутий результат, з цією метою призначити в Міністерстві оборони України, Генеральному штабі ЗС України командуваннях видів, спеціальних військах, окремих родах військ (сил) ЗС України відповідальних осіб за перехід до планування спроможностей: максимально використовувати те, що вже досягнуто, минулий досвід та минулу наукову школу, не копіювати сліпо процес і процедури в інших країнах-членах НАТО, а брати за основу принципи і правила, які вони використовують, узгоджуючи свої шляхи з умовами України [11].

Стосовно удосконалення нормативно-законодавчої бази слід підкреслити, що на сьогодні ми використовуємо метод упередженого формування законодавчої бази, ще до того, як отримані позитивні результати втілення тій чи іншої стратегії. Це змушує постійно удосконалювати нормативно-правову базу, оскільки отримані результати не є завжди позитивними. На мій погляд, слід спочатку отримати позитивні результати експериментів, а лише потім закріпляти їх в нормативно-правовій базі. Реалізація запропонованої стратегії може прискорити завершення переходу до планування розвитку спроможностей військових формувань ЗС України, який триває вже більше 10 років, і не допустити втрати управління цим процесом.

Список використаної літератури

1. Про Збройні Сили України: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1992. № 9. Ст. 108.

2. Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм: постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 31.01.2007. С. 16.

3. Рекомендації з оборонного планування на основі спроможностей в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України. Київ: МО України. 2017. 52 с.

4. Військовий стандарт ВСТ 01.040.003 - 2014 (01). Оборонне планування. Державна програма розвитку Збройних Сил України. Порядок розроблення, виконання та звітування: видання офіційне. Київ: МО України. 2014. 18 с.

5. ВСТ 01.040.001 - 2013 (01). Оборонне планування. План утримання та розвитку Збройних Сил України. Порядок розроблення, виконання та звітування: видання офіційне. Київ: МО України. 2013. 11 с.

6. Порядок розроблення (розміщення) стандартів (каталогів завдань) з підготовки та проведення оцінювання за стандартами підготовки Збройних Силах України: наказ Генерального штабу Збройних Силах України № 26 від 27.01. 2020.

7. Guide to Capability-Based Planning. The Technical Cooperation Program Joint Systems and Analysis GroupTechnical Panel 3.

8. Defence Capability Development Handbook 2014. Австралія. Розвиток оборонних спроможностей. Capability Development@defence.gov.au

9. Дєнєжкін М. М. Методологічні основи обґрунтування заходів розвитку ЗС України для забезпечення заданого рівня їх боєздатності: дис. докт. військ. наук: 20.01.05/ / Дєнєжкін М. М. Київ: ЦНДІ ЗС України. 2018С. 438.

10. Дєнєжкін М. М., Гаврилюк Н. А. Проблемні питання переходу до планування розвитку спроможностей військових формувань Збройних сил України та шляхи їх вирішення Зб. Наук. Праць. ЦНДІ ЗС України. К.:, 2020. № 4 (95). С. 25-35.

11. Дєнєжкін М. М., Дідіченко В. П., Павловський О. В., Середюк С. А. Дослідження проблемних питань планування розвитку спроможностей Збройних Сил України на середньострокову перспективу: звіт про НДР шифр «Розвиток-ОП» (остаток.). Київ: ЦНДІ ЗС України. 2019. С. 86.

Размещено на Allbest.ru