Надзвичайні ситуації воєнного часу. Ядерна зброя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський фаховий коледж будівництва,

архітектури та дизайну

Тема: Надзвичайні ситуації воєнного часу. Ядерна зброя

Виконала студентка групи Ар-11:

Малко Христина Василівна

Перевірив викладач:

Шевчук Анатолій Миколайович

Львів

2022

Зміст

1. Надзвичайні ситуації

2. Причини виникнення надзвичайних ситуацій

3. Класифікація надзвичайних ситуацій

4. Надзвичайні ситуації воєнного часу

5. Дій при надзвичайних ситуаціях воєнного часу

6. Ядерна зброя як сучасний вид зброї

7. Види ядерної зброї

8. Короткий огляд первинних вражаючих факторів ядерного вибуху

9. Короткий огляд вторинних вражаючих факторів ядерного вибуху.

10. Винайдення ядерної зброї

11. Перші вибухи ядерної зброї

12. Країни, що володіють ядерною зброєю

13. Ядерна зброя України

Висновок

1. Надзвичайні ситуації

Надзвичайна ситуація (НС) -- порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єктах або територіях, спричинене аварією, катастрофою, епідемією, стихійним лихом, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, а також велике зараження людей і тварин.

Українське законодавство визначає: «обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності».

Характер надзвичайних ситуацій:

Надзвичайні ситуації природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру - транспортні аварії, пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидами (загрозою викиду) небезпечних, хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру - пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, крадіжки зброї, виявлення застарілих боєприпасів.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру - пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних й токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, ВПН та НХР.

2. Причини виникнення надзвичайних ситуацій

надзвичайна ситуація воєнний ядерна зброя

Фактори, які призводять до надзвичайних ситуацій можуть бути:

- прямі - несуть загрозу для людей, навколишнього середовища та економічних об'єктів (удар, вибух тощо);

- непрямі - діють опосередковано (ожеледиця, злива), викликаючи інші небезпечні фактори. Наприклад, обледеніння, яке само по собі не несе небезпеки людині, викликало руйнування електросистеми у кількох областях України, що призвело до припинення господарської діяльності, значних матеріальних збитків, пов'язаних з відновленням ліній електропередач, невипуском продукції підприємствами, а також створило загрозу для життя та здоров'я людей через порушення теплозабезпечення будинків.

Природні причини:

З усього виду небезпек вони належать до розряду найбільш стабільних і становлять стабільну загрозу для людства впродовж всього його існування. Природні явища, які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, його загибелі, руйнування і знищення матеріальних цінностей називаються стихійними лихами. За причиною виникнення вони поділяються на : 1. Тектонічні -- пов'язані з процесами, що виникають з змінами предметів і явищ Землі. 2. Топологічні -- причиною їх є процеси, що виникають на поверхні Землі. 3. Метеорологічні -- пов'язані з процесами в атмосфері. Але в більшості випадків основною першопричиною виникнення цих стихійних лих є процеси, які відбуваються в Космосі.

Антропогенні (техногенні) причини:

Антропогенні діляться на соціальні та економічні.

Соціальні:

· Ріст народонаселення;

· Урбанізація;

· Непідготовленість населення;

· Відсутність інформації про обстановку у НС;

· Відсутність нормативно-правової бази;

· Недбалість та некомпетентність посадових осіб, перевищення повноважень і т. Д.;

· Корупція

· Тероризм

Економічні:

· Недосконалість технічних засобів і технологічних процесів;

· Зміна довкілля внаслідок природокористування (забруднення)

· Бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику й т.д.).

3. Класифікація надзвичайних ситуацій

Класифікація надзвичайних ситуацій - система, згідно з якими НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.

НС класифікують згідно частини 5 статті 5 Кодексу цивільного захисту України та Наказу МВС України №658 від о6.08.2018р.“Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” . В основу цієї класифікації покладена класифікація за такими признаками:

· За походженням;

· За масштабом розповсюдження;

· За об`ємом збитків;

· За кількістю загиблих людей.

Рівні надзвичайних ситуацій:

У процесі визначення рівня НС послідовно розглядаються три групи чинників:

· Територіальне поширення;

· Розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;

· Класифікаційні ознаки НС.

Залежно від цих чинників розрізняють 4 рівні надзвичайних ситуацій

- загальнодержавний;

-регіональний;

- місцевий;

- об'єктовий.

Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих наслідків поділяються з урахуванням територіального поширення, характеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків на:

Загальнодержавного рівня - надзвичайна ситуація розвивається на території двох та більше областей , або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області , але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

Регіонального рівня - надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) , або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також коли у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

Місцевого рівня - надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

Об'єктового рівня надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті, її наслідки не виходять за його межі.

4. Надзвичайні ситуації воєнного часу

Війна завжди була для людей одним із найбільших лих на протязі всієї історії. Вона знищувала значні людські і матеріальні ресурси, приводила за собою інші лиха, гальмувала розвиток людства. З кожним роком сила зброї ставала все сильнішою і сильнішою, а наслідки її використання все жахливішими. Зараз, на рубежі тисячоліть, людство має ядерну зброю, яка може знищити все живе на планеті.

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Існує досить багато визначень конфліктів. Так, у політологічних словниках найпоширенішим є таке трактування конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії.

Джерелами конфлікту є:

· соціальна нерівність, яка існує в суспільстві,

· система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт -- це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників. Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну реакцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт. Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, Соціальні конфлікти політичні (конфліктують політичні системи) соціальні (конфліктують соціальні системи) економічні (конфліктують економічні системи (наприклад; корпорації)) рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини. Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт).

Суб'єктами конфліктів можуть виступати:

1) окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури;

2) об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Помітне місце нині посідає один з різновидів соціального конфлікту -- міжетнічний, пов'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гостроти він набув у країнах, які зазнали краху форми державного устрою (СРСР, Югославія). Існує дві форми перебігу конфліктів:

* відкрита -- відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

* закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи). Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап -- постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та індії.

Війна -- це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова -- крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами. Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941 -- 1945) загинуло близько 55 млн осіб, було .повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в'єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу. Учені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історії лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті забрали вже понад 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко зростала з розвитком засобів знищення людей та розширенням масштабів військових дій.

Звісно першим і самим небезпечним джерелом є зброя. На даний час ми можемо виділити такі види зброї:

· Зброя масового ураження, яка в свою чергу розділяється на ядерну, хімічну, біологічну. Вся ця зброя веде до масового ураження населення на великих територіях, а при ядерному ударі і до значних руйнацій.

· Звичайна зброя, яка застосовується при локальних і широкомасштабних бойових діях. Розрізняють багато видів звичайної зброї, але вся вона застосовується для знищення людей та матеріальних об'єктів. Наприклад, при застосуванні системи залпового вогню на площі близько 13 га будуть знищені всі споруди і майже 82% живої сили ворога.

· Засоби радіоелектронної боротьби, які не ведуть до знищення споруд, але надзвичайно шкідливі для людини.

Усе більше уваги приділяється розробці високоточної зброї, що змогла б уражати будь-яку ціль на полі бою. Для цього використовуватимуть артилерію, бомбові удари, ракети, які несуть як звичайні боєголовки, так і ядерні, а також лазерні пристрої великої потужності. Така зброя може знищувати ракети, які щойно запущені, живу силу та бойову техніку на полі бою. Спрямовані лазером та оснащені комп'ютерами, ракети практично із стовідсотковою точністю потрапляють у ціль.

Іншим джерелом небезпеки є надзвичайна антисанітарна обстановка під час ведення бойових дій. Перш за все це велика кількість трупів, які не завжди можна поховати (наприклад у містах ведення інтенсивних бойових дій), по-друге порушується нормальна робота комунальних служб міст, що призводить до погіршення якості води, перебоїв каналізаційної системи і т. П. Також завжди спостерігається зріст популяції гризунів і інших тварин, які завжди є переносниками хвороб.

Також відчувається недостатнє медичне обслуговування, нестача медичних препаратів (більшість іде на фронт). Отже створюється сприятлива ситуація для виникнення епідемій, особливо в теплі місяці. Також багато людей можуть потерпати від звичайних хвороб які не зможуть ефективно лікуватися в умовах воєнного часу.

Третьою складовою є складна екологічна та техногенна обстановка. Треба враховувати, що сучасна війна не обходиться без значних руйнувань, які самі по собі являють загрозу життю людини і зазвичай супроводжуються пожежами.

Але ще більшу небезпеку несуть в собі підприємства, які й за мирних умов були джерелом небезпеки і шкідливих викидів. Хімічні підприємства, АЕС, нафтопереробні заводи у разі їх часткового або повного руйнування викличуть техногенну катастрофу і будуть становити значну небезпеку для життєдіяльності людей у районі розташування.

В сучасних умовах при виникненні широкомасштабної війни не викликає сумнівів використання зброї масового ураження і перш за все ядерної зброї.

При використанні звичайних видів зброї відбуваються значні руйнування оточуючого середовища та загибель великої кількості людей. При бомбардуванні і веденні бойових дій сучасною зброєю виникають пожежі, які представляють значну загрозу життю та здоров'ю людей, особливо при застосуванні спеціальних запальних боєприпасів з напалмом та іншими горючими речовинами. Необхідно зразу ж після нанесення удару виявити, локалізувати та погасити пожежі до того, як ті завдали шкоди майну, людям і оточуючому середовищу.

Особливу увагу слід приділяти техногенним катастрофам які можуть виникнути від руйнування у ході бойових дій екологічно небезпечних об'єктів. Наприклад: бойові дії йдуть поблизу міста. Для послаблення обороноздатності міста противних знищує ГЕС. Наслідки катастрофічні - затоплені багато районів, перервані комунікації, знищені або в непрацездатному стані багато підприємств, відсутня електрична енергія і звісно, значні людські жертви. Іншим прикладом може стати знищення під час бомбардування великого хімічного підприємства з виробництва небезпечних для людей хімічних речовин (тієї ж хімічної зброї).

Можна тільки уявити до яких жертв це приведе. Ще більш не передбачуваними будуть наслідки удару по АЕС. Треба взяти до уваги, що противник завжди намагатиметься знищити або захопити важливі стратегічні об'єкти, як то електростанції, великі промислові підприємства і т. П. Варто сказати, що першочерговим завданням для військ є недопущення цього, але війна є війна. І тому необхідно мінімізувати наслідки будь-яких таких ситуацій.

Особливою статтею слід виділити загрозу виникнення епідемій у зв'язку з антисанітарними умовами. Як було сказано вище. Не завжди є можливість поховати останки загиблих під час воєнних дій, що приводить до значного зростання ризику спалаху інфекційних захворювань. До того ж бродячі тварини, гризуни та комахи які мають контакт з тілами можуть стати переносниками інфекцій.

В умовах війни та неможливості дотримуватися правил гігієни спостерігається розквіт вошів, блох та інших паразитів, які є переносниками такої небезпечної інфекції як тиф, чесотка і т. П. Також вода та продукти можуть бути заражені різними бактеріями у зв'язку з попаданням у них тіл та продуктів життєдіяльності зі збудниками інфекцій. Особливо небезпечною ситуація стає в теплі пори року, коли всі мікроорганізми розмножуються надзвичайно швидко.

З вищенаведеного випливають такі висновки:

· В період війни небезпека для життя і здоров'я людини значно підвищується, незалежно чи в тилу чи на фронті.

· Сучасне тилове забезпечення включає в себе цілу низку заходів, які необхідно виконувати в повному об'ємі для досягнення максимальної безпеки для людини, оточуючого середовища.

· Мінімізація наслідків екстремальних ситуацій, описаних вище, залежить від злагоджених дій військ та цивільного населення.

5. Дії при надзвичайних ситуаціях воєнного характеру

При першій можливості покиньте разом із сім'єю небезпечну зону. У разі неможливості виїхати особисто, відправте дітей і родичів похилого віку до родичів, знайомих. Необхідно взяти із собою всі документи, коштовні речі і цінні папери.

Підготовку до можливого перебування у зоні надзвичайної ситуації доцільно починати завчасно. Необхідно підготувати «екстрену валізку» з речами, які можуть знадобитись при знаходженні у зоні НС або при евакуації у безпечні райони.

Відео: https://youtu.be/LYhN-o8CPPM

Підготовка оселі:

· Нанести захисні смуги зі скочу (паперу, тканини) на віконне скло для підвищення його стійкості до вибухової хвилі та зменшення кількості уламків і уникнення травмування у разі його пошкодження;

· По можливості обладнайте укриття у підвалі, захистіть його мішками з піском, передбачте наявність аварійного виходу;

· При наявності земельної ділянки, обладнайте укриття на такій відстані від будинку, яка більша його висоти;

· Зробити вдома запаси питної та технічної води;

· Зробити запас продуктів тривалого зберігання;

· Додатково укомплектувати домашню аптечку засобами надання домедичної допомоги;

· Підготувати (закупити) засоби первинного пожежогасіння;

· Підготувати ліхтарики (комплекти запасних елементів живлення), гасові лампи та свічки на випадок відключення енергопостачання;

· Підготувати (закупити) прилади (примус) для приготування їжі у разі відсутності газу і електропостачання;

· Підготувати необхідні речі та документи на випадок термінової евакуації або переходу до захисних споруд цивільної оборони або інших сховищ (підвалів, погребів тощо);

· Особистий транспорт завжди мати у справному стані із запасом палива для виїзду у небезпечний район;

· При наближенні зимового періоду необхідно продумати питання щодо обігріву оселі у випадку відключення централізованого опалення.

Правила поведінки в умовах надзвичайних ситуації воєнного характеру

Необхідно:

1. Зберігати особистий спокій, не реагувати на провокації;

2. Не сповіщати про свої майбутні дії (плани) малознайомих людей, а також знайомих з ненадійною репутацією;

3. Завжди мати при собі документ (паспорт), що засвідчує особу, відомості про групу крові свою та близьких родичів, можливі проблеми зі здоров'ям (алергію на медичні препарати тощо);

4. Знати місце розташування захисних споруд цивільної оборони поблизу місця проживання, роботи, місцях частого відвідування (магазини, базар, дорога до роботи, медичні заклади тощо). Без необхідності старатися якнайменше знаходитись поза місцем проживання, роботи та малознайомих місцях;

5. При виході із приміщень, пересуванні сходинами багатоповерхівок або до споруди цивільної оборони (сховища) дотримуватись правила правої руки (як при русі автомобільного транспорту) з метою уникнення тисняви. Пропускати вперед та надавати допомогу жінкам, дітям, перестарілим людям та інвалідам, що значно скоротить терміни зайняття укриття;

6. Уникати місць скупчення людей;

7. Не вступати у суперечки з незнайомими людьми, уникати можливих провокацій;

8. У разі отримання будь-якої інформації від органів державної влади про можливу небезпеку або заходи щодо підвищення безпеки передати її іншим людям (за місцем проживання, роботи тощо);

9. При появі озброєних людей, військової техніки, заворушень, негайно покидати цей район;

10. Посилювати увагу і за можливості, також залишити цей район, у разі появи засобів масової інформації сторони-агресора;

11. У разі появи підозрілих людей (не орієнтуються на місцевості, розмовляють з акцентом, нехарактерна зовнішність, протиправні і провокативні дії, проведення незрозумілих робіт тощо), негайно інформувати органи правопорядку, місцевої влади, військових;

12. У разі потрапляння у район обстрілу, сховатись у найближчу захисну споруду цивільної оборони, сховище (укриття). У разі відсутності пристосованих сховищ, для укриття використовувати нерівності рельєфу (канави, окопи, заглиблення від вибухів тощо). У разі раптового обстрілу та відсутності поблизу споруд цивільного захисту, сховища і укриття - лягти на землю головою в сторону, протилежну вибухам. Голову прикрити руками (за наявності, для прикриття голови використовувати валізу або інші речі). Не виходьте з укриття до кінця обстрілу;

13. Надавати домедичну допомогу іншим людям у разі їх поранення. Викликати швидку допомогу, представників ДСНС України, органів правопорядку за необхідності - військових;

14. У разі, якщо Ви стали свідком поранення або смерті людей, протиправних до них дій (арешт, викрадення, побиття тощо), постаратися з'ясувати та зберегти якнайбільше інформації про них та обставини події для надання допомоги, пошуку, встановлення особи тощо. Необхідно пам'ятати, що Ви самі або близькі Вам люди, також можуть опинитись у скрутному становищі і будуть потребувати допомоги.

Відео: https://youtu.be/CPH43eKhEwQ

Не рекомендується:

· Підходити до вікон, якщо почуєте постріли;

· Спостерігати за ходом бойових дій;

· Стояти чи перебігати під обстрілом;

· Конфліктувати з озброєними людьми;

· Носити армійську форму або камуфльований одяг;

· Демонструвати зброю або предмети, схожі на неї;

· Підбирати покинуті зброю та боєприпаси.

6. Ядерна зброя як сучасний вид зброї

Сучасні види зброї (бомби об'ємного вибуху, кулькові бомби, бомби із стрілоподібними елементами, міни, запальні суміші, сучасна вогнепальна зброя) призведуть до масових санітарних втрат, серед яких будуть переважати тяжкі поранення та ураження, що потребують тривалих термінів лікування. На сьогодні зберігся досить умовний поділ зброї на звичайну (вогнепальна, запалювальна ) та зброю масового ураження (ядерна, хімічна, біологічна або бактеріологічна ).

Ядерна зброя -- зброя масового ураження вибухової дії, побудована на використанні ядерної енергії, що вивільняється при ланцюговій ядерній реакції розщеплення важких ядер або термоядерній реакції синтезу легких ядер.

Поняття ядерна зброя містить у собі:

· Власне ядерні заряди (бойові частини ракет і торпед, бомб, артилерійські снаряди тощо

· Засоби їх доставки до цілі (ракети, літаки, торпеди, артилерійські гармати тощо).

· Засоби керування.

Ядерна зброя істотно відрізняється від інших видів озброєння як масштабами, так і характером ураження. На відстані близько кілометра від центру вибуху відбуваються суцільні руйнування та знищується все живе поза укриттями. Перш за все така дія зумовлена тим, що потужність ядерного вибуху набагато більша, ніж будь-якого боєприпасу, створеного на основі хімічної вибухівки.

При несподіваному нападі із застосуванням ядерної зброї загальні людські втрати можуть сягати до 50-60% від загальної чисельності населення міста. При цьому 1/3 людських втрат будуть незворотні, 2/3 становитимуть санітарні втрати. У структурі санітарних втрат в епіцентрі ядерного вибуху 50-60% будуть складати комбіновані ураження.

Особливості санітарних втрат у сполученні з важкою ситуацією у зоні ядерного ураження та на сліді радіоактивної хмари будуть зумовлювати складність постанови завдань та визначення характеру дій, спрямованих на захист особового складу військ і населення та надання медичної допомоги потерпілим.

7. Види ядерної зброї

Відомі три основних види ядерної зброї:

· Власне ядерна (або атомна зброя),

· Термоядерна,

· Нейтронна.

Ядерна зброя:

Ядерний вибух здійснюється шляхом переводу заряду з докритичного стану в критичний, точніше в надкритичний. Ось один з варіантів схеми устрою атомного заряду. До момента вибуху загальний заряд в бомбі може бути розділений на дві чи більше частин ; величина кожної частини менше критичної, що виключає передчасний вибух у кожній з них окремо. Щоб здійснити вибух, потрібно з'єднати всі частини заряду в одне ціле. Зближення частин повинно відбуватися дуже швидко, щоб за рахунок енергії, що виділяється на початку ядерної реакції, не встигли б розлетітися ще не прореаговані частини заряду. Від цього залежить кількість ядер, що розділилися в результаті ланцюгової ядерної реакції, а отже, і потужність вибуху. При зближенні мас ядерного заряду ланцюгова реакція починається не в момент їх зіткнення, а в момент, коли вони ще розділені невеликим проміжком. При повільному зближенні мас внаслідок перегріву вони можуть зруйнуватися і розлетітися в різні боки -- бомба зруйнується, не вибухнувши. Тому необхідно скоротити період зближення, переказуючи велику швидкість масам, що з'єднуються. Для з'єднання частин заряду в бомбі можна використовувати дію вибуху звичайної вибухової речовини. Щоб збільшити степінь використання речовини, що ділиться, при ядерному вибуху, її оточують відбивником нейтронів і розташовують у оболонку з міцного матеріалу. Інший спосіб зробити масу критичною або надкритичною : коли тонку сферичну оболонку з урану або плутонію стиснути в кулю. Для цього навколо тонкої уранової або плутонієвої сферичної оболонки розміщують звичайну вибухову речовину, яка у потрібний момент вибухає. В результаті дії газів уранова або плутонієва оболонка стискається в кулю, утворюючи надкритичну масу, в якій починається ланцюгова реакція, яка завершується вибухом матеріалу, що ділиться.

Енергія вибуху ядерних зарядів ( які ґрунтуються на поділі ядер ) може бути різною. Їх тротиловий еквівалент може коливатися в межах від 50 т до 200 т. Нижня межа визначається коефіцієнтом використання речовини, що ділиться. Верхня межа визначається тим, що неможна безмежно збільшувати вагу окремих частин заряду, оскільки їх маса повинна бути менше критичної.

Ядерну зброю найкрупніших калібрів утворюють шляхом використання термоядерних реакцій.

Термоядерна зброя:

Термоядерна боммба (воднева бомба) -- тип зброї масового ураження, руйнівна сила якої базується на використанні енергії реакцій ядерного синтезу легких елементів (наприклад, синтез двох ядер атомів дейтерію (важкого водню) в одне ядро атома гелію). У термоядерних реакціях виділяється велика кількість енергії. Маючи ті самі фактори, що і ядерна зброя, термоядерна зброя має більшу потужність вибуху. Теоретично вона обмежується лише кількістю необхідних для реакції компонентів.

У перших водневих бомбах як речовину для термоядерного синтезу використовували суміш важких ізотопів водню -- дейтерію та тритію, звідки й походить назва «воднева бомба». У потужніших пристроях наступного покоління як термоядерне пальне застосовують дейтерид літію-6.

Послідовність процесів, що відбуваються при вибуху водневої бомби, можна представити наступним чином. Спочатку вибухає заряд-ініціатор термоядерної реакції, який розташований всередині оболонки (невелика атомна бомба), в результаті чого виникає нейтронний спалах і створюється висока температура, необхідна для ініціації термоядерного синтезу. Нейтрони бомбардують вкладиш з дейтериду літію -- з'єднання дейтерію з літієм (використовується ізотоп літію з масовим числом 6). Літій-6 під дією нейтронів розщеплюється на гелій і тритій. Таким чином, атомний запал створює необхідні для синтезу матеріали безпосередньо в самій приведеній у дію бомбі.

Потім починається термоядерна реакція в суміші дейтерію з тритієм, температура всередині бомби стрімко наростає, залучаючи в синтез все більшу і більшу кількість водню. При подальшому підвищенні температури могла б початися реакція між ядрами дейтерію, характерна для водневої бомби. Всі реакції, звичайно, відбуваються настільки швидко, що сприймаються як миттєві.

Нейтронна зброя:

· Нейтронна боммба, -- офіційно визначена типом посиленої радіаційної зброї (ПРЗ), являє собою термоядерну зброю із низьким виходом, розроблену для максимізації летального нейтронного випромінювання в безпосередній близькості від вибуху при мінімізації фізичної сили самого вибуху. Вивільненню нейтронів, згенерованому в результаті реакції ядерного синтезу, навмисно дозволяється йти зі зброї, а не поглинатися іншими її компонентами[1]. Вибух нейтронів, не використовується як первинна руйнівна дія бойової частини, здатний проникати ворожу броню ефективніше, ніж звичайна бойова частина, так роблячи її більш смертельною, як тактичну зброю. Точні наслідки нейтронної бомби залишаються невідомими, але перспективи її розвитку та використання протягом багатьох років викликають суперечки[2]. Концепція первісно була розроблена США наприкінці 1950-х - початку 1960-х. Це бачилося як «чистіша» бомба для використання проти масованих радянських бронетанкових дивізій. Як це застосовуватиметься над союзними країнами, особливо Західною Німеччиною, зменшення шкоди вибуху розглядалося важливою перевагою[3][4].

ПРЗ вперше були оперативно розгорнуті проти антибалістичних ракет (AБР). В цій ролі вибух нейтронів має викликати частковий розпад найближчих бойових частин, запобігаючи їм належно вибухнути. Щоб виконати цю роботу, АБР повинна вибухнути протягом близько 100 метрів від власної цілі. Першим прикладом такої системи була W66, використана на ракеті Sprint, що використовувалась в американській системі Nike-X. Вважається, що радянський еквівалент, ракета 53T6 комплексу протиповітряної оборони міста Москва А -135, використовує аналогічну будову[5][6].

8. Короткий огляд первинних вражаючих факторів ядерного вибуху

Існує три категорії первинних вражаючих факторів ядерного вибуху - це сам вибух, теплове випромінювання і миттєва іонізація або проникаюча радіація. Їх співвідношення при вибуху залежить від потужності бомби. Малопотужні бомби можуть нанести значні руйнування. Бомби потужністю близько 2,5 кілотонн викликають все три зазначених ефекту в рівній пропорції, знищуючи все живе в радіусі 1 км. Співвідношення енергетичного викиду в формах теплового випромінювання, ударної хвилі і проникаючої радіації практично не змінюється залежно від потужності бомби, зате змінюється спосіб взаємодії енергії з повітрям і метою. Повітря легко пропускає теплове випромінювання, що впливає на відкриті поверхні, які швидко нагріваються. Чим могутніше бомба, тим більше площа ураження тепловим випромінюванням. У лабораторних умовах зі збільшенням потужності бомби область теплового ураження розширюється від епіцентру пропорційно квадрату радіусу. Таким чином, область поразки розраховується як квадратний корінь потужності бомби. У реальних умовах розширення буде дещо менше, частково внаслідок того, що великі бомби породжують високу температуру повільніше, що зменшує рівень руйнувань, вироблених кожною калорій випромінювання. Слід зазначити, що область поразки тепловим випромінюванням збільшується пропорційно потужності бомби. Вибухова хвиля - це об'ємний ефект. Вибухова хвиля передає енергію будь-якої матерії, через яку проходить, включаючи повітря. Коли вибухова хвиля проходить через тверді об'єкти, сплеск енергії призводить до руйнувань. Проходячи через повітря, вона просто слабшає. Вибухова хвиля згасає, взаємодіючи з матеріальними об'єктами. Кількість необхідної матерії збільшується відповідно об'єму уявної сфери з центром в точці вибуху. Вплив вибухової хвилі, таким чином, вимірюють за законом зворотного куба, який пов'язує обсяг з радіусом. Інтенсивність проникаючої радіації, як і інтенсивність теплового випромінювання, знижується за законом зворотного квадрата радіусу. Однак проникаюча радіація також сильно поглинається повітрям, через який проходить, що швидко знижує інтенсивність впливу.

З цих законів випливає, що при збільшенні потужності бомби ефект теплового випромінювання зростає швидше, ніж ефект ударної хвилі, а інтенсивність проникаючої радіації швидко зменшується. При невеликому ядерному вибуху (потужність бомби до 15 кілотонн) до жертв (включаючи смертельні випадки) можуть привести всі три вражаючих фактора. Більшість смертей (до двох третин загиблих в перший день) походить від опіків (у тому числі викликаних вогненної бурею). Цей фактор має найбільший радіус ураження. 60-70% вижили отримують травми, викликані наслідками ударної хвилі і пожеж. Більшість людей, що знаходилися досить близько до епіцентру вибуху, щоб постраждати від опромінення, опиняються в радіусі смертельного ураження ударної хвилі і теплового випромінювання, тому тільки 30% тих, що вижили отримують променеву хворобу. Більшість з них - це ті, хто зумів сховатися від двох перших вражаючих факторів. Але навіть у цьому випадку більшість жертв променевої хвороби не можуть уникнути опіків і травм від наслідків ударної хвилі. При вибуху бомб потужністю в сотні кілотонн або більше (типова потужність стратегічних боєголовок) безпосереднє променеве ураження можна не брати в розрахунок. Небезпечний рівень опромінення існує настільки близько до епіцентру вибуху, що вижити в цій зоні неможливо. З іншого боку, смертельні опіки можна отримати і поза основної зони поразки ударною хвилею. Бомба в 20 мегатонн може викликати опіки третього ступеня в радіусі 40 км, де ударна хвиля здатна хіба що розбити вікна і нанести легкі руйнування. Емпіричне правило для підрахунку смертей, причинами яких є первинні вражаючі фактори ядерного вибуху, полягає в тому, щоб вважати мертвими всіх знаходяться в зоні тиску ударної хвилі, що перевищує 5 фунтів на квадратний дюйм. Насправді помітну кількість людей в межах цієї зони виживуть, але приблизно стільки ж загинуть за її межами. Це правило не враховує ефект радіоактивних опадів.

9. Короткий огляд вторинних вражаючих факторів ядерного вибуху

Радіоактивне зараження

Найбільшу небезпеку серед вторинних вражаючих факторів представляє викид величезної маси радіоактивної речовини з великим періодом напіврозпаду (від декількох днів до тисячоліть). Головне джерело зараження - це продукти реакції радіораспада. Другим потенційно небезпечним джерелом зараження випромінювання повільних нейтронів, які захоплюються ядрами атомів нерадіоактивних речовин. У процесі розпаду атоми можуть породжувати приблизно 80 різних ізотопів. Ці ізотопи широко варіюються по стабільності; деякі повністю стійкі, у той час як інші інтенсивно розпадаються за частки секунди. Розпадаються ізотопи можуть самі формувати стійкі або нестабільні вторинні ізотопи. Таким чином, створюється ще більш складна суміш, що складається з приблизно 300 різних ізотопів 36 елементів. Короткоживучі ізотопи швидко вивільняють енергію розпаду, створюючи інтенсивне радіоактивне

Поле, яке, однак, також швидко згасає. Живучі ізотопи вивільняють енергію за тривалий час, створюючи набагато більш слабкий, але стабільний радіаційний фон. Корисне емпіричне правило - «правило сімок». Це правило говорить, що за кожні 7:00 залишкова радіоактивність знижується в 10 разів (щодо рівня першої години після початку розпаду). Через 7 * 7 годин (49 годин, приблизно 2 доби) рівень радіації знижується ще на 90%. Через 7 * 2 днів (2 тижні) він знизиться ще на 90%; і так далі протягом 14 тижнів. Правило діє з похибкою 25% протягом перших двох тижнів і з похибкою 200% протягом перших шести місяців. Через 6 місяців швидкість зниження рівня радіації стає набагато вищою. Продукти радіоактивного розпаду становлять найбільшу небезпеку, коли вони проникають в грунт у формі т.зв. радіоактивних опадів. Швидкість осадження радіоактивних речовин залежить в першу чергу від висоти, на якій стався вибух, і меншою мірою від потужності вибуху. Якщо вибух стався високо в повітрі (спалах не стосується землі), випаровування радіоактивної речовини охолоджуються і конденсуються у формі мікроскопічних часток. Ці частинки в більшості своїй стягуючі у верхні шари атмосфери, що піднімається спалахом вибуху, але помітне їх число залишається в нижніх шарах завдяки конвекції всередині спалаху. Чим сильніше вибух, тим швидше опади йдуть вгору, і тим менше їх залишається в нижніх шарах атмосфери. При вибухах потужністю до 100 кілотонн спалах не піднімається вище тропосфери, де і відбувається процес конденсації. Всі ці опади випадуть на землю природним шляхом за кілька місяців або ще швидше. При вибухах потужністю в межах мегатонни спалах піднімається настільки високо, що входить в стратосферу. У стратосфері не відбувається погодних процесів, і опади можуть випадати до декількох років. Такі уповільнені опади стануть набагато менш небезпечні до моменту випадання на землю і досить рівномірно розподіляться по всій поверхні планети. При вибухах потужністю більше 100 кілотонн все більше і більше радіоактивних частинок потрапляє в стратосферу. Більш низький вибух (спалах стосується землі) захоплює велику кількість грунту всередину спалаху. Грунт зазвичай не випаровується, але навіть у разі випаровування формує дуже великі частки. Радіоактивні ізотопи захоплюються частинками грунту, які швидко осідають на землю. Тривалість випадання таких опадів може становити від хвилин до декількох діб і провести зараження на території до декількох тисяч кілометрів (при відповідному вітрі). Інтенсивність радіаційного забруднення сильніше при опадах близько до епіцентру, оскільки щільність радіоактивних частинок вище, і короткоживучі ізотопи не встигли ще розпастися. Погодні умови можуть чинити на цей ефект значний вплив.

Наприклад, злива може обмежити область випадання радіоактивних опадів, створюючи райони дуже інтенсивного зараження. Як зовнішнє, так і внутрішнє зараження (при прийомі всередину радіоактивних речовин) несе велику небезпеку для здоров'я. Вибухи на невеликий від землі висоті можуть також представляти істотну небезпеку безпосередньо під точкою вибуху

Через активні нейтронів. Нейтрони, поглинені грунтом, можуть виробляти значну випромінювання протягом кількох годин.

Мегатонні бомби в більшості своїй були скасовані і замінені на значно менш потужні боєголовки. Потужність сучасної стратегічної боєголовки, за небагатьма винятками, становить близько 200-750 кілотонн. Недавні дослідження складних моделей клімату показали, що скорочення потужності призводить до набагато більшій пропорції опадів, що потрапляють в нижні шари атмосфери, і набагато більш швидкому і більш інтенсивному випаданню опадів, ніж припускали дослідження 1960-х і 1970-х років. Скорочення загальної потужності стратегічних арсеналів після відмови від високомогутніх бомб на користь більш численних і малопотужних призвело до збільшення ризику зараження радіоактивними опадами.

10. Винайдення ядерної зброї

Батьками атомної зброї називають відразу двох осіб: американця Роберта Оппенгеймера і радянського вченого Ігоря Курчатова. Однак роботи над створенням атомної бомби паралельно велися в чотирьох країнах.

Альберт Ейнштейн в 1905 році відкрив спеціальну теорію відносності, згідно з якою співвідношення між енергією і масою виражено наступним рівнянням - E = mc ^ 2. В результаті експериментів в 1938 році німецькі хіміки Фрітц Страссманн і Отто Хан змогли розбити атом урану за допомогою бомбардування його нейтронами на приблизно однакові 2 частини. А британський вчений Отто Роберт Фріш пояснив, що при розподілі ядра атома виділяється велика кількість енергії. У 1939 році Жоліо-Кюрі, французький фізик, прийшов до висновку, що ланцюгова реакція може призвести до вибуху величезної руйнівної сили, а уран стане джерелом енергії. Цей висновок хіміка став поштовхом до розробки ядерної зброї. На той момент Європа була на межі Другої світової війни і країни розуміли важливість володіння такого роду зброєю. Однак створення такої зброї було затяжним, адже не було потрібної кількості уранової руди для досліджень.

Розробкою ядерної бомби займалися вчені Англії, Німеччини, США, Японії. У вересні 1940 року Америка закупила необхідну кількість руди у Бельгії по підставним документам, і активно зайнялися створенням зброї. Перед Другою світовою війною Альберт Ейнштейн нібито написав лист Франкліну Рузвельту (президенту США), в якому йдеться про спроби Німеччини очистити Уран-235 і створити атомну бомбу. Правда це чи ні невідомо, але США стали рішуче працювати над питанням виготовлення ядерної зброї в найкоротші терміни. Проекту дали назву «проект Манхеттен» і поставили на чолі Леслі Гровса. У період 1939 - 1945 років на розробки було витрачено більше 2 більйонів доларів. У штаті Теннесі побудували завод з очищення урану, на якому газова центрифуга відділяла легкий уран від більш важкого. У 1942 році в Лос-Аламосі створили американський ядерний центр, очолюваний Робертом Оппенгеймером. Над створенням бомби працював великий колектив, включаючи 12 лауреатів Нобелівської премії. В Англії тим часом також існував атомний проект «Alloys». Коли Німеччина почала масово бомбардувати англійські міста, влада передала свої розробки США, дозволивши їм зайняти провідне становище в створенні ядерної зброї.

11. Перші вибухи ядерної зброї

Перша атомна бомба, яка отримала назву «Пристрій», була підірвана в рамках випробувань в штаті Нью-Мексико 16 липня 1945 р. У містах Хіросіма і Нагасакі (Японія) 6 і 9 серпня 1945 р. Були підірвані друга і третя атомні бомби, які отримали назву відповідно «Малюк» і «Товстун». Військові експерти вважали, що бомби з урану-235 будуть мати низьку ефективність, оскільки в них розщеплюється лише 1,38% матеріалу. На сьогоднішній день це єдиний приклад бойового застосування атомної зброї.

На час атаки населення Хіросіми становило приблизно 255 000 чоловік. Від моменту скидання бомби до вибуху пройшло всього 45 секунд. Вона вибухнула в 600 метрах над поверхнею землі сліпучим спалахом у вигляді гігантської вогняної кулі, що мала температуру більш ніж 4000°С. Радіація поширювалася моментально у всіх напрямках з вибуховою хвилею надстислого повітря, що несла смерть і руйнування. Під час вибуху «Малюка» на місці загинуло приблизно 70-80 тисяч осіб. Радіус зони повного руйнування складав приблизно 1,6 кілометра, а пожежі виникли на площі в 11,4 км2. Понад 90% будівель Хіросіми було або пошкоджено, або повністю знищено. Від невідомої хвороби, пізніше названої «променевою», почали вмирати десятки тисяч хіросімців і жителів околиць. Через променеву «епідемію» кількість загиблих в найближчі тижні зросла до 110 тисяч, а через декілька місяців - до 140 тисяч.

Плутонієва бомба «Товстун» вибухнула біля поверхні землі над однією з церков в центральній частині м. Нагасакі. У результаті вибуху було практично повністю знищено місто і його жителів (мал. 3.14, 3.15).

Загальна кількість загиблих в Нагасакі склала 75 тис. Осіб. В обох містах переважна більшість жертв були цивільними особами.

Відео: https://youtu.be/zAwP7UXQQ6o

Це був період гонки озброєнь, який ознаменувався суперництвом двох основних світових надсистем, що утворилися після закінчення другої світової війни, - країн Варшавського договору на чолі з СРСР та країн блоку НАТО на чолі зі США. Пізніше до випробувань ядерної зброї підключилися Китай, Великобританія, Франція.

Велика Британія зробила перший надводний ядерний вибух потужністю близько 25 кілотонн 3 жовтня 1952 року в районі островів Монте-Белло (західніше Австралії). Термоядерне випробування -- 15 травня 1957 року на острові Різдва в Полінезії.

Франція провела наземні випробування ядерного заряду потужністю 20 кілотонн 13 лютого 1960 року в оазисі Регган в Алжирі. Термоядерне випробування -- 24 серпня 1968 року на атолі Муруроа.

Китай підірвав ядерну бомбу потужністю 20 кілотонн 16 жовтня 1964 року в районі озера Лобнор. Там же ж була випробувана термоядерна бомба 17 червня 1967 року.

У результаті цих випробувань в атмосферу вперше надійшли радіоактивні речовини техногенного походження, які були раніше не властиві нашій планеті. Виник штучний радіаційний фон - глобальне, по всій земній кулі, забруднення навколишнього середовища радіонуклідами, які утворюються при ядерних вибухах. Особливо шкідливі були вибухи в атмосфері, коли продукти радіоактивного розпаду заражали великі території, населені людьми. При ядерних вибухах в атмосфері певна частина радіонуклідів (при наземних вибухах до 50%) випадає поблизу району випробувань. Проте значна частка радіоактивних речовин затримується в повітрі й під дією вітру переміщується на великі відстані, залишаючись приблизно на одній і тій же широті. Перебуваючи в повітрі приблизно місяць, радіоактивні речовини під час цього переміщення поступово випадають на землю. Більша частина радіонуклідів викидається в стратосферу (на висоту 10-15 км), а потім радіонукліди випадають по всій поверхні Землі. Радіоактивні опади містять велику кількість різних радіонуклідів, але з них найбільшу роль відіграють 95Cr, тритій, 137Cs, 90Sr і 14C, періоди напіврозпаду яких складають відповідно 64 доби, 12,4 років, 30 років (цезій і стронцій) і 5730 років.

Особливо інтенсивно випробування ядерної зброї проводилися в періоди 1954-1958 та 1961-1962 років.

За офіційними даними, на існуючих п'яти ядерних полігонах - Невада (США, Великобританія), Нова Земля (СРСР, тепер Росія); Семипалатинський (СРСР, тепер Казахстан), атол Муруроа (Франція), Лобнор (Китай) - була виконана більша частина з 2059 експериментальних ядерних вибухів різних типів, у тому числі 501 випробування проводилося безпосередньо в атмосфері. За весь період випробувань активності головних радіонуклідів, що надійшли на земну поверхню з глобальних випадінь, склали: 949 ПБК 137Сs, 578 ПБК 90Sr і 5550 ПБК 131I. Однак багато експертів вважають, що наведені дані з радіоактивних викидів у навколишнє середовище занижені, у зв'язку з чим реальні показники необхідно збільшити на 20-30%.

12. Країни, що володіють ядерною зброєю

Ядерний клуб -- неофіційна назва групи країн, що володіють ядерною зброєю. До неї входять США (з 1945), Росія (перед тим СРСР: з 1949), Велика Британія (1952), Франція (1960), КНР (1964), Індія (1974), Пакистан (1998) і КНДР (2006). Також вважається, що Ізраїль має ядерної енергії.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї - міжнародна угода, змістом якої є заборона поширення ядерної зброї, зобов'язання стосовно ядерного роззброєння та право на мирне використання атомної енергії.

«Старі» ядерні держави США, Росія, Сполучене Королівство, Франція й Китай є т. Зв. Ядерною п'ятіркою -- тобто державами, які вважаються «легітимними» ядерними державами згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Інші країни, що мають ядерною зброєю, називаються «молодими» ядерними державами.

Крім того, на території декількох держав, які є членами НАТО й іншими союзниками, перебуває або може перебувати ядерна зброя США. Деякі експерти вважають, що за певних обставин ці країни можуть нею скористатися

13. Ядерна зброя України

Україна, Білорусь й Казахстан, на території яких перебувала частина ядерного озброєння СРСР, після підписання в 1992 році Лісабонського протоколу були оголошені країнами, що не мають ядерної зброї, і в 1994-1996 роках передали всі ядерні боєприпаси Російській Федерації[5].

1991 року після розпаду Радянського Союзу Україна була третьою країною у світі за ядерним арсеналом. Україна відмовилась від свого арсеналу, який розташовувався на її території з часів Радянського Союзу, за умов надання їй відповідних гарантій провідними ядерними державами світу. З вересня 1993 р. під час переговорів двох Президентів України і Росії була досягнута домовленість про ліквідацію всієї ядерної зброї, що розташовувалася в Україні. Угода між Урядом РФ і Урядом України про утилізацію ядерних боєзарядів, а також документи про основні принципи утилізації ядерних боєзарядів Стратегічних ядерних сил, дислокованих в Україні, були підписані керівниками урядів двох країн.

Верховна Рада України прийняла Постанову про ратифікацію Договору між СРСР і США про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного в Москві 31 липня 1991 р., і протоколу до нього, підписаного в Лісабоні від імені України 23 травня 1992 р. з певними застереженнями, без урахування яких ратифікації не відбудеться. Серед застережень привертають увагу такі:

* нерухомість, стратегічні і тактичні ядерні сили, в тому числі ядерні боєзаряди, розташовані на території України, оголошено власністю України (пункт 1);

* Україна, яка стала власником ядерної зброї, успадкованої від колишнього СРСР, здійснює адміністративне управління стратегічними ядерними силами (пункт 3);

* Україна як держава-власник ядерної зброї просуватиметься до без'ядерного статусу і поетапно вивільнятиметься від розміщеної на її території ядерної зброї за умов одержання нею надійних гарантій її національної безпеки, в яких ядерні держави візьмуть на себе зобов'язання ніколи не використовувати ядерну зброю проти України, не використовувати проти неї звичайні збройні сили і не застосовувати погрози силою, поважати територіальну цілісність і недоторканність кордонів України, утримуватися від економічного тиску з метою розв'язання будь-яких спірних питань (пункт 5);

Україна виконає свої зобов'язання по Договору у передбачені ним строки. Зрештою, Україна стала однією з перших країн, які відмовилися від ядерної зброї у світі.