Організація військ механізованої бригади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-штатна структура бригадно-артилерійської групи механізованої бригади

Організація військ - структура військових формувань, яка повинна забезпечувати їх найвигідніший склад, найбільш доцільне поєднання видів озброєння і родів військ, високу бойову готовність та здатність успішно вести бойові дії.

Організація військ є частиною будівництва збройних сил, охоплює всі їх ланки: підрозділи, частини, з'єднання, об`єднання як видів збройних сил, так і формувань родів військ, спеціальних військ.

У практиці будівництва збройних сил більшості країн відомо такі основні форми організацій військ:

Сухопутні війська - відділення (обслуга, екіпаж),

- взвод,

- рота (батарея),

- батальйон (дивізіон),

- бригада (полк),

Взвод роту (батарею), батальйон (дивізіон) - називають ще підрозділами, полк - частиною, бригаду - з'єднанням.

ПС - авіаційна ланка, ескадрилья, полк, крило, дивізія, корпус, ескадра, повітряний флот.

ВМФ - корабель, дивізіон кораблів, бригада кораблів, дивізія кораблів, ескадра, флотилія, флот.

Організаційна структура сучасних військових формувань від батальйону, йому відповідних і вище, як правило складається з:

- управління (командування, штаб)

- бойових підрозділів бойового забезпечення (підрозділи розвідки, зв'язку)

- підрозділи обслуговування (тилові, технічні, медичні).

Кожному з'єднанню, частині і підрозділу присвоюється номер і найменування по роду військ.

Наприклад: 5 армійський корпус; 4 механізована бригада; 15 артилерійський полк; 3 танковий батальйон.

Організація військ, як військова справа в цілому, розвивається головним чином під впливом економічних можливостей держави. Безпосередній вплив на зміни в організації військ чинить в першу чергу кількість і якість озброєння, яке мають війська, а також способи ведення бою.

Так, в рабовласницькому суспільстві організаційна структура військ визначалась наявністю на їх озброєнні ручної холодної зброї і простішими способами ведення бою. Це забезпечувало застосування в той час, таких порівняно нескладних організаційних форм, як наприклад, загін, маніпула (120 чоловік), легіон (1200 чоловік).

В період розвитку в Західній Європі феодалізму, коли в силу соціально-економічних причин піхота, як головний рід військ, поступово втратила своє значення і була змінена рицарською кіннотою потреба в маніпулах, легіонах відпала, оскільки бойові дії стали представляти собою частіше протиборство лицарів; первісною організаційно-тактичною одиницею стає спис. Кількість десятків списів поєднувалась у прапор (загін).

З появою (в 14 столітті) і розвитком вогнепальної зброї, в головній ролі на полях битв знову виступає піхота. Першими організаційно-тактичними формами відродженої піхоти стали батальйони непостійного складу, які в 14-15 столітті у ряді країн мали назву мала баталія. В 16 - 17 столітті основною організаційно-тактичною структурою ряду армій стає полк, маючи у своєму складі 10 рот (ескадронів). У деяких арміях, для зручності управління, 3 - 4 роти стали зводитись в батальйон постійної організації (500 -1000 чоловік), а 2-3 полки - в бригаду.

На флоті основною організаційною одиницею є парусний корабель, кілька кораблів поєднувались в дивізії, а останні в ескадри.

Збільшення масштабів бойових дій у 17 - 18 століттях привело до необхідності створення більш великих організаційно-тактичних одиниць (дивізій і корпусів), об'єднавши усі роди військ (піхоту, кінну, артилерію). Кожна дивізія таким чином стала справжньою армією в зменшених масштабах, здібною діяти самостійно і чинити значний опір навіть противнику, який має переважаючі сили. Для дій на окремих напрямах; а потім і оперативних напрямках стали створюватися об'єднання.

В Першій, а потім і в Другій світовій війні були відпрацьовані і випробувані в ході боїв організаційні структури загальновійськових підрозділів і частин, які діють і в сучасних умовах.

Організація озброєння механізованого (танкового) батальйону

Механізовані і танкові підрозділи, оснащені бойовими машинами піхоти, бронетранспортерами і танками, здатні в бою вирішувати найрізноманітніші завдання, надійно поражати живу силу, танки, БМП, БТР, артилерію, протитанкові засоби, вести боротьбу з вертольотами і літаками противника.

Механізовані, танкові роти і батальйони здатні швидко використовувати результати вогневих ударів, створювати охоплення і глибокі обходи для знищення або взяття противника у полон, а також успішно діяти у відриві від головних сил.

Механізований (танковий) батальйон організаційно входить до складу механізованої (танкової) бригади. Він є основним загальновійськовим тактичним підрозділом та розрахунковою тактичною одиницею з'єднання при плануванні бою і проведення розрахунків для проведення маршу, при перевезенні залізницею, водним шляхом, повітряним транспортом.

Механізовані (танкові) роти організаційно входять до складу механізованого (танкового) батальйону, вони є тактичним підрозділом і є розрахунковою одиницею при проведенні різноманітних розрахунків у механізованій (танковій) бригаді.

Механізований (танковий) батальйон, рота, оснащені сучасною бойовою та іншою технікою, високоманевренні на полі бою, мають значний броньований захист та стійкість до зброї масового ураження противника

Батальйон (рота) здатні при взаємодії з сусідами і самостійно міцно утримувати зайнятий район (основний пункт) у обороні на різній місцевості і при будь-якій погоді, знищувати повітряні десанти, вертольоти і інші низьколітаючі цілі противника, успішно вести наступ, проводити марш на великі відстані, швидко використовувати результати вогневих ударів для завершення розгрому противника.

Механізовані і танкові батальйони (роти) взаємодіючи між собою, а також з артилерією і підрозділами інших родів військ і спеціальних військ, виконують основні завдання щодо безпосереднього знищення живої сили та вогневих засобів противника в ближньому бою, використовуючи результати вогневої поразки противника, вміло сполучаючи вогонь в наступі, можуть швидко охопити противника, знищити його живу силу, танки, БМП, БТР, артилерію, протитанкові засоби, а також засоби ядерного та хімічного нападу, літаки та вертольоти.

В залежності від організаційної належності батальйон може мати на озброєнні БМП або БТР, танки. Якщо батальйон має на озброєнні БМП то його називають механізованим батальйоном на БМП. Якщо батальйон має на озброєнні БТР, то його називають механізований батальйон на БТР.

Якщо на озброєнні в батальйоні танки, то називають його танковим батальйоном.

Розглянемо більш наглядно організаційну структуру і склад механізованого батальйону на БТР.

Загальна організаційна структура.

управління (командир батальйону і його заступники);

бойові підрозділі - 3 механізовані роти,

- мінометна батарея

- протитанковий взвод

- взвод АГС-17;

підрозділи бойового забезпечення (взвод зв'язку);

підрозділи обслуговування (- взвод технічного обслуговування,

- взвод матеріального забезпечення,

- медичний пункт).

Організація та озброєння механізованого (танкового) батальйону.

Організаційна структура загальновійськових підрозділів та частин

Організація військ - структура військових формувань, яка повинна забезпечувати їх найвигідніший склад, найбільш доцільне поєднання видів озброєння і родів військ, високу бойову готовність та здатність успішно вести бойові дії.

Організація військ є частиною будівництва збройних сил, охоплює всі їх ланки: підрозділи, частини, з'єднання, об`єднання як видів збройних сил, так і формувань родів військ, спеціальних військ.

У практиці будівництва збройних сил більшості країн відомо такі основні форми організацій військ:

Сухопутні війська - відділення (обслуга, екіпаж),

- взвод,

- рота (батарея),

- батальйон (дивізіон),

- бригада (полк),

Взвод роту (батарею), батальйон (дивізіон) - називають ще підрозділами, полк - частиною, бригаду - з'єднанням.

ПС - авіаційна ланка, ескадрилья, полк, крило, дивізія, корпус, ескадра, повітряний флот.

ВМФ - корабель, дивізіон кораблів, бригада кораблів, дивізія кораблів, ескадра, флотилія, флот.

Організаційна структура сучасних військових формувань від батальйону, йому відповідних і вище, як правило складається з:

- управління (командування, штаб)

- бойових підрозділів бойового забезпечення (підрозділи розвідки, зв'язку)

- підрозділи обслуговування (тилові, технічні, медичні).

Кожному з'єднанню, частині і підрозділу присвоюється номер і найменування по роду військ.

Наприклад: 5 армійський корпус; 4 механізована бригада; 15 артилерійський полк; 3 танковий батальйон.

Організація військ, як військова справа в цілому, розвивається головним чином під впливом економічних можливостей держави. Безпосередній вплив на зміни в організації військ чинить в першу чергу кількість і якість озброєння, яке мають війська, а також способи ведення бою.

Так, в рабовласницькому суспільстві організаційна структура військ визначалась наявністю на їх озброєнні ручної холодної зброї і простішими способами ведення бою. Це забезпечувало застосування в той час, таких порівняно нескладних організаційних форм, як наприклад, загін, маніпула (120 чоловік), легіон (1200 чоловік).

В період розвитку в Західній Європі феодалізму, коли в силу соціально-економічних причин піхота, як головний рід військ, поступово втратила своє значення і була змінена рицарською кіннотою потреба в маніпулах, легіонах відпала, оскільки бойові дії стали представляти собою частіше протиборство лицарів; первісною організаційно-тактичною одиницею стає спис. Кількість десятків списів поєднувалась у прапор (загін).

З появою (в 14 столітті) і розвитком вогнепальної зброї, в головній ролі на полях битв знову виступає піхота. Першими організаційно-тактичними формами відродженої піхоти стали батальйони непостійного складу, які в 14-15 столітті у ряді країн мали назву мала баталія. В 16 - 17 столітті основною організаційно-тактичною структурою ряду армій стає полк, маючи у своєму складі 10 рот (ескадронів). У деяких арміях, для зручності управління, 3 - 4 роти стали зводитись в батальйон постійної організації (500 -1000 чоловік), а 2-3 полки - в бригаду.

На флоті основною організаційною одиницею є парусний корабель, кілька кораблів поєднувались в дивізії, а останні в ескадри.

Збільшення масштабів бойових дій у 17 - 18 століттях привело до необхідності створення більш великих організаційно-тактичних одиниць (дивізій і корпусів), об'єднавши усі роди військ (піхоту, кінну, артилерію). Кожна дивізія таким чином стала справжньою армією в зменшених масштабах, здібною діяти самостійно і чинити значний опір навіть противнику, який має переважаючі сили. Для дій на окремих напрямах; а потім і оперативних напрямках стали створюватися об'єднання.

В Першій, а потім і в Другій світовій війні були відпрацьовані і випробувані в ході боїв організаційні структури загальновійськових підрозділів і частин, які діють і в сучасних умовах.

Механізовані і танкові підрозділи, оснащені бойовими машинами піхоти, бронетранспортерами і танками, здатні в бою вирішувати найрізноманітніші завдання, надійно поражати живу силу, танки, БМП, БТР, артилерію, протитанкові засоби, вести боротьбу з вертольотами і літаками противника.

Механізовані, танкові роти і батальйони здатні швидко використовувати результати вогневих ударів, створювати охоплення і глибокі обходи для знищення або взяття противника у полон, а також успішно діяти у відриві від головних сил.

Механізований (танковий) батальйон організаційно входить до складу механізованої (танкової) бригади. Він є основним загальновійськовим тактичним підрозділом та розрахунковою тактичною одиницею з'єднання при плануванні бою і проведення розрахунків для проведення маршу, при перевезенні залізницею, водним шляхом, повітряним транспортом.

Механізовані (танкові) роти організаційно входять до складу механізованого (танкового) батальйону, вони є тактичним підрозділом і є розрахунковою одиницею при проведенні різноманітних розрахунків у механізованій (танковій) бригаді.

Механізований (танковий) батальйон, рота, оснащені сучасною бойовою та іншою технікою, високоманевренні на полі бою, мають значний броньований захист та стійкість до зброї масового ураження противника

Батальйон (рота) здатні при взаємодії з сусідами і самостійно міцно утримувати зайнятий район (основний пункт) у обороні на різній місцевості і при будь-якій погоді, знищувати повітряні десанти, вертольоти і інші низьколітаючі цілі противника, успішно вести наступ, проводити марш на великі відстані, швидко використовувати результати вогневих ударів для завершення розгрому противника.

Механізовані і танкові батальйони (роти) взаємодіючи між собою, а також з артилерією і підрозділами інших родів військ і спеціальних військ, виконують основні завдання щодо безпосереднього знищення живої сили та вогневих засобів противника в ближньому бою, використовуючи результати вогневої поразки противника, вміло сполучаючи вогонь в наступі, можуть швидко охопити противника, знищити його живу силу, танки, БМП, БТР, артилерію, протитанкові засоби, а також засоби ядерного та хімічного нападу, літаки та вертольоти.

В залежності від організаційної належності батальйон може мати на озброєнні БМП або БТР, танки. Якщо батальйон має на озброєнні БМП то його називають механізованим батальйоном на БМП. Якщо батальйон має на озброєнні БТР, то його називають механізований батальйон на БТР.

Якщо на озброєнні в батальйоні танки, то називають його танковим батальйоном.

Розглянемо більш наглядно організаційну структуру і склад механізованого батальйону на БТР.

Загальна організаційна структура.

управління (командир батальйону і його заступники);

бойові підрозділі - 3 механізовані роти,

- мінометна батарея

- протитанковий взвод

- взвод АГС-17;

підрозділи бойового забезпечення (взвод зв'язку);

підрозділи обслуговування (- взвод технічного обслуговування,

- взвод матеріального забезпечення,

- медичний пункт).

Артилерія - головний засіб вогневого ураження противника в Сухопутних військах. Значення артилерії як головної вогневої сили Сухопутних військ було завжди високим і залишається таким сьогодні. У ході Другої світової війни, наприклад, на частку артилерії припадало до 80% усіх завдань з вогневого ураження противника. На сучасному етапі, з досвіду військових навчань та минулих локальних війн, у яких застосовувалися Сухопутні війська, загальний обсяг завдань вогневого ураження в тактичній зоні розподіляється так: на артилерію - 60-70%, на авіацію - 20-25%, на ракетні війська - до 5%, на механізовані і танкові війська - до 10%.

Артилерія Сухопутних військ Збройних Сил України складається з частин і підрозділів реактивної, гаубичної, гарматної та протитанкової артилерії, мінометів, протитанкових ракетних комплексів, а також із підрозділів артилерійської розвідки.

На озброєнні частин і підрозділів артилерії Сухопутних військ Збройних Сил України знаходяться:

- реактивна артилерія - реактивні системи залпового вогню (далі - РСЗВ): 300-мм 9К58 “Смерч”, 220-мм 9К57 “Ураган”, 122-мм 9К51 “Град”;

- гаубична артилерія - самохідні гаубиці (далі - СГ): 152-мм 2С19 “Мста-С”, 152-мм 2С3 “Акація”, 122-мм 2С1 “Гвоздика”; причіпні гаубиці: 152-мм 2А65 “Мста-Б”, 122-мм Д-30;

- гарматна артилерія - самохідні гармати: 203-мм 2С7 “Піон”, 152-мм 2С5 “Геоцинт-С”, 120-мм 2С9 “Нона-С”; причіпні гармати: 152-мм 2А36 “Геоцинт-Б”;

- протитанкова артилерія - 100-мм протитанкова гармата МТ-12 “Рапіра”;

- міномети - самохідні: 240-мм 2С4 “Тюльпан”, причіпні: 120-мм 2Б11, 82-мм автоматичний 2Б9 “Васильок”.

- протитанкові ракетні комплекси (далі - ПТРК) - самохідні: БМ 9П149 “Штурм-С”, БМ 9П148 “Конкурс”; переносні: 9К111 “Фагот”, 9К115 “Метис”.

Артилерійські підрозділи механізованої бригади призначені для ураження засобів масового ураження противника, елементів системи високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на посадкових майданчиках, засобів протиповітряної оборони, пунктів управління, радіоелектронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд противника, дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, постановки аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань.

В бою вони виконують переважну більшість завдань вогневого ураження противника, діючи в тісному зв'язку з механізованими, танковими та іншими підрозділами різних видів військ.

Артилерійський дивізіон - основний вогневий і тактичний підрозділ артилерії, який є структурним підрозділом бригадної артилерійської групи і загальновійськової частини. Він складається з декількох батарей і підрозділів управління і обслуговування. В залежності від організаційної структури дивізіон може складатися з трьох або двох батарей.

Оснащений сучасним озброєнням, артилерійський дивізіон здатний самостійно виконувати вогневі й тактичні завдання, вести вогонь усіма або декількома батареями по окремій цілі (груповій цілі) або побатарейно по різних цілях.

Батарея (артилерійська, мінометна, реактивної артилерії) є вогневим і тактичним підрозділом артилерії. Вона складається з вогневих взводів зі встановленою кількістю гармат (мінометів, бойових машин) і взводу (відділення) управління.

Батарея може уражати одну-дві цілі стрільбою із закритої вогневої позиції або декілька цілей, залежно від кількості гармат в батареї, вогнем прямою наводкою. При виконанні вогневих завдань батарея, як правило, розташовується на одній закритій вогневій позиції, а для стрільби прямою наводкою - на одній або декількох відкритих вогневих позиціях.

Батарея діє у складі дивізіону, призначається для підтримки батальйону (роти) або придається їм.

Батарея реактивної артилерії діє, як правило, у складі дивізіону і виконує вогневі завдання на користь загальновійськової частини.

Вогневий взвод є вогневим підрозділом артилерії, який виконує бойові завдання в складі батареї або самостійно із закритих або відкритих вогневих позицій. Він зазвичай складається з однієї або декількох гармат (мінометів, бойових машин реактивної артилерії, пускових установок ПТРК, САУ).

Гармата (міномет, бойова машина реактивної артилерії, пускова установка ПТРК, САУ) в бою діє, як правило, у складі взводу і виконує вогневі завдання з відкритої або закритої вогневої позиції.

Гарматна обслуга - це найменший вогневий підрозділ артилерії. Особовий склад, який безпосередньо обслуговує гармату (міномет, бойову машину реактивної артилерії, пускову установку ПТРК, САУ), називається гарматною обслугою або обслугою бойової машини, пускової установки ПТКР. Склад гарматної обслуги за кількістю осіб неоднаковий і залежить від системи гармати.

Взвод управління дивізіону (батареї) призначений для ведення розвідки, обслуговування стрільби і забезпечення зв'язку. Взвод управління, як правило, складається з відділення розвідки і відділення зв'язку.

Приданий артилерійський підрозділ (дивізіон, батарея, взвод) поступає в підпорядкування командира загальновійськової частини (підрозділу) і виконує усі поставлені йому завдання. При необхідності він може притягуватися до виконання завдань за рішенням старшого командира (начальника).

Підтримуючий артилерійський підрозділ (дивізіон, батарея, взвод), залишається в підпорядкуванні старшого артилерійського командира (начальника) і на окремих етапах бою виконує завдання по вогневому ураженню противника, які поставлені командиром загальновійськової частини (підрозділу), яку він підтримує.

Мінометний підрозділ, що входить до складу механізованого батальйону, виконує вогневі завдання, залишаючись в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, або придається одній з рот.

В даний час артилерія механізованої бригади складається з батальйонної та бригадної артилерії.

До складу батальйонної артилерії можуть входити:

- мінометна батарея, яка має на озброєнні 120-мм міномети 2Б11;

- протитанковий взвод з установками протитанкових ракетних комплексів 9К111 “Фагот” і станковими протитанковими гранатометами СПГ-9М.

Характерними ознаками озброєння батальйонної артилерії є невелика маса і габарити, висока рухомість і швидкострільність.

Мінометна батарея механізованого батальйону (схема 1) складається з управління батареї (командир батареї, його заступник, старшина, старший обчислювальник, санінструктор), взводу управління (командир взводу, відділення розвідки, відділення зв'язку), двох вогневих взводів (у кожному по 4 розрахунку 120-мм мінометів 2Б11).

Особового складу в мінометній батареї - 66 чол., 120-мм мінометів 2Б11 - 8 од., автотягачів - 10 од.



Схема 1. Організаційно-штатна структура мінометної батареї

Протитанковий взвод механізованого батальйону (схема 2) складається з управління взводу (командир взводу, його заступник, два навідника кулемета БТР, два водія БТР), трьох протитанкових відділень і трьох гранатометних відділень.

Протитанкове відділення складається з командира відділення (він же командир обслуги), командира обслуги, двох старших операторів, двох операторів, навідника кулемету БТР, водія БТР.

Протитанкове відділення має на озброєнні два протитанкових ракетних комплекси 9К111 “Фагот”, БТР-70.

Гранатометне відділення складається з командира відділення, навідника, двох номерів обслуги.

Гранатометне відділення має на озброєнні станковий протитанковий гранатомет СПГ-9М.

Всього в протитанковому взводі: особового складу - 42 чол., ПТРК 9К111 “Фагот” - 6 од., гранатометів СПГ-9М - 3 од., БТР-70 - 3 од.



Схема 2. Організаційно-штатна структура протитанкового взводу

механізована бригада артилерійський озброєння

До складу бригадної артилерії можуть входити:

- самохідно-артилерійський дивізіон (САДН), що має на озброєнні 122-мм СГ 2С1 “Гвоздика” або 152-мм СГ 2С3 “Акація”;

- реактивний артилерійський дивізіон (РЕАДН), який озброєний 122-мм РСЗВ 9К51 “Град”;

- протитанковий артилерійський дивізіон (ПТАДН), що має на озброєнні 100-мм протитанкові гармати МТ-12 “Рапіра” і ПТРК на БМ 9П148 “Конкурс”;

- підрозділи артилерійської розвідки.

Самохідно-артилерійський дивізіон САДН 2С1 (схема 3) складається з управління, штабу, взводу управління дивізіону, трьох самохідно-артилерійських батарей, взводу матеріального забезпечення, медичного пункту.

Всього в самохідно-артилерійському дивізіоні: особового складу - 223 чол., САУ 2С1 - 36 од.

САДН 2С3: організація - така ж, але в артилерійських батареях - по 62 чол. Таким чином, особового складу - 241 чол. Техніка - така ж, лише замість САУ 2С1 - САУ 2С3.

Наявність 2С1 у складі МБр можна пояснити значною кількістю цих САУ на Україні та, що важливіше, значна кількість 122-мм боєприпасів.

Реактивний артилерійський дивізіон (схема 4) складається з управління, штабу, взводу управління дивізіону, трьох реактивних артилерійських батарей, взводу матеріального забезпечення, медичного пункту.

Всього в реактивному артилерійському дивізіоні: особового складу - 245 чол., РСЗВ БМ-21 “Град” - 18 од.

Схема 3. Організаційно-штатна структура САДН 2С1

Протитанковий артилерійський дивізіон (схема 5) складається з управління, штабу, взводу управління дивізіону, двох протитанкових артилерійських батарей, однієї батареї ПТКР, взводу матеріального забезпечення, медичного пункту.

Всього в протитанковому артилерійському дивізіоні: особового складу - 201 чол., 100-мм протитанкових гармат МТ-12 “Рапіра” - 12 од., ПТРК на БМ 9П148 “Конкурс” - 18 од.



Схема 4. Організаційно-штатна структура РЕАДН

В залежності від обстановки, характеру цілі та вогневого завдання артилерійський дивізіон (батарея) можуть вести вогонь з метою знищення або подавлення противника, руйнування його оборонних споруд і інших об'єктів, а також виснаження противника.

Знищення противника заключається в нанесенні йому таких втрат, при якому він повністю втрачає боєздатність.

Подавлення противника заключається в нанесенні йому таких втрат, при якому він тимчасово втрачає боєздатність і має граничні можливості для маневру та управління.

Руйнування оборонних споруд противника заключається в приведенні їх в стан непридатності для подальшого використання.

Виснаження призначено для морально-психологічного та фізичного впливу на противника.



Схема 5. Організаційно-штатна структура ПТАДН

У оборонному бою артилерійський дивізіон (батарея) у взаємодії з іншими засобами ураження виконує наступні завдання:

- перешкоджає підходу противника та розгортанню його підрозділів для наступу;

- підтримує підрозділи, що обороняються в смузі забезпечення і на передовій позиції;

- бере участь в контрпідготовці;

- прикриває вогнем проміжки між підрозділами і відкриті фланги, проломи, що утворилися в результаті ядерних ударів противника;

- відбиває атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм оборони;

- перешкоджає подальшому поширенню противника, що уклинився в оборону, і підходу його резервів;

- підтримує контратаки других ешелонів і резервів;

- веде боротьбу з повітряними десантами противника.

При цьому дивізіон (батарея) уражає засоби масового ураження противника, його артилерію, радіоелектронні засоби і пункти управління, танки і бронемашини, живу силу і вогневі засоби. У обороні вночі дивізіон (батарея) може притягуватися для освітлення місцевості і цілей, уражати освітлювальні засоби і прилади нічного бачення противника, освітлювати його танки при стрільбі установок ПТРК, при контратаках ставити світлові орієнтири (створи).

У наступальному бою артилерійський дивізіон (батарея) у взаємодії з іншими засобами ураження виконує наступні завдання:

- прикриває висунення і розгортання частин і підрозділів для наступу, готує і підтримує їх атаку;

- забороняє висунення резервів противника з глибини оборони і відбиває їх контратаки;

- підтримує введення в бій других ешелонів (резервів) і дії тактичного повітряного десанта;

- підтримує механізовані підрозділи при форсуванні водних перешкод, при оволодінні проміжними оборонними позиціями (рубежами) і при переслідуванні противника.

Виконуючи ці завдання, дивізіон (батарея) уражає засоби масового ураження противника, його артилерійські і мінометні батареї, протитанкові, зенітні і радіоелектронні засоби, пункти управління, танки і броньовані машини, живу силу і вогневі засоби, руйнує фортифікаційні споруди.

Завдання по вогневому ураженню противника в наступальному бою дивізіон (батарея) виконує в період артилерійської підготовки атаки, артилерійської підтримки атаки і артилерійського супроводження наступу в глибині.

Бойовий порядок артилерійського дивізіону (схема 6) складається з бойових порядків батарей (вогневих взводів) і приданих підрозділів артилерійської розвідки, командно-спостережного пункту дивізіону (батареї), пункту управління вогнем дивізіону, а при необхідності і спостережних пунктів - передового і бічного.



Схема 6. Бойовий порядок артилерійського дивізіону

Бойовий порядок батареї (вогневого взводу) складається з гармат, розташованих на вогневій позиції.

Для розгортання артилерійського дивізіону (батареї) в бойовий порядок призначають район вогневих позицій (основний і запасний), а також місце командно-спостережного пункту. У районі вогневих позицій для кожної батареї вибирають одну або декілька вогневих позицій. Видалення між ними має бути не менше 500 м.

Вогневою позицією називається ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до заняття гарматами (мінометами, бойовими машинами, пусковими установками ПТРК) для ведення вогню.

Вогневі позиції підрозділяються на основні, тимчасові і запасні.

Основна вогнева позиція призначається для виконання окремих вогневих завдань: підтримка підрозділів, діючих в смузі забезпечення і обороняючих передову позицію, підтримку бойової охорони, ведення вогню вночі і по далеких цілях противника.

З тимчасових вогневих позицій виконуються завдання кочуючими артилерійськими підрозділами. Ці позиції зазвичай вибираються ближче до переднього краю.

Запасна вогнева позиція призначається для маневру батареї або при вимушеному залишенні основної вогневої позиції і обладнується завчасно.

Для введення противника в оману відносно розташування вогневих підрозділів за планом старшого командира можуть обладнатися фальшиві вогневі позиції.

Вогневі позиції можуть бути закритими і відкритими.

Закритою називається вогнева позиція, яка укриває від наземного спостереження противника матеріальну частину і приховує дим, пил і спалахи пострілів при веденні вогню.

Відкритою називається позиція, на якій матеріальна частина не укрита від наземного спостереження противника або, будучи укритою і замаскованою, стає спостережуваною при веденні вогню (поява диму, пилу, спалаху пострілів).

У дивізіоні та батареї вибираються і обладнуються командно-спостережний пункт, а при необхідності і допоміжні спостережні пункти - передовий і бічний.

Командно-спостережний пункт призначається для управління вогнем і маневром, для розвідки противника і місцевості, спостереження за діями своїх військ. На ньому знаходиться командир дивізіону (батареї) з необхідними для управління особовим складом, приладами і засобами зв'язку.

Передовий спостережний пункт призначається для розвідки противника, перегляду ближніх підступів до переднього краю своїх військ, підтримки тіснішого зв'язку із загальновійськовими підрозділами, а також для коригування вогню по цілях, які не спостерігаються з командно-спостережного пункту. На передовому спостережному пункті дивізіону може знаходитися начальник розвідки, а на передовому спостережному пункті батареї - командир взводу управління з необхідним для ведення розвідки і підтримки зв'язку особовим складом.

Бічний спостережний пункт призначений для розвідки противника і місцевості в районах, які не спостерігаються з командно-спостережного пункту, спостереження за результатами стрільби і коригування вогню.

Для виконання поставлених завдань при вогневому ураженні противника артилерійські підрозділи застосовують наступні види вогню:

- вогонь по окремих цілях (схема 7) - вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, установки ПТРК), що ведеться самостійно із закритої вогневої позиції або прямою наводкою;

Схема 7. Вогонь по окремих цілях

- зосереджений вогонь (схема 8) - вогонь, що ведеться одночасно декількома дивізіонами або батареями по одній цілі;

Схема 8. Зосереджений вогонь

- нерухомий загороджувальний вогонь (схема 9) - суцільна вогнева завіса, що створюється перед фронтом атакуючого (контратакуючого) противника. Рубежам НЗВ присвоюють умовні найменування по назвах дерев, наприклад “Береза”, “Дуб”;

Схема 9. Нерухомий загороджувальний вогонь

- рухомий загороджувальний вогонь (схема 10) - суцільна вогнева завіса, що створюється на шляху руху танків, бойових машин піхоти та бронетранспортерів противника і послідовно переносима на інші рубежі у міру виходу основної маси танків, БМП (БТР) із зони вогню. Рубежам на кожному танконебезпечному напрямку присвоюють загальне найменування по назвах хижих звірів, наприклад “Лев”, “Тигр” та ін., а кожному рубежу, починаючи з далекого, - свій порядковий номер: “Лев-1”, “Лев-2”.

Крім того, дивізіон може брати участь у зосередженому вогню артилерійської групи, у масованому вогню артилерії частини, в послідовному зосередженні вогню і вогневому валі.

Схема 10. Рухомий загороджувальний вогонь

Масований вогонь (схема 11) - централізовано спланований і підготовлений вогонь усієї або більшої частини артилерії, який ведеться одночасно по одному або декількох важливих об'єктах противника із завданням нанесення їм рішучого ураження в обмежені терміни. Кожному вогню надають умовне найменування за назвою планет (“Марс”, “Сатурн” і ін.).

Послідовне зосередження вогню (схема 12) полягає в послідовному подавленні зосередженим вогнем артилерії, живої сили і вогневих засобів противника на окремих ділянках і в опорних пунктах, перед фронтом і на флангах наступаючих військ. Рубежам ПЗВ присвоюють умовні найменування по назвах хижих звірів, наприклад “Лев”, “Тигр” та ін., їх нумерують в порядку черговості ведення вогню по них, починаючи з ближнього рубежу. Цілі на рубежах ПЗВ нумерують тризначними номерами, перша цифра яких означає номер рубежу, а друга і третя - номер цілі на рубежі (справа наліво).

Схема 11. Масований вогонь

Артилерійська підтримка атаки вогневим валом може застосовуватися, коли в обороні противника є часта мережа траншей і ходів сполучення, його оборона недостатньо розвідана і не можна точно визначити положення опорних пунктів. Артилерійська підтримка атаки вогневим валом проводиться, як правило, на глибину до 3-4 км.



Схема 12. Послідовне зосередження вогню

Вогневий вал (схема 13) - це суцільна вогнева завіса, яка послідовно переноситься по рубежах попереду наступаючих танкових і механізованих підрозділів, для подавлення живої сили і вогневих засобів противника.

Основним рубежам вогневого валу присвоюються умовні найменування по назвах хижих звірів, наприклад “Барс”, “Лисиця” та ін., їх нумерують в порядку черговості ведення по них вогню, починаючи з ближнього рубежу.

Артилерійський дивізіон (батарея) здійснює вогневе ураження противника у взаємодії з іншими засобами по наступним періодам (завданням):

Періоди вогневого ураження противника в обороні:

1. Артилерійська перешкода розгортанню військ противника для наступу.

2. Артилерійське відбиття атаки противника.

3. Артилерійська підтримка військ, які обороняються в глибині.

4. Вогневе ураження противника при проведенні контратак.



Схема 13. Вогневий вал

Періоди вогневого ураження противника у наступі:

1. Артилерійське забезпечення висування військ.

2. Артилерійська підготовка атаки.

3. Артилерійська підтримка атаки.

4. Артилерійське супроводження військ у глибині.

Артилерійська підтримка військ, що наступають, полягає в безперервному ураженні вогнем артилерії нововиявлених цілей перед фронтом та на флангах військ, які атакують противника, а в подальшому наступають.

Артилерійська підтримка проводиться з метою:

- підтримання вогневої переваги над противником;

- заборони противнику маневрувати резервами до ділянки прориву та відновлення системи вогню та управління;

- створення сприятливих умов для безупинного просування наших військ із найменшими втратами від вогню противника.

Ця мета досягається своєчасним і надійним знищенням та подавленням протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили противника безпосередньо перед фронтом і на флангах підрозділів, що атакують і наступають, а також ураженням нововиявлених ЗМУ, артилерії, пунктів управління, систем ВТЗ і найближчих резервів противника.

Артилерійська підтримка військ, що наступають, починається із закінченням артилерійської підготовки атаки за сигналом старшого загальновійськового командира. До цього часу перший ешелон наступаючих повинен вийти на рубіж переходу в атаку.

Артилерійська підтримка проводиться на ділянці прориву, безпосередньо на глибину оборони бригад (полків) першого ешелону противника із зосередженням основних зусиль на першій позиції противника.

Перехід від артилерійської підготовки до артилерійської підтримки військ, що наступають, повинен здійснюватися приховано для противника, без перериву у веденні вогню.

Це досягається:

- продовженням ведення вогню з початком артилерійської підтримки, з тією самою щільністю і по тих самих цілях, по яких артилерія вела вогонь в останньому вогневому нальоті артилерійської підготовки атаки;

- проведенням перекриваючого вогневого нальоту по артилерійських і мінометних батареях;

- продовженням ведення вогню прямою наводкою з початком атаки;

- застосуванням таких видів вогню, які забезпечують створення глибокої зони вогню.

До проведення артилерійської підтримки військ, що наступають, залучаються: артилерія підрозділів і частин першого та другого ешелонів; артилерія військ, які знаходились у безпосередньому зіткненні з противником (при наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником) - тільки на дальність стрільби систем, без права зміни ВП.

Артилерійська підготовка атаки - це завчасно спланований і підготовлений вогонь артилерії із закритих ВП, у тому числі боєприпасами високої точності у сполученні з вогнем гармат, танків та установок ПТКР прямою наводкою по розвіданих цілях.

Вона проводиться з метою:

- завоювання вогневої переваги над противником;

- порушення управління його військами і зброєю;

- нанесення рішучого ураження йому на напрямі головного удару;

- позбавлення його змоги чинити опір підрозділам, що атакують;

- при переході до наступу з висуванням із глибини і для прикриття висування і розгортання підрозділів першого ешелону в бойовий порядок.

Для проведення артилерійської підготовки атаки залучається вся штатна, додана та призначена для підтримки артилерія, а також артилерія військ, діючих попереду (без права зміни ВП).

Основні зусилля при плануванні артилерійської підготовки атаки зосереджують на ураженні противника і руйнуванні його оборонних споруд на ділянці прориву та на флангах, а також знищенні виявлених засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів систем ВТЗ.

Артилерійська підготовка атаки проводиться перед переходом військ до наступу та здійснюється на глибину оборони частин першого ешелону противника, а по найбільш важливих цілях (об'єктах) і на більшу глибину.

Артилерійська підготовка атаки починається у встановлений час.

При переході у наступ з ходу (з висуванням із глибини) її доцільно починати не пізніше виходу підрозділів (частин) першого ешелону на рубіж досяжності основної маси артилерії противника. Як правило, цей рубіж збігається з рубежем розгортання в батальйонні колони.

При переході в наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником артилерійська підготовка атаки починається в установлений час з урахуванням часу, необхідного на виконання всього обсягу вогневих завдань.

Закінчується артилерійська підготовка атаки також у визначений час (до часу закінчення артилерійської підготовки підрозділи першого ешелону повинні вийти на рубіж переходу в атаку).

Тривалість і побудова артилерійської підготовки атаки визначаються:

- замислом загальновійськового командира на бій;

- угрупованням і характером оборони противника;

- обсягом вогневих завдань, покладених на артилерію;

- наявністю артилерії і боєприпасів;

- часом, необхідним на висування і розгортання військ для атаки.

Артилерійська підтримка військ, що обороняються, здійснюється з метою: забезпечення відбиття атаки противника; нанесення йому максимальних втрат і заборони прориву углибину оборони; затримання і дезорганізації його резервів. Починається з переходом військ противника в атаку і проводиться на глибину виконання тактичного завдання [17].

Вона здійснюється з максимальним використанням вогневих можливостей артилерії. При цьому основна частина вогню використовується для знищення танків й інших броньованих цілей противника перед переднім краєм, із широким застосуванням високоточних боєприпасів. До відбиття атаки залучаються вся артилерія і протитанкові засоби.

Зосередженим вогнем, вогнем по окремих цілях, рухомим і нерухомим загороджувальним вогнем артилерія наносить ураження танкам та іншим броньованим машинам, розлагоджує бойові порядки підрозділів противника і створює сприятливі умови для знищення його вогнем протитанкових засобів. У міру підходу противника до переднього краю оборони вогонь артилерії доводиться до найвищої напруги.

Перед переднім краєм оборони артилерія нерухомим загороджувальним вогнем відсікає піхоту від танків і знищує її і танки противника.

З підходом противника до переднього краю, коли артилерія не зможе вести вогонь по атакуючому противнику, вона уражає резерви противника, які підходять, та інші спостережні цілі перед фронтом і на флангах наших підрозділів, з урахуванням безпечного віддалення від розривів своїх снарядів.

У разі вклинення противника в першу позицію артилерія зосередженим вогнем і вогнем по окремих цілях наносить ураження противнику, який вклинився в оборону, загороджувальним вогнем забороняє просування противника углибину оборони, прикриває відкриті фланги, зосереджуючи основні зусилля на знищенні танків противника.

Вогневі завдання артилерія виконує з основних і запасних ВП. Маневр у запасний район ВП артилерія здійснює за командою (сигналом) або з дозволу старшого артилерійського командира. Артилерія, яка додана загальновійськовим підрозділам, - з дозволу командира загальновійськового підрозділу.

Залежно від умов обстановки переміщення здійснюється у складі дивізіону або побатарейно.

Під час переміщення дивізіон (батарея) повинен бути завжди готовим розгорнутись у непідготовленому районі ВП і відкрити вогонь.

При оволодінні противником опорних пунктів рот першого ешелону висувається і розгортається на загрозливому напряму ПТРез бригади. Протитанкові підрозділи знищують танки та інші броньовані машини противника з рубежів розгортання.

З метою забезпечення безперервної взаємодії із загальновійськовими підрозділами артилерійські командири у ході бою переміщують свої КСП разом із командирами загальновійськових підрозділів, які вони підтримують або яким вони додані.

У разі прориву танків та інших броньованих машин противника в район ВП вони знищуються вогнем прямою наводкою. Піхоту противника, яка прорвалася, вогневі взводи знищують вогнем із стрілецької зброї та вогнем артилерії прямою наводкою.

У разі прийняття рішення загальновійськовим командиром на проведення контратаки вогневе ураження противника артилерія виконує в періоди артилерійської підготовки та артилерійської підтримки контратаки.

Артилерійський підрозділ може бути призначений для підтримки загальновійськового підрозділу другого ешелону. Завдання дивізіону буде поставлене завчасно, ще при підготовці оборони, а перед проведенням контратаки уточнене на місцевості.

Артилерійська підтримка висування і розгортання військ із глибини (зайняття вихідного положення для наступу), як правило, може проводитись при переході у наступ з висуванням з глибини, з метою заборони противнику ведення вогню далекобійними засобами по наших військах, що висуваються.

Артилерійська підтримка висування і розгортання військ із глибини здійснюється вогневими нальотами артилерії по розвіданих цілях. Вогневих нальотів може бути один або декілька.

Вона планується завчасно і залежно умовам обстановки може починатись:

- безпосередньо перед висуванням наших військ з вихідних районів;

- початком або в ході висування військ;

- початком зайняття вихідного положення для наступу.

Триває - до початку артилерійської підготовки атаки. У цей період уражаються виявлені:

- тактичні засоби ядерного та хімічного нападу;

- батареї далекобійної та реактивної артилерії;

- авіація на передових аеродромах і посадочних майданчиках, які можуть ефективно здійснювати вогневе ураження військ, що висуваються;

- засоби ППО на напрямках дій нашої авіації;

- найбільш важливі пункти управління і засоби розвідки противника.

Для виконання цих завдань залучається артилерія військ, яка знаходиться в безпосередньому зіткненні з противником, а також далекобійна артилерія старших командирів. Цілі і об'єкти уражаються зосередженим вогнем і вогнем батарей по окремих цілях.

За таких умов артилерія виконує вогневі завдання, як правило, з тимчасових вогневих позицій.

Висновок

Проголосивши свою військову доктрину, яка має оборонний характер, Україна виходить з того, що вона не є потенційним противником жодної конкретної держави. Свою військову безпеку Україна розглядає, як стан військового захисту національних інтересів в умовах потенційної і реальної військової загрози. На захисті національних інтересів стоять Збройні сили України, їх будівництво здійснюється згідно з діючим законодавством і ратифікованими Україною міжнародними договорами і угодами і угодами з військових питань.

Якісними характеристиками будівництва Збройних сил є бойова здатність, ефективність, бойова стійкість, мобільність, інформованість, керованість, живучість, готовність до мобілізації, виконання бойових завдань.

Збройні сили України оснащуються єдиними системами автоматизованого управління, зв'язку, новими зразками озброєння і техніки.

Проте не дивлячись на велику потужність засобів знищення, головна роль у веденні війни належить особовому складу, який оволодів новою зброєю, новою бойовою технікою і мистецтвом ведення війни, особовому складу який повинен мати окрім високих професійних навичок, ще й високий морально-бойовий дух.

Список літератури

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18, №19-20, №21-22. - Ст. 144

2. Про Збройні Сили України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. - № 9. - Ст. 108.

3. Про господарську діяльність у Збройних Силах України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. - №48. - Ст. 408.

4. Про правовий режим майна в Збройних Силах України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №48. - Ст. 407.

5. Про оренду державного та комунального майна: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №30. - Ст. 416.

6. Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 548-XIV. - Ст. 194.

7. Концепція економічної та господарської діяльності Збройних Сил України в сучасних умовах: Указ Президента України // Президент України. - 1997. - №353/97.

8. Порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах: Постанова Кабінету Міністрів України // Кабінет Міністрів України. - 2000. - №749.

9. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил України: Постанова Кабінету Міністрів України // Кабінет Міністрів України. - 2000. - №1171.

10. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України: Наказ Міністерства оборони України // Міністерство оборони України. - 1997. - № 300.

11. Зельдіна О.Р. Теоретичні аспекти спеціального режиму господарювання / Зельдіна О.Р. // Дисертація. - Донецьк: Інститут економіко-правових досліджень НАН України. - 2007 р. - Ст. 124.

12. Кондик П.М. Правове регулювання економічної та господарської діяльності Збройних Сил України / Кондик П.М // Право України. - 2003, 1. - № 4. - Ст. 46-52.

13. Кондик П.М., Овсяник В.І. Проблеми правового регулювання економічної та господарської діяльності Збройних Сил України / П.М. Кондик, В.І. Овсяник // Народна армія. - 1997. - № 25 (1718). - Ст. 4-7.

14. Лаптев В.В. Проблемы предпринимательской (хозяйственной) правосубъектности // Гос. и право. -- 1999. -- № 11. -- Ст. 216.

15. Мамутов В.К. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Мамутов В.К. // Юрінком Інтер, 2004р. - Ст. 714.

16. Терешкович С.В. Субсидиарная ответственность Министерства обороны Российской Федерации по обязательствам подведомственных воинских частей, предприятий и учреждений // Право в Вооруженных Силах. -- 1999. -- № 10. -- С. 48--52; 1999. -- № И. -- Ст. 64.

Размещено на Allbest.ru