Щодо актуальних питань методичного забезпечення процесів оборонного планування відповідно до процедур і стандартів країн-членів НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

Щодо актуальних питань методичного забезпечення процесів оборонного планування відповідно до процедур і стандартів країн-членів НАТО

Борис Олексієнко,

доктор військових наук, професор, заступник начальника науково-дослідного відділу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький, Україна,

Юрій Пунда,

полковник, доктор військових наук, старший науковий співробітник, начальник кафедри стратегії національної безпеки та оборони Інституту державного військового управління Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ, Україна,

Василь Телелим, доктор військових наук, професор, професор кафедри стратегії національної безпеки та оборони Інституту державного військового управління Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ, Україна

Олексій Шепіцен, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем воєнної безпеки держави) кафедри стратегії національної безпеки та оборони Інституту державного військового управління Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ, Україна

У науковій статті надано результати аналізу стану і основних проблемних питань методичного забезпечення процесів оборонного планування в Україні, його відповідності сучасним реаліям, процедурам та стандартам країн-членів НАТО. Окреслено основи та запропоновано ряд рекомендацій щодо методичного забезпечення перспективного оборонного планування, як одного з важливих питань оборонної реформи в Україні. Визначено низку чинників, які обумовлюють важливість та актуальність створення перспективної системи оборонного планування. На основі вивчення стандартів держав-членів НАТО виокремлено метод оборонного планування на основі спроможностей (Capability-basedplanning) та розкрито ряд його важливих особливостей. Обґрунтовано, що першим і водночас найскладнішим кроком у створенні перспективної системи оборонного планування має бути розроблення її методичного забезпечення. Зазначено загальний склад методика планування на основі спроможностей та розкрито її етапи. За результатами дослідження акцентовано увагу на тому, що формування методичного забезпечення системи оборонного планування повинно здійснюватись через застосування методів планування на основі спроможностей і планування на основі загроз, із урахуванням відповідних процедур і стандарти НАТО. Крім того, встановлено, що для забезпечення потреб оборони необхідно об'єднати оборонний огляд з аналізом економічних можливостей держави щодо забезпечення потреб оборони: фінансові можливості щодо забезпечення розвитку сил оборони, їх технічного оснащення, створення інфраструктури в інтересах оборони, соціального забезпечення особового складу та членів їхніх сімей; можливості вітчизняної промисловості щодо задоволення потреб сил оборони в озброєнні, військовій техніці, боєприпасах та інших матеріально- технічних засобах, а також можливості закупівлі необхідного військового майна за імпортом.

ключові слова: оборонне планування, метод планування, методичне забезпечення, огляд, чинник, сили оборони.

B. Oleksiienko, Yu.Punda, V. Telelim, O. Shepitsen. As for the actual questions of the methodical support of defense planning process, its compliance with the current procedures and standards of NATO member countries

The scientific article presents the results of the analysis of the state and the main problems of the methodological support of defense planning processes in Ukraine, its compliance with the current realities, procedures and standards of NATO member countries. The basics have been outlined; a number of recommendations on methodological support for advanced defense planning, as one of the important issues of defense reform in Ukraine have been proposed. A number of factors that determine the importance and relevance of a promising defense planning system have been identified. Based on a study of NATO member states' standards, capability-based planning has been highlighted and a number of important features have been identified. It is substantiated that the development of its methodological support should be the first and most difficult step in creating a promising defense planning system. The general composition of capability-based planning methodology has been outlined; its stages have been disclosed. According to the results of the study, it has been emphasized that the formation of methodological support for the defense planning system should be implemented through the use of capability and threat-based planning methods, taking into account the relevant NATO procedures and standards. In addition, it has been found that in order to meet the defense needs, it is necessary to combine the defense review with the economic capabilities analysis of the state in order to meet the needs of the defense: financial possibilities for ensuring the defense forces development, their technical equipment, infrastructure creation in the interests of defense, social security of personnel and their families' members; the ability of the national industry in order to meet the needs of the defense forces in arms, military equipment, ammunition and other logistical means, as well as the possibility of purchasing the necessary military property on import.

Key words: defense planning, planning method, methodological support, review, factor, defense forces.

ВСТУП

Постановка проблеми. Реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері забезпечується шляхом розроблення стратегій, концепцій, програм, планів розвитку органів сектору безпеки і оборони, управління ресурсами та ефективного їх розподілу. З цією метою в Україні активно запроваджується передовий досвід країн-членів НАТО, зокрема з питань оборонного планування.

Оборонне планування є складовою частиною системи державного стратегічного планування, що здійснюється з метою забезпечення обороноздатності держави шляхом визначення пріоритетів і напрямів розвитку сил оборони, їх спроможностей, озброєння та військової техніки, інфраструктури, підготовки військ (сил), а також розроблення відповідних концепцій, програм і планів з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та фінансово-економічних можливостей держави [1].

Відповідно до процедур і стандартів країн-членів НАТО оборонне планування здійснюється на основі спеціально-розробленого методичного забезпечення його процесів. Поступовий перехід Збройних Сил України на відповідну методологію оборонного планування має важливе значення для підвищення обороноздатності держави.

Метою статті є дослідження актуальних питань методичного забезпечення процесів оборонного планування відповідно до процедур і стандартів країн-членів НАТО

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань оборонного планування присвячено низку наукових праць, зокрема [2-5]. В зазначених працях досліджувались: стан і перспективи розвитку системи оборонного планування в Збройних Силах України; проблеми розвитку спроможностей Сил оборони; оборонне планування на основі спроможностей за особливостями та перспективами впровадження; питання розвитку оборонного планування за умов наближення до процедур та стандартів НАТО. У той же час без чіткого уявлення залишається дослідження актуальних питань методичного забезпечення процесів оборонного планування відповідно до проце- дурі стандартів країн-членів НАТО. Вирішення зазначеного питання і визначає актуальність теми статті.

оборонне планування стандарт північноатлантичний альянс

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Однією з оперативних цілей оборонної реформи в Україні визначено “впровадження процесу оборонного планування у сфері оборони відповідно до євроатлантичних принципів та підходів”[6]. Фактично, мова йде про необхідність створення перспективної системи оборонного планування, яка має спиратися на досвід держав Альянсу і разом з тим враховувати особливості України в широкому 'їх прояві: від навколишньої воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки до ресурсних можливостей. Важливість та актуальність цього завдання для складових сектору безпеки і оборони обумовлюється рядом чинників, серед яких важливо виділити наступні.

Перший чинник. Зміни в характері сучасних воєнних конфліктів та загроз воєнній безпеці України.

Завершення на початку 1990-х років «холодної війни» докорінно змінило воєнно-політичну обстановку у світі і, зокрема, на європейському континенті. На цьому підґрунті, на перший погляд навіть цілком обґрунтовано, виникло сподівання, що загроза глобальної війни із застосуванням ядерної зброї перестала дамокловим мечем нависати над людством і відійшла у минуле. Ширилася надія на беззастережний пріоритет мирних засобів врегулювання міждержавних конфліктів. Однак, як показав досвід, ці сподівання були марними. Росія грубо порушила норми міжнародного права та низку українсько-російських договорів, суверенітет, територіальну цілісність нашої держави. Україна фактично стала першою державою, проти якої практично всі існуючі на сьогодні прийоми, форми і способи «гібридної» війни з боку Російської Федерації як країни-агресора, були застосовані повною мірою. При цьому стає очевидним, що для Росії Україна є не лише об'єктом агресії, а й полігоном для випробування різноманітних форм і способів такої війни. За таких умов організація відсічі збройній агресії, зміцнення оборони держави, посилення сил оборони та їх спроможностей є, безумовно, найважливішим пріоритетом. З цією метою, зважаючи на обраний Україною курс на євроатлантичну інтеграцію, основним методом планування у сфері оборони було визнано оборонне планування на основі спроможностей(Capability-basedplanning), який широко застосовується в державах-членах НАТО [1]. В зв'язку із цим, на наш погляд, варто розглянути декілька досить важливих особливостей цього методу: по-перше, оборонне планування на основі спроможностей не базується тільки на наявних ресурсах (на відміну від планування на основі бюджету), але враховує обсяг ресурсів, який може надійти в майбутньому, щоб сформувати оптимальний набір спроможностей; по-друге, на відміну від планування на основі загроз, планування на основі спроможностей зосереджується не на застосуванні існуючих спроможностей та створенні нових військових організаційних структур на противагу відповідному бойовому потенціалу противника, а спрямовується на генерацію і розвиток спроможностей військ (сил) для ефективного виконання визначених завдань; по- третє, оборонне планування на основі спроможностей не базується на конкретних сценаріях реалізації загроз воєнній безпеці, але використовує сценарії для того, щоб визначити необхідні спроможності [4].

таким чином, метод планування на основі спроможностей передбачає знаходження «золотого перетину» між обмеженими витратами на оборону та необхідністю досягнення максимальних спроможностей сил оборони.

Другим чинником, який викликав потребу в змінах у системі оборонного планування, є створення сил оборони держави. У цьому функціональному об'єднанні, при збереженні головної ролі за Збройними Силами, зріс внесок в оборону держави інших військових формувань і правоохоронних органів. Для них в «гібридній» війні окреслилися завдання з протистояння специфічним діям агресора, які мають високий потенціал небезпеки для держави. Мова йде про: кібератаки; дії незаконних збройних формувань, диверсійних і терористичних груп; провокування масових безпорядків серед населення, міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів тощо. Все це потребує забезпечення сумісності усіх складових сил оборони, координації під час спільних дій, безперервності і стійкості управління ними в кризових ситуаціях, максимального використання їх спроможностей при оптимальних витратах ресурсів. За даною системою за минулі роки в Міністерстві оборони та Збройних Силах України проведено декілька повних циклів оборонного планування з розробленням документів на довго-, середньо- і короткостроковий періоди. Одночасно, минулі роки були і періодом її апробації в умовах складної воєнно-політичної обстановки та в рамках реалізації Україною курсу на євроатлантичну інтеграцію. Усе це дало змогу виділити як позитивні сторони системи, так і її недоліки. Зокрема, в якості недоліків варто відмітити дисбаланс між оборонним і бюджетним плануванням, що часто ставало однією з причин невиконання державних програм з питань оборони, а також відсутність охоплення оборонним плануванням, яке здійснювалося Міністерством оборони та Генеральним штабом Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів. Крім того, органи управління останніх так і не набули статусу повноцінних суб'єктів оборонного планування. В основі цих недоліків лежить відсутність єдиного, сталого, науково обґрунтованого з врахуванням різноманіття чинників та умов впливу, методичного апарату.

Таким чином, стає абсолютно очевидним, що першим і водночас найскладнішим кроком у створенні перспективної системи оборонного планування має бути розроблення її методичного забезпечення. При цьому, під методичним забезпеченням оборонного планування розуміється розроблення та затвердження вимог і рекомендацій щодо організації оборонного планування, розроблення і корегування його документів.

В своїй основі методичне забезпечення перспективної системи оборонного планування за принципами та стандартами НАТО повинно враховувати те, що перспективна система оборонного планування має об'єднувати щонайменше два взаємопов'язаних процеси: планування спроможностей і планування ресурсів. При цьому, як правило, обов'язково постає проблема в досягненні компромісу між потребами в ресурсах для досягнення необхідного рівня спроможностей і реальними можливостями держави щодо забезпечення таких потреб.

Компроміс в цьому випадку зазвичай досягається із застосуванням механізму управління ризиками, методи і форми якого є складовою загальної методики оборонного планування. Більш того, перспективна система оборонного планування має базуватися на прийнятних положеннях методик двох методів оборонного планування, як на основі спроможностей, так і на основі загроз. Така перспективна система планування може мати низку особливостей, обумовлених, зокрема: підвищеною увагою і перерозподілом ресурсів на користь сил оборони, які протидіють «гібридним» загрозам (кіберзагрози, терористичні і диверсійні групи, незаконні збройні формування, сепаратистські рухи тощо); підготовкою сил і засобів, призначених для локалізації загроз, зародження яких провокується потенційним противником на території України в загрозливий період (до початку відкритих агресивних дій); формуванням спроможностей сил оборони до ведення тривалих низькоінтенсивних бойових дій в умовах масштабного інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад; удосконаленням територіальної оборони з широкою опорою на місцеві ресурси; налагодженням тісної взаємодії між силами оборони і силами безпеки, а, відповідно, погодженням заходів оборонного планування із заходами планування у сфері безпеки. Саме в контексті згаданих особливостей пропонується формувати основи його методичного забезпечення.

Методика планування на основі спроможностей в узагальненому вигляді має включати науково-методичний апарат щодо: оцінки стану та перспектив розвитку безпекового середовища; огляду спроможностей за їх функціональними групами; планування сил; планування ресурсів; формування перспективної моделі Збройних Сил та інших складових сил оборони та їх структури.

Одним із основних інструментів практичної реалізації цих завдань та 'їх змістовного наповнення є процедура проведення оглядів. Огляди можуть проводитися як усіх складових сектору безпеки і оборони одночасно (комплексні огляди), так і огляди в окремих сферах (оборонний огляд, огляд правоохоронних, розвідувальних органів, органів цивільного захисту, огляд оборонно-промислового комплексу та інше) [5].

Оборонний огляд є важливим і невід'ємним елементом процесу оборонного планування. Така його роль обумовлена завданнями, які ним вирішуються, а саме: аналіз стану досягнення довготривалих стратегічних цілей в оборонній сфері; комплексна оцінка воєнної безпеки України, існуючих та потенційних воєнних загроз; огляд готовності території та населення до оборони держави; оцінка значимості раніше взятих Україною міжнародних зобов'язань у воєнній сфері для національної безпеки і оборони України, а також орієнтовний обсяг ресурсів на виконання цих зобов'язань; визначення місій, завдань оборони та вимог щодо набуття оборонних спроможностей у середньо- та довгостроковій перспективі.

Організація та проведення оборонного огляду входить до компетенції Міністерства оборони України, яке розробляє документи щодо його організаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення. Ці документи узгоджуються і є обов'язковими для виконання складовими сил оборони.

Як показує досвід, оборонний огляд доцільно об'єднувати з аналізом економічних можливостей держави щодо забезпечення потреб оборони.

За результатами оборонного огляду готуються відповідні інформаційно-аналітичні матеріали. Кінцевим етапом оборонного огляду є формування висновків та пропозицій щодо перспектив розвитку сил оборони.

Розпочатий у 2019 році оборонний огляд, як новий цикл оборонного планування має забезпечити формування принципово нової моделі організації оборони держави, яка б мала властивості оперативно адаптуватися в самих непередбачуваних ситуаціях [7].

Особливість оборонного огляду, який наразі проводиться, полягає в тому, що він має здійснюватися як цілісний процес, направлений на оцінювання стану і готовності сил оборони до виконання завдань з оборони України, за результатами якого будуть розроблені або уточнені документи оборонного планування [5].

З метою забезпечення міжвідомчої взаємодії та координації дій центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які опікуються питаннями оборони держави, на час проведення оборонного огляду утворюється Міжвідомча робоча група. Одним із основних завдань зазначеної групи є визначення методологічних основ (підходів) щодо виконання завдань учасниками оборонного огляду. У складі Міжвідомчої робочої групи утворюються робочі підгрупи, основним завданням яких є формування інформаційно-аналітичних матеріалів за відповідним напрямом діяльності. Зокрема, за результатами оцінки стану та перспектив розвитку безпекового середовища, інформаційний матеріал має містити: опис безпекового середовища (глобальні, регіональні та національні аспекти) у контексті воєнної безпеки; оцінку стану та перспектив розвитку воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки; оцінку поточної воєнно-політичної обстановки, реальних і потенційних викликів та загроз у воєнній сфері на середньо- та довгострокову перспективу; розроблення імовірних сценаріїв виникнення та розвитку ситуацій воєнного характеру на середньо- та довгострокову перспективу; опрацювання імовірних сценаріїв застосування сил оборони до виконання завдань з оборони держави з розподілом відповідальності між їх складовими.

Під час огляду спроможностей за 'їх функціональними групами відповідна робоча група здійснює: уточнення складу та змісту функціональних груп спроможностей; аналіз наявних спроможностей сил оборони (оперативні, бойові, спеціальні) та формування їх переліку; аналіз раніше проведених у період між попереднім та поточним оборонними оглядами оцінювань окремих спроможностей; формування Єдиного переліку (каталогу) спроможностей Збройних Сил та інших складових сил оборони, який затверджується Міністерством оборони України.

Під час планування сил визначаються: вимоги до спроможностей сил оборони; недостатні спроможності, які необхідно створити, а такожнаявні спроможності, які необхідно розвивати; надлишкові спроможності, від яких необхідно позбавитись з метою вивільнення ресурсів; необхідні спільні оборонні спроможності сил оборони за імовірними сценаріями 'їх застосування, розвиток яких потребує планування на середньо- та довгострокову перспективи і формується 'їх перелік.

Під час планування ресурсів визначаються: прогнозовані вартісні показники досягнення необхідних спроможностей, ресурсів та видатків на потреби оборони держави; обсяг ресурсів, які необхідні для забезпечення утримання наявних спроможностей; перелік мінімально-необхідних спроможностей для максимального збалансування їх вартості з фінансово-економічними можливостями держави; потреби в додаткових фінансових ресурсах для забезпечення розвитку критичних спроможностей, зокрема за рахунок залучення міжнародної технічної допомоги; альтернативні варіанти досягнення необхідних спроможностей сил оборони.

Під час формування перспективної моделі складових сил оборони та 'їх структури здійснюється: формування перспективної системи управління Збройними Силами та іншими складовими сил оборони та їх структури; визначення ресурсних потреб для досягнення необхідних оборонних спроможностей, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення із залученням органів управління всіх складових сил оборони; визначення стратегії розбудови сил оборони, критеріїв досягнення їх необхідних спроможностей, а також стратегічних (оперативних) цілей їх розвитку; формування пакетів цілей (завдань) для досягнення необхідних спроможностей Збройних Сил та інших складових сил оборони.

Отже, виходячи з вимог системності, методичне забезпечення оборонного планування має бути прийнятним як для Збройних Сил України так і для інших складових сил оборони. Крім того, воно повинно бути адаптованим і до умов діяльності цивільних організацій, які опікуються питаннями оборони. За таких умов методика має представляти логічну послідовність процесів і процедур: від політики управління, через етапи процесів, до зворотної реакції через систему управління ризиками, що базується на щорічних звітах/доповідях. Ці процеси мають бути загальнодержавною справою, а планові заходи щодо підготовки до набуття членства в НАТО - додатковими заходами забезпечення обороноздатності держави та інтеграції національного оборонного планування до оборонного планування НАТО.

Загалом, у процесі практичного застосування методики оборонного планування можливо умовно виділити чотири його основні етапи.

Перший етап оборонного планування має більш загальнонаціональну спрямованість. Головна його мета - встановлення вимог до сил оборони та визначення необхідних спроможностей, які повинні відповідати цим вимогам.

Другий етап оборонного планування - програмування. Він базується на результатах попереднього етапу. Основними елементами етапу програмування є оцінювання спроможностей та визначення проблем і недоліків. За результатами оцінювання визначається різниця між необхідними та наявними спроможностями, приймаються управлінські рішення щодо підтримки, нарощування, створення або позбавлення зайвих спроможностей, а також шляхи досягнення цілей. На цьому етапі розробляються середньострокові програми (плани) реформування та розвитку складових сил оборони і набуття ними необхідних спроможностей. Деталізація цих документів здійснюється: у Збройних Силах України - до виду (окремого роду) військ (сил); в інших складових сил оборони - до окремих організаційних структур, що задіяні в обороні держави.

За окремими напрямами діяльності складових сил оборони та для розв'язання окремих проблем можуть розроблятися державні цільові оборонні програми, відповідні концепції, доктрини та стратегії розвитку (діяльності) складових сил оборони тощо. Оскільки оборонне планування відноситься до повноважень Міністерства оборони України, організаційні засади цієї фази оборонного планування мають визначатися наказом Міністерства оборони, а його положення мають бути обов'язковими для виконання органами управління інших складових сил оборони [8].

Третім етапом системи оборонного планування є ресурсне планування (бюджетування), яке базується на результатах етапу програмування. Результатами цього етапу є щорічний оборонний бюджет, що формується на основі Плану утримання і розвитку Збройних Сил України (інших військових формувань) та планів діяльності (дій) міністерств, у підпорядкуванні яких перебувають сили оборони.

Щорічний оборонний бюджет є основним документом виконавчого процесу планування ресурсів. Підготовка документів етапу бюджету- вання є завершенням прямого циклу оборонного планування в цілому.

Четвертим етапом системи оборонного планування є процес підготовки та надання звітних доповідей.

За результатами моніторингу реалізації заходів оборонного планування та стану фінансування сфери оборони готуються щорічні доповіді. Ці доповіді мають бути взаємоузгодженими між собою, містити об'єктивну оцінку цільовому та ефективному використанню коштів і бути основним критерієм оцінки ефективності оборонного планування.

Доповіді щодо набуття військових спроможностей Збройними Силами України та іншими складовими сил оборони готує Генеральний штаб Збройних Сил України і за підписом Головнокомандувача Збройних Сил України надає Міністру оборони України та Президентові України-Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Результативні показники зазначених доповідей є основою для прийняття рішень щодо реагування на ризики досягнення необхідних спроможностей складових сил оборони та цільового використання оборонних ресурсів [9]. В основу управління ризиками в оборонному плануванні покладається системний аналіз документів оборонного і бюджетного планування. За його результатами приймаються та реалізуються управлінські рішення щодо отримання високої ефективності при забезпеченні прийнятного рівня ризиків. Управління ризиками здійснюється відповідними органами військово-політичного керівництва та військового командування. При цьому, особлива роль і відповідальність має бути покладена на аналітичні центри та наукові установи, які мають бути задіяні у об'єктивному аналізі результатів виконання документів оборонного та бюджетного планування. Аналізу підлягають звітні доповіді щодо набуття визначених спроможностей складовими сил оборони та використання (освоєння) виділених на оборону ресурсів. Науково обґрунтовані висновки такого аналізу мають бути основою рішень при управлінні ризиками.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Зміни в характері загроз воєнній безпеці України та сучасних воєнних конфліктів, а також створення сил оборони держави як функціонального об'єднання, обумовлюють необхідність створення нової перспективної системи оборонного планування. Методичне забезпечення такої системи має об'єднати позитивні і прийнятні для нинішньої безпекової ситуації елементи двох методів оборонного планування - планування на основі спроможностей і планування на основі загроз. Крім того, методика перспективного оборонного планування повинна враховувати відповідні процедури і стандарти НАТО.

Зростаюча роль невоєнних засобів боротьби (політико-дипломатичних, інформаційних тощо) в умовах «гібридних» війн потребує обов'язкового врахування 'їх можливостей і потенціалу в процесі оборонного планування.

Для забезпечення потреб оборони необхідно об'єднати оборонний огляд з аналізом економічних можливостей держави щодо забезпечення потреб оборони: фінансові можливості щодо забезпечення розвитку сил оборони, їх технічного оснащення, створення інфраструктури в інтересах оборони, соціального забезпечення особового складу та членів їхніх сімей; можливості вітчизняної промисловості щодо задоволення потреб сил оборони в озброєнні, військовій техніці, боєприпасах та інших матеріально-технічних засобах, а також можливості закупівлі необхідного військового майна за імпортом.

Список використаних джерел

1.Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 № 2469-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018, № 31, ст. 241.

2.Руснак І. С. Оборонне планування на основі спроможностей: особливості та перспективи впровадження : журнал. Наука і оборона / І. С. Руснак та ін. Київ. УМОУ 2017. № 2. С.3-10.

3.Горбулін В. П. Розвиток оборонного планування як складової національної системи планування у сфері безпеки і оборони за умов наближення до процедур та стандартів НАТО : аналітична записка. Київ : НІСД, 2017. 17 с.

4.БунякО. В., БондарьР. Г., Романюк І. М. Проблеми розвитку спроможностей сил оборони. Проблеми формування ефективної політики, системипланування і управління ресурсами в секторі оборони з використанням сучасних євроатлантичних підходів : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 24 бер. 2017 р. Київ : НУОУ, 2017. С.16-19.

5.Романченко І. С., Богданович Ю. В., Дєнєжкін М. М., Крикун П. М. Стан і перспективи розвитку системи оборонного планування в Збройних Силах України : журнал. Наука і оборона. Київ, 2017 №1. С.25-30.

6.Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року “Про Стратегічний оборонний бюлетень України” : Указ Президента України 06.06.2016 р. № 240/2016. URL: https://www.president. gov. ua/documents/2402016-20137 (дата звернення: 07.03.2019).

7.Про рішення Ради національної безпеки і оборони України “Про організацію планування в секторі безпеки і оборони України” : Указ Президента України від 16.05.2019 р. № 225/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0005525-19 (дата звернення: 07.06.2019).

8.Про затвердження порядку проведення оборонного огляду Міністерством оборони : Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 р. № 941 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/941-2018-%D0%BF”(дата звернення: 11.04.2019).

9.Рекомендації з оборонного планування на основі спроможностей в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України URL: http://www. mil.gov.ua/content/other/Recommendationson_CBP_120617.pdf(дата звернення: 15.04.2019).

References

1.On national security of Ukraine. Pro nacionalnubezpekuUkrayini[On national security of Ukraine] :ZakonUkrayini vid 21.06.2018 № 2469-VIII. Vidomo- stiVerhovnoyiRadiUkrayini. 2018, № 31, p. 241.[in Ukrainian]

2.Rusnak I. S. and oth. (2017). Oboronneplanuvannyanaosnovispro- mozhnostej: osoblivosti ta perspektivivprovadzhennya :zhurnal. Naukai obo- rona.[Defence planning on the capabilities basis]. Kyiv. UMOU. № 2. P. 3-10. [in Ukrainian]

3.Gorbulin V. P (2017). Rozvytokoboronnogoplanuvannia yak skladovoiina- cionalnoiisystemyplanuvannia u sferibezpekyioboronyzaumovnablyzhennia do procedurta standartivNATO :analitychnazapiska.[Development of defence planning as a part of national planning system in the sphere of defence and security in the conditions of keeping NATO standards and procedures]. Kyiv : NISD, 17 p. [in Ukrainian]

4.Buniak O. V, BondarR. G., Romanyuk I. M. (2017). Problemyrozvytkuspromozhnostejsyloborony. Problemyformuvannyaefektyvnoyipolityky, systemyplanuvanniaiupravlinniaresursamy v sektorioborony z vykorystanniamsuchasnyhyevroatlantychnyhpidhodiv :materialimizhnar. nauk.-prakt. konf., Kyiv, 24 March. [Problems of defence forces capabilities development. Problems of effective policy formation, planning system and resources management in the defence sector using modern euroatlantic approaches].Kyiv : NUOU. P.16-19. [in Ukrainian]

5.Romanchenko I. S., Bogdanovich Yu. V., DieniezhkinM. M., KrikunP M. Stan. (2017). Perspektyvyrozvytkusystemyoboronnogoplanuvannya v ZbrojnyhSy- lahUkrainy: zhurnal. Naukaioborona. [Perspectives of defence planning developments the Armed forces of Ukraine]. Kyiv, №1. P.25-30. [in Ukrainian]

6.Pro rishenniaRadynatsionalnoyibezpekyioboronyUkrayiny vid 20 travnia 2016 roku “Pro StrategichnyjoboronnyjbiuletenUkrayiny” :UkazPrezidentaUkrainy 06.06.2016 r. № 240/2016. Retrieved from: URL: https://www.president. gov.ua/documents/2402016-20137. [in Ukrainian]

7.Pro rishenniaRadynacionalnoiibezpekyioboronyUkrainy “Pro organizat- siiuplanuvannia v sektoribezpekyioboronyUkrainy” :UkazPrezydentaUkrainy vid 16.05.2019 r. № 225/2019. Retrieved from: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/n0005525-19. [in Ukrainian]

8.Pro zatverdzhenniaporiadkuprovedenniaoboronnogoogliaduMinisterstvomoborony :PostanovaKabinetuMinistrivUkrayiny vid 31.10.2018. № 941 Retrieved from: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/941-2018-%D0%BF”. [in Ukrainian]

9.Rekomendatsii z oboronnogoplanuvannianaosnovispromozhnostei v Minis- terstvioboronyUkrainyta ZbrojnyhSylahUkrainy Retrieved from: URL: http://www. mil.gov.ua/content/other/Recommendationson_CBP_120617.pdf. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru