Специфічні форми стратегії розвитку сучасних збройно-політичних конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний торговельно- економічний університет

СПЕЦИФІЧНІ ФОРМИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНИХ ЗБРОЙНО-ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ

Фещенко І.В., аспірант

кафедри філософських та соціальних наук

Київ

Анотація

інформаційний війна збройний конфлікт

Метою дослідження є вивчення та аналіз природи виникнення і форм існування сучасних збройно-політичних конфліктів різних видів.

Здійснено огляд наукових публікацій, результати яких стали теоретичною базою для вивчення специфічних форм стратегії розвитку сучасних збройно-політичних конфліктів. Методологія полягає в застосуванні діалектичного та історичного методів дослідження.

Проаналізовано трансформацію форм і способів збройної боротьби, утвердження пріоритету концепції інформаційної війни.

Узагальнено досвід проведення інформаційно-психологічних операцій, охарактеризовано основні тенденції розвитку збройно-політичних конфліктів.

Зроблено висновок про те, що необхідно враховувати морально-психологічні фактори щодо застосування інформаційної зброї у концепціях як національної, так і міжнародної безпеки.

Ключові слова: збройно-політичні конфлікти, гібридна війна, локальна війна, інформаційна війна, технології інформаційно-психологічного впливу, суб'єкти протистояння.

Annotation

The aim of the research -- to study and analyze the gist and forms of internal of modern armed and political conflicts of different types.

It has been reviewed the scientific publications, the result of which became the theoretical basis for studying the specific forms of strategy of development of the modern armed and political conflicts. The methodology lies in applying the dialectical and historical methods of the research.

It has been analyzed the transformation of forms and methods of armed struggle, confirmation of the priority of the conception of information war.

The experience of conducting of information and psychological operations is generalized and the main development trends of armed and political conflicts are shown.

The study led to the following overall finding. Moral and psychological factors in the use of information weapons must be taken into account in concepts of both national and international security

Keywords: the armed and political conflicts, hybrid war, local war, information warfare, technologies of information and psychological influence, subjects of opposition.

Виклад основного матеріалу

Процеси глобалізації досить відчутно позначаються на модернізації основних концепцій стратегії розвитку сучасних збройно-політичних конфліктів. Детальний аналіз доробку вітчизняних і зарубіжних науковців, що досліджували проблематику сучасних збройно-політичних конфліктів, дозволив систематизувати основні специфічні ознаки сучасних збройно-політичних конфліктів різних видів і типів, їх природу, причини виникнення, доцільність їх продовження чи припинення в особливих умовах постіндустріального (інформаційного) суспільства.

В рамках постіндустріального суспільства виникнення та стрімкий розвиток нових засобів телекомунікації та потужної обчислювальної техніки обумовили бурхливий розвиток інформаційних технологій. Тотальна інформатизація сприяла появі термінів “інформаційна боротьба” або “інформаційна війна”, “інформаційно-психологічні операції” тощо. За використання новітніх інформаційних технологій, поряд з політичним, матеріальним насильством, застосовується й духовне - у вигляді „інформаційних війн”, тісно пов'язаних з терміном „інформаційна зброя”, головними елементами якої є інформаційні технології та інформаційні процеси, що застосовуються під час ведення традиційних війн або в можливих „інформаційних війн”. Останні, як правило, ведуться в інформаційній сфері і охоплюють майже всю сукупність завдань у політичній, економічній, технічній і воєнній галузях.

Разом з тим відбувається і докорінна зміна традиційних форм і способів збройної боротьби, утвердження пріоритету концепції інформаційної війни. Підтвердженням цього є те, що всі останні локальні війни і збройно-політичні конфлікти із застосуванням засобів інформаційної зброї відбувалися в інформаційному просторі. Цей вид зброї значно перевершує звичайні її види за своїми руйнівними можливостями. Від інформаційної зброї, а значить, від інформаційного впливу, на відміну від звичайної зброї, практично неможливо захиститися, тому врахування морально-психологічних факторів щодо її застосування має посісти провідне місце у концепціях як національної, так і міжнародної безпеки.

Скажімо, з метою інформаційного впливу в Криму ще на початку лютого 2014 р. проросійські активісти розповсюджували листівки за місцем проживання громадян, міському транспорті, на місцевих телеканалах і телеекранах, посеред міських площ демонструвались пропагандистські ролики агітаційного змісту про турботу Кремля відносно населення Криму, забезпечення прав і свобод, матеріальних і культурних його потреб. З іншого боку, нагніталася атмосфера супротиву українській владі щодо розвитку мови, матеріального і культурного забезпечення населення півострова та ін. Тобто, здійснювався масивний вплив на свідомість і поведінку людей. При цьому, ексклюзивне право мовлення та надання інформації мали лише російські медіа, а українські зазнавали утисків. Після анексії Криму жодні українські ЗМІ на півострові не діють.

Основними напрямами та способами впливу на свідомість і поведінку населення за допомогою маніпулятивних інформаційних технологій РФ відносно України були (та і залишаються надалі): а) поступове пониження міжнародного іміджу України з метою послаблення її геополітичного значення; б) відповідне дозування та спотворення інформації з метою дестабілізації ситуації в державі та впровадження власної політики “керованого хаосу”; в) формування стереотипу меншовартості та вторинності українців, а також відповідне руйнування почуття нації та народу; г) домінування російської мови, культури та традицій для утвердження самоідентифікації при одночасному витісненні української мови та культури [4].

З використанням інформаційної зброї з'являється можливість виграти війну без нанесення фізичного й матеріального збитку та проникнення на територію супротивника. На думку деяких фахівців цілеспрямовано-вибіркове застосування інформаційної зброї на об'єктах воєнної і цивільної інформаційної інфраструктури може завершити конфлікт на його ранній стадії, тобто до початку активних бойових дій. При цьому інформаційна зброя, до речі, як і ядерна, може служити фактором тиску і фактором стримання.

Так, наприклад, характерною особливістю військової акції в Югославії було активне використання інформаційних структур НАТО як важливого фактора досягнення поставленої мети. Ще у 1998 році найбільші інформаційні структури почали формування на міжнародному рівні позитивної громадської думки стосовно згаданої акції з використанням військової сили. Широко й галасливо висвітлювався і коментувався масовий вихід косовських албанців за межі країни, наводилися факти геноциду з боку сербської влади та неймовірні цифри постраждалих, формувалося поняття “гуманітарної катастрофи” тощо.

На стратегічному рівні характерною особливістю військової акції в Югославії було активне використання інформаційних структур НАТО як важливого фактора досягнення поставленої мети. Ще у 1998 році найбільші інформаційні структури почали формування на міжнародному рівні позитивної громадської думки стосовно згаданої акції з використанням військової сили. Широко й галасливо висвітлювався і коментувався масовий вихід косовських албанців за межі країни, наводилися факти геноциду з боку сербської влади та неймовірні цифри постраждалих, формувалося поняття “гуманітарної катастрофи” тощо [1].

Як бачимо, реальністю сьогодення є використання інформаційної зброї проти структур управління державою, економікою, людською свідомістю і мораллю. При цьому, інформаційна зброя змінює методи ведення воєнних дій, а разом з цим міняється зміст поняття війни, стираються грані між воєнним і мирним часом, зникає усталене сприйняття поняття «театр військових дій», ще більше зрощуються воєнні та мирні технології, розширюється зміст поняття «зброя».

В глобальному просторі відбувається інформаційна боротьба ефективність застосування методів і засобів якої підтверджують фактично усі збройно-політичні конфлікти останніх десятиріч. Небезпечність данного процессу полягає в тому, що сучасні методи інформаційної боротьби здатні призвести до таких наслідків, як:

- втрата національної ідеї, духовних і матеріальних цінностей;

- зміна суспільного ладу та політичного устрою;

- розпад держави та армії; розвал економіки;

- відток інтелекту за кордон та знищення науки; загострення етнічно-конфесійних суперечностей тощо.

Особливої досконалості набули технології інформаційно-психолгічного впливу на індивідуальну, групову й масову свідомість, для реалізації яких використовуються засоби масової інформації, глобальні комп'ютерні мережі. Поєднання традиційних форм ведення інформаційної боротьби з останніми досягненнями в галузі інформаційних технологій почали істотно впливати на хід та результат розв'язання збройно-політичних конфліктів, досягнення поставлених цілей шляхом проведення інформаційно-психологічних операцій. Перевагами таких операцій є: а) практична відсутність людських втрат; б) порівняно невеликі витрати на проведення операції; в) відсутність ефекту помсти, оскільки переможені не відчувають свого програшу.

Проблематикою інформаційно-психологічних впливів та їх практичного використання займались провідні вітчизняні вчені та науковці: В. Говоруха, В. Домарєв, О. Литвиненко, В. Остроухов, В. Петрик, Г. Перепелиця, Г. Почепцов, В. Петрик, В. Прилуцький, О. Старіш, В. Толубко та інші. У Росії відповідному напрямку досліджень присвячені роботи В. Лисичкіна, І. Панаріна, В. Прилуцького, С. Расторгуєва, Л. Шелепіна та інших, а в далекому зарубіжжі - П. Дракера, Д. Рісмана, Т. Рона, Д. Тап- скотта, Е. Тоффлера, Х. Шрадера та інших авторів. Переважна більшість науковців, дослідників даної проблеми доходять висновку, що високий рівень інформаційної інфраструктури відкриває можливості експлуатувати інтелектуальний потенціал інших країн, поширювати і впроваджувати свої духовні, ідейні цінності, свою культуру, мову, гальмувати духовно-культурну експансію інших країн, трансформувати і навіть підривати їх духовно-моральні устої [5]. Значна увага науковців спрямована на дослідження спеціальних засобів впливу, до яких належать засоби психотронної зброї, зокрема торсійних технологій та дистанційних методів управління психофізичним станом людини. Принцип дії такої зброї полягає у дистанційному впливі на людську психіку, можливості непомітного маніпулювання свідомістю (а також підсвідомістю), перебігом фізіологічних процесів та поведінки.

Застосування засобів інформаційно-психологічного впливу може бути спрямоване на придушення, знищення, дезорганізацію та дезорієнтацію об'єктів впливу. Ця інформаційно-психологічна зброя спроможна порушити психічне здоров'я, спонукати до спонтанних дій, підкорити свідомість чи півсвідомість особистості і спрямувати її в необхідному для суб'єкта впливу напрямі [6]. Психологічний вплив небезпечний тим, що його неможливо виявити програмно-апаратними засобами і дуже важко розпізнати на ранніх етапах застосування. Об'єктом дії інформаційно-технологічних засобів у боротьбі за владу є в кінцевому рахунку індивідуальна психіка або суспільна свідомість, а цілями - виявити (діагностувати) стан цієї свідомості і сформувати відповідні ідеї, установки, позиції, ціннісні орієнтації.

Найбагатший досвід проведення інформаційно-психологічних операцій нині мають Сполучені Штати Америки. Перше випробування нові концепції і погляди на ведення психологічної війни пройшли під час війни у Кореї (1950 - 1953 рр.), де американці зіткнулися не тільки з рішучим збройним, але й активним ідеологічним опором. На стратегічному рівні психологічне забезпечення війни в Кореї велося з метою приховати справжні причини розв'язання війни шляхом прикриття вторгнення потребою відповідних заходів на “агресивні дії" з боку Північної Кореї. Крім того, здійснювався показ дій американських збройних сил як легітимної оборонної операції під егідою ООН.

Інформаційно-психологічна зброя може бути спрямована на придушення, знищення, дезорганізацію та дезорієнтацію об'єктів впливу. Ця зброя спроможна порушити психічне здоров'я, спонукати до спонтанних дій, спричинити тимчасові чи незворотні зміни і самознищення, підкорити свідомість (та підсвідомість) особистості і спрямувати її в необхідному для суб'єкту впливу напрямі. І головне, ці зміни та дії проходять досить латентно для об'єкту, на який вони скеровані [5].

Один із прикладів застосування російської психотронної зброї, зокрема 17 квітня 2014 р. у м. Слов'янську, яскраво засвідчує зміни, які відбулися з мешканцями цього міста: “народ на площі був подібний на зомбі: ходив з перекошеним обличчям по клумбі, де росли троянди і тюльпани, а в самому місті виникла похмура атмосфера” [3].

Під час війни у В'єтнамі в американській армії були створені нові формування з проведення психологічних операцій - групи психологічних операцій. Група складалася із чотирьох батальйонів “психологічної війни”, до складу яких входили штаб зі штабною ротою, роти радіомовлення, роти друкованої пропаганди, а також спеціальний підрозділ з роботи серед населення окупованих районів противника або залежної країни. Загальна чисельність батальйону становила 50 офіцерів і 300 сержантів, солдатів і цивільних спеціалістів [2].

Разом з тим слід зазначити, що першу чеченську війну 1996 року Росія програла саме через слабкість організації інформаційно-психологічних операцій. Саме використання застарілих “пропагандистських технологій” дало негативний результат, що призвело до поразки Росії на власній території. Друга чеченська кампанія в інформаційному аспекті мала цілком новий якісний формат як в частині, що стосується роботи з власними військами та населенням, так і впливу на противника.

Звичайно це далеко не повний перелік усіх локальних воєн та збройних конфліктів, де активно застосовувались технології інформаційно-психологічних операцій. Після війни в зоні Перської затоки частини і підрозділи американської армії фактично постійно здійснювали інформаційно- психологічну підтримку контингентів збройних сил США, які залучалися до виконання гуманітарних і миротворчих операцій у різних країнах світу.

Найбільшими з них були: “Спалах люті” в Гренаді (1983), “Праве діло” у Панамі (1989-1990) “Забезпечення спокою” в Іракському Курдистані (1991), “Морський янгол” з надання допомоги біженцям з Гаїті (1991), “Відродження надії” у Сомалі (1992-1993), “Підтримка демократії” з усунення від влади військових в Гаїті (1994), військово-гуманітарні акції в колишній Югославії (1991-1994), “Об'єднаний щит” з виводу військ ООН з Сомалі (1995) і миротворча операція “Суспільні зусилля” в Боснії і Герцеговині (1996), вважаємо, що ці теми ще чекають на своїх дослідників.

Підсумовуючи, зазначимо, що передові країни світу надають проведенню інформаційно-психологічним операціям під час проведення воєнних миротворчих (стабілізаційних) кампаній одну з провідних ролей. Такий підхід свідчить про перспективність інформаційно-психологічних операцій як одного з найважливіших чинників успіху у воєнних кампаніях ХХІ ст. Україна як одна з найбільших миротворчих держав планети має певний позитивний досвід проведення інформаційно-психологічних операцій у зонах сучасних конфліктів, однак ця робота потребує більшої уваги та систематичності проведення з боку усіх державних структур.

Як бачимо, в глобальному світі відбувається докорінна зміна традиційних форм і способів збройної боротьби, утвердження пріоритету концепції інформаційної війни. Підтвердженням цього є те, що всі останні локальні війни і воєнні конфлікти із застосуванням засобів інформаційної зброї відбувалися в інформаційному просторі. Цей вид зброї значно перевершує звичайні її види за своїми руйнівними можливостями. Від інформаційної зброї, на відміну від звичайної, практично неможливо захиститися, тому врахування морально-психологічних факторів щодо її застосування має посісти провідне місце у концепціях як національної, так і міжнародної безпеки.

Список використаних джерел

1. Антокольский А. 2000, `НАТО против Югославии. Бомбардировка гражданских объектов', Зарубежное военное обозрение, №7, с. 8-10.

2. Белащенко Т. 1977, `«Психологическая война» в планах империализма', Зарубежное военное обозрение, № 11, С. 7-13.

3. Дащук С. `Россия использует психотронное оружие на Востоке Украины'. Доступно: <http://uapress.info/ ru/news/show/22063>. [03 січня 2020].

4. Мерзлюк Ю. Б., `Кримський конфлікт: російсько- український інформаційний простір'. Доступно: <http:// kgimv.nau.edu.ua/images/Konferentsiya.pdf>. [03 січня 2020].

5. Петрик В. М., Остроухов В. В., Штоквиш О. А. та ін. 2006, Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю; ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій: навч. посібн., К.: Росава, 208 с.

6. Прилуцкий В. В., 1998, Анализ проблем создания психотронного оружия и способы его применения, М.: Энергия, 320 с.

Размещено на Allbest.ru