Модульний принцип створення міжвидових угруповань військ: проблеми запровадження та шляхи їх розв’язання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модульний принцип створення міжвидових угруповань військ: проблеми запровадження та шляхи їх розв'язання

Сучасні умови розвитку Збройних Сил України радикально відрізняються від тих, у яких цей процес започатковувався після набуття незалежності. І справа не лише в тому, що змінився їх кількісно-якісний склад. Сьогодні Україна - це держава з новим типом суспільно-економічних відносин у новому геополітичному й геостратегічному середовищі. Сучасні загрози і виклики національній безпеці стали більш динамічними та непередбачуваними, ніж ті, що існували на початку 90-х років ХХ ст., коли закладалися правові основи військового будівництва. Це спричинило невідповідність окремих напрямів військової реформи умовам середовища безпеки. Про намагання виправити вказану невідповідність свідчить зміст низки прийнятих концептуальних документів. Так, у Стратегічному оборонному бюлетені України визначено, що Збройні Сили України можуть залучатися не лише до відбиття агресії, а й до реагування на кризові ситуації, які можуть розвиватися за вісьмома сценаріями. Зрозуміло, що різні сценарії реагування на кризові ситуації потребують не тільки залучення різного складу сил і засобів, а й різних варіантів реагування. Тому у Стратегічному оборонному бюлетені України визначено, що в основу структурної побудови військ (сил) має бути покладений модульний принцип формування організаційних структур [1]. Цей самий принцип може використовуватися й уже використовується у збройних силах провідних країн світу під час створення угруповань військ [2].

Попри те, що з моменту прийняття Стратегічного оборонного бюлетеня пройшов досить тривалий проміжок часу, проблемі запровадження модульного принципу створення міжвидових угруповань військ у вітчизняних воєнно-наукових публікаціях увага практично не приділяється. Саме цій проблемі присвячена ця стаття.

У найбільш загальному вигляді сутність модульного принципу полягає у створенні угруповань військ із блоків-модулів, що істотно відрізняється від створення угруповання з типових військових формувань.

Уперше модульний підхід у сфері оборони згаданий і реалізований у США як реакція на зміни в середовищі безпеки, які відбулися після завершення «холодної війни» [2]. Відчуваючи тиск із боку політиків, котрі намагались отримати «мирні дивіденди» від завершення протистояння двох блоків, військово-політичне керівництво США шукало шляхи адаптації збройних сил до нової обстановки, яка характеризувалася відсутністю чітко визначеного супротивника й викликала потребу реагувати на раптово виникаючі проблеми надзвичайно широкого спектра. Шляхом розв'язання цієї проблеми був саме модульний підхід, який запроваджувався для підвищення спроможності збройних сил до реагування на будь-яку кризову ситуацію воєнного чи надзвичайного характеру із залученням мінімально необхідної кількості особового складу, озброєння та військової техніки (ОВТ), що повинно було забезпечити гарантований успіх у подоланні кризи. По суті, модульний принцип формування міжвидового угруповання, з точки зору його ідеологів, полягає в «розгортанні доцільної кількості правильних спроможностей у необхідному місці в потрібний час» [2].

Запровадження модульного принципу створення угруповань військ, за висновками американських фахівців, дало змогу істотно підвищити оперативність реагування на широкий спектр різнорідних загроз - від протистояння з конкретним супротивником до ліквідації наслідків стихійних лих, у тому числі й супротивником, до конфлікту з яким тривала завчасна підготовка не проводилася.

Для систематизації понять, пов'язаних з модульністю, виникає потреба проведення порівняльного аналізу змісту ключових понять, які використовуються в різних галузях науки.

У технічній галузі існує визначення, згідно з яким модульний принцип побудови технічних систем полягає у створенні системи із завчасно визначеними характеристиками шляхом їх комплектування з певної кількості типових модуль-елементів, до того ж сукупність модулів одного типу забезпечує реалізацію однієї чи кількох характеристик системи [3].

У свою чергу, поняття модуль (від лат. modulus - міра) у різних сферах має різні значення. Наприклад, в архітектурі модуль - вихідна одиниця виміру, яка встановлюється для конкретної споруди й виражає кратні співвідношення її складових елементів [4]. В автомобілебудуванні модуль - сукупність механізмів, яка має задані вхідні й вихідні параметри і здатна доповнювати або змінювати функції приладу в цілому. У радіоелектроніці модуль - уніфікований вузол, який є функціонально завершеним та оформлений конструктивно як самостійний виріб [5].

Ураховуючи викладене, можна запропонувати такі визначення понять для використання у воєнній сфері:

модуль (модульний підрозділ) - «елементарне» (неподільне) військове формування, спроможне самостійно (автономно) виконувати типове бойове завдання (завдання управління чи забезпечення);

модульний принцип створення угруповань військ - принцип, який установлює, що склад і структура угруповання визначаються, виходячи з бойового завдання з нанесення ураження визначеній сукупності типових об'єктів (цілей) супротивника. Угруповання військ створюється з певної кількості бойових модулів, інтегровані спроможності котрих тотожні визначеному бойовому завданню угруповання загалом, а також із модулів управління й забезпечення, які створять умови для ефективного виконання завдань бойовими модулями.

Здавалося б, що створення угруповання військ за модульним принципом - справа лише набору певної кількості модулів. Однак саме тут постає низка проблем: яким чином вимірюються «характеристики» типових модулів; яким має бути типовий модуль; за якими принципами мають об'єднуватися модулі й, нарешті, у чому відмінність модулів від типових військових формувань?

Основною характеристикою модулів автори пропонують вважати «спроможності» як заздалегідь установлений результат їх функціонування. Проте нині існує й об'єктивна потреба встановити узгоджені погляди на термін «спроможності», оскільки в різних джерелах це поняття має різні трактування.

Наприклад, у [6] під бойовими можливостями військового формування розуміють кількісно-якісні показники, які характеризують його здатність виконати бойове завдання за певний час у конкретних умовах обстановки.

За деякими поглядами, під оперативними (бойовими) спроможностями розуміють сукупність властивостей, які визначають здатність органу військового управління, військової частини (підрозділу, корабля) виконати поставлені завдання відповідно до визначених стандартів.

Стратегічний оборонний бюлетень України визначає спроможності сил безпеки та оборони як здатність досягти необхідного результату під час виконання завдань з питань безпеки та (або) оборони в певних умовах відповідно до визначених сценаріїв дій та з використанням наявних ресурсів [1].

Досить зрозумілим і придатним для розрахунків є визначення, наведене у словнику воєнних і пов'язаних термінів міністерства оборони США [7], у якому військові спроможності трактуються як здатність досягти специфічні воєнні цілі - «виграти війну чи битву, завдати ураження визначеній сукупності цілей».

Узагальнюючи наведені поняття, можна запропонувати таке визначення «спроможностей модульного підрозділу»:

для бойового модуля - спроможність завдати ураження встановленій кількості об'єктів (цілей) супротивника одного чи споріднених типів;

для модуля управління - спроможність організувати узгоджене виконання завдань установленим комплектом бойових модулів;

для модуля забезпечення - спроможність забезпечити сприятливі умови для виконання завдань установленим комплектом бойових модулів за специфічними напрямами.

За такого підходу процес створення міжвидового угруповання військ для реагування, наприклад, на конфлікт низької інтенсивності доцільно розглядати як послідовність дій, основними з яких є:

установлення еталонних спроможностей типових модулів;

організація підготовки типових модулів для набуття еталонних спроможностей;

визначення типів і кількості об'єктів (цілей) в угрупованні супротивника (об'єктів його інфраструктури), ураження яких забезпечує нейтралізацію конфлікту;

визначення кількості бойових модулів своїх військ, здатних завдати ураження визначеній сукупності об'єктів супротивника з потрібним ступенем ефективності;

визначення кількості модулів оперативного (бойового) та матеріально-технічного забезпечення, здатних забезпечити реалізацію спроможностей бойових модулів;

визначення характеристик (спроможностей) модуля управління, здатного забезпечити планування та управління діями бойових модулів і модулів забезпечення у створеному міжвидовому угрупованні військ.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Геометрична інтерпретація існуючого підходу до створення угруповання військ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Геометрична інтерпретація модульного підходу до створення угруповання військ типової механізованої бригади

Переваги модульного принципу створення угруповань військ над існуючим підходом до їх створення на основі типових формувань можна показати через їх геометричні інтерпретації.

З рисунка 1 видно, що основним недоліком існуючого підходу до створення угруповання військ для реагування на можливі кризові ситуації є те, що в районі кризи може бути зосереджений надлишок спроможностей для ураження одних груп об'єктів (цілей) і недостатня їх кількість для ураження інших груп. Як свідчить досвід останніх воєнних конфліктів, досить часто супротивник використовує «тактику розосереджених ударів», коли диверсійно-розвідувальні сили супротивника або повстанці одночасно виводять з ладу об'єкти державного управління, важливі об'єкти національної економіки та критичної інфраструктури, розосереджені на площі, яка значно перевищує можливості виконання завдань охорони та оборони

Водночас для охорони та оборони кожного окремо взятого об'єкта можна залучити незначну кількість особового складу та ОВТ, ефективність дій яких суттєво зростає при якісній взаємодії з правоохоронними органами.

Використання модульного принципу дасть змогу уникнути дисбалансу між потребою в силах і засобах та їх реальним залученням (рис. 2).

Як видно з рисунка 2, угруповання військ може бути створене набором оптимальної сукупності бойових модулів та модулів управління й забезпечення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Архітектура нейронної мережі для розв'язання задачі визначення структури міжвидового угруповання військ

У процесі створення міжвидового угруповання військ за модульним принципом необхідно додержуватися таких вимог:

завершеність модулів - модульний підрозділ має забезпечувати спроможність завдавати ураження об'єктам (цілям) супротивника одного типу без залучення додаткових сил і засобів;

оперативна комунікація - максимальна швидкість обміну інформацією між модулями;

уніфікація - модулі не повинні істотно відрізнятися за кількістю особового складу, основних зразків ОВТ, правилами та процедурами функціонування;

необхідна достатність - інтегровані спроможності бойових модулів мають забезпечувати ураження визначеної кількості об'єктів супротивника без потреби утримання надлишкових сил і засобів; спроможності модулів управління та забезпечення не повинні значно перевищувати потреби бойових модулів;

синергетична узгодженість - модулі повинні взаємодоповнювати один одного для досягнення загальних спроможностей угруповання військ, більших, ніж проста сума спроможностей окремих модулів.

Використання модульного принципу надасть можливість уникнути надмірного залучення особового складу, ОВТ, чим забезпечується зниження навантаження на оборонний бюджет і раціональне його використання завдяки:

організації підготовки модулів за спеціалізованими (цільовими) програмами досягнення спроможностей;

скороченню ресурсних і часових витрат на створення та бойове злагодження міжвидового угруповання військ без зниження його якості;

скороченню часу безпосередньої підготовки угруповання до виконання завдань за призначенням, оскільки кожен модуль готується самостійно;

запровадженню більш ефективних систем підтримки прийняття рішень;

уніфікації методик оцінювання спроможностей модулів.

Природно, що впровадження модульного принципу створення угруповань військ та дотримання зазначених вимог породжує низку проблем, до основних з яких слід віднести:

недостатню уніфікацію теоретичних основ планування застосування міжвидових угруповань військ та планування сил [8];

недостатню розробленість питань, пов'язаних із «паспортизацією» спроможностей модулів;

недосконалість науково-методичного апарату розрахунку оптимальної сукупності модулів, які формуватимуть міжвидове угруповання військ;

інертність підходів до визначення кількісно-якісного складу сил та засобів, необхідних для реагування на кризові ситуації різного характеру.

Розгляньмо можливі шляхи розв'язання зазначених проблем.

Стосовно уніфікації теоретичних основ процесу планування застосування міжвидових угруповань військ та планування сил необхідно зазначити таке. На перший погляд процес планування сил радикально відрізняється від процесу планування застосування міжвидових угруповань військ, що є логічним, оскільки вказані процеси мають різну мету. Проте за своєю сутністю планування сил може розглядатися як процес створення завчасно визначених оборонних спроможностей, а процес планування застосування угруповань військ - як «розгортання доцільної кількості правильних спроможностей у необхідному місці в потрібний час» та їх максимальна реалізація. Таким чином, уніфікованою теоретичною базою для зазначених процесів може бути метод планування, що базується на спроможностях.

Але впровадження цього методу в процес планування створення і застосування угруповань військ тільки започатковується.

Таким чином, детальне теоретичне розроблення питань інтеграції цих процесів та впровадження елементів методу планування, який базується на спроможностях, у процес створення міжвидових угруповань військ є магістральним шляхом розв'язання проблеми впровадження модульного принципу.

Першим кроком на цьому шляху має бути зазначена вище «паспортизація» спроможностей модулів. Під «паспортизацією» пропонується розуміти визначення еталонних (очікуваних) спроможностей типових модулів. Основним принципом «паспортизації» автори пропонують вважати визначення обсягів бойового завдання одного типу, яке має бути виконане мінімально можливою кількістю сил та засобів, які й будуть формувати типовий модуль. Зважаючи на характер останніх воєнних конфліктів, їхню динаміку та непрогнозованість, автори роблять наголос саме на мінімізації сил та засобів, здатних виконати «паспортне» бойове завдання, тобто стандартний модуль має включати мінімально можливу кількість сил і засобів. Наприклад, у сучасних умовах окрема механізована бригади може виконувати широкий спектр завдань у межах значних за площею операційних районів, що призводить до значного ускладнення управління підрозділами й викликає об'єктивну необхідність підвищення автономності дій окремих підрозділів.

Таким чином, виникає потреба в перегляді існуючого підходу до створення угруповань військ на основі типових формувань на користь упровадження модульного принципу створення міжвидових угруповань військ на основі дрібніших і різноманітніших модулів.

Для того щоб перейти до конкретної реалізації модульного принципу у створенні міжвидових угруповань військ потрібно обґрунтувати певні методичні підходи до цього процесу. Досвід вирішення задач подібного рівня складності дав змогу обрати для подальших розрахунків необхідної кількості бойових модулів у міжвидовому угрупованні військ (із урахуванням ресурсних обмежень) математичний апарат багатошарових нейронних мереж [13, 14].

Наведена нейронна мережа складається із трьох шарів M, O, K і має N входів, на які подаються сигнали 1іЛ = [l1,l2.",li],i = 1,2,…N.

Відповідно, li - кількість об'єктів супротивника i-го типу, ураження яких дасть можливість виконати бойову задачу угруповання військ.

Кожен нейрон Mi має один вхід li, пов'язаний з кожним нейроном шару O і має M виходів.

Нейрон K дає змогу розрахувати kry - вартість ураження заданої кількості об'єктів, цілей супротивника бойовими модулями угруповання військ у розрахунковий період часу r.

Для цього під вагою зв'язку р будемо розуміти вартість виконання визначеного обсягу завдань модулем j-го типу в r-й період часу, відведеного на виконання бойової задачі. У цьому разі вихідний сигнал нейрона K може бути описаний формулою:

M

К =X Уі - Pij,

j=1

де Уі - кількість модулів j-го типу.

Задача мінімізації вартості ураження визначеної сукупності об'єктів, цілей супротивника полягає у знаходженні оптимальної матриці ||Pj, за якої К = Kmin. Для її пошуку можна використовувати методи оптимізації.

Вихідний сигнал нейрона hy є одночасно вихідним сигналом усієї нейронної мережі, його порівнюють з еталонним сигналом (у нашому випадку - з прогнозованою (запрограмованою) сумою коштів (включно з вартістю боєприпасів, логістичних витрат тощо), яка може бути виділена на утримання та застосування всієї сукупності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Алгоритм зворотного поширення похибки

Таким чином, у статті автори розглянули зміст модульного принципу створення міжвидових угруповань військ, уточнили понятійний апарат, який може використовуватися в цьому процесі, визначили основні проблеми, котрі виникають під час упровадження модульного принципу, та окреслили шляхи їх розв'язання.

Автори усвідомлюють, що в рамках однієї статті неможливо дати відповідь на всі питання, які виникають у процесі створення угруповань військ, і запрошують наукове товариство до плідної дискусії у воєнно-наукових виданнях із зазначеної проблематики для визначення шляхів підвищення ефективності розвитку Збройних Сил України.

?

Список використаних джерел

бойовий модульний військо угруповання

1. Стратегічний оборонний бюлетень України [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.mil.gov.ua/ ua/def_planning/Buleten_MOU_ KR_27.3.13.pdf.

2. A Review of the Army's Modular Force Structure. Published 2012 by the RAND Corporation. 1776 Main Street, P.O. Box 2138, Santa Monica [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.rand.org/publications/ permissions.html.

3. Мищенко Е.С. Организационные структуры управления (современное состояние и эволюция): учебное пособие / Е.С. Мищенко. - Тамбов: ГОУ ВПО ТГТУ, 2011. - 104 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел та ін.]. - Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

5. Большая советская энциклопедия / гл. ред. А.М. Прохоров, 3-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1974. - Т. 16. - 616 с.

6. Советская военная энциклопедия. - М.: Воениздат, 1976. - Т. 1. - 638 с.

7. Joint Publication 1-02. Department of Defense Dictionary of Military and Associated Terms. 31 August 2005 [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.dtic.mil/doctrine/ jel/doddict.

8. Рекомендації з організації і проведення оборонного огляду. Наказ Міністерства оборони України №303 від 13 травня 2013 р. [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www. mil.gov.ua //ua/defense_review/N303.pdf.

9. Закон України №2198-IV «Про організацію оборонного планування» від 18 листопада 2004 р. / Нормативно-правова база у галузі безпеки і оборони України. - К.: ЦДАКР, 2012. - С. 87-91.

10. Крикун П.М., Дєнєжкін М.М. До проблеми методологічного забезпечення оборонного огляду у Збройних Силах України / П.М. Крикун, М.М. Дєнєжкін // Наука і оборона. - 2009. - №1. - С. 20-29.

11. Іващенко В.В., Поліщук О.М. Оборонний огляд як механізм визначення перспектив реформування оборонної сфери України / В.В. Іващенко, О.М. Поліщук // Наука і оборона. - 2009. - №2. - С. 8-14.

12. Поліщук О.М., Крикун П.М., Дєнєжкін М.М. Про результати оборонного огляду: погляди з позицій ресурсного забезпечення потреб оборони / О.М. Поліщук, П.М. Крикун, М.М. Дєнєжкін // Наука і оборона. - 2011. - №1. - С. 18-23.

13. Комашинский В. И, Смирнов Д.А. Нейронные сети и их применение в системах управления и связи / В.И. Комашинский, Д.А. Смирнов. - М.: Горячая линия - Телеком, 2003. - 94 с.

14. Рутковская Д., Пилиньский М, Рутковский Л. Нейронные сети, генетические алгоритмы и нечеткие системы / Д. Рутковская, М. Пилиньский, Л. Рутковский; пер. с польск. И.Д. Рудинского. - М.: Горячая линия - Телеком, 2006. - 452 с.

Размещено на Allbest.ru