Тактика дій сил спеціальних операцій

Триває етап (із невеликими перервами на їжу й короткий сон) приблизно чотири доби. Усе, що кандидати робили раніше, вони роблять і зараз, тільки ще в надто "гірших" умовах і з ще більшою вимогливістю від інструкторів. Теоретичних занять, правда, не проводять, тому що людина, яка спить 2-3 години на добу, якщо і здатна змусити своє тіло щось робити, то сприймати інформацію вже не може.

Закінчується "пекельний тиждень" висадкою на узбережжя, в умовах максимально близьких до бойових.

Як тільки плавці, подолавши смугу прибою, виявляються на березі, починається "світопадіння", що складається із гуркоту вибухів, стрілянини, пожеж й інших піротехнічних заходів зі всіх сторін. Кандидати повинні подолати всі перешкоди, які вони проходили в попередні дні, тільки під безупинним "вогнем".

Коли гуркіт на хвилину стихає, курсанти, що лежать в багні, чують єхидний голос із динаміків, який принижує їхню гідність. Підсумок дня: майже 20 км бігом і повзком по лісу, багну і болоту. Плюс смуги перешкод під "обстрілом". Весь цей час жоден із кандидатів не випадає із поля зору інструкторів, яких до кожної навчальної групи прикріплено по два. Витрачається біля двох тонн вибухівки й величезна кількість піротехнічних засобів.

Ризик, природно, є, але він зведений до мінімуму точним розрахунком і вказівками інструкторів.

Нікого насильно не змушують проходити іспити ані в цей день, ані в попередні, ані в наступні. Кожний має право піти в будь-який момент. Багато тих, хто так і робить. За "пекельний тиждень" відсіюється до 50 % кандидатів.

Потім наступає ретельна медична перевірка й починається 2 основних курси підготовки: десятитижневий і тритижневий. Ці два курси призначені для того, щоб навчити бойових плавців користуватися спорядженням, зброєю й технічними засобами, різноманітним способам проникнення до об'єктів диверсій, засвоїти прийоми рукопашного бою, зняття чатових, кидання ножа, застосування підручних засобів у рукопашному поєдинку. Потім їх направляють у частини для подальшого проходження служби, де отримані навички закріплюють, шліфують і розвивають.

"Тюлені" використовують дихальні апарати замкнутого типу, що забезпечують скритність пересування під водою, бо дихальна суміш не йде у воду (або йде в дуже невеликій кількості), а регенерується. Ці апарати забезпечують безупинне перебування під водою від 4-х до 8-и годин і дозволяють опускатися на глибину до 250 м. Проте через необхідність проведення тривалої декомпресії при виході з глибин такого порядку "робочі" глибини, на яких зазвичай діють плавці, значно менші, не більше 30-45 м. Використовуються гідрокостюми "мокрого" й "сухого" типу, а в арктичних умовах із підігрівом. Засоби руху під водою застосовуються як групові, так і поодиночні (буксири). Безпосередньо поблизу об'єкта диверсії (корабель, гідротехнічна споруда) бойовий плавець просувається застосовуючи ласти, дотримуючись максимальної скритності за всіма параметрами.

У район бойових дій плавців доставляють підводними човнами або швидкохідними катерами, а з повітря - літаками і гелікоптерами з наступним десантуванням. Підводна зброя - звичайні ножі, спеціальні голчаті кинджали із газовими балончиками. Ці й інші засоби є засобами ближнього бою. Далекобійні види зброї поділяються на підводні й надводні. Підводні - це пневматичні пістолети та рушниці, що забезпечують ураження під водою (залежно від глибини) до 5-15 м, а на повітрі до 150-200 м. Але прицільний вогонь у повітрі із цієї зброї можна вести не далі 50 м.

Надводна зброя представлена, в основному, пістолетами-кулеметами калібру 11,43 мм, модернізованими спеціально для такої мети.

Складаючись, вони зменшуються в габаритах у 2-3 рази, глушителі роблять стрільбу малошумною й безвогневою, набої підвищеної потужності, кулі різноманітних типів: бронебійні, запальні, розривні, трасуючі та убійної дії. Для вибіркового ураження цілі використовуються швидкострільні гвинтівки з набором змінних прицілів: оптичних, інфрачервоних, лазерних. В останні роки з'явилися беззвучні електромагнітні пістолети, що стріляють отруйними стрілами, які мають властивість розчинятися в тілі жертви без всяких слідів. Підривні засоби представлені універсальними зарядами різноманітної ваги та способу приведення в дію. Серед них ядерні фугаси типів М-129 (вага - 27 кг) і М-159 (вага - 70 кг), що буксируються одним чи двома плавцями відповідно.

У програмі десятитижневого курсу плавці проходять розвідувальну підготовку, яка включає відомості про ймовірного противника та райони дій, питання виживання, способи доставки до об'єктів й евакуації звідтіля. Вивчається радіо- і мінно-вибухова справа, при цьому особливий наголос робиться на практичній перевірці ступеня засвоєння отриманих знань. Тому цей курс, як і попередній 3-и тижневий, дуже насичений.

Застосовується індивідуальний підхід до навчання "тих, хто уцілів" після 3-и тижневого курсу. Він полягає в тому, що з одним займуться силовою підготовкою на яку-небудь групу м'язів, із іншим - відпрацюванням техніки плавання або деяких елементів рукопашного бою, дивлячись на те, хто де відстає. Під час цього курсу велика увага приділяється відпрацюванню навичок володіння холодною зброєю як під водою, так і на березі (ніж, петля-удавка).

Багато часу приділяється засвоєнню прийомів і способів ведення бою в складі групи проти кількох противників. Наприклад, діючи група на групу (по три пари в кожній) вчаться вести бій "спина до спини" в оточенні чисельного противника, надавати допомогу товаришу, що знаходиться в "скрутному становищі".

Під час 10-и тижневого курсу здійснюється формування так званих бойових пар, що є основними бойовими одиницями підрозділів.

Уся їх подальша служба проходить спільно. Для формування такої пари недостатньо взаємної симпатії та дружби. Потрібно, щоб вони плавали приблизно з однаковою швидкістю, були психологічно добре сумісними й розуміли один одного з півслова. Взаємодія бойових пар і психологічна підготовка присутня практично у всіх елементах програми: підводне чи надводне мінування, вихід через торпедний апарат чи шлюзову камеру підводного човна, стрибки з парашутом, підводна стрільба.

На цьому етапі проводяться три залікових навчання. У ході першого, що триває майже півтори доби, перевіряються уміння: переборювати великі відстані вплав і на човні, потай проникати до об'єктів диверсій на березі, створювати таємні сховища, маскуватися в різноманітних умовах, користуватися індивідуальними наметами та засобами захисту.

Друге залікове навчання триває тиждень і присвячено здебільшого роботам під водою на різних глибинах. Тут відпрацьовуються (й перевіряються, як вони засвоєні) способи доставки плавців в район дій, повернення після виконання бойового завдання, застосування зброї під водою, а також з-під води. Питанню повернення плавців приділяється особливо велика увага. Є різноманітні способи евакуації з води і з суші, усі вони відпрацьовуються на практиці. Наприклад, засіб під назвою "небесний крюк".

Плавцю скидають із літака мішок, в якому знаходиться спеціальний костюм (більше схожий на надувний пліт) з підвісною системою, невеликий аеростат, балон із гелієм і нейлоновий трос.

Одягнувши такий костюм із "піддувом" і в заданий час випустивши аеростат, плавець чекає на літак. Той заходить із підвітреної сторони й спеціальним приладом захоплює трос. Внаслідок плавець ривком злітає майже вертикально вгору на висоту приблизно 100 м (семиразове перевантаження!). Неважко здогадатися, що такий засіб евакуації вимагає міцних нервів і відмінної загальнофізичної підготовки. Даний спосіб може бути використаний для повернення лише малочисельної групи (2-3 особи), так як вимагає досить багато часу (10-12 хвилин на одного).

Для евакуації з води відпрацьовуються три основних способи: "петля", "рогатка", "морські сани". Перший є самим швидким способом, але вимагає від плавця добре "накачаних" рук, так як петля накидається на зігнуту у лікті руку плавця, що знаходиться у воді, а швидкість шлюпки, що буксирується за швидкохідним катером порядку 30-35 км/год. Бойового плавця буквально виштовхують із води і тому напарник, що держить цю петлю, також повинен бути достатньо "м'язистим" хлопцем.

Спосіб "рогатки" приблизно такий же, але більш "плавний". Тут використовується сила пружності товстого гумового джгута круглого перетину. Перша фаза аналогічна попередньому способу, але після цього той, хто в шлюпці, випускає свій кінець із руки. Тоді джгут, натягнувшись, викидає (як рогатка) плавця прямо в шлюпку.

"Морські сані" - найбільш швидкісний спосіб (проводиться на ходу до 60-65 км/год) і дозволяє евакуювати відразу ж кілька груп, але його опис займе надто багато місця.

Отже, у ході другого залікового навчання перевіряються навички тривалого (до 8 годин) перебування під водою будь-якої температури, спроможність переносити голод (а також харчуватися спеціальними пастами з тюбиків прямо у воді), діяти в умовах радіоактивного та хімічного забруднення. Елементи виживання перевіряються при потайному прониканні плавців до об'єкта, віддаленому від місця висадки на 100-150 км.

Третє залікове навчання є найбільш важким, бо в ході його відпрацьовується майже вся бойова операція, під час якої групи бойових плавців беруть участь ніби в кількох навчаннях послідовно.

На початку вони в складі "групи першої хвилі" винищують побережні загородження і, захопивши ділянку берега, забезпечують висадку основних десантних сил. Потім слідує напружений марш-кидок на 20 км до точки, від якої починається підводна частина навчання: плавці повинні подолати на буксирах під водою майже 8 миль (приблизно 14,5 км), вийти до об'єкта, замінувати його, а після цього захопити й знищити берегову ціль.

Після цього відпрацьовується відрив від переслідування, причому на деяких обладнаних ділянках це відбувається під реальним бойовим вогнем "противника". На шляхи "відходу" виставляються спеціальні засади, при зустрічі з якими необхідно показати вміння діяти в ближньому бою, організується переслідування з собаками й пошук із повітря на гелікоптерах. Кінець-кінцем групи виводяться до перешкоди під назвою "лінія фронту", де їм належіть здійснити "перехід" на "свою" сторону. Як правило, тут їх чекає яка-небудь пастка, наприклад: після підтвердження отримання умовного сигналу група починає "перехід", але натрапляє на щільний вогонь з боку "своїх", нібито через непорозуміння. При подоланні "лінії фронту" (спеціально обладнаної смуги) бойовим плавцям слід пройти 27 перешкод, три із них - під реальним вогнем. Зазвичай, фронт переходять у нічний час.

Про напруженість третього залікового навчання можна судити по таким даним: протягом тижня на сон витрачається загалом не більше 10 годин, а їжі при звичайному харчуванні вистачило б лише на дві доби. Відразу після закінчення цього навчання проводиться усний іспит на знання техніки й зброї, мінно-вибухової справи, водолазної справи, радіосправи, розвідпідготовки. Під час опитування інструктори навмисно пред'являють підвищені вимоги, даючи зрозуміти курсантам, що все те, що вони витримали на навчаннях, ще не край. Отже, слід постійно удосконалювати свої уміння й навички.

На завершення слідує тритижневий курс, присвячений парашутно- десантній підготовці. Тут відпрацьовуються способи десантування, вивчаються парашути різних типів і спорядження. Стрибають по всій шкалі висот: від мінімальної (200 м) до висотних затяжних (5000 м), на різноманітну місцевість (вода, ліс), в хорошу погоду і в вітряну (швидкість вітру біля землі до 12 м/с). Крім стрибків з парашутом, відпрацьовуються способи висадки з гелікоптерів по канатах і без них. Стрибають у воду на швидкості 40 км/год з п'ятиметрової висоти. Останні 3-5 днів даного курсу займає навчання з парашутного викидання груп у віддалений район, звідки вони здійснюють заплив не менше 10 миль (18,5 км) до об'єкта, що треба знищити.

Усі 16 тижнів базової підготовки насичені до краю. До того ж до 60% навчально-тренувального часу приходиться на нічні години. Не дивно, що відсів за ці тижні складає 40-60 відсотків, хоч кандидати в бойові плавці - люди, що послужили й досить загартовані.

Тих, хто успішно дійшов до фінішу, розподіляють по частинах. У ході служби вони беруть участь в усіх маневрах і навчаннях флоту. Плюс свої власні навчання із відпрацювання конкретних завдань, що ставляться перед даним підрозділом. Плюс один раз на 3 місяці здійснюються запливи в ластах на відстань до 20 км з буксируванням вантажу до 40 кг, підводне орієнтування і марш-кидок на 30 км з вантажем, приблизно рівним вазі спорядження (32-40 кг).

Кожні півроку бойових плавців перевіряє кваліфікаційна комісія. Бойові плавці здають нормативи з фізпідготовки, проводять 2 занурення на глибину 36,5 м із експозицією на глибині 10 хвилин.

Ще проводять 2 запливи (один - удень, другий - вночі) по підводному орієнтуванню (дистанція 1 миля, тобто 1852 м, точність виходу на ціль - плюс-мінус 50 м). Нормативи фізпідготовки включають: крос 3 милі зі стрільбою на дистанції; віджимання в упорі лежачи, підтягування на перекладині, підняття по канату (9 м) - на кількість разів без перерви; "смугу спритності" (50 м). Її переборюють спочатку бігом, потім перекидами з перекатами, потім повзком три рази підряд. Результати всіх цих навчань і перевірок такі: одні підтверджують свою кваліфікацію, інші її підвищують, хтось "сходить з дистанції". І перше, і друге, і третє прямо відбивається на розмірі грошового забезпечення і на моральних заохоченнях.

У ході служби найбільш здібних і підготовлених бойових плавців (проте не раніше ніж через півтора року перебування в частинах) за бажанням направляють на дворічні курси розвідників-диверсантів, що діють при навчальних центрах в Літл-Крик і Колорадо. А за окремими видами підготовки вони проходять навчання в школах інших родів військ спецпризначення. Там вузьконаправлено (за майбутнім регіоном дій) готують особовий склад сил спеціальних операцій.

На цих курсах вивчається мова ймовірного противника, поглиблений курс виживання в умовах майбутнього району дій, способи втечі з полону, створення паніки, саботажу, вербування агентури, способи допиту полонених. Докладно ознайомлюються з організацією, озброєнням і технікою ймовірного противника, його психологією й звичаями. Знайомлять також із застосуванням отрути, з різноманітними способами вбивства голими руками та підсобними предметами. Одним словом, уся підготовка розрахована на те, що дані підрозділи почнуть діяти задовго до початку війни в так званий "загрозливий період".

спеціальний операція армія бойовий

Размещено на Allbest.ru