Тензодинамометричні та просторово-часові характеристики захисної рухової реакції правоохоронця у відповідь на напад озброєного супротивника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернігівський національний університет імені Т.Г. Шевченка

Тензодинамометричні та просторово - часові характеристики захисної рухової реакції правоохоронця у відповідь на напад озброєного супротивника

Радзієвський Р.М.

Виконання службових обов'язків працівниками правоохоронних органів в багатьох випадках пов'язане з протиборством та затриманням озброєних злочинців. Специфіка професійної діяльності ставить підвищені вимоги до підготовленості правоохоронців1 [1, 3, 6, 7, 8-14].

Одним із елементів їх професійної підготовленості є уміння своєчасно ухилятися від нападу озброєного супротивника з одночасним нанесенням точкового ураження та обмеження його рухового потенціалу [3].

Статистичні дані щодо загибелі та поранення особового складу поряд з випадками перевищення ними силового застосування неадекватних до ситуацій доводять, що існують проблеми в підготовленості правоохоронців [3].

Основна проблема в тому, що майбутні працівники правоохоронних органів, пройшовши підготовку за нинішньою навчальною програмою лишаються не достатньо адаптованими до реальних збройних зіткнень. Відсутність теоретичних знань відносно зовнішніх ознак загрози у поведінці правопорушника, просторово-часових характеристик рухів озброєного супротивника й недостатня сформованість необхідних власних рухових умінь та навичок призводить до негативних наслідків.

Спеціалісти відмічають, що екстремальні умови зіткнення з озброєною особою характеризуються різним ступенем небезпеки з ризиком життя та здоров'я працівників правоохоронних органів [4, 5, 7]. Умови зіткнень з правопорушником правоохоронцю показують на те що, необхідно диференційовано підходити до ступеня загрози. Враховуючи просторово-часові параметри, психологічний стан супротивника, працівнику в одних випадках слід діяти на випередження, застосовуючи табельну вогнепальну зброю2, в інших використовувати прийоми рукопашного бою або ж взагалі не провокувати до прояву агресивних дій й уникати зіткнення [4, 15-22]. Прийняти рішення в виборі дій складно тому, що прояв таких ситуацій лічені секунди.

Успішність підготовки правоохоронців до ефективної діяльності в умовах зіткнення з озброєним та агресивно налаштованим правопорушником залежить від методики навчання. Методика підготовки повинна відповідати цим умовам, бути спрямованою за змістом на набуття теоретичних знань стосовно зовнішніх ознак загрози у поведінці правопорушника, вироблення умінь своєчасного фізичного реагування, з одночасним виконуванням ефективних способів захисних дій й точкової стрільби з пістолета.

Для розробки моделі технічної дії працівника слід детально дослідити особливості рухів як правопорушника так і правоохоронця під час виконання нападу та стрільби у відповідь.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета статі полягає у дослідженні просторово- часових та тензодинамометричних характеристик рухів правоохоронця в співвідношенні до рухових нападаючих дій правопорушника.

Завдання:

1. Провести анкетування працівників практичних підрозділів ОВС, яким доводилось стикатись з особами, озброєними вогнепальною зброєю.

2. Виявити ефективні способи протидії нападу супротивника, озброєного вогнепальною зброєю.

3. Дослідити просторово-часові та тензодинамоме- тричні параметри рухів під час стрільби з пістолета.

Для дослідження біомеханічних та просторово-часових характеристик даного способу ведення стрільби було протестовано групу курсантів військовослужбовців, які проходили підготовку за розробленою методикою з використанням запатентованого винаходу.

Основні експериментальні дослідження проводились з курсантами (n=30) Національної академії внутрішніх справ, а також військовослужбовцями Управління державної охорони України (м. Київ). Опрацювання та обробка даних відбувалась в лабораторії біомеханіки на базі Чернігівського національного педагогічного університету імені Т Г Шевченка.

Для дослідження тензодинамометричних характеристик даних способів реагування на дії супротивника застосовувався метод електротензодинамографії. Даний метод використовувався з метою визначення кількісних характеристик опорних взаємодій тіла працівників при виконанні прикладної стрільби. Він дозволяє реєструвати зусилля, що виникають під час взаємодії з опорою, а саме величину та вектор опорних реакцій спортсменів у трьох взаємоперпендику- лярних площинах.

Математична обробка результатів дослідження дозволила виявити ряд показників, які є характерними для ефективних дій працівника.

Результати дослідження.

З метою виявлення особливостей поведінки правопорушника, озброєного вогнепальною зброєю та дослідження ефективних способів протидії збройному нападу було проведено анкетування працівників практичних підрозділів ОВС (n=62), яким під час виконання службових обов'язків доводилось перебувати у збройних сутичках.

Результати анкетування показали, що під час зіткнення з озброєною та агресивно налаштованою особою в 82,3% ситуацій правоохоронці не встигали від- реагувати адекватними захисними діями, пояснюючи це тим, що проявляли розгубленість і в них виникав страх перед зброєю.

В 17,7% небезпечних ситуацій працівники намагались протидіяти нападаючому. При цьому 5,3% правоохоронців, аналізуючи дистанцію до атакуючого, спрямованість зброї й психологічний стан, намагались реагувати відходом з лінії вогню, зближенням й застосуванням прийомів фізичного впливу або підручних засобів. 12,4% - реагували ухилом, відходом за укриття й застосуванням табельної вогнепальної зброї.

Нападаючий, в 64,7% таких ситуацій лише погрожував зброєю, не застосовуючи її. В 35,3% правопорушник виконував постріл в сторону правоохоронця, намагаючись його вразити. При цьому переважна більшість пострілів виконувалась без прицільно.

Анкетування показало, що в 79,4% ситуацій супротивник починав застосовувати вогнепальну зброю з дистанції від 5 до 11 м. В 7,2% на відстані від 3 до 5 м. В 13,4% ситуацій з дистанції понад 11 м.

На основі аналізу літературних джерел, результатів анкетування та детального аналізу було розроблено модель поведінки супротивника. Дана модель характеризувалась сукупністю просторово-часових й психофізичних характеристик, які відповідали параметрам реального злочинця. У розробленій моделі злочинця, озброєного вогнепальною зброєю, показник, на момент використання й виконання пострілу в середньому складає 1,2±0,2, що відповідає реакції супротивника на появу правоохоронця. За такими часовими межами практично не можливо вчасно відреагувати атакуючими діями на випередження. Тільки у випадках, коли правоохоронець зафіксував першим появу злочинця й визначив неопосередковано загрозу життю може випереджати власною дією супротивника.

Дослідженню ефективних способів протидії такому нападу передував аналіз спрямованості куль під час виконання пострілів у сторону представника закону. На основі проведених досліджень й порівняльному аналізі показників розкиду куль під час ведення скоротечної стрільби супротивником в межах вказаного часу були встановлені більш - менш безпечні зони для правоохоронця.

Враховуючи дані зони встановлено два найбільш ефективні способи захисту та протидії нападу. Перший спосіб полягає у виконанні без прицільної стрільби від поясу. Цей спосіб реагування на атакуючі дії озброєного вогнепальною зброєю правопорушника носить випереджальний характер за рахунок того, що рука з пістолетом не виноситься до рівня плечового суглобу для прицілювання, а лише регулюється згинанням ліктьового суглобу на кут, який забезпечує влучний постріл. Це можливо в випадках одночасної фіксації один одного зі зброєю в руках. Час випередження складає у середньому 0,4 ±0,1с.

Другий спосіб протиборства з озброєним вогнепальною зброєю супротивником пов'язаний з пірнанням у сторону, створюючи цим зменшену молооб'ємну «мішень» для супротивника межах безпечної зони й одночасним виконанням пострілу. У такій ситуації з метою захисту виконувати глибокий випад вліво по діагоналі вперед або випад вправо по діагоналі вперед на відстань 0,80±0,1м від вихідної позиції. Під час виконання випаду слід згрупуватися. Таке положення створює меншу об'ємну ціль. При цьому голова не відхиляється убік, а вертикально розташована відносно стріляючого, що є обов'язковою умовою для здійснення влучного пострілу у відповідь.

Досвідчені працівники, яким доводилось активно діяти у збройній сутичці також стверджують, що найбільш ефективно контратакувати на випередження, або ж виконувати постріл з пістолета з одночасним ухилом в сторону.

Багатьма практиками [2, 3] доведено, що виконувати влучну стрільбу з пістолета чи револьвера на коротких та навіть довгих дистанціях можна без використання прицільних пристроїв. Зброя наводиться на ціль просторовими відчуттями стрілка.

В спеціальній літературі відмічається, що безпри- цільна стрільба - стрільба без зорового контролю за прицільними пристроями або окремими конструктивними елементами зброї в їх якості. Наведення зброї на ціль здійснюється за рахунок «м'язової пам'яті», завдяки якій забезпечується одноманітність положення зброї в долоні, зусилля при її утриманні та положення кисті відносно передпліччя [3].

Психофізіологічне поєднання двох різних за характером дій, а саме, - захист ухилом (випадом) та постріл у відповідь, потребує спеціально спрямованих тренувань, з початку окремої дії, а потім в об'єднаному русі. Для ефективного відходу з лінії вогню необхідно візуально сприймати під яким кутом виводиться рука з пістолетом, аналізувати та коректувати власні дії.

Багаторазове повторення певної рухової дії однакової за просторово-часовими параметрами сприяє формуванню координаційно-м'язового відчуття, яке у взаємодії з процесами нервової системи залишаються незмінними у вигляді «м'язової пам'яті». Таким чином на основі розробленої моделі технічної дії відбувається формування рухової навички. При багаторазовому повторенні рухової дії, пов'язаної з діставанням пістолета з кобури, приведенням його у готовність й виконанням пострілу від поясу у межах одних просторово-часових параметрів, формуються координаційно-м'язові відчуття, що у взаємодії з процесами нервової системи залишаються незмінними у вигляді «м'язово-зв'язочного запам'ятовування».

У праці [4]автори стверджують, що в середньому час затрачений працівником на діставання пістолета з кобури, приведенням його у готовність й виконання прицільного пострілу, при технічному напрацюванні, складає 2,36 ± 0,19 с.

Власні експериментальні дослідження показали, що в середньому час затрачений на діставання пістолету з кобури й виконання без прицільного пострілу від поясу при багаторазовому відпрацюванні скорочується до 1,3±0,17 с. озброєний руховий поведінка опорний

Під час навчання без прицільної стрільби майбутньому працівнику слід враховувати власні відчуття під час кожного пострілу, аналізувати влучність стрільби, вносити координаційно-силові правки й запам'ятовувати м'язові відчуття під час успішних результатів. Знання результатів кожної вправи й орієнтування на м'язові відчуття з візуальною фіксацією проекції прямої лінії під час влучних пострілів сприятиме формуванню необхідних рухових умінь та навичок [2, 3, 5].

Уміння правоохоронця при зіткненні з озброєною та агресивно налаштованою особою вчасно визначати ступінь загрози в поєднанні з навичками виконання без прицільної стрільби сприятимуть досягненню переваги в умовах, які передують виникненню збройної сутички.

Використання методу електротензодинамографії дало змогу зареєструвати наступні показники опорних реакцій (таблиця 1)при виконанні пострілу від поясу на випередження, а саме: значення показника оптимальної сили відштовхування відносно вертикальної вісі (Fz max) - 690,6±11,18 Н; оптимальної сили відносно сагітальної (Fx max) та фронтальної (Fy max) вісей - 28,2±1,85 Н та 13,7±1,16 Н відповідно; максимальне значення вертикальних складових опорних реакцій (F max) (результуюча сила) -811,7±11,56 Н.

В умовах виконання пострілу з випадом в сторону виявлено збільшення силових показників при взаємодії працівників з опорою, оптимальними є: F max 191,4±5,75 Н відповідно; F max (результуюча сила) - 980,1±16,29 Н. збільшення даних показників пояснюється особливістю технічного виконання даної дії.

Рухи спрямовані на діставання зброї з кобури, зняття з запобіжника після прийняття рішення контратакувати за часом в середньому складають 0,72±0,1 с. Виконання випаду в сторону до здійснення без прицільного пострілу - 1,1±0,14 с. Загалом час на виконання дії у відповідь в середньому складає 1,72±0,68 с. Відносно до дій супротивника правоохоронець встигає виконати ухилення від першого пострілу й виконати постріл у відповідь не дочекавшись другого пострілу від супротивника.

Під час виконання пострілу у відповідь із випадом в сторону просторово-часові параметри змінюються наступним чином:

- оманливий крок правою ногою вперед-праворуч на 0,43±0,07 м триває 0,36±0,06 с, з опорною реакцією лівою ногою Fz 902±16, Fy - 183±5,75

випад лівою ногою вперед (на 0,63±0,07 м), ліворуч (на 0,47±0,09 м) з виконанням присіду триває 0,81±0,09 с, опорна взаємодія правої ноги складає - 980±16H. При перевищені показників тобто зусиль під час випаду порушує збалансованість і в цілому координацію рухів. Також як, зменшені показники опорних реакцій не дозволяє своєчасно захиститись.

Таблиця 1

Виконання присіду характеризується зміщенням центру маси, що впливає на порушення координації. Однак багаторазове відпрацювання такої дії сприяє формуванні навички у її виконанні й різке зміщення центру маси в незначній мірі впливає на порушення координації рухів.

Висновки

На основі проведених досліджень виявлено особливості поведінки правопорушника, озброєного вогнепальною зброєю під час зіткнення з правоохоронцем.

Встановлено просторово-часові та тензодинамо- метричні параметри під час виконання стрільби у відповідь, які слід враховувати при розробці моделі технічної дії працівника.

Доведено, що ефективними способами протидії нападу супротивника, озброєного вогнепальною зброєю в одних випадках є дії на випередження, в інших - випад в сторону з одночасним вихопленням зброї й виконанням пострілу. Основні якості - випади в оптимальну режимі опорних реакцій в межах встановленого часу, стабільний кут наведення зброї відносно цілі за рахунок виробленої «м'язової пам'яті» та візуальний орієнтир проекції прямої лінії відносно ствола й цілі в динаміці захисних дій.

Література

1. Антоненко С. А. Формування рухових навичок рукопашного бою і психологічної стійкості майбутніх співробітників правоохоронних органів / С. А. Антоненко // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. - Харків, 2005. - № 6 - 7. - С. 125 - 129.

2. Гаврилов А.И. Наставление по боевой интуитивной стрельбе / А.И. Гаврилов. - Архангельск : ОАО «ИПП Правда Севера», 2007. - 299 с.

3. Запорожанов О.В. Основи техніки швидкісної стрільби з пістолета для працівників органів внутрішніх справ : [навч.- метод. посіб.] / О.В.Запорожанов, А.М.Лобода, А.В.Нестеренко, С.П.Максимов. - К. :ФОП О.С. Ліпкан, 2011. - 112 с.

4. Пліско В. І. Алгоритм дій майбутнього офіцера міліції в умовах зіткнення зі злочинцем, озброєним холодною зброєю / В. І. Пліско, В. В. Бондаренко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : науковий журнал. - Харків : ХОВНОКУ - ХДАДМ, 2011. - № - С. 101 - 104.

5. Пліско В. І. Використання заходів фізичного впливу з тактичним осмисленням ситуацій відповідно до ступеня загрози : [монографія] / В. І. Пліско, О. М. Носко. - Чернігів : Чернігівський національний педагогічний університет імені Т Г. Шевченка, 2010. - 284 с.

6. Усков С. В. Формування професійних умінь курсантів у процесі спеціальної техніко-тактичної підготовки у вищих навчальних закладах МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання» / С. В. Усков. - Київ, 2010. - 18 с.

7. Яворський С. Х. Підготовка курсантів навчальних закладів МВС до професійних дій у нетипових ситуаціях оперативно- службової діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / С. Х. Яворський; Південноукр. держ. пед. ун-т імені К. Д. Ушинського. - Одеса, 2004. - 21 с.

8. Arcala Hall R. Modern soldiery interrogated: cataloguing the local military's tasks and their perception of local civilian actors. // Philippine Political Science Journal. 2012, vol.33(1), pp. 1-21. doi:1 0.1080/01154451.2012.684514.

9. Armstrong D.W., Rue J-PH., Wilckens J.H., Frassica F.J. Stress

Анотація

Мета: дослідити просторово-ча¬сові та тензодинамометричні ха¬рактеристики рухів правоохорон¬ця в співвідношенні до рухових нападаючих дій правопорушника, а також виявити ефективні спосо¬би протидії нападу супротивника, озброєного вогнепальною зброєю. Матеріал: проведено анкетуван¬ня 62 працівників практичних під¬розділів правоохоронних органів. У експерименті приймали участь 15 курсантів Київської національ¬ної академії внутрішніх справ та 15 працівників Управління державної охорони України. Результати: У результаті дослідження ті, хто брали у ньому, пройшли адапта¬ційний курс підготовки до реаль¬них збройних сутичок зі злочин¬цем.

На основі розширення знань відносно зовнішніх ознак загрози та просторово-часових характе¬ристик рухів озброєного супротив¬ника вибудовано власну рухову поведінку правоохоронця. Висно¬вки: У випадках нападу озброєно¬го супротивника рекомендовано виконувати захисну дію випадом у бік з оптимальною взаємодією опорних реакцій та дією у від¬повідь пострілом за рахунок ви¬робленої «м'язової пам'яті» кута наведення зброї, проекції прямої лінії відносно ствола й цілі та ча¬сових параметрів.

Ключові слова: збройний напад, вогнепальна зброя, озброєний супротивник, правоохоронець.

Цель: исследовать пространственно-временные и тензодинамометрические характеристики движений милиционера в соотношении с двигательными нападающими действиями правонарушителя, а также выявить эффективные способы противодействия нападению противника, вооруженного огнестрельным оружием. Материал: проведено анкетирование 62 работников практических подразделений правоохранительных органов. В эксперименте принимали участие 15 курсантов Киевской национальной академии внутренних дел и 15 работников Управления государственной охраны Украины. Результаты: В результате исследования участники прошли адаптационный курс подготовки к реальным вооруженным столкновениям с преступником.

На основе расширения знаний о внешних признаках угрозы и пространственно-временных характеристиках движений вооруженного противника выстроено собственное двигательное поведение милиционера. Выводы: В случаях нападения вооруженного противника следует выполнять защитное действие выпадом в сторону с оптимальным взаимодействием опорных реакций и действием в ответ - выстрелом за счет произведенной «мышечной памяти» угла наведения оружия, проекции прямой линии относительно ствола и цели и временных параметров.

Вооруженное нападение, огнестрельное оружие, вооруженный противник, правоохранитель.

Purpose: to examine the tensodynamometric and spatial-temporal characteristics of a law-enforcement officer's defensive movements in response to the moving attacking actions of an offender. To identify the efficient ways how to counter the attack of the enemy armed with the firearms. Material: It was surveyed 62 employees of practical units of law enforcement authorities. It was experimented with 15 cadets of Kyiv National Academy of Internal Affairs and 15 employees of Department of the State Guard of Ukraine.

Results: As a result it was found out that the participants adapted to true-life armed conflicts with the offender. On the basis of the broadened knowledge about the outer indicators of the menace and spatial- temporal characteristics of the movements of the armed enemy it was created the moving behavior of the law-enforcement officer. Conclusions: In case of an armed enemy's attack it is recommended to carry out the defensive action lunging aside with the optimum cooperation of supporting reactions and action in response, shooting on account of “muscle memory” of the angle of the pointed gun and the projection of the straight line in accordance with the gun tube, the target and the spatial characteristics.

Armed attack, firearms, armed enemy, law-enforcement officer.