Загальні тенденції розвитку озброєння і військової техніки ВМС та основні тенденції їх розвитку за родами сил (військ) ВМС України

Історія та виникнення Військово-морських сил (ВМС) України. Засоби для стримування або відсічі у взаємодії з іншими видами Збройних Сил, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами збройної агресії з моря та на приморських напрямках.

Рубрика Военное дело и гражданская оборона
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 21.10.2018
Размер файла 26,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Застосування сил (військ) Військово-морських сил

на тему:

Загальні тенденції розвитку озброєння і військової техніки ВМС та основні тенденції їх розвитку за родами сил (військ) ВМС України

Зміст

Вступ

1. Історія та виникнення ВМС України

2. Поняття та призначення ВМС

3. Склад ВМС

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Використання кораблів у військових цілях відоме здавна, зокрема значну частину військ могутності Стародавньої Греції, Єгипту, Риму, Фінікії забезпечували їх ВМС. Основу того часу флотів складали переважно гребні судна, головні тактичні прийоми яких - таран та абордажні сутички. На них встановлювалися метальні машини, згодом - 3-5 гармат. Із розвитком парусів флоту вітрила судна поступово витісняють гребні, кількість гармат на них збільшується. У 17 ст. у Великій Британії, Франції і Нідерландах виникають постійні військові флоти. Тоді ж склалася перша організація вітрильного флоту, за якою він поділявся на 3 ескадри, кожна з яких ділилась на 3 дивізії: авангард, центр і ар'єргард. Кораблі, вишикувані у кільватерну колону, намагалися зайняти навітряне положення по відношенню до противника, і, зближуючись з ним, знищити його кораблі артилерійським вогнем (на поч. 19 ст. на вітрильних лінійних кораблях встановлювали 120-135 гармат із дальністю стрільби до 600 м). Застосування парової машини, гребних коліс, а від 40-х рр. 19 ст. - гребних гвинтів, дозволило перейти до будівництва парового флоту, створення залізних і броньових кораблів. Воєнні доктрини морських держав визначали, що основним завданням флотів є завоювання панування на морі шляхом досягнення перемоги у геніальні битві головних сил флоту. Під час 1-ї та 2-ї світової війни розмах бойових дій на морі значно збільшився. Лінійні кораблі втратили свою провідну роль і поступилися авіаносцям, завдяки яким взаємодія ВМС із сухопутними військами стала більш ефективною, що створило умови для проведення масштабних десантних операцій. Друга світова війна підтвердила висновок про те, що цілі збройної боротьби на морі повинні досягатись ВМС, які складаються з різнорідних сил, при тісній взаємодії між ними, а також з авіацією та сухопутними військами. Після війни провідні морські держави (США, Велика Британія, СРСР, Франція) основні зусилля спрямовували на створення атомних підводних човнів з балістичними та крилатими ракетами, авіаносців, надводних кораблів з ракетною зброєю. Надводні кораблі стали озброюватись зенітними та крилатими ракетами, атомні підводні човни - крилатими та балістичними ракетами. Створення комплексів балістичних ракет для підводних човнів з дальністю стрільби понад 8 тис. км та оперативно-стратегічних крилатих ракет надводних і підводних базування змінили форми й способи збройної боротьби на морі.

1. Історія та виникнення ВМС України

ВМС провідних морських держав стають більш потужними при скороченні їх чисельності, а кораблі - більш універсальними. Водночас особливого значення набуває створення флотів прибережної зони і закритих морів, до складу яких входять сучасні багатоцільові надводні кораблі (класу фрегат - корвет) та катери, дизельні підводні човни. Такі потужні прибережні флоти нині можуть мати не тільки провідні морські держави, а й інші країни, зокрема Україна.

На території України військовий флот вперше з'явився у 6-7 ст. н. е. Військ. кораблі того часу були невеликими і використовувалися, як правило, тільки для доставки військ до місця бою. Їх виготовляли з цільного дерева, вони мали кермо, зйомні щогли, вітрила, були порівняно легкі для транспортування по суші й рухалися, в основному, за допомогою весел. Прихід варягів у 9 ст. н. е. значно раціоналізував українське військове морське мистецтво. Основу морського флоту київських князів складали весельно-парусні човни, екіпаж яких нараховував 40-60 воїнів. У 907 військо київського князя Олега за допомогою таких човнів блокувало Константинополь з моря. За наказом київського князя Ізяслава Мстиславовича у 1151 було побудовано корабель, який, на відміну від інших тогочас суден, мав суцільну криту палубу, що прикривала гребців. Добрими море плавальними якостями вирізнялися «чайки» - військові човни запорозьких козаків. Їх основу становив липовий або вербовий стовбур, обшитий з боків дошками та обсмолений. Довжина «чайки» - 18-20 м, шир. - 3-3,5 м, екіпаж - 40-60 козаків. Вони мали 2 стерна - на носі та кормі, що забезпечувало судну високу швидкість під час розворотів, 20-40 весел, зйомну щоглу з вітрилом, 4-6 невеликих гармат. На цих човнах запорозькі козаки не тільки здійснювали довготривалі переходи Чорним морем, а й вели морські бої із турецькими галерами.

Зародження української нації ВМС розпочалося після Лютневої революції 1917 і пов'язане із Чорноморським генеральною морською радою, внаслідок діяльності якої до кін. 1917 український національий прапор підняла майже половина кораблів Чорноморського флоту, серед них - броненосець «Євстафій», крейсер «Пам'ять Меркурія», лідер канонерок «Запорожець», есмінець «Незаможний». УЦР створила Генеральний морський секретаріат, прийняла Закон «Про Український Державний флот», оголосила Чорноморський флот власністю УНР, розробила та затвердила військово-морський прапор УНР. Було перейменовано низку нових кораблів, зокрема лінкор «Імператор Олександр ІІІ» отримав назву «Воля», «Імператриця Катерина ІІ» - «Вільна Росія», недобудов. крейсер «Адмірал Нахімов» - «Гетьман Богдан Хмельницький», есмінець «Незаможний» - «Незаможник». 29 квітня 1918 з проголошенням Української Держави на чолі з гетьманом П. Скоропадським Чорноморський флот, щоб не бути захопленим німцями, підняв українські прапори. Частина кораблів, яка залишилась під червоними прапорами, за наказом більшовицького уряду була переведена до м. Новоросійськ (РФ) і затоплена. Власне трактування цих подій у руслі більшовицької ідеології виклав О. Корнійчук у п'єсі «Загибель ескадри», яку ставила переважна більшість театрів СРСР. Український флот у Севастополі почали відновлювати: ремонтувати кораблі, проводити навчання, формувати екіпажі; покращилось їх забезпечення. Однак слабкість Української Держави та поразка Німеччини у війні призвели до того, що наприкінці 1918 війська Антанти захопили український флот (2 лінійних кораблі, 2 крейсери, 10 есмінців, 8 канонірів човнів, 12 тральщиків, 4 підводні човни, 16 допоміжних суден, 103 десантних і торгових судна), а у 1920 вивели його із Чорного моря.

Із здобуттям Україною незалежності розпочався процес розбудови національного ВМС. 18 січня 1992 опубліковане Звернення Президента України Л. Кравчука до військовослужбовців, у якому зазначалось, що всі угруповання військ, які базуються на українські території, крім військ стратегічних сил, становлять ЗС України, а військовослужбовцям необхідно до 20 січня скласти військову присягу на вірність народу України. У відповідь на це звернення частина особового складу окремих підрозділів Чорноморського флоту прийняла присягу на вірність народу України.

5 квітня 1992 Президент видав Указ «Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України», яким передбачалося створення ВМС України.

6 квітня 1992 Президія ВР України ухвалила звернення «До Верховної Ради Російської Федерації, населення Криму та військовослужбовців Чорноморського Флоту», в якому зазначалось, що Україна, яка зробила значний внесок у буд-во Балтійського, Пн., Тихоокеанського і Чорноморських флотів колишнього СРСР і має право на свою частку від усього ВМФ СРСР, претендує лише на ту частину Чорноморського флоту, яка приписана в її портах, що є значно менше внеску України у буд-во ВМФ. Однак 7 квітня 1992 президент РФ Б. Єльцин видав Указ, яким підпорядкував Чорноморський флот РФ, що поклало початок тривалим переговорам щодо розподілу флоту. Підписання 1997 та ратифікація 1999 широкомасштабний політ. Договору «Про дружбу і співробітництво між Україною та Російською Федерацією», а також 3-х базових українсько-російських угод щодо Чорноморського флоту (серед яких «Угода про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України», «Угода про параметри поділу ЧФ») позитивно вплинуло на стабілізацію ситуації в Севастополі й АР Крим, хоч Україна отримала лише 18,3 % майна Чорноморського флоту, що значно менше її законої частки.

2. Поняття та призначення ВМС

ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИИЛИ (ВМС) - вид збройних сил, призначений для захисту держави з моря, відбиття агресії та недопущення панування противника у своїй операційній зоні. За своїми бойовими можливостями сучасні ВМС спроможні знищувати кораблі та важливі наземні об'єкти противника, підтримувати сухопутні війська, висаджувати морський десант. Ці завдання ВМС виконують як самостійно, так і спільно з ін. видами ЗС

Україна -- морська держава, і Військово-Морські Сили Збройних Сил України є основним інструментом її захисту з морського напрямку.

Військово-Морські Сили Збройних Сил України призначені для стримування або відсічі у взаємодії з іншими видами Збройних Сил, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами збройної агресії проти України з моря та на приморських напрямках.

Завдання Військово-Морських Сил Збройних Сил України:

- сприяння об'єднанням Сухопутних військ, що діють на приморському напрямку;

- підтримання оперативного режиму у операційній зоні ВМС;

- стримування, локалізація і нейтралізація збройного конфлікту, а при необхідності - відсіч збройної агресії з моря в Чорноморсько-Азовскому регіоні;

- участь у боротьбі з міжнародним та внутрішнім тероризмом, піратством в усіх його проявах;

- боротьба з мінною небезпекою;

- надання допомоги центральним і місцевим органам виконавчої влади, місцевого самоврядування у проведенні пошукових та аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру - участь у миротворчих і гуманітарних операціях;

- участь у реалізації державної політики з питань оборони та розвитку Збройних Сил України;

- участь у здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану;

- забезпечення безпеки морських перевезень в умовах війни;

Організаційно Військово-Морські Сили Збройних Сил України включають Командування Військово-Морських Сил ЗС України, військово-морські бази, надводні сили, морську авіацію, морську піхоту і артилерію, частини та підрозділи всебічного забезпечення, а також військові навчальні заклади.

У найближчій перспективі передбачається мати у складі ВМС ЗС України на Азовському морі берегову і морську компоненти сил.

До їх складу будуть входити морська піхота та берегова артилерія, а також корабельні з'єднання, які будуть сформовані за рахунок новітніх бойових катерів вітчизняного виробництва.

Практично вирішено питання щодо створення інфраструктури, необхідної для дислокації та базування ВМС ЗС України на Азовському морі. Продовжується узгодження питань на рівні міністерств та відомств щодо передачі відповідних фондів до сфери управління Міністерства оборони України.

військовий морський україна

3. Склад ВМС

НАДВОДНІ ТА ПІДВОДНІ СИЛИ Надводні сили ВМС призначені для пошуку та знищення корабельних угруповань і підводних човнів противника, захисту пунктів базування і морських комунікацій, постановки мінних та сіткових загороджень, порушення морських комунікацій противника, участі у вогневій підтримці сухопутних військ на узбережжі, забезпечення висадки морських десантів, ведення розвідки та радіоелектронної боротьби, пошуку та рятування екіпажів літальних апаратів, надводних суден, підводних човнів, які зазнали аварії.

Підводні сили призначені для пошуку та знищення надводних кораблів, суден та підводних човнів противника, здійснення мінних постановок, ведення розвідки та виконання інших спеціальних завдань.

МОРСЬКА АВІАЦІЯ Морська авіація організаційно зведена у морську авіаційну бригаду. Має на озброєнні літальні апарати наземного і корабельного базування та включає протичовнову, транспортну і пошуково-рятувальну компоненти.

Її основними завданнями є: вогнева підтримка дій сил (військ), ведення повітряної розвідки, транспортне забезпечення сил (військ), участь в аварійно-рятувальних та пошукових операціях.

З початком російської агресії проти України морські льотчики морської авіаційної бригади мужніми та рішучими діями в складних умовах обстановки зуміли провести успішну операцію по евакуації із заблокованого російськими окупаційними військами аеродрому літаків та гелікоптерів на материкову частину України до міста Миколаїв. На даний час морські авіатори постійно підвищують власний рівень підготовки та нарощують бойові спроможності щодо виконання завдань за призначенням.

МОРСЬКА ПІХОТА Елітою національних Військово-Морських Сил є морська піхота.

Являє собою передові сили висадки, що призначений для дій у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також оборони пунктів базування ВМС, островів, ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об'єктів.

Морські піхотинці діють у тісній взаємодії з іншими родами Військово-Морських Сил ЗС України.

АРТИЛЕРІЯ Артилерія Військово-Морських Сил ЗС України основним завданням має ураження надводних цілей противника в територіальному морі, вогневу підтримку дій морської піхоти на приморському напрямку. Має на озброєнні артилерійські комплекси та реактивні системи залпового вогню.

Флотські артилеристи з честю виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції, несуть бойове чергування з артилерійського прикриття визначених районів південних областей України.

ПІДРОЗДІЛИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Структуру сил забезпечення флоту, його надійний тил, складають частини та установи оперативного, бойового, технічного і тилового забезпечення.

Флотські фахівці виконують ремонтні роботи на кораблях та суднах, проводять відновлення озброєння і військової техніки. Від рівня їх професійності залежить ефективність виконання завдань бойовими підрозділами.

НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ Система військово-морських навчальних закладів наразі включає: Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», Військово-Морський ліцей, Навчальний центр Військово-Морських Сил ЗС України та Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія».

Правонаступником Академії військово-морських сил імені Павла Степановича Нахімова, інфраструктура якої залишилася в тимчасово окупованому Криму, став факультет, а з 2016 року -- Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія». Тут готують фахівців для національного флоту і студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу. Курсанти проходять морську практику та мають можливість стажуватись на кораблях і у військових частинах як національних Військово-Морських Сил ЗС України, так і країн-членів НАТО. Серед сьогоднішніх курсантів багато учасників антитерористичної операції.

Лави майбутніх офіцерів кожного року поповнюють випускники Військово-Морського ліцею. Головна мета створення цього навчального закладу -- забезпечення соціального захисту та державної підтримки у вихованні дітей, підвищення їх мотивації до служби на флоті.

Навчальний центр Військово-Морських Сил ЗС України проводить підготовку військовослужбовців військової служби за контрактом та військовослужбовців строкової військової служби за військово-морськими спеціальностями.

Ще одним навчальним закладом флоту є Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія». Молодших спеціалістів тут готують за п'ятьма спеціалізаціями. Випускники коледжу можуть займати старшинські посади техніків та старшин команд на кораблях різних класів або ж продовжити навчання у вищій школі.

ДОПОМІЖНІ СУДНА Головне завдання допоміжних суден - забезпечити базування і бойову діяльність надводних кораблів та підводних човнів. У ВМС України всі кораблі поділяються на 3 групи: бойові кораблі та катери, кораблі і катери спеціального призначення, морські та рейдові судна і катери забезпечення; у групах, згідно з призначенням та озброєнням, - на класи, а у класах, залежно від спеціалізації, водотоннажності, типу енергетичної установки та принципів руху, - на підкласи. До класів (підкласів) кораблів належать:

1-ша група - багатоцільові надводні кораблі, багатоцільові підводні човни, мінно-тральні кораблі, десантні кораблі;

2-га група - кораблі управління, підводні човни спеціального призначення, розвідувальні, навчальні, кораблі спеціального призначення;

3-я група - гідрографічні судна, пошуково-рятувальні судна і катери, транспортні судна і катери, рейдові спец судна.

Кораблі та катери 1-ї групи належать до бойового складу ВМС України. Кораблі 1-ї та 2-ї груп, згідно з тактико-технічними характеристиками та водотоннажністю, поділяються на ранги, які визначають старшинство командирів за своїм службовим положенням, їх права, а також норми забезпечення кораблів матеріально-технічними засобами.

Кораблі, що мають характерні ознаки зброї, енергетичні установки, принципи руху, у назві свого підкласу містять ці ознаки, зокрема «фрегат з керованою ракетною зброєю», «корабель на повітряній подушці» тощо.

Висновок

Конкретні заходи щодо виконання цілей на найближчу перспективу включені до Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року.

Для визначення заходів розвитку Військово-Морських Сил на довгострокову перспективу продовжується робота щодо вивчення досвіду розбудови національних флотів країн-партнерів.

У найближчій перспективі передбачається мати у складі ВМС ЗС України на Азовському морі берегову і морську компоненти сил.

До їх складу будуть входити морська піхота та берегова артилерія, а також корабельні з'єднання, які будуть сформовані за рахунок новітніх бойових катерів вітчизняного виробництва.

Сьогодні практично вирішено питання щодо створення інфраструктури, необхідної для дислокації та базування ВМС ЗС України на Азовському морі. Продовжується узгодження питань на рівні міністерств та відомств щодо передачі відповідних фондів до сфери управління Міністерства оборони України.

Список використаної літератури

1. Застосування сил (військ) Військово-Морських Сил: підручн. / колектив авторів; під заг. ред. С.В. Яким'яка. - К.: НУОУ, 2014. - 320 с. Інв. № 45774.

2. Застосування сил (військ) військово-морських сил Збройних Сил України під час антитерористичної операції та відсічі збройній агресії: навч. посіб. / колектив авторів; під заг. ред. С.В. Яким'яка. - К.: НУОУ, 2014. - 42 с. інв. №16333, 16365, 16502 дск.

3. Основи військово-морської науки: підручн. / колектив авторів; під заг. ред. С.В. Яким'яка. - К.: НУОУ ім. І. Черняховського, 2014. - 244 с. НТ інв. № 7688, навчальний фонд.

4. Військово-морська історія: навч. посіб. / колектив авторів; під заг. ред. С.В. Яким'яка. - К.: НУОУ ім. Івана Черняховського, 2013. - 204 с. НТ, інв. № 7563. навчальний фонд.

5. Воєнно-географічні умови застосування сил (військ) Військово-Морських Сил: навч. посіб. / колектив авторів; під заг. ред. С.В. Яким'яка. - К.:НУОУ ім. Івана Черняховського, 2013. - 164 с. НТ. інв. № 7564 навчальний фонд.

6. Міжнародно-правове забезпечення застосування сил (військ) Військово-Морських Сил. Посібник. - К.: НУОУ ім. І.Черняховського, 2014. - 168 с. НТ, інв. № 7601, навчальний фонд.

7. Основи бойового застосування, експлуатації та ремонту озброєння і військової техніки Військово-Морських Сил: підручн. / колектив авторів; під заг. ред. С.В. Яким'яка.- К.: НУОУ ім. І. Черняховського, 2014.

8. Рекомендації командирам кораблів, військових частин (підрозділів) ВМС ЗС України щодо дій під час кризової ситуації воєнного характеру та в умовах проведення антитерористичної операції. - К.:НУОУ, 2014. - 10 с. НТ, навчальний фонд.

9. Звіт про НДР: “Обґрунтування теоретичних засад та методології забезпечення національної безпеки у воєнній сфері на морі”. Шифр: “ТРИЗУБ” (заключний). - Київ: НУОУ, 2016. - 257 с. інв. № 8480, навчальний фонд.

10. Реформа та модель Військово-Морських Сил Збройних Сил України: матеріали міжнародного оперативно-стратегічного семінару 28 квітня 2015 року (в межах міжнародного наукового форуму “Морська стратегія держави. Розвиток та реалізація морського потенціалу”). - Київ: Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, 2015. - 112 с. інв. № 8062, навчальний фонд.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Історія створення та розвитку Збройних Сил УКраїни. Бойова діяльність українських миротворчих підрозділів. Структура та органи керування Збройними Силами. Склад сухопутних, повітряних, військово-морських військ. Професійні військові свята в Україні.

    контрольная работа [31,5 K], добавлен 22.04.2011

  • Історія створення регулярних Збройних сил Республіки Хорватія у 1991 р. Огляд створення хорватських військово-морських сил та військово-повітряних сил. Аналіз питання матеріального забезпечення та шляхів озброєння хорватських військ, їх боєздатності.

    статья [23,9 K], добавлен 11.09.2017

  • Загальний стан та тенденції світового ринку озброєння та військової техніки. Характеристика оборонно-промислового комплексу України, його стан та можливі напрями співробітництва з країнами Заходу. Міжнародна кооперація військового співробітництва.

    дипломная работа [80,1 K], добавлен 15.01.2011

  • Соціально-економічні, політичні та військові причини як передумова створення багатоствольних систем озброєння з обертальним блоком стволів. Тенденції й витоки нового періоду розвитку збройних систем; кулемет Гатлінга. Нові зразки озброєння ХХ століття.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 04.09.2016

  • Організація військ як структура військових формувань, її види та форми. Порядок організації озброєння механізованого (танкового) батальйону. Якісні характеристики будівництва Збройних сил сучасної України, можливі шляхи їх поліпшення в умовах кризи.

    лекция [23,8 K], добавлен 14.08.2009

  • Становлення та розвиток ракетних технологій в канун та період Другої Світової війни. Основні тенденції розвитку ракетобудування. Використання ракетної техніки як нового виду збройних сил та її вплив на перебіг воєнних дій у період Другої світової війни.

    курсовая работа [12,7 M], добавлен 07.02.2010

  • Констатується невипадковість ведення воєнних дій на території України. Відзначаються головні тенденції розвитку геополітичної ситуації за останній рік. Аналізуються причини і можливості залагодження громадянського конфлікту в Україні мирним шляхом.

    статья [26,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Формування, склад та призначення Сухопутних військ Збройних Сил України. Механізовані і танкові бригади. Роль ракетних військ і артилерії. Армійська авіація. Призначення аеромобільних частей. Роль формувань протиповітряної оборони Сухопутних військ.

    презентация [1,8 M], добавлен 15.04.2014

  • Організація речового забезпечення військової частини: складові, порядок, структура, задачі та контроль господарчої діяльності. Методика оцінювання речової служби військової частини Збройних Сил МО України, її недоліки, проблеми та шляхи вдосконалення.

    дипломная работа [245,1 K], добавлен 12.10.2012

  • Організація матеріального забезпечення технічного обслуговування воєнних машин та механізмів, порядок підготовки та подачі заявок в умовах бою. Визначення методу проведення ТО по групах озброєння, організація підготовки особового складу до виконання.

    методичка [34,3 K], добавлен 14.08.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.