"Гібридна війна" як науковий конструкт: проблеми пошуку термінологічної та концептуальної сутності

Размещено на http://www.allbest.ru/

«ГІБРИДНА ВІЙНА» ЯК НАУКОВИЙ КОНСТРУКТ: ПРОБЛЕМИ ПОШУКУ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ СУТНОСТІ

Лещенко О. Я., заступник директора Департаменту організації заходів цивільного захисту, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, аспірант Національного інституту стратегічних досліджень

АНОТАЦІЯ

Здійснено аналіз особливостей форм та методів ведення сучасних воєнно-політичних конфліктів «гібридного типу» та їх впливу на безпеку життєдіяльності цивільного населення. Систематизовано основні специфічні ознаки таких воєнно-політичних конфліктів. Досліджується імовірність їх ескалації в умовах сучасних глобалізаційних процесів.

Ключові слова: воєнно-політичний конфлікт, збройний конфлікт, «гібридна війна», глобальна війна, безпека життєдіяльності.

ANNOTATION

«Hybrid war» as a scientific construct: problems search terminological and conceptual nature

Leshchenko A.Y, deputy director at Organization of Civilian Defense department, State Emergency Service of Ukraine, graduate student of the National Institutefor Strategic Studies

The analysis features forms and methods of modern military-political conflict? «hybrid type» and their impact on life safety of civilians. Systematized the main specific features of the military and political conflict?. We study the probability of escalation in modern globalization.

Keywords: military-political conflict, armed conflict, «hybrid warfare», global war, safety.

На усіх етапах розвитку людства війни та збройні конфлікти були неодмінними його супутниками. Війни являли собою найбільш помітні віхи кожної епохи. За підрахунками вчених, за час існування на планеті людської спільноти пройшло близько 14,5 тисяч великих і малих війн, у ході яких загинули, померли від голоду, епідемій та інших причин понад 3,6 млрд, людей [19, с. 96]. Наведені цифри свідчать про колосальний вплив цього соціального явища на суспільний розвиток людства.

Початок XXI століття характеризується активізацією воєнно-політичних конфліктів, які відрізняються від своєї, так би мовити «традиційної» форми, - класичної тотальної війни. Різноманітність форм і методів ведення цих конфліктів, використання при цьому широкого спектру невоєнних методів тиску, поступове стирання чіткої межі між локальним воєнно-політичним конфліктом і «великою» війною поставили проблему нового розуміння сучасного воєнно-політичного конфлікту «гібридного характеру». Це свідчить про актуальність досліджень впливу сучасних воєнно-політичних конфліктів на різні сфери життя суспільства, у тому числі безпеку життєдіяльності цивільного населення.

Осмислення сутності й змісту війн, збройно- політичних конфліктів належить до проблем, які в усі часи хвилювали відомих філософів, що й дістало своє теоретичне відображення у різноманітних концепціях цих мислителів: давніх часів (Сунь-Цзи, Геракліт, Платон, Аристотель, Цицерон), Відродження (Н. Макіа- веллі, Ф. Аквінський, Н. Мак'явеллі, Ж.-Ж. Руссо, І. Кантом), Нового часу (К. Клаузевіц, А. Жоміні, К. Маркс) та сучасності (Б. Александер, М. Дейві, М. ван Кревельд, Е. Тоффлер, X. Хофмайстер, Е. Месснера).

Значний внесок у розуміння причин та перспектив розвитку воєнно-політичних конфліктів сучасності мали праці у галузі геополітики відомих аналітиків як Г. Маккіндер («Географічна вісь історії»), С. Хантингтон («Зіткнення цивілізацій»), 3. Бжезинський («Велика Шахівниця») та ряд інших. Поняття «гібридна війна» сформувалося у працях американських воєнних аналітиків та керівників структур воєнного управління - Ф. Хоффмана, Т. Губера, Б. Неметта, Дж. Мак Куена [23].

Серед наукових праць часів незалежної України, які досліджували сучасні збройно-політичні конфлікти, слід зазначити дисертаційні дослідження та монографії Г. Перепелиці [11], В. Смолянюка [17], І. Храбана [22], О. Батрименка [1].

Широке застосування способів та методів воєнно-політичних конфліктів гібридного типу для вирішення міждержавних проблем на сучасному етапі розвитку людства спонукали вітчизняних науковців до поглибленого їх аналізу. Так, останім часом дослідженню питань «гібридної війни» присвяченні роботи В. Горбуліна [3], Є. Магди [9], Ю. Климчука [7], Г. Ситника [14], А. Слюсаренка [16], Л. Смоли [18], Г. Луцишиної [8], М. Требіна [20]. Окремо необхідно відмітити комплексні дослідження проблематики «гібридної війни» на Донбасі та при анексії Криму, які здійснено авторським колективом Національного інституту стратегічних досліджень, - монографії «Донбас і Крим: ціна повернення» [4] та «Світова гібридна війна: український фронт» [13].

Метою даної статті є дослідження особливостей форм та методів ведення сучасних воєнно- політичних конфліктів «гібридного типу», їх впливу на безпеку життєдіяльності цивільного населення, а також імовірність їх екскалації в умовах сучасних глобалізаційних процесів.

Необхідно відмітити, що закінчення періоду «холодної війни» внаслідок розпаду світової системи соціалістичної співдружності не стало основою для побудови мирної системи співіснування в світі та зникнення загрози воєнно-політичних конфліктів різного масштабу. Більш того, нова епоха співіснування стала менш передбачуваною, ніж це було в період протистояння двох протиборчих систем, що мали на озброєнні міцну ядерну зброю. На початку XXI ст. кількість воєнно-політичних конфліктів не зменшується. Згідно з даними інститутів, що досліджують проблеми миру [15], за період після закінчення «холодної війни» на планеті виникло понад 60 значних воєнно- політичних конфліктів. Серед них лише декілька були міждержавними, решта - внутрішньодержавними. Така тенденція внутрішньосуспільних криз безпосередньо вплинула на всі держави світу.

Як зазначає у дисертаційному дослідженні О. Бат- рименко [1], основними причинами виникнення сучасних воєнно-політичних конфліктів є: боротьба за володіння світовими ресурсами й територіями; розпад поліетнічних держав, соціальних структур і, як наслідок, зростання соціально-політичної напруженості; втрата цілими народами національної ідентичності, що породжує й загострює етнонаціональні й релігійні протиріччя; боротьба за домінування певних духовних і культурних цінностей, що виливається у прагнення певних політичних сил до зміни суспільно-політичного ладу, зміни правлячої верхівки. При цьому автор підкреслює, що на практиці причини конфлікту майже завжди мають змішаний характер.

Німецький військовий теоретик та історик Карл фон Клаузевіц у найвідомішій своїй книзі «Про війну» [6] писав: «Війна є не що інше, як продовження державної політики іншими засобами». Війна завжди є продовженням політики з використанням інших засобів (у класичному розумінні - засобів збройної боротьби), але в умовах сучасності словосполучення «інші засоби» дещо трансформується та набуває більш широкого змісту (це політичні, дипломатичні, економічні, екологічні, інформаційно-психологічні та інші операції).

З кінця XX століття пріоритетним об'єктом уваги науковців [див. докладніше: 1; 7; 8; 10; 11; 12; 17] є так звані «війни нового покоління». Вищевказаний тип воєнно-політичних конфліктів базується на використанні проривних технічних інновацій (лазери, електромагнітні гармати, інші види високоточної зброї, дистанційно керовані пристрої, комп'ютеризовані мережі зв'язку, засоби аерокосмічної розвідки, радіоелектронної боротьби та кіберзброї) у поєднанні із комплексом заходів щодо підриву спроможності противника чинити опір без виведення з ладу його основної збройної сили. Складові цих війн чітко простежуються у військових кампаніях проти Іраку (1991, 1996 і 2003 рр.), на Балканах (1999 р.), в Афганістані (2001 р.), у Лівії (2011 р.) та у Сирії (2011-2016 рр.). Про подальший розвиток форм та методів ведення таких війн свідчить воєнно-політичний конфлікт, який зараз відбуваються на сході України [4; 13; 18].

Зазначені типи конфліктів (війн) військовими теоретиками іменуються, як «нелінійні», «неконвенційні», «нетрадиційні», особливо часто нині використовується нині термін - «гібридні». Як зазначають більшість науковців, що досліджували проблематику сучасних воєнно-політичних конфліктів [див. докладніше: 3; 4; 7; 8; 9; 13; 14; 16; 18; 20], вони характеризуються асиметричністю, локальністю, різкими переходами від деескалації до ескалації, важко піддаються управлінню. Одночасно відбувається інтернаціоналізація конфліктів, зростає коло держав, національних інтересів яких вони торкаються.

Все частіше прямими учасниками сучасних воєнно- політичних конфліктів виступають не тільки держави, а різні соціальні спільності, економічні, кримінальні організації, діяльність яких в сучасному світі набуває політичного характеру. Характерними складовими таких конфліктів, як зазначає А. Слюсаренко [16], є підтримка державами лояльних до власної сторони партизансько- терористичних рухів або анти-партизанської боротьби, поборювання тероризму, застосування сил спеціального призначення, протидія деструктивним силам у рамках операцій з підтримки миру, інтенсивне інформаційно- психологічне протиборство за масову свідомість населення та деморалізацію (демонізацію) противника. При цьому часто функції окупаційної влади покладаються на місцеву «революційну», «демократичну» владу, яка формується із місцевих дисидентів, опозиціонерів, націоналістів тощо, за потужної зовнішньої підтримки (політичної, фінансової та військової тощо).

У дисертаційному дослідженні О. Батрименко [1] дійшов висновку, що відбувається конструювання нової парадигми збройної боротьби, яка ставить на перше місце не зіткнення армій на полі бою, а дезорганізацію управління державою, руйнування економіки і транспорта, позбавлення збройних сил супротивника тилової інфраструктури, а отже, і можливостей вести збройну боротьбу. Разом з тим автор зазначає, що в такій війні дуже важко провести розмежування між комбатантами й некомбатантами, що створює нові труднощі в застосуванні норм міжнародного права, у тому числі гуманітарного права.

Колишній радник з питань безпеки при ООН і НАТО, генерал-майор у відставці Франк ван Каплей [2], коментуючи події в Україні, дав таке визначення «гібридної війни» - «... це змішання класичного способу ведення війни з використанням нерегулярних збройних формувань. Держава, що веде гібридну війну, проводить операцію з недержавними виконавцями - бойовиками, групами місцевого населення, організаціями, зв'язок з якими формально повністю заперечується. Ці виконавці можуть робити такі речі, які сама держава робити не може, тому що зобов'язана додержуватися Женевської та Гаазької конвенцій про закони сухопутної війни, міжнародних домовленостей з іншими країнами».

Авторитетний довідник «Military Balance» [24] тлумачить, «гібридну війну», як «... використання воєнних і невоєнних інструментів в інтегрованій кампанії, спрямованій на досягнення неочікуваності, захоплення ініціативи та отримання психологічних переваг, що використовують дипломатичні можливості, масштабні й блискавичні інформаційні, електронні і кібероперації, прикриття і приховування військових і розвідувальних дій, у поєднанні з економічним тиском».

Детальний аналіз досліджень науковців, що досліджували проблематику сучасних воєнно-політичних конфліктів [див. докладніше: 3; 4; 7; 8; 9; 13; 14; 16; 18; 20], дозволив систематизувати основні специфічні ознаки сучасних воєнно-політичних конфліктів «гібридного типу», а саме:

комплексне застосування невоєнних та воєнних засобів на усіх етапах розвитку воєнно-політичного конфлікту, що охоплюють весь театр безпосереднього конфлікту, тилову зону, а також простір міждержавних взаємовідносин;

зростання ролі непрямих (невоєнних) дій на противника: політичних, дипломатичних, економічних, екологічних, інформаційно-психологічних операцій та інших (тобто відбувається «стирання» чіткої межі між політичним конфліктом та початком збройного протистояння - воєнними діями);

широке використання засобів масової інформації, як фактору впливу на супротивника, для досягнення необхідних політичних або воєнних переваг, спонукання до прийняття сприятливих для сторони - ініціатора інформаційного впливу рішень, а також впливу на свідомість людини, внаслідок якого вона здійснює необхідні дії (медіа війна);

використання сучасних інформаційних комп'ютерних технологій для руйнування (дезорганізації) систем військово-цивільного управління супротивника, а також з розвідувальною метою (кібер війна);

стратегічні цілі воєнно-політичного конфлікту часто досягаються шляхом внутрішніх підривних дій у країнах-суперниках з використанням осередків політичних, громадських та інших організацій, партизансько- повстанських, терористичних та інших недержавних формувань, включаючи транснаціональну злочинність, які широко застосовують сепаратиські методи;

застосування психологічного тиску та фізичного насилля до органів державної влади, збройних сил, правоохоронних органів та спеціальних служб з метою їх примусу до переходу на сторону противника;

широке застосування для вирішення цих завдань сил спеціальних операцій, повітрянодесантних військ, що створює загрозу для постійного розширення масштабів конфлікту та переростання воєнно-політичного конфлікту у повномасштабну війну;

широке застосування засобів повітряно-космічного нападу, високоточної зброї, засобів радіоелектронної боротьби по всій території держави (тобто основні завдання вирішуватимуться не в результаті прямого зіткнення учасників воєнно-політичного конфлікту, а завдяки застосуванню засобів дальнього вогневого ураження, інтенсивність якого зросте);

спостерігається стрімкий перехід до застосування автоматизованих комплексів та систем ведення бойових дій (розвідувально-ударних, інформаційно-бойових тощо), а бойові системи зі штучним інтелектом стають одним із головних засобів збройної боротьби, при цьому має місце випереджальний розвиток засобів і способів ураження порівняно із засобами захисту;

зростання вірогідності застосування зброї на нових фізичних принципах, так званої «зброї гуманної дії» (зброя яка несмертельна для людини, але виводить із ладу техніку, озброєння, засоби управління та комунікації, інженерні мережі тощо);

пріоритетом під час сучасного воєнно-політичного конфлікту стає ураження не військових об'єктів, а об'єктів критичної інфраструктури (руйнування електростанцій, ліній зв'язку, систем життєзабезпечення, об'єктів комунального обслуговування, транспорту, медичних закладів, елементів фінансової системи тощо);

не можливо повністю виключити вірогідність застосування під час воєнно-політичного конфлікту ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення (їх компонентів) тому, що у воєнних доктринах усіх ядерних держав передбачається, так зване «обмежене застосування ядерної зброї»;

сучасні воєнно-політичні конфлікти приймають все більш терористичний характер, а терористичні атаки стають одним із основних видів збройної боротьби. При цьому об'єктами терористичних дій (у більшості випадків) є цивільне населення, громадські та культурні об'єкти, системи життєзабезпечення, навколишнє середовище, а також зростає загроза використання терористами зброї масового знищення, або її компонентів.

Способи ведення «гібридної війни» не є новими за природою загострення конфронтації між супротивниками. На думку директора Національного інституту стратегічних досліджень, академіка НАН України В. Горбуліна [3], «... кожний конкретний елемент цієї «гібридної війни» не новий по суті та використовувався майже в усіх війнах минулого, однак унікальними є узгодженість і взаємозв'язок цих елементів, динамічність та гнучкість їх застосування, а також зростання ваги інформаційного чинника». Автор вказує на «розмивання» обрисів військового конфлікту та залучення до нього невійськових засобів, які у звичному стані не мають прямого відношення до класичного військового протистояння. Автор зазначає, що така «війна» набуває комбінованого характеру, перетворюючись на клубок політичних інтриг, запеклої боротьби за політико-економічне домінування над країною, за території, ресурси й фінансові потоки.

Жертвами ведення такої війни, зазвичай, стають мирні жителі, передусім найбеззахисніші категорії населення - люди похилого віку, жінки й діти. Статистика жертв воєнно-політичних конфліктів свідчить, що сьогодні від їх наслідків страждає насамперед мирне населення. Так, з 1990 р. у регіональних війнах та різноманітних воєнних конфліктах загинуло майже 4 млн. людей, з них близько 80% - не комбатанти (особи, що безпосередньо не приймали участь у воєнних діях, більшість із яких - цивільне населення) [14]. Змістом дій у війні «гібридного типу» стає не фізичне знищення збройних сил супротивника, а деморалізація й нав'язування агресором своєї волі всьому населенню держави. Тобто у війнах «гібридного типу» цивільне населення є одним із основних об'єктів так би мовити «уваги» супротивника: вони не тільки несе основний фізичний тягар наслідків збройного протистояння, але і знаходиться під шаленим тиском інформаційної та психологічної складової воєнно-політичного конфлікту.

Питання війни та миру, посилення імовірність ескалації воєнно-політичних конфліктів в умовах сучасних глобалізаційних процесів постійно перебувають під увагою широкого кола світових науковців та дослідників [див. докладніше: 3;7; 8; 9; 14; 16; 18; 20]. У більшості досліджень відмічається, що сучасний світ невпинно занурюється у хаос війн та конфліктів, дезінтеграційних процесів, а діюча система міжнародної безпеки знаходиться у критичному стані, що ставить під загрозу не тільки фундаментальні основи світобудови, але й породжує загрози фізичному існуванню народів та людства в цілому. Як зазначає А. Слюсаренко [16], прогнози розвитку міжнародних процесів на майбутні кілька десятиліть рясніють передбаченнями щодо зростання глобальної нестабільності, одним із факторів якої стане зростання ролі недержавних суб'єктів при зростанні їх доступу до військових та інформаційних технологій, зброї масового ураження, а також при поширенні у світі комбінацій за участю державних і недержавних гравців.

Про посилення імовірність ескалації воєнно-політичних конфліктів в умовах сучасних глобалізаційних процесів йдеться у доповіді розвідки США під назвою «Глобальні тенденції: Парадокс прогресу» [21]. Зокрема у ній зазначається, що ризик виникнення воєнно- політичних конфліктів між країнами і всередині країн зростатиме та протягом п'яти років (тобто до 2023-25 років) досягне рівня часів «холодної війни». Факторами, що формують «темне і важке найближче майбутнє», в доповіді називаються «все більш самовпевнені» дії Росії і Китаю, регіональні конфлікти, тероризм, зростання нерівності доходів, зміна клімату і повільне економічне зростання.

Питання війни та миру стали предметом дискусії на 161-му Нобелівському симпозіумі «Причини миру» (The Causes of Peace) Нобелівського комітету миру, який відбувся у червні 2016-го року в м. Бергені. Його організатором виступив директор Нобелівського інституту, секретар Нобелівського комітету по присудженню премії миру, професор історії Нйолстад. У цьому заході прийняли участь троє із п'яти членів Нобелівського комітету по присудженню премії миру та більше 20-ти науковців, які займаються цією проблематикою [5]. За результатами дискусій на цьому Нобелівському симпозіумі вчені дійшли до наступних основних висновків: гіпотеза про зниження насильства (концепція «Довгого Миру» Стівена Пінкера [25]) статистично недостовірна, а оскільки у всій попередній історії війни з максимальним числом загиблих траплялися приблизно раз в 100 років, то більше 70 років, що минули після Другої Світової війни, не можуть бути аргументом на користь зниження насильства у світі; ніякого спаду насильства у світі не спостерігається, а тривалий мирний період, згідно концепції «Довгого Миру» [25], це всього лиш чергова прогнозуєма пауза між глобальними війнами.

Потрібно відмітити, що зазначені висновки не були одностайною думкою усіх учасників цього симпозіуму. Тому спір ще не закінчено та залишається сподіватись що він вирішиться на сторінках наукових досліджень, а не на полях бойових дій.

Висновок і перспективи подальших досліджень. Досліджуючи особливості сучасних воєнно-політичних конфліктів («гібридної війни»), на нашу думку, можна зробити наступні висновки.

1. Головною метою сучасних воєнно-політичних конфліктів, як і раніше, є ліквідація опору супротивника та спонукання його до безумовного виконання волі переможця, досягнення якої передбачається за рахунок фізичного насильства над збройними силами, руйнування систем державного і військового управління, об'єктів критичної інфраструктури тощо. При цьому зростає роль непрямих (невоєнних) дій на противника: політичних, дипломатичних, економічних, екологічних, інформаційно-психологічних операцій та інших (тобто відбувається «стирання» чіткої межі між політичним конфліктом та початком збройного протистояння - воєнними діями).

2. Під час проведення сучасних воєнно-політичних конфліктів («гібридної війни») особлива роль відводиться використанню засобів масової інформації, як фактору впливу на супротивника для досягнення необхідних політичних або воєнних переваг (медіа війна), а також застосуванню сучасних інформаційних комп'ютерних технологій для руйнування (дезорганізації) систем військово-цивільного управління супротивника та з розвідувальною метою (кібер війна).

3. Сучасні воєнно-політичні конфлікти приймають все більш терористичний характер, а терористичні атаки стають одним із основних видів збройної боротьби, при цьому об'єктами терористичних дій (у більшості випадків) є цивільне населення, громадські та культурні об'єкти, системи життєзабезпечення.

4. Проведене дослідження дає підстави стверджувати що у війнах «гібридного типу» пріоритетом при досягнені агресором головної мети стає морально- психологічне придушення населення країни, створення нестерпних умов для його життя, в першу чергу, шляхом руйнування (пошкодження) об'єктів критичної інфраструктури (електростанцій, ліній зв'язку, систем життєзабезпечення, об'єктів економіки, комунального обслуговування, транспорту, медичних закладів, елементів фінансової системи тощо). Наслідком чого, як правило є: параліч економіки, голод, хвороби, пандемії, екологічні катастрофи, масовий страх, які в сукупності мають забезпечити створення стресового стану у широких верств населення, як головної передумови зміни суспільної свідомості у бажаному для агресора напрямку.

5. Більшість науковців та аналітиків, які займаються проблемами війни та миру, прогнозують у середньо- строковій перспективі (тобто на ближчі 5-7 років) зростання ризику виникнення значної кількості воєнно-політичних конфліктів «гібридного типу» між країнами і всередині країн, що може стати каталізатором виникнення нової світової війни у «холодній», або так мовити, «гарячій» формі її проведення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Батрименко О. В. Особливості сучасних збройно-політичних конфліктів: дис. ... канд. політ, наук / О. В.Батрименко; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2006.

2. Ван Каппен Ф. Інтерв'ю на «Радіо Свобода» / Ф. Ван Каппен. - Режим доступу: http://svoboda.org/content/article/25362031. html/.

3. Горбулін В. П. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу / В. Горбулін // Дзеркало тижня. - 2015. -№2. -С.З.

4. Донбас і Крим: ціна повернення: монографія / за заг. ред. В. П. Горбуліна, О. С. Власюка, Е. М. Лібанової, О. М. Ляшенко. - К.:НІСД, 2015.- 474 с.

5. Карелов С. В. Большой войны не миновать [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://politcom.org.ua/?p=11878.

6. Клаузевиц К., О войне: в 2 т. / К. Клаузевиц. - М.: ООО «Изд-во АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2002.

7. Климчук Ю. В. Гибридная война как вид вооруженного конфликта / Ю. В. Климчук // ПравоІЗ. Международное право. - Режим доступу: www.rusnauka. com/34_NNM_2014/Pravo/13_179711.doc.htm (дата звернення 20.07.2015) - Назва з екрана.

8. Луцишина Г. Особливості сучасних збройних конфліктів в умовах глобалізації // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - 2014. - Вип.26. - С.128-132.

9. Магда Є. М. Гібридна війна: сутність та структура / Є. М. Магда. - Режим доступу: http://joumals.iir.kiev.ua/ - Назва з екрана

10. Малышева Е. М. Мировые войны и локальные военные конфликты в истории: последствия, уроки / Е. М. Малышева // Вести. Адыгейского гос. ун-та. - 2005. - №1. - С.69-78.

11. Перепелица Г. Н. Воєнно-політичний конфлікт: методологія дослідження та врегулювання: автореф. дис... д-ра політ, наук: 23.00.02 / Перепелиця Григорій Миколайович; НАЛ України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 1996.

12. Попов И. М. Война будущего: взгляд из-за океана. Военные теории и концепции современных США / И. М. Попов. - М.: ACT, 2004.- 444 с.

13. Світова гібридна війна: український фронт: монографія / за заг. ред. В. П. Горбуліна. - К.: НІСД, 2017. - 496 с.

14. Ситник Г. П. Вплив глобалізації на воєнну сферу та принципові особливості сучасних воєнних конфліктів / Науково- інформаційний вісник Академії національної безпеки. - 2016. - №1-2. - С.99-115. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ nivanb_2016_l-2_10.

15. СІПРІ 2002: Щорічник: Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека: пер. з англ. / Стокгольм, міжнар. ін-т дослідж. миру. Укр. центр екон. і політ, дослідж. ім. О. Разумкова; редкол. А. Гриценко (голов, ред.) та ін. - К.: Заповіт, 2003.

16. Слюсаренко А. В. Новітні форми міждержавного протистояння як предмет дослідження сучасної воєнно-наукової думки / А. В. Слюсаренко // Військово-науковий вісник. - 2015. - Вип.24. -С.173-186.

17. Смолянюк В. Ф. Військова могутність сучасної Української держави (політологічний аналіз): дис... д-ра політ, наук: 23.00.02 / Смолянюк Володимир Федорович; Національна академія оборони України. - К., 2001. - 468 арк.

18. Смола Л. Є. Аспекти нелінійної війни в контексті українсько-російського конфлікту на Донбасі / Л. Є. Смола // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 22: Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. - 2015. - Вип.16. - С.74-78.

19. Требин М. П. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін.]; за ред. М. П. Требіна - X.: Право, 2015. - 816 с.

20. Требін М. П. «Гібридна» війна як нова українська реальність / М. П. Требін // Український соціум. - 2014. - №3. - С.113-127. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv. gov.ua/UJRN/Usoc_2014_3_13

21. Розвідка США вважає, що ризик виникнення конфліктів досягне максимуму в найближчі 5 років [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2017/01/10/7131982.

22. Храбан І. А. Система європейської безпеки і напрями воєнно-політичної інтеграції України до її структур (політологічний аналіз): Монографія/ Ігор Анатолійович Храбан; В.о. М-во оборони України, Об'єднаний ін-т при Нац. акад. оборони України. - К.: Варта, 2005. - 544 с.

23. McCulloh Т. Hybrid Warfare / Т. McCulloh, R. Johnson // JSOU Report 13-4, 2013. - 137 p.

24. The 2000 Chart of Armed Conflict // Military Balance. International Institute for Strategic Studies. - London, 2000 (Only one map).

25. Steven Pinker - Wikipedia // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Steven_Pinker.

REFERENCES

1. Batrymenko О. V. Osoblyvosti suchasnyh zbrojno-politychnyh konfliktiv: dys. ... kand. polit. nauk / O. V.Batrymenko; Kyi'v. nac. un-t im. T. Shevchenka. - K., 2006.

2. Van Kappen F. Interv'ju na «Radio Svoboda» / F. Van Kappen. - Rezhym dostupu: http://svoboda.org/content/article/25362031.html/.

3. Gorbulin V. P. «Gibrydna vijna» jak kljuchovyj instrument rosijs'koi' geostrategii' revanshu / V. Gorbulin // Dzerkalo tyzhnja. - 2015.-№2.-S.3.

4. Donbas і Krym: cina povemennja: monografija / za zag. red. V. P. Gorbulina, O. S. Vlasjuka, E. M. Libanovoi', О. M. Ljashenko. - K.:NISD, 2015.- 474 s.

5. Karelov S. V. Bol'shoj vojny ne minovat' [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://politcom.org.ua/7pM1878.

6. Klauzevic К., О vojne: v 2 t. / K. Klauzevic. - M.: OOO «Izd- vo AST»; SPb.: Terra Fantastica, 2002.

7. Klimchuk Ju.V. Gibridnaja vojna kak vid vooruzhennogo konf- likta / Ju. V. Klimchuk // Pravol3. Mezhdunarodnoe pravo. - Rezhym dostupu: www.rusnauka. com/34_NNM_2014/Pravo/13_179711.doc. htm (data zvemennja 20.07.2015) - Nazva z ekrana.

8. Lucyshyna G. Osoblyvosti suchasnyh zbrojnyh konfliktiv v umovah globalizacii' // Ukrai'ns'ka nacional'na ideja: realii' ta perspektyvy rozvytku. - 2014. - Vyp.26. - S.128-132.

9. Magda Je. M. Gibrydna vijna: sutnist' ta struktura / Je. M. Magda. - Rezhym dostupu: http://joumals.iir.kiev.ua/ - Nazva z ekrana

10. Malysheva E. M. Mirovye vojny і lokal'nye voennye konflikty v istorii: posledstvija, uroki / E. M. Malysheva // Vestn. Adygejskogo gos. un-ta. - 2005. - №1. - S.69-78.

11. Perepelyca G. N. Vojenno-politychnyj konflikt: metodologija doslidzhennja ta vreguljuvannja: avtoref. dys... d-ra polit. nauk: 23.00.02 / Perepelycja Grygorij Mykolajovych; NAN Ukrai'ny, Instytut derzhavy і prava im. V. M. Korec'kogo. - K., 1996.

12. Popov I. M. Vojna budushhego: vzgljad iz-za okeana. Voennye teorii і koncepcii sovremennyh SShA / I. M. Popov. - M.: AST, 2004.- 444 s.

13. Svitova gibrydna vijna: ukrai'ns'kyj front: monografija / za zag. red. V. P. Gorbulina. - K.: NISD, 2017. - 496 s.

14. Sytnyk G. P. Vplyv globalizacii' na vojennu sferu ta pryncypovi osoblyvosti suchasnyh vojennyh konfliktiv / Naukovo- informacijnyj visnyk Akademii' nacional'noi' bezpeky. - 2016. - №1-2. - S.99-115. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ nivanb_2016_l-2_10.

15. SIPRI 2002: Shhorichnyk: Ozbrojennja, rozzbrojennja ta mizhnarodna bezpeka: per. z angl. / Stokgol'm. mizhnar. in-t doslidzh. myru. Ukr. centr ekon. і polit. doslidzh. im. O. Razumkova; redkol. A. Grycenko (golov. red.) ta in. - K.: Zapovit, 2003.

16. Sljusarenko A. V. Novitni formy mizhderzhavnogo proty- stojannja jak predmet doslidzhennja suchasnoi' vojenno-naukovoi' dumky / A. V. Sljusarenko // Vijs'kovo-naukovyj visnyk. - 2015. - Vyp.24. -S.173-186.

17. Smoljanjuk V. F. Vijs'kova mogutnist' suchasnoi' Ukrai'ns'koi' derzhavy (politologichnyj analiz): dys... d-ra polit. nauk: 23.00.02 / Smoljanjuk Volodymyr Fedorovych; Nacional'na akademija oborony Ukrai'ny. - K., 2001. - 468 ark.

18. Smola L. Je. Aspekty nelinijnoi' vijny v konteksti ukrai'ns'ko-rosijs'kogo konfliktu na Donbasi / L. Je. Smola //Naukovyj chasopys NPU imeni M. P. Dragomanova. Serija 22: Politychni nauky ta metodyka vykladannja social'no-politychnyh dyscyplin. - 2015. - Vyp.16. - S.74-78.

19. Trebyn M. P. Politologichnyj encyklopedychnyj slovnyk / uklad.: [L. M. Gerasina, V. L. Pogribna, I. O. Polishhuk ta in.]; za red. M. P. Trebina - H.: Pravo, 2015. - 816 s.

20. Trebin M. P. «Gibrydna» vijna jak nova ukrai'ns'ka real'nist' / M. P. Trebin ll Ukrai'ns'kyj socium. - 2014. - №3. - S.l 13-127. [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Usoc_2014_3_13

21. Rozvidka SShA vvazhaje, shho ryzyk vynyknennja konfliktiv dosjagne maksymumu v najblyzhchi 5 rokiv [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.pravda.com.ua/news/2017/01/10/7131982.

22. Hraban I. A. Systema jevropejs'koi' bezpeky і naprjamy vojenno-politychnoi' integracii' Ukrai'ny do i'i' struktur (politologichnyj analiz): Monografija/ Igor Anatolijovych Hraban; V.o. M-vo oborony Ukrai'ny, Ob'jednanyj in-t pry Nac. akad. oborony Ukrai'ny. - K.: Varta, 2005. - 544 s.

23. McCulloh T. Hybrid Warfare I T. McCulloh, R. Johnson ll JSOU Report 13-4, 2013. - 137 p.

24. The 2000 Chart of Armed Conflict !! Military Balance. International Institute for Strategic Studies. - London, 2000 (Only one map).

25. Steven Pinker - Wikipedia // [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: https://en.wikipedia.org/wiki/Steven_Pinker.

Размещено на Allbest.ru