Сучасні види зброї

Поняття та характеристика зброї, її найпростіші та сучасні види. Принцип дії ядерної зброї. Основні вражаючі фактори та види ядерних вибухів. Принцип дії термоядерної зброї. Сутність нейтронної зброї. Основа хімічної зброї. Принцип дії біологічної зброї.

Рубрика Военное дело и гражданская оборона
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 02.10.2016
Размер файла 223,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Історія війн свідчить про безперервний ріст людських втрат як в абсолютних так і в інтенсивних показниках. Особливо чітко виражена ця тенденція в ХХ сторіччі. Так, в першу світову війну у 36 державах, які воювали, втрати склали пораненими 20 млн. і загиблими - 10 млн. чоловік. В другій світовій війні приймала участь уже 61 держава. Втрати пораненими склали більше 90 млн. і загиблими до 50 млн. чоловік. За один рік першої світовій війни середні втрати воюючих держав вбитими склали 2,5 млн. чоловік, за такий же період другої світової війни ці втрати перевищили 10 млн., тобто виросли в 4 рази.

Сучасна війна докорінно відрізняється від звичайного стереотипу війни, що базувався у наших громадян, в основному, на вітчизняних художніх фільмах "про війну". Мільйонні армії, тисячі танків і літаків, багатокілометрова мережа окопів, просторовий розмах "від океану до океану", які були характерні для Другої світової війни, - все це залишилося в минулому. Сьогодні збройна боротьба, яка практично не припиняється і перебуває в процесі свого постійного розвитку, вступила в свою якісно нову фазу. Якщо війни четвертого покоління (Друга світова війна) характеризувалися застосуванням автоматизованої та реактивної зброї, моторизованої техніки і великої кількості військ (сил), то ядерна зброя війн п'ятого покоління (друга половина XX століття) докорінно змінила форми й способи ведення збройної боротьби. У війнах шостого покоління (кінець XX - початок XXI століть) вирішальна роль вже відводиться не багаточисельним арміям, а високоточній неядерній зброї, яка за своєю руйнівною силою еквівалентна ядерній, а, інколи, і перевищує її. Збройна боротьба в таких війнах перемістилася у повітряно-космічній простір, який став головним театром воєнних дій. Сучасна високоточна зброя поступово перетворюється на вирішальний чинник збройної боротьби, масоване застосування якої, як показує досвід сучасних локальних війн, забезпечує досягнення цілей війни навіть без застосування сухопутних військ, що відбувалося у 1999 році під час війни в Югославії. До сучасних видів зброї належать ядерна, термоядерна, хімічна, біологічна та звичайна. Захист населення від зброї масового ураження та інших засобів нападу противника є головним завданням цивільної оборони та одним з основних завдань безпеки життєдіяльності.

зброя ядерний вибух нейтронний хімічний

Зброя

Людство користувалося зброєю з прадавніх часів. Найпростішими видами зброї є палиця чи камінь, які неважко знайти будь-де. Спочатку основним призначенням зброї було в першу чергу полювання, а в другу -- захист від хижаків. Але вже в найдавніші часи зброя стала використовуватися також для нападу та оборони в сутичках різних груп людей.

Зброя -- сукупність технічних пристроїв та засобів, що застосовується для ураження живої сили противника, його техніки, спорудження та інших цілей під час ведення бойових дій; озброєння. У переносному значенні зброя -- будь-який засіб для боротьби з ким-небудь чи чим-небудь, для досягнення будь-якої мети.

Ядерна зброя:

Зброя, дія якої ґрунтується на використанні ядерної(атомної) енергії, називається ядерною або атомною зброєю. Назва "ядерна зброя" означає, що мова йде про зброю, яка ґрунтується на використанні енергії, що виділяється при перетвореннях атомних ядер. Атомною зброєю звичайно називають зброю, що містить в основному таку атомну вибухову речовину, як уран - 233, уран - 235, або плутоній - 239. Проте зараз основним типом зброї є така, в якій при вибуху відбуваються різноманітні ядерні реакції в тому чи іншому співвідношенні. Тому можна вважати, що назву "ядерна зброя" можна розповсюдити на всі види зброї, у якої вибух зумовлений ядерними реакціями. Ядерна зброя за своєю вражаючою дією значно перевершує звичайні види зброї. Це пояснюється не тільки тим, що за енергією ядерний вибух перевищує звичайний вибух у багато тисяч і мільйонів разів, але також і тим, що ядерній зброї на відміну від звичайної властивий не один, а декілька вражаючих чинників. Ядерний вибух здійснюється шляхом переводу заряду з докритичного стану в критичний, точніше в надкритичний. Енергія вибуху ядерних зарядів (які ґрунтуються на поділі ядер) може бути різною. їх тротиловий еквівалент може коливатися в межах від 50 т до 200 т. Нижня межа визначається коефіцієнтом використання речовини, що ділиться. Верхня межа визначається тим, що неможна безмежно збільшувати вагу окремих частин заряду, оскільки їх маса повинна бути менше критичної.

Види ядерних вибухів. У залежності від задач, розв'язуваних ядерною зброєю, від виду і розташування об'єктів, по яких плануються ядерні удари, а також від характеру майбутніх бойових дій ядерні вибухи можуть бути здійснені в повітрі, у поверхні землі(води) і під землею(водою).

Відповідно до цього розрізняють наступні види ядерних вибухів:

- повітряний(високий і низький);

- наземний(надводний);

- підземний(підводний).

Вражаючі фактори ядерного вибуху. Ядерний вибух здатний миттєво знищити чи вивести з ладу незахищених людей, які відкрито стоять, техніку, спорудження і різні матеріальні засоби.

Основними вражаючими факторами ядерного вибуху є:

- ударна хвиля;

- світлове випромінювання;

- проникаюча радіація;

- радіоактивне зараження місцевості;

- електромагнітний імпульс.

1. Ударна хвиля в більшості випадків є основним вражаючим фактором ядерного вибуху. По своїй природі вона подібна ударній хвилі звичайного вибуху, але діє більш тривалий час і володіє набагато більшою руйнівною силою. Ударна хвиля ядерного вибуху може на значній відстані від центра вибуху наносити поразки людям, руйнувати спорудження й ушкоджувати бойову техніку.

Ударна хвиля являє собою область сильного стиску повітря, що поширюється з великою швидкістю в усі сторони від центра вибуху. Швидкість поширення її залежить від тиску повітря у фронті ударної хвилі; поблизу центра вибуху вона в кілька разів перевищує швидкість звуку, але зі збільшенням відстані від місця вибуху різко падає. За перші 2 сек. ударна хвиля проходить близько 1000 м, за 5 сек. - 2000 м, за 8 сек. - близько 3000 м. Це служить обґрунтуванням нормативу N5 ЗОМП "Дії при спалаху ядерного вибуху": відмінно - 2 сек., добре - з сек., задовільно - 4 сек. Незахищені люди можуть, крім того, уражатися осколками, що летять з величезною швидкістю, скла й уламками будинків, що руйнуються, падаючими деревами, а частинами бойової техніки, що розкидаються також, грудками землі, каменями й іншими предметами, що приводяться в рух швидкісним напором ударної хвилі. Ударна хвиля здатна наносити поразки й у закритих приміщеннях, проникаючи туди через щілини й отвори. Ураження, наносимі ударною хвилею, підрозділяються на легкі, середні, важкі і украй важкі. Легкі поразки характеризуються тимчасовим ушкодженням органів слуху, загальною легкою контузією, забитими місцями і вивихами кінцівок. Важкі поразки характеризуються сильною контузією всього організму; при цьому можуть спостерігатися ушкодження головного мозку й органів черевної порожнини, сильна кровотеча з носа й ушей, важкі переломи і вивихи кінцівок.

Ступінь поразки ударною хвилею залежить, насамперед, від потужності і виду ядерного вибуху. При повітряному вибуху потужністю 20 кТ легені травми в людей можливі на відстанях до 2,5 км, середні - до 2 км, важкі - до 1,5 км від епіцентру вибуху. Ударна хвиля, поширюючи в ґрунті, викликає ушкодження підземних споруджень, каналізації, водопроводу; при поширенні її у воді спостерігається ушкодження підвідної частини кораблів, що знаходяться навіть на значній відстані від місця вибуху.

2. Світлове випромінювання ядерного вибуху являє собою потік променистої енергії, що включає ультрафіолетове, видиме й інфрачервоне випромінювання. Джерелом світлового випромінювання є світна область, що складається з розпечених продуктів вибуху і розпеченого повітря. Яскравість світлового випромінювання в першу секунду в кілька разів перевершує яскравість Сонця. Поглинена енергія світлового випромінювання переходить у теплову, що приводить до розігріву поверхневого шару матеріалу. Нагрівання може бути настільки сильним, що можливо чи обвуглювання запалення пального матеріалу і чи розтріскування оплавлення не пального, що може приводити до величезним пожежам. Шкірний покрив людини також поглинає енергію світлового випромінювання, за рахунок чого може нагріватися до високої температури й одержувати опіки. У першу чергу опіки виникають на відкритих ділянках тіла, звернених убік вибуху. Якщо дивитися убік вибуху незахищеними очима, то можлива поразка ока, що приводить до повної втрати зору. Опіки, викликувані світловим випромінюванням, не відрізняються від звичайних, викликуваним вогнем чи окропом, вони тим сильніше, чим менше відстань до вибуху і чим більше потужність боєприпасів.

При повітряному вибуху вражаюче дія світлового випромінювання більше, ніж при наземному тій же потужності. У залежності від сприйнятого світлового імпульсу опіки поділяються на три ступені. Опіки першого ступеня виявляються в поверхневій поразці шкіри: почервонінні, припухлості, хворобливості. При опіках другого ступеня на шкірі з'являються міхури. При опіках третього ступеня спостерігається омертвляння шкіри й утворення виразок.

При повітряному вибуху боєприпасів потужністю 20 кТ і прозорості атмосфери порядку 25 км опіки першого ступеня будуть спостерігатися в радіусі 4,2 км від центра вибуху; при вибуху заряду потужністю 1 МгТ ця відстань збільшиться до 22,4 км. опіки другого ступеня виявляються на відстанях 2,9 і 14,4 км і опіки третього ступеня - на відстанях 2,4 і 12,8 км відповідно для боєприпасів потужністю 20 кТ.

З. Проникаюча радіація являє собою невидимий потік гама квантів і нейтронів, що випускаються з зони ядерного вибуху. Гама кванти і нейтрони поширюються в усі сторони від центра вибуху на сотні метрів. Зі збільшенням відстані від вибуху кількість гама квантів і нейтронів, що проходить через одиницю поверхні, зменшується. Вражаюча дія проникаючої радіації визначається здатністю гама квантів і нейтронів іонізувати атоми середовища, у якій вони поширюються. Проходячи через живу тканину, гама кванти і нейтрони іонізують атоми і молекули, що входять до складу кліток, що приводять до порушення життєвих функцій окремих органів і систем. Під впливом іонізації в організмі виникають біологічні процеси відмирання і розкладання кліток. У результаті цього в уражених людей розвивається специфічне захворювання, називане променевою хворобою. Для оцінки іонізації атомів середовища, а отже, і вражаючого дії проникаючої радіації на живий організм уведене поняття дози опромінення(чи дози радіації), одиницею виміру якої є рентген(р). Дозі радіації 1 р відповідає утворення в одному кубічному сантиметрі повітря приблизно 2 мільярдів пар іонів. У залежності від дози випромінювання розрізняють три ступені променевої хвороби. Перша(легка) виникає при одержанні людиною дози від 100 до 200 р. вона характеризується загальною слабістю, легкою нудотою, короткочасним запамороченням, підвищенням пітливості; особовий склад, що одержав таку дозу, звичайно не виходить з ладу. Друга(середня) ступінь променевий хвороби розвивається при одержанні дози 200-300 р;у цьому випадку ознаки поразки - головний біль, підвищення температури, шлунково-кишковий розлад - виявляються більш різко і швидше, особовий склад у більшості випадків виходить з ладу. Третя(важка) ступінь променевої хвороби виникає при дозі понад 300 р; вона характеризується важкими головними болями, нудотою, сильною загальною слабістю, запамороченням і іншими нездужаннями; важка форма нерідко приводить до смертельного результату.

4. Радіоактивне зараження людей, бойової техніки, місцевості і різних об'єктів при ядерному вибуху обумовлюється осколками розподілу речовини заряду, що випадають із хмари вибуху, а також радіоактивністю. З часом активність осколків розподілу швидко зменшується, особливо в першу годину після вибуху. Наведена радіоактивність обумовлена радіоактивними ізотопами, що утворяться в ґрунті в результаті опромінення його нейтронами, що випускаються в момент вибуху ядрами атомів хімічних елементів, що входять до складу ґрунту. Ізотопи, що утворилися, як правило, бета-активні, розпад багатьох з них супроводжується гамма-випромінюванням. Періоди напіврозпаду більшості з радіоактивних ізотопів, що утворяться, порівняно невеликі: від однієї хвилини до години. У зв'язку з цим наведена активність може становити небезпеку лише в першу годину після вибуху і тільки в районі, близькому до його епіцентру. Основна частина довго живучих ізотопів зосереджена в радіоактивній хмарі, що утвориться після вибуху. Висота підняття хмари для боєприпасів потужністю 10 кТ дорівнює 6 км, для боєприпасів потужністю 10 МгТ вона складає 25 км. В міру просування хмари з нього випадають спочатку найбільш великі частки, а потім усе більш і більш дрібні, утворюючи по шляху руху зону радіоактивного зараження, так називаний слід хмари. Поразки в результаті внутрішнього опромінення з'являються в результаті влучення радіоактивних речовин усередину організму через органи подиху і шлунково-кишковий тракт. У цьому випадку радіоактивні випромінювання вступають у безпосередній контакт із внутрішніми органами і можуть викликати сильну променеву хворобу; характер захворювання буде залежати від кількості радіоактивних речовин, що потрапили в організм. На озброєння, бойову техніку й інженерні спорудження радіоактивні речовини не роблять шкідливого впливу.

5. Електромагнітний імпульс впливає насамперед на радіоелектронну й електронну апаратуру (пробій ізоляції, псування напівпровідникових приладів, перегоряння запобіжників і т. д). Електромагнітний імпульс являє собою виникаюче на дуже короткий час могутнє електричне поле. Учені вважають, що при декількох великомасштабних ядерних вибухах, які тягнуть за собою згоряння лісових масивів, міст, величезні шару диму, гари піднялися б до стратосфери, блокуючи тим самим шлях сонячної радіації (ядерна ніч}. Тривала ядерна ніч зветься "ядерна зима". Зима протриває кілька років, може навіть усього пари місяців, але за цей час буде майже цілком знищений озоновий шар Землі. На Землю підуть потоки ультрафіолетових променів. Моделювання даної ситуації показує, що в результаті вибуху потужністю в 100 Кт температура понизиться в середньому в поверхні Землі на 10-20 градусів. Після ядерної зими подальше природне продовження життя на Землі буде досить проблематичним:

- виникне дефіцит харчування й енергії. Через сильну зміну клімату сільське господарство прийде в занепад, природа буде знищена, або сильно зміниться;

- відбудеться радіоактивне забруднення ділянок місцевості, що знову ж приведе до винищування живої природи;

- глобальні зміни навколишнього середовища (забруднення, вимирання безлічі видів, руйнування дикої природи).

Термоядерна зброя:

Термоядерне вибуховий пристрій може бути побудовано як з використанням рідкого дейтерію, так і газоподібного стисненого. Але поява термоядерного зброї стало можливим тільки завдяки різновиди гідриду літію - дейтериду літію-6. Це з'єднання важкого ізотопу водню - дейтерію і ізотопу літію з масовим числом 6.

Дейтерид літію-6 - тверда речовина, яка дозволяє зберігати дейтерій (звичайний стан якого в нормальних умовах - газ) при плюсових температурах, і, крім того, другий його компонент - літій-6 - це сировина для отримання самого дефіцитного ізотопу водню - тритію. Власне, 6 Li - єдиний промисловий джерело отримання тритію.

У ранніх термоядерних боєприпасах США використовувався також і дейтерид природного літію, що містить в основному ізотоп літію з масовим числом 7. Він також служить джерелом тритію, але для цього нейтрони, які беруть участь у реакції, повинні мати енергію 10 МеВ і вище. Термоядерна бомба, що діє за принципом Теллера-Улама, складається з двох ступенів: тригера і контейнера з термоядерним пальним.

Тригер - це невеликий плутонієвий ядерний заряд з термоядерним посиленням і потужністю в декілька кілотонн. Завдання тригера - створити необхідні умови для розпалювання термоядерної реакції - високу температуру і тиск.

Контейнер з термоядерним пальним - основний елемент бомби. Він виготовлений з урану-238 - речовини, що розпадається під впливом швидких нейтронів (> 1 МеВ), що виділяються при реакції синтезу, і поглинає повільні нейтрони. Може бути виконаний зі свинцю. Контейнер покривається шаром нейтронного поглинача (з'єднань бору) для запобігання передчасного розігріву термоядерного пального потоком нейтронів від тригера, що може перешкодити його ефективному обтиснення. Всередині контейнера знаходиться термоядерне пальне - дейтерид літію-6 - і розташований по осі контейнера плутонієвий стрижень, який грає роль запалу термоядерної реакції. Розташовані відносно тригер і контейнер заливаються спеціальним пластиком, який проводить випромінювання від тригера до контейнера, і поміщаються в корпус бомби, виготовлений із сталі або алюмінію.

Можливий варіант, коли другий ступінь робиться не у вигляді циліндра, а у вигляді сфери. Принцип дії той же, але замість плутонієвого запального стрижня використовується плутонієва порожниста сфера, що знаходиться всередині і переміжна з шарами дейтериду літію-6. Ядерні випробування бомб зі сферичної форми другого ступеня показали більшу ефективність, ніж у бомб, які використовують циліндричну форму другого ступеня.

При вибуху тригера 80% виділяється з нього енергії витрачається на потужний імпульс м'якого рентгенівського випромінювання, яке поглинається оболонкою другого ступеня. В результаті різкого нагріву уранової (свинцевою) оболонки відбувається абляція речовини оболонки і з'являється реактивна тяга, яка разом зі світловим тиском обжимає другу сходинку. При цьому її обсяг зменшується в декілька тисяч разів, і термоядерна паливо нагрівається до температур, близьких до мінімальних для початку реакції. Плутонієвий стрижень переходить в надкритичний стан, і починається ядерна реакція всередині контейнера. Випускати згорає плутонієвим стрижнем нейтрони взаємодіють з літієм-6, в результаті чого виходить тритій, який взаємодіє з дейтерієм.

A Боєголовка перед вибухом; перший ступінь вгорі, другий ступінь внизу. Обидва компоненти термоядерної бомби.

B Вибухова речовина підриває першу сходинку, стискаючи ядро плутонію до надкритичного стану та ініціюючи ланцюгову реакцію розщеплення.

C У процесі розщеплення в першому ступені відбувається імпульс рентгенівського випромінювання, який поширюється вздовж внутрішньої частини оболонки, проникаючи через наповнювач з пінополістиролу.

D Другий ступінь стискається внаслідок абляції (випаровування) під впливом рентгенівського випромінювання, і плутонієвий стрижень всередині другого ступеня переходить в надкритичної стан, ініціюючи ланцюгову реакцію, виділяючи величезну кількість тепла.

E У стислому і розігрітому дейтериду літію-6 відбувається реакція злиття, яке випромінюється нейтронний потік є ініціатором реакції розщеплення тампера. Вогненна куля розширюється ...

Якщо оболонка контейнера була виготовлена з природного урану, то швидкі нейтрони, які утворюються в результаті реакції синтезу, викликають у ній реакції поділу атомів урану-238, що додають свою енергію в загальну енергію вибуху. Подібним чином створюється термоядерний вибух практично необмеженої потужності, тому що за оболонкою можуть розташовуватися ще інші верстви дейтериду літію і шари урану-238 (слойка).

Термоядерні боєприпаси існують як у вигляді авіаційних(воднева або термоядерна бомба), так і боєголовок для балістичних і крилатих ракет.

Згідно з розрахунками, при вибуху в атмосфері 20-мегатонної бомби люди залишаться живі в 50% випадків, якщо вони

1) ховаються в підземному залізобетонному бункері на відстані близько 8 км від епіцентру вибуху (ЕВ),

2) перебувають у звичайних міських будівлях на відстані бл. 15 км від ЕВ,

3) опинилися на відкритому місці, на відстані бл. 20 км від ЕВ.

В умовах поганої видимості і на відстані не менше 25 км, якщо атмосфера чиста, для людей, що знаходяться на відкритій місцевості, ймовірність вціліти швидко зростає з віддаленням від епіцентру, на відстані 32 км її розрахункова величина становить більше 90%. Площа, на якій виникає під час вибуху проникаюче випромінювання викликає летальний результат Утворюється вогненна куля. У залежності від складу і маси пального матеріалу, залученого у вогненну кулю, можуть утворюватися гігантські вогненні урагани, що вирують в протягом багатьох годин. Проте найнебезпечніший наслідок вибуху - це радіоактивне зараження навколишнього середовища.

Нейтронна зброя:

Нейтронна бомба -- це зброя, призначена для вбивства людини, нейтронну бомбу називають бомбою без поділу, або «чистою бомбою». Нейтронна бомба ґрунтується на принципі детонування водневої або термоядерної бомби за допомогою хімічного детонатора великої енергії. Якби була технічна можливість не застосовувати атомний детонатор, то в результаті вибуху чисто ядерної бомби утворювалась би порівняно невелика кількість речовин радіоактивного розпаду у порівнянні з атомною і водневою бомбами. Але такий вибух дав би потік нейтронів великої енергії, здатних проникнути крізь бетон, залізо, свинець, товстий шар ґрунту і, звичайно, крізь тканини і тіло людини. Отже, в результаті цього вибуху неорганічні речовини залишаться порівняно незайманими : лише деякі з них (алюміній, кремній, натрій, марганець, хлор) стануть радіоактивними на недовгий час. Але насправді нейтронна бомба не просто вбиває людей. Вона піддає їх мукам і доводить до смерті. Своєю хімічною дією вона іонізує рідину у людському організмі (а її майже 85 % всього складу тіла), порушує внутрішні покриви травної системи, викликає пухлини мозку і згубно впливає на кістковий мозок. Агонія, яка передує смерті наступає не так скоро -- Іноді через 48 годин, а іноді І через декілька місяців. У чому ж головна особливість конструкції нейтронної бомби? Це, по суті, термоядерна бомба, з елементів конструкції якої видалено уран-238 для того, щоб зменшити потужність вибуху і відповідно скоротити кількість радіоактивних осколків. «Батько нейтронної бомби» -- С. Коен. Реакції поділу дають початок реакції синтезу, в результаті чого вивільняється значна кількість швидких нейтронів. Ось чому ядерні заряди підвищеної радіоактивної дії називають нейтронною бомбою. Потужній потік нейтронів буде взаємодіяти зі всіма атомами, які зустрічаються на його шляху в повітрі, будівлях, ґрунті, рослинності, і перетворювати ці атоми в радіоактивні. Таким чином, окрім осколкової радіоактивності, яка неминуче буде мати місце при будь-якому атомному вибуху, при вибуху нейтронної бомби виникає також і так звана наведена радіоактивність.

Хімічна зброя:

Хімічна зброя - боєприпаси і бойові прилади, вражаючі дії яких засновані на використанні токсичних властивостей отруйних речовин. Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) - токсичні хімічні сполуки, що володіють певними фізичними і хімічними властивостями, що уможливлюють їхнє бойове застосування з метою поразки людей, тварин і зараження місцевості на тривалий період. Знаходячись у бойовому стані, вони вражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани. Крім того, людина може одержати поразки в результаті вживання заражених продуктів харчування і води, а також при впливі ОР на слизуваті оболонки очей і носоглотки.

Бойовий стан ОР - такий стан речовини, у якому він застосовується для досягнення максимального ефекту в поразці людей. Види бойового стану ОР: пара, аерозоль, краплі. ОР у стані пари чи тонкодисперсного аерозолю заражають повітря й вражають людей через органи дихання (інгаляційна поразка).

За тактичним призначенням і за характером вражаючої дії ОР поділяються на групи: смертельні (для смертельної поразки чи виводу з ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему і викликають психічні розлади), дратівні і навчальні.

За фізіологічною дією на організм ОР підрозділяються на нервово-паралітичної дії, шкірнонаривної, загальноотруйної, задушливої, психохімічної і дратівної дії.

У залежності від тривалості збереження вражаючої здатності ОР підрозділяються на дві групи: стійкі, які зберігають свою вражаючу дію від декількох годин і доби до декількох тижнів; нестійкі, вражаюча дія яких зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування.

До хімічної зброї відносять також спеціальні хімічні речовини, що призначені для знищення рослин (гербіциди, дефоліанти й ін.).

ОР у виді грубодисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість, устаткування, техніку, одяг, засоби захисту, водойми і здатні вражати незахищених людей як у момент осідання хмари зараженого повітря, так і після осідання часток ОР унаслідок їхнього випару із заражених поверхонь, а також при контакті людей з цими поверхнями і при вживанні заражених продуктів харчування і води.

ОР нервово-паралітичної дії. VX (Ві-Ікс), зарин (GB), зоман (GD), табун (GA) вражають нервову систему при дії на організм через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, а також при потрапленні в шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою. Стійкість їх влітку більше доби, взимку - кілька тижнів і навіть місяців. Ці ОР найнебезпечніші. Для поразки людини досить дуже малої їхньої кількості. Ознаками поразки є: слинотеча, звуження зіниць (міоз), утруднення дихання, нудота, блювота, судоми, параліч.

ОР шкірнонаривної дії Іприт (перегнаний (АD), азотистий (НN), технічний (Н)) має багатобічну дію. У краплинно-рідинному і пароподібному стані він вражає шкіру й очі, при вдиханні пари - дихальні шляхи і легені, при потраплянні з їжею і водою - органи травлення. Характерна риса іприту-наявність періоду схованої дії (поразка виявляється не відразу, а через якийсь час - 2 год. і більше). Ознаками поразки є почервоніння шкіри, утворення дрібних бульбашок, які потім зливаються у великі і через дві-три доби лопаються, переходячи у виразки, що важко гояться. При будь-якій місцевій поразці ОР викликають загальне отруєння організму, що проявляється в підвищенні температури, нездужанні.

ОР задушливої дії Фосген (CG) впливає на організм через органи дихання. Ознаками поразки є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість. Ці явища після виходу з вогнища зараження проходять, і потерпілий протягом 4-6 год. почуває себе нормально, не підозрюючи про отриману поразку. У цей період (схованої дії) розвивається набряк легенів. Потім може різко погіршитися дихання, з'явитися кашель з рясним мокротинням, головний біль, підвищення температури, задишка, серцебиття.

ОР загальноотруйної дії Синильна кислота (АС) і хлорциан (СК) вражають тільки при вдиханні повітря, зараженого їхніми парами (через шкіру вони не діють). Ознаками поразки є присмак металу в роті, роздратування горла, запаморочення, слабість, нудота, різкі судоми, параліч. Для захисту від цих ОР досить використовувати протигаз.

ОР дратівної дії СS (Сі-Ес), адамсит (DМ), хлорацетофенон (СN), СR(Сі-Ар) викликають гостре печіння і біль у роті, горлі й очах, сильну сльозотечу, кашель, утруднення дихання.

ОР психохімічної дії ВZ (Бі-Зет) специфічно діють на центральну нервову систему і викликають психічні (галюцинації, страх, пригніченість) чи фізичні (сліпота, глухота) розлади. Особливо небезпечні стійкі ОР нервово-паралітичної дії, пара яких поширюються в напрямку вітру на досить велику відстань (15-25 км і більше).

Біологічна зброя:

Основу вражаючої дії біологічної зброї становлять біологічні засоби (БС) -- спеціально відібрані для бойового застосування біологічні агенти, здатні викликати у людей, тварин, рослин масові тяжкі захворювання (ураження). До біологічних агентів відносяться: окремі представники патогенних, тобто хвороботворних мікроорганізмів - збудників найбільш небезпечних інфекційних захворювань у людини, сільськогосподарських тварин і рослин; продукти життєдіяльності деяких мікробів, зокрема з класу бактерій, володіють відносно організму людини і тварин вкрай високою токсичністю і викликають при їх попаданні в організм важкі ураження (отруєння).

Для знищення посівів злакових і технічних культур і підриву тим самим економічного потенціалу противника в якості біологічних засобів можна очікувати навмисне використання комах - найбільш небезпечних, шкідників сільськогосподарських культур.

Патогенні мікроорганізми-збудники інфекційних хвороб людини і тварин у залежно від розмірів будови і біологічних властивостей поділяються на наступні класи: бактерії, віруси, рикетсії, грибки, спірохети та найпростіші.

До класу бактерій відносяться збудники більшості найбільш небезпечних захворювань людини, таких, як чума, холера, сибірська виразка, сап, меліоїдоза та ін. Віруси є причиною більш як 75 захворювань людини, серед яких такі високо небезпечні, як натуральна віспа, жовта лихоманка та ін.

Захворювання, що викликаються рикетсіями, називаються реккетсіозамі; серед них такі високо небезпечні, як висипний тиф, плямиста лихоманка та ін. Захворювання, викликаються патогенними грибками, носять назву мікозів. Серед них такі важкі інфекційні захворювання людей, як кокцідіоадомікоз, блаотомікоз, гістоплазмоз та ін.

Звичайна зброя:

До звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси та запалювальну зброю. Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей.

Найефективніші боєприпаси цього типу -- кулькові бомби. Особливістю таких боєприпасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) осколків масою від часток грама до кількох грамів. Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис. металевих або пластмасових кульок діаметром 5--6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру -- від 1,5 до 15 м. Кулькові бомби скидають з літаків у спеціальних упаковках (касетах), що містять 96--640 бомб. Боєприпас об'ємного вибуху, або «вакуумна бомба» -- авіаційна касета, наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15м. Вона переміщується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонаторами. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розвивається температура 2500--3000°С. У момент вибуху всередині хмари з паливно-повітряної суміші утворюється відносна порожнеча. Головним уражальним чинником боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами.

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальних боєприпасів становлять запалювальні речовини і суміші Основу запалювальних боєприпасів різних типів становлять авіаційні запалювальні бомби і баки, а також касети, заправлені запалювальними бомбами, та вогневі фугаси. На думку критиків Кеннана, практика стримування призводить до гонки озброєнь і, як наслідок, до більшого ризику збройного конфлікту і загрозі постійного бюджетного дефіциту через перефінансування військової промисловості. Крім того, теорія має на увазі прагматичний підхід і не враховує ідеологічних розбіжностей між сторонами.

Цій політиці протистає концепція загальної безпеки - єдиний вихід з розглядаємо проблеми. Головна ідея концепції загальної безпеки полягає в необхідності відходу від базування міжнародної безпеки на принципі «балансу сил», на протистоянні й конфронтації великих ядерних держав. Найважливішими принципами, які сприятимуть реалізації ідеї загальної безпеки, вважаються: визнання неможливості виживання у загальній ядерній війні, а також неможливості перемоги в ній; у сучасному світі, перенасиченому ядерною зброєю, великі держави не можуть дозволити собі вдаватися до воєнних засобів розв'язання політичних або ідеологічних конфліктів; забезпечення паритету, дотримання принципу рівності та однакової безпеки за високого рівня протистояння не гарантує безпеки, єдиним шляхом її досягнення може бути тільки негайне кардинальне зниження рівня воєнного протистояння; найнадійнішим способом стримування та обмеження гонки озброєнь може слугувати модель «розумної достатності»; повна міжнародна безпека не може бути досягнута в односторонньому порядку, шляхом радикального скорочення озброєнь однією або двома країнами: тут необхідні паралельні і спільні дії багатьох країн.

Висновок

Накопичення запасів зброї досягло страхітливої величини: протягом Другої Світової війни всіма країнами, які брали в ній участь, було витрачено близько 5 млн.т звичайної вибухової речовини, -- накопичені ж нині на нашій планеті запаси зброї у 10-ки тисяч раз перевищують цю величину. Комплекс вражаючих факторів від застосування сучасної зброї робить її особливо руйнуючим, небезпечним для людства і природи видом зброї, подібної якій ще не знала історія. І не випадково відомий індійський юрист ще наприкінці 50-х років у своїй книзі «Зброя і міжнародне право» дав таку характеристику цій зброї масового знищення : «Вона незаконна не тільки внаслідок радіоактивної отрути, але також і в силу властивого їй елементу терроризації; надпотужні термоядерні бомби відкидають старе поняття "воєнного об'єкта" і ставлять на його місце "населення" або "людський об'єкт", перетворюючи засоби війни в інструмент террора. В результаті заперечуються всі закони сухопутної, морської і повітряної війни, так само як і норми, що регулюють режим хворих, поранених і військовополонених... Дух гуманності, яким проникнуті положення конвенції 1948 Р. про заборону геноциду, і принципи Уставу Міжнародного військового трибуналу, що визнав військовим злочином винищення цивільного населення, були б порушені застосуванням цієї нелюдяної зброї масового винищення».

Але, незважаючи на весь жах, що здатна спричинити сучасна зброя, неможливо ігнорувати її наявність і можливість застосування. Визначені тенденції збройної боротьби сучасності вимагають їх своєчасного врахування. Сьогодні потрібно проводити детальний аналіз змін, що відбуваються в збройній боротьбі, у військовому будівництві провідних країн світу та приймати на підставі цього науково - обґрунтовані рішення щодо подальшого реформування та розвитку Збройних Сил України.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Історичні події, пов'язані з випробуванням ядерної зброї. Елементи ядерних боєприпасів, їх потужність. Види та вражаючі фактори ядерних вибухів. Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Отруйні речовини та захист від них.

    презентация [964,0 K], добавлен 20.12.2013

  • Методи захисту від зброї масового ураження, а також забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту військ, їх основне призначення та зміст вказівок командиру. Оцінка місцевої дії вибуху. Вихідні дані для прогнозування втрат особового складу.

    методичка [38,5 K], добавлен 15.08.2009

  • Поняття хімічної зброї і історія її застосування. Шляхи проникнення бойових токсичних хімічних речовин в організм людини. Шкірнонаривні, задушливі, психотропні та подразнюючі отруйні речовини. Основне призначення токсинів. Сильнодіючі ядучі речовини.

    контрольная работа [36,1 K], добавлен 11.12.2010

  • Необхідність застосування основ балістики під час використання, створення та удосконалення зброї. Поняття пострілу та характеристика його періодів. Віддача зброї та вплив порохових газів та її ствол. Форми траєкторії, прямий, уражений та мертвий простір.

    курсовая работа [2,3 M], добавлен 24.03.2012

  • Визначення обов'язків солдата у загальновійськовому бою, умови їх успішного виконання. Поняття особистої та колективної зброї. Види особистої стрілецької зброї. Кількість набоїв для автомата та ручних осколкових гранат. Переносна екіпіровка солдата.

    презентация [5,3 M], добавлен 20.12.2013

  • Стрілецька зброя напередодні та у роки другої світової війни. Післявоєнна система стрілецької зброї. Розробка вітчизняного ручного кулемета. Кінцевий варіант снайперської гвинтівки. Переозброєння Збройних Сил новими зразками стрілецького озброєння.

    лекция [30,3 K], добавлен 15.08.2009

  • Носії високоточної зброї для поразки стаціонарних та мобільних міжбалістичних ракет. Контрсиловий потенціал високоточної зброї. Проблема крилатих ракет морського базування на підводних човнах. Процес скорочення стратегічних наступальних озброєнь.

    реферат [34,6 K], добавлен 01.05.2009

  • Зброя, дія якої заснована на використанні енергії, яка вивільнюється під час ядерних реакцій. Засоби керування ядерними зарядами, засоби їх доставки до цілі. Фактори ураження. Речовини, здатні до розщеплення ядра. Перше випробовування ядерної зброї.

    презентация [1,0 M], добавлен 20.12.2013

  • Фінансування заходів цивільної оборони та витрат, пов'язаних із захистом населення від наслідків надзвичайних ситуацій. Захист і дії людей під час пожежі. Аварії на пожеженебезпечних об’єктах. Види зброї масового ураження. Біологічна зброя, її види.

    контрольная работа [749,7 K], добавлен 24.11.2010

  • З історії створення ядерної зброї. Поражаючи фактори ядерного вибуху, основні параметри ударної хвилі. Розрахунок одиниці надлишкового тиску. Зона поширення проникаючої радіації. Бомбардування Хіросіми й Нагасакі. Характеристика вогнища ядерного ураження.

    реферат [2,9 M], добавлен 10.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.