Цивільна оборона

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

Питання щодо дії при аварії на хімічно небезпечному об'єкті

В розділі розглянуто питання та запропоновані заходи необхідні кожному члену суднового екіпажу, який може опинитись в районі можливої аварії з викидом (розливом) сильно діючої отруйної речовини (СДОР) [17]. Досвід ліквідації аварій на хімічно небезпечних підприємствах, в тому числі і в портах, показав велику ефективність цих заходів.

Аварії на хімічно небезпечних об'єктах можуть привести до зараження навколишнього середовища небезпечними отруйними речовинами і спричинити масові поразки людей, тварин і рослин. Такими об'єктами можна вважати судна, які транспортують хімічно небезпечні речовини, або портові термінали де зберігають, вантажать та розвантажують хімічно небезпечні речовини.

Потенційно небезпечні хімічні речовини та біологічні препарати - це хімічні речовини та біологічні препарати природного та штучного походження, що використовуються в господарстві і побуті, які негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин и рослин, а також довкілля.

Аварія з викидом (розливом) хімічних речовин - аварія на хімічно небезпечному об'єкті, що супроводжується викидом (розливом) небезпечних хімічних речовин, яка може привести до загибелі чи хімічного ураження людей.

Хімічне забруднення - поширення небезпечних хімічних речовин у довкіллі в концентраціях чи кількостях, що створюють загрозу для людей, тварин і рослин, та довкілля протягом певного часу.

Аварії (катастрофи) на підприємствах, водному транспорті та продуктопроводах можуть супроводжуватися викидом (виливом) в атмосферу і на прилеглу територію сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), таких як хлор, аміак, синильна кислота, фосген, сірчаний ангідрид та інші. Це являє серйозну небезпеку для населення, заражене повітря вражає органи дихання, а також очі, шкіру та інші органи.

Фактори небезпеки викиду (розливу) хімічно небезпечних речовин:

а) забруднення навколишнього середовища;

б) небезпека для всього живого, що опинилось на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення рослин та інше);

в) в наслідок можливого хімічного вибуху виникнення сильних руйнувань на значній території.

Дії при аварії на хімічно небезпечному об'єкті

Дії у випадку загрози виникнення хімічної небезпеки в портах та прилеглих теріторіях:

а) Сирени і переривчасті гудки підприємства - це сигнал «Увага всім». Негайно ввімкніть приймач радіотрансляційної мережі або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій.

б) При оголошенні небезпечного стану уникайте паніки.

в) Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

д) Виконайте заходи щодо зменшення проникнення отруйних речовин в квартиру (будинок): щільно зчиніть вікна та дверної, щілини заклейте.

є) Підготуйте запас питної води: наберіть воду у герметичні ємкості, підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мольний розчин для обробки рук).

ж) Дізнайтесь у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточніть час її початку. Підготуйтеся: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2 чи 3 доби.

з) Перед виходом з будинку вимкніть джерела енерго-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.

Дії у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки:

а) Уникайте паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або інших засобах оповіщення) про викид (розлив) в атмосферу СДОР та про небезпеку хімічного зараження, виконайте передбаченні заходи.

б) Надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри.

в) Якомога швидше залиште зону хімічного забруднення.

д) Якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні і негайно та надійно герметизуйте приміщення. Зменшить можливість проникнення СДОР (парів, аерозолів) у приміщення: щільно зачиніть вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, щілини в рамах вікон та дверей заклейте, вимкніть джерела газо-, електропостачання та загасіть вогонь у печах,чекайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій за допомогою засобів зв'язку

є) Знайте що вражаюча дію конкретної СДОР на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості, тому якщо немає можливості покинути небезпечну зону, не панікуйте і продовжуйте вживати заходи безпеки.

ж) Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води та інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуйтеся до евакуації.

попередьте сусідів по початок евакуації. надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

з) Залишаючи приміщення (квартиру, будинок), вимкніть джерела електро, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.

і) Виходьте із зони хімічного враження в бік, перпендикулярний напряму вітру, та обходьте яри, лощини - в низинах може бути висока концентрація СДОР.

к) при підозрі на ураження СДОР уникайте будь-яких фізичних навантажень, необхідно мати велику кількість рідини (чай, молоко, сік, вода) та звернутись до медичного закладу.

л) Вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг, ретельно вимийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ.

м) З прибуттям на нове місце перебування дізнайтесь у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Особливості і вражаючі властивості дії аварійно хімічно небезпечна речовина (АХНР) на людину та необхідні дії екіпажу

Для розрахунків ефекту поразки людини в осередку ураження вводиться поняття токсидоза - величина концентрації АХНР, помножена на час перебування людини в зараженому повітрі [18].

Аміак: безбарвний газ із запахом нашатирю, в 2 рази легше за повітря, добре розчиняється у воді. Суміш аміаку з повітрям вибухонебезпечна, температура кипіння мінус 33 єС, взимку димить, осередок зараження нестійке.

Застосовується для виробництва азотної кислоти, нітрату і сульфату амонію, рідких добрив, сечовини, сода, в органічному синтезі, при зберіганні тканин, світлокопіюванні, як хладагент в холодильниках, при срібленні дзеркал.

Дія на людину. Сильно подразнює органи дихання, очі, шкіру. Ознаки отруєння: серцебиття, що участило, порушення частоти пульсу, нежить, кашель, різь в очах і сльозотеча, нудота, порушення координації рухів, маревний стан. При вдиханні високих концентрацій можливий смертельний результат. Смерть наступає від набряку гортані і легенів. Середня вражаюча токсодоза - становить 15 (мг ^. хв)/л ГДК в робочій зоні - 20 мг/м³.

Захист. Екстрена евакуація із зони зараження, укриття в притулках, обладнаних респиративними установками. Ізолюючий протигаз, респіратор марки РПГ-67КЛ, промисловий протигаз марки КД, М. За відсутності можливо використовувати цивільний протигаз з додатковим патроном газовим (ДПГ-1, ДПГ-3, патрон захисту універсальний). Ватяно-марлеві пов'язки, шарфи, хустки, заздалегідь змочені водою або 5 % розчином оцтової (лимонній) кислоти. Нейтралізація аміаку водою, розчинами кислот у воді.

Перша допомога. Надіти протигаз, негайно винести потерпілого з небезпечної зони, дати вдихати теплі водяні пари (краще з додаванням оцту або декількох кристалів лимонної кислоти). Ретельно промити очі водою. При попаданні на шкіру рясно обмити водою, при появі опіків накласти пов'язку. При зупинці дихання зробити штучне дихання, краще методом «рот в рот».

Хлор: зеленувато-жовтий газ, з різким задушливим запахом, температура кипіння мінус 34 єС. Важче повітря. При випаровуванні і з'єднанні з водяними парами димить, застоюється в нижніх поверхах будівель, в низинах. Осередок зараження нестійке. Один літр хлору утворює 316 літрів газу. У воді розчинимо погано. Застосовується для хлорування води, для отримання пластмас, розчинників, дезінфікуючих, вибілюючих, миючих засобів, у виробництві гліцерину, окислу етилену і ін.

Діючи на людей, хлор подразнює верхні дихальні шляхи, слизисті оболонки і легені.

Потерпілий відчуває біль в грудях, сухий кашель з кров'ю, блювоту. При вдиханні високих концентрацій особа синіє, отруєння може привести до швидкої смерті (від 1 до 2 вдихи), смерть наступає від зупинки дихання (опік легенів). Середня вражаюча токсодоза - 0,6 (мг ^. хв)/л ГДК в робочій зоні складає 1 мг/м³.

Захист. Екстрена евакуація, притулки зі встановленими в них фільтрами-поглиначами типу ФП-300. Ізолюючий протигаз. Промисловий протигаз типу В, БКФ, М. При їх відсутності - цивільні протигази всіх типів, камери захисні дитячі. З підручних засобів можуть бути використані ватяно-марлеві пов'язки, шарфи, хустки, заздалегідь змочені 2 % розчином питної соди або водою. Найпростіші засоби захисту шкіри - плащ, накидка. Нейтралізація хлору - гашена вапно, лужні розчини.

Перша допомога. Надіти протигаз, негайно винести потерпілого з небезпечної зони, звільнити від одягу, що утрудняє дихання, створити спокій. Транспортування ураженого тільки лежачи. При зупинці дихання - штучне дихання, краще методом «рот в рот». Тепле пиття. При роздратуванні верхніх дихальних шляхів вдихати нашатирний спирт, при попаданні в очі, на шкіру - промити 2 % розчином соди.

Сірковуглець: безбарвна рідина з неприємним запахом, пари його важче за повітря, у воді розчиняється погано, пари скупчуються в низьких ділянках місцевості, підвалах, тунелях, легко запалали. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Є хорошим розчинником жирів, масел, смол. Температура кипіння плюс 46 єС. Осередок зараження нестійке. Застосовується при виготовленні хімічних волокон. В повітрі визначається приладами УГ-2, ВПХР із спец. індикаторною трубкою, Коліон-1.

Діючи на людей, пари сірковуглецю викликають роздратування слизистих оболонок і шкіри. Потерпілий відчуває біль в горлі, запаморочення, порушення дихання, легке сп'яніння. При високих концентраціях - втрата свідомості і смерть від зупинки дихання і серця. Вражаюча концентрація - 1,5 мг/л при експозиції 90 хв. ГДК в робочій зоні - 3 мг/м³.

Захист. Екстрена евакуація із зони зараження; притулки, обладнані регенеративними установками. Ізолюючий протигаз, цивільний протигаз з додатковими патронами ДПГ-3, ПЗП. Промисловий протигаз марки А, захисний костюм Л-1. Нейтралізація - сірчистий натрій або калій.

Перша допомога. Свіже повітря, при зупинці дихання - штучне дихання, при попаданні в очі - промити водою.

Ртуть: рідкий сріблясто-білий метал. Летуча при кімнатній температурі. Плавиться при мінус 38 єС, кипить при плюс 356 єС, у воді не розчиняється. Відрізняється високою токсичністю, легко сорбується тканинами, дерев'яними виробами. Осередок зараження стійке. Застосовується в люмінесцентних лампах, контрольно-вимірювальних приладах, медичних термометрах. В повітрі пари ртуті визначаються приладами ВПХР (із спец. инд. трубкою), «Сорбіт», АГП-01.

Ознаки поразки. Прихований період - від 8 до 12 годин. Потім головний біль, запаморочення, слабість, підвищення температури, сонливість, хвороба ясен, болі в шлунку, шлункові розлади, металевий смак в роті, блювота. При вдиханні високих концентрацій парів ртуті - підвищена збудливість, тремтіння рук, ніг і всього тіла, розвивається ниркоподібна недостатність, можливий смертельний результат. ГДК в робочій зоні - 0,01 мг/м³.

Захист. Швидко покинути небезпечне місце, по можливості змінити одяг, прийняти душ, прополоскати рот 0,25 % розчином марганцівки. Захист забезпечує ізолюючий протигаз, промисловий протигаз марки Г, захисний комбінезон, гумові рукавички, респіратор марки РПГ-67-Г.

Невідкладна допомога при важких гострих отруєннях. Через рот негайно рясно промити шлунок водою та від 20 до 30 г активованого вугілля або білковою водою, після чого дати молоко, збитий з водою яєчний білок, а потім проносне. При гострих, особливо інгаляційних отруєннях, після виводу потерпілого із зони поразки необхідний повний спокій. Потім госпіталізація. При легкій або початковій формі хронічної інтоксикації необхідно виключити контакт з ртуттю на час від 3 до 4 тижні і лікування в поліклінічних умовах, при середній - усунути від роботи з ртуттю на термін від 6 до 9 тижнів, при важкій або рецидиві - повністю виключити роботу з ртуттю.

Демеркурізация - видалення меркуратів (з'єднань ртуті). Робиться це, як правило, механічним шляхом. Припустимо, що в закритому приміщенні ртуть випадково пролили. Необхідно самим ретельним чином зібрати її. Для витягання забилися в щілини дрібних крапель краще всього скористатися амальгамованою мідною пластинкою або листочками станіолю, до яких крапельки як би прилипають, а точніше, розтікаються по їх поверхні. Після ретельного видалення всіх крапель місця, де вони ще могли зберегтися, необхідно засинати дрібним порошком сірки або алюмінієвим пилом, а приміщення провітрити. При проведенні обеззараження необхідно використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри. Після закінчення робіт весь заражений одяг і обтиральне дрантя спалюється і підлягає похованню. хімічний небезпечний речовина

Дії екіпажу в побуті: якщо розбився термометр, крапельки ртуті зібрати за допомогою мідного дроту або звичайною медичною «грушой». Всі зібрані кульки краще всього помістити в скляний пухирець або банку, яку віднести в найближчу СЕС. Місце, де розлилася ртуть, протерти вологою ганчіркою, після чого ретельно вимити руки.

Висновки щодо надання першої допомоги при враженні СДОР

Необхідною умовою вражаючої дії АХНР на людину є їх проникнення всередину організму або зіткнення з його поверхнею. По ознаках свого вражаючого вияву АХНР можна підрозділити на наступні групи:

а) задушливої дії (фосген, хлор, хлористий водень);

б) загальноотруйної дії (хлорциан, ціаністий водень, ртуть, синильна кислота, окисел вуглецю);

в) задушливої і загальноотруйної дії (акрилонитрил, аміак, азотна кислота, оксиди азоту, сірчистий ангідрид, сірководень);

д) нейротропні отрути (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);

є) задушливої і нейротропної дії (аміак, сірчистий водень);

ж) метаболічні отрути (окисел етилену, хлор, фосген), здатні порушити обмін речовин.

По ступеню дії на організм людини всі шкідливі речовини підрозділяються на 4 класи небезпеки:

1 - надзвичайно небезпечні (миш'як, ртуть, сполуки цинку, свинцю, фосфору);

2 - високо небезпечні (хлор, синильна кислота, сірковуглець, нитрил акрилової кислоти, сірчана кислота, фосген);

3 - помірно небезпечні (бензол, сірчистий ангідрид, оксиди азоту, сірководень, метиловий спирт);

4 - малонебезпечні (аміак, окисел вуглецю).

В першу чергу негайно захистіть органи дихання від подальшої дії СДОР.

Надягніть на потерпілого протигаз, або ватно-марлеву пов'язку, попередньо змочивши її водою, або 2 % розчином питної соди у випадку отруєння хлором, а у разі отруєння аміаком - водою або 5 % розчином лимонної кислоти.

Перша медична допомога ураженим СДОР в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких СДОР на шкірі, слизових оболонках очей, на одязі та негайній евакуації за межи зараженої зони.

При отруєнні хлором винести потерпілого із зони зараження. При зупинці дихання зробити штучне дихання. Шкіру, рот, ніс промити 2 % розчином питної соди або водою.

При отруєнні аміаком винести із зони зараження, шкіру, рот, ніс промити водою. При необхідності потерпілого відправити до медичного закладу.

Список використаної літератури

1. Соломонік В.В., Поліщук В.П. Цивільна оборона «Рекомендації щодо дій населення у надзвичайних ситуаціях». Одеса 2000р

2. Інтернет видання http://www.iis.nsk.su/files/topic_4.pdf Тема № 4. Действия работников организаций в чрезвычайных ситуациях техногенного характера, а также при угрозе совершения террористических актов

3. Кодекс цивільного захисту України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, №34-35, .458 с.

4. Марковський Я.Л. Основи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.- Мн .:Вища школа, 2004. - 206 с

5. Закон України \ " Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру \ " № 1809 - III - K, 2000

Размещено на Allbest.ru