Методичні засади тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ІНЖЕНЕРНИХ ВІЙСЬК

Дяков Святослав Іванович

УДК 355.232.(477)

Спеціальність:13.00.02 -

загальновійськові та військово-спеціальні дисципліни

Хмельницький - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Полюк

Віктор Степанович, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, науково-дослідний відділ, заступник начальника відділу - головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Ягупов Василь Васильович, Воєнно-дипломатична академія, заступник начальника академії з наукової роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент Каленський Андрій Анатолійович, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра тактики та оперативного мистецтва, начальник кафедри.

Захист відбудеться “ 18 ” листопада 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.03 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003).

Автореферат розісланий “ 15 ” жовтня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник О. В. Торічний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

професійний підготовка військо інженерний

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку Збройних сил України значно зросли обсяги завдань інженерного забезпечення, ускладнилися умови їх виконання під час ведення стабілізаційних дій, міжнародних миротворчих операцій і під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У зв'язку з цим, інженерні війська змінюють тактику застосування своїх підрозділів і сьогодні починають діяти у складі спеціально створених угруповань, загонів, малих груп, виконувати завдання інженерного забезпечення у відриві від основних сил, в умовах невизначеності часу, дефіциту сил та засобів. Такі зміни у практиці пов'язано з упровадженням в арміях провідних країн світу нових форм і способів інженерного забезпечення та стрімким оновленням засобів інженерного озброєння і технічним переоснащенням інженерних підрозділів Збройних сил України. Крім того, під час останніх локальних війн та збройних конфліктів незаконні збройні формування сучасного світу почали активно використовувати нестандартні вибухонебезпечні предмети, застосовувати тактику партизанських і диверсійно-терористичних дій, захоплення заручників, убивства мирного населення, що призвело до зростання кількості завдань інженерного забезпечення, які можуть виконуватися виключно фахівцями інженерних військ під керівництвом високопрофесійних офіцерських кадрів, які спроможні організувати виконання цих завдань із застосуванням принципово нових засобів інженерного озброєння. А це забезпечується змінами як у змісті, так і в методиці професійної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ Збройних сил України.

Такі обставини вимагають наукового обґрунтування сучасних принципів реалізації тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ, розроблення методики їх підготовки до військово-професійної діяльності. Крім того, суб'єктивна необхідність приведення підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до умов сьогодення визначена основними положеннями Державної програми розвитку Збройних сил України на 2006-2011 рр.

Загальні основи професійної підготовки фахівців у вищих військових навчальних закладах розроблено О. Барабанщиковим, В. Кушніром, М. Нещадимом та інш. Питанням методики підготовки майбутніх офіцерів до професійної діяльності були присвячені наукові праці А. Галімова, В. Беспалька, А. Лігоцького. Особливості методики підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ досліджували В. Тамело, Р. Колос, А. Окіпняк. Праці цих науковців мають не лише теоретичне, але й практичне значення для вирішення наукових завдань нашого дослідження, однак все ж не вичерпують їх повністю.

Здійснений аналіз існуючого стану підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності надав можливість виявити низку суперечностей між: системним, комплексним характером тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ та змістом і послідовністю викладання професійно-орієнтованих дисциплін; потребою розвитку творчої активності майбутніх офіцерів інженерних військ та реальним процесом формування їх фахової компетентності; стрімким розвитком інноваційних технологій навчання і рівнем педагогічної майстерності науково-педагогічного складу; особистістю майбутнього офіцера інженерних військ та відсутністю науково обґрунтованих компонентів методичних засад тактико-спеціальної підготовки, що відповідають вимогам сьогодення.

Зазначені обставини визначають актуальність дослідження, а необхідність і можливість розв'язання існуючих суперечностей обумовили вибір теми дисертації: “Методичні засади тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось відповідно до плану наукової та науково-технічної діяльності Факультету військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка на 2006-2010 рр., у межах науково-дослідних робіт: “Удосконалення системи відбору, підготовки та розподілу офіцерських кадрів Збройних Сил України (на основі результатів професійно-педагогічних досліджень)” (РК №0115U000347, шифр “Персонал”), де роль автора полягає в обґрунтуванні методів і методик створення психограм та відпрацюванні практичних рекомендацій щодо визначення рейтингу освітньо-професійної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ; “Інноваційні засади реформування військової освіти в умовах євроінтеграції системи вищої освіти України” (РК № 0247U004671, шифр “Інновація”), де роль автора полягає у проведенні аналізу існуючої концепції військової освіти в Україні й якості підготовки військових фахівців, розробці проекту освітньо-кваліфікаційної характеристики та компетентнісної моделі бакалавра за напрямом підготовки “Військове управління”.

Тему дисертації затверджено вченою радою Кам'янець-Подільського державного університету (протокол №9 від 25.10.2007 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол №2 від 30.03.2009 р.).

Мета дослідження - удосконалити професійну підготовку майбутніх офіцерів інженерних військ у вищих військових навчальних закладах шляхом упровадження у військово-педагогічний процес комплексної методики тактико-спеціальної підготовки.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати й узагальнити історико-педагогічні аспекти процесу становлення та розвитку тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ Збройних сил України.

2. Визначити стан навчально-методичного забезпечення та обґрунтувати принципи тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ.

3. Спроектувати професійно-орієнтовану модель тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ, розробити й апробувати методику її реалізації у військово-педагогічному процесі.

4. Конкретизувати критерії і показники оцінювання тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ та експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

5. Розробити структуру навчально-методичного забезпечення викладання тактико-спеціальних дисциплін у вищому військовому навчальному закладі.

Об'єкт дослідження - тактико-спеціальна підготовка майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності у вищому військовому навчальному закладі.

Предмет дослідження - методичні засади реалізації тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ у військово-педагогічному процесі.

Для виконання поставлених завдань було використано низку взаємопов'язаних методів дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, моделювання - з метою встановлення сутності, змісту та структури тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів до професійної діяльності, а також для розробки професійно-орієнтованої моделі цього виду підготовки; емпіричні - спостереження, анкетування, моніторинг, інтерв'ювання, бесіди, опитування, тестування, експертна оцінка та педагогічний експеримент - для дослідження та діагностики ефективності складових методичних засад тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ; обробки експериментальних даних - методи математичної статистики, зокрема метод двох функцій та метод порівняння дисперсій за допомогою F-критерію Фішера.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше спроектовано професійно-орієнтовану модель тактико-спеціальної підготовки зі складовими: мета, завдання, первинна військово-професійна підготовка, три навчально-методичні блоки тактико-спеціальних дисциплін, військове стажування, нормативно-методичне та організаційно-методичне забезпечення, основні етапи формування фахової компетентності, контролюючі засоби, види підготовки, результат (фахова компетентність бакалавра військового управління); розроблено комплексну методику тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ, яка включає: цілі, завдання, концептуальну основу, форми, методи, часткові методики викладання тактико-спеціальних дисциплін; конкретизовано комплексний інтегральний критерій для оцінювання ефективності тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ;

удосконалено часткові методики викладання тактико-спеціальних дисциплін шляхом упровадження в робочі програми трьох навчально-методичних блоків та комплексів “Оборона” і “Наступ”, що базуються на структурно-логічних схемах професійно-орієнтованих дисциплін та об'єднують навчальні заняття цих дисциплін у комплекси підготовки;

дістали подальшого розвитку питання про форми, методи і засоби теоретичної, практичної та самостійної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності.

Практичне значення дослідження полягає в упроваджені у військово-педагогічний процес професійної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ робочих програм тактико-спеціальних дисциплін: “Інженерне забезпечення бою” та “Тактика дій підрозділів інженерних військ”, а також евентуальних можливостей їх використання в системі підготовки інших фахівців для Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Розроблено методичні рекомендації керівному, науково-педагогічному складу і майбутнім офіцерам інженерних військ, які в адаптивному вигляді можуть бути використані у процесі викладання загальновійськових та військово-спеціальних дисциплін у вищих військових навчальних закладах України.

Основні результати дослідження впроваджено на Факультеті військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (акт реалізації №446 від 01.03.2010 р.); Центрі розмінування України (акт реалізації №224 від 18.02.2010 р.); Навчальному центрі підготовки інженерних військ (акт реалізації №257 від 25.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. У спільній статті з В. Пановим та О. Ситніком “Методика підготовки та проведення семінарських занять з тактико-спеціальних дисциплін” внесок здобувача полягає у визначені етапів проведення семінарських занять з тактико-спеціальних дисциплін. У спільній статті з В. Полюком “Комплексна методика тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності” внесок здобувача полягає у розробці навчально-методичних блоків і комплексів, що об'єднують тактико-спеціальні, загальновійськові та військово-спеціальні дисципліни. У спільній статті з В. Пановим і О. Ситніком “Методи активізації пізнавальної діяльності курсантів на семінарських заняттях з тактико-спеціальних дисциплін” внесок здобувача полягає у проведенні аналізу дій викладача на семінарських заняттях з тактико-спеціальних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися й отримали схвальні відгуки на всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України” (Хмельницький, 2008 р.); “Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України” (Хмельницький, 2009 р.); науково-практичному семінарі

“Оперативна та бойова підготовка Сухопутних військ: стан, проблеми, перспективи” (Львів, 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 12 наукових працях, у тому числі 9 наукових статях, у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань України у галузі педагогічних наук.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 18 додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 174 сторінок і містить 11 рисунків, 16 таблиць. Список використаних літературних джерел налічує 164 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі - “Тактико-спеціальна підготовка майбутніх офіцерів інженерних військ як педагогічна проблема” - подано ретроспективу процесу становлення та розвитку професійної підготовки фахівців інженерних військ, проаналізовано зміст навчальних програм тактико-спеціальних дисциплін (ТСД), виявлено їх недоліки і розкрито сучасний стан навчально-методичного забезпечення тактико-спеціальної підготовки (ТСП) майбутніх офіцерів інженерних військ.

Результати аналізу літературних джерел свідчать, що на початку розвитку людського суспільства основним завданням підготовки військових інженерів було формування в них спеціальних умінь сприяти обороні важливих об'єктів. У період розквіту феодалізму підготовку фахівців було спрямовано на будівництво укріплених замків і міських стін, забезпечення атаки підрозділів своїх військ тощо. З'ясовано, що до XVII ст. професійна підготовка фахівців військово-інженерної справи не мала чіткої структури, вона здійснювалась

у процесі вжиття підготовчих заходів до проведення військових операцій і вдосконалювалась під час їх проведення. Наприкінці XVII - на початку XVIII ст. було вперше засновано інженерні школи; на початку ХХ ст. інженерне забезпечення входить у систему бойового забезпечення. У роки Першої та Другої Світових війн і в післявоєнний період ТСП майбутніх офіцерів інженерних військ було спрямовано на боротьбу з танками, захист військ від ядерної зброї, а на початку XХI ст. вона переорієнтовується на підготовку фахівців для інженерного забезпечення стабілізаційних дій військ, міжнародних миротворчих операцій та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Здійснений аналіз навчальних програм ТСД свідчить, що їх зміст у цілому передбачає перехід від простого до складного поетапне засвоєння курсантами теоретичних положень інженерного забезпечення, але не завжди забезпечує їх закріплення практичними діями, відсутнім є чіткий розподіл навчального матеріалу за часовими параметрами відповідно до визначених Міністром оборони України ситуацій та варіантів застосування ЗС України. Визначено, що стан навчально-методичного забезпечення ТСП недостатній, оскільки за часів незалежності України відбулось роз'єднання єдиного комплексу складових ТСП у різні цикли, яке призвело до втрати комплексного підходу до методики викладання ТСД.

Опитування учасників бойових дій, міжнародних миротворчих операцій засвідчило, що значна кількість загальновійськових і військово-спеціальних дисциплін, що задіяні у формуванні фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ, наукова необґрунтованість структурних компонентів методичних засад реалізації ТСП у ВПП, збільшення обсягу завдань інженерного забезпечення, зміни у тактиці застосування частин і підрозділів інженерних військ та їх стрімке технічне переоснащення вимагають перегляду змісту навчальних програм ТСД і приведення навчально-методичного забезпечення ТСП у відповідність до сучасних ситуативних завдань інженерного забезпечення бойових (спеціальних) дій військ (сил) та застосування комплексного підходу до методики підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до військово-професійної діяльності.

У другому розділі - “Методичні засади тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ у вищому військовому навчальному закладі” - автором визначено сучасні складові методичних засад ТСП, комплексна методика поетапного формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ. Як методичні засади обрано принципи, засоби і технології військового навчання.

З наукових позицій обґрунтовано принципи реалізації ТСП у ВПП, до яких методом експертної оцінки було віднесено: спрямованість на специфіку майбутньої професійної діяльності; науковість; доступність і наочність підготовки; міцність засвоєння навчального матеріалу ТСД; систематичність та послідовність опанування знань, умінь і навичок, необхідних для виконання ситуативних завдань інженерного забезпечення; активізація й інтенсифікація процесу формування їх фахової компетентності; індивідуальний підхід під час ТСП; свідомість, самостійність та активність під час навчальних занять з ТСД.

Під час дослідження у ВПП було внесено нові елементи, які вплинули на характер і методику проведення теоретичних та практичних занять з ТСД: впроваджено досвід ведення сучасних локальних війн і збройних конфліктів, міжнародних миротворчих операцій, забезпечено використання сучасних високотехнологічних матеріалів, приладів та комп'ютерних засобів, що застосовуються в принципово нових засобах інженерного озброєння, ураховано вплив надзвичайних психофізіологічних, моральних, емоційно-вольових та інтелектуальних навантажень на офіцера інженерних військ під час виконання завдань в умовах незнайомої місцевості, дефіциту або невизначеності часу, замкнутого простору, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і специфіку інженерного забезпечення сучасного загальновійськового бою.

На основі суб'єктно-діяльнісної концепції поетапного формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ спроектовано педагогічну модель (рис. 1), яка відображає ТСП як цілеспрямований, послідовний і поетапний процес нарощування творчого потенціалу фахівця, під час якого здійснюється формування та розвиток його фахової компетентності. Модель має професійно-орієнтоване спрямування і підпорядкована меті, завданням, яким відповідають обсяг, послідовність та результат ТСП (фахова компетентність бакалавра військового управління тактичного рівня), а також порядок взаємодії об'єктів і суб'єктів ВПП у вищому військовому навчальному закладі.

Запропоновану професійно-орієнтовану модель реалізовано у навчальний процес за допомогою спеціально розробленої комплексної методики ТСП, яка передбачає формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ - суб'єктів навчальної діяльності шляхом створення оптимальних умов для їх творчої самоактуалізації у процесі викладання ТСД відповідно до груп завдань інженерного забезпечення. Розроблена методика складається з таких компонентів: мета та завдання викладання ТСД; методичні принципи й ефективність використання засобів навчання; зміст ТСП; умови застосування форм, методів, часткових методик і технологій навчання ТСД; критерії та показники комплексності; етапи формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ до військової професійної діяльності.

Основними методами, які застосовувались у комплексній методиці є: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладання, частково-пошуковий (евристичний), винахідницький тощо. Як методичні засоби реалізації комплексної методики виступали: спеціалізовані аудиторії; навчальний центр; електронні підручники та навчально-методичні посібники; методичні вказівки, електронні альбоми схем інженерного забезпечення; топографічні і цифрові карти; GPS-обладнання; мініатюр-полігони, відео- та аудіо-носії інформації; плакати; стенди; програмні продукти; а також стрільбище, машинодром, навчальні смуги і містечка, тренажерні лінії та пересувні навчальні пункти.

Під час дослідно-експериментальної перевірки комплексної методики було розроблено структуру навчально-методичного забезпечення ТСП, до якої ввійшли нормативно-методичне й організаційно-методичне забезпечення. Нормативно-методичне забезпечення ґрунтується на основних нормативно- методичних документах щодо організації ТСП у вищому військовому навчальному закладі, а саме: освітньо-професійних характеристиках та освітньо-професійних програмах; навчальних планах підготовки бакалавра військового управління; моделі бакалавра, аналізі сучасного стану ТСП та основних концептуальних напрямах її перебудови; навчальних програмах ТСД.

Організаційно-методичне забезпечення висвітлює процес формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ як органічне поєднання професійно-орієнтованих навчальних дисциплін з ТСД, забезпечує інтеграцію міжпредметних зв'язків і визначає види навчальних занять із професійно-орієнтованих дисциплін та основні форми їх проведення, методи і засоби навчально-методичної діяльності науково-педагогічного складу щодо організації, забезпечення та корегування змісту ТСП.

Для проведення експериментальної частини дослідження визначено й обґрунтовано комплексний інтегральний критерій оцінювання ефективності ТСП майбутніх офіцерів інженерних військ, який надає можливість узагальнити групи часткових (зовнішніх і внутрішніх) критеріїв та обчислюється за формулою:

де КІКеф - комплексний інтегральний критерій ефективності тактико-спеціальної підготовки;

?К внутр. - сумарний внутрішній частковий критерій;

? К зовніш. - сумарний зовнішній частковий критерій;

n - загальна кількість часткових і зовнішніх критеріїв.

Комплексний інтегральний критерій характеризується декількома аспектами. Тактичний аспект стосується послідовності змісту роботи майбутніх офіцерів у ролі командирів інженерних підрозділів щодо організації виконання завдань інженерного забезпечення: під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, участі миротворчих контингентів ЗС України у міжнародних миротворчих операціях та під час підготовки і ведення операцій (бойових) стабілізаційних дій військ (сил). Тактико-спеціальний аспект даного критерію характеризує спроможність майбутніх офіцерів забезпечити злагодженість та швидкість дій підпорядкованого особового складу під час проведення бойового завдання, готовність до виконання службових обов'язків на первинних посадах. Спеціальний аспект характеризує ефективність отриманих теоретичних знань та спеціальних умінь і навичок, необхідних для організації виконання завдань з розмінування й очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, руйнування об'єктів і конструкцій, виконання інженерних заходів з маскування та імітації, наведення мостів і переправ.

Групи часткових критеріїв визначалися методом експертного оцінювання за умов суб'єктно-діяльнісного підходу. Перша група (внутрішні критерії: активність; інтенсивність, успішність; результативність) безпосередньо пов'язана з навчальною діяльністю курсантів і характеризує внутрішній бік педагогічного процесу, а друга група (зовнішні критерії: плановий, технологічний; діагностичний та дослідницький) відображає зовнішній бік цього процесу і пов'язана з діяльністю науково-педагогічного складу.

Для всіх критеріїв було обґрунтовано показники оцінювання ефективності ТСП та запропоновано три рівні їх вияву - високий, середній і низький. Низький рівень (копіювально-відтворюючий) зумовлює репродуктивні дії стосовно виконання сучасних завдань інженерного забезпечення. Середній рівень (продуктивно-інтерпретуючий) полягає в умінні грамотно організовувати виконання сучасних завдань інженерного забезпечення в дещо зміненій ситуації на основі вибору способів дії з раніше відомих типових способів.



Високий рівень (конструктивно-творчий) характеризує творчі дії в галузі організації виконання завдань інженерного забезпечення, у яких втілюється аналіз думки не механічним перебором відомих шаблонів дій, а шляхом співвідношення умов з новими потребами невідомого завдання. Запропоновані критерії і показники надали можливість оперативно оцінювати результати ТСП майбутніх офіцерів інженерних військ.

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності методичних засад тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ” - розглядаються результати експериментальної перевірки дієвості розроблених складових методичних засад ТСП щодо поетапного формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ.

Безпосередньо експериментальна робота була організована на ФВП КПНУ. В експерименті брало участь: 45 офіцерів із числа науково-педагогічного складу ФВП КПНУ, 7 ветеранів війни, 23 учасники бойових дій, 18 учасників міжнародних миротворчих операцій, 36 досвідчених фахівців з частин і підрозділів інженерних військ ЗС України та 320 майбутніх офіцерів інженерних військ.

На формувальному етапі експерименту було сформовано контрольні й експериментальні групи з числа майбутніх офіцерів інженерних військ і науково-педагогічного складу. Експериментальна (164 чол.) та контрольна (156 чол.) групи майбутніх офіцерів інженерних військ мали якісну і кількісну однорідність, були близькими за характером вирішуваних навчальних завдань, починаючи з первинної військово-професійної підготовки (І курс) і закінчуючи здачею комплексного кваліфікаційного завдання (ІV курс). З числа науково-педагогічного складу, що здійснюють викладання ТСД, також були сформовані експериментальна (12 чол.) та контрольна (10 чол.) групи, в яких викладачі мали приблизно однаковий рівень освіти і стаж педагогічної діяльності. Під час дослідження оцінювання ефективності ТСП в експериментальній та контрольній групах майбутніх офіцерів інженерних військ здійснювалось

за допомогою внутрішніх критеріїв, а в експериментальній і контрольній групах науково-педагогічного складу - шляхом застосування групи зовнішніх критеріїв.

Результати оцінювання ефективності ТСП експертними групами на початку та наприкінці експерименту відображено у табл. 1, 2.

Таблиця 1

Результати оцінювання ефективності тактико-спеціальної підготовки за зовнішніми критеріями, бал

Групи	Етапи експерименту	Плановість	Технологічність	Діагностичність	Дослідницький
КГ	Початок	3,80	3,65	3,90	4,20
	Закінчення	4,18	4,03	4,15	4,40
ЕГ	Початок	3,80	3,60	3,80	4,25
	Закінчення	4,35	4,50	4,25	4,45

Таблиця 2

Результати оцінювання ефективності тактико-спеціальної підготовки за внутрішніми критеріями, бал

Групи	Етапи експерименту	Активність	Інтенсивність	Успішність	Результативність
КГ	Початок	3,80	3,20	4,00	3,90
	Закінчення	4,05	4,00	4,06	3,98
ЕГ	Початок	3,8	3,1	4,13	3,9
	Закінчення	4,4	4,3	4,36	4,2

Дані, наведені в табл. 1, надали можливість визначити початкове значення ефективності ТСП шляхом обчислення комплексного інтегрального критерію:

КІКеф.(ЕГ)=3,80; КІКеф.(КГ)=3,82

Наприкінці експерименту після впровадження у ВПП розроблених автором структурних компонентів методичних засад комплексний інтегральний критерій склав:

КІКеф.(ЕГ)=4,35; КІКеф.(КГ)=4,11

Порівняння значень комплексного інтегрального критерію на початку

та наприкінці експерименту показує приріст його значень в експериментальних групах на 0,55 бали, у контрольних - на 0,29 бали. Для з'ясування причин такого приросту ми визначали тенденцію змін шляхом порівняння оцінок за кожний критерій як зовнішньої, так і внутрішньої груп та визначали ступінь їх впливу на ефективність ТСП на різних етапах експерименту.

З цією метою спочатку було побудовано діаграми змін у значеннях зовнішніх критеріїв ефективності ТСП на початку і наприкінці експерименту в експериментальній та контрольній групах науково-педагогічного складу (рис. 2).

Аналогічно було побудовано діаграми змін у значеннях внутрішніх критеріїв в експериментальній і контрольній групах майбутніх офіцерів інженерних військ (рис. 3).



Рис. 2. Зміни значень зовнішніх критеріїв ефективності тактико-спеціальної підготовки в групах науково-педагогічного складу

Для перевірки отриманих результатів використовували статистичні методи обробки результатів педагогічного експерименту, а саме - метод порівняння дисперсій за допомогою F-критерію Фішера. Так, за результатом порівняння Femp ЕГ із стандартним показником Fkrit, його значення 1,152 відповідає показнику між 1,3 і 1,1, які характерні для груп з такою кількістю осіб (в ЕГ - 164 курсанти). Це підтверджує достовірність експериментального дослідження і вірогідність його результатів в ЕГ. У КГ показник Fkrit має значення від 1,1 до 1,0, а Femp КГ=1,086. Це свідчить про те, що динаміка змін в успішності курсантів КГ обумовлюється впливом природного навчального процесу.

З метою забезпечення науково-методичного компоненту підвищення ефективності ТСП на завершальному етапі педагогічного експерименту було розроблено методичні рекомендації керівному, науково-педагогічному складу та майбутнім офіцерам інженерних військ щодо: упровадження науково обґрунтованих методичних засад ТСП у ВПП; оптимізації змісту і підвищення ефективності військового стажування; упровадження суб'єктно-діяльнісної технології поетапного формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ. Крім того, визначено пріоритетні напрямки підвищення ефективності ТСП щодо формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ.

Отримані результати підтвердили дієвість обраних складових методичних засад.

Рис. 3. Зміни значень внутрішніх критеріїв ефективності тактико-спеціальної підготовки в групах майбутніх офіцерів інженерних військ

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило ефективність розроблених структурних компонентів методичних засад тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ. За отриманими результатами зроблено такі узагальнюючі висновки:

1. Проаналізовано процес становлення та розвитку тактико-спеціальної підготовки, а також стан її навчально-методичного забезпечення, під час якого визначено, що традиційні методичні засади не повною мірою відповідають вимогам Державних стандартів вищої освіти України та Державній програмі розвитку ЗС України на період 2006-2011 рр. Встановлено основні причини такого стану: криза професійної освіти у державі взагалі і військовій освіті зокрема; відсутність науково обґрунтованих принципів тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ; недоліки у нормативно-методичному й організаційно-методичному забезпеченні професійної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ; відсутність педагогічної моделі та сучасних інноваційних технологій такої підготовки; роз'єднання єдиного комплексу тактико-спеціальної підготовки на окремі компоненти; відсутність комплексної методики тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ.

2. Запропоновано розглядати тактико-спеціальну підготовку майбутніх офіцерів інженерних військ як трьохсторонній взаємопов'язаний процес, що ґрунтується на методичних засадах, які включають: методичні принципи (спрямованість на специфіку майбутньої професійної діяльності; науковість; доступність і наочність підготовки; міцність засвоєння навчального матеріалу тактико-спеціальних дисциплін; систематичність та послідовність опанування знань, умінь і навичок, необхідних для виконання ситуативних завдань інженерного забезпечення; активізація й інтенсифікація процесу формування їх фахової компетентності; індивідуальний підхід під час тактико-спеціальної підготовки; свідомість, самостійність та активність під час навчальних занять з тактико-спеціальних дисциплін) і технології військового навчання (традиційна, модульна; суб'єктно-діяльнісна); модель, що визначає мету, завдання, зміст та особливості формування їх фахової компетентності; форми, методи і методики викладання тактико-спеціальних дисциплін.

Кожний методичний принцип містить певні рекомендації, способи і прийоми, які надають можливість ефективно застосовувати інноваційні технології та практично вдосконалювати методику тактико-спеціальної підготовки.

3. На основі теоретичного аналізу літературних джерел спроектовано й обґрунтовано професійно-орієнтовану модель тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ зі складовими: мета, завдання, первинна військово-професійна підготовка, три навчально-методичні блоки тактико-спеціальних дисциплін, військове стажування, нормативно-методичне та організаційно-методичне забезпечення, основні етапи формування фахової компетентності, контролюючі засоби, види підготовки, результат (фахова компетентність бакалавра військового управління). Виявлено особливості її функціонування: забезпечує поетапне формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ та сприяє постійному підвищенню її рівня; переносить акценти з методик контролю й оцінювання навчальних досягнень на методику їх активного здобування та засвоєння; оптимізує зміст тактико-спеціальної підготовки, збільшує обсяг її практичної складової з перенесенням акцентів на самостійну роботу; забезпечує формування у майбутніх офіцерів інженерних військ особистої відповідальності за результати навчальної діяльності.

4. Розроблено комплексну методику тактико-спеціальної підготовки з кількісними показниками ефективності вищого рівня у порівнянні з існуючими методиками. Запропонована методика забезпечується такими компонентами: мета та завдання викладання тактико-спеціальних дисциплін; методичні принципи й ефективність використання засобів навчання; зміст тактико-спеціальної підготовки; умови застосування форм, методів, часткових методик і технологій навчання тактико-спеціальних дисциплін; критерії та показники комплексності; етапи формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності.

5. Ефективність методичних засад визначалась за допомогою комплексного інтегрального критерію оцінювання, який узагальнював групи часткових (зовнішніх і внутрішніх) критеріїв. Комплексний інтегральний критерій характеризується декількома аспектами: тактичний, тактико-спеціальний, спеціальний. Групи часткових критеріїв визначалися методом експертного оцінювання, в основу якого було покладено суб'єктно-діяльнісний підхід. До внутрішніх критеріїв віднесено: активність; інтенсивність, успішність; результативність, а до зовнішніх: плановий, технологічний; діагностичний і дослідницький критерії. Для всіх критеріїв було обґрунтовано показники оцінювання ефективності тактико-спеціальної підготовки та запропоновано три рівні їх вияву - високий, середній і низький. Низький рівень (копіювально-відтворюючий) характеризується репродуктивними діями; середній рівень (продуктивно-інтерпретуючий) полягає в умінні грамотно організовувати виконання сучасних завдань інженерного забезпечення; високий рівень (конструктивно-творчий) виявляється через творчі дії в галузі організації виконання завдань інженерного забезпечення.

Експериментально підтверджено ефективність упроваджених у військово-педагогічний процес складових методичних засад, що визначається різницею у значеннях комплексного інтегрального критерію навчальної діяльності особового складу експериментальних та контрольних груп і має статистичну значущість. Показник комплексного інтегрального критерію збільшився в експериментальних групах на 0,55 бала, у контрольних на 0,29.

6. За результатами дослідження розроблено структуру навчально-методичного забезпечення тактико-спеціальної підготовки, до якої ввійшли: нормативно-методичне забезпечення, що ґрунтується на основних нормативно-методичних документах щодо планування й організації тактико-спеціальної підготовки у вищому військовому навчальному закладі, та організаційно-методичне забезпечення, що забезпечує інтеграцію міжпредметних зв'язків та визначає види навчальних занять професійно-орієнтованих дисциплін й основні форми їх проведення, методи і засоби навчально-методичної діяльності науково-педагогічного складу щодо організації, забезпечення та корегування змісту тактико-спеціальної підготовки.

Подальшого дослідження вимагають такі проблеми формування фахової компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ: узгодження всіх видів професійної підготовки за обсягом і напруженістю, їх координування за просторово-часовими параметрами, синтез та інтеграція міжпредметних зв'язків професійно-орієнтованих дисциплін в єдиний комплекс тактико-спеціальної підготовки; теоретико-методичні основи всебічної методичної підготовки майбутніх офіцерів як командирів підрозділів інженерних військ; виявлення кореляційних зв'язків між основними компонентами навчально-методичного забезпечення тактко-спеціальної підготовки та рівнем фахової компетентності випускників вищого військового навчального закладу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дяков С. І. Методичні аспекти тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ в системі вищої військової освіти України / С. І. Дяков // Збірник наукових праць №46. Частина ІІ / гол. ред. В. О. Балашов. - Хмельницький : Вид-во НАДПСУ ім. Б. Хмельницького, 2009. - С. 114-116.

2. Дяков С. І. Визначення та обґрунтування критеріїв, показників та рівнів ефективності тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ / С. І. Дяков // Збірник наукових праць №49. Серія: педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. - Хмельницький : Вид-во Нац. академії Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького, 2009. - С. 17-20.

3. Дяков С. І. Методичні засади тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності / С. І. Дяков // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск №471. Педагогіка та психологія / наук. ред. І. С. Руснак. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С. 46-53.

4. Дяков С. І. Обґрунтування систем методичного забезпечення підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності / С. І. Дяков // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України [Електронний ресурс] : електрон. наук. фах. вид. - 2009. Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Vnadps/2009_2/09dsivpd.pdf. - Заголовок з екрана.

5. Дяков С. І. Методика підготовки та проведення семінарських занять з тактико-спеціальних дисциплін / В. Г. Панов, О. В. Ситнік, С. І. Дяков // Збірник наукових праць №50. Серія: педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. - Хмельницький : Вид-во Нац. академії Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького, 2009. - С. 40-42.

6. Дяков С. І. Проектування педагогічної моделі підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності в умовах інноваційних технологій / С. І. Дяков // Збірник наукових праць. №51. Серія: педагогічні та психологічні науки. / гол. ред. Л. М. Романишина. - Хмельницький : Вид-во Нац. академії Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького, 2009. - С. 27-30.

7. Дяков С. І. Аналіз стану навчально-методичного забезпечення підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності в сучасних умовах / С. І. Дяков // Збірник наукових праць №52. Серія: педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. - Хмельницький : Вид-во Нац. академії Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького, 2009. - С. 34-36.

8. Дяков С. І. Аналіз становлення та розвитку тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ Збройних Сил України / С. І. Дяков // Вісник Національної академії оборони України. Збірник наукових праць №2 (15). / редактор Стасюк В. В. - К. : НАОУ, 2010. - С. 14-18.

9. Дяков С. І. Комплексна методика тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ в умовах інноваційних технологій / В. С. Полюк, С. І. Дяков // Збірник наукових праць №53. Серія: педагогічні

та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. - Хмельницький :

Вид-во Нац. академії Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького, 2010. - С. 80-83.

10. Дяков С. І. Бінарні методи навчання курсантів (студентів) Подільського державного аграрно-технічного університету і їх класифікація / С. І. Дяков // Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України : Всеукр. наук.-практ. конф., Серія : педагогічні та психологічні науки / Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького - Хмельницький : Вид-во Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького, 2008. - С. 82-83.

11. Дяков С. І. Методи активізації пізнавальної діяльності курсантів на семінарських заняттях з тактико-спеціальних дисциплін / В. Г. Панов, О. В. Ситнік, С. І. Дяков // Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України : ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., Серія : педагогічні та психологічні науки. / Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького - Хмельницький : Вид-во Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького, 2009. - С. 180-181.

12. Дяков С. І. Методичні засади тактико-спеціальної підготовки курсантів інженерних військ в умовах інноваційних технологій / С. І. Дяков // Оперативна та бойова підготовка Сухопутних військ: стан, проблеми, перспективи: тези доповідей учасн. наук.-практ. семінар / Академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного - Львів : Друкарня Академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного, 2009. - С. 48-51.

АНОТАЦІЇ

Дяков С.І. Методичні засади тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - “Теорія та методика навчання” (загальновійськові та військово-спеціальні дисципліни). - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2010.

У дисертації досліджуються методичні засади тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ до професійної діяльності.

У процесі проведеного дослідження обґрунтовано принципи тактико-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ, спроектовано професійно-орієнтовану модель, яку реалізовано у військово-педагогічний процес за допомогою комплексної методики. Для оцінювання ефективності цього виду підготовки конкретизовано комплексний інтегральний критерій. Розроблено структуру навчально-методичного забезпечення, до якої увійшли: нормативно-методичне й організаційно-методичні компоненти. Отримані позитивні результати довели дієвість і результативність запропонованих складових методичних засад тактико-спеціальної підготовки.

Ключові слова: тактико-спеціальна підготовка, майбутні офіцери інженерних військ, фахова компетентність, професійно-орієнтована модель, комплексна методика.

Дяков С. І. Методические основы тактико-специальной подготовки будущих офицеров инженерных войск. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - “Теория и методика обучения” (общевойсковые и военно-специальные дисциплины). - Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого. - Хмельницкий, 2010.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования профессиональной подготовки будущих офицеров инженерных войск Вооруженных сил Украины.

В исследовании проводится анализ и обобщение историко-педагогических аспектов становления и развития тактико-специальной подготовки, содержания учебных программ тактико-специальных дисциплин и современного состояния их учебно-методического обеспечения. На современном этапе развития Вооруженных сил Украины, тактико-специальная подготовка будущих офицеров инженерных войск рассматривается как трьох-сторонний взаимосвязанный процесс, который включает в себя: преподавание, изучение и тренировку в выполнении нормативов инженерного обеспечения боевых (специальных) действий войск (сил). Определены основные противоречия такого вида подготовки в современном военно-педагогическом процессе высшего военного учебного заведения, акцентировано внимание на том, что традиционные составляющие ее методических засад не в полной степени отвечают требованиям Государственных стандартов высшего образования в Украине и Государственной программе развития Вооруженных сил Украины на период 2006-2011 гг.

С целью разрешения этих противоречий автором с научных позиций определены современные составляющие методических основ тактико-специальной подготовки, а именно: методические принципы и технологии военного обучения, объединенные концептуальной идеей, профессионально-ориентированная модель, которая определяет цель, задания, содержание и особенности формирования профессиональной компетентности будущих офицеров инженерных войск, а также формы, методы и методики преподавания тактико-специальных дисциплин.

Кроме того, определены и обоснованы принципы реализации тактико-специальной подготовки в военно-педагогическом процессе высшего военного учебного заведения. При этом каждый методический принцип предполагает определенные рекомендации, способы и приемы, которые позволяют эффективно применять инновационные технологии и практически совершенствовать методику тактико-специальной подготовки.

На основе этих принципов и субъектно-деятельносной концепции поэтапного формирования профессиональной компетентности будущих офицеров инженерных войск спроектировано профессионально-ориентированную модель, которая отображает тактико-специальную подготовку, как целенаправленный, последовательный и многоэтапный процесс наращивания творческого потенциала бакалавра военного управления тактического уровня, в ходе которого происходит формирование и развитие его профессиональной компетентности.

Предложенная автором профессионально-ориентированная модель реализовывалась путем разработки и внедрения в военно-педагогический процесс тактико-специальной подготовки комплексной методики, которая на основе структурно логических схем профессионально-ориентированных предметов обучения, обобщила частные методики преподавания тактико-специальных дисциплин и объединила их учебные занятия в учебно-методические блоки и комплексы подготовки будущих офицеров инженерных войск.

Для проведения экспериментальной части исследования определено и обосновано комплексный интегральный критерий оценивания ефективности тактико-специальной подготовки, который позволил обобщить группы частичных (внешних и внутренних) критериев и характеризуется тактическим, тактико-специальным и специальным аспектами. Для всех критериев обоснованы показатели оценивания ефективности тактико-специальной подготовки и предложено три уровня их проявлений - высокий, средний и низкий.

По результатам исследования разработаны методические рекомендации руководящему, научно-педагогическому составу и будущим офицерам инженерных войск, которые в адаптивном виде могут быть использованы в процессе преподавания общевойсковых и военно-специальных дисциплин в высших военных учебных заведениях України.

Ключевые слова: тактико-специальная подготовка, будущие офицеры инженерных войск, профессиональная компетентность, профессионально-ориентированная модель, комплексная методика.

Diakov S. I. Methodical fundamentals of tactical and special training of future officers of engineering troops. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Pedagogics in speciality 13.00.02 - “Theory and methodology of training” (general military and specila military disciplines) - The National Academy of State Border Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi. - Khmelnytskyi, 2010.

The methodical fundamentals of tactical and special training of future officers of engineering troops to the professional activity have been examined in the thesis.

Within the process of researching the methodical fundamentals of tactical and special training of future officers of engineering troops proved to be methodical principles and technologies of military training united by the conceptual idea; and the model defining the aim, purposes, content and peculiarities of their professional competence formation; and forms, methods and techniques of tactical and special disciplines teaching. The author suggested evaluating the efficiency of tactical and special training by means of the complex integral criterion. During the approbation and the experimental research of the complex methodology of tactical and special training, the structure of its methodical provision including all necessary components of normative and organizational methodical provision has been developed as well. The obtained positive results have supported the methodical fundamentals of tactical and special training.

Keywords: methodical fundamentals, future officers of engineering troops, tactical and special training, tasks of engineering provision, professional competence, professional oriented model, complex technique.

Размещено на Allbest.ru